короткі терміни треба вміти аналізувати. Завдяки результатам аналізу,
поданим в нашій доповіді, а також кваліфікаційній роботі, шанувальники
творчості Поли Гоукінз зможуть пізнати техніку написання її романів, та
відкрити для себе методи впливу авторки на свою цільову аудиторію.
Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення
результатів лексико-стилістичного аналізу англомовних художніх текстів,
на прикладі роману Поли Гоукінз “Дівчина у потягу”.
Об’єктом дослідження є роман Поли Гоукінз “Дівчина у потягу”,
предметом є дослідження лексичних та стилістичних засобів роману
британської письменниці Поли Гоукінз “Дівчина у потягу”.
Як і будь-який мовний стиль, художній наділений особливою
лексикою та стилістичними засобами. Ця властивість забезпечує функцію
впливу на мислення, почуття та сприйняття читачів.
Мову художньої літератури суттєво характеризує розгалужена
синоніміка, омоніми, пароніми, антоніми, архаїзми, історизми, емоційно
забарвлені слова (переважно із суфіксами об’єктивної, а водночас і
суб’єктивної оцінки – із значенням голубливості, пестливості,
зневажливості, згрубілості). Набагато частіше, ніж в інших стилях, у
художніх текстах вживаються фразеологізми, особливо ідіоми, прислів’я й
приказки, «крилаті» вислови. Будь-яка лексична одиниця (літературно-
нормативне чи діалектне слово, зворот, словосполучення, неологізм,
арготизм, архаїзм, екзотичне чи вульгарне слово, слова чи вирази
іншомовного походження, скорочення слів і найбільш незвична його
видозміна) може увійти до складу певних художніх текстів [3, с.21].
Стилістичні якості синтаксичних одиниць мови виступають як
своєрідні різновиди актуалізації форми висловлювання, підсилюють
експресивно-впливаючу сторону тексту, є компонентами структури
тексту, фактом послідовного чи контрастного опису явищ дійсності,

діяльності і вчинків людей. Значущість мовного засобу обумовлюється
значною мірою його роллю у структурі художнього тексту [17].
Досліджуючи вживання метафор детальніше, можна виділити такі як
the taste of holiday, golden couple, eyes filled with bland fire, sprinkling of
freckles, stone cold, fingers of sunshine і т.п. Наприклад: метафора the taste of
holiday перекладається як «смак вихідних». Авторка вжила її для того, аби
передати всю приємність вихідних, як відомо з контексту, вперше
проведених із своїм чоловіком Томом, Рейчел.
Так, метафора stone cold дослівно перекладається як «холод
каменю», що означає, що Рейчел втратила здатність відчувати та приймати
щось близько до серця. Це може бути через образу, зраду, як автор і подає
в романі. Ця метафора вжита для підвищення напруження, для того, щоб
передати важкий психологічний стан покинутої та самотньої Рейч.
Метафора golden couple перекладається як «золота пара». В цьому
контексті пара, в якої все добре та злагоджено, щаслива, якій можна лише
позаздрити. Авторка хотіла привернути увагу до Тома та Рейчел задля
того, щоб передати різкий контраст. Колись така щаслива пара на фоні
тепер нещасної та покинутої Рейчел, та щасливого вже з іншою жінкою
Тома.
Наступна поширена метафора fingers of sunshine перекладається, як
«пальчики сонячного проміння», що вжита з метою передати надзвичайно
велике бажання Рейчел бачити щось прекрасне посеред того горя, яке вона
переживає. Тобто, її бажання відволіктись від реальності, від пияцтва, та
віднайти в собі сили почати все спочатку, а «пальчики сонячного
проміння» є щось таким теплим, приємним, що дає їй надію.
З вище наведених прикладів вживання метафор помітно, що вони
досить часто вживаються в художніх текстах. Це свідчить про здатність
цих текстів впливати на почуття та емоції читачів.

Метафори художніх текстів мають на меті показати об’єкт у новому,
несподіваному світлі, привернути увагу читача яскравим образом, тобто
використовуються в метесеміотичному плані [19, с.161]. Вона виконує
естетичну функцію та позитивно впливає на читача, передає максимально
детально ознаки предмета чи ситуації, змушуючи читача ще раз і ще раз
перечитувати текст.
Метонімія – це перенесення ознак одних явищ чи предметів на інші
на основі суміжності цих ознак. Наприклад «вся аудиторія аплодувала».
«Аудиторія» є метонімією, оскільки вона ототожнюється з «студентами чи
глядачами», які були присутні в аудиторії.
Прикладів вживання метонімії в романі Поли Гоукінз значно менше.
Та все ж їх можна виділити. Наприклад:
Blenheim street slipped away дослівно перекладається як «вулиця
Бленгейм заснула». Авторка порівнює вулицю з її жителями , які вже
майже всі заснули.
Ще одним прикладом метонімії є слово hand в реченні «She needed
Tom’s hand». Дослівно слово перекладається як «рука», але в поданому
прикладі воно означає «допомога». Ця метонімія є ще одним прикладом
майстерності автора надати тексту емоційності та оригінальності.
Наступним прикладом метонімії є фраза suburbia melts, що
перекладається як «передмістя тане», хоча зрозуміло, що передмістя не
може танути, і що таке поєднання слів вжито задля того, щоб додати
тексту експресії, та й вживання поняття передмістя означає не саме
передмістя як предмет, а його жителів разом з їхніми домами.
З вище наведених прикладів вживання метонімії у романі П.Гоукінз
помітно, що їх не так багато як метафор, та все ж не мало.
Епітетом називають образне означення, яке має на меті підкреслити
ознаки предмета чи явища, надавши йому особливого поетичного

значення. Л.Єфімов поділяє епітети за семантичним значенням на
асоціативні та неасоціативні. За структурою він виділяє прості, складні,
фразові, та ті, що складаються з речень [13, с.57].
Епітети є найчисленнішими за вживанням художніми засобами в
романі. До них слід віднести такі як lonesome shoes, helpless irritation,
dappled sunlight, tiny bird-women, no-color eyes, glorious evening, lazy
descent, soft baby pink, grimy north London, insolent blank sky, pale sky,
yummy mummies, Tom Cruise smile, dark honey skin, deep unconsciousness,
undying passion та багато інших.
Так, таке художнє означення як lonesome shoes означає «самотні
черевики». Замість «a pair of shoes», Пола Гоукінз вжила «lonesome
shoes», що передає самотність, нема більше взуття Тома, тільки Рейчел,
вона тепер сама. І все це щоб надати тексту більшої емоційності, передати
страждання покинутої жінки.
Ще одним епітетом є словосполучення pale sky, що в перекладі
означає «бліде небо». Вжито це поєднання слів на позначення не надто
яскравого кольору неба, майже хмарного, щоб передати на найкращий
настрій героїні.
Наступним епітетом є комбінація слів Tom Cruise smile, що в
перекладі означає «посмішка Тома Круза». Авторка дуже точно передає
красу посмішки Скотта , саме так собі уявляла його Рейчел, називаючи
його Джейсоном.
Не може не привернути увагу і таке художнє поєднання іменника та
прикметника як yummy mummies, що в перекладі звучить як “солодкі
матусі”, які те й роблять, що доглядають за собою та своїми дітьми, тому
непогано виглядають. Таке використання епітета носить доволі
саркастичний характер.

Такий епітет як dark honey skin можна дослівно перекласти як
«темно-медова шкіра». Порівнюючи шкіру з медовим відтінком, автор
передає її приємну засмагу.
Проаналізувавши частоту вживання в тексті такого тропу як епітет,
помітно, що він є найпоширенішим. Окрім великої кількості в романі
також помітно різнобарвність та оригінальність усіх вжитих художніх
означень, а отже, тут підтверджується функція впливу художніх текстів на
уяву та мислення читачів.
Гіперболою є художнє перебільшення ознак та якостей притаманних
людям, предметам чи явищам з метою переміщення акценту на них для
вираження їх крайньо позитивних, чи крайньо негативних характеристик.
Роман «Дівчина у потягу» налічує доволі багато гіпербол, не так
багато як епітетів, наприклад, та це не зменшує їх вартісності у
формуванні художньої картини. Серед вжитих гіпербол, наприклад, такі:
strikingly lovely, blissfully happy, utterly wretched, watery blue, stone cold,
deliciously warm, for bloody ages, perfectly contented та інші.
Так, таке художнє перебільшення як strikingly lovely, перекладається
як «вражаюче милий». Авторка застосувала його для образного опису
одної з головних героїнь роману.
Наступна гіпербола blissfully happy, перекладається як «блаженно
щасливий» та вжита для того, щоб передати найвищу міру повноти щастя
героїні в її подружньому житті. Подана фраза надає тексту позитивного
відтінку.
Ще одним прикладом вживання такого художнього тропу як
гіпербола є сполучення слів utterly wretched, що перекладається як
«розбитий дотла». Послідовне використання двох прикметників, які
створють нагнітаючий настрій надає тексту найвищої міри відчуття
смутку, трагічності, нещастя, що є характерним для психофізичного стану
героїні описаного в романі.

Не меншого художнього забарвлення надає тексту таке художнє
перебільшення як watery blue, що вказує на насиченість блакитним
кольором. Оскільки прислівник «водяно» вже створює еффект голубого
відтінку, то одночасне вживання прикметника «голубий» передає
очевидне збільшення міри ознаки.
Цікавою гіперболою є словосполучення deliciously warm, що можна
перекласти як «дивовижно теплий». Прикметник delicious, від якого
утворено похідний прислівник deliciously зазвичай вживається для опису
смачної їжі, а в поданому контексті він характеризує теплоту. Дивне,
проте вдвічі приємне відчуття.
Досліджуючи особливості вживання гіпербол можна помітити
досить часте їх використання. Вони надають тексту здебільшого відчуття
якоїсь крайності та помітно впливають на емоції читачів.
Оксиморон – це троп, що виражається в поєднанні двох
непоєднуваних ознак, дій чи явищ, передаючи абсурдність ситуації.
Роман багатий і на оксиморони. До таких можна віднести dirty white,
incongruously joyful, flagrantly happy, aggressively happy, tedious yummy
mummies, convincing lie, wolfish smile, false laugh і т.п.
Так, оксиморон dirty white означає «брудно-білий». Лексична
одиниця «білий» має позитивне значення, але при її вживанні з таким
словом як «брудний» вона набуває негативного значення. Таким чином
авторка намагається розповісти про відтінок білого кольору, який є не
зовсім вже білосніжним.
Ще одним поєднанням непоєднуваного є словосполучення wolfish
smile, що означає «вовча посмішка». В цьому випадку «посмішка» також є
позитивним поняттям, але негативу воно набирає від узгодженого
прикметника. Пола Гоукінз змушує свого читача задуматись над тим,
якою могла б бути ця «вовча» посмішка.

Наступним словосполученням-окимороном є false laugh, що означає
«фальшива посмішка». Набуває абсурдності поєднання цих двох слів через
те, що «посмішка»як правило щира, така, що передає позитивні емоції, а
фальшива посмішка не може мати нічого спільного з щирістю. Авторка
вдається до такого поєднання, щоб показати неприязнь між двома
героїнями, а саме Анною та Рейчел.
Неможливо також не згадати такий оксиморон як aggressively happy,
що передає швидше відчай ніж щастя. Стан агресії має негативну
коннотацію, в той час як щастя в позитивному значенні. Письменниця
таким чином намагається підсилити абсурдність відчуття щастя самотньої
покинутої жінки.
Проаналізувавши частоту та функції вживання оксиморонів в романі
«Дівчина у потягу», можна помітити, що Пола Гоукінз використовувала їх
не рідко. Ще можна помітити те, що здебільшого оксиморони є
поєднанням іменників з прикметниками, хоча є і поєднання двох
прикметників. У першій парі значення оксиморону визначає прикметник;
у другій – перший по порядку прикметник.
Порівняння – образне пояснення одного предмета, що мають спільні
ознаки. У романі Дж. Леннокс вони становлять невеликий відсоток. Та все
ж, можна виділити такі з них як like a tracking shot in a film, as hard as a
pebble, like a bird trying to get out of a cage, like an earthquake, as drunk as
lords і т.д.
Так, таке порівняння як rolls like a tracking shot in a film можна
перекласти як «котиться як повільний кадр з фільму». Порівняння
опирається на знання про те, що tracking shot in a film є кадром, який
камера знімає повільно рухаючись за об’єктом, та має на меті передати як
повільно котиться потяг.
Ще одним порівнянням є as hard as a pebble. Означає воно «важкий
як галька». Це порівняння передає клубок,що застряг у горлі Рейчел, коли

вона дізналась про зраду чоловіка. Таке порівняння передає важкий
фізичний та психологічний стан героїні, її біль.
Не можна не згадати про таке порівняння як like a bird trying to get
out of a cage, яке перекладається «наче пташка, що намагається вирватись
на волю» та порівнюється із хвилюванням, яке намагається вирватись із
грудей Рейчел. Вживання цього тропу надає роману гостроти відчуттів.
Проаналізувавши частоту та мету вживання порівнянь, слід
відмітити, що їх не досить багато в досліджуваному романі. Уподібнення
ознак предметів має здебільшого асоціативний характер. Використання
саме цього тропу розвиває логічне мислення та уяву.
Ще одною стилістичною фігурою є зевгма. Так, зевгмою називають
стилістичну фігуру, яка має здатність художньо поєднувати два слова за
допомогою одного і того ж присудка. Здебільшого слугує зевгма для
комічного опису ситуацій, для абсурдного співвіднесення речей між якими
доволі важко провести паралелі.
Так, у романі можна зустріти поодинокі приклади вживання зевгми,
як от His glance travels over me, over the little bottle of wine on the table in
front of me. В попередньому реченні ми зустрічаємо доволі дивне
вибудовування паралелі. А саме, погляд падає на людину, живу істоту, і
тут же на пляшку вина, що є предметом неживим.
Загалом, стилістика та лексика художнього стилю мовлення
надзвичайно багата, що підтверджують лексико-стилістичні особливості
роману Поли Гоуінз «Дівчина у потягу». Це можна побачити на прикладі
вживання різноманітних художніх засобів, явищ, що є джерелами
полісемії. Адже, величезна кількість тропів та синонімів виконують всі
функції, які притаманні текстам художнього стилю мовлення.
Характерною для текстів художнього стилю є також просторічна
лексика. Це значить, що часто в цих текстах можна зустріти такі слова
зниженого тону як колоквіалізми, сленгізми, вульгаризми.

Колоквіалізми – це неформальні слова, що використовуються у
щоденному розмовному мовленні культурними й неосвіченими людьми
усіх вікових категорій [2].
Сленгізми – це неформальні та жаргонні слова, які
використовуються як засоби стилізації у публіцистичному розмовному та
письмовому стилі мовлення, а також у повсякденному житті. Здебільшого
люди вдаються до використання сленгу для того, щоб виділитись у колі
друзів, знайомих чи сім’ї, щоб бути більш колоритними та не такими як
усі.
Вульгаризми – це неформальні лайливі та грубі слова, які належать
до просторічної лексики і належать до лексичних маркерів художніх та
публіцистичних текстів.
В романі П. Гоукінз є чимала кількість вульгаризмів таких як bloody
ages, piss off, fucking bitch, bullshit і т.п. Ці слова наближають ситуації
змальовані в творі до реального життя пересічних американців, людей не
вищого ешелону.
Рідше, та все ж використовують в художньому стилі й евфемізми.
Евфемізмами є слова, що вживаються для заміни вульгаризмів та
жаргонізмів, щоб зменшити в’їдливість та різкість висловлювання.
Синтаксичний та лексико-стилістичний склад художнього стилю є
безумовно найбагатшим. Використання емоційно-забарвленої лексики та
емфатичних синтаксичних структур має неабиякий вплив на читачів, їх
мислення та відчуття. Побудову тексту забезпечують дискретність,
когезія, континуум. Експресії мові надають такі синтаксично-стилістичні
засоби як еліпсис, називне речення, апозіопезис, асиндетон, парцеляція,
художні повтори, перерахування, тавтологія, полісиндетон, паралелізм,
інверсія, відокремлені члени речення, риторичні питання та інші. Явище
полісемії є джерелом синонімії, антонімії, омонімії та багатьох тропів. Дух
епохи передається за допомогою архаїзмів, неологізмів, історизмів,

прислів’їв та приказок. Використання величезного арсеналу тропів
свідчить про багату уяву, талант та майстерність творців художніх текстів.
Навіть вживання сленгізмів, вульгаризмів та колоквіалізмів, діалектизмів в
художніх текстах є виправданим. Вони наділяють тексти пікантністю та
колоритом.
Список використаних джерел
1. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К., 1993.
(25)
2. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Амосова Н.Н. – Л.:
Изд-во ЛГУ, 1963. – 208 с. (3)
3. Ладиняк Н.Л. Естетична функція синтаксису прози Івана Багряного:
[автореферат] /Наталія Богданівна Ладиняк – Кам’янець-
Подільський: Видавництво Кам’янець- Подільського державного
університету – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://mydisser.com/en/catalog/view/312/862/20713.html (17)
4. Ющук П. Українська мова. Підручник / П.Ющук – К.: Либідь, 2004.
– 640с. (40)
5. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых
информационных процесов / Шерковин Ю.А. – М.: Мысль, 1973. –
215с. (39)
6. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/sus_dusct/classes_stud/e
n/med/lik/ptn/professional%20%28ukrainian%29%20language/1/03.%20
%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96%20%D1%81%D1%83
%D0%BB%D0%BC.htm. – Заголовок з екрану. (30)
7. Стилістична диференціація української мови [Електронний ресурс].
– Режим доступу:

http://subject.com.ua/reference/mova/professional/4.html. – Заголовок з
екрану. (31)
8. Мацько Л. Стилістика української мови [Текст]: підручник / Л.І.
Мацько, О.М.Сидоренко, О.М. Мацько; За ред. Л.І. Мацько. – 2-ге
видання., виправлення. – К: Вища школа., 2005.- 462 с. (19)
9. Єфімов Л. Стилістика дискурсивної мови і дискурсивний аналіз.
Учбово-методичний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 240с.
(13)
10. There is also the brief list of additional literature sources in the end of
the book [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://mir.zavantag.com/kultura/25015/index.html. – Заголовок з екрану.
(2)

ДЖЕРЕЛО ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Hawkins, Paula. The Girl on the Train, 338 p. Headline. Kindle Edition

Ключові слова: лексичні маркери, тропи, метафора, метонімія, порівняння, оксюморон, епітет, гіпербола, градація.

Статья посвящена анализу лексического и стилистического наполнения художественной прозы. Примером для анализа есть роман британской писательницы Джудит Леннокс “Сердце ночи”. В статье обозначены лексико-стилистические маркеры, которые несут основную смысловую нагрузку текста и передают его экспрессию.

Ключевые слова: лексические маркеры, тропы, метафора, метонимия, сравнение, оксюморон, эпитет, гипербола, градация.

The article deals with the lexical and stylistic content of the belles-lettres prose. An example for the analysis is the novel of British writer Judith Lennox “The Heart of the Night.” The article outlines the most common lexical and stylistic markers, which make the text more expresssive and vivid.

Keywords: lexical markers, tropes, metaphor, metonymy, simile, oxymoron, epithet, hyperbole, gradation.

Постановка проблеми. Художній стиль завжди був, є, і буде популярним. Стилістика та лексика художнього стилю мовлення надзвичайно багата. Література подібно до інформації, яку ми отримуємо, буває якісною та не дуже. Кожен текст є системою засобів, які автор використовує для того, щоб достукатись до нашого серця. Тільки проаналізувавши текст «зсередини,» ми можемо говорити про його якість. Нажаль, багато творів сьогодні створюються з метою стати бестселерами, а не шедеврами. Щоб не відчути себе обманутими в сфері літератури, або навпаки, побачити щось особливе в процесі написання, треба вміти аналізувати. Завдяки результатам аналізу, поданим в нашій кваліфікаційній роботі, шанувальники творчості Джудіт Леннокс зможуть пізнати техніку написання її романів, та стати впевненими критиками у сфері літератури.

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення результатів лексико-стилістичного аналізу  англомовних художніх текстів, на прикладі роману Джудіт Леннокс «Серце ночі.»

Об’єктом дослідження є роман Дж. Леннокс «Серце ночі», предметом є дослідження лексичних та стилістичних засобів роману британської письменниці Джудіт Леннокс «Серце ночі».

Як і будь-який мовний стиль, художній наділений особливою лексикою та стилістичними засобами. Ця властивість забезпечує функцію впливу на мислення, почуття та сприйняття читачів.

Лексика – словниковий склад мови (усі її слова), чи певна частина словникового складу мови. Лексика поділяється на термінологічну, побутову, емоційну і т. д. [6, с.149]. Добір кожної з груп лексики визначається тематикою публіцистичного висловлювання.

Мову художньої літератури суттєво характеризує розгалужена синоніміка, омоніми, пароніми, антоніми, архаїзми, історизми, емоційно забарвлені слова (переважно із суфіксами об’єктивної, а водночас і суб’єктивної оцінки – із значенням голубливості, пестливості, зневажливості, згрубілості). Набагато частіше, ніж в інших стилях, у художніх текстах вживаються фразеологізми, особливо ідіоми, прислів’я й приказки, «крилаті» вислови. Будь-яка лексична одиниця (літературно-нормативне чи діалектне слово, зворот, словосполучення, неологізм, арготизм, архаїзм, екзотичне чи вульгарне слово, слова чи вирази іншомовного походження, скорочення слів і найбільш незвична його видозміна) може увійти до складу певних художніх текстів [2, с.21].

Стилістичні якості синтаксичних одиниць мови виступають як своєрідні різновиди актуалізації форми висловлювання, підсилюють експресивно-впливаючу сторону тексту, є компонентами структури тексту, фактом послідовного чи контрастного опису явищ дійсності, діяльності і вчинків людей. Значущість мовного засобу обумовлюється значною мірою його роллю у структурі художнього тексту [4].

Фразеологізм (фразеологічна одиниця) – стійке сполучення двох або більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність. Фразеологізм складається не менше як із двох слів – компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова [10, с.229].

Використанню фразеологізмів надають перевагу тому, що часто звичайні слова, такі як поодинокі іменники, прислівники чи дієслова не несуть потрібної смислової навантаженості. Іронія, сарказм, любов виражені фразеологізмами мають вищий рівень емоційного забарвлення і повноту міри ознаки. Багато фразеологізмів ми уже використовуємо на підсвідомому рівні і з дитинства. Багато з них є запозиченими з інших мов, як от з легенд і  казок інших народів, і тому подібного.

Фразеологізмам притаманні такі явища як антонімія та синонімія, як от the naked truth – the sweet lie. Ще одним явищем, притаманним для фразеологічних одиниць є фразеологічна стійкість. Це, звичайно, суперечлива думка, тому що існують вчені які пропагують ідею відсутності стійкості у фразеологізмах.

Прислів’я та приказки зазвичай підвищують естетичний рівень художнього тексту та влучно передають думку автора. Деколи вони можуть замінити багато непотрібних та складних для розуміння слів чи навіть речень.

Так, прислів’я – це стійкий вислів у формі синтаксично завершеного речення, у якому узагальнено суспільний досвід. Значення одних прислів’їв залежить від прямого номінативного значення їхніх компонентів. (Easier said than done). Значення інших прислів’їв сприймається як переносне, узагальнено-метафоричне [9, с.215] (One swallow doesn’t make a summer).

Приказка – стійкий вислів у формі синтаксично завершеного речення, у якому дається образна характеристика певного явища [7].

Приказки, як і прислів’я є своєрідним текстом тому, що виражають закінчену думку і мають також достатній рівень смислової навантаженості. Відмінною рисою між прислів’ями та приказками є те, що у других частіше немає чітко вираженого повчального змісту, а швидше зауваження.

Часто прислів’я чи приказки побудовані у формі простих поширених і непоширених речень, а також узагальнено–особових. У деяких формах прислів’їв помітний поділ на дві асиметричні частини та присутність антонімів.

Окрім фразеологізмів, в художніх текстах використовують велику кількістю тропів, які надають їм виразності. Так, до найпоширеніших художніх засобів належать метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота, сарказм, іронія, перифраз, алегорія, оксиморон та символи. Вперше ввів термін метафора Арістотель [8].

Метафора – троп, якому притаманне вживання слів у їх переносному значенні, на основі подібності деяких їхніх ознак.

Досліджуючи вживання метафор детальніше, можна виділити такі як words hung in the air, ached to travel, poke one’s nose into something, , let the tongue run away,dead silent, golden idol, dead fire, golden eyes і т.п. Наприклад: метафора words hung in the air перекладається як «слова зависли в повітрі».  Цю метафору авторка вжила для навіювання страху і таємничості. Якщо «слова зависли в повітрі», то їх мовець повинен був побачити якусь жахливу картину, а в контексті масові вбивства, що передають стан війни.

Так, метафора body was vibrating дослівно перекладається як «тіло вібрувало», що означає, що тіло дрижало, невпинно рухалось, і відбувалось це через якийсь чинник. Це може бути через перевтому, від болю, чи страху, як автор і подає в романі. Ця метафора вжита для підвищення напруження, для того, щоб передати важкий фізичний стан Кей.

Ще одна метафора, eyes filled with bland fire перекладається як «очі були повні тліючого вогню». Вона вжита Джудіт Леннокс на позначення безнадійності та безсилля. Коли вогонь в очах палає, людина сповнена сил та ентузіазму. В цій же ситуації героїня навпаки виснажена.

Метафора golden eyes перекладається як «золоті очі». В цьому контексті очі добрі, сповнені щирості. Авторка хотіла привернути увагу до Кей  та висвітлити її позитив.

Наступна поширена метафора ached to travel перекладається, як «марила подорожами», що вжита з метою передати надзвичайно велике бажання подорожувати, яке було в Кей. Тобто, її бажання було таким сильним, що вона аж марила ним, дослівно «хворіла».

Ще одною метафорою, що змушує задуматись над її сенсом є така комбінація слів як the tips of his fingers burned. Перекладається вона як «кінчики його пальців палали». Джудіт Леннокс в контексті використовує ці слова для передачі відчуття злості та агресії, що притаманна батьку Міранди, пану Денисову.

Ще одною з числа метафор є tears stood brightly in her eyes. Перекладається вона як « сльози блищали на її очах». Ця метафора вжита для передачі гіркоти відчаю. Покинута напризволяще Кей плакала.

З вище наведених прикладів вживання метафор помітно, що вони досить часто вживаються в художніх текстах. Це свідчить про здатність цих текстів впливати на почуття та емоції читачів.

Метафори художніх текстів мають на меті показати об’єкт у новому, несподіваному світлі, привернути увагу читача яскравим образом, тобто використовуються в метесеміотичному плані [5, с.161]. Вона виконує естетичну функцію та позитивно впливає на читача, передає максимально детально ознаки предмета чи ситуації, змушуючи читача ще раз і ще раз перечитувати текст.

Метонімія –  це перенесення ознак одних явищ чи предметів на інші на основі суміжності цих ознак. Наприклад «вся аудиторія аплодувала». «Аудиторія» є метонімією, оскільки вона ототожнюється з «студентами чи глядачами», які були присутні в аудиторії.

Прикладів вживання метонімії в романі Джудіт Леннокс трохи менше. Та все ж їх можна виділити. Наприклад:

Town that crouched перекладається як «місто, що поклонялось». Метонімічні функції тут проявляються в вживанні слова «місто», замість його жителів. Порівняння жителів з містом введено задля створення ефекту шуму та масовості, що може стати причиною нагнітання негативних емоцій.

Подібною до згаданої вище метафори є наступна: London slipped away, що дослівно перекладається як «Лондон заснув». Авторка порівнює Лондон з жителями, які вже майже всі заснули.

Ще одним прикладом метонімії є слово hand в реченні «He needed Miranda’s hand». Дослівно слово перекладається як «рука», але в поданому прикладі воно означає «допомога». Ця метонімія є ще одним прикладом майстерності автора надати тексту емоційності та оригінальності.

Наступним прикладом метонімії є фраза touch of anxiety, що  перекладається як «дотик тривоги», хоча зрозуміло, що тривога не може торкатись, і що таке поєднання слів вжито задля того, щоб додати тексту експресії.

З вище наведених прикладів вживання метонімії у романі Дж. Леннокс  помітно, що їх не так багато як метафор, та все ж не мало.

Епітетом називають образне означення, яке має на меті підкреслити ознаки предмета чи явища, надавши йому особливого поетичного значення. Л.Єфімов поділяє епітети за семантичним значенням на асоціативні та неасоціативні. За структурою він виділяє прості, складні, фразові, та ті, що складаються з речень [3, с.57].

Епітети є найчисленнішими за вживанням художніми засобами в романі. До них слід віднести такі як brilliant dark eyes, magnolia-pale skin, an alien charm, pearly grey sky, clinical attention, no-color eyes, sterile calm, fragile wood та багато інших.

Так, таке художнє означення як titanic space означає «титанічна відстань». Замість звичайного прикметника «huge», Дж. Леннокс вжила  «titanic», що наділений більшою мірою ознаки для того, щоб надати тексту більшої емоційності.

Ще одним епітетом є словосполучення magnolia–pale skin, що в перекладі означає «бліда кольору магнолії шкіра». Вжито це поєднання слів на позначення дуже блідого кольору шкіри.

Наступним епітетом є комбінація слів an alien charm, що в перекладі означає «неземний шарм». Автор дуже точно передав шарм та жіночність Кей, незважаючи на її сильний характер.

Не може не привернути увагу і таке художнє поєднання іменника та прикметника як pearly grey sky, що означає двері, які ледь тримаються на завісах. Таке використання епітета pearly gray приглушує таку ознаку як gray, облагороджує її.

Такий епітет як deep spring можна дослівно перекласти як «глибока весна». Однак значення цього слова буде дещо іншим. «Глибока весна» є образом пізньої весни, часу, коли все уже цвіте та наступають переддні літа.

Наділяє текст колоритом та оригінальністю і такий епітет як thirsty dream, що вжитий на позначення мрії, яка стала, можливо, сенсом всього життя, такою, до якої людина йде, та не може досягти, але й жити уже без неї не може.

Наступним художнім означенням є no–color eyes, що вжите на позначення погляду, в якому немає ніякої таємничості, нічого особливого. Оскільки, очі є «дзеркалом душі», це також означає, що людина не цікава та в ній немає «ізюминки».

Так, епітет sterile calm дослівно перекладається як «стерильна тиша», але означає він повну тишу. Зазвичай прикметник «стерильний» вживається з іменником «чистота», чого немає в поданому прикладі. Це дивне вживання надає іменникові «тиша, спокій» образності.

Ще одним епітетом є словосполучення fragile wood, що дослівно перекладається як «слабкий ліс». Таке поєднання іменника і прикметника є дивним, оскільки, цей прикметник вживається на позначення ознак предметів з неякісного матеріалу та рис людського характеру, але воно працює на підвищення експресії тексту.

Проаналізувавши частоту вживання в тексті такого тропу як епітет, помітно, що він є найпоширенішим. Окрім великої кількості в романі також помітно різнобарвність та оригінальність усіх вжитих художніх означень, а отже, тут підтверджується функція впливу художніх текстів на уяву та мислення читачів.

Гіперболою є художнє перебільшення ознак та якостей притаманних людям, предметам чи явищам з метою переміщення акценту на них для вираження їх крайньо позитивних, чи крайньо негативних характеристик.

Роман «Серце ночі» налічує не так багато гіпербол, як епітетів, наприклад, та це не зменшує їх вартісності у формуванні художньої картини. Серед вжитих гіпербол, наприклад, такі: perfectly white, strikingly lovely, polished to gleam, poky little room, great many dolls, a grey blur on the horizon, heavy gray rain та інші.

Так, таке художнє перебільшення як strikingly lovely, перекладається як «вражаюче милий». Авторка застосувала його для образного опису одної з головних героїнь роману.

Наступна гіпербола polished to gleam, перекладається як «натертий до блиску» та вжита для того, щоб передати найвищу міру чистоти та працьовитість виконавця дії. Подана фраза надає тексту строгості.

Ще одним прикладом вживання такого художнього тропу як гіпербола є сполучення слів heavy gray rain, що перекладається як «важкий, сірий дощ». Послідовне використання двох прикметників, які створють нагнітаючий настрій надає тексту найвищої міри відчуття смутку, трагічності, що є характерним для періоду, описаного в романі.

Досліджуючи особливості вживання метафор, можна помітити не досить часте їх використання, проте вони надають тексту здебільшого комічності та помітно впливають на емоції читачів.

Оксиморон – це троп, що виражається в поєднанні двох непоєднуваних ознак, дій чи явищ, передаючи абсурдність ситуації.

Роман Дж. Леннокс багатий і на оксиморони. До таких можна віднести hell of dreams, sweet odor, infernal miracle і т.п.

Так, оксиморон hell of dreams означає «пекло мрій». Лексична одиниця «мрії» має позитивне значення, але при її вживанні з таким словом як «пекло» вона набуває негативного значення. Таким чином авторка  намагається розповісти про мрії, що є абсурдними, про які ніхто б і не мріяв.

Наступним оксимороном є сполучення слів sweet odor, що перекладається як «солодкий сморід». Автор поєднав два непоєднуваних поняття для того, щоб зменшити негативне значення «сморіду». Якщо він «солодкий», то значить не такий уже він поганий, може й не сморід це взагалі.

Ще одним поєднанням непоєднуваного є словосполучення infernal miracle, що означає «пекельне диво». В цьому випадку «диво» також є позитивним поняттям, але негативу воно набирає від узгодженого прикметника. Дж. Леннокс змушує свого читача задуматись над тим, яке могло б бути це «диво» з негативною конотацією.

Наступним словосполученням-окимороном є poignantly close, що означає «нестерпно, уїдливо близький». Набуває абсурдності поєднання цих двох слів через те, що «близький» в контексті вжито про людину, а близькі люди, як правило, це ті, на яких можна покластись, і вони аж ніяк не повинні приносити в життя нестерпність. «Уїдливо близький» може бути той, хто уже надоїв своїм втручанням в особисте життя іншої людини. Авторка вдається до такого поєднання, щоб показати неприязнь між двома людьми.

Неможливо також не згадати такий оксиморон як intoxicating excitement, що в перекладі означає «п’янке здивування». Стан алкогольного сп’яніння має негативну конотація, в той час як здивування вжито в позитивному значенні. Письменниця таким чином намагається підсилити хорошу ознаку явища.

Проаналізувавши частоту та функції вживання оксиморонів в романі «Серце ночі», можна помітити, що Джудіт Леннокс використовувала їх не рідко. Ще можна помітити те, що здебільшого оксиморони є поєднанням іменників з прикметниками, хоча є і поєднання двох прикметників. У першій парі значення оксиморону визначає прикметник; у другій – перший по порядку прикметник.

Порівняння –  образне пояснення одного предмета, що мають спільні ознаки. У романі Дж. Леннокс вони становлять невеликий відсоток. Та все ж, можна виділити такі з них як  like a streak of black basalt through granite, short and bitter as a winter sunset, drunk as lords  і т.д.

Так, таке порівняння як as drunk as lords є відповідником українського «п’яний до чортиків». Автор використав це порівняння щоб описати дуже п’яного другорядного героя, що проходив вулицею Беріліна. Це порівняння надає тексту комічності.

Наступним порівнянням є layer of sadness ran through them like a streak of black basalt through granite, що можна перекласти як « смуток пронизав їх як чорний базальт пронизує граніт». Порівняння опирається на знання про взаємодію двох порід (матеріалів), та має на меті передати як раптово та зненацька героїв застав смуток.

          Ще одним порівнянням є age as short and bitter as a winter sunset.Означає воно «вік, короткий та гіркий, як захід сонця взимку». Це порівняння наділяє текст трагічністю і безвихідністю. Таке порівняння з високою точністю передає безцінь людського життя для таких жорстоких людей як Сталін та Гітлер.

Не можна не згадати про таке порівняння як like meat without salt, яке перекладається «як м’ясо без солі», та вказує на відсутність ознаки, смаку, в романі, смаку до життя, оскільки, коханий чоловік пішов.

Проаналізувавши частоту та мету вживання порівнянь, слід відмітити, що їх досить багато в досліджуваному романі. Уподібнення ознак предметів має здебільшого асоціативний характер. Використання саме цього тропу розвиває логічне мислення та уяву.

Ще одною стилістичною фігурою є градація або клімакс. Так, градацією називають поступове наростання емоційно-експресивного значення предметів чи явищ. Буває вона не лише висхідною, але й низхідною, що означає, що емоційно-експресивне значення може й приглушуватись, спадати.

Градація, як відомо, є засобом досягнення кульмінації та скупчення емоцій. В романі «Серце ночі» вона є не поодиноким явищем. До цієї групи належать слова різних частин мови, які поступово досягають апогею емотивності. Наприклад: hauling, dragging, laying; golden, reddish, bloody та подібні.

Так, синонімічний дієслівний ряд  hauling, dragging, laying відноситься до каменя, та вживається на позначення процесу його видобування, повільного переміщення та встановлення на тому місці, де він є зараз. Оскільки, напруження не наростає, а навпаки спадає, то градація є низхідною.

Наступний приклад використання градації виражений синонімічним рядом прикметників golden, reddish, bloody, що в перекладі означають золотий, червоний, кровавий. Вжиті ці прикметники з описом вогника керосинової лампи. Останні два елементи синонімічного ряду навіюють страх та таємничість, що є невід’ємними елементами творів часів війни.

Ще одним приклад градації є синонімічний дієслівний ряд howled and thrummed and shrieked,який відноситься до іменника вітер та перекладається як «вітер вив, бубонів, кричав від відчаю». Останній елемент ряду є апогеєм відчаю, який письменниця намагається передати поданою градацією.

Не менш цікавим є вживання градації в реченні «It had been years – God! –centuries, millenniums!» вираженої іменниками, та яка перекладається як «роки, століття, тисячоліття». Використавши цей троп, автору вдалось досягнути відчуття неосяжності та змусити читачів подумати над швидкоплинністю часу та передати величезну кількість часу, що вже пройшов.

Проаналізувавши використання у романі градації помітно, що вона є найефективнішим методом впливу на свідомість та почуття читачів, та вона не надто поширена.

Стилістика та лексика художнього стилю мовлення надзвичайно багата, що підтверджують лексико-стилістичні особливості роману            Дж. Леннокс «Серце ночі». Це можна побачити на прикладі вживання різноманітних художніх засобів, явищ, що є джерелами полісемії . Так, величезна кількість тропів та синонімів виконують всі функції, які притаманні текстам художнього стилю мовлення. А коливання настроїв у творі відображене за допомогою такої стилістичної фігури як градація.

Характерною для текстів художнього стилю є також просторічна лексика. Це значить, що часто в цих текстах можна зустріти такі слова зниженого тону як колоквіалізми, сленгізми, вульгаризми.

Колоквіалізми – це неформальні слова, що використовуються у щоденному розмовному мовленні культурними й неосвіченими людьми усіх вікових категорій [1].

Сленгізми – це неформальні та жаргонні слова, які використовуються як засоби стилізації у публіцистичному розмовному та письмовому стилі мовлення, а також у повсякденному житті. Здебільшого люди вдаються до використання сленгу для того, щоб виділитись у колі друзів, знайомих чи сім’ї, щоб бути більш колоритними та не такими як усі.

Вульгаризми – це неформальні лайливі та грубі слова, які належать до просторічної лексики і належать до лексичних маркерів художніх та публіцистичних текстів.

Рідше, та все ж використовують в художньому стилі й евфемізми. Евфемізмами є слова, що вживаються для заміни вульгаризмів та жаргонізмів, щоб зменшити в’їдливість та різкість висловлювання.

Синтаксичний та лексико-стилістичний склад художнього стилю є безумовно найбагатшим. Використання емоційно-забарвленої лексики та емфатичних синтаксичних структур має неабиякий вплив на читачів, їх мислення та відчуття. Побудову тексту забезпечують дискретність, когезія, континуум. Експресії мові надають такі синтаксично-стилістичні засоби як еліпсис, називне речення, апозіопезис, асиндетон, парцеляція, художні повтори, перерахування, тавтологія, полісиндетон, паралелізм, інверсія, відокремлені  члени речення, риторичні питання та інші. Явище полісемії є джерелом синонімії, антонімії, омонімії та багатьох тропів. Дух епохи передається за допомогою архаїзмів, неологізмів, історизмів, прислів’їв та приказок. Використання величезного арсеналу тропів свідчить про багату уяву, талант та майстерність творців художніх текстів. Навіть вживання сленгізмів, вульгаризмів та колоквіалізмів, діалектизмів в художніх текстах є виправданим. Вони наділяють тексти пікантністю та колоритом.

Список використаних джерел

1. There is also the brief list of additional literature sources in the end of thebook [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mir.zavantag.com/kultura/25015/index.html. – Заголовок з екрану.
2. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Амосова Н.Н. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 208 с.
3. Єфімов Л. Стилістика дискурсивної мови і дискурсивний аналіз. Учбово-методичний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 240с.
4. Ладиняк Н.Л. Естетична функція синтаксису прози Івана Багряного: [автореферат] /Наталія Богданівна Ладиняк – Кам’янець- Подільський: Видавництво Кам’янець- Подільського державного університету – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mydisser.com/en/catalog/view/312/862/20713.html
5. Мацько Л. Стилістика української мови [Текст]: підручник / Л.І. Мацько, О.М.Сидоренко, О.М. Мацько; За ред. Л.І. Мацько. – 2-ге видання., виправлення. – К: Вища школа., 2005.- 462 с.
6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К., 1993.
7. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/sus_dusct/classes_stud/en/med/lik/ptn/professional%20%28ukrainian%29%20language/1/03.%20%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%BB%D0%BC.html. – Заголовок з екрану.
8. Стилістична диференціація української мови [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mydisser.com/en/catalog/view/312/862/20713.html. – Заголовок з екрану.
9. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процесов / Шерковин Ю.А. – М.: Мысль, 1973. – 215с.
10. Ющук П. Українська мова. Підручник / П.Ющук – К.: Либідь, 2004. – 640с.

ДЖЕРЕЛО ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Lennox, Judith. The Heart of the Night, 512 p. Headline. Kindle Edition

Ключові слова: синтаксична зв’язність тексту, цілісність, інтенціональність, прийнятість, інформативність, ситуативність, інтертекстуальність.

Статья посвящена анализу структуры художественной прозы. Примером для анализа есть роман британской писательницы Джудит Леннокс “Сердце ночи”. В статье обозначена структура романа, диспозиция его частей, зависимость композиционных элементов, соответствие содержания и логических или грамматических связей и тому подобное.

Ключевые слова: синтаксическая связность текста, целостность, интенциональность, принятость, информативность, ситуативность, интертекстуальность.

The paper deals with the analysis of the structure of the belles-lettres prose. An example for the analysis is a novel of British writer Judith Lennox “The Heart of the Night.” The article outlines the structure of the novel, the disposition of its parts, the dependence of the composite elements, content and compliance logical or grammatical links and so on.

Keywords: syntactic text coherence, integrity, intentionality, prevalence, informativity, situationality, intertextuality.

Постановка проблеми. Художній стиль завжди був, є, і буде популярним. Цьому сприяє його експресивність. Художня література вражає своєю диференціацією стилів, жанрів та їх творців. Одним із таких відомих майстрів слова є відома англійська письменниця Джудіт Леннокс, автор понад 18 творів у жанрі роману (перші 4 праці є історичними романами), більшість з яких уже стали бестселерами. В 2009 році вийшов її роман «Серце ночі», що спричинив неабиякий ажіотаж навколо своєї появи. Не секрет, що читання літератури Англії є чудовим способом вивчити мову. Детальний аналіз творів, безумовно, може стати хорошим поштовхом до прочитання зарубіжної літератури. Саме тому ми й хочемо дослідити синтаксичні особливості англомовних художніх текстів, а саме роману Джудіт Леннокс «Серце ночі.»

Формулювання цілей статті. Метою статті є висвітлення результатів синтаксичного  аналізу  англомовних художніх текстів, на прикладі роману Джудіт Леннокс «Серце ночі.»

Об’єктом дослідження є роман Дж. Леннокс «Серце ночі», предметом дослідження є засоби композиції та архітектоніки роману британської письменниці Джудіт Леннокс «Серце ночі».

Як і будь-який функціональний стиль мови, художній стиль має певні особливі ознаки та сферу поширення. Головними ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображуваність (конкретно-чуттєве живописання дійсності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора) і все зображуване спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема, в художніх творах) крім об’єктивності реального світу існує і суб’єктивність сприйняття його людиною [4, с.112]

Синтаксис є впорядкованою системою розташування слів і фраз, які вживаються для побудови речення. Він слугує для пояснення правил вживання граматичних структур в реченнях. Простіше кажучи, це збір всіх допустимих правил формування такої словесної одиниці, як речення.

Дискурсивний аналіз тісно пов‘язаний із критеріями, які визначають саме поняття тексту. Черноватий Л.М. у своїй праці «Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи» визначає систему дискурсу як «гештальт,  єдність процесу й результату».

Як поетичний, так і прозовий текст виявляє ознаки системності в його структурно-синтаксичній організації. Кожен із текстів відображає зв’язок мовлення з системою мови, водночас характеризуючись індивідуально-авторською реалізацією мовних одиниць, що є проявом мови в дії. Оскільки, матеріалом нашого дослідження є саме прозовий текст, то надалі мова піде саме про його ознаки.

Художня проза настільки різноманітна та багатогранна, що й класифікацій її ознак є чимало

Так, згідно наукової роботи магістра Чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича Формусяк Н.А. можна виділити такі основні ознаки художнього прозового тексту: цілісність, зв’язність, членимість, лінійність,  інформативність, структурно-смислова завершеність [8].

Розглядаючи більш поширені та місткі класифікації ознак художнього тексту, слід відмітити систематизації, що належать І.Гальперину, Р.Богранду та В. Дресслеру.

Так, І. Гальперин виділив категорії тексту, які він назвав граматичними. Це континуум, когезія, ретроспекція і проспекція, інтеграція, інформативність [9, с.53].

Дослідження ролі синтаксису в поетичному дискурсі на рівні аналізу тексту тісно пов‘язано з основними категоріями структури тексту: його дискретністю, когезіює, континуумом [1, с.50-88].

Дискретність тексту, або його членування, – категорія тексту, що виявляється в його синтагматичному поділі (структурному, змістовому, композиційному тощо) – у розбитті тексту на його можливі частини чи, скажімо, теми на субтеми, межі яких визначаються субтематичним змістом, інформаційними характеристикамий відповідним мовним оформленням. Звичайно, в чистому вигляді таке структурування тексту, його делімітація виступають як ідеальний випадок. Членування тексту здійснюється за багатьма ознаками: глибинними та поверховими; формальним (архітектонічним) та смисловим; змістовими й технічними; об’єктивними йсуб’єктивними [3].

Глибинне членування тексту пов’язане з його темами, поверхове – із паузами. Змістове і технічне членування тексту вимагає відповідного поліграфічного оформлення – від заголовка до розподілу на розділи та параграфи. Об’єктивне та суб’єктивне членування застосовується лише в художніх текстах і випливає з авторського замислу. Формальне членування – це виділення абзаців, параграфів, розділів, глав тощо. На змістовому рівні це виділення тем, мікротекстів, надфразових єдностей, періодів тощо. Смислове членування в художньому тексті – це виділення основних частин композиції: експозиції, зав’язки, кульмінації тощо. Форма й зміст тісно між собою пов’язані [3].

Проблема синтаксичних основ поетичного дискурсу тісно пов‘язана з поняттям когезії (англ. сohesion – «зчеплення», «зв‘язок») – «особливих видів зв‘язку, які забезпечують континуум, тобто логічну послідовність,(темпоральну та/або просторову) взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій та ін.» [9, с.53].  На рівні речення основними засобами когезії є, насамперед, службові слова (прийменники, сполучники, сполучні слова, частки), а також морфологічні засоби, що забезпечують «зчеплення» слів у словосполученнях і реченнях (відмінкові закінчення, морфеми-показники роду, числа, часу і т .д.). Що ж стосується когезії на рівні тексту, тут можна виділити цілу низку різновидів внутрішньотекстових зв‘язків. Для художніх текстів характерна різноманітність типів когезії: логічних, психологічних і формально-структурних [9, с.53-54]. Ці три типи когезії, своєю чергою, містять такі різновиди:

• Дистантна когезія, здійснювана головним чином шляхом лексичного повтору (тотожного, синонімічного, перифрастичного); характерна, передусім, для художніх текстів [9, с.53-54].
• Асоціативна (підтекстова) когезія. Найбільш поширеними засобами цього типу когезії є алюзії (асоціативні форми, що виходять за межі конкретного тексту). Крім алюзій, асоціації можуть мати й суб‘єктивний характер, будучи народженими у свідомості поета.
• Образна когезія, під якою «розуміють такі форми зв‘язку, які, перегукуючись із асоціативними, збуджують уявлення про чуттєво сприймані об‘єкти дійсності» [1, с.80].

Ці різновиди когезії художнього тексту можуть використовуватися і в прозовому, і в поетичному тексті, і наше завдання полягає в тому, щоб виділити ті засоби когезії, які безпосередньо пов‘язані з прозовим синтаксисом.

Термін континуум означає рух у часі і в просторі. Як категорію тексту він позначає послідовність фактів, які розгортаються в часі і просторі, причому розгортання подій відбувається неоднаково в текстах різних типів [2, с.162]. Континуум художнього тексту заснований на порушенні реальної послідовності подій і не обов’язково забезпечується лінійністю розповіді.

Продовжуючи аналіз, розгдянемо класифікацію подану в книзі Богранда та Дресслера, згідно якої можна виділити сім основних характеристик, таких як: синтаксична зв’язність, цілісність, інтенціональність, прийнятість, інформативність, ситуативність, та інтертекстуальність, оскільки згідно саме ця класифікація стала фундаментом нашого дослідження.

Синтаксична зв’язність – вид зв’язності виявляється у будові тексту, диспозиції його частин, залежності композиційних елементів, відповідності змісту і логічних або граматичних зв’язків тощо [6]. Сюди належать функції, що відповідають за створення зв‘язків між компонентами тексту: повторення лінгвістичних елементів, які формують структуру тексту; анафора, епіфора, катафора (за допомогою дейктичних елементів вказує на те, що буде далі в тексті); еліпсис (елементи структури незрозумілі без комунікативної ситуації і пресупозицій учасників розмови); кон‘юкції (маркери відношень і зв‘язків між подіями й ситуаціями) [9, с.50].

Так, текст поділений на 3 частини: The Confidante, Sowing the Wind and The Lilacs in the Park. В свою чергу, перша частина складається із семи, друга – з 8, і третя – з двох розділів. Така чітка структура допомагає полегшити сприйняття тексту, оскільки в основі поділу лежить певне групування, а саме, за тематичним критерієм.

Аналізуючи складові роману, що відповідають за його зв’язність слід відмітити часте повторення лінгвістичних елементів. Приклад, наведений  нижче є анафорою:

She longed to travel. She ached to travel. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 20). Headline. Kindle Edition)

В  прикладі присутній акцент на тому, як дівчинка з пересічної англійської сім’ї мріяла про подорожі, і не просто мріяла, а жила ними.

Нерідко, елементом, що поєднує компоненти тексту є фреймування. Підтвердженням цього є наступне речення:

Kay – do please call me Kay. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 17). Headline. Kindle Edition)

Такий синтаксичний прийом вжито задля отримання бажаного результату, а саме, для коректного вживання звертання.

Слід також зазначити, що в тексті переважає обмін думками двох чи більше героїв, тобто, активний діалог. Щоб зекономити час та уникнути тавтології, автор звертається до еліптичних речень. Наприклад:

“She’s Little Red Riding Hood, isn’t she?” – “Sometimes.” (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

Наведений вище приклад еліпсису, є прикладом того, як перше і друге речення тісно пов’язані між собою. Без першого, сенс другого не можна зрозуміти, що є прикладом контекстуальної когезії.

Проілюстровані приклади є доказом вправності Джудіт Леннокс поєднувати мікрочастинки тексту, зливати його в одне ціле, подавати його цікавим продуктом.

Цілісність– це прояв гармонічного поєднання кількох видів цілісностей, серед яких: змістова (єдність ідеї, теми, змісту); комунікативна (поєднання мети на намірів спілкування); структурна і формально-граматична (єдність мовленнєвих жанрів, їх комплексів, узгодження та координація форм).

Змістова цілісність тексту забезпечується лексичним рівнем мови, системою домінування, структурно-граматична – системою узгодженості граматичних форм і зв’язків, а комунікативна – єдністю задуму і результату реалізації цього задуму  [7].

Метою епічного роману «Серце ночі» є прагнення описати життя в переддень Другої світової війни, під час неї, та розруху, що залишилась після неї. Джудіт Леннокс ілюструє це на прикладі російської сім’ї Денисових, які не змогли знайти притулок в рідній країні, та у пошуках притулку змушені були переїхати до Франції. Цілісність цієї сюжетної лінії підтримують лексичні засоби. Серед англомовних слів, автор навмисне виділяє запозичені з французької мови. Наприклад:

chauffeur, déshabillée, chérie, une famille très, émigrés

Окрім того, що французькі слова мають ряд своїх фонологічних та граматичних відмінностей, у порівнянні з англійськими, що робить їх такими, на яких зосереджена увага читача, вони виділені ще й графічно. Можна дійти висновку, що якщо авторка навмисне виділяє запозичення курсивом, вона вкладає в них якийсь прихований зміст, заохочує читача мислити логічно. В нашому випадку, Джудіт Леннокс намагається підкреслити те, що французька мова для персонажів є нерідною, і навіть її вживання у повсякденному житті є неорганічним, як потім стає зрозумілим, що й стиль життя не дуже відповідає місцевим традиціям. У Франції уже кожен вільно займається тим, чим подобається, натомість батько Міранди Денисової обмежує її в проведенні вільного часу з друзями, обирає з ким їй проводити час та як, не кажучи вже про гувернантку, яка сварить її за найменші відхилення від графіку її робочого дня.

Не легко жити в Берліні, який перебуває у стані війни. Гувернантка Денисових, Tante, Frau, Fräulein у пошуках кращої долі теж приїжджає в Париж. Щоб показати її німецьке походження, авторка вдається до того ж методу, що й зі сім’єю Денисових. У тексті є чимало німецьких слів, як от Tante, Strasse та інші. Саме вони створюють концепцію «Парижу, як притулку для біженців», або «Парижу, як місця, де жити легше, краще, ніж в країнах, на території яких іде війна».

Інтенціональність, тобто комунікативна мета: що автор намагається донести до реципієнта за допомогою тексту [9, с.50].

В.В. Меньок у своїй статті «Взаємини інтенцій автора та інтенціональності тексту» використовує такий термін як «авторська інтенція», у значенні, «первинна, цілісна єдність скерованості автора (його думок, почуттів, намірів, очікувань, задумів і т.д.

Так, основною метою роману, як згадувалось в попередньому підрозділі є  прагнення описати життя в переддень Другої світової війни, під час неї, та розруху, що залишилась після неї.

Попри те, що іде війна, Джудіт Леннокс ілюструє нам приклад тісної жіночої дружби, незважаючи на те, що дівчата були виховані в різних умовах. Після того, як Олександр Денисов звільнив чергову гувернантку його дочки, літню жінку, яка постійно хворіла, її заміною стає пересічна британська дівчинка Кей, яка мріяла подорожувати. Оскільки, Міранда та Кей були майже однолітками, вони одразу подружились. До того ж, ніщо так не об’єднує людей як схоже пережите горе (обидві дівчинки втратили маму в дитинстві, та відчували постійну недостачу материнської любові). Вони завжди берегли секрети одна одної, від кого б то не було. Саме це й стало причиною звільнення Кей, яка приховувала таємне кохання Міранди. Батько Міранди залишив Кей саму в Берліні, без засобів існування, без заслуженої платні, під відкритим небом.

Щодо героїнь роману, то варто відмітити те, що куди важливішою є мета показати їх сильними, незалежними, пристрасними, що було рідкістю для жінок періоду війни.

No, she said coldly. Never. And, when he insisted, she shouted at him that if he tried to force her into marriage she would insult Herr Reimann with such vulgarity that he would never want to see her again. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

Зазвичай з їх думкою і поглядами ніхто не рахувався. Хоча вже порізно, та кожна з жінок показує приклад нескореності системі та стереотипам.

Найголовнішою, все ж є тема жорстокості. Що може бути страшніше війни, яка забирає тисячі людських життів кожного дня? Втіленням жорстокості є Адольф Гітлер, якщо розглядати проблему глобальніше. Але найяскравіше ця риса проявляється в російського аристократа Денисова:

• Something hard and cruel in her father’s eyes. He made a hiss like a snake. Whoever he is, you’ll have nothing more to do with him. You are to marry Herr Reimann. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition)

• Then her father struck her so hard it made her mouth bleed and tears spring to her eyes. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 85). Headline. Kindle Edition) 

Він же не дозволив Кей попрощатись із Мірандою, негайно прогнавши її, незважаючи на те, якими близькими вони були одна для одної, оскаженівши від побачених на фото обіймів його дочки з незнайомцем. Залишивши Кей без засобів для існування на вулиці, помітно, що людське життя для нього було мізерною річчю. Джудіт Леннокс показує, як світ, охоплений війною задихається від жорстокості та меркантильності.

Задавши таку комунікативну мету, Джудіт Леннокс підштовхує нас до роздумів над проблемами, які залишаються актуальними до сьогодні. З впевненістю, можна сказати, що вище вказано ще далеко не повний перелік тем, присутніх у романі цієї письменниці.

Прийнятність – характеристика, яка дозволяє реципієнтам зрозуміти текст, визнавати його таким, що переконує, чи не переконує, достовірним чи недостовірним. Беззаперечно ця риса тексту залежить від інтенціональності.

Роман «Серце ночі» тісно прив’язаний до історичних подій, які відомі не лише широкому загалу, а всьому світу. Нема, напевно, людей, які не знали б про жорстокість Гітлера, Сталіна, влади Царату на засадах деспотизму та тоталітаризму. Історичні персоналії та події є тим чинником, який не може не вплинути на довіру найзапекліших скептиків.

Якщо, все ж, є ті, хто не знаю про страх концтаборів та ріки пролитої крові у боротьбі за незалежність, правильний підбір лексично-стилістичних засобів не зможе не вплинути на їх почуття. Якщо не спрацьовують факти, як може не спрацювати людський фактор? Ось уривок, який описує тогочасний Берлін:

Willi’s shrug said, Look at the posters on the wall, listen to the speeches on the radio, look at the SS officers in the street, with the death’s head badges on their black caps. See what the Nazis have done to cynical, civilized Berlin. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 66). Headline. Kindle Edition.)

Вище наведений приклад не може залишити байдужим тих, хто живе почуттями, навіть, не знаючи хто такі Nazi.

Інформативністю ми називаємо кількість інформації в тексті, більшою мірою її новизну та важливість для реципієнта.

Аналізуючи інформативність роману Джудіт Леннокс, варто зазначити, що інформативності йому не позичати.

Оскільки роман розповідає про життя в час війни, перед читачем відкривається можливість дізнатись про хід війни в деталях, про те, як жилось пересічному населенню у ті важкі часи. Не всі знають про рух нацистів, колабораціонізм, голокост та інші події. Уривок з роману, поданий нижче саме розповідає про те, як ставились до євреїв в Німеччині:

The signs in the windows of shops and cafés – “Aryan store” and “Jews not welcome” – darkened his mood further. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 69). Headline. Kindle Edition)

В наступному ж уривку йдеться про окупацію Чехословаччини Німеччиною  в березні 1939 року, що розпочалась ще 10 жовтня 1938 року із анексії Судетського краю, згідно результатів так званого Першого Віденського арбітражу:

In the end, Neville Chamberlain returned from Munich, waving his piece of paper with its promise that Britain and Germany would never go to war again, and the country gave a collective sigh of relief and they all tried not to notice that the sandbags were still around the Houses of Parliament and the scars still ran through the lawns of the royal parks. And when Germany began to occupy the ceded parts of Czechoslovakia, as agreed, Kay tried to tell herself that now it would be all right. (Lennox, Judith. The Heart of the Night (p. 157). Headline. Kindle Edition)

Таким чином, роман «Серце ночі» є хорошим джерелом інформативності та спонукає своїх читачів до удосконалення своїх знань у галузі історії.

Ситуативністю можна назвати безпосередньо мовну ситуацію, розгорнуту в тектсі, її культурний аспект. Ця характеристика тісно пов’язана з дискурсом.

Так, мова тексту є такою, яка вживається в повсякденному житті британців, неодмінно з додаванням великої кількості художніх тропів для досягнення поставленої комунікативної мети.

Варто пригадати те, що події та час, коли вони відбуваються були всесвітнього масштабу, що означає, що в тексті присутні запозичення з іншим мов, окрім англійської, а саме німецької та французької: Tante, Frau, Fräulein; chauffeur, déshabillée, chérie, une famille très, émigrés.

Саме тропи, історизми, власні назви та поєднання запозичених слів із стандартизованою англійською мовою цілком виконує функцію впливу тексту на реципієнта.

Інтертекстуальність тексту – це різнобічний зв’язок тексту з іншими текстами за змістом, жанрово-стилістичними особливостями, структурою, формально-знаковим вираженням. Усе, що було вже сказано, написано, є підґрунтям, основою, необхідною передумовою й умовою існування для знову створюваних вербальних текстів, а, отже, є системотвірним чинником мовотворчості [5, с.7].

Так, темі Другої світової війни присвячено чимало творів у світовій літературі. Тому, за змістом, «Серце ночі» можна поставити в ряд з такими працями як «Чума» Альбера Камю (1947), Генріха Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у СПА…» та іншими видатними роботами. Різниця полягає в тому, що роман «Серце ночі» є жіночим поглядом на війну, натомість «Чума» та «Подорожній, коли ти прийдеш у СПА…» чоловічий, що може означати те, що в Леннокс окрім війни є ще й інші теми, те, що цікавить жінок.

Описуючи жанр, варто відмітити те, що роман місить історичні елементи, що робить його схожим до історичного роману Вальтера Скотта «Айвенго». Не відрізняється «Серце ночі» від «Айвенго» й своєю чітко визначеною структурою (щоправда, у романі Скотта глави).

У термінології текстового планування вище згадані жанри описані як «схеми» або «фрейми» (англ. frame – «каркас», «основа»): нарративні, аргументативні, описові та інструктивні [9, с.50].

Отже, два критерії (зв‘язність і цілісність) можуть бути охарактеризовані як внутрішньотекстові, інші п‘ять – як зовнішньотекстові. У розходженні між тією роллю, яку відіграють ці дві групи критеріїв під час аналізу тексту, і полягає відмінність між власне «лінгвістикою тексту» і дискурс-аналізом. У другому випадку набільше значення мають саме зовнішньотекстові чинники, тоді як у першому – дослідження й моделювання зв‘язності та цілісності [9, с.50].

Міжфразові зв’язки у тексті різноманітні і багатогранні. Наявність їх забезпечує текстові тематично-змістову і композиційну цілісність. Лінгвістику тексту розуміють як наукову дисципліну, ціль якої – описати суть і організацію передумов і умов людської комунікації.

Таким чином, варто відмітити, що роман Джудіт Леннокс містить усі необхідні ознаки синтаксичної зв’язності тексту за Богранда та Дреслера, що свідчить про талант та відданість письменниці своїй справі. Будучи подібним за змістом, структурою, чи ще іншими критеріями до шедеврів світової літератури, роман «Серце ночі» гідний такої ж оцінки та визнання.

Список використаних джерел

1. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. – М., 1981. – 138 с.

1. Загнітко А.П. Український синтаксис / А.П. Загнітко. – К., 1996. – Ч. 2. – 240 с.

1. Кочан І.М. Проблема текстових категорій у сучасній науці» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/znpkhnpu_lingv/2009_27/14.html

1. Мороховский Стилистика английского языка / А. Н. Мороховский, О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерст. – К. : Вища школа, 1991. – 273 с.

1. Переломова О.С. Інтертекстуальність як системотвірна текстово-дискурсивна категорія Суми, 2008, 10с

1. Станіслав О.В. Зв’язність як одна з найважливіших текстуальних категорій: [автореферат] / Ольга Вадимівна Станіслав– Луцьк: Видавництво Східноєвропейського Національного університету ім. Лесі Українки  – випуск 13 – 2013

1. Текст і його ознаки – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.info/1-41486.html

1. Формусяк Н.А. Когезія та когерентність публіцистичного тексту // Вісник Чернів. нац. ун-ту. ім. Ю. Федьковича Серія романо-германська філологія – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/formusyak-na-pidhodi-do-doslidzhennya-publitsistichnogo-tekstu/

1. Цолін Д.В. Синтаксис поезії тарґумів: [монографія] / Дмитро Васильович Цолін – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015 – 512 ст.

Джерело ілюстративного матеріалу

1. Lennox, Judith. The Heart of the Night, 512 p. Headline. Kindle Edition