У статті розглянуто сутність фінансових результатів як критерію оцінювання ефективності діяльності підприємств. Досліджено міжнародні підходи та методи визначення показника фінансового результату.

 The article deals with the nature of financial results as a criterion for evaluating the efficiency of enterprises. International approaches and methods for determination of the financial resulthave been  researched.

В умовах ринкової економіки діяльність суб’єктів господарювання спрямована на отримання максимально можливої економічної вигоди, що знаходить свій прояв у фінансових результатах. При позитивному фінансовому результаті забезпечується зміцнення бюджету держави, сприяння інвестиційній привабливості, діловій активності підприємств у виробничій і фінансовій сферах. Тому, визначення шляхів збільшення фінансового результату як основного показника ефективності діяльності підприємства є пріоритетними завданням будь-якого суб’єкта господарювання.

Вивченням питань, що стосуються визначення фінансових результатів діяльності підприємства займаються Р. В. Скалюк, І. А. Панченко, С. Б. Шипіна, О. Я.  Маліновська, М. Д. Білик, П. П. Мазурок, Л. В. Фролова.

Метою дослідження є систематизація міжнародних підходів та методів визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Єдиного трактування категорій «фінансові результати», «прибуток» та «збиток» не існує. Полеміка протягом десятиліть значною мірою розгорталася навколо сутності, форм та джерел формування результатів діяльності, методики їх визначення. Етимологічно поняття «фінансові результати» трактують як різницю між доходами та витратами підприємства за певний час, «прибуток» – зростання, збільшення, приріст, зиск, «збиток» – матеріальні втрати, протилежність прибутку [2, 176].

У міжнародній практиці виділяють три основні підходи до визначення величини фінансового результату діяльності підприємства:

1)  фінансовий результат розглядають, як зміну величини чистих активів підприємства протягом звітного періоду. Розмір чистих активів визначається, як вартісна оцінка сукупного майна підприємства за вирахуванням загальної суми його заборгованості та додаткових внесків власників;

2)  фінансовий результат виступає як різниця між величною доходів та витрат діяльності підприємства;

3)  фінансовий результат трактується, як зміна величини власного капіталу підприємства впродовж звітного періоду [4, 19].

Досвід міжнародної практики бухгалтерського обліку передбачає два головні методи визначення фінансового результату діяльності підприємства [3,63]:

1) балансовий метод, який передбачає визначення фінансового результату на підставі основного балансового рівняння, за яким величина активу підприємства відповідає сумі власного капіталу (статутний, резервний, додатковий капітал, прибуток минулих років) та зобов’язань суб’єкта господарювання. За такого підходу, показник фінансового результату буде відображати зміну вартості чистих активів протягом звітного періоду;

2) метод «витрати – випуск» в основу якого покладено модель В. Леонтьєва. Розрахунок фінансового результату проводиться шляхом співставлення доходів та витрат діяльності підприємства, з наступними коригуванням даної різниці на суму зміни залишків запасів та вартості незавершеного будівництва впродовж звітного періоду.

В зарубіжній практиці найбільшого поширення у діяльності підприємств отримав метод «витрати – випуск», в той час, як балансовий метод розрахунку фінансового результату є більш притаманним для діяльності підприємств малого бізнесу.

В порівнянні з міжнародною практикою, у вітчизняній практиці прийнятним є лише один підхід до визначення фінансового результату господарської діяльності підприємства, зміст якого чітко описаний в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. В НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» міститься принцип підготовки фінансової звітності, який має назву нарахування та відповідності доходів і витрат. За вказаним принципом «…для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей» [1].

Для аналітичних цілей вітчизняними користувачам фінансової звітностіпотрібно використовувати й балансовий методрозрахунку показника фінансового результату підприємства. Проблема гармонізації та впровадження найбільш позитивних аспектів міжнародних методик для удосконалення процесів формування, оцінки, аналізу та управління фінансовими результатами вітчизняних підприємств становлять значну наукову цінність подальшого їх дослідження.

Таким чином, фінансовий результат – це прибуток або збиток суб’єкта господарювання, що визначається як різниця між сукупними доходами та витратами підприємства і при позитивному його результату представляє додаткову вартість, виступає одним із джерел фінансування подальшого розвитку та поточної діяльності підприємства. Для підприємств будь-якої організаційної форми, важливо отримувати позитивний фінансовий результат – прибуток. Останній є одним із найважливіших показників фінансового стану підприємства та характеризує ефективність господарювання за видами діяльності. Розуміння сутності та методики визначення фінансового результату господарської діяльності підприємства за різними підходами дає змогу достовірно формувати облікові дані про фінансовий результат господарської діяльності підприємства.

 Список використаних джерел:

 1.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0391-99

2.       Кучерова С.О. Покращення інформаційного забезпечення визначення фінансових результатів та відображення їх у звітності / С.О. Кучеркова // Наука й економіка. – 2009. – №4. – С.175–178.

3.       Ловінська Л. Г. Концепція фінансового результату у системі бухгалтерського обліку підприємств/ Л. Г. Ловінська // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С. 58–65.

4.       Скалюк Р. Концепції фінансового результату діяльності промислового підприємства: міжнародна практика та вітчизняні реалії / Р. Скалюк // Галицький економічний вісник. – 2010. – №3(28). – С.18-25.

Вивченням питань, що стосуються рентабельності діяльності підприємства займаються О. Бєлєнкова, К. Т. Кривенко, Л. М. Дзюбенко, О. А. Зінченко та інші.

Метою дослідження є визначення шляхів збільшення рентабельності діяльності підприємств металургійної галузі як базової сфери національної економіки.

Сутність значення «рентабельність» походить від нім. rentabel – дохідний, прибутковий – і означає показник економічної ефективності виробництва на підприємстві [1]. Її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо), вигідність виробництва продукції і послуг окремих видів.

В сучасних умовах господарювання важливого значення набуває збільшення рентабельності діяльності підприємств металургійної галузі. Оскільки, від результатів функціонування даної галузі багато в чому залежить експортна діяльність України, можливості розвитку таких галузей як машинобудування, будівельної індустрії, а також соціальна стабільність в промислово розвинених регіонах[3].

Збільшення фінансових результатів є умовою зростання ефективності діяльності господарюючого суб’єкта, яка може бути досягнута за рахунок збільшення доходів при раціональному здійсненні витрат.

Підприємство може збільшити свої доходи за рахунок нарощення обсягів реалізації металопродукції, і таким чином збільшити рентабельність основної діяльності. Важливого значення набуває забезпечення рентабельності фінансової діяльності, яка для більшості підприємств металургійної галузі є збитковою. Для цього потрібно збільшувати інші фінансові доходи або проводити діяльність в результаті якої можливе отримання доходів від участі в капіталі. Оскільки металургійна галузь України є експортно-орієнтованою і на світовому ринку чорних металів очікується пожвавлення ділової активності основних його споживачів, то для підприємств потрібно вжити ряд заходів, які забезпечать його конкурентоспроможність. Для стимулювання продажу металопродукції за кордоном важливу роль повинна відіграти держава, оскільки третина всього експорту України належить підприємствам металургійної галузі.

Забезпечення раціонального здійснення витрат підприємствами металургійної галузі сприятиме зростанню рентабельності їх діяльності. Провідним підприємствам металургійної галузі, які мають досить високий рівень рентабельності діяльності порівняно з галузевим показником притаманна суттєва частка матеріальних затрат – більше 70 %, що свідчить про матеріаломісткість галузі. Загострення конкуренції на світових ринках металевої продукції вимагає від підприємств металургійної галузі проводити модернізацію виробництва, здійснювати планування та прогнозування витрат, удосконалювати системи управління витратами, в яких важливу роль повинна відігравати належна організація обліку накладних витрат.

Металургійний комплекс є одним з найважливіших секторів економіки України, який потребує реалізації заходів на загальнодержавному рівні для підвищення ефективності діяльності підприємств. Більшість підприємств металургійного комплексу України переважну частину виготовленої продукції експортують. Тому, державою повинна бути створена ціла система підтримки експорту, адже найбільшу частину валютних надходжень забезпечує саме металургійна галузь. Також важливо сприяти збільшенню попиту на металургійну продукцію на внутрішньому ринку, якого можна досягти завдяки реалізації національних програм соціально-економічного розвитку України.

Література:

1. Волков В. П., Горошкова Л. А. Європейський досвід забезпечення ефективності функціонування металургійної галузі в умовах кризи / Волков В. П., Горошкова Л. А. // Сталий розвиток економіки. Всеукраїнський науково-практичний журнал. – 2011. – №2 (5). – С.8–14.
2. Старостенко Г. Г., Мірко Н. В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.
3. Сухоруков А., Собкевич О., Воробйов С. Щодо напрямів реформування металургійної галузі України. Аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/435/