У цьому досліджені експертне опитування було використане з метою з’ясувати особливості Етичного кодексу журналіста, дізнатися які норми кодексу порушують журналісти суспільно-політичних видань, охарактеризувати ґрунтовність навчальних дисциплін з вивчення етичних норм. В опитуванні взяли участь 25 експертів – викладачі, медіа-експерти, редактори видань, журналісти. Серед них приблизно однакова кількість працює у сфері журналістики до 5 років, від 5 до 10 років та більше 10 років.
На питання «Чи вважаєте Ви Кодекс етики українського журналіста основним документом, який регулює діяльність журналістів?» відповіді розподілили практично порівну [3]. Одні погоджуються, вказуючи, що це основні норми, які допомагають журналістам орієнтуватися у своїй професійній діяльності. Інші ж категорично не погоджуються, обґрунтовуючи це тим, що основними є закони України, а Кодекс етики є лише одним із фактичних документів, який може регулювати норми поведінки у галузі та впливати на контент підготованих матеріалів. Зважаючи на те, що він не має високої юридичної сили, чимало представників ЗМІ не вважають за потрібне ним керуватися. Натомість важливо дотримуватися норм Цивільно-процесуального кодексу, Трудового кодексу, знати норми юридичної відповідальності у роботі із різнотипною інформацією (наприклад, із елементами державної таємниці, таємниці суду та слідства і т. д.).
У цьому випадку, напевно, ніхто не зможе вказати однозначну правильну відповідь, адже положення Кодексу етики тісно перегукуються із нормами законодавства. Тому відповідь на це питання залежать від рівня морально-етичного виховання або ж відчуття правової відповідальності журналіста.
Далі було з’ясовано, що 64 % експертів повністю погоджуються з усіма пунктами Етичного кодексу журналіста [3]. Решта ж – 36% – частково погоджуються, стверджуючи, що журналіст є «уособленням скромності», а інколи треба додавати трохи «наглості». Також зауважують, що амбіції для хорошого журналіста потрібні, головне – знати міру і не маніпулювати інформацією, щоб не завдати шкоду іншим, бо шкодить не речовина, а доза.
Експерти запропонували додати до кодексу положення про гендерну паритетність, неприпустимість мовної ворожнечі, а також звернути увагу на сучасні виклики маркетингу і додати норми, які б стосувалися конкретно рекламних та PR статей.
Цікавим виявився той факт, що самі експерти не завжди дотримуються норм етичного кодексу. Причини на те такі: тиск влади та «місцевих кланів», незнання повністю усіх норм кодексу на початках професійної діяльності, відсутність належного часу для підготовки матеріалу, заангажованість через тиск керівництва, виникнення конфліктів інтересів, які змушують порушувати норми.
Експерти зазначили, що вони найчастіше надають перевагу таким суспільно-політичним виданням: «Українська правда» (23), «Дзеркало тижня» (13), «День» (8), «Новое время» (3), «Телекритика» (4), «Експрес» (2), «ОГО» (2). Такий вибір зумовлений наступними факторами: якісна аналітика; ґрунтовність новин; повнота представленої тематики; цікаві автори; довіра до авторитету видань; об’єктивність.
На питання «Як часто Ви спостерігали порушення норм Етичного кодексу журналіста у суспільно-політичних виданнях?» відповіді експертів розподілились так: завжди – 20 %, часто – 28 %, дуже рідко – 32%, ніколи – 20%. Респонденти зазначають, що порушення найчастіше трапляються у регіональних медіа, до прикладу в «ОГО» та «Takeinfo.net» – рівненські видання. Але і в решті також зафіксовані такі випадки, оскільки вони приватні. До прикладу, експерти спостерігали порушення в таких загальнонаціональних інтернет-виданнях як «Обозреватель» та «УНІАН». А найбільше порушень можна помітити під час виборчих кампаній.
На думку експертів, порушення норм кодексу зумовлено такими факторами: матеріальною вигодою (8); незнанням кодексу (5); юним віком журналістів і браком досвіду (5); неуважністю керівництва до таких деталей (3); заангажованістю ЗМІ (3); особистими переконаннями (1).
Найчастіше експерти помічали недотримання таких норм Кодексу:
1. Журналіст не може вдаватися до некоректних, протизаконних способів отримання інформації;
2. Журналіст не може отримувати хабар за поширення недостовірної або брехливої інформації;
3. Журналіст має уникати образ з приводу расових, національних, релігійних поглядів людей, протистояти екстремізму;
4. Журналіст у професійній діяльності не піддається тискові владних структур.
Крім порушень норм кодексу, експерти також відзначають часті порушення стандартів журналістської діяльності, а саме недотримання балансу думок і точок зору. Адже питання не можна повністю розкрити, якщо не представлено думки усіх сторін, у тому числі незацікавлених.
На питання «Чи є, на Вашу думку, доцільним Кодекс етики журналіста, оскільки його положення практично повністю дублюють законодавчі норми?» експерти відповіли позитивно, обґрунтовуючи це тим, що це більш спеціалізовані та конкретизовані правила, і вони часто застосовуються у тих ситуаціях, коли законодавство неналежно випрацюване або відповідні органи не притягують до відповідальності ті чи інші ЗМІ.
Наступний блок питань стосувався наявності у навчальних програмах вишів на спеціальності «Журналістика» дисциплін з вивчення етичних норм та їх ґрунтовності. Усі експерти однозначно відповіли, що такі навчальні курси є. Оскільки метою нашого дослідження є надання практичних рекомендацій щодо навчальних курсів з журналістської етики конкретно в НаУОА, то важливо було дізнатися про такі курси саме тут. Конкретно у навчальній програмі спеціальності «Журналістика» в Острозькій академії є курс «Журналістська етика». Крім того, є окремі блоки, присвячені питанням Етичного кодексу у курсах «Проблематика ЗМІ», «Журналістське дослідження». У межах цих курсів студенти детально вивчають положення Етичного кодексу, аналізують випадки його порушення, можливі шляхи виходу зі спірних ситуацій.
Цікавила думка експертів щодо того, що можна змінити чи додати до навчальних дисциплін з вивчення етичних кодексів у сфері журналістики для зменшення випадків їх порушень у подальшій професійній діяльності. В основному, експерти зазначають, що необхідно додати більшу кількість годин на вивчення цих курсів, зокрема для практики. Також важливо розглядати конкретні кейси і запрошувати журналістів-практиків, які би ділились власним досвідом.
Отже, було проведено експертне опитування, у результаті якого було з’ясовано особливості Етичного кодексу журналіста, виокремлено норми кодексу, які найчастіше порушують журналісти суспільно-політичних видань, охарактеризовано ґрунтовність навчальних дисциплін з вивчення етичних норм.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Іванов, В. Журналістська етика [Текст] : підруч.для студ. ВНЗ / В. Іванов, В. Середюк. – К. : Вища школа, 2006. – 231 с.
2. Іванов, В. Практикум із журналістськї етики [Текст] : навч. посіб. / В. Іванов, С. Штурхецький. – К. : Видавець О. Зень, 2012. – 320 с.
3. Кодекс етики українського журналіста [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cje.org.ua/documents/47/. – Назва з екрану.
4. Комісія з журналістської етики: офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cje.org.ua/. – Нзава з екрану.
5. Толстих. Н. Експертні опитування [Електронний ресурс] / Н. Толстих. – Режим доступу: http://i-soc.com.ua/school/Tolstyh_Expert.pdf. – Назва з екрану.

У сфері брендингу важливе місце займають сервісні бренди, полем застосування яких є персональний іміджмейкінг. Зважаючи на значну конкурентність даного ринку послуг, важливим завданням для маркетологів та фахівців з брендингу є вивчення специфіки просування організацій на ньому. На сучасному етапі розвитку галузі, коли подібних закладів дуже багато, клієнтові важко визначитися і віднайти той, де рівень професіоналізму фахівців відповідає розповсюдженій інформації про нього. Не останнє місце у цьому питанні посідає фінансовий аспект. Важливо, щоб рівень обслуговування салону відповідав принаймні встановленому прейскуранту цін. Метою дослідження було з’ясування специфіки просування сервісних брендів в індустрії краси та моди.

У час, коли реклама оточує нас буквально всюди, дуже важко розробити правильну концепцію рекламного повідомлення. Це стосується як реклами на телебаченні, на радіо, в мережі ІНТЕРНЕТ, так і «вуличної реклами»: щити, банери, плакати, оголошення і т. д. Основною метою при розробці рекламного повідомлення повинна бути концепція, яка правильно стимулюватиме споживача на прийняття потрібного рішення. Причому вона повинна відповідати усім вимогам і показувати нерозривний зв’язок з товаром, послугою чи маркою, які рекламуються.

За основу дослідження був взятий метод ефективних рекламних повідомлень, розроблений А. Криловим. На його основі було виділено декілька найголовніших критеріїв успішної рекламної кампанії. Розглянемо їх детальніше.

1. Точний фокус на марці та її позиціонуванні. Це критерій, який свідчить про зв’язок реклами та марки, без якого неможливим є просування останньої. Дуже часто марка ніби стає головним героєм, і таким чином саме вона запам’ятовується цільовій групі споживачів, а не реклама чи будь-який інший схожий товар. Можна легко перевірити правильне фокусування на марці та її позиціонування. Для цього потрібно просто замінити марку, що представлена у рекламному повідомленні, іншою маркою. Якщо реклама продовжує працювати, то вона абсолютно даремна, оскільки не акцентує увагу на марці, що рекламується. У тому випадку, коли реклама втрачає свій сенс без марки, тоді вона відповідає вищезгаданому критерію.

2. Значимість мотиву вибору чи споживання. Цей критерій також необхідний для успіху комунікації. Люди зазвичай діють, керуючись певними мотивами, установками, звичками. Створюючи рекламу, необхідно розуміти, що ніхто її не буде пам’ятати, якщо в ній не буде конкретно вираженого мотиву. Адже людина зберігає у своїй пам’яті тільки те, що їй потрібно. Звідси можна вивести таке правило: при просуванні бренду потрібно використовувати найбільш сильний для споживача, але не зайнятий іншим відомим брендом мотив вибору.

3. Ясність і простота повідомлення для споживача. Потрібно завжди пам’ятати, що споживач чи клієнт не є фахівцями у рекламному товарі чи послузі і не прагнуть ними стати заради рекламодавця. Вони сприймають тільки значиму для них інформацію, просту, причому часто роблять це підсвідомо, займаючись якимись своїми справами. Як реклама, так і її герої мають бути близькі і зрозумілі по стилю життя цільової аудиторії. Зазвичай вони мають бути носіями трохи більш високого стилю, до якого прагне аудиторія.

4. Зв’язок поточного повідомлення з попереднім. При створенні бренду та його реклами потрібно бути завжди послідовними, щоб не губився ефект їх впізнаваності та запам’ятовуваності. Очевидно: чим довше той чи інший бренд знають, тим краще його пам’ятають і більше довіряють. У різних рекламних кампаніях і незалежно від каналу комунікації та виду реклами бренд чи марка повинні однозначно упізнаватися, а реклама – доносити до споживача чітке позиціонування.

5. Унікальність і яскравість втілення. Ці критерії часто вважаються найзначимішими факторами про розробці реклами. Зрозуміло, що унікальність реклами забезпечує їй неабиякий успіх. Дуже важливо, щоб унікальність і яскравість рекламного втілення були пов’язані з характером і специфікою самої рекламованої марки чи бренду, а не просто привертали увагу до реклами своєю несхожістю з кампаніями конкурентів.

Охарактеризуймо ще 2 базові принципи.

1. Не можна обманювати («не бреши!»). Цей принцип базується не тільки на моральному та юридичному аспекті. Один раз обдурений споживач назавжди буде втрачений для марки. Реклама, яка націлена на довгостроковий розвиток марки чи бренду, ставить за мету не купівлю товару тепер за будь-яку ціну, а довгострокове управління очікуваннями і поведінкою споживача.

2. Надмірна новизна повідомлення для споживача сприймається негативно і відкидається («не лякай!»). Людина довіряє новій інформації тільки в тому випадку, якщо більша частина змісту повідомлення підкріплена звичними і знайомими йому фактами, не суперечить його стереотипам і думкам про реальність.

Отже, як ми бачимо, для розробки ефективної і успішної рекламної кампанії потрібно чимало зусиль, коштів і часу. Але якщо ви справді хочете досягнути успіху у своїй діяльності, то, звичайно ж, прийдеться чимось пожертвувати, щоб ваш товар чи послуга були впізнаваними «з першого погляду».