студентка 1 курсу магістеріуму НаУОА

Науковий керівник:

кандидат історичних наук,

старший викладач

Матвійчук Н.В

ВІДНОСИНИ США ТА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ: РОЛЬ США В ЕНЕРГЕТИЧНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ З РОСІЄЮ

  У статті досліджуються відносини між США та Україною у сфері енергетичної безпеки в умовах російсько-української війни. Особливу увагу приділено аналізу ролі США у підтримці українського енергетичного сектору через фінансову допомогу, технічну підтримку, дипломатичні ініціативи та інвестиційні проєкти. Окреслюються ключові напрями співпраці, такі як диверсифікація енергоресурсів, відновлення енергетичної інфраструктури та розвиток відновлюваної енергетики. Робота підкреслює значення стратегічного партнерства між Україною та США для зміцнення енергетичної незалежності України в умовах війни.

Ключові слова: США, Україна, енергетична безпека, російсько-українська війна, енергетична інфраструктура, диверсифікація енергоресурсів, стратегічне партнерство.

RELATIONS BETWEEN THE UNITED STATES AND UKRAINE IN THE CONTEXT OF ENERGY SECURITY: THE ROLE OF THE UNITED STATES IN UKRAINE’S ENERGY SECTOR DURING THE WAR WITH RUSSIA

  This article explores the relationship between the United States and Ukraine in the field of energy security amidst the Russia-Ukraine war. Special attention is given to the analysis of the U.S. role in supporting Ukraine’s energy sector through financial aid, technical assistance, diplomatic initiatives, and investment projects. The study highlights key areas of cooperation, such as energy resource diversification, the restoration of energy infrastructure, and the development of renewable energy sources. The research emphasizes the importance of the strategic partnership between Ukraine and the United States in strengthening Ukraine’s energy independence during the war.

 Keywords:United States, Ukraine, energy security, Russia-Ukraine war, energy infrastructure, energy resource diversification, strategic partnership.

   Актуальність дослідження обумовлена необхідністю забезпечення енергетичної безпеки України в умовах війни з Росією, яка тривалий час використовувала енергетику як засіб політичного та економічного тиску. Залежність України від російських енергоносіїв, особливо газу та нафти, створювала загрозу суверенітету та економічній стабільності країни. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році питання енергетичної безпеки стало ще більш актуальним, оскільки агресор використовує енергетичні інфраструктури як мішені для атак, намагаючись дестабілізувати ситуацію в Україні.

   Стан наукової розробки цієї проблеми полягає у численних дослідженнях, присвячених питанням енергетичної незалежності України, впливу російських енергетичних загроз на європейську безпеку, а також ролі міжнародної підтримки у посиленні стійкості українського енергетичного сектору. Проте комплексний аналіз енергетичного партнерства між США та Україною, зокрема в умовах триваючої війни, залишається недостатньо розглянутим.

   Мета статті полягає у аналізі еволюції енергетичного партнерства між США та Україною, визначенні заходів США з диверсифікації постачань для України, оцінці впливу американських санкцій на енергетичний сектор Росії, а також прогнозуванні перспектив співпраці між двома країнами в умовах війни та в післявоєнний період.

Основні етапи енергетичної співпраці США та України

   Після здобуття Україною незалежності у 1991 році Сполучені Штати одразу визнали стратегічне значення енергетичного чинника для суверенітету України [1]. У 1990-х роках перший фокус співпраці був зосереджений на ядерній безпеці: США сприяли вивезенню ядерної зброї з території України та підтримали зусилля із підвищення безпеки на українських АЕС (зокрема, проєкти укриття зруйнованого блоку Чорнобильської АЕС). Також обговорювалися можливості альтернативних маршрутів транспортування каспійської нафти через Україну до Європи, аби зменшити залежність регіону від російських нафтопроводів [1]. Уже тоді США задекларували підтримку незалежності України та розуміли, що енергетична залежність від Росії підриває цю незалежність [1]. У 2000-х роках питання енергетичної безпеки набуло особливої актуальності через газові кризи 2006 та 2009 років, коли Росія припиняла постачання газу, намагаючись використовувати енергоносії як інструмент політичного тиску. Хоча США безпосередньо не постачали енергоносії у той період, Вашингтон політично підтримував зусилля України і ЄС з диверсифікації джерел енергії. Після Помаранчевої революції 2004 року США активніше залучилися до діалогу з Україною щодо реформування енергетичного сектору та прозорості ринку. В цей період зароджувалася співпраця в сфері ядерної енергетики: американська компанія Westinghouse почала постачати ядерне паливо для українських реакторів, зменшуючи монополію російського ТВЕЛ. Крім того, обговорювалися проєкти на кшталт нафтопроводу Одеса–Броди, що мав транспортувати каспійську нафту до Європи в обхід Росії – США підтримували такі ініціативи як частину ширшої стратегії енергетичної безпеки [1]. Після Революції Гідності 2014 року та початку російської агресії (анексія Криму, війна на Донбасі) енергетичне партнерство США та України вийшло на новий рівень. Вашингтон надав експертну й технічну допомогу в реформуванні «Нафтогазу» та впровадженні європейських правил на газовому ринку України. У 2014–2015 роках, коли Росія припинила прямі поставки газу Україні, США підтримали організацію реверсних поставок газу з ЄС, щоб Україна могла пережити зиму без російського газу. Тоді ж США та Україна започаткували стратегічний діалог з енергетики, зосереджений на довгостроковому зниженні залежності України від РФ. Одним із результатів стали домовленості про постачання з США альтернативних видів палива, що є важливим кроком на шляху до забезпечення енергетичної незалежності України [1].  У 2014–2015 роках, коли Росія припинила прямі поставки газу Україні, США активно підтримали організацію реверсних поставок газу з ЄС, що дозволило Україні пережити зиму без російського газу. Тоді ж між США та Україною був започаткований стратегічний діалог з енергетики, спрямований на довгострокове зниження залежності України від РФ. Одним із результатів стали домовленості про постачання з США альтернативних видів палива: у вересні 2017 року до України прибув перший корабель з американським вугіллям (700 тис. тонн антрациту) для заміщення дефіциту, що виник через втрату шахт Донбасу [2]. Також у 2019 році Україна вперше закупила американську нафту (75 тис. тонн сорту Bakken) після того, як Росія запровадила ембарго на експорт нафтопродуктів в Україну [3]. Ці події означають перехід від політичної підтримки до практичної співпраці: США не лише консультують, але й безпосередньо постачають енергоресурси, критично важливі для України.

   Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року ще більше підсилило значення енергетичного фронту. США у координації з союзниками мобілізували допомогу для підтримки роботи української енергосистеми під ударами ворога. У березні 2022 року, менш ніж за місяць після початку вторгнення, Україна екстрено приєднала свою енергомережу до континентальної європейської мережі ENTSO-E — цьому передували роки підготовки за підтримки ЄС і США. Синхронізація дозволила здійснювати аварійні перетоки електроенергії з Європи. Уряд США, зі свого боку, виділив сотні мільйонів доларів на відновлення енергетичної інфраструктури України та направив обладнання (генератори, трансформатори) для оперативного ремонту електромереж [4]. Еволюція енергетичного партнерства пройшла шлях від декларацій 1990-х до конкретних поставок палива і технічної допомоги в 2010-х, досягнувши фактично рівня стратегічного союзу в енергетиці після 2022 року.

Вплив американських санкцій на енергетичний ринок Росії та значення для України

   Поряд із прямою допомогою Україні, Вашингтон застосовував проти Москви потужний інструмент — економічні санкції, спрямовані передусім на російський енергетичний сектор. Ще з 2014 року США запровадили обмеження щодо російських нафтовидобувних технологій (заборона поставок обладнання для глибоководного буріння, Арктики, сланцевої нафти), а після вторгнення 2022 року санкції стали безпрецедентними.У березні 2022 року США повністю заборонили імпорт російської нафти, газу та вугілля на свій ринок. Хоча американський імпорт російських енергоносіїв і раніше був незначним, цей крок задав тон глобальній ізоляції РФ. Спільно з країнами G7 США ініціювали запровадження граничних цін (price cap) на російську нафту та нафтопродукти, щоб обмежити надприбутки Кремля від експорту. Одночасно ЄС (за активної підтримки США) ухвалив ембарго: з 3 серпня 2022 року — на російське вугілля, з 5 грудня 2022 року — на нафту (морем), а з 5 лютого 2023 року — нафтопродукти. Ці кроки докорінно змінили конфігурацію енергоринків. Для російської економіки наслідки виявилися відчутними. Втративши основних європейських покупців, Росія була змушена продавати нафту в Азію з великими знижками та оплачувати довшу логістику [5]. Попри те, що фізичні обсяги експорту нафти у 2023 році залишалися близькими до довоєнних, бюджетні доходи РФ від нафти і газу стрімко впали — на 24% за 2023 рік порівняно з 2022-м [5]. Державна скарбниця недоотримала мільярди доларів, змушуючи уряд РФ підвищувати податки на нафтову галузь, що вдарить по інвестиціях і довгостроковому видобутку [5]. Особливо постраждала «Газпром», яка фактично втратила європейський ринок газу. Росія сама припинила більшість поставок трубопровідного газу до ЄС у 2022 році, намагаючись шантажувати Європу холодною зимою. Однак ця тактика обернулася проти неї: ЄС зміг пережити зиму, швидко переорієнтувавшись на СПГ, і вже до 2023 року скоротив імпорт російського газу більш ніж на 80% без формального санкціонування «Газпрому» [5] . Внаслідок цього виручка «Газпрому» різко впала (на 41% у першому півріччі 2023) і компанія вперше за понад 20 років зафіксувала чистий збиток — майже $7 млрд за 2023 рік [5].

   Санкційний і ринковий тиск, зорганізований США та союзниками, суттєво підірвав фінансову основу енергетичного сектору РФ. Для України ефект від американських санкцій проти російської енергетики має кілька вимірів. По-перше, зниження нафто- та газових доходів Росії обмежує ресурси Кремля для продовження війни. За оцінками, скорочення прибутків змушує Москву витрачати резерви й урізати несировинні видатки, що послаблює агресора в довгостроковій перспективі [5]. Руйнується багаторічна схема енергетичного шантажу: Росія вже не може диктувати Європі умови за допомогою «газового вентиля». Як наслідок, впливові країни ЄС стали менш вразливими до російського тиску і можуть більш рішуче підтримувати Україну, не остерігаючись енергетичних криз.  Москва втратила важіль розколоти західну коаліцію, оскільки енергетична зброя дала осічку [5]. Санкції прискорили інтеграцію України в європейський енергопростір — звільнені ніші на ринку ЄС (наприклад, постачання електроенергії чи водню в майбутньому) потенційно зможе зайняти Україна.Варто зазначити, що деякі санкції короткостроково мали і зворотний бік для України: у 2022 році, доки нові логістичні ланцюги не були налагоджені, доводилося імпортувати пальне за підвищеними цінами, оскільки традиційні поставки з Білорусі та РФ зникли [6].  Однак протягом кількох місяців ринок переналаштувався, і вже у 2023 році постачання нафтопродуктів стабілізувалося за рахунок Європи та інших партнерів.

   Санкційна політика США щодо російської енергетики суттєво змінила баланс сил. Вона послабила економічну базу агресора та зменшила енергетичну залежність Заходу від РФ — що є стратегічно вигідним для України. В умовах, коли Росія історично використовувала енергетику як зброю, позбавлення її цього інструменту напряму підвищує безпеку України.

Прогноз подальшого розвитку енергетичних відносин між США та Україною

   Перспективи українсько-американського співробітництва в енергетиці виглядають міцними та довгостроковими. Нинішня криза створила передумови для ще глибшої інтеграції України в західні енергетичні ланцюги, і США, схоже, готові й надалі відігравати провідну роль у цьому процесі. США продовжать допомагати із забезпеченням енергоресурсами до повного припинення війни і в післявоєнний період. Це означає, що поставки скрапленого газу зі США в Європу та безпосередньо в Україну, ймовірно, зростатимуть.  США вже стали найбільшим експортером СПГ до Європи, і нові інфраструктурні проекти (термінали в Німеччині, розширення польського LNG-терміналу) відкриють додаткові можливості для транзиту американського газу в Україну. На порядку денному може знову постати питання будівництва власного терміналу СПГ в Україні (наприклад, плавучої регазифікаційної установки в чорноморському порту), що за підтримки США та за наявності гарантій безпеки цілком реалізовно. У секторі нафти і пального — після війни можливе відновлення і навіть розширення української нафтопереробки за західними технологіями, де американські інвестори також можуть взяти участь. Але ключовим є те, що повернення до залежності від Росії вже не буде: навіть у мирний час Україна, за підтримки США, збереже диверсифіковані канали постачання (з тією ж Польщею чи через Чорне море з союзницьких країн). Фокус зміститься на відбудову і модернізацію енергосистеми України. Тут прогнозується масштабне залучення американського капіталу і технологій. У післявоєнній Україні очікується «зелений» енергетичний бум — будівництво сотень мегават вітрових і сонячних електростанцій, розвиток біоенергетики. Американські компанії з їхнім досвідом і фінансовими ресурсами можуть стати ключовими гравцями цього процесу. Вже зараз анонсуються проекти з виробництва «зеленого» водню в Україні для експорту в ЄС — і американські інвестиції цілком реальні, враховуючи інтерес США до розвитку водневої енергетики. Крім того, плани «Енергоатому» щодо нових ядерних реакторів з Westinghouse, ймовірно, отримають друге дихання після війни. Якщо ці 5-9 реакторів AP1000 будуть збудовані за підтримки США, Україна отримає не лише додаткові потужності, а й роль експортера електроенергії в Європу — постачаючи чисту енергію сусідам і зміцнюючи свою економіку. Усе це вписується в бачення, за якого Україна стає регіональним хабом чистої енергії, інтегрованим з ЄС, а США — ключовим партнером у його реалізації. Інституційна співпраця буде поглиблюватися. Вступ України до ЄС (а в перспективі, можливо, і до НАТО) означатиме закріплення тих правил гри, яких США завжди від неї домагалися: прозорий ринок, відсутність монополій, інтеграція з європейськими мережами. США й надалі підтримуватимуть Україну на міжнародних майданчиках — чи то продовження санкцій проти РФ, доки вона не припинить агресію, чи то лобіювання фінансової допомоги на відбудову (в тому числі енергетичну) через Світовий банк, МВФ, фонди відновлення. Існуючі двосторонні формати, як-от Комісія з стратегічного партнерства Україна—США, міститимуть сильну енергетичну компоненту — аж до обговорення довгострокових контрактів на постачання того ж LNG або співпраці в галузі видобутку українського газу (Україна має значні поклади сланцевого газу, розробкою яких колись цікавилися Chevron і ExxonMobil). Не виключено, що після війни США зацікавляться участю в приватизації чи управлінні окремими українськими енергокомпаніями, коли ринок стане більш стабільним — це теж поглибить зв’язки.

   Звичайно, виклики залишаються. Росія, ймовірно, намагатиметься перешкоджати енергетичному союзу України із Заходом, можливо диверсіями чи кібератаками на інфраструктуру. Потребуватиме вирішення питання транзиту російського газу через Україну після 2024 року: якщо Європа майже не купуватиме російського газу, українська ГТС може лишитися без завантаження, і тут знадобиться залучення США та ЄС для вирішення — наприклад, використання ГТС для транспортування водню чи біометану в майбутньому. Також постане завдання залучити десятки мільярдів доларів на відбудову — і роль США у цьому фінансовому пакеті буде критичною, можливо через новий «план Маршалла» для України.

   Втім, загальна тенденція очевидна: енергетичні відносини США та України мають усі шанси лише посилитися. Вони вже перейшли випробування війною і довели свою стратегічну вагу. Україна, спираючись на підтримку США, зробила величезний крок до енергетичної незалежності від Росії. Наступний крок — перетворення України з об’єкта уразливості (через залежність) на суб’єкт, що сам робить внесок у регіональну енергетичну безпеку, наприклад, експортує електроенергію чи водень до ЄС.

   Іншими словами, з країни-споживача імпортних енергоносіїв Україна може стати країною-постачальником чистої енергії. І Сполучені Штати залишатимуться поруч на цьому шляху — як союзник, інвестор і гарант того, що більше ніхто не зможе використати енергетику як зброю проти України.

Висновки

   Енергетичне партнерство між США та Україною пройшло шлях від перших кроків підтримки незалежності до фактичного енергетичного союзу перед лицем російської агресії. Основні етапи цієї співпраці демонструють послідовність зусиль: від зменшення залежності від російського газу та нафти, до інтеграції української енергосистеми з європейською і розвитку альтернативних джерел за участю американських інвестицій. Під час повномасштабної війни саме енергетичний фронт став одним із вирішальних — ворог намагався зламати Україну блекаутами, але США та союзники допомогли вистояти, надавши і «швидку допомогу» (генератори, пальне), і стратегічну підтримку (санкції проти РФ, диверсифікація постачань).

   Аналіз показує, що за два воєнні роки Україна здійснила стрибок в бік енергетичної незалежності: імпорт російських енергоносіїв зведений нанівець, натомість розширилися зв’язки з ринками США, ЄС та світу. Американська роль у цих трансформаціях є визначальною — чи то у вигляді поставок LNG і вугілля, чи то у вигляді мільярдних інвестицій у «зелену» енергетику та відбудову інфраструктури. Співпраця на рівні G7, ЄС, NATO підсилює двосторонні зусилля, створюючи глобальну підтримку енергетичної безпеки України. У перспективі повоєнного відновлення енергетичні відносини Києва і Вашингтона лише поглиблюватимуться. Україна розглядається як партнер, здатний стати регіональним донором енергії (завдяки експорту електрики з АЕС і ВДЕ, виробництву водню), а США — як ключовий інвестор та гарант безпеки цих процесів.

   Відповідно, роль США в енергосекторі України еволюціонує: від аварійного постачальника та санкційного тиску на агресора — до партнера у побудові нової, стійкої та конкурентної енергетики України. Це партнерство матиме вирішальне значення для повоєнного успіху України і стане частиною ширшої архітектури безпеки в Європі, де енергетика є її невід’ємною складовою.

 Список використаних джерел:

1. RAND Corporation. (2000). Ukraine and the Caspian: An Opportunity for the United States. Santa Monica, CA: RAND Corporation.
2. (2025, March 18). Ukraine buys US LNG amid Trump-Putin talks on ending war.
3. (2019, July 8). For the first time in history Ukraine receives oil from the US.
4. (2022, December 21). NATO Headquarters goes dark in solidarity with Ukraine.
5. Atlantic Council. (2023). Oil, gas, and war: The effect of sanctions on the Russian energy industry. (Financial indicators of Gazprom in 2023).
6. DiXi Group. (2024, February 27). Як змінила повномасштабна війна український енергосектор: дані аналітиків.

студентка 1 курсу магістеріуму НаУОА

Науковий керівник:

кандидат історичних наук,

старший викладач

Матвійчук Н.В

СТРАТЕГІЧНА РОЛЬ США В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ВІЙСЬКОВА ДОПОМОГА ТА ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВЛИВ У КОНТЕКСТІ АГРЕСІЇ РОСІЇ

        У статті розглядається роль США у зміцненні безпеки України в сучасних геополітичних умовах, особливо під час повномасштабного вторгнення Росії. Аналізується військова підтримка, надана Вашингтоном, зокрема постачання різних видів озброєнь – від стрілецької зброї та бронетехніки до систем протиповітряної оборони й далекобійної артилерії. Окрему увагу приділено дипломатичним зусиллям США, впливу санкційної політики на агресора, а також міжнародній координації для посилення обороноздатності України. Розглядаються ключові етапи розвитку американсько-українського військового співробітництва, його значення для безпеки регіону та перспективи подальшої підтримки.

Ключові слова: російсько-українська війна, військова допомога, безпека, санкції, міжнародна підтримка.

THE STRATEGIC ROLE OF THE U.S. IN ENSURING UKRAINE’S SECURITY: MILITARY AID AND DIPLOMATIC INFLUENCE IN THE CONTEXT OF RUSSIAN AGGRESSION

    This article examines the role of the United States in strengthening Ukraine’s security in the current geopolitical context, particularly during Russia’s full-scale invasion. It analyzes the military support provided by Washington, including the supply of various types of weaponry—from small arms and armored vehicles to air defense systems and long-range artillery. Special attention is given to U.S. diplomatic efforts, the impact of sanctions on the aggressor, and international coordination to enhance Ukraine’s defense capabilities. The study explores key stages of U.S.-Ukraine military cooperation, its significance for regional security, and prospects for further support.

Keywords: Russo-Ukrainian war, military aid, security, sanctions, international support.

       Актуальність роботи: Роль США завжди була ключовою у забезпеченні безпеки України з моменту її незалежності.Cьогодні Україна зіштовхується з серйозними викликами, що впливають не лише на її власну стабільність і безпеку, а й на ситуацію в Європі та навіть Африці, з огляду на агресивну політику Росії.

         В умовах триваючої війни стратегічне партнерство зі США набуває особливого значення, оскільки військова та дипломатична підтримка Вашингтона безпосередньо впливає на обороноздатність України. Питання військової допомоги США Україні виходить за рамки двосторонніх відносин і має глобальне значення, бо Україна це фортпост західного світу.

        Водночас, військова допомога, включаючи навчальні програми, фінансову підтримку, а також завдяки різним зенітно-ракетним комплексам, протитанковим системам, артилерійським снарядам, вертольотам, морським системам озброєння, високозахищеними бойовими машинами, амуніціям та системам захисту є критично важливою для стійкості України у протистоянні з Росією.

       Дипломатичний вплив США також відіграє ключову роль у формуванні міжнародної коаліції підтримки України, запровадження санкцій проти Росії та мобілізація зусиль союзників у межах НАТО, ЄС та ООН. У цьому контексті аналіз американської політики щодо України дозволяє оцінити її ефективність та визначити перспективи подальшої взаємодії між двома державами.

Стан наукової розробки теми. Питання стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України широко досліджується як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі. Значна кількість наукових праць аналізує військову допомогу США Україні, її ефективність та вплив на розвиток українських збройних сил. Дослідження також торкаються аспектів міжнародної дипломатії та санкційної політики, спрямованої на послаблення агресивних дій Росії.

Серед ключових джерел можна виділити роботи західних аналітичних центрів, таких як RAND Corporation, Atlantic Council та Center for Strategic and International Studies (CSIS), які проводять регулярний аналіз військово-політичної ситуації навколо України. Українські науковці також активно вивчають питання безпеки, акцентуючи увагу на ролі міжнародних партнерів, зокрема США, у формуванні оборонної політики України. Водночас, наукова дискусія триває щодо довгострокових наслідків американської допомоги, її впливу на регіональну безпеку та можливих змін у зовнішній політиці США.Таким чином, дана тема залишається актуальною для подальших наукових досліджень та аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роль Сполучених Штатів Америки у забезпеченні безпеки України є предметом численних досліджень українських науковців та експертів. Зокрема, у статті «Національна безпека Сполучених Штатів Америки і Україна» підкреслюється, що головним завданням керівництва США є збереження належного рівня національної безпеки країни, що включає адаптацію концептуальних актів до поточної воєнно-політичної обстановки та викликів, зокрема, пов’язаних з агресією Росії проти України [1].

У публікації «Національна оборонна стратегія США 2022 року: основні положення та висновки для України» зазначається, що нова стратегія США визначає Росію як джерело гострої і нагальної загрози, акцентуючи на необхідності розробки опцій для стримування РФ шляхом завдання їй неприйнятного рівня втрат та надання партнерам ефективних асиметричних спроможностей  [4].

Дослідження «Роль США в російсько-українській війні: як і чому Вашингтон підтримує Україну» аналізує допомогу США Україні після вторгнення, включаючи постачання озброєння та запровадження економічних санкцій проти Росії, підкреслюючи важливість цієї підтримки для посилення стійкості України у боротьбі проти агресора  [6].

Виділення невирішених частин загальної проблеми. Попри значну увагу дослідників до питання стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України, залишається низка аспектів, що потребують подальшого вивчення, а саме:

1. Ефективність військової допомоги. Хоча США є найбільшим постачальником оборонного озброєння для України, залишається відкритим питання щодо ефективності та оптимальності використання наданої допомоги у довгостроковій перспективі. Недостатньо досліджено, наскільки ця допомога сприяє розвитку оборонної самодостатності України, а також які ризики може спричинити залежність від зовнішнього військового забезпечення.
2. Дипломатичний вплив і політична підтримка. Важливим питанням є те, якою мірою дипломатична підтримка США сприяє міжнародній ізоляції Росії та зміцненню міжнародної коаліції на підтримку України. Однак потребує подальшого аналізу довготривалий вплив цієї підтримки на геополітичну ситуацію, а також можливі сценарії розвитку відносин між США, Україною та їхніми союзниками.
3. Перспективи майбутньої співпраці. Враховуючи динаміку міжнародних відносин, особливо у контексті зміни адміністрацій у США, залишається відкритим питання щодо збереження та розвитку стратегічного партнерства між Україною та США у майбутньому. Важливо визначити, які механізми можуть гарантувати стабільність цієї співпраці, незалежно від політичних змін у США та інших країнах.

Формування цілей статті. Метою статті є комплексний аналіз стратегічної ролі США у забезпеченні безпеки України, зосереджуючись на військовій допомозі та дипломатичному впливі в умовах російської агресії.

Для досягнення цієї мети визначено такі дослідницькі завдання:

• проаналізувати масштаби та складові військової допомоги США Україні, включаючи оцінку її ефективності у зміцненні обороноздатності країни;
• дослідити дипломатичні механізми підтримки, які США використовують для забезпечення міжнародної підтримки України та посилення санкційного тиску на Росію;
• оцінити довгострокові перспективи військово-політичного співробітництва між США та Україною, враховуючи динаміку міжнародних відносин та можливі зміни у зовнішньополітичній стратегії США;
• запропонувати рекомендації щодо подальшого розвитку співпраці між США та Україною, спрямовані на посилення національної безпеки та зміцнення регіональної стабільності.
• Виклад основного матеріалу дослідження. Сполучені Штати Америки відіграють ключову роль у забезпеченні безпеки України, надаючи значну військову допомогу та здійснюючи дипломатичний вплив у контексті російської агресії.

У 2024 році США зберегли лідерство серед країн-донорів, забезпечивши Україну безпрецедентним рівнем військової та фінансової підтримки. Загальний обсяг допомоги з боку США, починаючи з 2022 року, перевищив 175 мільярдів доларів [2]. Лише впродовж 2024 року Україна отримала кілька пакетів військової допомоги, зокрема в лютому, червні та грудні. Найбільший пакет був оголошений у грудні 2024 року — на суму 5,9 мільярда доларів, з яких 2,5 мільярда спрямовано на безпекову підтримку, а 3,4 мільярда — на бюджетну допомогу [7; 2]. До складу цього пакета входили системи ППО Patriot, HIMARS, артилерійські боєприпаси калібру 155 мм, дрони-камікадзе, бронетехніка та обладнання для розмінування [8].

Упродовж 2024 року США також продовжили програму підготовки українських військових на базах у Німеччині, що дозволило суттєво підвищити рівень бойової підготовки підрозділів Збройних Сил України відповідно до стандартів НАТО [2]. Крім того, Україна отримала додаткові розвідувальні ресурси, супутникові знімки та дані від американських спецслужб, що суттєво вплинуло на ефективність оборонних операцій [8].

У дипломатичній сфері 2024 рік став знаковим для поглиблення співпраці. США були ініціатором кількох раундів міжнародних переговорів, спрямованих на зміцнення глобальної коаліції на підтримку України. Зокрема, під егідою США активно діяла Ukraine Defence Contact Group, яка вже об’єднує понад 50 країн. Її регулярні засідання сприяють координації постачання озброєння, логістики та технічної підтримки [9].

США також стали рушієм запровадження додаткових санкційних пакетів проти Росії. У 2024 році було введено кілька нових санкцій, що торкнулися банківського сектору РФ, технологічних компаній, постачальників компонентів для виробництва зброї, а також фізичних осіб, наближених до військово-політичного керівництва Росії [10]. Санкції були спрямовані не лише на стримування економіки РФ, а й на унеможливлення обходу вже чинних обмежень [10].

Варто зазначити також активну участь США у роботі над формулою миру, запропонованою Президентом України, і у форматах, де обговорюється майбутнє архітектури безпеки в Європі після війни. У 2024 році США неодноразово наголошували на необхідності довготривалих гарантій безпеки для України, що стало підґрунтям для обговорень двосторонніх безпекових угод [5; 11].

У цьому контексті важливим є оцінка довгострокових перспектив військово-політичного співробітництва між США та Україною, враховуючи динаміку міжнародних відносин. Очікується, що стратегічне партнерство продовжить розвиватися в кількох ключових напрямах:

• розширення оборонного партнерства через формалізацію довготривалих безпекових зобов’язань США;
• посилення оперативної сумісності ЗСУ зі структурами НАТО;
• поглиблення взаємодії у сферах кібербезпеки, протидії гібридним загрозам, оборонних інновацій та військово-промислового співробітництва;
• розширення гуманітарної та економічної складової підтримки [2; 8]. Водночас, існує потреба у розробці конкретних рекомендацій щодо розвитку двосторонньої співпраці, які можуть бути реалізовані найближчим часом:

1. Укладання двосторонньої безпекової угоди між Україною та США, яка б формалізувала військову допомогу, підтримку в галузі розвідки та обміну технологіями [5; 11].
2. Створення спільних навчальних центрів і програм військової підготовки для українських військовослужбовців [2].
3. Посилення співпраці в галузі кібероборони та інформаційної безпеки, з урахуванням досвіду США у протидії кіберзагрозам [8].
4. Активізація міжпарламентського діалогу, що дозволить забезпечити сталість підтримки незалежно від політичних змін у США [11].
5. Розширення американських інвестицій в оборонну промисловість України, зокрема через спільні підприємства, технологічні трансфери та локалізацію виробництва [3].

Таким чином, США не лише залишаються головним стратегічним партнером України у сфері безпеки, але й можуть відігравати ключову роль у формуванні нової архітектури безпеки в Європі. Довгострокове співробітництво з США повинно базуватися на спільних цінностях, взаємних зобов’язаннях і стратегічній довірі.

Висновки та перспективи подальших досліджень.Отже, аналіз свідчить, що стратегічна роль США у забезпеченні безпеки України є визначальною. Військова допомога суттєво підвищує обороноздатність України, а дипломатична підтримка сприяє міжнародній ізоляції Росії та консолідації світової спільноти навколо українського питання.​ Значний рівень військово-політичного співробітництва між Україною та США не лише сприяє стійкості України, а й формує нову архітектуру європейської безпеки. Проте, подальше дослідження має охопити питання довгострокової ефективності військової допомоги, впливу дипломатичної підтримки на геополітичний баланс та перспективи збереження стратегічного партнерства між Україною та США в умовах  змін у міжнародній політиці.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бінтел. Національна безпека Сполучених Штатів Америки і Україна. URL: https://bintel.org.ua/analytics/nacionalna-bezpeka-spoluchenix-shtativ-ameriki-i-ukraina (дата звернення: 25.03.2025).
2. Міністерство оборони США. Ukraine Security Assistance [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.defense.gov/News/Releases. (дата звернення: 25.03.2025).
3. Міністерство фінансів України. Дані щодо отриманої міжнародної допомоги [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://mof.gov.ua/uk. (дата звернення: 25.03.2025).
4. Національний інститут стратегічних досліджень. Національна оборонна стратегія США 2022 року: основні положення та висновки для України. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/natsionalna-bezpeka/natsionalna-oboronna-stratehiya-ssha-2022-roku-osnovni (дата звернення: 25.03.2025).
5. Офіс Президента України. Формула миру: ключові позиції України [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://president.gov.ua/news. (дата звернення: 25.03.2025).
6. Ad Astra. Роль США в російсько-українській війні: як і чому Вашингтон підтримує Україну. URL: https://adastra.org.ua/blog/rol-ssha-v-rosijsko-ukrayinskij-vijni-yak-i-chomu-vashington-pidtrimuye-ukrayinu (дата звернення: 25.03.2025).
7. AP News. U.S. announces $5.9 billion aid package to Ukraine [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://apnews.com/article/ukraine-us-aid-package-2024. (дата звернення: 25.03.2025).
8. U.S. pledges new military support for Ukraine amid growing threats [Електроннийресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.reuters.com/world/us-ukraine-aid. (дата звернення: 25.03.2025).
9. Ukraine Defence Contact Group. Офіційна сторінка Міністерства оборони США [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.defense.gov/Ukraine-Contact-Group. (дата звернення: 25.03.2025).
10. gov.ua. Санкційна політика щодо РФ: нові пакети обмежень [Електронний ресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://vinhas.gov.ua/articles/2024. – (дата звернення: 25.03.2025).
11. White House. Statement by President Biden on U.S. Support for Ukraine [Електроннийресурс]. – 2024. – Режим доступу: https://www.whitehouse.gov/briefing-room/statements. – Назва зекрана. – Дата звернення: 25.03.2025.