Ключові слова: фінансова звітність підприємств, система обліку, система автоматизації, програмний продукт.

В статье рассмотрены ключевые аспекты форм финансовой отчетности частных предприятий, сделаны выводы относительно роли автоматизации в процессе формирования финансовой отчетности предприятий.

Ключевые слова: финансовая отчетность предприятий, система учета, система автоматизации, программный продукт.

In the article the key aspects of financial reporting forms of private enterprise, made conclusions about the role of automation in the process of financial reporting.

Keywords: financial statements, the accounting system, system automation software.

Постановка проблеми. Сучасні реалії бізнес процесів у середовищі підприємництва України постійно підвищують вимоги до інформаційного наповнення фінансових звітів суб’єктів господарювання. Плинність правового поля, форм та способів звітування, зміна плану рахунків та питання переходу на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності значно ускладнюють процес формування та подання останньої, продукуючи помилки, неточності, упущення та непорозуміння. Загальна та спрощена системи оподаткування, обліку та звітності мають чимало спільних та відмінних елементів.

Аналіз останніх досліджень. Питання фінансового звітування було розглянуто такими вченими: Кіндрацька Л.М. – конкретизувала і описала поняття звітності в контексті загальної форми ведення обліку і оподаткування [6],О. І. Трохимець – визначив ключові аспекти значення фінансової звітності в процесі прийняття управлінських рішень[7].

Постановка завдання. На основі обґрунтованої проблематики, можна сформулювати завдання, яке полягає в дослідженні форм звітності підприємств за загальної і спрощеної системи, визначенні ролі систем автоматизації обліку в покращені процесу звітування підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суб’єкти господарювання (далі – СГ) в процесі своєї діяльності формують певні інформаційні масиви даних, що забезпечують функціонування СГ в інформаційному полі: бази контрагентів (постачальників та покупців), технічну інформація, первинну документацію, фінансову та статистичну звітність та інше [6]. Фінансова звітність є доволі обшнирим поняттям, яке часто трактують як документ, що надається контролюючим органам у встановлені строки задля нагляду за правомірністю діяльності СГ. Ми вважаємо таке трактування економічної категорії хибним.

Фінансову звітність можна охарактеризувати як систему узагальнених показників, які характеризують діяльність підприємств за певний період [2].

Нами було сформовано власне бачення фінансової звітності як економічної категорії як інформаційний масив даних в паперовій чи електронній формі, що представлений у грошових вимірниках про стан та динаміку справ на підприємствах за певний період часу (рік або квартал), що відповідає встановленим вимогам і формам та забезпечує користувачів необхідною інформацією для прийняття рішень.

Для дослідження нами було обрано фінансову звітність двох суб’єктів підприємницької діяльності:

• ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор»» (м. Славута, Хмельницька область);
• ТОВ «Ескада-М» (м. Рівне, Рівненська область).

СГ перебувають відповідно на загальній і спрощеній системах оподаткування, обліку та звітності.

Залежно від потреб управління, чинних нормативно–законодавчих актів звітність має відповідати системним вимогам, ієрархічну структуру яких представлено на рис. 1.

Рис 1. Ієрархічна структура вимог до фінансової звітності підприємств*

*Джерело: побудовано автором на основі [6,7].

Отже, фінансова звітність підприємств має значну сукупність вимог, якої потрібно дотримуватися для забезпечення актуальності і чинності фінансового звіту СГ [7].

Фінансова звітність СГ в загальному вигляді представлена 5 формами, спрощена – 2 формами, детально це відображено в табл. 1.

Таблиця 1

Форми фінансової звітності підприємств та їхнє призначення за загальною і спрощеною системами*

*Джерело: розроблено автором на основі [2].

Отже, відповідно до чинного законодавства [2] зазначені вище п’ять форм фінансової звітності є обов’язковими для суб’єктів підприємницької діяльності, що перебувають на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Платники єдиного податку мають можливість функціонувати за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності в рамках стимулювання малого та середнього бізнесу, що відповідає Міжнародним стандартам фінансової звітності для малих та середніх підприємств (далі – МСФЗ для МСП) [1].

МСФЗ відіграють значну роль у нормативно–правових регулюванні та встановленні норм контролю для СГ. Впровадження МСФЗ для СГ як міжнародних стандартів в цілому є складовою реформаційних процесів в економіці України. МСФЗ є необов’язковими для СГ приватної форми власності, використання даних норм станом на березень 2016 року є радше прерогативою підприємства, а не обов’язком. Детальний перелік СГ, для яких використання МСФЗ є обов’язковим наведений в табл. 2.

Таблиця 2

Хронологія та приписи застосування МСФЗ для СГ в Україні

*Джерело: розроблено автором на основі [3].

Отже, суб’єкти господарювання, а саме приватні підприємства та товариства з обмеженою відповідальність можуть на власний розсуд проводити звітування за нормами міжнародних стандартів [5].

Процес звітування підприємств не можна розглядати абстраговано від термінів подачі звітності до користувачів. Детально терміни подачі відображені в таблиці 3.

Таблиця 3

Терміни подання фінансової звітності підприємствами України за загальною і спрощеною системами в розрізі користувачів*

*Джерело: розроблено автором на основі [3].

Щодо загальної та спрощеної системи, то в даному контексті немає ніяких відмінностей, в термінах та органах подачі звітів. Своєчасне подання фінансової звітності належного рівня якості є надзвичайно важливим аспектом діяльності  підприємств, оскільки показує рівень дисциплінованості та компетенції працівників бухгалтерії, та зменшує фінансові втрати від штрафних санкцій.Порівнюючи Баланс підприємств, можна зазначити наступні моменти.Зміст статей активу балансу форми 1 та 1-м, мають лише незначні відмінності, Баланс Форма 1 містить більш детальну інформацію щодо

• Поточні біологічні активи,
• Депозити перестрахування,
• Векселі одержані.

Гроші та їх еквіваленти в Формі 1 продеталізовано, зокрема містяться підпункти: готівка (1167), рахунки в банках (1168), оскільки підприємства що складають даний звіт, як правило, акумулюють значні ресурси різними методами. В порівнянні пасив Форми 1 та Форми 1-м, має доволі багато відмінного, особливо це стосується Довгострокові зобов’язання і забезпечення (1595), оскільки у Формі 1-м це лише рядок, а у Формі 1 – ціла група.

Пасив Форми 1- м не містить таких статей як: внески до незареєстрованого статутного капіталу (1401); капітал у дооцінках (1405); емісійний дохід (1411); накопичені курсові різниці (1412). При наявності інформації у суб’єктів спрощеного звітування по вищенаведених статтях, вони відображають це у статті Додатковий капітал (1410).

Довгострокові зобов’язання і забезпечення в Формі 1-м відображені як суцільний розділ, позбавлений деталізації, в той час як у Формі 1 продеталізований. Звіт про фінансові результати підприємства, Форма 2 та 2-м, мають значно більшу відміність ніж Баланс підприємства, що відображено в  табл. 4.

Таблиця 4

Порівняння структури Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) підприємства (Форма №2 та № 2-м) досліджуваних підприємств*

Джерело: розроблено автором на основі [2].

Отже, звіти кардинально відрізняються, зокрема Форма 2-м не має розділів, а просто вказує дані, в той час як Форма – 2 є набагато детальнішою, розділи містять статті, в яких детально наведені дані по підприємству.

Весь масив даних в сучасних умовах автоматизації, можна формувати в певній сукупності програмних продуктів, за умови попереднього ведення обліку у даних програмах. Варто відзначити, що це є доволі потужний та вартісний програмний продукт, що дозволяє в повній мірі автоматизувати процес обліку та звітування. Попри потужний інструментарій представлений цими програмними продуктами, перед підприємствами постає актуальне питання налагодження та раціонального, за сумісництвом, повного використання всіх можливостей, представлених в автоматизовані інформаційні системи (далі – АІС). Процес звітування варто розглядати як складову двох елементів:

• Формування звіту в програмному середовищі (1С:Підприємство або Excel);
• Подача готового інформаційного масиву до контролюючих органів чи для користувачів звітності [9].

Беручи до уваги сучасний стан справ в економіці та популярність електронного звітування, ми вважаємо, що підприємствам слід ретельно дослідити всі переваги та супутні недоліки використання електронного способу звітування. Детально три основних алгоритми провадження новітніх технологічних рішень по звітуванні відображені в табл. 5.

                                                                                                              Таблиця 5

Порівняння розроблених алгоритмів провадження нових технологічних рішень по звітуванні підприємств*

*Джерело: власна розробка автора.

** за 10 бальною шкалою

Отже, з наведених алгоритмів видно, що найкращим для  буде використання саме безкоштовних програмних продуктів з поступовим переходом на 1С:Звіт. Ми вважаємо за доцільне зазначити, що електронне звітування зарекомендувало себе як вкрай позитивна тенденція, що подає надії на стрімкий розвиток. На сьогоднішні день підприємства потрібно як найшвидше виокремити для себе найкращий програмний продукт і функціонувати в вищезазначеному програмному середовищі [8].

Висновки з проведеного дослідження. Фінансову звітність підприємств можна охарактеризувати як економічну категорію, що позначає інформаційний масив даних в паперовій чи електронній формі, який представлений у грошових вимірниках про стан та динаміку справ на підприємствах за певний період часу (рік або квартал), що відповідає встановленим вимогам і формам та забезпечує користувачів необхідною інформацією для прийняття рішень. Дослідивши форми звітності, а саме Форму 1 та форму 1-и, Форму 2 та 2-и, ми дійшли висновку, що Баланс має лише незначні зміни, в порівняні із звітом про фінансові результати, що кардинально відрізняється для обох досліджуваних підприємств.

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України вiд 01.01.2016 № 2755-17/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України № 996-ХIV ВР від 16.07.99 р. (із змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/245
3. Порядок подання фінансової звітності: Постанова Кабінету Міністрів України № 419 від 28 лютого 2000 р. (із змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/law2/main.cgi?nreg=419-2000-%EF.
4. Загальні вимоги до фінансової звітності: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 (НСБО 1), поточна редакція від 02.2013 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13
5. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансовї звітності для малих та середніх підприємств: розроблені Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/929_063
6. Кіндрацька Л.М. Звітність у загальній обліковій системі суб’єктів господарювання: розвиток та вдосконалення / Л.М. Кіндрацька // Вісник Львівської комерційної академії. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2013. – Вип. 35. – C. 175–178.
7. Трохимець О.І. ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ НА ЇЇ ОСНОВІ [Електронний ресурс] / Г. В. Бакурова, О. І. Трохимець // Держава та регіони. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/13834/1/35_230-233_Vis_720_Menegment.pdf
8. Офіційний сайт Інтерактивної бухгалтерії. Аналітичні статті. – [Електронний ресурс]. – [2015?].-Режим доступу : http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/oneanalytics/15034
9. Офіційний сайт журналу Дебет- Кредит. – [Електронний ресурс]. –[2015?].- Режим доступу : https://news.dtkt.ua/ua/accounting/reposts/38772

State and prospects of public reporting process by the example of SIHE The National University of «Ostroh Academy»

In this article the current value and the need for presenting the public information by SIHE are reviewed, the need for usage of automatized accounting systems in the context of public reporting is covered, the evaluation of electronic archive was made.

Keywords: SIHE, public information, automation system, software product, social goods, educational product.

В статті розглянуто питання актуальності та необхідності надання публічної інформації ДВНЗ, висвітлено необхідність використання систем автоматизації обліку в контексті публічного звітування, проведено оцінку електронного архіву.

Ключові слова: ДВНЗ, публічна інформація, система автоматизації, програмний продукт, соціальне благо, освітній продукт.

В статье рассмотрены вопросы актуальности и необходимости предоставления публичной информации ДВНЗ, освещены необходимость использования систем автоматизации учета в контексте публичной отчетности, проведена оценка электронном архива.

Ключевые слова: ДВНЗ, публичная информация, система автоматизации, программный продукт, социальное благо, образовательный продукт.

Formulation of the problem. In the reality of the information society, where access to information is taken for granted, a large amount of diverse data and orientation in the information field appear to be an indicator of the viability of the economic agent. In particular, this can be seen by the example of the non-profit SIHE, which produces such kind of specific social goods as education.

Analysis of recent research and publications. Questions of public access to the information of state-financed organizations were investigated by:  V.H.  Pilipchuk identified trends, current condition and prospects of providing public information [5], V.A.  Tkachenko described economic essence of public information [6], K.V.Shurupova examined the legal aspects of regulatory legal acts concerning public access to information [7].

Goal and tasks. Taking into account reasonable problematics, it is possible to formulate the task, which is to explain the need for public reporting of the SIHE National University of Ostroh Academy in the context of regulatory legal acts, reformational processes and increase of competition in the educational market. The goal of this research is to devise ways of improvement of public reporting in SIHE National University of Ostroh Academy.

Summary of the basic material.  The right to access information is one of the fundamental human and civil rights and it expresses democratic political system of Ukrainian society [7].

Basic principles of access to the information are regulated by a large set of regulatory legal acts of different levels and hierarchy. The detailed list of regulatory legal acts is illustrated in Table 1.

Table 1

Hierarchical structure of the regulation of the access to the public information of the Ukrainian SIHE

Source: constructed by the author on the basis of [1,2,3,4].

Thus, the right of access to the information is related to basic human rights and it is defined in the Constitution and interpreted as: everyone has the right to freely collect, store, use and circulate information orally, in writing or any other way by their own choice [1, p. 34]. The basic level is represented by the Ukrainian laws and specifies information, public information as economic categories.  Information is any facts and/or data that can be stored on physical carrier or displayed in electronic form [7].

Public information is reflected and documented by any means and in any carriers information, which was obtained or created in the course of  performance of legally provided duties by the subjects of authorities, or which is in the possession of the subjects of authorities and other managers of public information [8].

SIHE public information can be viewed in two key aspects: as a necessity which is confirmed by the existing regulatory legal acts, and as a competitive advantage. Detailed description is given in Table 2.

Table 2

Description and examples of public information forms of the Ukrainian SIHE

Source: constructed by the author on the basis of [10].

Thus, SIHE public information is presented through quite extensive document structure with different purposes. The focus should be made on the financial records, since they specify the financial income and SIHE status in reporting period. The financial record of SIHE in the context of public information is a plan of financial resources usage, in other words, an estimate. For March 2016, SIHE National University of Ostroh Academy provides the appropriate level of access to information and knowledge by citizens and privies. The system of access to public information SIHE of Ostroh Academy is implemented through the official web resource of the institution [10]. The status can be assessed as very positive, because, if properly used, platform allows to provide and satisfy the highest demands to access information, including:

• actuality;
• fullness;
• comparability;

However, public information on the official resource, especially financial records, do not fully comply with the principle of periodicity, for instance, the Estimate is given only for one accounting period. To adequately assess and compare the financial performance dynamics the minimum information must be taken at least for three studied periods [7]. The financial reports, except for the estimate, also have some disadvantages in the generation of public access. To the already covered frequency problem the problem of actuality was added, actual reports from 2014.

Examination of public information is closely connected with the concept of secret or is not to be published information. In addition to information that is publicly available, SIHE creates a database of non-public character, for example:

• The information which is not displayed or cannot be displayed;
• Information of internal correspondence and correspondence with the authorities;
• Personal data of employees and students;
• Some internal reporting forms;
• Reports of internal inspections;
• Primary documentation;
• Reports about the State Financial Inspection of Ukraine (hereinafter – SFI) inspection [10].

Furthermore, the SIHE National University of Ostroh Academy on the platform of official website produces information request mechanism (letters and email request form, for physical and juridical person). This mechanism allows regulate the public information provision and collaborate directly with external information user on a case-by-case basis.

Handling with public information and request responses is assigned to the Public Relations Department of the University. We believe that this structure has such serious drawback as a lack of regular unit, accounting officer, who is a competent person in the financial aspects, so far as much of public information is of a financial nature. We offer three solutions for this problem:

• to staff the Public Relations Department with accounting officer or entity that has full access to financial records;
• to establish an accurate requests exchange by using the mechanism of corporate mail between workers, accounting department and the Public Relations Department;
• to form an accounting consulting department that will directly deal with advising and answering requests to internal and external users.

We believe that the creation of a new accounting department will ensure maximum performance and efficiency levels and fully satisfy the needs of the public financial information masses forming. It is advisable to name the new department as financial-service and name the initial staff as one full-time employees. The new accounting structure is shown in Fig. 1.

Fig. 1. The hierarchical structure of financial-service department of SIHE National University of Ostroh Academy

Source: constructed by the author on the basis of [10].

Thus, the new financial service department enables the redistribution of public reporting obligations, ensures stable operation of accounting department and decreases the number of unusual tasks.

Furthermore, we believe that the financial records of SIHE must be transformed into electronic form, namely in the archives of financial information as a whole [9]. This norm is an objective requirement of modern times and technologies and can speed up the process of creating and making public information available.

We identified four transformation algorithms of financial data archive. Detailed description is given in Table 3.

Table 3

The presentation and evaluation of transformation algorithms of financial data archive by the example of SIHE National University of Ostrog Academy

*Source: designed by the author.

** on a ten scale, 10 – the best, 1 – the worst.

In our opinion, the composite method will provide the best results, the lowest cost labor terms and provide external users with available forms of data.

Conclusions. The results of the study show that the right of access to the information is related to basic human and civil rights. This norm is provided by the set of regulatory legal acts (from the Constitution of Ukraine to internal orders). The public information is characteristic that is inherent to a large amount of SIHE National University of Ostroh Academy`s information. The educational institution, which was investigated, conducts public reporting on own official resource platform. This information is provided in adequate, but not always current and periodic form. To ensure progressive reporting process, attention should be paid to the electronic archives of financial data and the transformation process of existing data masses in electronic form.   We investigated three ways of redistributing tasks and functions of public reporting and concluded that the creation of financial-service department with personnel to one person is the best option to provide an accurate work process of all SIHE departments. In the context of the research, we offered four algorithms, among which composite algorithm is considered to be the most important for SIHE National University of Ostroh Academy.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. № 254/96-VR // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. – – № 30. – S. 141.
2. Pro informatsiiu: Zakon Ukrainy vid 9 kvitnia 2015 r. [Electronic resource] // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. – – № 25. – S. 192. – Mode of access :  http://zakon4.rada.gov.ua/law s/show/ 2939-17/.
3. Pro dostup do publichnoyi informatsiyi: Zakon Ukrainy vid 21.05. 2015. № 2939- VI [Electronic resource] // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. – – № 32. – S. 314. – Mode of access : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
4. Pravo na dostup do informatsii yak element pravovoho statusu osoby: Roz’iasnennia Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 03.05. 2012. [Electronic resource] //– Mode of access : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0012323-12
5. Pylypchuk V.H. Problemy stanovlennia i rozvytku informatsiinoho zakonodavstva v konteksti yevrointehratsii Ukrainy / V.H. Pylypchuk, V.M. Bryzhko // Informatsiia i pravo. – – № 1 (1). – P. 11–20.
6. Tkachenko V.A. Ekonomichna informatyka : navch. posib. / V.A. Tkachenko, H.Yu. Pid’ia– chyi, V.A. Riabyk. – Kharkiv : NTU “KhPY””, 2011. –
7. Shurupova K. V. Pravove rehuliuvannia poriadku dostupu do informatsii [Electronic resource] / K. V. Shurupova // № 1(39). – – Mode of access : irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis/cgiirbis_64.
8. Ofitsiinyi sait Interaktyvnoi bukhhalterii. Analitychni statti. – [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.interbuh.com.ua/ua/
9. Ofitsiinyi sait zhurnalu Debet- Kredyt. – [Electronic resource]. – Mode of access : http://dtkt.com.ua/.
10. Ofitsiinyi sait DVNZ NAU «Ostrozka akademiia». – [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.oa.edu.ua/uа

]]> https://naub.oa.edu.ua/state-and-prospects-of-public-reporting-process-by-the-example-of-sihe-the-national-university-of-ostroh-academy/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/problemni-pytannya-efektyvnosti-vyko/ https://naub.oa.edu.ua/problemni-pytannya-efektyvnosti-vyko/#respond Wed, 29 Apr 2015 17:51:55 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=16782 Сучасне економічне становище країни є доволі скрутним: війна на Сході країни, збільшення цін, проблема з валютними цінностями та невпинне зростання обсягів державного боргу. Це лише короткий перелік основних соціально-економічних та політичних негараздів країни. Однією з основних причин значної частини всіх економічних проблем є відсутність вчасних та прогресивних реформ у країні, зокрема реформ європейського зразка. Так, найбільш важливою реформою останніх п’яти років в економіці України можна вважати саме податкову. Податок на додану вартість в 2013 році становив понад 53,58 % всіх надходжень до державного бюджету. Це свідчить про виняткову важливість реформування податкової системи України [1], а відтак підтверджує актуальність та своєчасність дослідження обраної проблематики.

Дослідженнями проблем подачі електронної податкової звітності, займалися такі науковці: Лебедзевич Я.В., Тофан І.М., та інші. Водночас питання ефективності використання програмного забезпечення при поданні електронної податкової звітності недостатньо вивчені на сучасному етапі національного розвитку України. Саме тому доцільним є поглиблення досліджень у цій сфері.

Мета дослідження полягає у виокремлені проблемних питань ефективності використання програмного забезпечення при поданні електронної податкової звітності та визначенні шляхів їхнього вирішення.

Система оподаткування, яка формувалась протягом останнього двадцятиліття, відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак, подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення структурних перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки та гостру необхідність реформ. На відміну від країн Європейського союзу податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер [2]. Це не стримує розвиток підприємництва і пригнічує економічні процеси в державі.

Починаючи з 2011 року, платники податків мають більше можливостей подання податкової електронної звітності засобами мережі Інтернет. Нововведення є наглядним прикладом дії принципу оподаткування, а саме – принцип економічність – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування [4]. Дане реформування є чи не основною складовою і рушійною силою в створенні сучасної моделі оподаткування підприємств згідно з європейськими принципами [3].

На початкових етапах реформування, проблема програмного забезпечення  була зрозумілою та об’єктивною. Незначний ассортимент продуктів, якими можна скористатися, недосконалість − це ті проблеми, що були властиві на перших етапах реформування.

Після майже 4-х років реформувань державою не було проконтрольовано та урегульовано підприємців, що займаються написанням відповідного програмного забезпечення, здійснюючи підприємницьку діяльність на основі комерційного розрахунку, з метою – отримпання максимального прибутку. Не варто звинувачувати автора розробленої програми в тому, що він бажає збагатитися. Проте слід також пам’ятати, що мова іде про важливу, та ключову сферу державних фінансів. В цій сфері потрібно забезпечити ретельний контроль та виважену, продуману до дрібниць політику щодо якості, своєчасності та ефективності програмного забезпечення. На сучасному етапі розвитку податкової системи України спостерігаємо яскравий приклад вільного ринку, з усіма характерними для нього негативним процесами.

Станом на кінець 2014 року для створення та відправки звітності платниками, переважно, використовуються безкоштовні програми. Також на ринку представлено близько 13 платних продуктів відповідного призначення, що відрізняються широким асортиментом оплачуваних послуг. Плинність та явище переходу програми з ніші безкоштовних в нішу оплачуваних, не дають змоги всім без винятку клієнтам опанувати процес подачі звітності в повному обсязі. Це зумовлює постійні проблеми та необхідність опановувати щораз іншу програму, що, в свою чергу, приносить певні незручності.

В сьогоднішніх реаліях найбільшу нішу ринку серед усіх програмних продуктів займають нижче наведені програми, які рекомендовані Державною фіскальною службою України, а саме:

• Програмний продукт – Соната (для відправки електронної звітності).
• Програмний продукт – ОПЗ (для формування електронної звітності).

Все вищеперераховане не відповідає принципу клієнтоорієнтованого підходу та зручності, в контексті реформування Державної фіскальної служби. Окрім того, сама сутність податкової звітності (створення та відправка), не може бути розділені по різних програмних продуктах. Мають місце також випадки, коли одна функція програми є безкоштовною, а інша – платною.

Доцільно також відмітити позитивний момент, а саме – постійну наявність безкоштовного програмного засобу для створення та відправки податкової звітності (як правило, ці дві послуги розмежовані двома програмами). Плинність та платні оновлення на практиці не дають можливості в повній мірі скористатися цією перевагою.

Таким чином, існує чітка, видима проблема − відсутність належного контролю за продуктами програмного забезпечення з боку держави, та відсутність єдиної, державної програми для вищенаведених процедур.

Протягом чотирьох років в сфері реформування процесу подачі звітності було пророблено чимало важливих кроків. Зокрема введено в дію нову систему подачі звітності. Існуюча система доволі швидко зайняла чинне місце, в порівнянні з традиційним, паперовим варіантом звітності. Ця система є зручнішою, швидшою та відповідає як вимогам часу, так і вимогам європейського співтовариства.

Таким чином, виходячи із вище зазначеного, для вирішення проблемних питань щодо ефективності використання програмного забезпечення при поданні податкової електронної звітності, на нашу думку, доцільно:

• створити підрозділ в структурі Державної фіскальної служби України, завданням якого буде написання простих, зрозумілих, конкурентоспроможних та головне – безкоштовних продуктів для Державної фіскальної служби;
• врегулювання ринку програмного забезпечення, через систему нормативно-правових актів.

Список літератури

1. Офіціфний сайт Урядового кур’єра — [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/

2. Про схвалення Концепції реформування податкової системи: Розпорядження кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 року. №56-р. Київ.

3. Офіційний сайт Державної фіскальної служби України — [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://sfs.gov.ua/

4. Податковий кодекс України. – Поточна редакція від 01.05.2014 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

Ключові слова: курсові різниці, авансові платежі, фінансові результати,  економічна нестабільність.

 В статье рассмотрены пути уменьшения негативного влияния курсовых разниц на деятельность предприятий Украины в ситуации общей экономической нестабильности в государстве.

Ключевые слова: курсовые разницы, авансовые платежи, финансовые результаты, экономическая нестабильность.

 In article investigated ways to reduce the economic impact of exchange rate changes on enterprises in the overall economic situation of instability in the country.

Key words: exchange differences, advance payments, financial results, economic instability.

 Постановка проблеми. У контексті сучасних реалій незалежної України, коли співвідношення національної валюти до іноземних постійно змінюється, купівельна спроможність гривні невпинно зменшується та б’є позначки історичних мінімумів, дуже актуальним є процес правильного та своєчасного обліку курсових різниць в діяльності підприємств країни в умовах економічної нестабільності з метою мінімізації ризику можливих втрат від здійснення господарських операцій з руху товарів і надання послуг − обліку традиційних, у зовнішньоекономічному відношенні, операцій експорту, імпорту, реекспорту, бартеру, продажу, придбання ліцензій, ноу-хау, технічної документації, оренди імпортного обладнання (фінансового лізингу).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням обліку операцій в іноземній валюті присвячували праці такі вітчизняні науковці як Ф. Бутинець, І. Волкова, І. Жиглей, Н. Колінько, Д. Чирка та інші. Специфіку обліку валютних операцій у своїх роботах досліджували зарубіжні вчені: В. Беті, Ж. Вігуру, П.Касон, Дж. Маккензі, Д. Малет, Ю.Маслєнчєнков, В.Нємчінов, К. Парфьонов, А. Прост та інші. Водночас питання вдосконалення обліку курсових різниць в діяльності підприємств України недостатньо вивчені на сучасному етапі розвитку країни. Саме тому доцільним є поглиблення досліджень у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів мінімізації негативного впливу курсових різниць на фінансові результати діяльності підприємств України на основі дослідження теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах розвитку національної економіки України більшість підприємств різних форм власності та сфер господарювання мають справу з іноземною валютою, джерелами появи якої можуть бути: надходження від покупців-нерезидентів, внески інвесторів-нерезидентів, придбання на міжбанківському валютному ринку задля здійснення розрахунків з постачальниками-нерезидентами та інше. В результаті здійснення таких господарських операцій в діяльності підприємств можуть виникати так звані курсові різниці. Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. При цьому, під валютним курсом розуміється установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни [5]. За міжнародними стандартами, курсова різниця − це різниця, що є наслідком переведення певної кількості одиниць однієї валюти в іншу за різними валютними курсами. Валютним курсом вважається коефіцієнт обміну двох валют [4].

Згідно із міжнародною практикою курсові різниці виникають унаслідок:

переведення доходу та витрат за валютними курсами на дати операцій, а активів та зобов’язань – за курсом при закритті; переведення чистих активів на початок періоду за курсом при закритті, який відрізняється від попереднього курсу при закритті [4].

Найважливішою характеристикою курсових різниць (позитивних та негативних) є їхній вплив на фінансові результати (дохід чи втрати) діяльності підприємств. Позитивні курсові різниці на рахунках бухгалтерського обліку відображаються:

– операційні за кредитом субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;

– неопераційні – за кредитом субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» [2].

У свою чергу, негативні курсові різниці обліковуються так:

– операційні – за дебетом субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (або рахунку 84 «Інші операційні витрати»);

– неопераційні – за дебетом субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» [2].

Терміни «позитивна» та «негативна» курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємств: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні – у складі витрат звітного періоду.

Розглядаючи синтетичний та особливо аналітичний облік курсових різниць, увагу необхідно звернути на рахунки 7, 8 та 9 класів. Щодо обліку курсових різниць, то порядок відображення доходів та втрат від них за національними та міжнародними стандартами подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Бухгалтерські проведення для типових господарських операцій підприємств України в сфері зовнішньоекономічної діяльності в розрізі національних та міжнародних стандартів

Джерело: побудовано автором на основі [11].

Таким чином, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій  на теренах України має форму цифрового коду, в якому цифри позначають клас рахунку та субрахунки. Міжнародні стандарти, в свою чергу, функціонують за принципом поєднання буквеного та цифрового позначення. Велика буква латинського алфавіту позначає клас рахунку: актив, власний капітал, зобов’язання, дохід, витрати. З точки зору ефективності відображення курсової різниці, міжнародні стандарти використовують рахунок Е.09 «Ефект курсових різниць», який слугує для узагальненого результату її виникнення. Що ж до національної системи, то вона передбачає облік курсових різниць на таких субрахунках як: 945, 974, 744, 714, 423. Та має поділ за критеріями доходу (втрат), операційної (не операційної), та окремо накопичені курсові різниці.

Окремий порядок відображення в обліку встановлено для тих курсових різниць, які виникають щодо фінансових інвестицій в господарські одиниці за межами України. Вони обліковуються у складі іншого додаткового капіталу (субрахунок 425 «Інший додатковий капітал» в кореспонденції з рахунком 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»). Від’ємна сума курсової різниці вираховується із суми іншого додаткового капіталу, залишок наводиться зі знаком «мінус» [1].

Важливим питанням при обліку курсових різниць є також періодичність їх розрахунку. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на такі дві дати: на дату здійснення розрахунків (наприклад, заборгованість перед постачальниками за отриманий товар спочатку відображається за курсом на дату отримання товару, а потім перераховується за курсом на дату оплати) або ж на дату балансу [5]. Дата балансу – дата, на яку складено баланс підприємства, звичайно – кінець останнього дня звітного періоду [3]. Відповідно періодом для складання фінансової звітності є календарний рік [10]. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (проміжний баланс) і року [10]. Тобто баланс складається станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня. Таким чином, курсові різниці слід визначати за курсом, які діяли 31.03, 30.06, 30.09, 31.12. Лише ті суб’єкти мікро підприємництва, які складають фінансову звітність раз на рік, визначають курсові різниці на дату балансу — 31.12.

На основі отриманих результатів дослідження пропонуємо чотири ключові елементи мінімізації негативного впливу курсових різниць:

Рис. 1. Ключові аспекти мінімізації негативного впливу курсових різниць на фінансові результати діяльності підприємств України

Джерело: побудовано автором.

Розмір та визнання курсової різниці можна звести до мінімуму при правильному складанні договору з контрагентами, уникнувши довготривалих валютних контрактів, що в подальшому може стимулювати курсові різниці. Також, для уникнення частини втрат, пов’язаних зі зміною курсів іноземних валют, необхідно укладати контракти із включенням захисних валютно-цінових застережень, що сприятиме мінімізації валютних ризиків.

Для підприємства що має зв’язок із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності наказ про облікову політику містить один важливий аспект. В контексті офіційного курсу НБУ та міжбанківського курсу, які суттєво відрізняються постає таке проблемне питання: підприємства для здійснення господарських операцій купують чи продають валюту за міжбанківським курсом. Облік різниці між курсом НБУ та міжбанківським є суттєвою проблемою, оскільки назвати такі різниці курсовими відповідно до чинного законодавства не є правильним. Дане питання ні в П(С)БО 21 ні в МСБО 21 чітко не висвітлено. В більшості випадках, такі різниці обліковуються від операційної діяльності у складі інших операційних доходів (витрат) відповідно на субрахунках 719 (949), різниці між курсом НБУ та біржовим (міжбанківським) від неопераційної діяльності – як інші доходи (витрати) на субрахунках 746 (977). Тому, саме наказ про облікову політику повинен врегульовувати це питання.

Наступним, не менш ключовим, фактором є авансові платежі. Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових  платежів із застосуванням  валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів [5]. Отже, при використанні авансових платежів питання курсових різниць практично втрачає свою актуальність, особливо це стосується 100% передоплати.

Хеджування валютних ризиків на підприємстві – це перенесення частково або повністю ризику від одного учасника ринку тими чи іншими способами на іншого, який вступає з першим в договірні відносини [7].

Також хеджування можна окреслити як метод зниження ризиків за допомогою інструментів фінансового ринку [6]. Процес хеджування валютного ризику мінімізує будь-який негативний ефект від коливань валютного курсу, також мінімізує позитивний ефект від  коливань валютного курсу. Поширеним інструментом хеджування валютних ризиків є форвард, використання якого повністю нівелює поняттям курсової різниці в масштабах підприємства. Адже при укладенні форвардної угоди підприємство укладає договір купівлі-продажу, за яким зобов’язується купити (або продати) іноземну валюту за обмінним курсом, зазначеним у договорі, у визначений термін у майбутньому чи протягом деякого майбутнього періоду. Даний метод хеджування дозволяє повністю усунути невизначеність щодо обмінного курсу придбаної (проданої) валюти в майбутньому [8]. Хеджування валютних ризиків є дієвим інструментом стабілізації господарських операцій, що потребують валютні цінності в умовах нестабільності [9]. Окрім форварду на практиці також часто застосовується такий інструмент як опціон.

Опціон – це угода, за якою покупець отримує право (але не зобов’язання) купити або продати певний обсяг валюти за заздалегідь зафіксованою ціною у день закінчення опціонного контракту [9]. При купівлі валюті за заздалегідь обумовленим курсом таке поняття як курсові різниці також втрачає своє значення.

Висновки. Таким чином, ключовими чинниками при мінімізації негативного впливу курсових різниць на фінансові результати діяльності підприємств України, на наш погляд, є хеджування валютних ризиків, використання авансових платежів, чіткі контракти та облікова політика. Авансові платежі та хеджування можуть повністю нівелювати явище курсової різниці на підприємстві, в той час як облікова політика та контракти зменшити її негативний вплив.

Література:

1. Бутинець Ф.Ф., Жиглей І.В. Облік зовнішньоекономічної діяльності (3-є вид.). Житомир: Рута, 2006. – 388с.

2. Бухгалтерський облік та оподаткування: Навчальний посібник / За ред. Р.Л. Хомяка, В.І. Лемішовського. – Львів: Бухгалтерський центр «Ажур», 2010. -1220 с.

3. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 6, поточна редакція від 10.01.2012 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99.

4. Вплив змін валютних курсів: Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 21 (МСБО 21), поточна редакція від 01.01.2012 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_022

5. Вплив змін валютних курсів: Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 21, поточна редакція від 19.08.2014 року. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0515-00.

6. Денисенко М.П. Кредитування та ризики : навчальний посібник. / М.П. Денисенко, В.М.Домрачев, В.Г. Кабанов, І.В.Ігнатенко, К.О. Чигирик. – К.: “Видавничий дім «Професіонал»”, 2008. – 480 с.

7. Киселёв М.В. Классификация технологий сделок с деривативами / М.В. Киселёв // Экономические стратегии. – 2009. – № 4. – С. 46-51.

8. Колосов И.М. Инновации в сфере валютного хеджирования на промышленных предприятиях/ И.М. Колосов // Финансы и кредит. – 2009. – №13. – С. 69-75.

9. Петрашко Л.П. Валютні операції : навч. посіб. / Л.П. Петрашко. – 2-ге вид., переробл і доповн. – К.: Знання, 2012. – 271 с.

10. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996–14.

11. 2011 IFAC. Handbook of International Public Sector Accounting Pronouncements [Electronic resource]. – 1628 p. – Mode of access : www.ifac.org/publication/.

Ключові слова: портфельні інвестиції, прямі інвестиції, інвестиційний клімат, ділова активність, потенціал національної економіки.

Проанализировано состояние и тенденции развития инвестиционной сферы Украины. Рассматриваются направления повышения инвестиционной активности в Украине.

Ключевые слова: портфельные инвестиции, прямые инвестиции, инвестиционный климат, деловая активность, потенциал национальной экономики.

In This article has been analyzed the current status and trends in the investment sphere in Ukraine. In The article shown particular areas of increased investment activity in Ukraine.

Keywords: portfolio investments, direct investment, investment climate, business activity, the potential of the national economy.

Постановка проблеми. У сучасному динамічному світі інвестиції відіграють важливу роль. Їм можна відвести роль ядра економіки, рушійної сили національного виробництва. Проте внутрішніх ресурсів України для забезпечення фінансами національного господарства в належному обсязі не вистачає. У такій ситуації гостро постає питання залучення інвестицій з інших джерел, у т.ч. числі з-закордону. Економіка України має значний ресурсний потенціал, в який чимало інвесторів можуть і хочуть вкладати свої кошти. Нестабільність, суперечливість та непрозорість законодавства не дозволяють повністю використати наявний інвестиційний потенціал. У сукупності із значним рівнем зношеності основних виробничих фондів (до 76,7%), проблема залучення іноземних коштів  стає ще гострішою [2].

В Україні інвестиції є одним із найважливіших засобів забезпечення виходу країни з кризи, досягнення реальних структурних зрушень в економіці, технологічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях, оновлення застарілих основних виробничих фондів. Тому вирішення питань ефективного залучення та використання іноземних інвестицій в Україні є одним із найбільш актуальних завдань економічної науки [3].

Аналіз останніх публікацій. Проблематикою створення привабливого інвестиційного середовища для залучення іноземних інвестицій, реалізацієї інвестиційного потенціалу займаються такі вчені: Задніпрянна Т.С., Євтушенко Г.І., Лівківський Т.А., Карлін M.I., та інші.

Метою дослідження є оцінка інвестиційного клімату в Україні, та шляхи поліпшення інвестиційного середовища.

Виклад основного матеріалу. Іноземні інвестиції сприяють економічному зростанню приймаючої економіки, її інтеграції в світове господарство на основі перенесення виробничих потужностей, передачі технологій, капіталу, управлінського досвіду, навичок, інновацій. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект [4].

Існує декілька класифікацій інвестицій, зокрема щодо:

• об’єкту інвестування;
• характеру участі в інвестуванні;
• періоду інвестування;
• форм власності інвестора;
• регіональном характеру інвестицій;
• ступеня ризику [5].

Ключову роль в процесі акумулювання коштів та їх відтворення відіграють саме іноземні інвестиції. Цьому сприяє нерівномірність розвитку економік, політичне становище в країні, географічне розташування, зони скупчення продуктивних сил, розвиток інфраструктури, історичні передумови, диференціація прибутковості різних галузей у різних частинах світу та неоднорідний поділ праці.

Динаміку прямих іноземних інвестицій в економіку України наведено на рис.1.

Рис.1 Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України за 2010-2013 рр. [2].

Як бачимо, піком залучення інвестицій був 2012 р. (5,1 млрд. дол. США). 2012 рік був роком проведення футбольної першості. Знайшлося чимало охочих вкласти свої кошти у розвиток інфраструктури, спортивних споруд, об’єктів готельно-ресторанного бізнесу та інших об’єктів.

На обсяги вкладення коштів впливає економічна, соціальна та політична ситуація, що розгортається в країні. Всю сукупність факторів, що впливає на бажання інвестора вкладати свої власні кошти в країну, можна назвати інвестиційним кліматом.

Інвестиційний клімат – це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації).

Інвестиційний клімат можна розділити на:

• потенціал народного господарства – сукупність об’єктів народного господарства, привабливі підприємства, наявність значних природних ресурсів з можливістю подальшої розробки, наявна інфраструктура та енергоресурси;
• українські бізнес реалії очима іноземців – доступ до основних джерел інформації про стан народного господарства, нормативно-правова база, менталітет робочої сили, участь провідних світових ТНК у національній економіці.

Про ресурсний потенціал економіки України можна навести безліч інформації . Особливо варто відзначити земельні, лiсовi та водні ресурси; багаті надра та ґрунти. Більш як 60% сільськогосподарських угідь представлені високоякісними родючими чорноземами. У бiльшостi регіонів України достатня кiлькiсть опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дає змогу провадити господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-яких галузях економіки.

Людські ресурси є однією з ключових конкурентних переваг економіки України. Країна має один з найсприятливіших серед держав світу показників щільності населення (станом на 1 січня 2013 року густота населення становила 75,5 осіб на 1км²) [2].

Як зазначалося, основні фонди України дуже зношені. Станом на кінець 2012 р. ступінь їх зношеності становить 76,7%, у т.ч. в промисловості – 57,3%, сільському господарстві – 34,6%, будiвництвi – 55,1%, на транспорті та зв’язку катастрофічні 96% . Ці показники неухильно зростають, а коефіцієнт оновлення основних фондів становить лише 3%. За останні десять років середній термін служби основних засобів збільшився в 3,5 раза, у виробничій сфері – у 4,5 раза [2].

Для інвесторів значний рівень зношеності основних фондів не є негативним чинником. Це більше позитивний чинник, оскільки навіть незначне технічне переоснащення за рахунок інвестора одразу дає відчутний результат на працюючому, налагодженому, збалансованому виробництві. Тому не випадково придбання техніки, обладнання, будівництво цехів, фінансова діяльність є найпоширеніші форми інвестування.

Протилежним чинником, який впливає на інвестування країни є ті інвестиційні можливості, які іноземці вбачають в Україні.

За даними щорічного проекту Doing Business у 2014 році Україна посіла 112 місце (серед 189 країн). У 2013 р. цей показник склав 137 місце в рейтингу [7].

European Business Association представила свої дані щодо інвестиційної привабливості України за 2009-2013 рр. З 25 листопада по 12 грудня 2013 року було проведено 22-гу хвилю трекінгового дослідження інвестиційного клімату в Україні. Здійснено опитування 105 керівників компаній з метою визначення індексу інвестиційної привабливості – оцінки інвестиційної привабливості України [6]. Детальна інформація наведена на рис. 2.

  Рис. 2 Динаміка коефіцієнту інвестиційної привабливості та загального коефіцієнту розвитку в Україні з ІІІкв. 2008 – по ІІІкв. 2013рр.

 Як бачимо, кінець 2010 року та початок 2011 року були найсприятливішими для інвестування. Починаючи з кінця 2011 року спостерігається спад інвестиційної активності, який можна пов’язати з наслідками світової фінансової кризи. Також причинами цього є відсутність цілісної економічної стратегії у 2011 року, невиконання базових завдань, ігнорування необхідності в інституціональних перетвореннях. У результаті Україна не змогла залучити іноземний капітал у значних обсягах.

Підготовка до підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС спричинили зріст індексу інвестиційної привабливості у 3-му кварталі 2013 р.  після майже дворічних стабільно низьких експертних оцінок. Те, що ці очікування бізнесу не справдилися, призвело до суттєвого подальшого падіння індексу у 4-му кварталі 2013 р. до найнижчого рівня за всю історію його вимірювання – до 1,81.

Очікування на перший квартал 2014 року є також негативними, експерти вважають, що інвестиційний клімат в Україні буде й далі погіршуватися.

Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні та на кримському півострові, більшість бізнесменів утримуються від капіталовкладень в українську економіку. Станом на початок березня 2014 р. ситуація в країні дуже динамічна. Кожного дня можна чекати самих непередбачливих події та їх наслідків. Вперше за всю історію спостережень експерти практично не називали позитивних змін у інвестиційному кліматі. Були лише поодинокі спроби знайти позитив у тому, що в процесі підготовки до Вільнюського саміту були зроблені деякі кроки у напрямку Євроінтеграції.

Перелік та структуру негативних змін, що впливають на інвестиційний клімат в Україні, наведені на рис.3.

Рис.3 Структура змін, які негативно вплинули на інвестиційний клімат  України наприкінці 2013р. (за даними European Business Association) [6].

Найбільш вагомою причиною спаду інвестиційної активності стали провалені переговори про підписання угоди Євроасоціації. Саме з цими переговорами багато підприємців пов’язували нову еру в веденні бізнесу з закордонними партнерами.  Далі в списку традиційна проблема для більшості країн пост радянського простору – корупція та тиск. Замикає трійку проблем – відсутність змін до кращого.

Вплив революційних подій в Україні наприкінці 2013-2014 рр. на інвестиційний клімат можна оцінити по-різному. Наприкінці 2013 р. інвестиційна діяльність значно скоротилася [2]. Проте в перспективі такі корінні зміни в політиці та адміністрації країни, значно підвищать зацікавленість до економіки в цілому. В період революції значно підвищився інтерес до подій в Україні. «The New York Times», «Washington Post», та інші провідні світові видання опублікували масу матеріалу про події в Україні. Такі бурхливі події пожвавлено обговорювалися на всіх рівнях, у більшості країн світу.

Висновки. Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний  природно-ресурсний потенціал, вигідне економіко-географічне положення, наявність кваліфікованої робочої сили, значний внутрішній ринок, місце в світовій геополітичній політиці провідних країн світу тощо.

Економіка України для іноземців – це об’єкт світового господарства, в який можна і варто вкладати капітал. Іноземці проявляють значну зацікавленість до інвестування народного господарства України. Наступним логічним кроком в залученні інвестиційних ресурсів повинні бути рішучі кроки із сторони реципієнта. Зокрема врегулювання політичної ситуації, стабілізація курсу гривні до основних світових валют, зменшення згубного впливу корупції, «відкатів» та інших згубних корупційних принципів діяльності типової пострадянської республіки.

Також для України як реципієнта іноземних інвестицій варто наполегливо попрацювати над нормативно-правовою базою. Деякі закони можуть трактуватися по-різному, деякі бюрократичні тяганини суперечать здоровому глузду. У цій ситуації вирішальна роль належить державній політиці щодо іноземних інвестицій. Вона полягає в співпраці з іноземними інвесторами, сприянні залученню капіталу, контролі за станом ринку, регулюванні економічної, політичної та соціальної діяльності.

Мовний та географічний бар’єр все частіше втрачають свою актуальність, перед потенційними економічними та соціальними вигодами. Деякі галузі народного господарства просто катастрофічно потребую фінансування у вигляді інвестицій (особливо галузі, основні фонди яких сильно зношені) [8]. Навіть незначні фінансові ресурси можуть стати наслідком значних економічних та соціальних вигод.

Література

1. Цісик, Н.В. Проблема залучення іноземних інвестицій в економіку України [Текст]   /  Цісик Н.В. К., – 2006. – C. 10.
2. Офіційний сайт державної служби статистики. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
3. Євтушенко Г.І., Левківський Т.А.  Іноземне інвестування в Україні: Сучасний стан та перспективи: наук. стат. збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2012. – №1. –С. 13.
4. Дука А.П. Теорія та практика інвестиційної діяльності: навч. посібн. /   А.П. Дука. – К.: Вид-во «Каравела», 2007. – 236 с.
5. Іванілов О.С.Економіка підприємства.Підручник. 2-ге вид. ––К. :ЦУЛ, 2011. –– 728 с.
6. Офіційний сайт European Business Association. [Електронний ресурс] Режим доступу – http://www.eba.com.ua/uk.
7. Офіційний сайт Проекту Doing business // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://russian.doingbusiness.org.
8. Савчук, Н. Стан інвестиційного клімату  України  та напрямки його покращення [Текст] / Н. Савчук // Науковий вісник «Демократичне врядування». – 2011. – №  8. – C. 3.