mandrizki_2015 – Науковий блоґ

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ У СТРУКТУРІ ПОДАТКОВОЇ ЗНИЖКИ З ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

mandrizki_2015 — Wed, 27 May 2015 19:50:41 +0000

У статті розглянуто правові засади застосування податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб в контексті аналізу витрат, які дозволені для включення до податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб. Досліджено підзаконні нормативно-правові акти та судову практику у цій сфері.

Ключові слова: податкова знижка, платник податку, іпотека, благодійні внески, знижка на навчання, доступне житло, страхові платежі.

The article deals with the legal principles applying tax relief of tax on personal income in the analysis of costs that are allowed to include tax relief tax on personal income. Investigated subordinate regulations and judicial practice in this area.

Key words: tax relief, the taxpayer, mortgages, charitable contributions, discount on studying, affordable housing, insurance payments.

В статье рассмотрены правовые основы применения налоговой скидки по налогу на доходы физических лиц в контексте анализа затрат, которые разрешены для включения в налоговую скидку по налогу на доходы физических лиц. Исследованы подзаконные нормативно-правовые акты и судебная практика в этой сфере.

Ключевые слова: налоговая скидка, налогоплательщик, ипотека, благотворительные взносы, скидка на обучение, доступное жилье, страховые платежи.

Постановка проблеми. Дослідження правових засад застосування податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб є важливим, оскільки в період реформування податкової системи важливими завданнями є реалізація принципу соціальної справедливості, зниження податкового навантаження на фізичних осіб, декларування доходів фізичними особами. Актуальним і цікавим для дослідження є те, що податкова знижка в механізмі податку на доходи фізичних осіб відіграє особливу роль, вона виконує ряд завдань. Податкова знижка – зменшує податковий тягар фізичних осіб; є механізмом завдяки якому кошти фізичних осіб вкладаються в освіту, медицину, благодійність, страхування, альтернативні джерела палива, тобто фізичні особи вкладаючи кошти допомагають державі у реалізації її завдань; є стимулом для декларування доходів фізичних осіб.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання правових засад отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб у різних його аспектах досліджували такі науковці як: О. О. Головашевич, О. М. Десятнюк, П. П. Дубинецька, М. В. Кармаліта, Д. А. Кобильнік, І. Є. Криницький, М. П. Кучерявенко, М. С. Онуфрик, О. В. Покотаєва, А. М. Соколовська, Д. В. Тимошевський.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у аналізі застосування податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб, а саме визначення витрат, які дозволені для включення до податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб на основі аналізу нормативно-правових актів та правозастосовчої практики.

Виклад основного матеріалу. Платник податку має право включати до податкової знижки у зменшення оподаткованого доходу платника податку за наслідками звітного податкового року фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати передбаченні у підпунктах пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Підставою для надання пільги у вигляді податкової знижки є характер та суспільне значення здійснюваних платниками податків витрат [3, c.16].

Першим випадком витрат, які платник може включити до податкової знижки є частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом відповідно до пп.166.3.1 п.166.3 статті 166 ПКУ. Спочатку потрібно визначити, що означають поняття «іпотека» і «іпотечний житловий кредит».

Іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку передбаченому законом[12].

Відповідно до пп. 14.1.87 п. 14.1 статті 14 ПКУ іпотечний житловий кредит – фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п’ять повних календарних років для фінансування витрат, пов’язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу.

Враховуючи норми ПКУ та положення Закону України «Про іпотеку», скористатися податковою знижкою можуть платники податку, в яких договори на отримання кредиту на придбання (будівництво) житла відповідають одночасно таким умовам:

у кредитному договорі має бути зазначено, що його видано на придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу;
до кредитного договору в обов’язковому порядку має бути укладений договір іпотеки (застави) нерухомого майна, що придбавається чи будується, який є невід’ємним доповненням до такого кредитного договору;
договір іпотеки (застави) обов’язково має бути нотаріально посвідченим;
кредит має бути отриманий від банку чи іншої фінансової установи;
договір про іпотечний кредит укладено на термін не менше 5 років[1, с.540].

Платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів відповідно до абзаців 1, 2 пункту 175.1 статті 175 ПКУ.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Цікавою є справа, яка перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, коли контролюючі органи не хотіли враховувати суми процентів за іпотечним договором, так як податкова адреса і місце реєстрації не співпадали. Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ДПІ з заявою від 28 листопада 2013 року, в якій просив повернути йому з бюджету 7859,24 грн. від суми сплаченого податку з доходів фізичних осіб у зв’язку із застосуванням податкової знижки зі сплати відсотків за іпотечним кредитом та вчинити необхідні дії по визначенню його податкової адреси: 02095, АДРЕСА_1. Проте встановлено, що згідно з договором кредиту від 26 травня 2006 року №44.05-537/1, іпотечним договором від 26 травня 2006 року №44.02-702/1 та договором купівлі-продажу квартири від 26 травня 2014 року, ОСОБА_1 на умовах іпотечного житлового кредиту придбав квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 58 кв. м., та яка визначена ним як основне місце проживання[17]. З матеріалів справи вбачається, що податкова адреса одна, а основне місце проживання інше. Проте суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги ДПІ і зобов’язує ДПІ не чинити перешкод у реалізації права на податкову знижку, оскільки основне місце проживання і місцезнаходження житла, яке перебуває в іпотеці співпадає.

Якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки. Тобто, «податкова знижка» = «сума процентів за звітний податковий рік» * коефіцієнт.

Відповідно до абзацу 2 пункту 175.2 статті 175 у разі якщо будинок (квартиру, кімнату) збудовано за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, нарахована в перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до податкової знижки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання, з послідовним перенесенням права на включення до податкової знижки наступних щорічних фактично сплачених платником податку сум процентів протягом передбаченого пунктом 175.4 статті 175 ПКУ строку дії права на включення частини таких процентів до податкової знижки.

Коефіцієнт, що вираховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, обчислюється за такою формулою:

К = МП / ФП,

де К – коефіцієнт; МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам; ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту. У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта. Тобто, у пункті 175.3 статті 175 ПКУ відображається певна соціальна спрямованість, оскільки встановлюється мінімальна величина фактичної площі житла при якій він застосовується.

Відповідно до пунктів 175.4 і 175.5 статті 175 ПКУ право на включення до податкової знижки надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому: об’єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту[19].

Проте Податковим кодексом України передбачено ряд причин коли платник податку може відновити право на включення частини суми процентів, фактично сплачених за новим іпотечним житловим кредитом, до податкової знижки без дотримання зазначених строків у разі:

а) примусового продажу або конфіскації об’єкта іпотеки у випадках, передбачених законом;

б) ліквідації об’єкта житлової іпотеки за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом;

в) зруйнування об’єкта житлової іпотеки або визнання його непридатним для використання з причин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

г) продажу об’єкта іпотеки у зв’язку з неплатоспроможністю (банкрутством) платника податку.

У разі якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням. У цьому випадку держава перестрахувалася, оскільки вона надає податкову знижку через її суспільну значущість, а якщо гроші надані у кредит і проценти використовуються не за призначенням, то відповідно і особа втрачає право на податкову знижку.

Наступним видом витрат, зазначених у підпункті 166.3.2 пункту 166.3 статті 166 ПКУ, який ми будемо досліджувати будуть суми коштів або вартість майна, переданих платником податків у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

Важливим у даному виді витрат є те, що вони передаються неприбутковим організаціям, які внесені до реєстру. Реєстр неприбуткових організацій та установ – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про неприбуткові підприємства, установи та організації та їх відокремлені підрозділи, доходи яких згідно ПКУ звільняються від сплати на прибуток[11]. Тобто, перед тим як здійснити пожертвування чи благодійний внесок потрібно пересвідчитись, що установа чи організаціє є у Реєстрі.

Згідно положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій до реєстру вносяться: (0001) – органи державної влади України; (0002) – установи, організації, створені органами державної влади України, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; (0003) – органи місцевого самоврядування; (0004) – установи, організації, створені органами місцевого самоврядування, що утримуються за рахунок коштів відповідних; (0005) – благодійні фонди (організації), створені у порядку, визначеному законом для провадження благодійної діяльності; (0006) – громадські організації, створені з метою надання реабілітаційних, фізкультурно-спортивних для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних послуг, правової допомоги, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, просвітньої, освітньої та наукової діяльності, громадські організації інвалідів, спілки громадських організацій інвалідів та їх місцеві осередки, створені згідно з відповідним законом; (0007) – творчі спілки; (0008) – політичні партії; (0009) – пенсійні фонди; (0010) – кредитні спілки; (0011) – юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку та інші установи і організації передбаченні цим положенням[11].

Ми вважаємо, що встановлений поріг у 4 відсотки є досить низьким і у майбутньому його потрібно збільшувати. Наприклад, загальний оподатковуваний дохід звітного року у вигляді заробітної плати становить 50000 гривень, тобто особа зможе включити у витрати максимум 2000 гривень податкової знижки. Після чого зможе повернути 300 гривень коштів внаслідок застосування знижки. Враховуючи те, що з 50000 гривень особа заплатила 7500 гривень податків за ставкою 15%.

Наступним видом витрат, які ми будемо досліджувати є витрати на навчання. Варто зазначити, що дуже прогресивним є те, що витрати на освіту включенні в перелік податкової знижки, оскільки цей напрямок діяльності держави є суспільно необхідним і важливим. У Законі «Про освіту» вказується, що освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави[13]. У підпункті 166.3.3 пункту 163.3 статті 163 Податкового кодексу України вказується, що до податкової знижки включаються суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.

Виходячи із даного твердження потрібно дослідити, що відноситься до професійної середньої і вищої освіти. Вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у вищому навчальному закладі (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти[9]. Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» є вищі навчальні заклади таких типів: університет, інститут, коледж.

Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах[14].

При сплаті за навчання у перелічених вище навчальних закладах платники податку можуть реалізувати своє право на податкову знижку. При чому слід зазначити, що всі заклади освіти, при навчанні у яких надається знижка повинні бути виключно вітчизняними, оскільки це передбачено у визначенні податкової знижки у ПКУ.

У даній статті витрат передбачено, що платник податку має право на отримання податкової знижки у двох випадках. Перший випадок це коли він навчається сам і паралельно працює, внаслідок чого отримує заробітну плату. Другий випадок це коли платник податку не навчається, проте навчається член його сім’ї першого ступеня споріднення і цей член сім’ї не отримує заробітної плати. Зазначимо, що членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.

Також відповідно до статей 180 та 199 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 р. N 2947-III батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей (до 18 років), а якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, то батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років[15]. Таким чином можна говорити про ситуацію коли повнолітня дитина підписала від свого іменні договір з навчальним закладом, але батьки платять за неї кошти і як наслідок мають право на податкову знижку.

Сума податкової знижки не може перевищувати розміру доходу, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, в розрахунку на кожну особу, яка навчається, за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Таким чином у 2015 році ця сума розраховується як 1218 * 1,4 = 1710 гривень в один місяць. За рік максимальна межа податкової знижки на навчання дорівнює 20520 гривень.

Варто зазначити, що працюючий студент вже не перебуває на утриманні батьків, так як має свої джерела доходу у вигляді заробітної плати[20].

Податкова знижка на навчання відіграє дуже важливу роль, оскільки має соціальний ефект – дає можливість людям зменшити своє податкове навантаження під час навчання родичів першого ступеня споріднення, або самого себе. Держава таким чином розвиває один із найважливіших напрямків розвитку будь-якого суспільства – освіту, оскільки більше осіб буде вступати у навчальні заклади знаючи, що буди муть мати змогу отримати пільгу.

Відповідно до пункту 7 статті 281 Цивільного кодексу України повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством[18].

Тобто передбачено право на застосування репродуктивних технологій. Додатковим елементом до цього права ми вважаємо податкову знижку до якої включається ще одна витрата передбачена пп. 166.3.6 п.166.3 статті 166 ПКУ а саме, суму витрат платника податку на: оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік та оплату вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита.

Проте потрібно пам’ятати, що у статті 48 Основ законодавства про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2802-XII вказано, що застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці[4].

Це означає, що порядок і умови визначаються Міністерством охорони здоров’я України. Дане питання регулюється Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, який затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я від 09.09.2013 № 787. В цьому порядку говориться, що допоміжні репродуктивні технології – це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах «іn vitro», а іn vitro – це техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом[6].

В цій ситуації потрібно говорити про те, що віднести до репродуктивних технологій і відповідно отримати податкову знижку можна тільки те, що передбачено вище зазначеним Наказом МОЗ України. Також, слід зазначити, що для податкової знижки на витрати репродуктивних технологій є межа. Вона не може перевищувати суму, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік.

Проте, немає такого обмеження щодо оплати державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита.

У абзаці 5 статті 9 Закону України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 № 1391-XIV вказано, що організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива включають: надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг, встановлених відповідними законами України для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання, матеріалів у процесі виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива[8].

Таким чином витрати на переобладнання транспортних засобів для використання ними альтернативних джерел палива, які включаються у податкову знижку. Можна говорити, що пільги, які надаються фізичним особам в цьому випадку є похідними, оскільки їхня наявність передбачалася у Законі України «Про альтернативні види палива».

Самий порядок переобладнання транспортних засобів, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, встановлений Порядком переобладнання транспортних засобів, затвердженим постановою КМУ від 21.07.10 № 607. Згідно з цією Постановою власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання транспортного засобу, що переобладнаний відповідно до правил, нормативів і стандартів України. За результатами такого оцінювання видається сертифікат відповідності для переобладнаних автобусів та акт технічної експертизи або сертифікат відповідності для інших транспортних засобів, що переобладнані[7].

Таким чином, фізична особа, яка здійснила переобладнання транспортного засобу та використовує біопаливо (біоетанол, біодизель, стиснутий або скраплений газ та інші види біопалива), для отримання податкової знижки повинна подати документи, що підтверджують витрати для переобладнання транспорту, сертифікат відповідності та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Важливим є те, що немає обмежень щодо величини податкової знижки на суму витрат з переобладнання транспортного засобу.

До складу витрат платник податку може включити суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

В цьому випадку потрібно дослідити поняття «доступного житла». Питання доступного житла регулюється Постановою КМУ «Про затвердження Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки». В якій зазначається, що метою Програми є підвищення рівня забезпечення громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства, житлом шляхом удосконалення існуючого та запровадження нового ефективного фінансово-інвестиційного механізму державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла[10].

Знову, можна підкреслити те, що на рівні податкових пільг, які встановленні для покращення фінансового і соціального стану фізичних осіб, ми можемо прослідкувати, що ПКУ в певній мірі виконує норми інших законодавчих актів.

У випадку витрат передбачених пп. 166.3.8 п.166.3 статті 166 ПКУ потрібно зазначити, що їх не можна плутати з витратами зазначеними у пп. 166.3.1 п. 166.3 статті 166 ПКУ. Тепер ми можемо звернутися до судової практики у цьому питанні. Таким чином, у своїй ухвалі по справі № 802/4561/13-а Вищий адміністративний суд України вказав, що доводи податкового органу про необхідність застосування положень підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 та статті 175 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є неспроможними. Адже системний аналіз підпунктів 166.3.1, 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 свідчить на користь висновку про те, що законодавець розрізняє витрати платника на сплату частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, та витрати платника (у тому числі на погашення іпотечного житлового кредиту), понесені ним на придбання (будівництво) житла саме у рамках реалізації державної програми із забезпечення громадян доступним житлом[16].

До податкової знижки звітного податкового року можна включити суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування[5].

Не можуть бути включені до витрат на податкову знижку суми для: косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов’язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов’язаних з лікуванням хронічних захворювань; протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики; абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування); операцій із зміни статі; лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування); лікування тютюнової чи алкогольної залежності; придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України[2].

Передбачена норма є досить важливою, оскільки орієнтована на полегшення податкового навантаження у разі, якщо особа чи член сім’ї першого ступеня споріднення звертається до закладів охорони здоров’я. Проте на разі ця норма не діє, оскільки в Прикінцевих положеннях Податкового кодексу України зазначено, що пп.166.3.4 п. 166.3 статті 166 ПКУ набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування. Проте, навіть якби цього не зазначалося у прикінцевих положеннях, то ці витрати не можливо було б включити до податкової знижки. Оскільки сума, яку можна було б включити є надлишком, який не покривається виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

Ми вважаємо, що досить важливою є норма в якій передбачаються виключення, на лікування яких податкова знижка не поширюється. Податкова знижка несе соціальний ефект і у даному випадку надається у життєво необхідних випадках, а не поширюється на випадки додаткового задоволення своїх потреб.

Останнім видом витрат, які включаються до податкової знижки є суми витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ; при страхуванні члена сім’ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім’ї чи за їх сукупністю – 50 відсотків суми, визначеної в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім’ї.

Висновки. Перелік витрат, які включаються до податкової знижки є досить широким і спрямований на покращення податкового становища платників податків і їх стимулювання для інвестицій у вигідні для держави сфери життя суспільства – освіту, медицину, будівництво, розвиток альтернативних джерел палива. Тобто можна говорити про двохсторонній механізм, в якому немає того хто програв, оскільки виграє як і держава, так і платник податків. Наступною ознакою, якою характеризується коло витрат, що включаються до податкової знижки є наявність вказівки у інших нормативно-правових актах про можливі пільги для суб’єктів, які підпадають під їх застосування. В цій ситуації норми ПКУ є певними гарантіями пільг і стимулів, які передбачені у нашому законодавсті.

Література:

Азаров М. Я. Науково-практичний коментар до податкового кодексу України: в 3 т. / кол. Авторів [аг. редакція М. Я. Азаров]. – 2-ге вид., доп. Та перероб. – К. : Міністерство фінансів України, ДННУ «Академія фінансового управління», Національний університет ДПС України, 2011. – 942 c.
Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. №333 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/333-2009-п.
Онуфрик М. С. Пільгове оподаткування фізичних осіб в Україні : нормативно-правовий контекст // М. С. Онуфрик. – Фінансове право, 20113. – № 2(24). – С. 15-17.
Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/print1390339030109824.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1389815297159407.
Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні : Наказ Міністерства охорони здоров’я від 09.09.2013 № 787 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1697-13/print1390339030109824.
Порядок переобладнання транспортних засобів : Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.10 р. № 607 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/607-2010-п.
Про альтернативні види палива : Закон України від 14.01.2000 № 1391-XIV : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1391-14.
Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
Про затвердження Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1249 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1249-2009-п/print1390339030109824.
Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій : Наказ Міністерства фінансів України № 37 від 24.01.2013 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0267-13.
Про іпотеку : Закон України від 05.06.2003 № 898-IV України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/898-15.
Про освіту : Закон України від 23.05.1991 № 1060-XII : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
Про професійно-технічну освіту : Закон України від 10.02.1998 № 103/98-ВР : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/103/98-вр.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/print1395656975030849.
Справа № 802/4561/13-а // Вищий адміністративний суд України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40949830.
Справа № 826/7499/14 // Вищий адміністративний суд України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41475261.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1390339030109824.
Щодо алгоритму розрахунку податкової знижки : Лист Міністерства доходів і зборів України від 04.2013 р. №514/К/99-99-17-02-01-14: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/3877-514.html.
Щодо застосування права на податкову знижку : Лист Міністерства доходів і зборів України від 05.2013 р. №1129/С/99-99-17-02-01-14 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/3880-1129.html.

ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗНИЖКИ З ПОДАТКУ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

mandrizki_2015 — Wed, 27 May 2015 19:50:21 +0000

У статті розглянуто правові засади застосування податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб в контексті юридичних підстав та порядку отримання цієї знижки. Подано висновки щодо наявність позитивних і негативних факторів у механізмі застосування податкової знижки.

Ключові слова: податкова знижка, платник податку, підстава нарахування, дохід, податкова декларація, контролюючий орган.

The article examines the legal principles applying tax relief tax on personal income in the context of the legal basis and the procedure to obtain this discount. Posted conclusions about the presence of positive and negative factors in the mechanism of application of tax relief.

Keywords: tax relief, taxpayer, base charges, income, tax declaration, controlling body.

В статье рассмотрены правовые основы применения налоговой скидки по налогу на доходы физических лиц в контексте юридических оснований и порядка получения этой скидки. Представлены выводы по наличие положительных и отрицательных факторов в механизме применения налоговой скидки.

Ключевые слова: налоговая скидка, налогоплательщик, основание начисления, доход, налоговая декларация, контролирующий орган

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання підстав і порядку отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб у різних його аспектах досліджували такі науковці як О. О. Головашевич, О. М. Десятнюк, П. П. Дубинецька, М. В. Кармаліта, Д. А. Кобильнік, І. Є. Криницький, М. П. Кучерявенко, М. С. Онуфрик, О. В. Покотаєва, А. М. Соколовська, Д. В. Тимошевський.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні підстав надання та порядку отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб на основі аналізу нормативно-правових актів та правозастосовчої практики.

Виклад основного матеріалу. Платник податку – фізична особа має право на податкову знижку за наслідками звітного року. Проте, не кожна фізична особа має право на відповідну пільгу, оскільки таким правом може скористатися лише платник податку, який є резидентом України і має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а також такою особою може бути резидент – фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної фіскальної служби і має про це відмітку в паспорті.

Певним обмеженням для фізичних осіб і одночасно підставою для нарахування податкової знижки є те, що вона може застосовуватися виключно до доходу одержаного протягом року у вигляді заробітної плати. При цьому загальна сума нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата [1, с.538].

Поняття «заробітна плата» є однією із підстав щоб платнику нарахували податкову знижку. Перше визначення заробітної плати передбачено Кодексом законів про працю України, де заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу[4]. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства[10].

На думку О. О. Головашевича до таких осіб можна віднести 3 категорії платників податків. До платників податку на доходи фізичних осіб прирівнюються самозайняті особи, які в цьому випадку не зможуть скористатися правом на податковий кредит у силу того, що не одержують заробітної плати. Фізичні особи-підприємці також втрачають право на користування податковим кредитом при утриманні податку з доходів фізичних осіб. Ще однією категорію осіб позбавлених права на податковий кредит, яку зазначає науковець є пенсіонери. Вони не одержують заробітної плати й відповідно до діючого законодавства не можуть відносити видатки на податковий кредит. Таке обмеження є несправедливим так як позбавляє людей похилого віку права користування податковим кредитом[1] [2, с.186].

З вище зазначеного можна зробити висновок, що фізичні особи підприємці (ФОП) та суб’єкти незалежної професійної діяльності (СНПД), не мають права на отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб, оскільки їхній річний оподатковуваний дохід не є заробітною платою. Таким правом не можуть скористатися і інші особи, які не отримують заробітну плату, а отримують дохід у іншому вигляді.

Ми вважаємо, що однією із перших підстав отримання податкової знижки з податку на доходи фізичних осіб є отримання фізичною особою доходу у вигляді заробітної плати.

Наступною підставою для отримання податкової знижки є зазначення конкретних сум витрат у річній податковій декларації. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), податкова декларація – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку[5].

Ми погоджуємося із твердженням О. В. Покатаєвої, яка зазначає, що основною вимогою для отримання податкової знижки є необхідність подання річної податкової декларації, в якій відображаються підстави для нарахування такої знижки[6, c.185].

Платник податку, який має на меті скористатися своїм правом на податкову знижку щодо фактичних витрат, які він поніс, може подати річну податкову декларацію до державної фіскальної служби за місцем своєї податкової адреси (місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в контролюючому органі).

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання) відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПКУ.

Аналізуючи норми ПКУ можна сказати, що витрати будуть вважатися документально підтвердженими, якщо платіжні та розрахункові документи будуть відповідати ряду умов:

ідентифікувати продавця і покупця (отримувача);
відображати вартість таких товарів (робіт, послуг);
вказують на строк продажу (виконання, надання).

Оригінали документів, які підтверджують витрати не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності. Тобто з цього твердження прописаного в законі можна зробити висновок, що платник який має на меті отримати податкову знижку повинний свої витрати підтвердити копіями оригіналів документів. Важливо зазначити, що копії документів потрібно надсилати до контролюючого органу, оскільки виключення це тільки оригінали документів.

Наприклад, якщо платник має на меті включити до податкової знижки частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, то він повинний подати в контролюючий орган такі документи:

кредитний договір та нотаріально завірений договір іпотеки;
платіжні та розрахункові документи в яких чітко зазначено суму сплачених процентів і прізвище, ім’я, по-батькові платника;
додатковою умовою саме за цією статтею витрат є паспорт платника податків з відміткою про реєстрацією за місцезнаходженням такого житла.

Наступною умовою та підставою отримання податкової знижки є те, що витрати повинні бути здійсненними у звітному податковому році. Проте не є зрозумілим поняття фактично здійсненні витрати протягом звітного податкового року. Оскільки платник податку може здійснити витрати у звітному році, про те ці витрати будуть покривати, наприклад, декілька років. Як виходить у випадку із навчанням, коли оплачують навчання на декілька років вперед.

З цього приводу є і не однозначна судова практика. Наприклад, у першому випадку Вищий адміністративний суд України розглядаючи справу за якою ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо розрахунку податкового кредиту за 2010 рік; зобов’язання ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок податкової знижки, виходячи з фактично понесених витрат у сумі 8 000 грн. за навчання у 2010 році. Ці 8000 тисяч гривень було заплачено за два семестри: перший у 2010 році, а другий у 2011 році. ОСОБА_2 звернувся до суду, оскільки у квітні 2011 року позивачем було подано до податкової інспекції необхідні документи для отримання податкової знижки, у зв’язку з оплатою вартості навчання у 2010 році. Під час визначення розміру податкової знижки, на яку має право позивач відповідачем не були враховані витрати позивача на оплату навчання за другий семестр 2010-2011 навчального року. У своєму рішенні касаційна інстанція відхилила касаційну скаргу ДПІ аргументуючи це тим, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення[11].

Тобто у цьому випадку суд просто послався на фактично здійсненні витрати у звітному році, проте ми вважаємо, що така позиція суду є неправильною, оскільки потрібно включати до переліку витрат тільки ті товари, роботи, послуги, які платник отримав у звітному році. У вище згаданому випадку особа, яка мала право на податкову знижку могла претендувати лише на половину суми, оскільки у звітному році вона отримала лише половину послуг, а конкретно провчилася лише перший семестр.

Є протилежне рішення Вищого адміністративного суду України з приводу витрат у звітному році. Ми вважаємо, що саме такий підхід який був застосований у цій ситуації і є правильним. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Національною академією внутрішніх справ був укладений договір від 01.10.2011 року про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр», термін дії зазначеного правочину з 01.10.2011 року по 30.11.2013 року (а.с.20). Позивачем було оплачено навчання за перший семестр у розмірі 5500 гривень. Оскільки у 2011 році позивач провчився лише три місяці він міг розраховувати на податкову знижку у розмірі не 5500 гривень, а лише 3960,00грн відповідно до розрахунків. Відповідно позивач просив, щоб всі кошти врахували як податкову знижку, оскільки він їх заплатив за навчання у першому семестрі який триває по березень 2012 року. Проте, суд сказав, що незважаючи на те, що витрати на навчання за період з січня по березень 2012 року понесені ОСОБА_1 у 2011 році, вони не підлягають віднесенню до податкової знижки, яку він може отримати за наслідками звітного 2011 року, оскільки вони сплачені за послуги, які позивач у звітному податковому році не отримав[12].

Можна зробити висновок, що дуже важливим питанням є момент отримання товарів, робіт, послуг. Оскільки податкову знижку потрібно вираховувати не лише за сумою понесених витрат у звітному податковому році, а також і строком їх виконання. Наприклад, особа оплачує послуги, які надаються п’ять років за один раз, одним платежем, то в цьому випадку слід звернути увагу саме на строк виконання. Тобто, вся ця сума буде розбита на податкові знижки на ті роки, коли ця послуга буде споживатися.

Платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового кодексу України.

Податкова звітність з ПДФО подається здебільшого податковими агентами. А обов’язок з подання податкової декларації платником податку вважається виконаним і звітність не подається у випадках, передбачених у ч. 2 ст. 179 ПКУ. Подібні положення діють і в податковому законодавстві країн СНД. Відмінності є лише в сумі оподатковуваного доходу, за наявності якого виникає потреба у декларуванні громадянами своїх доходів, що зумовлені економічною ситуацією в національних економіках[13, с.27].

В підпункті 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПКУ зазначається, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. Тобто, одним способом отримати податкову знижку є подача податкової декларації.

Податкова декларація – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПКУ.

Перед тим як подавати податкову декларацію платник податку до 1 березня року, що настає за звітним періодом, має право звернутися з запитом до відповідного контролюючого органу з проханням надати роз’яснення щодо заповнення річної податкової декларації, а контролюючий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги за таким зверненням. Податковим роз’ясненням уважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи. Податкові роз’яснення на запит платників податків надаються у терміни, установлені законом для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади[9].

Після того як платник податку звернувся за роз’ясненнями чи можливо за ними не звертався він має правильно і відповідно до вимог законодавства оформити податкову декларацію.

Для того щоб полегшити заповнення декларації було на законодавчому рівні закріплено у пункті 179.9 статті 179 ПКУ, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з таких умов: загальна частина податкової декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи (витрати), що отримує (несе) незначна кількість платників податку; податкова декларація є уніфікованою та єдиною для всіх встановлених цим розділом випадків її подання; розрахунки окремих видів доходів (витрат) мають міститися в додатках до податкової декларації, що заповнюються виключно платниками податку за наявності таких доходів (витрат); податкова декларація та додатки до неї мають складатися з використанням загальновживаної термінології, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення; податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов’язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку.

Бланки податкових декларацій мають безоплатно надаватися контролюючими органами платникам податку на їх запит, а також бути загальнодоступними для населення.

Отримавши бланк податкової декларації платник податку на доходи фізичних осіб, який має на меті отримати податкову знижку повинен заповнити цей бланк і відповідні додатки згідно Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 р. № 793[3].

Відповідно до вище згаданої інструкції ми маємо на меті прописати порядок заповнення Додатку 6 до декларації «Перелік сум витрат, що включаються до складу податкової знижки згідно із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України»:

спочатку у колонці «Реквізити документів, які підтверджують витрати» ми відображаємо реквізити відповідних платіжних документів;
у рядках 01 – 08 вказуємо суми фактично здійсненних протягом звітного року витрат згідно п.163.3 статті 166 ПКУ;
у рядку 09 ми вже вказуємо загальну суму витрат;
у рядку 10 зазначаємо суму нарахованої заробітної плати зменшеної відповідно з пунктом 164.6 статті 164 ПКУ;
у рядку 11 вказується сума витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до складу податкової знижки, оскільки вони не можуть перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ;
у рядку 12 зазначається сума податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов’язання з цього податку у зв’язку із використанням права на податкову знижку[3].

Після того як платник податку, який заповнив податкову декларацію і додатки до неї з метою отримання податкової знижки може подати її у один із таких способів на вибір платника податку: особисто платником податку або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв’язку в електронній формі у порядку, визначеному законодавством.

Варто зазначити, що можливість електронної подачі декларації передбачається пунктом 49.3 статті 49 ПКУ і як говориться у Листі Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 року № 1317/6/99-99-18-06-05-15, що одним із основних напрямів роботи органів державної податкової служби на шляху перетворення з фіскального органу на сервісну службу найвищого рівня є створення сприятливих умов для залучення платників податків до подання звітності в електронному вигляді. Завдяки впровадженню Міністерством доходів і зборів України практики безконтактного спілкування платникам податків надано можливість з економити робочий час та кошти на придбання бланків, оперативно відстежувати зміни до форм звітності, скоротити кількість візитів до податкових органів, а також уникнути черг в територіальних органах Міністерства доходів і зборів України[8].

Коли платник податку подає декларацію з метою отримання податкової знижки він має подати заяву про надміру сплачених грошових зобов’язань. Процедура повернення передбачена статтею 43 Податкового кодексу України в якій говориться, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі – органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі – рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення готівковими коштами за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім’я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв’язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи)[7].

Висновки. Для того щоб отримати право на податкову знижку, потрібно, щоб дохід який отримує фізична особа був заробітною платнею, а це передбачає наявність кількох елементів – трудового договору, працівника і роботодавця. Важливо зазначити, що у зв’язку з існуванням цього обмеження щодо доходу у вигляді заробітної плати ряд фізичних осіб не має права на податкову знижку. Оскільки вони хоча й відносяться до платників податку на доходи фізичних осіб, проте не отримують заробітної плати. Податкову знижку потрібно вираховувати не лише за сумою витрат у звітному податковому році, а також потрібно вираховувати строк виконання зобов’язань, на підставі яких отримуються податкова знижка. До витрат потрібно включати тільки ті товари, роботи і послуги, які платник отримав у звітному році.

Проаналізувавши порядок отримання податкової знижки можна зробити висновок, що для платника податків, який має на меті її отримати створено ряд зручних умов. Першою умовою є та, що платник податків має цілий рік для подачі річної податкової декларації – це досить великий період, якщо його порівняти із іншими видами звітності передбаченої у Податковому кодексі України. Другою зручною умовою є можливість платника податків звернутися за роз’ясненням до податкового органу з метою отримання інформації яким чином заповняти декларацію. Третьою позитивною умовою є можливість платника податків подавати декларацію до контролюючого органу у три різних способи. Четвертою зручною умовою є передбачений Податковим кодексом механізм повернення податкової знижки, який так само має два способи: через рахунок в банку чи готівкою.

Література:

Азаров М. Я. Науково-практичний коментар до податкового кодексу України: в 3 т. / кол. Авторів [аг. редакція М. Я. Азаров]. – 2-ге вид., доп. Та перероб. – К. : Міністерство фінансів України, ДННУ «Академія фінансового управління», Національний університет ДПС України, 2011. – С. 942.
Головашевич О. О. Застосування права на податковий кредит платниками податку з доходів фізичних осіб / О. О. Головашевич. – Університетські наукові записки, 2007 р. – С. 184-187.
Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи : Наказ Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 р. № 793 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2179-13.
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1395656975030849.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1389815297159407.
Покотаєва О. В. Правове регулювання надання податкової знижки платникам податку на доходи фізичних осіб / О. В. Покатаєва // Держава та регіони. Сер. Право. – – Вип. 3. – С. 84-88.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів : Наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13.
Про впровадження електронних сервісів : Лист Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 року № 1317/6/99-99-18-06-05-15 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/62649.html.
Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства : Наказ Державної податкової адміністрації від 12.04.2003 року № 176 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0326-03.
Про оплату праці : Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр.
Справа №2а-0870/7017/11 // Вищий адміністративний суд України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26518188.
Справа №2а-1670/3978/12 // Вищий адміністративний суд України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41739423.
Стародуб Д. М. Щодо визначення поняття «Податкове декларування» / Д. М. Стародуб. – Фінансове право, 2014. – № 1 (27). – С. 26-29.

[1]До прийняття Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. було закріплено поняття «податковий кредит», а зараз це є податкова знижка, за предметом свого регулювання ці два поняття є тотожними.