Слабкість дохідної бази місцевих бюджетів, а також наявність суттєвих проблем внаслідок недосконалості законодавства у сфері місцевого оподаткування є характерними для місцевих фінансів України. Подальшу розбудову української економіки на шляху до ринкових методів господарювання неможливо уявити без глибокого дослідження і удосконалення податкової діяльності держави. Система місцевих податків і зборів, будучи складовою частиною податкової системи України, має оцінюватися як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.

Питанням місцевих податків і зборів в економічній літературі та їх правовому регулюванню приділялась увага в різні періоди науковцями-дослідниками. Значну увагу проблемам визначення ролі місцевих податків і зборів і формування місцевих бюджетів приділяють так вітчизняні науковці: О.П.Кириленко, А.І. Крисоватий, В.А. Валігура , М.Б. Лаврів, Н.М. Ткаченко , Т.М. Горова, Н.О. Ільєнко, В.Г. Бєляєв, Галько В.В., Т.В. Городецька, І.П. Лопушинський, С.В. Гончаренко, Г.І. Євтушенко, В.І. Кравченко, М.П. Кучерявенко, І.О. Луніна, О.О. Сунцова та ін. Але не дивлячись на широке висвітлення питань, і досі залишається не вирішеними правові проблеми удосконалення інституту місцевого оподаткувння.

 Місцеве оподаткування є однією з точок перетину двох різних систем: складаючи частину системи оподаткування держави, місцеві податки і збори є атрибутом місцевого самоврядування. У світовій економічній і правовій думці місцеве оподаткування характеризується як структурна ланка в державному управлінні фінансами країни або ж як природне право територіальних общин (громад) тощо [7]. Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування [8].

Скорочення переліку місцевих податків і зборів у Податковому кодексу України дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи, але варто зауважити, що більшість передбачених у Кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше.

На ефективність функціонування податкової системи мають вплив загальний стан економіки країни та структурні зрушення в ній; спрямованість соціальної та економічної політики уряду; стан і структура державного управління, стабільність внутрішньої політичної ситуації. Ці фактори можна визначити як зовнішні. Інша група факторів впливу, до якої слід віднести логічність та стабільність податкового законодавства, узгодженість законодавчих і нормативних актів; оптимальність структури органів, які адмініструють податки; обґрунтованість методики адміністрування податків та її адекватність економічним реаліям, є внутрішніми чинниками.

Основний показник для дослідження фіскальної ефективності на регіональному рівні є валовий регіональний продукт, який є узагальнюючим показником, характеризує рівень розвитку економіки регіону. Валовий регіональний продукт визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти [5].

Враховуючи зазначене вище, механізм оцінки фіскальної ефективності місцевого оподаткування включає такі напрями дослідження:

–          характеристика ефективності місцевого оподаткування загалом;

–          характеристика ефективності окремих податків і зборів;

– оцінка ефективності функціонування нормативно-правової бази оподаткування.

На сьогодні не існує узагальненої системи показників визначення фіскальної ефективності місцевого оподаткування. Для надання комплексної оцінки та аналізу місцевого оподаткування доцільно використовувати наступні показники: коефіцієнт еластичності податкових надходжень, які мобілізуються до місцевих бюджетів, податковий коефіцієнт місцевого оподаткування, коефіцієнт використання бази оподаткування, індекс концентрації Гервіндаля для місцевого оподаткування.

Реалізація значної частини завдань органів місцевого самоврядування потребує залучення суспільних фондів. основним джерелом фінансування таких завдань є місцеві бюджети, поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів[5].

Для дослідження виконання завдань органів місцевого самоврядування необхідно проаналізувати стан доходів до місцевих бюджетів, тобто динаміку та структуру надходжень до них.

Основною частиною доходів місцевих бюджетів є податкові надходження, що мають головне значення у формуванні доходів місцевих бюджетів.

мНайбільшу частку у надходженнях до місцевих бюджетів за представленні роки мають податкові надходження. Зокрема з кожним роком їх частка зростала і у 2012 році становила 85,2%, лише у 2010 році їх питома вага становила 76,2%, що було найменшим показником за досліджуваний період. У 2011 році зросла частка податкових надходжень до місцевих бюджетів у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу та запровадженням нових ставок податків та зміною їх сплати, оскільки Податковий кодекс призначався для того, щоб зростити доходи від податків до бюджету, зокрема місцевого.

Наступним важливим складником, який наповнює доходи місцевих бюджетів є неподаткові надходження. Частка даних коштів у наповненні місцевих бюджетів коливалася протягом досліджуваного періоду від 10 % у 2009 році до 18% у 2010 році. Таким чином, у 2012 році частка даних коштів у доходах місцевих бюджетах сягала 12,5%, що було середнім показником за період дослідження. Така ситуація свідчить про нестабільність у неподаткових надходженнях, що не є позитивним аспектом для місцевих бюджетів.

Найбільшу питому вагу в загальній сумі податкових надходжень місцевих бюджетів займає податок на доходи фізичних осіб. Його обсяг у 2009 році становив 72,8% усіх податкових надходжень до місцевих бюджетів., що на 2,3 % менше, ніж за 2010 рік, у 2011 році – 68,1%, що свідчить про зменшення частки податку з доходів фізичних осіб у зв’язку з тим, що надходження від цього податку перенесли до доходів бюджету розвитку. Таким чином у 2011 році його обсяг становив 48,2 млрд. грн., що на 3,7 млрд. грн. менше, ніж у попередньому році.

Протягом 2009-2011 років спостерігалося збільшення надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів, обсяг яких за 2009 рік становив 836,9 млн. грн., а приріст щодо показника аналогічного періоду 2010 року – 11,7% (з початку року надійшло 9,5 млрд. грн.., відповідний приріст склав 14,1%). А в 2012 році спостерігалося зменшення надходжень від цієї статті на 5,7%[10].

Що ж до надходжень місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів, то варто зазначити, що кількість їх надходжень за досліджуваний період зростала від 1,4% до 6,4% від суми всіх надходжень до місцевих бюджетів. Таке зростання спостерігається з 2011 році, і пояснюється тим, що у 2010 році прийняли Податковий кодекс, згідно якого змінилися податки, кількість податків, які надходять в місцеві бюджети, їх бази оподаткування тощо.

Аналізуючи структуру надходжень до місцевих бюджетів, можна сказати, що найбільшу частку доходів до місцевих бюджетів на протязі досліджуваних років займав податок на доходи фізичних осіб, який з кожним роком зростав і у 2010 році становив 75,1 % усіх доходів місцевих бюджетів, але уже в 2011 році спостерігалося зменшення цього показника до 68,1%. Потрібно зазначити, що плата за землю та неподаткові надходження займали друге місце за обсягами надходжень, і в 2011 році становили відповідно 11,8 % та 8,7 % (при зростанні кожного з них). Доходи від операцій з капіталом з кожним роком приносили менший результат, так у 2011 році порівняно з 2009 роком вони зменшилися на 3 %. Але найменшу частку в доходах місцевих бюджетів займали місцеві податки та збори, які становили всього 1,1 % надходжень до місцевого бюджету у 2009 році та 2,9% – у 2011 році. Така тенденція є негативною, оскільки місцеві бюджети в більшій мірі заповнюються податкам на доходи фізичних осіб, а найменшу їх часку займають місцеві податки та збори, в той час, коли в теоретичному аспекті все навпаки.

Основним джерелом формування місцевих бюджетів мають бути власні доходи, а не надходження у вигляді дотацій і субвенцій (міжбюджетні трансферти). Адже місцеві органи влади не мають реальних самостійних місцевих бюджетів через відсутність відповідної дохідної бази. Місцеві бюджети повинні нарощувати обсяги власних надходжень і забезпечувати виконання покладеної на них функції – стабільного фінансування бюджетних заходів [8].

Найбільш важливим, критерієм ефективності справляння місцевих податків і зборів є динамічність (визначається як сума зібраних податків відносно зміни ВВП).

Що місцеві податки і збори не відіграють важливої фіскальної ролі у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування [9]. Ці показники вказують на мінімальний вплив місцевих податкових платежів на регіональний розвиток, тенденцію до децентралізації та закладання демократичних підвалин в Україні.

Оскільки питома вага місцевих податків і зборів в доходах місцевих бюджетів зростала незначними темпами, то великої ефективності даних надходжень не спостерігалося. Так, у 2010 році даний показник сягав 1,3%, а у 2012 році – 3,4%. Така зміна пояснювалася тим, що питома вага місцевих податків і зборів в податкових надходженнях до місцевих бюджетів зростала більшими темпами, через зміни в податковому законодавстві.

Безумовно, для нашої країни, де місцеве самоврядування знаходиться на етапі становлення, пошуку найбільш прийнятних (у тому числі й з точки зору історичного досвіду, національних традицій) форм, наявне на сьогодні співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною необхідністю ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування як одного з елементів демократичних перетворень в Україні [6].

До 2010 р. включно відповідно до статистичних досліджень номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростала, але їхня частка у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшувалася. Так, у 2004 р. частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,77% (0,5 млрд. грн.), а у 2010 – 0,61% (0,8 млрд. грн.), тобто номінально сума зросла у 1,6 рази, тоді як відносно загальної суми доходів місцевих бюджетів зменшилася майже у 3 рази. У 2011 р. від місцевих податків і зборів отримано 2,5 млрд. грн., що у 3,1 рази більше аналогічного показника попереднього року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 2,9% [3].

Причиною таких змін стало переведення єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва з категорії загальнодержавних до місцевих податків. Так, у 2011 р. надходження від нього склали майже 2 млрд. грн., тобто близько 80% загального обсягу місцевих податків та зборів [4].

Місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких у населення асоціюється з обсягом сплачених податків. Кошти, зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, аніж виділені центральним урядом.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні відбувається надто повільними темпами. Про це свідчить Податковий Кодекс України, який так довго розробляли і затверджували, однак і він є недосконалий. Система місцевих податків і зборів має багато недоліків, серед яких найсуттєвішими є такі:

– незначна фіскальна роль місцевих податків і зборів;

– вузький перелік цих податків і зборів в порівнянні з іншими країнами;

– відсутність у органів місцевого самоврядування права самостійно запроваджувати власні податки і збори на своїй території;

– низька зацікавленість місцевих органів влади додатково залучати кошти від

справляння місцевих податків і зборів;

– відсутність взаємозалежності між рівнем суспільних послуг, які надаються на

певній території, із податковими зусиллями населення;

– нерозвиненість податків, які відображають політику місцевих органів влади

(екологічні податки, плата за певні послуги місцевих органів влади).      Багаторічна практика місцевого оподаткування в нашій країні, навіть з урахуванням остатніх законодавчих змін, дає підстави стверджувати, що система місцевих податків і зборів виконує ніби допоміжну роль щодо державного оподаткування. Напрямками розвитку та удосконалення системи місцевого оподаткування, повинні стати:

– забезпечення реалізації основних принципів податкової і бюджетної політики,

спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази місцевого самоврядування;

– оновлення правового регламентування справляння місцевих податків і зборів;

– розширення переліку місцевих податків і зборів, що відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, соціального захисту населення;

– створення середовища оподаткування, сприятливого для активізації підприємницької діяльності, забезпечення рівності усіх платників місцевих податків і зборів перед законом та поступове формування відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань;

– поетапне зниження податкового навантаження на місцеву галузь економіки з

урахуванням збалансованості бюджетної системи;

– перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі;

– зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно;

– підвищення фіскальної ефективності обов’язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення місцевої податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування;

– проведення роботи з підвищення правової культури населення, зокрема роз’яснення податкового законодавства, значення своєчасності й повноти сплати податків, а також відповідальності за ухилення від їхньої сплати, у відповідності до чого посилення потребує державний контроль за додержанням чинного законодавства у сфері місцевого оподаткування.

Список використаних джерел :

1. Бюджетний кодекс України від 23.12.2010 року: К.:Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. -110 с.
2. Податковий кодекс України від 07.02.2011 р.: – К.: Паливода А.В., 2011. – 512с.
3. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік / [Щербина І. Ф., Рудик А. Ю.
4. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [Щербина І. Ф., Рудик А. Ю.
5. Бандида М. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету міста// Ринок цінних паперів України. – 2007. – №11-12. – С.35-43.
6. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України.- К.:Знання, 2008.- 487 с.
7. Лаврів М.Б. Місцеві податки і збори як атрибут фінансової автономії органів місцевого самоврядування // Регіональна економіка. 2003. – №3 – с.197-207.
8. Луніна І. Стратегія реформування місцевих бюджетів в Україні / І. Луніна // Дзеркало тижня. – 2006. – №21 (600). – С.7.
9. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. – режим доступу //http://www.ibser.org.ua/

6. Войтович Т.Б. Основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні [Електронний ресурс]. – режим доступу // http://www.nbuv.gov.ua/ – 2012 р
7. Дмитровська В.С. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування//[Електронний ресурс]. – режим доступу //  http://www.nbuv.gov.ua/ – 2008 р.

11. Ніколаєва О.М «Місцеві податки і збори в світлі прийняття Податкового кодексу України» // Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/
12. Терлецький А.І. Механізм вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів //[Електронний ресурс]. – режим доступу //http://www.nbuv.gov.ua/