The article is dedicated to the analysis of vocabulary neologisms in poetry of O. Pukhonska and their lexicographic representation. Practical application of dictionary is also present in this article.
Keywords: authorial lexical neologism, dictionary of neologisms, Oxana Pukhonska’s word-creation, lexicographical analysis.

Мета роботи полягає у виявленні тенденцій індивідуального словотворення Оксани Пухонської, у аналізу проблем їхнього лексикографічного представлення. У вітчизняному мовознавстві упродовж останніх десятиріч дослідників дуже зацікавила мовотворчість письменників і саме праці С. Єрмоленко (“Українські мовознавці та письменники-мовотворці”), В. Герман (“Неологізми в поезії І. Драча”), Н. Вовчук (“ Індивідуально-авторські неологізми в російській поезії 60-80-х рр. XX ст”), О. Жижоми (“Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х років XX століття”), Г. Вокальчук (“Проблеми лексикографічного опису новотворів Павла Тичини”, “Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект)”, “Словотворчість українських поетів ХХ століття”), Н. Адах (“Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика”) та ін..
Індивідуальний стиль Оксани Пухонської відзначається постійним прагненням до новацій у галузі художнього слова. Однак новотвори Оксани Пухонської на сьогодні взагалі не були предметом спеціального вивчення, хоч багатство та різноманітність її неологізмів привертають увагу читачів і молодих дослідників.
Актуальність теми визначається сучасною тенденцією української літературної мови до її «неологізації», що зумовлює потребу фіксації авторських лексичних новотворів для подальшого їхнього вивчення.
У наш час актуальною є лексикографічна фіксація АЛН, тобто створення неологічних словників, які сприятимуть вивченню мови на певному хронологічному етапі, демонструватимуть нові функціональні, словотвірні, семантичні та синтаксичні можливості мовних засобів, допоможуть з’ясувати причини появи АЛН та засвоїти кращий варіант певного слова [6, c. 2].
Звернення до питання про створення словників авторських лексичних новотворів відбувалося віддавна і неодноразово. В. Лопатін писав: „А яким цікавим завданням є підготовка та видання спеціального словника оказіональних слів окремого письменника, чиї твори багаті такими словами… Він став би незамінним джерелом для вивчення творчої лабораторії цього письменника, його поетики, його мовленнєвого новаторства, його роботи над художнім образом” [6, c. 147]. Цю думку продовжує Л. Пустовіт, яка вважає, що „оптимальним способом опису нової лексики, зокрема, індивідуально-авторських новотворів, якими буквально насичена українська поезія ХХ століття, є створення спеціальних словників нових слів” [9, c. 2].
Першою спробою укладання таких лексикографічних праць в українському мовознавстві є словник неологізмів П. Тичини, створений Г. Колесником [4, с. 113]. Упродовж останнього десятиліття активізувалася робота в цьому напрямі, коли з’явилися словники авторських новотворів у вигляді додатків до дисертаційних досліджень Г. Вокальчук (1991) В. Герман (1999), Г. Сюта (1995), Т. Юрченко (2003), О. Жижома (2003), а також окремі лексикографічні видання – „Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів” Жанни Колоїз [5], „Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття” Галини Вокальчук [2], „Лексико-словотвірні інновації: Словник” Анатолія і Сергія Нелюби [8]. Лексикографічна лабораторія “Острозький неограф” Національного університету “Острозька академія”, яка у 2007 році розпочинала своє існування як гурток «Українська індивідуально-авторська неографія» на сьогодні плідно працює в царині неології, оскільки одним із основних завдань лабораторії є створення емпіричної бази для укладання академічного словника авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття.
На думку Г. М. Вокальчук, одним із критеріїв виокремлення авторських лексичних новотворів є лексикографічний, згідно з яким до авторських слів зараховують ті, які незафіксовані в лексикографічних виданнях. Цей критерій опирається на одну з головних ознак оказіонального слова – нерегулярність, разовість уживання [3, с. 36].
Покликаючись на праці Н. Касьяненко, Н. Котелової, О. Сенько, Г. Вокальчук зауважує, що цей критерій навряд чи можна вважати надійним, оскільки до розряду оказіональних слів у цьому випадку потрапляють і власне неологізми, і випадково пропущені у словниках слова, і слова, що свідомо ігноруються укладачами загальних словників через певні причини [3, с. 36].
Різнобічний лінгвістичний опис авторських лексичних інновацій, засвідчених у поетичному мовленні, – важливе й актуальне нині завдання для українознавчих студій, і насамперед тому, як це доречно зазначила Г. Вокальчук, що „авторська номінація здатна вмістити в собі згусток мисленнєвої енергії творця, якнайточніше відбити не лише його власне світобачення, а й образно відтворити (в ідеалі) національне світовідчуття заповнити (бодай фрагментарно, у конкретній мовленнєвій ситуації) мовноестетичну лексичну нішу…” [1, с. 4].
Отож, багато дослідників уважають, що оригінальні авторські лексичні новотвори не мають безслідно зникати з мови, тим паче, не будучи дослідженими. Ми вважаємо, що багато новотворів потребують того, щоб їх зафіксували – і як факти мовленнєві, і як такі, що дотичні до царини мови.. Фіксація новотворів письменників дасть змогу в подальшому використовувати опрацьований матеріал лінгвістами, оскільки це важливе мовне надбання. Можливо, не всі новотвори є доцільними для загальномовного використання, але значна їх частина переходить до загальновживаної лексики.
Уклавши “Словник авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської”, який містить близько 300 одиниць, стало можливим систематизувати віднайдені новотвори письменниці, детально їх охарактеризувати на різних рівнях, зокрема проаналізувати семантичний та лексикографічний аспекти.
“Словник авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської” укладено згідно з основними теоретичними засадами сучасної лексикографії, розробленими Г. М. Вокальчук для укладення “Короткого словника авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття” (Рівне, 2004) та вдосконаленими у випусках лексикографічної серії “Українська індивідуально-авторська неографія”, що реалізується неографічними лабораторіями Рівненщини. Він фіксує за абеткою авторські новотвори з довідковою інформацією (граматичною кваліфікацією та ілюстрацій ним матеріалом). Наприклад: Безли́стява, ім., ж. р., Відчуваєш в безлистяві втрату земного раю. (ОП3: 62 #~2012); Висо́копечальний, прикм., Як високопечальна напружена мить. (ОП1:91 #~2008); Вулка́нно, присл., Б’ється серце землі так вулканно, немов на біс. (ОП1:48 #~2008); Глибоко-гірки́й, прикм., Воскресають хрестами глибоко-гіркі могили. (ОП1:84 #~2008); Давньолегенда́рний, прикм., Ми читаєм по них чиїсь давньолегендарні долі. (ОП1:92 #~2008); Журавли́но, присл., Журавлино лишившись із вирієм віч-на-віч. (ОП2:58 #~2009); Зафальши́вити, дієсл., І зафальшивить гірко музика крові. (ОП2:49 #~2009).
Словник авторських новотворів включає матеріал, який може бути використано, насамперед, у процесі навчальної діяльності з метою виховання мовного чуття, прищеплення молоді любові до рідного слова, естетичного сприйняття та освоєння мовних фактів тощо.
Стаття словника містить такі обов’язкові компоненти: реєстрове слово у початковій формі, його частиномовна належність (в іменниках – рід), контекст, необхідний для розкриття значення новотвору. Вказано також приблизний час появи новотвору.
Початки системного лексикографічного опису авторських лексичних новотворів в українському словникарстві припадають на 70-ті роки минулого століття. Знаменною для письменницької лексикографії була поява укладеного Г. М. Колесник першого спеціального словника АЛН П. Тичини [4, с. 176].
Поглиблений лексикографічний аналіз, на нашу думку, є дуже важливим у процесі відбору та під час аналізу авторських лексичних новотворів, проте він часто не є досить ефективним (дієвим) під час роботи з новотворами. У процесі укладання словника авторських лексичних новотворів ми, як і інші укладачі та лексикографи стикнулися із труднощами різного характеру, зумовленими специфікою описуваних одиниць. Деякі з виявлених одиниць у творчості письменників не зафіксовані в загальномовних словниках, наприклад, “Словнику української мови” в 11 томах. Тобто це означає, що таке слово не буде авторським новотвором, а авторським розумінням (інтерпретацією) слова.
Відомо, що традиційною початковою формою іменників є називний відмінок однини. Проте у “Словнику авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської” незначна частина інновацій наводиться у множині. Це, наприклад, байстрята-діти, душі-епохи, люди-недолюди. Як можна було помітити, це передусім стосується складних найменувань, у яких один із компонентів має лише форму множини, наприклад: Храми-ду́ші, ім., Ми останні слов’янські ідоли / Для язичеських храмів-душ. (ОП2:7 #~2009), Люди-не́люди, ім., Між людьми-нелюдьми тим, / що совісно так болить. (ОП1:20 #~2008).
Проблеми створює також неможливість у деяких складених найменуваннях установити стрижневе слово, оскільки АЛН утворено на основі словосполучень. У “Словнику авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської” зафіксовано кілька таких прикладів: Долежурба́, ім., Умиротворення / Душі / Тіла / Незбагненності Долежурбою. (ОП1:59 #~2008), Вітер-ча́с, ім., ч. р., На фортечних склепіннях – / Історія вітру-часу. (ОП2:54 #~2009), Байстрята-ді́ти, ім., Йдуть бездушні байстрята-діти. (ОП2:4 #~2009).
Як зауважив Г. М. Колесник у коментарях до словника П. Тичини: установлення належності слова певному письменникові “справа зовсім не легка” і не проста , як це може видатися на перший погляд. Часто буває важко з певною достовірністю встановити, чи слово поет створив сам, а чи воно було почуте і запозичене ним із народних уст. Адже в народно-розмовній мові весь час з’являються слова…, бо в ролі мовотворця виступає кожна людина… Не виключена можливість того, що до словника новотворів … потрапило якесь слово, узяте поетом із живої мови народу, яку він глибоко знав і безперервно вивчав [4, с. 197].
Складними і дискусивними є випадки, коли реєстрове слово – авторська інновація не збігається із контекстуальною формою, і укладачеві доводиться самостійно надавати лексичним новотворам певної словникової форми [1, с. 53].
Отже, поглиблений лексикографічний аналіз дає важливі результати для роботи з АЛН. У процесі роботи над укладанням словника новотворів слід аналізувати реєстри якомога більшу кількість словників різних типів (етимологічних, історичних, діалектних тощо), що уможливить максимальне уточнення реєстру авторських лексичних новотворів.

Список використаної літератури:
1. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) : [монографія] / Г. М. Вокальчук ; за ред. А. П. Грищенка. – Рівне : Перспектива, 2004. – 524 с.
2. Вокальчук Г. М. Оказіональні лексичні новотвори в українській поезії ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Г. М. Вокальчук. – К., 2009. – 40 с
3. Вокальчук Г. М. Українська індивідуально-авторська неографія : стан і перспективи / Г. М. Вокальчук // Вісник Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара. – Дніпропетровськ, 2012. – С. 138–145.
4. Колесник Г. М. “З’являються нові слова у мові” / Г. М. Колесник // Тичина П. Квітни, мово, наша рідна! / П. Тичина. – К., 1971. – С. 95–171.
5. Колоїз Ж. В. Тлумачно-словотвірний словник оказіоналізмів / Ж. В. Колоїз. – Кривий Ріг, 2003.
6. Лопатин В. В. Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования / В. В. Лопатин. – М. : Наука, 1973. – 150 с.
7. Максимчук В. В. Семантичні та структурні особливості поетичних неологізмів (на матеріалі творчості рівненських авторів) / В. В. Максимчук // Наукові записки. Серія “Філологічна”. – Вип. 10. – Острог : Національний ун-т “Острозька академія”, 2008. – С. 85–94.
8. Пустовіт Л. О. Словник української поезії другої половини ХХ століття (семантико-функціональний аспект) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Л. О. Пустовіт. – К., 1993. – 37 с.
9. Сербенська О. А., Волощак М. Й. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – К.: Просвіта, 2001. – 108с.

Ключові слова: авторський лексичний новотвір, індивідуально-авторський прикметник, словотворчість Оксани Пухонської. 

The article is devoted to the analysis of semantic peculiarities of occasional adjectives in poetry by Oxana Pukhonska. It was singled out and described ways of creation authorial lexical adjectives, semantics and stylistic features of the text were also found out in the article

Keywords: authorial lexical neologism, authorial lexical adjective, Oxana Pukhonska’s word-creation.

Мета роботи полягає у виявленні тенденцій індивідуального словотворення прикметників Оксани Пухонської, у здійсненні лексико-семантичного аналізу прикметникових новотворів. У вітчизняному мовознавстві упродовж останніх десятиріч дослідників дуже зацікавила мовотворчість письменників і  саме праці С. Єрмоленко (“Українські мовознавці та письменники-мовотворці”), В. Герман (“Неологізми в поезії І. Драча”), Н. Вовчук (“ Індивідуально-авторські неологізми в російській поезії 60-80-х рр. XX ст”), О. Жижоми (“Індивідуально-авторські  новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х років XX століття”), Г. Вокальчук (“Проблеми лексикографічного опису новотворів Павла Тичини”, “Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект)”, “Словотворчість українських поетів ХХ століття”), Н. Адах (“Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика”) та ін..

Індивідуальний стиль Оксани Пухонської відзначається постійним прагненням до новацій у галузі художнього слова. Однак новотвори Оксани Пухонської на сьогодні взагалі не були предметом спеціального вивчення, хоч багатство та різноманітність її неологізмів привертають увагу читачів і молодих дослідників.

Актуальність теми визначається сучасною тенденцією української літературної мови до її «неологізації». Прикметникові новотвори служать, з одного боку, для номінації нових чи ще не названих понять, реалій, а з іншого — для заміни попередніх найменувань новими, зумовленої різними чинниками — тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, з причин соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру та інших.

Одним з важливих питань сучасної лінгвістики є вивчення авторських лексичних новотворів (АЛН) – позасистемних мовленнєвих явищ,  яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення. АЛН служать, з одного боку, для номінації нових чи ще не названих понять, реалій, а з іншого — для заміни попередніх найменувань новими.

Оксана Пухонська у своїх поезіях схильна до створення АЛН, оскільки інновації, на відміну від узуальних слів, експресивні та збагачують літературну мову. Творення АЛН у поетичних текстах здійснюється всіма способами словотвору – морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним і лексико-синтаксичним [3; 73-74].

Основним матеріалом для дослідження послугували індивідуально-авторські прикметники, зафіксовані у “Словнику авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської”, який містить 290 одиниць, з них 80 індивідуально-авторських прикметників. Найчисленнішу групу ад’єктивних АЛН становлять прикметники, утворені префіксально-суфіксальним способом, слово- та основоскладанням.

У поетичних текстах використовуючись переважно одноразово, нові лексеми виконують різноманітні семантико-стилістичні функції:

– надають поезії експресивності, уживаються для досягнення образності, висловлюваної на рівні тексту (багаття тихонедопалене, струни самозаглиблено-дикі);

– сприяють передачі понять, для характеристики яких у мові немає відповідних лексем і таким чином допомагають авторові уникнути описовості (повномісячні ночі, скажено-ніжний відблиск);

–  поєднуючи в одному слові протилежні або близькі за змістом поняття, утворюють один виразний, конденсований образ (сніготеплі болі, багаття тихонедопалене);

– відображаючи сприйняття автором реалій навколишньої дійсності, виконують роль маркерів певної епохи (інтернетно-планетного бруду, світ космічно-самотній);

– маючи певний емоційно-оцінний відтінок, служать для вираження автором свого ставлення до тих чи тих предметів та явищ навколишнього світу (високопечальна мить, вилюблений  час).

Індивідуально-авторські прикметники в лексиконі Оксани Пухонської становлять 28% словникового складу. Значну кiлькiсть прикметникових АЛН будується як за загальномовними, так i за оказiональними моделями, зумовлюючи їхню семантичну, структурну та стилiстичну своєрiднiсть.

Найчисленнішу групу прикметникових АЛН становлять прикметники, утворені шляхом слово- та основоскладання, а також префіксально-суфіксальним способом.

У поетичному мовленні серед АЛН Оксани Пухонської найчастіше трапяються складні прикметники, утворені з основ двох простих ад’єктивів різної семантики, у яких поєднуються протилежні або близькі за змістом поняття, наприклад: варійно-ніжний, високопечальний, гіркаво-п’янкий та ін. Г. М. Вокальчук зазначає, “коли врахувати, що у складному слові здебільшого один з компонентів є стрижневим, то умовно можна класифікувати прикметники-композити за семантикою передусім стрижневого компонента” [2, с. 63―64]. Таким чином, до узуального прикметника можуть приєднуватися основи слів рiзних частин мови, зокрема:

а) прикметникові АЛН з основою іменника, які позначають якісну ознаку за подібністю до предметів та явищ об’єктивної дійсності (“Виростають із душ трав’яних сніготеплі болі…”);

б) прикметникові АЛН з основою числівника у яких першим компонентом є числiвник, а другим – власне якісний прикметник (“Солоно напишуться першоостанні вірші…”);

в) прикметникові АЛН з основою прислівника (є найчисленнішими), у яких, зазвичай, першим компонентом є прислівник, а другим – прикметник (багаття тихонедопалене, прадавньо-сива кров, поважно-ласкавийкороль);

Поряд iз двокомпонентними трапляються трикомпонентні утворення, для яких у семантичному відношенні характерне збільшення інформації на одну одиницю плану вираження. Складові подібних утворень доповнюють одна одну, виникає своєрідне співіснування назв кількох взаємоуточнювальних  якостей (нетутешньо-крилатогіркий,  самозаглиблено-дикий). Незважаючи на складну побудову, названим утворенням притаманна прозорість змісту та словотвірної структури. Семантично ускладнені, вони є оригінальним художнім засобом твору, виконують експресивно-оцінні функції. Оказiональний характер складних прикметникiв обумовлений, з одного боку, незвичайним поєднанням компонентів у межах основоскладання (глибокослі́зний, надсьомонебе́сний, сніготеп́лий, тихонедопа́лений і т. д.), а з іншого — незвичайнiстю вживання в контекстi складного прикметника з iменником (сніготеплі болі, давньолегендарні долі і т.д.). Аналіз словотвірних особливостей авторських лексичних прикметників здійснюємо через призму їх текстотвірних можливостей.

37 прикметникових АЛН утворено морфологічним способом, значну  частину яких становлять суфіксально-префіксальне творення (позакосмі́чний, повесня́ний, підасфа́льтний, обездо́млений, перебо́лений, переві́трений).

Прикметникові АЛН , можна прокласифікувати ще й так:

1) прикметники на позначення кольору: срібно-вишне́вий (Сиплеться золото: / Ніжно, / Крилато, / Придумано, / Срібно-вишневими думами), прадавньо-си́вий (Розсипавсь битим склом, / розлився по престолі / Античний біль життя / Прадавньо-сива кров), небілий (Тільки вербам над ставом не треба небілих зим).

2) прикметники на позначення притаманних живій істоті зовнішніх і внутрішніх ознак: нульмо́вний (Корчаться сміхом крізь сльози / Нульмовні діти…), поважно-ласка́вий, (Вийде місяць на небо – / поважно-ласкавий король), вівтарно-оста́нній, (Вівтрано-остання жертва / Олюдніти не готова), забронзові́лий, (Подаруємо світові, / забронзовілих нас), завіко́нний ( Аби забрати її в завіконних очах пасажирів).

3) прикметники на позначення матеріалу або матеріальної ознаки денотата: фортечно-незла́мний (І ота журавлина, фортечно-незламна вись), кашта́нний ( Каштанний цвіт себе відчув).

4) прикметники, на позначення часової ознаки: праві́чний (Вода – / Правічна кров землі), прадавньо-си́вий (Розсипавсь битим склом, / розлився по престолі / Античний біль життя / Прадавньо-сива кров ).

Отже, можна зробити висновки, що індивідуально-авторські прикметники Оксани Пухонської своїми ознаками та характеристиками (на семантичному та граматичному рівнях) вказують на неповторність та оригінальність, що допомагає по-особливому розкрити зміст поняття. У творчому доробку письменниці представлені авторські лексичні новотвори різних частин мови, які належать до різних лексико-семантичних груп. Аналіз індивідуально-авторських і загальномовних тенденцій  створення новотворів в творчості Оксани Пухонської свідчить про те, що індивідуальну мовотворчість письменниці не слід розглядати з погляду лише суб’єктивного. Як ознака художнього, розмовного та публіцистичного стилів, прикметникові АЛН здатні виконувати роль експресивних засобів впливу на читача (слухача).

Список використаної літератури:

1. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Монографія. – Рівне: Перспектива, 2004. – 524с.
2. Вокальчук Г. М. Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект); за ред. А. П. Грищенка: [ монографія] / Г. М. Вокальчук. ― Рівне: Перспектива, 2004. ― С.94―524.
3. Вокальчук Г. М. Проблеми лексикографічного опису новотворів Павла Тичини / Г. Вокальчук, О. Кирилюк // Мовотворчість Павла Тичини у дзеркалі третього тисячоліття : [збірник наукових праць ; від. ред. Г. М. Вокальчук]. – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2011 – С. 153 – 160.
4. Ковалев В. П. Выразительные средства художественной речи. К.: «Радянська школа», 1985. – 136 с.
5. Пухонська О. Я. Крізь вени всесвіту / Поезія. – Тернопіль: Лібра Терра, 2008. – 100 с.
6. Пухонська О. Я. Вогонь / Поезії. – Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф” – 2009. – 96 с.
7. Пухонська О. Я. Час відвертіє: поезія. Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2012. –    92 с.