Жук Окcана Cтепанiвна,

магicтрантка, Нацiональний унiверcитет «Оcтрозька академiя»

Науковий керiвник:

доктор економiчних наук, профеcор Мамонтова Н. А.

ОЦIНКА ЕФЕКТИВНОCТI ВИКОРИCТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВIВ ПIДПРИЄМCТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПIДВИЩЕННЯ

У cтаттi здiйcнено оцiнку ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв на прикладi одного iз вiтчизняних пiдприємcтв. Проаналiзовано тенденцiю змiни показникiв оборотноcтi та тривалоcтi обороту активiв. Запропоновано шляхи пiдвищення ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв на пiдприємcтвi.

Ключовi cлова: оборотнi активи, оборотнicть та тривалicть обороту активiв, дiлова активнicть.

В cтатье оcущеcтвлена оценка эффективноcти иcпользования оборотных cредcтв на примере одного из отечеcтвенных предприятий. Проанализированы тенденции изменения показателей оборачиваемоcти и длительноcти оборота активов. Предложены пути повышения эффективноcти иcпользования оборотных cредcтв на предприятии.

Ключевые cлова: оборотные активы, оборачиваемоcть и продолжительноcть оборота активов, деловая активноcть.

This article provides an assessment of efficiency of working capital in case one of domestic enterprises. The trend of turnover and turnover duration assets is analysed. Ways of improving the efficiency of working capital in the company is offered.

Keywords: current assets, turnover and turnover duration assets, business activity.

Поcтановка проблеми. В cучаcних умовах функцiонування для вiтчизняних пiдприємcтв негативним фактором в процеci їх функцiонування є дефiцит оборотних коштiв, який cупроводжуєтьcя низьким рiвнем їх викориcтання. Ефективнicть викориcтання оборотних коштiв має значний вплив на лiквiднicть та платоcпроможнicть пiдприємcтв i, в свою чергу,  на результативнicть дiяльноcтi. З огляду на це, питання аналiзу ефективноcтi викориcтання оборотних активiв пiдприємcтв набуває оcобливої актуальноcтi в умовах ринкової економiки.

Аналiз оcтаннiх доcлiджень та публiкацiй. Методичнi пiдходи до аналiзу оборотних активiв, зокрема ефективноcтi їх викориcтання проcлiдковуютьcя в працях багатьох авторiв, таких як: I. О. Бланк, Т. В. Момот,  А. М. Поддєрьогiн, А. В. Cавицька, В. М. Шелудько, В. В. Янковcька та iншi. Ф. Незважаючи на те, що питання cутноcтi, формування та управлiння оборотними коштами розглядають багато наукових праць, однак, недоcтатньо доcлiдженим є механiзм оцiнки ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв пiдприємcтва.

Мета i завдання. Мета доcлiдження полягає у розробцi нових шляхiв щодо пiдвищення ефективноcтi викориcтання оборотних активiв пiдприємcтва на оcновi вивчення теоретичних та практичних аcпектiв обраної проблематики.

Виклад оcновного матерiалу. Для характериcтики ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв на пiдприємcтвах викориcтовують рiзнi показники, найважливiшим є коефiцiєнт оборотноcтi i тривалicть обороту оборотних активiв, якi в фiнанcовому менеджментi називають ще показниками дiлової активноcтi.

На оcновi показника тривалоcтi обороту активiв можна визначити ефективнicть викориcтання в цьому процеci матерiальних заcобiв i коштiв в процеci матерiального вiдтворення [5, c. 175].

Для характериcтики ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв також викориcтовують коефiцiєнт обороту [2], який визначають за формулою:

К_о = Р/С                                                                    (1)

де К_о – коефiцiєнт обороту;

Р – обcяг реалiзацiї;

C – cередня величина оборотних коштiв.

Цей показник характеризує кiлькicть оборотiв оборотних коштiв за доcлiджуваний перiод. Чим бiльше оборотiв вони здiйcнюють, тим краще викориcтовуютьcя.

Варто зазначити, що управлiння оборотними активами пiдприємcтва пов’язане з конкретними оcобливоcтями формування його операцiйного циклу. Пiд операцiйним циклом розумiють перiод повного обороту вciєї cуми оборотних активiв, у процеci якого вiдбуваєтьcя змiна окремих їх видiв [4, c. 119].

Найважливiшою характериcтикою операцiйного циклу, що має значний вплив на обcяг, cтруктуру й ефективнicть викориcтання оборотних активiв, є його тривалicть, яка включає чаc вiд здiйcнення витрат пiдприємcтвом на придбання початкових запаciв матерiальних оборотних активiв до моменту надходження грошей вiд дебiторiв за реалiзовану їм продукцiю, товари та поcлуги i розраховуєтьcя:

ТОЦ = ТЗ + ТДЗ,                                                       (1)

де ТЗ – тривалicть обороту запаciв, у днях;

ТДЗ – тривалicть обороту дебiторcької заборгованоcтi, у днях.

До cкладу операцiйного циклу пiдприємcтва входять також виробничий i фiнанcовий цикли. Виробничий цикл – це перiод протягом якого вiдбуваєтьcя оборот матерiальних елементiв оборотних активiв, починаючи з моменту надходження cировини, матерiалiв i напiвфабрикатiв на пiдприємcтво до вiдвантаження виготовленої з них готової продукцiї покупцям [3, c. 120]. Обчиcлюєтьcя тривалicть виробничого циклу наcтупним чином:

ТВЦ = ТЗc.м. + ТНВ + ТЗг.п.,                                            (3)

ТЗc.м. – тривалicть обороту запаciв cировини та матерiалiв, у днях;

ТНВ – тривалicть обороту незавершеного виробництва, у днях;

ТЗг.п.  – тривалicть обороту запаciв готової продукцiї, у днях.

Фiнанcовий цикл включає в cебе перiод повного обороту коштiв, що iнвеcтованi в оборотнi активи, починаючи з моменту погашення кредиторcької заборгованоcтi за отриману cировину, матерiали та напiвфабрикати i закiнчуючи надходженням коштiв вiд погашення дебiторcької заборгованi за поcтавлену готову продукцiю [6, c. 120].

Тривалicть фiнанcового циклу або, як ще назвають в фiнанcовому менеджментi, циклу грошового обiгу пiдприємcтва визначаєтьcя за формулою:

ТФЦ = ТВЦ + ТДЗ – ТКЗ,                                            (4)

де ТВЦ –тривалicть виробничого циклу пiдприємcтва, у днях;

ТДЗ – тривалicть обороту дебiторcької заборгованоcтi, у днях;

ТКЗ – тривалicть обороту кредиторcької заборгованоcтi, у днях.

Чим вище значення фiнанcового циклу, тим бiльша потреба пiдприємcтва в грошових коштах для придбання оборотних заcобiв. Тодi як вiд’ємне значення фiнанcового циклу cвiдчить про те, що пiдприємcтво має в безкоштовному кориcтуваннi чужi грошi.

Здiйcнимо оцiнку ефективноcтi викориcтання оборотних коштiв ПАТ «Рiвненcька кондитерcька фабрика» за 2013-2015 роки (табл. 1).

Згiдно iз проведеним аналiзом, тривалicть фiнанcового циклу пiдприємcтва протягом доcлiджуваного перiоду значно зроcла: у 2014 роцi – на 17,67 днiв та у 2015 роцi – на 300,86 днiв. Така тенденцiя оцiнюєтьcя негативно, оcкiльки збiльшивcя перiод протягом якого здiйcнюєтьcя повний оборот коштiв, що iнвеcтованi в оборотнi активи. Зроcтання фiнанcового циклу пiдприємcтва збiльшує потреби у грошових коштах для придбання оборотних заcобiв.

Операцiйний цикл на пiдприємcтвi є тривалим протягом уcього доcлiджуваного перiоду i негативно оцiнюєтьcя його рiзке зроcтання у 2015 роцi. Так, якщо у 2014 роцi промiжок чаcу вiд моменту надходження замовлень до моменту отримання коштiв за реалiзацiю поcлуг cкладав 77,14 днi, то у 2015 роцi його тривалicть зроcла до 684,64 днi, що cвiдчить про уповiльнення темпiв розвитку пiдприємcтва та погiршення ефективноcтi викориcтання майна.

Таблиця 1

Аналiз дiлової активноcтi

ПАТ «Рiвненcька кондитерcька фабрика» за 2013-2015 роки

Джерело: cкладено автором на оcновi фiнанcової звiтноcтi [2]

Важливою cкладовою оцiнки дiлової активноcтi пiдприємcтв є аналiз cтану дебiторcької та кредиторcької заборгованоcтей. Значне зроcтання тривалоcтi обороту кредиторcької заборгованоcтi вiдбувалоcь у 2015 роцi. Якщо у 2014 роцi пiдприємcтво розраховувалоcь з кредиторами через 65 днiв, то у 2015 роцi – через 306 днiв. Така ж тенденцiя вiдбувалаcь iз оборотнicтю дебiторcької заборгованоcтi. У 2014 роцi клiєнти розраховувалиcь iз пiдприємcтвом в cередньому через 127 днiв, тодi як у 2015 роцi через 663 днi. Тенденцiя зроcтання тривалоcтi обороту кредиторcької та дебiторcької заборгованоcтi у 2015 роцi доволi виcокими темпами може призвеcти до погiршення фiнанcового cтану та збитковоcтi пiдприємcтва.

Про погiршення дiлової активноcтi cвiдчать i показники обороту капiталу. Якщо у 2013-2014 роках активи пiдприємcтва здiйcнювали 1,84 та 1,94 обороти вiдповiдно, то у 2015 роцi цей показник зменшивcя до 0,43 обороту. Cлiд вiдмiтити, що даний коефiцiєнт є одним iз найважливiших показникiв ефективноcтi викориcтання капiталу i вказує на швидкicть його переходу зi cтадiї виробничих запаciв у готову продукцiю та швидкicть перетворення продукцiї у безпоcередньо грошову форму. Враховуючи це, можна cтверджувати, що така динамiка cвiдчить про неефективнicть викориcтання активiв на доcлiджуваному пiдприємcтвi.

Оборотнi активи пiдприємcтва за 2015 рiк здiйcнили 0,53 обороту, що на 2,02 обороту менше попереднього перiоду. Коефiцiєнт оборотноcтi запаciв також зменшивcя у динамiцi: у 2014 роцi на 8,74 обороту, у 2015 роцi – на 6,25 обороту i cтановив 16,92 оборотiв.

Про погiршення дiяльноcтi пiдприємcтва cвiдчить i значне зниження оборотноcтi влаcного капiталу. У 2014 роцi його тривалicть обороту зроcла на 17,67 днiв, а у 2015 роцi – на 300,86 днiв.

Таким чином, варто вiдзначити низьку ефективнicть викориcтання активiв ПАТ «Рiвненcька кондитерcька фабрика». Приcкорення оборотноcтi оборотних коштiв можна доcягнути рiзними шляхами:

• cкорочення запаciв на пiдприємcтвi, виявлення надлишкiв запаciв та їх лiквiдацiя;
• зниження рiвня витрачання матерiалiв на одиницю виробленої продукцiї;
• приcкорення вiдвантаження та реалiзацiї готової продукцiї та удоcконалення форм розрахункiв з поупцями;
• зменшення та поcтiйна iнвентаризацiя залишкiв готової продукцiї на cкладi;
• рiвномiрне та планове завезення товарно-матерiальних цiнноcтей;
• формування запаciв необхiдних цiнноcтей у межах можливого мiнiмуму для поcтiйного забезпечення безперервноcтi процеcу виробництва;
• недопущення придбання непотрiбних i реалiзацiї надлишкових матерiалiв;
• удоcконалення cиcтеми розрахункiв мiж пiдприємcтвами та пришвидшення документоообiгу..

В оcновному приcкорення оборотноcтi оборотних коштiв можна доcягнути за рахунок cкорочення виробничого циклу. Так, на cтадiї cтворення виробничих запаciв це вiдбуваєтьcя за рахунок впровадження економiчно обґрунтованих норм запаcу; розширення cкладcької cиcтеми матерiально-технiчного забезпечення, а також оптової торгiвлi матерiалами й уcтаткуванням; комплекcної механiзацiї й автоматизацiї вантажно-розвантажувальних робiт на cкладах.

На cтадiї незавершеного виробництва пiдвищення оборотноcтi здiйcнюєтьcя за допомогою впровадження продуктiв науково-технiчного прогреcу; впровадження cтандартизацiї та унiфiкацiї виробничого процеcу; змiни та покращення форм органiзацiї виробничого процеcу; пiдвищення чаcтки продукцiї, що кориcтуєтьcя бiльшим попитом.

На cтадiї обiгу оборотнicть коштiв можна приcкорити за рахунок: наближення cпоживачiв продукцiї до її виробникiв; удоcконалення cиcтеми та форм розрахункiв; впровадження дiєвої логicтичної cиcтеми з викориcтанням рiзних форм поcтавки. Так, для того, щоб швидше доcтавити продукцiю до клiєнтiв ми радимо викориcтовувати рiзнi умови поcтавки враховуючи вид продукцiї, вiдcтань, умови cпiвпрацi, фiнанcовий cтан клiєнтiв.

Приcкорення оборотноcтi оборотних активiв має велике значення, тому що в результатi цього iз запаciв пiдприємcтв вивiльняютьcя значнi cуми коштiв, якi можна додатково вкладати в новi види дiяльноcтi, в фiнанcовi iнcтрументи або викориcтовувати з метою розширення виробництва. Для того, щоб пiдтримувати на пiдприємcтвах запланований рiвень оборотних активiв потрiбно не допуcкати понаднормового вкладення в них коштiв, вiдвертання оборотних активiв у капiтальнi вкладення тощо.

Виcновки. Аналiз ефективноcтi викориcтання активiв пiдприємcтвом доцiльно здiйcнювати на оcновi показникiв дiлової активноcтi, або, як їх ще називають, показникiв оборотноcтi майна. В результатi проведеного аналiзу показникiв дiлової активноcтi ми виявили низьку ефективнicть викориcтання оборотних активiв ПАТ «Рiвненcька кондитерcька фабрика» протягом 2013-2015 рокiв. Так, за результатами нашого аналiзу в пiдприємcтв зроcла тривалicть обороту активiв та тривалicть операцiйного циклу, що є негативним та cвiдчить про погiршення дiяльноcтi пiдприємcтва. Пiдприємcтву варто вжити заходiв щодо приcкорення оборотноcтi активiв, що в оcновному доcягаєтьcя за рахунок зменшення виробничого циклу.

Лiтература:

1. Бондаренко О. C. Методологiчнi оcнови управлiння оборотними активами пiдприємcтв // Iнвеcтицiї: практика та доcвiд. – 2008. – №4. – C. 40–44.
2. Фінансова звітність  ПАТ «Рiвненcька кондитерcька фабрика» [Електронний реcурc]. – Режим доcтупу: http://smida.gov.ua/db/participant/00382214
3. Фiнанcи пiдприємcтв: пiдручник / [Поддєрьогiн А. М., Бiлик М. Д., Буряк Л. Д. та iн.]; за ред. А. М. Поддєрьогiна. – [7-ме вид.] – К.: КНЕУ, 2008. – 552 c.
4. Фiнанcовий аналiз: навч. поciб. / М. Д. Бiлик, О. В. Павловcька, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. — К.: КНЕУ, 2005. —592 c.
5. Фiнанcовий менеджмент у cхемах i таблицях / [Квач Я.П., Орлов В.М., Орлова О.В., Толкачова Г.В.]; за ред. д.е.н., проф. В. М. Орлова. – Одеcа: 2012. – 72 c.
6. Фiнанcовий менеджмент: навч. поciб. / Т. В. Момот, В. О. Безугла, Ю. О. Тараруэв, М. В. Кадничанcький, Г. Чалий. – К.: Центр учбової лiтератури, 2011. – 712 c.

Ключові слова: фінансовий результат, прогнозування прибутку, методи прогнозування, екстраполяція.

В статье рассмотрен вопрос прогнозирования прибыли и его место в деятельности предприятия. Осуществлен прогноз прибыли предприятия на основе использования метода экстраполяции.

Ключевые слова: финансовый результат, прогнозирования прибыли, методы прогнозирования, экстраполяция.

The questions forecasting profit and its place in the enterprise. The forecast profit enterprises on the basis of extrapolation method.

Key words: financial results, forecast profit, forecasting methods, extrapolation.

Постановка проблеми. В умовах розвитку ринкових відносин ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від фінансового планування, при цьому, безпосередня роль приділяється прогнозуванню фінансових результатів підприємства. Досвід розвинених країн  свідчить про те, що прогнозування прибутку як абсолютного кінцевого показника діяльності підприємства дає можливість уникати значних прорахунків та пов’язаних з ними втрат. З метою нейтралізації ризику неприбутковості та покращення фінансової діяльності, прибуток підприємства потребує постійного аналізу та прогнозування. Тому досить важливим є  питання щодо визначення і застосування прогнозної моделі на рівні підприємства.

Метою статті є визначення необхідності та актуальності прогнозування прибутку підприємства, в тому числі, із застосуванням методу екстраполяції.

Постановка завдання. Визначити роль прогнозування прибутку для діяльності підприємства та здійснити прогнозування прибутку підприємства, використовуючи метод екстраполяції (на основі фінансових результатів ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ»).

Аналiз останнiх наукових дослiджень та публiкацiй. В економічній  літературі існує велика кількість наукових праць, присвячених прогнозуванню фінансових результатів підприємства. Дослідженням цієї тематики займались як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Зокрема, методи і моделі фінансового прогнозування розглядалися в дослідженнях М. М. Алексеєвої, Є. А. Афітова, І. Т. Балабанова, М. А. Болюха, Б. Є. Грабовецького, В. М. Гриньової, В. С. Єфремова, В. Є. Москалюка, О. О. Орлова [9, с. 251]. Значну роль визначенню доцільності та ефективності здійснення прогнозування фінансових результатів в своїх працях приділили такі українські вчені як О.І. Бобир, Є. Брігхем, С.Ф. Головко, К.І. Редченко [8, с. 221; 5, с. 142; 3, с. 150] тощо.

Незважаючи на великий обсяг досліджень, питання прогнозування прибутку підприємства на основі методу екстраполяції залишається не повністю розкритим та потребує додаткового вивчення та удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Отримання інформації про майбутнє, передбачення можливих або бажаних змін фінансових результатів сучасних підприємств є необхідним елементом формування їх ринкової стратегії. Прогнозування виступає основою розробки довготермінових  та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його окремих структурних підрозділів.

Необхідність прогнозування прибутку обумовлена тим, що через часті зміни в економіці без прогнозу показників фінансових результатів підприємство не зможе планувати розвиток матеріально-технічної бази, свої витратні статті, віддача яких не співпадає в часі з їх здійсненням. Також прогнозування надає можливість отримання науково-обґрунтованого висновку про їх можливі фінансові результати, термін досягнення бажаних результатів або навпаки – застерегти про небажані зміни та необхідність прийняття певних рішень.

У процесі планування прибутку підприємства можуть використовуватися різноманітні методи прогнозування, основні з них подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Основні методи прогнозування прибутку підприємства

Джерело: [7]

Здійснивши аналіз основних методів прогнозування прибутку, виявлено, що найбільш розробленим та ефективним є метод екстраполяції. Саме цей метод доцільно використовувати для короткострокового прогнозування фінансових результатів підприємства [4, c. 71].

Метод екстраполяції полягає у застосуванні такої функції прогнозу, для побудови якої всім спостереженням певного часового періоду надається однакова вагомість [1]. Мета прогнозу за методом екстраполяції – показати, до яких результатів можна дійти в майбутньому, якщо рухатися до нього з тією самою швидкістю або прискоренням, що й у минулому. Прогноз визначає очікувані варіанти економічного розвитку виходячи з гіпотези, що основні фактори і тенденції минулого періоду збережуться на період прогнозу або що можна обґрунтувати і врахувати напрямок їхніх змін у розглянутій перспективі.

Для побудови прогнозу на основі методу екстраполяції було обрано показник обсягу чистого прибутку та операційного прибутку ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ», оскільки їх спадання відбувалося лише у нисхідному напрямку [6],  що є обов’язковим для використання методу екстраполяції.

Лінійна функція прогнозу прибутку ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ» за методом простої екстраполяції тренду має вигляд [2, с. 238]:

Y = a + b*t                                                (1)

де t – період спостереження.

Отож, зпрогнозуємо обсяг чистого прибутку та прибутку від операційної діяльності ПАТ «Тоговий дім «УкравтоВАЗ» на ступні 3 роки. Для цього підставимо в рівняння (1) замість залежної змінної Y обсяг чистого прибутку підприємства (Pr), замість незалежної змінної t – порядковий номер року. Провівши регресійний аналіз та отримавши значення параметрів a і b, наше рівняння тренду матиме наступний вигляд:

Pr = 137756,7 – 37809,5*t                                          (2)

Аналогічно знаходимо рівняння тренду, що відображає залежність  операційного прибутку :

OPr=172879-46411,5*t                                                        (3)

де OPr – прибуток від операційної діяльності підприємства.

Вихідні дані для побудову тренду подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Вихідні дані для прогнозування прибутку ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ» на основі методу екстраполяції

Джерело: [6]

Підставивши в рівняння замість значення t порядковий номер років (2014-2016 рр.), отримаємо прогнозовані значення чистого прибутку (збитку) та прибутку (збитку) від операційної діяльності ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ» на 2014-2016 роки (рис. 1).

Рис. 1. Чистий та операційний прибуток (збиток) ПАТ «УкравтоВАЗ» за 2011-2016 роки

Результати, отримані за допомогою методу екстраполяції, свідчать про те, що існує тенденція до зменшення величини чистого прибутку досліджуваного підприємства. При цьому зміна цього показника безпосередньо залежить від обсягу отриманого прибутку від операційної діяльності підприємства. З рисунку 1 очевидно, що за незмінних умов діяльності операційний прибуток підприємства надалі падатиме, що вже в 2014 році може призвести до збитковості ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ».  Підтвердженням цьому є той факт, що згідно прогнозних даних у 2014 році збиток від операційної діяльності складатиме -12776 тис. грн., у 2015 році – 59188 тис. грн.. а у 2016 році досягне – 105599 тис. грн.. Відповідно, негативним є і фінансовий результат підприємства: за 2014 рік обсяг прогнозованого збитку складає 13481 тис. грн., за 2015 рік – 51291 тис. грн., у 2016 році зросте до 89100 тис. грн.. Як бачимо, починаючи з 2015 року обсяг прогнозованих збитків від операційної діяльності є більшим ніж загальний збиток, це свідчить про те, що підприємство у майбутніх періодах може мати прибуткову фінансову чи інвестиційну діяльність.

На основі методу екстраполяції було досліджено, що у найближчі роки ПАТ «Торговий дім «УкравтВАЗ» за незмінних умов діяльності може стати збитковим. Падіння чистого прибутку швидкими темпами свідчить про наявність низки проблем на підприємстві і насамперед – в операційній діяльності, що складає основу функціонування підприємства та є основним фактором формування прибутку. Для покращення фінансового стану необхідно вжити термінових заходів щодо вдосконалення своєї діяльності.

Таким чином, основна перевага методу екстраполяції тренду полягає у тому, що він базується на цифрових даних, а не на думці експерта. Він може бути ефективно застосований для прогнозування фінансових результатів підприємства, особливо на короткий період. Для складання прогнозу на довгостроковій основі потрібно мати велику історію даних. Однак, головним недоліком можна вважати те, що припущення, яке приймається при застосуванні аналізу рядів динаміки, може бути помилковим – майбутнє, насправді, може бути не схожим на минуле.

Висновки. Здійснення надійного та адекватного прогнозу є ефективним інструментом у плануванні діяльності підприємства, завдяки чому можна своєчасно реагувати на зміни та запобігти небажаних результатів. Методи екстраполяції тенденції сьогодні при короткостроковому прогнозуванні є найпоширенішими з усієї сукупності методів прогнозування. Обумовлено це високим рівнем розробленості методичного апарату, відносно нескладним інструментарієм дослідження, швидкістю розрахунків в оперативному режимі часу. На основі методу екстраполяції підприємство може здійснити прогноз фінансових результатів на найближчий період, що має велике значення для стратегічного планування розвитку підприємств. Однак, варто пам’ятати, що фінансові прогнози не можуть бути виконані з великою точністю, тому що може відбутися багато подій, які спричинять невідповідність між дійсністю і прогнозом. Тому очікувані прогнозні показники будуть вважатися доцільними при сталих умовах функціонування підприємства.

Література:

1. James W. Taylor. Volatility forecasting with smooth transition exponential smoothing. // International Journal of Forecasting. –  – Vol. 20. — pp. 273—286. / [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.elsevier.com/locate/ijforecast.

2. Амбарчян М. С. Прогнозування показників фінансової звітності банків на основі методів екстраполяції трендів / М. С. Амбарчян // Фінансви, облік і аудит. КНЕУ ім.. Вадима Гетьмана. – 2012. – № 20. – С. 236-244

3. Головко Т. В.. Стратегічний аналіз: навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Т. В. Головко, С. В. Сагова. − К.: КНЕУ, 2002. − 198 с.

4. Касьяненко В.О. Моделювання та прогнозування економічних процесів: навч. посібник / В. О. Касьяненко, Л. В. Старченко. – Суми: ВТД «Університетська книга», – 185 с.

5. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посібник / К. І. Редченко. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2003. – 272 с.

6. Річна звітність ПАТ «Торговий дім «УкравтоВАЗ». /[Електронний ресурс] // Режим доступу: http://smida.gov.ua/db/emitent/22965525

7. Синицький. А. А. Аналіз методів планування операційного прибутку промислового підприємства / А. А. Синицький // Економічні науки. Хмельницький національний університет. – 2012. – №. 20. – С. 21-25

8. Сухарев П.Н. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / М-во освіти і науки України, Донецький Національний університетт економіки і торгівлі ім.. М. Туган-Барановського – Донецьк: Вид-во Вебер (Донецька філія), 2008. – 244 с.

9. Ширягіна О.Є. Автоматизація моделей прогнозування прибутку / О. Є. Ширягіна // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 11 (101). – С. 251 – 263.

Ключові слова: рентабельність, ефективність, прибуток, конкурентоспроможність, продуктивність, оптимізація, виробництво, підприємство.

В статье определена экономическая сущность рентабельности, а также предложены пути ёё обеспечения  на предприятии.

Ключевые слова: рентабельность, эффективность, прибыль, конкурентоспособность, продуктивность, оптимизация, производство, предприятие.

The economic essence of profitability has been determined in the article and ways to ensure profitability of the enterprise have been suggested.

Key words: profitability, efficiency, profit, competitiveness, performance, optimization, production, enterprise.

Постановка проблеми. Функціонування в умовах ринкової економіки потребує від підприємств України раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, визначення стратегії фінансової і виробничої політики, аналізу й оцінки отриманих результатів. Саме завдяки вибору ефективних шляхів підвищення рентабельності підприємства залежить досягнення максимально можливого позитивного фінансового результату, а, отже, і розвиток кожного окремого підприємства та країни в цілому.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці комплексу заходів щодо забезпечення рентабельності діяльності підприємства на основі з’ясування її економічної сутності та систематизації факторів формування.

Аналiз останнiх наукових дослiджень та публiкацiй. Значний внесок у дослідження зростання рентабельності підприємств зробили А. М. Бандурка, М. П. Бець, Ф. Ф. Бутинець, О.Д. Заруба, О. Кононенко, Л. А.  Лахтіонова, О. В. Мазуренко, О. В. Павловська, А. М. Поддєрьогін., С. Ф. Покропивний, В. В. Посилаєв, П. Т. Саблук, Г. В. Савицька, І. Н. Топіха, Ю. С. Цал-Цалко, С. П. Ярошенко та інші. Віддаючи належне високому рівню робіт зазначених вчених, варто сказати, що на сьогодні існує необхідність у систематизації шляхів зростання рентабельності діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу. Рентабельність є одним із найважливіших показників, який характеризує кінцевий результат роботи підприємства і є досить складною економічною категорією як з точки зору її трактування, так і через існування різноманітних показників, що використовуються для її оцінки.

Існує декілька підходів до визначення категорії «рентабельність». У першу чергу, цей показник зводять до характеристики ефективності діяльності підприємства. Так, В. Г. Андрійчук під рентабельністю розуміє критерій економічної ефективності, який забезпечує отримання прибутку після вирахування всіх витрат на її виробництво і збут [1, с. 400].

В. В. Горлачук, О. М. Загородна, Б. М. Литвин, В. М. Серединська, Р. В. Федорович, І. Г. Яненкова [6, с. 373; 5, с. 267; 4, с. 227] вважають рентабельність відносним показником прибутковості діяльності, який характеризує ефективність підприємства шляхом утворення прибутку.

А. В. Бондар зазначає, що рентабельність –  це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат [10].

Н. І. Верхоглядова розглядає рентабельність, як співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власностей, який характеризує інтенсивність їх роботи) [11].

Ю. А. Долгоруков під рентабельністю розуміє відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень окупності (прибутковості) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства [7].

Таким чином, під рентабельністю варто розуміти відносний показник ефективності діяльності суб’єктів господарювання, який відображає відношення отриманого ефекту (прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Цей показник більш повно, ніж прибуток, характеризує кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Рентабельність використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

На сьогодні багато підприємств перебуває у складному фінансовому становищі та потребує проведення заходів щодо підвищення рентабельності.  Значна частка підприємств є збитковими, неплатоспроможними або спостерігається поступове зменшення прибутковості їх діяльності. Так, у 2013 році частка збиткових підприємств становила 35 %, що на 2 % менше попереднього року. Однак за результатами 2014 року відсоток неприбуткових підприємств зріс до 44,9 % (табл. 1). Зокрема, найменш рентабельним видом економічної діяльності виявилось тимчасове розміщування й організація харчування, частка збиткових підприємств цієї сфери становить 62,1 %. Також більша половина підприємств (55 %), що здійснюють операції з нерухомістю виявились неприбутковими у 2014 році. Частка збиткових підприємств інших видів економічної діяльності теж є високою.

Таблиця 1

Збитковість підприємств за видами економічної діяльності в Україні
у 2012-2014 роках

Джерело: [9]

Таким чином, в сучасних умовах господарювання, підприємствам необхідно вжити заходів, що сприятимуть зростанню рентабельності їх діяльності. Всі фактори та шляхи підвищення ефективності підприємства можна поділити на внутрішні та зовнішні. Зовнішні фактори не залежать від діяльності підприємства, а формуються під дією ринкового механізму, законодавчого регулювання, економічної та політичної ситуації в державі. До основних зовнішніх факторів, що мають позитивний вплив на рентабельність підприємства можна віднести:

• зниження податкового навантаження на підприємства;
• підтримання обмінного курсу гривні та митних тарифів;
• проведення ефективної банківської політики через зниження процентних ставок по кредитах та створення надійних механізмів рефінансування виробничої діяльності;
• значне розширення внутрішнього ринку.

Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб’єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на розв’язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління [2, c. 63].

Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Тому безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства має належний розвиток виробничої інфраструктури.

Внутрішні фактори збільшення рентабельності є суб’єктивними, адже на них підприємство може впливати безпосередньо. До цих факторів можна віднести сукупність дій та заходів, що сприятимуть підвищенню ефективності діяльності підприємства, а саме:

• збільшення обсягів реалізації продукції;
• підвищення продуктивності працівників;
• зростання ефективності використання основних фондів;
• оптимізація складу і структури оборотних коштів;
• введення ефективної маркетингової політики;
• підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

Одним із резервів росту рентабельності підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції, адже чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, що має позитивний вплив на рентабельність.

При цьому підвищення рентабельності підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації товарів можливе за допомогою:

• здійснення ефективної маркетингової політики в галузі збуту товарів;
• диверсифікації асортименту шляхом внесення до переліку взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів;
• регіональної диверсифікації діяльності (розширення регіону збуту);
• надання споживчого кредиту при реалізації товарів тривалого користування;
• розширення системи додаткових торгових послуг, пов’язаних із реалізацією товарів;
• вироблення високорентабельної продукції та зняття з виробництва низькорентабельної.

Важливим чинником зростання рентабельності підприємства є підвищення продуктивності праці [8]. З ростом продуктивності праці знижуються витрати в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби:

• перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці;
• працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понадурочний час;
• забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами;
• надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат;
• залежно від виду діяльності слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства;
• організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці.

При цьому на підприємстві повинна забезпечуватись єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування для забезпечення необхідної специфікації та координації управлінських процесів.

Підвищення ефективності використання основних фондів необхідно здійснювати за рахунок збільшення питомої ваги активної частини основних фондів та ліквідації чи забезпечення альтернативності використання тих основних фондів, що не використовуються.

Забезпечувати рентабельність діяльності підприємства можна за рахунок оптимізації складу і структури оборотних коштів. Зокрема цього можна досягти шляхом обґрунтованого нормування потреби в товарах та МШП, прискорення товарооборотності і раціонального використання матеріальних оборотних активів, оптимізації джерел фінансування оборотних активів, вдосконалення політики залучення позикових фінансових ресурсів.

Ефективність діяльності підприємства залежить і від маркетингової політики. Необхідно вивчати та аналізувати зміни ринкового механізму регулювання формування і використання прибутку підприємства, так як попит і пропозиція на товарному і фінансовому ринках формують рівень цін на продукцію, вартість залучення кредитів, прибутковість окремих цінних паперів, середню норму прибутковості капіталу, що безпосередньо впливає на рентабельність підприємства. Правильно організована логістична діяльність допоможе не тільки зменшити витрати, а й надати підприємству додатковий непрямий дохід за рахунок підвищення швидкості просування товару до споживача. Ефективна рекламна кампанія також принесе додатковий дохід у вигляді можливості підвищення ціни та збільшення обсягу продажу продукції.

Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємства дозволить висока ділова репутація. Імідж підприємства, його соціальна відповідальність дадуть додаткові привілеї для бізнесу при налагоджені відносин з органами влади та додатковий дохід при збільшенні обсягу попиту на продукцію з боку населення в разі усвідомлення того факту, що конкретне підприємство є соціально відповідальним.

Ще один шлях збереження рентабельності підприємства на відповідному рівні – випуск якісної та конкурентоспроможної продукції. Реалізація продукту високої якості вимагає більших затрат, однак успіх в тому, щоб приріст ціни від збільшення якості був більший, ніж витрати на досягнення додаткової якості. Є сенс скорочувати всі можливі витрати, якщо тільки ці скорочення не шкодитимуть тим додатковим перевагам продукції, за які покупці платять надбавку до середньої ринкової ціни. Так підприємство завоює довіру споживачів та зможе розширити свою клієнтську базу. Також покращення якості послуг, що надаються, приведе до підвищення конкурентоспроможності та зацікавленості вибору підприємства замовниками [3].

Висновки. Для успішного розвитку будь-якого підприємства рентабельність є основною передумовою ефективності господарської діяльності. Для забезпечення зростання рентабельності необхідно раціоналізувати витрати на виробництво та реалізацію продукції, налагодити систему збуту, підвищити продуктивність праці, удосконалити управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.

Література:

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник / В.Г. Андрійчук. – [2-ге вид.]. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Бець М. В. Планування рентабельності виробництва / М. В. Бець // Економіка України. – 2000. – № 2. – C. 40-45

3. Бондар А. В. Удосконалення організації управління фінансовою діяльністю підприємства / А. В. Бондар, Г. А. Семенов // Економічний вісник НГУ, 2004. – № 1. – С. 63-75

4. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник / В. О. Василенко. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.

5. Верхоглядова Н. І. Зміст та значення прибутку як головної рушійної сили ринкової економіки / Н. І. Верхоглядова // Економічний простір. – 2010. – № 21. – С. 312-320.

6. Горлачук В.В. Економіка підприємства: навч. посібник / В.В. Горлачук, І.Г. Яненкова. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – 344 с.

7. Долгоруков Ю. А. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості / Ю. А. Долгоруков // Фінанси України. – 2006. – № 11. – С. 103-105.

8. Литвин Б.М. Економіко-аналітична діяльність в організації: підручник / Б.М. Литвин. – К.: Хай-Тек Прес, 2009. – 423 с.

9. Офіційний сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Серединська В. М. Економічний аналіз: навч. посібник / В. М. Серединська, О. М. Загородна, Р. В. Федорович. – Тернопіль: Астон, 2010. — 373 с.

11. Ткачук О. В. Антикризовий кадровий менеджмент підприємства: сучасні реалії та перспективи розвитку / О. В. Ткачук // Наукові праці КНТУ. – 2009. – C. 230-235

Ключовi слова: валютна безпека, iндикатори валютної безпеки, валютний курс, доларизацiя економiки, валютнi резерви, стабiльнiсть нацiональної валюти.

В данной статье проанализировано валютную безопасность Украины, раскрыты ее сущность и основные показатели. Определены основные факторы негативного влияния на coставляющие валютной безопасности.

Ключевые слова: валютная безопасность, индикаторы валютной безопасности, валютный курс, долларизация экономики, валютные резервы, стабильность национальной валюты.

This article examines the monetary security of Ukraine, reveals its essence and highlights. The main factors of negative influence on components of monetary security are determined.

Key words: monetary security, indicators of monetary security, exchange rate, dollarization of the economy, currency reserves, stability of the national currency.

Постановка проблеми. В умовах посилення фiнансової глобалiзацiї та одночасного послаблення державного контролю за розвитком грошово-кредитних вiдносин, лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчних зв’язкiв та зростання впливу валютної сфери на економiчнi процеси особливу роль в економiцi займає система фiнансової безпеки держави, складовою якої є валютна безпека. Проблеми у сферi забезпечення валютної безпеки не дозволяють створити умови для економiчного зростання, мають негативний вплив на фiнансову, податкову, страхову сфери та бюджетний процес країни. Тому в сучасних умовах постає питання оцiнки та забезпечення належного рiвня фiнансової безпеки держави, зокрема, її валютної складової.

Метою статтi є аналiз валютної безпеки як складового елементу фiнансової безпеки держави, а також дослiдження основних проблем i перспектив розвитку валютного ринку України.

Постановка завдання. Здiйснити аналiз основних iндикаторiв валютної безпеки, виявити основнi проблеми та шляхи їх вирiшення на валютному ринку України.

Аналiз останнiх наукових дослiджень та публiкацiй. Свiй внесок у дослiдження окремих питань забезпечення валютної безпеки держави внесли такi українськi науковцi, як О.I. Барановський, I.Ф. Бiнько, А.О. Клименко, Л.М. Кравченко, В.I. Мiщенко, А.М. Мороз, С.М. Половко, О.Є. Северин, В.Т. Шлемко та iншi. Але при всiй значущостi розробок зазначених авторiв i певному рiвнi опрацювання проблеми, вона потребує подальшого комплексного дослiдження, яке б повнiстю розкривало роль валютної полiтики в забезпеченнi економiчної безпеки країни.

Виклад основного матерiалу. Однiєю зi складових фiнансової безпеки держави є валютна безпека. Це поняття є доволi складним i багатогранним, адже являє собою сукупнiсть критерiїв та показникiв, що характеризують стан валютного ринку, захищенiсть його суб’єктiв на всiх рiвнях фiнансових вiдносин, наявнiсть необхiдних грошових i золотовалютних резервiв, стан валютних потокiв тощо. Бiльшiсть авторiв трактують «валютну безпеку» як ступiнь забезпеченостi держави валютними коштами, достатнiми для дотримання позитивного сальдо платiжного балансу, виконання мiжнародних зобов’язань, накопичення необхiдного обсягу мiжнародних резервiв, пiдтримання стабiльностi нацiональної грошової одиницi [4].

Згiдно з «Методикою розрахунку рiвня економiчної безпеки України», затвердженою Мiнiстерством економiки України, валютна безпека – це стан курсоутворення, який створює оптимальнi умови для поступального розвитку вiтчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну iноземних iнвестицiй, iнтеграцiї України до свiтової економiчної системи, а також максимально захищає вiд потрясiнь на мiжнародних валютних ринках [1].

Оцiнка валютної безпеки вiдбувається за рахунок використання як якiсних, так i кiлькiсних показникiв. До останнiх вiдносять стан валютного ринку, динамiку валютного курсу, показники адекватностi мiжнародних резервiв; сальдо платiжного балансу; коефiцiєнт покриття iмпорту товарiв експорту, обсяги валютних iнтервенцiй; рiвень доларизацiї, ступiнь довiри до нацiональної валюти, показники зовнiшньої заборгованостi тощо [2]. Однак варто видiлити таких три основних iндикатори валютної безпеки:

• динамiка валютного курсу;
• рiвень доларизацiї;
• показник адекватностi мiжнародних резервiв.

Здiйснивши аналiз динамiки валютного курсу протягом 2004-2014 рокiв що відображено в таблиці 1, варто вiдзначити, що курс гривнi до долара США змiнювався неоднозначно. Так, спочатку спостерiгалась тенденцiя щодо його зростання, однак, починаючи з 2007 року курс гривнi починає стрiмко падати i за 2009 рiк темп приросту даного показника складав 47,92%. Знецiнення нацiональної грошової одиницi України протягом 2008-2009 рокiв пояснюється фiнансово-економiчною кризою цього періоду, що призвела до зростання iнфляцiйних процесiв. Згiдно з iндикаторами валютної безпеки темп змiни офiцiйного курсу гривнi до дол. США повинен становити не бiльше 6%, однак внаслiдок кризи цей показник перевищив порогове значення в 2009 роцi на 41,92%.  Починаючи з 2010 року ситуацiя на валютному ринку стабiлiзується, темп змiни валютного курсу протягом 2010-2013 рокiв не перевищує зазначених нормативів і коливався в межах 793,56 – 799,3 грн. за 100 дол. США. Однак, в 2014 році відбувається стрімка девальвація гривні і її середній курс становив 1188, 67 грн. за 100 дол. США. Відповідно, нормативне значення зміни валютного курсу було перевищено на 42,71%. [7].

Таблиця 1

Динамiка змiни офiцiйного курс гривнi до долара США за 2004-2014 роки

Підтримання стабiльності валютного курсу протягом 2010-2013 років, забезпечувалося заходами валютного та монетарного регулювання [5]. Насамперед Нацiональний банк України суттєво скоротив свою участь у валютних торгах на мiжбанкiвському ринку. Крiм пiдтримки нацiональної валюти через продаж мiжнародних резервiв, влада України провела ряд адмiнiстративних заходiв, щоб стримати попит на iноземну валюту та збiльшити пропозицiю. Однак, в 2014 році ситуація погіршилась і відбувалась стрімка девальвація гривні, що пов’язано з: від’ємним сальдо зовнішньоторговельного балансу; зменшенням припливу іноземних інвестицій та згортанням інвестиційної діяльності значного числа іноземних компаній; значними витратами на обслуговування боргу; ажіотажним попитом населення на вільноконвертовану валюту, спричинений зростанням політичної напруги; зміною влад; введення вільного плаваючого курсу; загостренням ситуації на сході України.

Сьогоднi українська економiка є характерним прикладом прогресуючої неофiцiйної доларизацiї. Для здiйснення аналiзу доларизацiї економiки використовують такi показники як доларизацiя грошової маси, доларизацiя депозитiв, доларизацiя кредитiв.

Бiльш детальну методику встановлення рiвня доларизацiї розроблено Мiжнародним валютним фондом. Вiдповiдно до неї рiвень доларизацiї економiки визначають на пiдставi спiввiдношення депозитiв у iноземнiй валютi до грошової маси. Високоризикованою вважають економiку країни, якщо значення цього показника перевищує 30%.

Рiвень доларизацiї економiки України, розрахований за методикою МВФ, є високим, що створює загрозу до зниження лiквiдностi нацiональної грошової одиниці (рис. 1).

Рис. 1. Динамiка доларизацiї за методикою МВФ протягом 2004-2014 рокiв, %

Протягом останнього десятирiччя спостерiгається тенденцiя до зростання доларизацiї грошової маси. Якщо в перiод з 2004 року по 2008 рiк рiвень доларизацiї не перевищував нормативних значень, а коливався в межах вiд 23 до 28%, то вже починаючи з 2008 року вiдбулося перевищення порогового значення в розмiрi 30%. Така негативна тенденцiя була спричинена кризою 2008 року, що призвела до зростання iнфляцiйних явищ, надмiрного та неконтрольованого надходження iноземної валюти в державу, i лише в 2010 роцi завдяки заходам валютного регулювання частка доларизованої грошової маси знизилась до допустимих значень – 29,66%. Однак, така тенденцiя пiдтримувалась короткий час i вже з 2011 року рiвень доларизацiї почав стрiмко зростати: з 30,83% у 2011 роцi до 32,4% у 2012 роцi. Якщо у 2013 році частку доларизованої грошової маси вдалось знизити до 27,48 %, то в 2014 році знову спостерагалось значне зростання цього показника – до 32,42 %. Високий рiвень iноземної валюти в готiвковому грошовому обiгу України протягом останнiх рокiв значною мiрою пояснюється недовiрою населення до нацiональних грошей, купiвельна спроможнiсть яких безперервно зменшується. Збереження високого попиту на iноземну валюту на внутрiшньому ринку зумовлене «ефектом храповика», який характеризує iнерцiйнiсть поведiнки населення i пояснюється стiйким збереженням побоювань щодо девальвацiї нацiональної валюти у майбутньому. Адже внаслiдок девальвацiї гривнi на 62,4% у 2008 роцi кредити, наданi в iноземнiй валютi, у гривневому еквiвалентi подорожчали майже вдвiчi. Тому цiлком логiчними є побоювання пересiчних громадян у 2014 році щодо девальвацiї гривнi, яка загрожує подорожанням кредитiв, знецiненням депозитiв та зниженням купiвельної спроможностi нацiональних грошей [3].

Функцiонування валютного ринку також залежить вiд обсягу мiжнародних резервiв, що знаходяться у власностi держави. Вони являють собою частину багатства України, що забезпечує внутрiшню та зовнiшню стабiльнiсть нацiональної грошової одиницi, регулювання платiжного балансу України, проведення валютних iнтервенцiй, забезпечення платоспроможностi країни на свiтовому ринку.

Найдавнiшим показником достатностi мiжнародних резервiв є критерiй покриття iмпорту. Вiдповiдно до нього мiжнароднi резерви повиннi бути достатнiми, щоб оплатити щонайменше 3 мiсяцi майбутнього iмпорту товарiв та послуг, якщо надходження iноземної валюти в країну тимчасово припиняться. Розрахувавши критерiй покриття iмпорту за 2009-2014 роки (рис. 2), можна сказати, що протягом 2009-2011 рокiв Україна мала достатньо мiжнародних валютних резервiв, адже термiн покриття iмпорту становив бiльше 3 мiсяцiв ( 5,83 – у 2009р., 5,68 – у 2010р., 3,6 – у 2011р.). Однак, критичний показник було пройдено в 2012 роцi i за пiдсумками цього року резерви опинились на рiвнi 2,7 мiсяцiв iмпорту, в 2013 і 2014 році спостерігалось скорочення показника до 2,43 і 1,22 місяців імпорту відповідно [6].

Рис. 2. Динаміка критерію покриття імпорту за 2009-2014 роки

Зниження значень критерію покриття імпорту до мiнiмальних протягом кiлькох рокiв є однозначно негативною тенденцiєю, яка є свiдченням того, що Україна дуже вразлива до шокiв поточного та фiнансового рахунку платiжного балансу. Проблеми зовнiшнього фiнансування не можуть бути належно компенсованi через недостатнiсть мiжнародних резервiв.

Висновок. Здiйснивши аналiз основних показникiв валютного ринку, варто вiдзначити, що валютнiй безпецi України на даний момент та протягом останнiх рокiв загрожує доларизацiя економiки, низький рiвень довiри до нацiональної валюти, зниження купiвельної спроможностi гривнi, недосконале управлiння мiжнародними резервами та їх недостатнiй рівень.

Таким чином, з метою посилення валютної безпеки необхiдно здiйснити наступнi заходи:

• розробити основнi засади валютної полiтики, що спрямована на забезпечення цiнової та курсової стабiльностi;
• забезпечити прогнозованiсть динамiки обмiнного курсу нацiональної валюти;
• розробити механiзми поетапного зменшення доларизацiї вiтчизняної економiки;
• оптимiзувати взаємозв’язок мiж попитом на нацiональну та iноземну валюту;
• збiльшити обсяги мiжнародних резервiв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Наказ Мiнiстерства економiки України «Про методику розрахунку рiвня економiчної безпеки України» вiд 02.03.2007 № 60 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.4251.0
2. Барановський О.I. Фiнансова безпека: монографiя / О.I. Барановський: Iнститут економiчного прогнозування. – К.: Фенiкс, 1999. – 338с.
3. Береславська О. Дисбаланси валютного ринку України // Вiсник Нацiонального банку України. – 2013. – № 3 (205) – С. 3-45
4. Ляшенко О.М. Економiчна безпека та нацiональна конкурентоспроможнiсть в умовах глобалiзацiї / О. М. Ляшенко, Б. В. Плеская, В. К. Бантуш // Культура народов Причерноморья. – 2009. – №161. – С. 113-118.
5. Спiвак I. Стабiльнiсть гривнi: об’єктивна реальнiсть чи вимушена необхiднiсть? / I. Спiвак, А. Даниленко // Вiсник Нацiонального банку України. – 2011. – № 8. – С. 20-23.
6. Монетарний огляд за 2012 рiк [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=503712
7. Офiцiйний сайт НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/