У статті розглянуто сутність капіталу підприємства, визначено, що управління капіталом підприємства, як і весь процес управління являє систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень.

The article deals with the nature of capital of enterprise, certainly, that the management of enterprise,as well as all process of management,is a system of principles and methods for the development and implementation of management decisions.

У процесі діяльності будь-якого підприємства важливу роль відіграє вирішення проблеми забезпечення його функціонування необхідним та достатнім обсягом капіталу, що є запорукою ведення ефективної господарської діяльності й отримання високого кінцевого фінансового результату.Джерелами формування капіталу підприємства можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів.

Вивчення питань, що стосується системи управління капіталом підприємства займаються С. Т. Пілецька, Т. А. Городня, О. Р. Стефанюк, В. І. Блонська, О. М. Рудницька, Н. О. Байстрюченко.

Мета дослідження полягає у визначені шляхів вдосконалення управління капіталом підприємства.

Дослідження історичної еволюції категорії «капітал», дозволяє виділити три основні підходи до його формування. Відповідно до першого підходу, капітал визначається як грошовий фактор, а гроші – основний чинник виробництва, фундамент економічного прогнозування і головний інструмент економічної політики держави. За другим підходом, який виражає матеріально-речовинне трактування, капітал – це цінності і послуги, за участю яких створюється всякий новий дохід. Третій підхід представляє капітал як виробничі відносини, тобто відносини, які витікають з монополізації власності на засоби виробництва в руках підприємців і відсутність таких у пролетаріату. На основі вивчених підходів узагальнене визначення капіталу представлене як блага, які створюються новою працею та використовуються для виробництва товарів та послуг, що здатні приносити дохід [1, 18].

Управління капіталом – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства [2, 259].Тобто, управління капіталом – це вплив суб’єкта ринку (тобто підприємства) на об’єкт управління (тобто капітал) з метою ефективного та оптимального використання цього об’єкта для ведення господарської діяльності суб’єкта.

Ефективність діяльності значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Управління капіталом суб’єктів господарювання тісно пов’язане із прийняттям управлінських рішень, оскільки його величина та динаміка є важливими критеріями для встановлення їх оптимальності. Капітал завжди є необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації. Своєю чергою, управління капіталом передбачає вплив на його обсяг і структуру, а також джерела формування з метою підвищення ефективності його використання. Налагоджений механізм управління капіталом передбачає: чітку постановку цілей і завдань управління капіталом, а також контроль за їх дотриманням у плановому періоді; удосконалення методики визначення й аналізу ефективності використання усіх видів капіталу; розроблення напрямків оптимізації процесу управління капіталом, а також їх аналізу і впровадження; розроблення методики оперативного управління високоліквідними обіговими активами; розроблення загальної стратегії управління капіталом; використання у процесі управління економічних методів і моделей, зокрема під час аналізу і планування; орієнтацію на використання внутрішніх важелів впливу на процес управління капіталом [3].

Таким чином, управління капіталом – це система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел, а також забезпеченням ефективного його використання у різних видах господарської діяльності підприємства. Вдосконалення системи управління капіталом підприємства, зокрема його формування та використання, набувають особливого значення, оскільки створення та розвиток необхідної фінансової ресурсної бази є важливою умовою сталого економічного зростання. Під час розроблення фінансової політики підприємства потрібно вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу дасть змогу збільшити ринкову вартість економічної одиниці. Оптимальною є така структура капіталу, яка дасть змогу звести до мінімуму середньозважену вартість капіталу і, водночас, підтримати кредитну репутацію підприємства на рівні, який сприяє залученню нових капіталів на прийнятних умовах.

 Список використаних джерел:

 1.    Байстрюченко Н. О. Вплив динаміки структури капіталу на фінансово-економічні результати діяльності підприємства: дис.. кандидата екон. наук: 08.00.04/ Байстрюченко Наталія Олегівна. – Суми, 2010. – 212 с.

2.    Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия – К.: Ника – Центр, Эльга, 2003. – 448 с.

3.   Ліпич Л. Г. Гадзевич І. О. Капітал в системі управління підприємством [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnulp/menegment/2009_647/20.pdf

Вивчення питань, що стосується фінансування активів підприємства за рахунок позикового капіталу займаються Азарова А.О., Бубенко І.В., Зеленіна О.В., Боронос В.Г. та інші.

Мета дослідження полягає у визначені перспектив застосування позикового капіталу підприємством.

В економічному словнику Мочерного С. В. йдеться про те, що позиковий капітал − це грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на певний термін у користування за заздалегідь обумовлену плату у вигляді процента [2]. В Положенні стандарті бухгалтерського обліку позиковий капітал визначають як заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Залучення позикових коштів для фінансування діяльності підприємства має певний вплив на його фінансовий стан. Використання позикового капіталу можна досліджувати за допомогою показників ліквідності та фінансової стійкості. Для визначення ліквідності та фінансової стійкості використовують абсолютні та відносні показники, на основі яких формують висновки щодо фінансового стану підприємства. У процесі оцінки впливу позикового капіталу на фінансовий стан аналізують його ефективність використання. Одним із найважливіших інструментів при цьому може бути ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку або збитку, що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позикових засобів. Також для оцінки ефективності використання позикового капіталу використовуються показники оборотності капіталу та показники рентабельності.

При залучені позикового капіталу підприємство має дуже обережно підходити до вибору джерел його формування. Ефективність і гнучкість управління формуванням позикового капіталу сприяють створенню оптимальної фінансової структури капіталу та, як наслідок, забезпечують фінансову стійкість підприємства.

Використання різноманітних форм кредитування підприємством прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Для здійснення процесу розширеного відтворення підприємства фінансовими залучають фінансові ресурси як короткострокового, так і довгострокового характеру.

Оскільки запорукою лідерства на сучасному ринку є новітні технології та якісне обладнання, то об’єктами кредитування для підприємства мають стати капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів.

Основними пріоритетними завданнями щодо удосконалення напрямків використання позикового капіталу підприємством мають стати:

• контроль за короткостроковою заборгованістю, в тому числі за кредитами банків. Цей підхід зменшує можливість втрати ліквідності. Проте, така стратегія потребує використання довгострокових джерел та власного капіталу для фінансування більшої частини оборотного капіталу;
• мінімізація сукупних витрат фінансування. В цьому випадку ставка робиться на переважне використання короткострокової кредиторської заборгованості як джерел покриття активів. Це джерело найбільш дешеве, разом з тим для нього характерний високий рівень ризику невиконання зобов’язань на відміну від ситуації, коли фінансування поточних активів здійснюється переважно за рахунок довгострокових джерел. Проте, у нашому випадку, перш, ніж вдатися до використання кредиторської заборгованості для фінансування оборотних активів, варто продумати шляхи підвищення прибутковості та рентабельності;
• максимізація повної вартості підприємства. Ця стратегія включає процес управління оборотним капіталом в загальну фінансову стратегію підприємства. Ця стратегія означає, що будь-які зміни у складі капіталу, які призводять до підвищення «ціни» підприємства, слід визнати доцільним.

Література:

1. Азарова А. О., Кілимник Л. А., Новіцька О. В., Кілимник І. А. Джерела формування та способи залучення позикового капіталу / Азарова А. О.// Економічний простір. – 2008. – №15. – С. 126-135.
2. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1 / Редкол.: Мочерний та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 864 с.
3. Зеленіна О. О. Позиковий капітал як складова капіталу підприємства: місце та бухгалтерська природа / Зеленіна О. О. // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2010. – № 1 (51) – С.17-23.