Анотація. У статті розглянуто явище біпатризму у міжнародному публічному праві, переваги та недоліки множинного громадянства. Пропонується декілька шляхів вирішення проблеми багатогромадянства на національному рівні.

Keywords: dual nationality, citizen, citizenship, International law.

Problem setting. Dual nationality is a very specific category because it has advantages and disadvantages, and doesn’t have specific measures to prevent it. All countries have different treatment of double citizenship and some of them have favorable position for its development.

The latest scientific researches and publications analysis. The double citizenship has been researched by such prominent scientists as S.Cabirage, I.Protsenko, O.Dovbysh and others.

The article’s purpose. The purpose of this article is to show advantages and disadvantages of dual nationality and some ways to solve this problem.

The statement of basic material of research. It is known that, citizen who has citizenship of two and more countries recognizes as a citizen of the country where he placed only in relations with a host state. This does not depend on an attitude of host country to double citizenship.

The phenomenon of dual nationality entails such problems as a military service by people who have dual citizenship, payment of tax, diplomatic protection. In principle, these questions can be regulated by concluding of bilateral (or multilateral) international treaties. For example, the double citizenship became one of the most critical problems in Germany. That is why Portugal and Germany entered into an agreement about double nationality. According to the treaty, a term of military service in both countries is different: in Germany it lasts 1.5 years and in Portugal – 1 year. This means that if a person has a citizenship of both countries, and served in the Portuguese army, than passed the German border, so he shall serve in the German army 6 additional months.

Problems, which arise in this sphere, are always heard by arbitrations and international courts. It is necessary to remember about Canevaro brothers case, which was heard by the Permanent Court of Arbitration in the Hague in 1912. It was a trial about Italy’s complaint against Peru as to a Peruvian government’s debt to Canevaro brothers. The Court decided that one brother was Peruvian by birth and Italian according to Article 4 of  the Italian Civil Code because his farther was also Italian. R.Canevaro acted as citizen of Peru several times, when he was a candidate for Senate and accepted a post in Consulate-general of Netherlands. Based on that, the government of Peru was entitled to reckon R. Canevaro as an own citizen and denied his status of claimant to Italian citizenship. Because of this, the Court satisfied a claim of two brothers who had only a citizenship of Italy, and refused R. Canevaro (2, p.73).

Dual citizenship is also very popular in Ukraine, especially now. So, there are a lot of thousands people who are using two and more passports. Besides, the State Duma of  the Russian Federation registered a bill of Russian-Ukrainian bilateral treaty about dual nationality in 2004.

Of course, this phenomenon has advantages and disadvantages at the same time. For example, an intensification of connections among countries in the world, preservation of citizenship in a mixed marriage, additional guaranties of realization and protection of citizen’s and human’s  rights and freedoms. However, there are quite contrary outcomes: a person with plural citizenship has considerably less rights to diplomatic protection, according to the Hague Convention of 1930.

Per international law, a protection by state of its citizen as to state of another citizen of this person is forbidden. This fact is confirmed by international practice.

In a legal context the dual citizenship effectiveness for person and the state is minimal. Person can use full rights and exercise duties only before one state and the rights and obligations before other state de-facto are declarative.

Cabirage supposes that this category creates much more problems than benefits. Dual nationality actually slows down a process of forming nation unity. As result of its spreading, particularly in Ukraine, international conflicts can emerge, and it also decreases state’s ability to protect its citizens, especially abroad. Furthermore,  it disseminates separatist views among population. The evidence of this argument is a conflict between the Russian Federation and Georgia, which concerned protection of Russian citizen on the Georgian territory (3).

At the same time there are a few advantages. In particular, the presence of several passports gives an opportunity of free moving in Europe and the USA, for example, if there is a Canadian one.

There are economic aspects too, including tax evasion. For example, Gerard Depardieu, who received a Russian citizenship a few years ago. By then, the ID was 13% in Russia, thereafter in France it was 52%. This means, when person changes his domicile, he avoids a high taxation, so it is clear why actor chose exactly Russia. In spite of this, there is a minus. For example, citizens are obliged to fill up the state treasury regardless of domicile in the USA and Canada. Except this, even people, who have only a permission to reside, are potential citizens of America (4, p.20).

There is a legal impact in the sphere of diplomatic protection of people with two and more citizenships. Firstly, it is accrual of dispute between two states. According to Article 4 of the Hague Convention with some question, which concerns collision of laws about citizenship,  the State could not exerts diplomatic protection of its citizen in another State, where this person also has a citizenship. Secondly, it is  accrual of dispute on the territory of a third state, where a person does not have a citizenship. So, there is a question: which of both States, where a person has a citizenship, must give protection? In this case the criteria of effective citizenship must be applied(1).

An existence of these criteria were de-jure consolidated in 1955, when  the International Court of Justice adjudged the Nottebom’s case. As a result of that, the precedent was founded, according to which in such disputable situations  the citizenship of that state  is allowed with which a person was linked the most. Thereafter, the criteria of effective citizenship are: domicile, a location of movable property and estate property, place of employment, etc. However, S. Chernichenko thinks that this principle in practice contravenes international law because when court decides which of citizenships is more effective, it becomes supranational court. This principle can be applied only by international court (5, p.122).

The problem of double citizenship in international law cannot be resolved in the easy way because some countries support the idea of multiple citizenship (Canada, Australia, Grenada) and other countries are adversaries of it (Ukraine).

This phenomenon can be reduced by concluding treaties about the prevention of dual nationality between countries (e.g. Kazakhstan and Belarus). Moreover, the state bodies must control the process of acquisition of double nationality. In particular, they should make alterations about citizen’s duty to inform the official body about their citizenship of foreign country. If citizen does not inform about it, so this person must be punished by the state, for instance, to pay a fine. A next step to prevent dual nationality is to make a person show  permission about renouncement from another citizenship before a naturalization.

Conclusion. The double citizenship as a legal phenomenon is regulated in majority countries differently. That is why people sometimes use this fact and thanks to passports of foreign countries, they can avoid a high taxation, military service, etc. Nevertheless, there are some measures how to prevent it.

REFERENCES

1. Конвенция о некоторых вопросах, касающихся коллизий между законами о гражданстве 1930 : [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.hrights.ru/text/b3/Chapter9.htm.

2. Антонович М.М. Міжнародне публічне право / М. М.Антонович. – К.: Вид.дім «КМ Академія». – 2003. – 308 с.

3.  Довбиш М. О. Актуальність подвійного громадянства для України : [Електронний ресурс] / М. О. Довбиш. – Режим доступу : http://конференция.com.ua/files/image/konf_13/doklad_13_4_06.pdf.

4. Кабирадж С. Проблемы двугражданства / С . Кабирадж. – К. : ООО «Междунар. фин. Агенство», 1996. – 32 с.

5. Черниченко С. В. Международно-правовые вопросы гражданства / С. В. Черниченко // М.: «Международные отношения», 1968 – 216 c.

Keywords:Customs Code of Ukraine, authorized economic operator, certificate.

Problem setting.Valid Customs Code of Ukraine regulates question of obtaining the status of authorized economic operator practically superficially. In context in the sphere of free trade zone, the obtaining of aforementioned status is quite topical for enterprises-residents, as it simplifies business transaction during export and import of products, and especially, customs clearance.

The statement of basic material of research. According to the Conceptions of activity reforming of State Customs Service of Ukraine «Face to people», one of the key aspects was to introduce changes into the Customs Code of Ukraine, which directed to adjust it with the European Union customs legislation and international conventions.

Some lawyers and journalists stressed that the Ministry of finance initiates the establishment of authorized economic operator, in February, 2016. Nevertheless, this formulation is not correct, because such especial institution still exists from 2012. Unfortunately, it does not really work in Ukraine now. The Ministry of finance of Ukraine proposed its own view on the improvement of legal regulation of authorized economic operator status in bill «About alteration to the Customs Code of Ukraine (concerning authorized economic operator and easement of customs formalities» in version from 12th February, 2016.

One of the reasons why this institute does not work now is that there is no appropriate explanation in Customs Code of Ukraine about application which must be entered by legal person to the customs authority. In addition, the requirements to certificate which is given by customs authority is also absent in law. For instance, there are no normative and vested rules about application form. There is only a statement, that application form about granting certificate of authorized economic operator status and self-questionnaire form are defined by central organ of executive power, which provides and realizes state customs and tax policies. Indeed, this organ does not define it. Moreover, the Customs Code of Ukraine does not mention anything about the structure of this application, does not add standard form of it. It will be suitable to fix not only the form of application, but also to regulate a question: can a business entity apply for obtaining the status of authorized economic for desired period?

Therefore, it has to regulate a concept about «combined» certificate, which legal person will receive concurrently as for customs simplifications and for safety and defense instead two various certificates.

An open issue in Customs Code of Ukraine and in bill from 12th February, 2016 is whether entity can apply at second time for obtaining the authorized economic operator status if such application was previously annulment. If yes, law-making organ should define terms.

Next disputable issue is that, pursuant to the Customs Code of Ukraine – “entity-resident applies to customs office at the place of its state registration”. Such application also must be signed by chief of legal person and stamp-certified. Indeed, in accordance with p.1 Art. 58¹ of Economic Code of Ukraine, presence of a stump is not obligatory for legal person. Afterwards, under close interpretation of the Customs Code of Ukraine, entity-resident may get some misunderstandings with customs authority concerning the signing of application.

Under Ukrainian legislation applicant should fill in self-questionnaire information about amount of yearly income, foreign trade partners, degree of entity physical safety etc. Indeed, there are no statements about confidentiality of that information. On the one hand, the customs authority has to save confidential data from other persons, who do not take part in procedure of applying-obtaining-rendering, is absent. On the other hand, if there is Uniform Register of authorized economic operators, so entering information from the application into Register and public access to this data is presumptive. Pursuant to Art.18 of the Customs Code of Ukraine – executive authority maintains Register and provides its publishing on the own official web-site. However, this Register absolutely does not function at present, and in generally does not exist at all.

The bill by Ministry of finance of Ukraine levels a statement in the Customs Code of Ukraine about aforesaid registers. Consequently, it can make a problem about absence of control over the authorized economic operators, database maintenance, and cost accounting and especially about cessation of performing operations as by authorized economic operator and annulment of this status.

Furthermore, the Customs Code of Ukraine mentioned that form and order of issuance of certificate about authorized economic operator status is fixed by central body of executive power, which provides forming and realizes state customs and tax policy. Indeed, Ukrainian legislation does not have such form of certificate.

The issue about payment for the registration procedure of authorized economic operator is not regulated by the Customs Code of Ukraine. Furthermore, there is no information about administrative or registration fee for the issue of certificate. The bill from 12^th February, 2016 establishes, that certificate of authorized economic operator will be given out free of charge. The ground will be a direction of central body of execution power, which realizes policy in the sphere of state customs.

Furthermore, there are certain differences in regulation of this institute in European and Customs Unions. In particular, the Customs Code of European Union sets out that authorized economic operator must inform custom authority about all factors, which appear from the obtaining this status. And which can influence on prolongation its functioning or content of this status.

Reasoning from analysis of p.6 Art.13 of the Customs Code of European Union, we can find that the issue is about the reception of extra welfares, which is not prescribed in the Customs Code of European Union and in internal laws of the State, where the authorized economic operator status was obtained. Thus, European Union legislation de jure blocks business entity in realization its special status as authorized economic operator out of customs sphere. Obtaining of extra welfares takes place maximum within the scope of customs simplification or/and in the sphere of safety and defense.

The Customs Code of European Union settles issues about checking legal person regarding the paying capacity, accordance to customs and tax demands et cetera, in the light of appropriation of authorized economic operator status. Therefore, all detailing about obtaining this status lay with law-making body of member States of European Union. Indeed, in the Customs Code of Customs Union is mentioned, that in the case of acquisition of authorized economic operator status by legal entity, the last gets a certificate as in confirmation about inclusion such entity to the special Register of authorized economic operators.

Look back the foreign experience, according to the Customs clearance in France, which was formed in September, 2015 there are 40 concrete measures to support businesses in France. One of these measures is to increase by 80% the number of authorized economic operator certified operator trading with outside EU countries. [1] State bodies in France stressed, that issue of certificate to authorized economic operators let certify the fact, that operators are good in quality and in performance of their obligation inside international trade markets.

Moreover, there are treaties with several countries outside of the EU – exempli gratia Switzerland, Norway, Japan, China and the US – where authorized economic operators status is also recognized.[2] Thus, China has created an application form to obtain status of authorized economic operator. It contains questions which divided into three groups. The first group is about information about type of application (new/renew), and also about type of certificate. The second group has data about entity-resident, in particular, name, business registration number, business address, correspondence and website addresses, information about contact person and line of business. The third group includes entity’s consent and some excerpts from the laws about legal regulation of the authorized economic operator status, his rights and obligations, signature and requisites of applicant, and requisites of state body, which give services, as compulsory element of letterhead.

There is fixed list of documents, which state body must check regarding the issue of the control over applicant. In particular, state body has to verify application form, company profile, self-assessment questionnaire, process maps of supply chain and site plans of premises during documentary examination.

In China accredited local companies will be granted an authorized economic operator certificate with a validity of three years.[3] In Germany the period of validity of the authorized economic operator certificate is unlimited.[4] There is no any norm in valid customs law of Ukraine about the period of validity of this certificate.

Conclusion. Overall, the Customs Code of Ukraine has a lot of reference rules in the regulation of institute of authorized economic operators. Indeed, laws or by-laws which could fill gaps are absent today in Ukrainian legislation. That is why state bodies can be more creative in their decisions. We can find, that institute of authorized economic operator exists on paper, but does not really work in Ukraine.

References:

1. Customs clearance in France, available at http://douane.gouv.fr/Portals/0/fichiers/professionnel/dedouanement/dedouanez-en-france/customs-clearance-in-france-(en).pdf (accessed 27, March, 2016).

2. European Union: Overview Of The Authorized Economic Operator (AEO) Status Under Customs Law, available at http://www.mondaq.com/x/337978/Export+controls+Trade+Investment+Sanctions/Overview+Of+The+Authorized+Economic+Operator+AEO+Status+Under+Customs+Law (accessed 27, March, 2016).

3. AEO in China, available at http://www.customs.gov.hk/en/trade_facilitation/aeo/process/index.html#Documentaryinspection (accessed 27, March, 2016).

4. Overview of the AEO status under customs law, available at http://www.squirepattonboggs.com/~/media/files/insights/publications/2014/04/overview-of-the-authorized-economic-operator-aeo__/files/overviewof-theauthorizedeconomicoperatoraeostatu__/fileattachment/overviewof-theauthorizedeconomicoperatoraeostatu__.pdf (accessed 27, March, 2016).

Annotation. The article estimates main elements of individual civil legal personality. Also it defines similar and different features of individual legal personality in Ukraine and foreign countries, such as France, Germany, USA, China. The article analyzes civil legal regulations in the sphere of legal regulation of individuals abroad with the next detection of positive aspects, which could be implemented in the national legislation

Ключові слова: фізична особа, правоздатність, дієздатність, емансипація, Україна, Німеччина, Китайська Народна Республіка.

Цивільне право в Україні не ізольовано від цивільного права зарубіжних країн. Воно взаємодіє з ним, зазнає його впливу і, в свою чергу, впливає на нього. Всесвітній досвід показує, що будь-яка доцільна правова реформа, запроваджена в одній країні, обов’язково повторювалася з деякими модифікаціями в інших. Так було, зокрема, з рецепцією Французького цивільного кодексу, англійського акта про чеки, німецьких норм про компанії з обмеженою відповідальністю тощо. Вивченням цивільного права зарубіжних країн, зокрема Франції та Німеччини, КНР займалися Черніловський З.М., Дахно І.І., Сугубін А., Шимон С.І.

Сьогодні важко обійтися без обміну досвідом. Тим більше, що правові системи різних країн виявляють дедалі більшу схильність до зближення, певної уніфікації, що, зокрема, спрощує міжнародні стосунки, дає можливість гармонізувати національні галузі права [1, c.245].

Нині правове становище фізичних осіб в усіх країнах регулюється законодавством. Це або відповідні розділи цивільних кодексів (Франція, Німеччина, Австрія), або окремі закони та судова практика, що є характерним для країн прецедентного права. У Цивільному кодексі України  як і в цивільному законодавстві іноземних держав та у міжнародних угодах і конвенціях для визначення людини – суб’єкта права застосовується поняття «фізична особа».

У нашій країні правове положення фізичної особи в цивільних правовідносинах розкривається через такі правові категорії, як правоздатність і дієздатність. У деякій мірі, по-іншому представлена дієздатність у правових системах різних зарубіжних країн, а певні норми ми запозичили.

Правовий статус фізичних осіб у країнах, що розглядаються, врегульовано законами. У Франції – це книга І Французького цивільного кодексу (далі – ФЦК) «Про особи». У Німеччині – глава «Фізичні особи» розділу І «Особи» та глава «Дієздатність» розділу 3 «Угоди» у книзі І Німецького цивільного кодексу (далі – НЦК).

Правові норми щодо статусу фізичних осіб реалізують у праві зарубіжних країн принципи свободи та рівності. Так само, як і в українському цивільному праві, в німецькому свобода виявляється у тому, що фізичні особи визнаються самим фактом свого існування як особистості, носії персоніфікованих прав й індивідуальних можливостей захисту, користуються свободою діяльності, основу якої утворює свобода договору. Рівність означає, що людина керується тими самими нормами та однаковими обмеженнями, правовий захист гарантується всім однаковою мірою [3, c.297].

Відомо, що на відміну від правоздатності, дієздатність пов’язана з можливістю здійснювати певні дії при досягненні особою відповідного рівня психологічної зрілості. Саме віковий ценз виступає критерієм досягнення громадянином можливості своїми діями набувати для себе права та нести обов’язки. Законодавство усіх країн встановлює, що в повному обсязі громадяни стають дієздатними по досягненні встановленого в законі віку [8, c.65]. Проте вік, з якого особа стає повнолітньою, в різних державах неоднаковий. До середини минулого століття в багатьох країнах повнолітньою вважалась особа, що досягла 21 року, але згодом у більшості зарубіжних держав вік повноліття був знижений до 18 років, саме це положення було запозичене у вітчизняне цивільне законодавство [5, c.82]. За загальним правилом, згідно з чинним законодавством України, громадянин України може здійснювати свої права та обов’язки в повному обсязі з 18 років – це положення закріплюється нормою ст. 34 Цивільного кодексу України. Для прикладу, відповідно до параграфу 828 НЦК та ФЦК (ст.448) повноліття настає в день закінчення 18-ого року життя, тобто в день, який передує дню народженню [10]; за правилом Англії – з першого дня,коли виповнилося 18 років; у США це питання регулюється законами окремих штатів; у різних штатах повноліття досягається з виповненням 18-21 років [8, c.68].

Як уже зазначалося, особа стає дієздатною з моменту свого повноліття. Відповідно до ст.389 ФЦК дитина, що не досягла 18 років, вважається недієздатною, її майном управляють батьки – законні представники, у випадку їх смерті призначається опіка [10]. Батьки несуть солідарну відповідальність за заподіяну їх неповнолітніми дітьми шкоду. До досягнення повноліття від імені неповнолітнього угоди укладають батьки. Проте у визначених законом випадках неповнолітній може самостійно укладати угоди за наявності згоди батьків або опікунів. Відповідно до положень цивільного права Франції, по досягненні 16 років, неповнолітній може укладати лише визначений ряд угод без згоди батьків (опікунів). До таких угод слід віднести: укладання трудового договору, право розпоряджатися своїм заробітком та вкладом в банк, право скласти заповіт на половину майна, що заповідається неповнолітнім, та інші угоди, які відповідно до ст.1305 ФЦК не є збитковими для неповнолітньої особи та не порушують її права.

У Німеччині повністю дієздатною особа стає з 18 років, а дитина яка не досягла семи років є повністю недієздатною, відповідно до параграфу 104 НЦК. Обмежено дієздатною є особа віком від 7 до 18 років і, за загальним правилом, здійснює угоди за згодою законних представників. В Англії до досягнення 18-річчя особа вважається неповнолітньою, її дієздатність є обмеженою незалежно від віку. Неповнолітній може здійснювати лише певні угоди, такі як: придбання необхідних речей та послуг; можливість укладення договору особистого найму та інші. Особливістю є наявність у цивільному праві Англії так званих «безумовно недійсних угод», тобто угод, на здійснення яких неповнолітній немає права. До таких угод слід віднести: договір позики грошей, торгові угоди, визнання сальдо контокорентного рахунку [7, c.59].

Щодо неповної дієздатності, яка в цивільному праві України закріплюється за особами віком від 14 до 18 років, необхідно вказати, що в деяких країнах частково дієздатні особи називаються недієздатними або такими, що позбавлені дієздатності. Так, Японський цивільний кодекс вважає недієздатними: неповнолітніх, осіб, визнаних недієздатними, обмежено дієздатними. В США до осіб, «позбавлених дієздатності», відносять: неповнолітніх, психічнохворих, осіб у стані алкогольного сп’яніння, одружених жінок, іноземців та корпорації. Проте більшість із названих суб’єктів, виключаючи душевнохворих і малолітніх до 7 років, фактично наділені частковою дієздатністю [4, c.27].

Розділ другий Загальних положень цивільного права Китайської Народної Республіки містить положення про цивільну правоздатність та дієздатність, які загалом не відрізняються від аналогічних положень Цивільного кодексу України та цивільних кодексів розглянутих держав. Проте неповнолітні до 10 років є недієздатними, а неповнолітні від 10 років і старші вважаються обмежено дієздатними. Повнолітніми в Китаї стають з 18 років. Відповідно, законні представники здійснюють цивільну діяльність від імені неповнолітніх або дають згоду на вчинення таких дій [6, c.23].

Власне, така класифікація дієздатності в різних країнах використовується для того, щоб підкреслити неоднаковий її обсяг у малолітніх осіб, осіб віком від 14 до 18 років, повнолітніх. Оскільки і малолітні особи, і особи віком від 14 до 18 років наділені певною частковою дієздатністю, для відповідної участі в цивільному обороті необхідним є наявність іншої дієздатної особи, яка б своєю дієздатністю допомагала реалізовувати права та обов’язки неповнолітнього в його інтересах. Отже, виникає необхідність в існуванні таких цивільно-правових інститутів, як опіка та піклування. Відповідно, опіка встановлюється над малолітніми, а піклування – для неповнолітніх віком від 14 до 18 років. В українському цивільному законодавстві продубльовано положення з Цивільний кодексу Російської Федерації, а саме те, що опіка встановлюється над малолітніми та визнаними судом недієздатними фізичними особами, а піклування над неповнолітніми віком від 14-18 р.

В цивільному праві України запозичені певні умови обмеження дієздатності громадян з цивільного права Росії. В обох цивільних кодексах вказуються такі умови, як: зловживання азартними іграми, спиртними напоями та наркотичними речовинами. Проте, в Цивільному кодексі України є ще одна умова, яка в Цивільному кодексі Російської Федерації не зазначена, йдеться про зловживання токсичними речовинами [1].

Доповнює дієздатність неповнолітніх емансипація – оголошення неповнолітнього з певного віку таким, що досяг повноліття відповідно до рішення суду або при одруженні. Проте ст.477 ФЦК говорить про можливість визволення з-під батьківської опіки при досягненні неповнолітнім повних 16 років, навіть якщо неповнолітній не одружений. Незважаючи на те, що положення емансипованої особи наближене до правового статусу повнолітньої особи, все ж у цих статусах є певна різниця. Емансипований не здатен здійснювати всі дії цивільного життя. Наприклад, він не може бути комерсантом (ст. 487 ФЦК) [10]. Відповідно до ст.323 Цивільного кодексу Іспанії емансипована особа не може позичати гроші, відчужувати своє нерухоме майно, об’єкти особливої цінності без дозволу батьків (опікунів) [9]. У праві Англії відсутній інститут емансипації. У Німеччині після зниження віку повноліття до 18 років інститут емансипації втратив своє значення, і відповідні параграфи цивільного уложення були видалені. У США, на відміну від права Англії, законодавством деяких штатів все ж врегульовано інститут емансипації. Відповідно до параграфу 62, 64 Цивільного кодексу штату Каліфорнія особа віком від 14 до 18 років вважається емансипованою, якщо одружується, вступає на військову службу або за рішенням суду. Схожі положення про емансипацію містить Цивільний кодекс Іспанії, проте передбачає можливість емансипації за заявою самого неповнолітнього у випадку, якщо особа, яка здійснює батьківську владу, вступає в новий шлюб з особою, яка не є батьком або матір’ю даного неповнолітнього – ст.320. В Україні, як і в більшості європейських країн, також існує явище емансипації. Цивільний кодекс України передбачає набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою до досягнення нею повноліття. Неповнолітня особа може набути повної цивільної дієздатності у разі реєстрації шлюбу (ст.34 ЦКУ) та по досягненні 16 років, якщо неповнолітній працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній, записаний матір’ю або батьком дитини (ст.35 ЦКУ). Також і в Росії, шлюб та трудовий договір фізичних осіб до 18 років тягнуть за собою таке явище, як емансипація. Як бачимо, умови, за яких неповнолітній може отримати повну дієздатність, у більшості країн збігаються.

Німецький цивільний кодекс аналогічно з Цивільним кодексом України вказують на «деліктоздатність» [8, c.99]. В інших країнах цивільне законодавство не виділяє «деліктоздатність» як окрему правову категорію.

Практично схожими є події та дії, що належать до актів цивільного стану в Цивільному кодексі України та Цивільному кодексі Російської Федерації. Це народження, шлюб, розлучення, усиновлення, зміна імені, смерть.

Майже в усіх країнах допускається можливість охорони прав дитини, яка ще не народилася. Наприклад, НЦК регулює правила спадкування дитини, яка зачата, але ще не народилася; ФЦК передбачає можливість дарування на користь такої дитини. Зачатій дитині може бути призначений опікун. Однак, у законі зафіксована вимога, що всі ці дії мають юридичне значення лише за умови, що дитина народжена живою. А в деяких країнах (Італія, Іспанія) обумовлюється також певний час, протягом якого дитина повинна бути життєздатною, щоб виникали правові наслідки дій, вчинених до її народження.

Отже, цивільне законодавство і цивілістична наука зарубіжних країн мають певні відмінності в розумінні правосуб’єктності фізичних осіб. Обсяг дієздатності у різних країнах неоднаковий. В більшості країн, в тому числі і в Україні, неповнолітні стають повністю дієздатними з моменту повноліття – з 18 років. В більшості країнах передбачено охорона прав зачатої, але ще не народженої дитини; має місце інститут емансипації неповнолітніх. Цивільне законодавство України в частині обсягу дієздатності неповнолітніх осіб має риси, притаманні зарубіжному цивільному законодавству, що ставить нас в один ряд з цивілізованими країнами. Є окремі моменти, які варто було б запозичити цивільному праві України із цивільного права іноземних країн, зокрема: деталізувати часткову цивільну дієздатність фізичної особи, яка не досягла 14 років, тобто поділити дану категорію на дві групи – фізичні особи до 7 років (недієздатні, на приладі Німеччини) та фізичні особи від 7 до 14 років. Далі, створити перелік безумовно недійсних угод, які неповнолітній не має права вчиняти, на прикладі Англії, таким чином, буде розширена сфера діяльності законних представників і унеможливлене зловживання законодавством неповнолітніми.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 11 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 25-26. − Ст. 36.

2. Дзера О. В. Цивільне право України / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт. − К. : Юрінком Інтер, 1999. − 864 с.

3. Жалинский А. Введение в немецкое право / А. Жалинский, А. Рерихт. − М. Проспект: 2001. − 731 с.

4. Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических государств / И. А. Зенин. − М. : МГУ, 1992. − 185 с.

5. Резнік Г. Поняття та обсяг дієздатності неповнолітніх осіб в Україні та зарубіжних країнах / Г. Резнік // Юридична Україна : Питання розвитку приватного права. − 2010. − № 9. − С. 80-85.

6. Сугубин А. Гражданское, торговое и семейное право КНР / А. Сугубин. – Т. : ТОГБУК, − 580 с.

7. Шевченко Я. М. Цивільне право України : в 2-х тт. / Я. М. Шевченко. − К. : Ін Юре, 2003. − Т. 1. − 505 с.

8. Шимон С. І. Цивільне та торгове право зарубіжних країн / С. І. Шимон. − К. : КНЕУ, 2004. − 218 с.

9. Cydigo Civil espacol : [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://civil.udg.es/normacivil/estatal/CC/indexcc.htm.

10. France Civil Code : [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.legifrance.gour.fr.

Last scientific researches and publications analysis. Such prominent scientists have researched the issue of the role of copyright and objects as V. Potehina, V. Borisova, L. Baranova and others.

Formulation of the article’s purpose. The purpose of this article is to show what can be protected by copyright in Ukraine, in the USA and why. American examples display how federal law regulates copyright and what can be borrowed in foreign legislation. In addition, the purpose is to find similarities and differences in objects in the USA and Ukraine.

The statement of basic material of research. The history of American copyright law originated with the introduction of the printing press to England in the late fifteenth century. As the number of presses grew, authorities sought to control the publication of books by granting printers a near monopoly on publishing in England (6). If we want to compare copyright in Ukraine and the USA, it would be better to explain what is copyright in objective and subjective sense. Therefore, copyright in objective sense is a collect of legal norms, which regulate a social relations connected with creating and using works of art, literature and science. Copyright in subjective sense – is a personal non-property and property rights, which arise in author when he or she creates production. (2, с.412).

According to development of contemporary technologies and a lot of  human’s ideas which are materialized, copyright in world became very popular.

A Civil Code of Ukraine was adopted about 10 years ago, when the necessities to regulate that type of relations were very crucial. That is why we had borrowed a foreign countries experience. Not only the Civil Code regulates this relations. There is also an act About copyright and exclusive rights, which was adopted in 1993 year and the last changes were made in 2012 year. In contrast to Ukraine, Сopyright law in the U.S. is governed by federal statute, namely the Copyright Act of 1976. The Copyright Act prevents the unauthorized copying of a work of authorship. However, only the copying of the work is prohibited–anyone may copy the ideas contained within a work. For example, a copyright could cover a written description of a machine, but the actual machine itself is not covered. Thus, no one could copy the written description, while anyone could use the description to build the described machine (7). Moreover, it became an independent institution already in 19 century.

The production must be original and materialized – to be protected by law. This fact is similar in Ukraine. There is a list of objects that can be named production:

-works of literature;

-musical compositions, with lyrics;

-dramatic productions;

-pantomime and choreographic staging;

-illustration, sculpture, graphic productions;

-audiovisual;

-sound recording;

-works of architecture (architecture projects).

However, this list is wider in Ukraine, because there are about 16 objects that are protected by copyright according to article. For example, Ukrainian legislation determines works of literature to belletristic, publicistic, scientific, technical styles. In addition, there are some types: books, brochure, articles and so on.

To counterbalance American copyright objects in Ukraine copyright conclude works of fine arts, photographic works, maps, schemes, march productions, collections, encyclopedias as a result of creative work for selection, coordination or contents.

A legislator distinguishes computer programs and databases as a separate object of copyright in Ukraine. Nevertheless, it is registered as works of literature, with maps and in the USA, it is the same as illustration, sculpture, graphic productions (3, р.4).

A creative work – is a purposeful intellectual action, when in result emerge something qualitative and new (1, р.372). A soviet civilian Vladimir Serebrovskiy gave a specific determination in 20 century. He said, that production – is a complex of ideas, minds, images, which received it`s expressing in a specific form in the result of author creative action. So we can see 2 essential signs, which Ukrainian and American legislations give us and form it in the next scheme: complex of ideas and images + form =production.

American Act about copyright (1976 year) indicates that production couldn’t be just a simple personification of previous work. In addition, it couldn’t consist of a few words or a short phrase. In evidence, there is a verdict which was passed in a case Faist Publication v. Rural Telephone Service company in a year 1991. The Supreme Court of the USA has pointed out that original and inventive character of production is a necessary condition to protect it. Hereby, publication of telephone directory was not a breach of copyright, even if creators used company`s information. (3, с.6).

Derivative production is a production, which is a remaking, annotation, sequel or another change of existing composition, and which is an original creation in general. In a case Reyher v. Children’s Television Workshop, the book became an author`s remembrance about Russian-mother story (4). That work was derivative because it de-facto remaked public production.

Lists of objects that are not protected by copyright in both countries are the same. Ukrainian legislation provides: ideas, theories, principles, methods, procedures, processes, systems, methods, concepts, discoveries, even if they are expressed and illustrated in the production (5, р.401). Those principles in the USA have been implemented in the case of Baker v Selden. A verdict, which was passed by the Supreme Court in 1879, established two important principles of copyright:

1) Copyright in a work doesn’t apply to ideas, concepts and systems, and applies only to the form of their implementation;

2) forms which used to record information are not subject to copyright protection – they are distributed provisions of the patent. For example, blank forms, such as

time and motion maps (worksheets), graph paper, account books, yearbooks, bank checks, membership card race, address books, forms for recording judgments.

Conclusion. The Ukrainian legislation makes provision what production should contains if people want to protect it by copyright. Thereby, there is a list of objects because we can not protect all our works. The production must be original and materialized everywhere. In the USA a partition of objects is a little different because lawmaker units it in bigger groups through case law.

REFERENCES

1. Харитонов Є.О. Цивільне право України. – К.: Істина, 2003, 456 с.

2. Борисова В.І. Цивільне право України. – К.: 2004, 521 с.

3. Потєхіна В. Охорона авторського права в США. – К. : 2004, 17 с.

4. Reyher v. Children’s Television Workshop, D.C.N.Y.1975, 387 F.Supp. 869,affirmed 533F.2d 87, certiorari denied 97 S.Ct. 492.

5. Шевченко Я.М. Цивільне право України. – К.:Ін Юре, 2003, 505 с.

6. Copyright Timeline: A History of Copyright in the United States : [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.arl.org/focus-areas/copyright-ip/2486-copyright-timeline#20C.

7. Copyright Law in the United States : [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bitlaw.com/copyright/

У статті розглянуті об’єкти авторського права в обох країнах, а також особливості твору. Також наводяться приклади судових справ в США та спільні й відмінні об’єкти в авторському праві США та Україні.

Ключові слова: об’єкти, твір, авторське право.

The article describes objects in both countries and shows production`s features. It produces examples in American legislation and similarities and differences of objects in copyright. in the USA and Ukraine.

Keywords: objects, production, copyright.