Kots Mariia

student at the Department of Finance and Accounting of the National University of Ostroh Academy 

Haletska T.I.

PhD, senior lecturer

Peculiarities of implementation of accounting policy at the company

The article defines the essence of accounting as a factor of influence on management process. The concept of “accounting policy” as part of the accounting system is defined. The importance of subordination of accounting policy elements to the goals of management process are identified and analyzed. The article considers methodological approaches for improving the accounting policy in the management of the company.

Keywords: accounting system, accounting policy, financial reporting, accounting information, management system.

Setting of a problem. At the present stage of market relations in Ukraine the characteristics inherent for market are becoming more a more prominent – manufacturing competitiveness, efficiency, timeliness and risk of decisions. An important condition for the effective functioning of the business entity in any area of the economy is an efficiently generated accounting system. It is a special impact factor on decision-making and control of all the activities of the company.

The aim of the article is to provide a detailed analysis on the implementation of accounting policy as well as factors affecting its implementation at the companies and the improvement of this technique.

Main material. There are three main approaches to the formation of the company management system, namely: resource, process and organization, which can be interpreted also as approaches to the formation of accounting policy. Given that, the process approach has significant advantages.

The functioning of the accounting system and its maintenance requires appropriate institutional infrastructure that provides solutions to a number of methodological, technological, technical and organizational issues. In the process of their solving, the owner of the company together with chief accountant implements his accounting policy by an independent choice of accounting methods and procedures [1, p.102].

This causes the appearance of such a tool of accounting system as accounting policy.

Accounting policy is a form of activity in the field of accounting aiming at implementation of personal interests.

According to the Law of Ukraine “On Accounting and Financial Reporting in Ukraine”, accounting policy is a set of principles, methods and procedures used by the company for preparation and presentation of financial reporting.

Which means this is the company’s choice of specific methods, forms and techniques of accounting based on the provisions of the applicable regulations and characteristics of company’s activity.

According to the Law on Accounting [1], on the one hand, the strict rules of organization and accounting are establishes, on the other hand, the companies get the opportunity to individually make decisions about accounting policy taking into consideration the characteristics of their own business activity, guided by the basic principles of accounting and financial reporting.

The accounting policy of the business entity is formed on the base of the national GAAP. Providing users with information about the accounting policy that the company is obliged to use all the time, is an important requirement of the principle of consistency. Principles and methods that form the company’s accounting policy are set by the norms of Art. 23 of GAAP 1 “General Requirements for Financial Reporting” [2].

Accounting policy should be developed by every company registered as required by law.

Causes of emergence of accounting policy in market conditions are the following [3, p.32]:

– alternatives for the organization and keeping the accounting stipulated by legislative documents;

– extension of activities and legal forms of business entities;

– change of the role of accountant in the economic life of the company from the simple registrar of business transactions to it’s active participant.

As an element of regulatory accounting system, accounting policy combines government regulation and certain independence of businesses concerning accounting issues.

The accounting policy as a specific element of the accounting system should provide organizational and methodological support to accounting tasks performing.

Respectively, it demands from the owners to focus on accounting system in general and in particular on the company’s accounting policy, through which they implement their own policy in the field of accounting. Thus, the formation and implementation of accounting policy is a tool that allows the owners to organize accounting in such a manner so that it would best meet their needs for information for property management.

The accounting policy includes following components: organizational, methodological and technical. Each component of the accounting policy of the company combines relevant objects for which there are alternatives – elements (Fig. 1) [3, p.15].

The object of accounting policy is any rule or position of the company and accounting system for which the alternatives are provided. The elements of accounting policy of the company are the methodological techniques and methods that are selected from among the conventional ones in view of features of the company activity.

Methodological techniques and methods of accounting process provide the choice of specific application of elements of the accounting method, which consists of the following elements: inventory and documentation, assessment and costing, accounts and double entry, balance and reporting [4, p.26].

The task of accounting policy is to ensure obtaining reliable information about the financial condition of the company, the results of it’s activity that is necessary for all the users of financial reporting for decision making.

Accounting policy becomes particularly important for large-sized companies with significant revenues and intensity of accounting information received by the management required for company operation.

The latter requires detailed information, which is not limited to information contained in financial reporting. To meet the domestic needs and to provide the company’s owner, management, investors with additional information, there may be a need for construction of analytical accounting and internal reporting forms in such a way that the company management on the basis of accounting data would be provided.

Depending on the ranging of accounting policy, different problems concerning the activity of business entity are solved with its help (Table 1) [4, p.45].

Table 1

The tasks of accounting policy

Creating a system of internal documentation that would provide coverage and documentation of all selected elements of accounting policy for each object, is the final stage of formation of accounting policy. The accounting policy of the company is formed by a system of internal documentation on various areas of accounting work. Its content is partially revealed in the statutes of the company that lay the bases of the whole economic and administrative system of the company (Table 2) [5, p.90].

Table 2

The documentation of accounting policy of the company

The main internal normative document that regulates the organization and accounting in the company, is the administrative document containing selected elements of accounting policy. It is advisable to use Regulation on accounting policy as such administrative document. Regulation is a legal document that establishes the organizational rules of the company and its business units, and is composed mainly in the process of creation of new companies. Regulation on accounting policy is one of the first documents used by the tax inspection, audit firms and other supervisory bodies during the audit of the company.

The accounting policy of the company should provide the following features [6, p.35]:

completeness of all the facts of economic activity reflected in the financial reporting;

readiness for accounting of expenses and liabilities rather than of potential profits and assets, which does not allow the creation of hidden reserves;

reflection of the facts and business activity conditions in the accounting, based not only on their legal form, but also on their economic importance;

identity of analytical account data with the balances and turnover at the accounts of synthetic accounting on the first day of each month, as well as of indicators of financial reporting with synthetic and analytical accounting data;

sound accounting, based on the business activity conditions and the size of the company.

Therefore, it is advisable to develop accounting policy not only to influence the accounting system, but also to adapt it to the needs of management.

Conclusions. It is necessary and important to reconceptualize the role of accounting policy as a tool for accounting organization and financial reporting. Effectually, preliminary deeply analyzed combination of possible options of accounting policy allows the company to efficiently carry out economic activity. Formation of accounting policy is a difficult process that requires organizational, technical, personnel capabilities; it does not end after the approval of the order on accounting policy, but continues until the termination of the company.

Literature:

1. On Accounting and Financial Reporting in Ukraine: Act of Ukraine No 996- XIV [electronic resource]. – Access: http://zakon2.rada.gov.ua
2. Accounting Regulation (Standard) 1 “General requirements for financial reporting» No 87 [electronic resource]. – Access: http://zakon I.rada.gov.ua/laws/show/z0391-99
3. Pushkar M.S. Theory and practice of accounting policy formation: [monograph] / Pushkar M.S., Shchyrba M.T. – Ternopil: Carte blanche, 2013. – 260 p.
4. Holov S. Accounting and financial reporting of small and medium businesses / Holov S. // Accounting and auditing. – 2014. – № 10. – P. 3-15.
5. Baranovska T.V. Accounting policy of the company in Ukraine: theory and practice: [textbook] / Baranovska T.V. – K: Knowledge, 2015. – 85 p.
6. Sopko V.V. Accounting in business management: Textbook / Sopko V.V. – K .: KNEU, 2014. – 526 p.

Коц Марія Петрівна

студентка кафедри фінансів, обліку і аудиту Національного університету «Острозька академія»

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ПОТОЧНОЇ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У статті уточнено сутність кредиторської заборгованості підприємства. Наведено особливості синтетичного та аналітичного обліку поточної заборгованості на підприємстві. Розглянуто вплив первинного обліку кредиторської заборгованості на систему управлінського обліку підприємства. Запропоновано ряд заходів його вдосконалення.

Ключові слова: кредиторська заборгованість, поточні зобов’язання, синтетичний та аналітичний облік, первинний облік, облікова політика.

Kotz Maria Petrovna

student department of finance, accounting and audit of the National University “Ostroh Academy”

AREAS OF IMPROVEMENT OF ACCOUNTING CURRENT PAYABLES AT THE ENTERPRISE

The article clarified the essence of the enterprise accounts receivable. The particularly the synthetic and analytical account of current debt at the company has scanned. The effect of the primary account payable to a system of management accounting company has scanned. A number of measures to improve it have been proposed.

Keywords: accounts payable, current liabilities, synthetic and analytical accounting, primary accounting, accounting policy.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки України, поточну кредиторську заборгованість підприємства вчені розглядають по різному. В основному як грошові кошти, деякі як частину майна або форму розрахунків за товари та послуги, але ніхто не наголошує на тому, що кредиторська заборгованість є складовою кругообігу капіталу. Адже елементи кругообігу капіталу є частиною безперервного потоку господарських операцій.

Ефективне управління кредиторською заборгованістю підприємства означає чітке розуміння змісту та класифікаційних ознак, які мають бути різнобічними та зручними для розв’язання облікових завдань.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем обліку кредиторської заборгованості присвятили роботи вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема такі, як Цал-Цалко Ю.С., Партин Г.О., Загородній А.Г., Голов С.Ф., Костюченко В.М., Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л., Ткаченко Н.М., та ін. Аналіз результатів їх досліджень засвідчує підвищену увагу до питань кредиторської заборгованості, що пов’язано із необхідністю врахування змін сучасного бізнес-середовища. Це змушує суб’єктів господарювання знаходити нові підходи до оптимізації цього процесу, опрацьовувати нові форми та методи аналізу кредиторської заборгованості, розробляти системи оцінки показників стану розрахунків з використанням новітніх досягнень у галузі сучасних інформаційних технологій для автоматизації обробки потрібної інформації та прийняття відповідних управлінських рішень.

Разом з тим, вивчення наукових праць та практика господарської діяльності свідчать про наявність спірних питань, серед яких можна виділити проблеми обліку кредиторської заборгованості на підприємстві. Саме тому доцільним є поглиблення досліджень у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів вдосконалення обліку поточної кредиторської заборгованості на підприємстві, на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу.  Кредиторська заборгованість – це складова кругообігу капіталу, котра виступає предметом обов’язкових правовідносин між боржником і його кредитором, що виникли на стадії постачання і мають гривневий еквівалент [1].

Важливою проблемою для підприємства є правильна організація синтетичного та аналітичного обліку на рахунках і в регістрах (таблиця 1) [3].

Рахунки, на яких обліковується кредиторська заборгованість, є пасивними (рахунки № 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68).

Таблиця 1

Господарські операції

Варто зазначити, що для обліку вирішальне значення має синтетичний облік, який дає узагальнену інформацію на рахунках бухгалтерського обліку, але для складання звітності та для розкриття інформації в примітках до звітності необхідно мати аналітичні дані.

Для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, що будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу призначені рахунки класу 6 «Поточні зобов’язання» [6].

Заборгованість, що виникла за отримані ТМЦ, основні засоби та інші активи слід відображати на окремих субрахунках.

У випадках, коли за одним договором поставки отримано і запаси, і основні засоби, то суму заборгованості слід обліковувати на одному субрахунку. Субрахунок слід визначити за більшою складовою такої поставки:

60 «Короткострокові позики»         – позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо, за строками їх погашення;

61 «Поточна заборгованість за  довгостроковими зобов’язаннями» – за кредиторами та видами заборгованості;

64 «Розрахунки за податками і платежами» – за видами податків;

65 «Розрахунки за страхуванням» – за кожним видом зборів і відрахувань, за страхувальниками та окремими договорами страхування;

66 «Розрахунки з оплати праці» – у розрізі кожного працівника;

68 «Розрахунки за іншими операціями» – за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими проводяться розрахунки;

69 «Доходи майбутніх періодів» – за видами доходів, датами їх утворення і визнання  доходами звітного періоду [5].

Ринкова економіка висуває особливі вимоги до якості управління підприємством, вимагає від керівників гнучкого підходу до ведення бізнесу, грамотної побудови бізнес-логіки та контролю бізнес-процесів. Кожне управлінське рішення повинне ретельно зважуватися.

Для цього необхідні точний розрахунок, ґрунтовний аналіз, детальне порівняння альтернативних варіантів і вмотивований вибір кожної дії. Насамперед керівникові підприємства необхідна інформація, яка гарантує правильність кожної управлінської дії [5].

Таким чином, оптимізація методів управління повинна починатися із правильної постановки обліку кредиторської заборгованості. Відправним моментом як бухгалтерського, так і управлінського обліку можна вважати первинний облік.

Думки провідних вітчизняних та зарубіжних вчених можна класифікувати за такими напрямами [2]:

– первинний облік розглядається як частина бухгалтерського обліку, суть його зводиться до фіксування операцій у первинних документах;

– первинний облік розглядається як самостійний вид обліку.

Первинний облік як початковий дуже вагомий та водночас дуже складний етап є притаманний різним видам обліку. Разом з тим первинний облік кредиторської заборгованості передбачає не лише спостереження та фіксацію даних у первинних документах, а й елементарне узагальнення, групування первинної інформації в облікових реєстрах.

Розробка ефективного та водночас раціонального первинного обліку кредиторської заборгованості є дуже важливим питанням, адже від змісту та форми первинного документа залежить якість інформації, яку продукує для керівного складу підприємства система управлінського обліку.

З метою вдосконалення первинного обліку кредиторської заборгованості, як базової складової управлінського обліку підприємства, можна запропонувати низку невідкладних заходів:

– уніфікація первинних документів у межах підприємства;

– скорочення кількості документів, що не містять корисних для управління даних про кредиторську заборгованість;

– використання одних і тих самих документів у тісно пов’язаних між собою господарських операціях;

– реєстрація господарських операцій безпосередньо в облікових реєстрах без складання за ними первинних документів;

– застосування електронного способу обліку руху цінностей;

– застосування способу вибіркового документування;

– пріоритетність електронних носіїв первинного документа над паперовим.

Виходячи з викладеного вище, першочерговим завданням побудови первинної документації кредиторської заборгованості для цілей управлінського обліку є визначення оптимального складу показників і раціональної структури форм документів, які б забезпечували формування релевантних інформаційних потоків і повною мірою задовольнили інформаційні потреби кожної управлінської ланки підприємства.

Висновки. Облік кредиторської заборгованості здійснюється з метою недопущення прострочення термінів платежу та доведення заборгованості до висування штрафних санкцій до підприємства. Організована належним чином система розрахунків повинна достатньою мірою відображати та характеризувати господарську діяльність з необхідною конкретизацією. За умов автоматизації необхідно впровадити низку заходів, які забезпечуватимуть економічну стійкість та конкурентоспроможність підприємства. Для покращення обліку кредиторської заборгованості необхідно розробити план першочергової сплати кредиторами боргу; вжити певних заходів, щодо кредиторів в яких сума боргу надто велика, а необхідні боргові внески не були здійснені; аналізувати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості на підприємстві.

Література:

1. Борисов А.Б. Большой экономический словарь / А.Б. Борисов. – М.: Кн. мир, 1999. – 895 с.
2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: [Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»] / Ф.Ф. Бутинець, Л.Л. Горецька. – Житомир: ПП «Рута», 2003. – 544 с.
3. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: [Практичний посібник] / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2004. – 880 с.
4. Партин Г.О. Управлінський облік: [Навч. посіб. – 2-ге вид. випр. і доп.] / Г.О. Партин, А.Г. Загородній. – К.: Знання, 2007. – 303 с.
5. Руденко Л.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч.посібник. / Л.В. Руденко – К.: Укоопспілка, 2010. -422 с.
6. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: [Пiдруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. – 6–те вид.] / Н.М. Ткаченко. – К.: А.С.К., 2001. – 784 с.
7. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: [Підручник] / Ю.С. Цал-Цалко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.