Ключові слова: державний борг, управління державним боргом, зовнішній державний борг, внутрішній державний борг.

Исследовано состояние и структуру государственного долга, влияние на экономику страны, а также проведен анализ эффективности управления.

Ключевые слова: государственный долг, управление государственным долгом, внешний государственный долг, внутренний государственный долг.

The state and the structure of the public debt, the impact on the economy as well as the analysis of efficiency management.

Keywords: public debt, public debt management, foreign debt, domestic public debt.

Постановка проблеми.  Наша країна на сучасному етапі свого розвитку все частіше звертається до фінансових установ та інших країн за фінансовою допомогою. Тому заборгованість країни зростає з кожним роком погіршуючи становище населення. Адже, нові борги використовуються не з метою отримання прибутку, тобто, не спрямовуються в реальний сектор економіки, а використовуються на покриття дефіциту бюджету, виплату соціальних дотацій, фінансування витрат уряду та погашення минулих заборгованостей. Особливо гостро питання управління заборгованістю країни постало при виході з  кризи в 2009 р. Необхідність погашення значних заборгованостей потребує діючих стратегічних рішень, які позитивно впливатимуть не лише на вирішення цього питання, а й на економіку в цілому. Досліджуючи управління державним боргом особливо слід враховувати місце внутрішнього державного боргу в відносинах, які виникають в держави з різними суб’єктами господарювання. Однією з ключових переваг внутрішнього боргу перед зовнішнім є те, що виникнення заборгованості в межах країни не спричиняє витоку капіталу за кордон.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.  Оскільки боргова політика є складовою фінансової політики держави, то вміння ефективно управляти борговими зобов’язаннями визначає ефективність фінансової політики. Цій проблематиці присвячена велика кількість наукових праць відомих вчених: В.А. Андрущенко, В.М. Федосов, Н.В. Зражевська, О.В. Плотнікова, О.Д. Василик.

Проте, на нашу думку, ця тема дослідження потребує детальнішої оцінки в сучасних ринкових умовах.

Мета і завдання дослідження. Полягає у оцінці ефективності управління державним боргом України в умовах ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. До появи державного боргу  і необхідності чіткої системи управління ним призвело існування державного кредиту. Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами. Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави ( як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам [7, с.232].

Згідно Бюджетного кодексу України борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання [1]. За типом кредитора боргові зобов’язання поділяються на внутрішні та зовнішні. На економіку країни позитивний вплив можуть мати, як внутрішні, так і зовнішні борги, якщо управління ними має довгостроковий характер і їх спрямування здійснюється на  вирішення стратегічних завдань (рис.1).

Рис 1. Схема класифікації державного боргу [8]

Значна роль державного боргу в економіці держави обумовлюється його багатостороннім впливом на всі сфери життя, необхідністю розрахунку його граничного рівня для країни з урахуванням забезпечення стійкого економічного зростання, узгодження фіскальної та монетарної політики тощо. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і досить значного зростання державного боргу в Україні. За роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги [4]. Отож, розглянемо склад державного боргу України.

Таблиця 1

Зміна складу державного боргу України за 2008-2014 рр., млрд. грн.

Джерело: сформовано за офіційними даними Міністерства фінансів України [6].

Згідно даних таблиці 1 ми бачимо чітку тенденцію зростання державного боргу протягом останніх 7 років. Держава нарощує зобов’язання перед зовнішніми та внутрішніми кредиторами з кожним роком,  що не можна оцінити позитивно, адже накопичення цього показника збільшує витрати на обслуговування державного боргу та загрожує економічній безпеці України. З 2008 р. до 2014 р. сума державного боргу зросла з 189,41 млрд. грн. до 1 100,83 млрд. грн.

Стрімкий процес динамічного зростання державного боргу почався у період фінансової кризи з 2008 року. Це відбулося внаслідок різкого коливання курсу національного грошової одиниці до іноземних валют, збільшення обсягів випуску облігацій внутрішньої державної позики та отриманням першого траншу позик МВФ для економічного оздоровлення економіки [2].

Аналіз структури державного боргу України свідчить про зменшення зовнішньої заборгованості  протягом останніх 7 років  та збільшення внутрішньої в загальній сумі державного боргу України. Проте збільшення частки внутрішніх боргів відбувається лише в структурі державного боргу без врахування гарантованого державою боргу (рис.2).

Рис 2. Зміна структури державного боргу України за 2008-2014 рр., %.

Джерело: сформовано за офіційними даними Міністерства фінансів України [6].

Причиною зростання державного внутрішнього боргу в 2013 р. було розміщення облігацій внутрішньої державної позики для рефінансування державного боргу і збільшення статутного капіталу НАК « Нафтогаз України». Державний зовнішній борг, незважаючи на надходження від здійснення випуску облігацій зовнішньої державної позики і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів у більшому обсязі від витрат на погашення державного зовнішнього боргу, зменшився в 2013 р. Це було спричинено ревальвацією гривні до євро, СПЗ та японської єни на 1,2%, 2,1%, і 11,9 % відповідно [3, с.42]. В 2014 році спостерігається збільшення частки зовнішнього боргу до 51,3 %.

В умовах зростання заборгованості країни особливу увагу слід приділити управлінню борговими зобов’язаннями, адже в Україні формування державного боргу відбулося швидкими темпами і його обсяг продовжує зростати.

На сьогодні актуальним залишається питання щодо пошуку ефективних методів управління державним боргом. Держава за всі роки членства в МВФ надавала перевагу короткостроковим зовнішнім запозичення в іноземній валюті, що негативно відобразилось на нашій економіці. Таким чином нарощуючи ще більшу кількість заборгованості, таким чином  в 2014 р. на одну особу припадало
924,56 дол. США боргу, що в порівнянні з 2008 р. (407,74) більше ніж в два рази і у чотири з половиною рази перевищує нормативне значення – 200 дол. США на одну особу (рис.3).

Рис. 3 Зміна рівня зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США на одну особу

Джерело: сформовано автором на основі офіційних даних Державної служби статистики і Міністерства фінансів України [5,6].

Слід зазначити, що ситуація щодо зовнішнього боргу України є досить складною, адже рівень зовнішньої заборгованості зростає з кожним роком. Тому, структура державного боргу має бути зміщена до зменшення частки зовнішніх зобов’язань і збільшення внутрішніх. Запозичення мають здійснюватись в національній валюті, що зменшить витік капіталу за кордон.

Висновки дослідження: Пріоритетним напрямком для підвищення ефективності управління державним боргом має стати надання державним позикам інвестиційного характеру. Адже при значних запозиченнях можна позитивно вплинути на економіку держави, інвестуючи кошти в прибуткові галузі економіки. Слід зазначити, що кошти мають інвестуватись в проекти, які мають довгостроковий характер. Для реалізації даного завдання необхідно вдосконалити законодавчу базу, а також посилювати вимоги щодо контролю та звітуванням за використання коштів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 1. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Виклюк М. І. Система управління державним боргом України / М. І. Виклюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1585.

3. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2013 року підготовлено департаментом з питань бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати // Офіційний матеріал Рахункової палати України. – 2013. – с. 51

4. Державний борг України: механізми управління та обслуговування / К.Л. Бабчук, Н.В. Мацедонська. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/

5. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

6. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.minfin.gov.ua

7. Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. 4-те вид. – К: Центр учбової літератури. – 2009. – 312 с.

8. Шикіна Н. А.  Державний борг та його подолання через економічне зростання / Н. А. Шикіна // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). – Ірпінь. – 2002. – С. 327–328.

Ключові слова: прибуток комерційного банку, доходи, витрати, формування прибутку.

 Исследовано механизм формирования прибыли коммерческих банков Украины и меры по его совершенствованию на основе зарубежного опыта. Рассмотрено рынок инновационных банковских услуг зарубежных стран.

Ключевые слова: прибыль коммерческого банка, доходы, расходы, формирования прибыли.

 The mechanism of formation of profit commercial banks in Ukraine and measures for improvement based on international experience was explored. The market with innovative banking services abroad was considered

Keywords: commercial bank profits, revenues, expenses, profits formation.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку національної економіки України важливе значення мають комерційні банки, які виступають основною ланкою банківської системи та співпрацюють з суб’єктами підприємницької діяльності, приватними особами та державою, надаючи їм широкий спектр банківських послуг.

Основною метою діяльності будь-якого суб’єкта господарювання в тому числі і комерційних банків є отримання максимального прибутку в довгостроковій перспективі. Прибуток банку формується за рахунок різних джерел та використовується на потреби установи, сплату податків та формування резервних фондів. Розмір одержаного комерційним банком прибутку або збитку концентровано відображає в собі результати всіх його активних та пасивних операцій. Прибуток комерційного банку – це фінансовий результат діяльності банку у вигляді перевищення доходів над витратами.

На сьогодні комерційні банки вимушені працювати в надзвичайних умовах. Вони опинилися в центрі багатьох суперечливих, кризових і важко прогнозованих процесів, що відбуваються в економіці, політиці і соціальній сфері. Для того, щоб існувати на ринку фінансових послуг та мати змогу конкурувати з іншими фінансовими установами, банку необхідна розробка такого механізму формування прибутку, що дасть змогу  збільшити прибутковість банку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вдосконаленню механізму формування прибутку банку належить важливе значення, зважаючи на складність економічних та політичних умов в яких доводиться функціонувати комерційним банкам сьогодні. Тому, дослідженню цієї проблематики присвячена значна кількість праць вітчизняних та зарубіжних науковців: А. Вожжов А. Грязнова, В. Міщенко, Ж. Довгань, І. Ансоффа, І. Бланка,  Л. Красавіна, Л. Кролевецької, М. Алексеєнко, Н. Маслак, О. Гурнак,  О. Криклій, О. Лаврушина. Незважаючи на наявність великої кількості праць дана тема знову є актуально у зв’язку з інтеграцією України в Європейський союз.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів вдосконалення механізму формування прибутку комерційних банків України на основі досвіду зарубіжних країн шляхом вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Комерційні банки як основа кредитної системи України виступають головними посередниками у взаємовідносинах між різними суб’єктами ринкової економіки, вони сприяють вільному переливу капіталів в економіці, виходячи із найбільш ефективних сфер їх застосування. Тому, як і будь-який суб’єкт господарювання, вони здійснюють свою діяльність з метою отримання прибутку, що характеризує стійкість кредитної установи.

Формування прибутку банку визначається специфікою діяльності даної установи, спектром операцій, а також діючою системою обліку. Отримання достатнього розміру прибутку необхідно банкам для залучення нового капіталу, який дозволяє збільшити обсяг та підвищити якість наданих послуг. Прибуток стимулює діяльність керівництва банку по розширенню та покращенню операцій, зниженню витрат та розвитку банківських технологій [1].

Одне з найпростіших трактувань: прибуток – це перевищення отриманих доходів над витратами, які здійснила установа. Він формується в результаті здійснення активних та пасивних операцій банку.

Доходи, які отримуються в процесі діяльності комерційного банку, відіграють важливу роль при формуванні прибутку установи та впливають на суму всіх видів прибутків банку.

Доходи банку складаються з: відсотків за надані кредити; відсотків, сплачених банками-кореспондентами; плати за розрахункове та касове обслуговування клієнтів; позитивної курсової різниці від операцій в іноземній валюті; доходів від операцій з цінними паперами; доходів від факторингових, лізингових, трастових операцій, інформаційних, консультаційних послуг; відшкодування клієнтами поштових, телеграфних витрат; доходів від участі в діяльності інших організацій та ін. [5, 46].

В наукових джерелах наведені різні визначення доходів комерційного банку. Відповідно до Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, доходи − це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань,  що  призводить  до  збільшення власного  капіталу  (за  винятком  збільшення  капіталу за рахунок внесків акціонерів) [7].

Аналогічно доходи визначені і в стандарті бухгалтерського обліку П(С)БО 1  «Загальні вимоги до фінансової звітності» [6].

Герасимович А.М. трактує доходи комерційного банку, як зростання економічних вигод протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань [2].

Отже, доходи банку – це сума грошових та інших коштів, які банк отримав внаслідок здійснення банківських операцій. Доходи банку поділяються на:

• банківські;
• небанківські операційні;
• непередбачені.

Важливу роль в формування прибутку банку відіграють не лише доходи, а й витрати. Адже від розміру здійснених витрат залежить майбутній розмір прибутку, який отримає банківська установа.

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) [6].

Витрати банку складаються з: виплати відсотків за пасивними операціями (за поточними та депозитними рахунками, облігаціями, депозитними сертифікатами); плата за кредитні ресурси, одержані від інших банків і від центрального банку; оплати послуг з кореспондентських відносин; комісії за операціями з іноземною валютою; витрат на інкасацію виручки; оплати послуг (обчислювальних центрів, аудиторських, поштових, телеграфних); витрат на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; витрат на рекламу; амортизаційних відрахувань основних фондів; витрат, пов’язаних з виготовленням і впровадженням платіжно-розрахункових документів; платежів зі страхування майна та діяльності банків; витрат на утримання апарату; інших витрат (збитки від списання безнадійної заборгованості клієнтів, штрафи, сплачені за порушення правил ведення операцій тощо) [5, 48].

Всі витрати здійсненні банківською установою обліковують в 7-му класі Плану рахунків. Таким чином, результат фінансової діяльності комерційного банку (прибуток) визначатиметься як різниця між кінцевими сальдо 6-го класу та 7-го класу Плану рахунків і відображатиметься в 5-му класі Плану рахунків.

На основі затвердженої Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України визначення чистого прибутку комерційного банку можна розділити на кілька послідовних і взаємодоповнюючих етапів
(табл. 1).

Чистий прибуток банку, який залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків та обов’язкових платежів може використовуватися практично без обмежень і розподіляється за рішенням загальних зборів акціонерів банку відповідно до затвердженого статуту.

Таблиця 1

Етапи формування чистого прибутку комерційного банку [8, 116]

Діяльність комерційних банків України потребує постійного вдосконалення та пошуку нових методів та способів підвищення ефективності формування прибутку. Зважаючи на те, що на ринку банківських послуг здійснює свою діяльність значна кількість банків з іноземним капіталом, то частково в цих установах застосовується досвід зарубіжних країн. Хоча закордонні банки працюють дещо в інших умовах, але все таки є можливість застосування їх досвіду в Україні.

Варто зауважити, що значний великий вплив на банківську систему у всьому світі має документ «Базель ІІ», який визначає мінімальний власний капітал банку та його резерви, з метою зменшення ризиків. Оскільки Україна перебуває в умовах світової інтеграції, дуже важливим є прийняття «Базель ІІ», що обов’язково вплине і на прибутковість комерційних банків, адже Центробанк контролюватиме їх фінансовий стан. Суть Базель ІІ ґрунтується на трьох опорах:

1. Опора І. Вимоги щодо мінімального розміру власного капіталу з метою покриття: кредитних ризиків, ринкових ризиків, операційних ризиків та ризики сек’ютиризації.
2. Опора ІІ. Перевірка з боку органів банківського нагляду, яка передбачає:

оцінку ризиків та формування підвищених резервів для окремих банків, інтенсивний та постійний контакт з банками та дискреційні елементи нагляду.

3. Опора ІІІ. Прозорість та ринкова дисципліна, які вимагають: розкриття банківської фінансової звітності для широкого загалу.

Найбільше уваги приділяється першій опорі, яка містить:

1) Змінені вимоги щодо формування резервів для покриття збитків із кредитних ризиків. Головними ризиками вважаються кредитні, які можуть охоплювати ризик неплатоспроможності контрагента, ризик його ліквідності, ризик країни (якщо контрагент походить з іншої країни) тощо.

2) Застосування інструментів пом’якшення ризику. Охоплюються гарантії та кредитні деривати, хоча тільки типу «кредитний дефолтний своп», «кредитно-дефолтне боргове зобов’язання» (як грошове забезпечення) та «своп повного повернення».

3) Вимоги щодо формування резервів для покриття збитків із операційних ризиків. Операційні ризики визначаються як «ризики збитків в результаті неадекватних або помилкових внутрішніх процесів, дій працівників та систем або зовнішніх подій» (в тому числі і юридичний ризик).

4) Положення щодо операцій з сек’юритизацією активів. Цей пункт спрощує використання «Asset Backed Securities», водночас Комітет намагається усунути джерело регулятивного арбітражу. Експерти вважають, що зменшаться операції з сек’юритизацією активів, які проводяться банками з метою вивільнення регулятивного капіталу. «Базель ІІ» в основному звертає увагу на традиційну сек’юритизацію.

5) Положення щодо операцій торгового портфелю.

Друга опора регулює процес перевірки банку органами банківського нагляду. По-перше, передбачається формування підвищених резервів для окремих банків, якщо рівень резервів банку не відповідає його ризиковому профілю. По-друге, органи нагляду отримують повноваження втручатися в діяльність банків з метою уникнення зниження капіталу нижче від мінімального рівня. По-третє, підкреслюється необхідність забезпечення інтенсивного та постійного контакту з банками. Ці положення можна тлумачити як тенденцію банківського нагляду в напрямку дискреційного нагляду.

Третя опора вимагає розкриття банківської фінансової звітності для широкого загалу. Такий інструмент застосовується з метою створення основи саморегуляції банків. Деякі експерти вважають таку форму регулювання для банківського сектору неадекватною. Ця опора виконує роль додатку до опор І-ІІ [4, 170-171].

Формування прибутку на основі документів чи стандартів відображає його бухгалтерський зміст, проте прибуток може формуватись і за рахунок впровадження

інноваційних видів послуг. Адже коли в банку надаються якісні та нові види основних чи додаткових послуг це зацікавлює більшу кількість клієнтів, що в свою чергу призводить до зростання доходів від цих послуг. Тому необхідно впроваджувати нові послуги, які вже використовуються в зарубіжних країнах та модифікувати їх для нашого ринку.

Ринок новітніх банківських послуг в світі продовжує розвиватись та постійно оновлюватись. Австралійський Bank of Queensland перевів свої банкомати на систему, засновану на операційній системі Windows, яка дає фінансовому інституту можливість використовувати банкомат ще і як маркетинговий інструмент. Наприклад, власникам карток інших банків АТМ Bank of Queensland може запропонувати нижчу процентну ставку по новій кредитній картці банку. За допомогою банкомату можна також відновити водійські права, поповнити рахунок на мобільному телефоні і так далі – аж до покупки цінних паперів.

Програми лояльності з використанням кредитних карт ще один перспективний продукт, що використовується на зарубіжних ринках, але поки що є нерозповсюдженим в Україні. Мова йде про запровадження банками та торговельними мережами спільних програм лояльності, коли за розрахунок кредитної картки клієнти отримують бали, які потім можна обміняти на товари і послуги, що надаються партнерами. Bank of America пропонує вже другу таку програму з прискореним нарахуванням балів – «Bank of America Accelerated Rewards American Express Card», в якій клієнт отримує 1,25 бали за кожен долар, витрачений на купівлю товарів, а мінімальна сума накопичених балів для отримання бонусів складає 2500. За даними одного з банків–учасників аналогічної російської програми під назвою «МалинаТМ» – Райффайзенбанку, за участю акційних карт проводиться у два рази більше трансакцій, ніж за участю звичайних кредитних карт банку
[3, 54].

Тенденції розвитку ринку депозитних продуктів можемо простежити на таких інноваціях. Банк Каха Мадрид (Caja Madrid, Іспанія) впровадив депозит Баррілете Косміко (Barrilete Cósmico або Cosmic Kite), назва якого збігається із назвою банківської футбольної команди. У формі футбольної гри через веб-сайт, он-лайн-відео та за допомогою радіо клієнтам розповідають про новий продукт, таким чином залучаючи футбольних фанів і прищеплюючи політику лояльності. Ця кампанія забезпечила залучення депозитів на 114% від запланованого рівня [9].

Таким чином, в різних країнах використовуються особливі банківські послуги притаманні  для окремого банківського ринку, що орієнтуються на певне коло споживачів. Кожен банк оцінює специфічні потреби своїх споживачів і розробляє продукцію, яка їм необхідна. Вітчизняні банки мають змогу використовувати досвід інших країн і пристосовувати ті чи інші банківські послуги до нашого ринку. Застосування нових банківських технологій в діяльності банку підвищить норми доходів банку, а також покращить ефективність формування прибутку.

Висновки. Таким чином, серед вищенаведених заходів для комерційних банків України найбільш прийнятними, на нашу думку, є:

• застосування програм лояльності для клієнтів, що дозволить збільшити суму додаткових доходів банку, а також залучити більшу кількість клієнтів;
• розробка нових депозитних продуктів;
• використання новітніх операційних систем для банкоматів, що розширить їх функціональні можливості.

Отже, в світовій практиці використовують значну кількість методів та способів, що підвищують ефективність формування прибутку банку. Використання досвіду іноземних банків дозволить одержувати значний прибуток та уникнути певних ризиків зменшення прибутковості. Проте, варто також звертати увагу на стан розвитку фінансового ринку в Україні, адже застосування окремих методів не матиме очікуваного ефекту для банку.

Література:

1. Алпанова, О. Продукт и его образ / О.П.Алпанова // Банковский менеджмент,- 2007.- №3.- С. 50-54.
2. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності: Підручник [Електронний ресурс] / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с. Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/116/54/
3. Єгоричева С. Б. Методичні засади організації інноваційного процесу в комерційних банках / С.Б.Єгоричева // Вісник Національного банку України. – 2011. – №1. – С. 53–57
4. Матвієнко О. С. Шляхи підвищення прибутковості банківської діяльності /О.С. Матвієнко // «Young Scientist» – 2014. – №6 (09). – С. 169-172.
5. Міщенко В. І. Банківські операції: Підручник / В. І. Міщенко,
   Н.Г. Слав ‘янська, О.Г. Коренєва. — 2-е вид., переробл. і доп. — К. : Знання, 2007. — 796 с.
6. Загальні вимоги до фінансової звітності : Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 затверджене Наказом Міністерства фінансів України від № 73 від 07.02.2013 (останні зміни № 48 від 08.02.2014) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua
7. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України : затверджені Постановою Правління НБУ N 255 від 18.06.2003 (останні зміни № 457 від 08.10.2010) [Електронний ресурс]  – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua
8. Ревич М.Я. Методи аналізу та розподілу банківського прибутку /
   М.Я. Ревич // Регіональна бізнес-економіка та управління. — 2013. — № 1(37). —
   C. 114 —120.
9. The “Barrilete Cуsmico” deposit advertising campaign Annual International Echo Awards. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scribd.com.