І. В. Гошовська

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Стаття присвячена дослідженню збереження інтелектуалізації при перекладі твору Дж. Фаулза «Вежа з чорного дерева». У роботі описано складові інтелектуалізації мови, виокремлено основні компоненти інтелектуального роману, проаналізовано способи збереження інтелектуалізації при перекладі з англійської на українську мову.

Ключові слова: інтелектуалізація, інтелектуальний роман, транслітерація, калькування, описовий переклад, генералізація, конкретизація.

Статья посвящена исследованию сохранения интеллектуализации при переводе произведения Дж. Фаулза «Башня из чёрного дерева». В работе описано составляющие интеллектуализации языка, выделены основные компоненты интеллектуального романа, проанализированы способы сохранения интеллектуализации при переводе с английского на украинский язык.

Ключевые слова: интеллектуализация, интеллектуальный роман, транслитерация, калькирование, описательный перевод, генерализация, конкретизация.

The article is devoted to the strategies of retaining intellectualization while translating The Ebony Tower by J. Fowles. The aspects of language intellectualization are described. Due to the constant globalization we observe the different processes in the lexical system of the language namely intellectualization. The evidence of intellectualization is many abstract words, determinologisation and terminologisation, the occurrence of neologisms in the texts of different genres. Intellectualization takes place in the fiction literature as well. The origin of intellectual novel is connected with Th. Mann and philosophic novel. In comparison to philosophic novel the intellectual one has more constructive structure, its genre arrangement is more sophisticated. John Fowles is a representative of the English intellectual novel. We have analysed The Ebony Tower by John Fowles and its translation by V. Ruzhytskyi and singled out 73 terms, the trasnliteration is the most frequent way used when translating it because mainly such terms are internationalisms. Calques is the second most frequent way of art terms translation. The following methods of translation were applied in the novel as well: generalization, concretization, descriptive methods. These three are less frequent because they smooth the scientific flavor of the novel. In order to retain the intellectualization the translator should use such methods of translation as transliteration and calques.

Key words: intellectualization, intellectual novel, transliteration, calques, descriptive translation, generalization, concretization.

Постановка проблеми. Вплив глобалізації, наслідком якої є потреба в номінації великої кількості нових процесів та явищ, спричиняє зміни на лексико-семантичному та словотворчому рівнях. Ці зміни зумовлено, як позамовними, так і внутрішньомовними чинниками. Як наслідок глобалізаційних процесів у багатьох мовах проявляються такі тенденції: інтелектуалізація мови, міграція слів між функціональними стилями, детермінологізація тощо. Серед наслідків глобалізації процес інтелектуалізації є одним з найважливіших.

Аналіз публікацій. У філологічних працях дослідники та науковці  все частіше звертають увагу на процеси інтелектуалізації мови (Л. Шевченко [18], Н. Клименко, Є. Карпіловська, Л. Кислюк [11]), на проникнення термінів у художній стиль мови (Н. Бойко [3], В. Виноградов [4], В. Русанівський [16]), на манеру письма сучасних письменників (А. Долінін [8], І. Кабанова [9], П. Купер (P.Cooper) [20], М. Бредбері (M. Bradbury) [19]). Малодослідженим залишається процес інтелектуалізації мови для перекладознавста. Процес інтелектуалізації зумовлює насиченість мови все більшою кількістю нових термінів і понять, однак способи їх перекладу залишаються невивченими, цим і зумовлена актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження полягає в аналізі шляхів збереження інтелектуалізації при перекладі з англійської на українську мову. Для досягнення цієї мети потрібно виконати такі завдання: 1) описати складові інтелектуалізації мови; 2) виокремити компоненти інтелектуального роману; 3) проаналізувати способи збереження інтелектуалізації при перекладі з англійської на українську мову.

Сьогодні мовні проблеми окреслюються у двох векторах: як інтелектуалізації мови (це стосується літературних високорозвинених мов), так і виживання. За даними ЮНЕСКО, половина людства користується вісьмома мовами, лише двадцять мов використовується сотнями мільйонів людей і водночас десять мов зникає щороку [18, с. 263]. За твердженнями лінгвістів мова не може вижити, коли нею розмовляють менш ніж 100000 людей, оскільки вона втрачає інтелектуальну пам’ять, тобто понятійний і ментальний код етносу [11, c. 143].

У сучасному глобалізованому суспільстві останні два десятки років мова розвивається бурхливими темпами. Розширюється лексичний склад мови, змінюються значення і функції слів, що вже існували, з’являються нові слова. Активним є процес інтелектуалізації та демократизації мови. Традиційними аргументами на користь цього твердження є приріст кількості абстрактної лексики, пришвидшені темпи термінування і детермінування лексики, поява неологізмів [11, с. 24].

Учені Празького лінгвістичного гуртка ще свого часу писали про літературну мову як таку, що підлягає інтелектуалізації. Літературна мова відображає культурне життя і цивілізацію (роботу і результат наукової, філософської і релігійної думки, політичної і соціальної, юридичної і адміністративної). Ці функції літературної мови сприяють інтелектуалізації її словника, тому що з’являється абстрактна лексика [15, с. 319]. «Інтелектуалізація мови зумовлена також потребою виражати складні і взаємозалежні мисленнєві операції, тому літературна мова має не лише висловлення для абстрактних понять, а й особливі синтаксичні форми. Інтелектуалізація літературної мови виявляється у все більшому контролі над емоційними елементами (евфемізми)» [18, с. 156].

Інтелектуалізація проявляється не тільки у мові, але й в літературі. Утвердження жанру інтелектуального роману в літературі пов’язане із загальною тенденцією до інтелектуалізації мистецтва минулого століття. Як зазначає С. Павличко, «інтелектуалізм був домінантою модернізму й художньої культури ХХ століття в цілому [13, с. 41].

Біля витоків західноєвропейської інтелектуальної прози стояв німецький письменник Т. Манн, який першим запропонував термін «інтелектуальний роман» [12, с. 311]. Інтелектуальний роман сформувався на основі філософського. Про генеалогічну спорідненість цих жанрових модифікацій переконливо свідчать роботи В. Бікульчюса [2],Т. Гуріної [5], Ю. Давидова [6], В. Днєпрова [7], Н. Лейтес [12], Н. Павлової [14] та ін. Інтелектуальний роман як унікальний художній феномен виник і розвивався на початку ХХ ст., на відміну від філософського, який зародився ще у ХVІІІ ст. В. Бікульчюс вважає, що ці терміни виражають поетапність розвитку жанру філософського роману. Так, визначення «філософський роман», на думку вченого, доцільно вживати на позначення класичного етапу розвитку жанру (ХVІІІ–ХІХ ст.), а термін «інтелектуальний роман» втілює те розумове споглядання, ті розмірковування, якими сповнений філософський роман ХХ століття» [2, с. 9].

Чітко диференціюють філософський та інтелектуальний романи  В. Бікульчюс [2] та Т. Гуріна [5]. Вони зауважують, що інтелектуальний роман відрізняється від філософського своєю конструктивністю, ускладнюється його жанрова структура. Інтелектуальний роман, за твердженням В.  Бікульчюса, уже майже не «підпорядковується якійсь одній філософській ідеї, частіше він звучить як ціла симфонія ідей», де все викладено вже не тезисно, а, навпаки, розгорнуто в широкі «філософські трактати» [2, с. 26].

В англійській літературі ХХ століття простежується тенденція до її інтелектуалізації та наближення до проблем сучасної філософії. Одним із найяскравіших представників англійської інтелектуальної прози є Джон Фаулз. У творах Дж. Фаулза знаходять відображення певні аспекти психологічних досліджень К. Юнга та неофройдистського вчення Е. Фромма.

У центрі повісті Дж. Фаулза «Вежа з чорного дерева» (1974) – проблема мистецтва і митця. На сторінках свого твору письменник «зіткнув у прямій дискусії художника-абстракціоніста та видатного художника, який усамітнився у глушині, й припав до життєдайних сил зеленого краю кельтів, жорстко визначив суспільну функцію й естетичні межі мистецтва для теоретиків» [1, с. 314]. Як результат роман наповнений мистецькими термінами, що робить його інтелектуальним. Для проведення дослідження було використано переклад, здійснений В. Ружицьким. Методом суцільної вибірки нами було виокремлено 73 терміна.

У процесі дослідження було виявлено, що серед усіх способів перекладу лексичних одиниць В. Ружицький найчастіше використовує спосіб транскодування (31 одиниця). Частою причиною його застосовування є відсутність в культурі і, зокрема, науці країни мови перекладу відповідного поняття і відповідного перекладного еквіваленту, а перекладач не може підібрати слово або слова в мові перекладу, які б адекватно передавали зміст поняття і задовольняли вимогам до термінотворення [10, с. 283]. Оскільки при транскодуванні транскодоване слово має одне значення, то такий спосіб перекладу доцільно застосовувати в тих випадках, коли в мові перекладу необхідно створити чітко однозначний термін, наприклад:

Термін імпасто (італ. impasto, тісто) – техніка живопису, в якій застосовується густе, соковите накладання фарб на окрему область або усе полотно картини. При застосуванні такої техніки, фарба лягає достатньо густо, так, що стають помітними сліди від пензля [22, с. 63]. Перекладач В. Ружицький застосовує спосіб транскодування, а саме транслітерування і супроводжує його описовим перекладом, що подається у посиланні, оскільки в український мові немає відповідного перекладного еквіваленту.

Іноді застосовується змішане транскодування, коли більша частина транскодованого слова відбиває його звучання у вихідній мові, але разом з тим передаються й деякі елементи його графічної форми [10, с. 283]. Зокрема, це досить часто застосовується у випадку передачі власних назв, наприклад:

Для перекладу реалії Kermesse В. Ружицький використав спосіб адаптивного транскодування. Кермеса – це ярмарок, свято місцевого святого у голландців, фламандців та німців [22, с. 168]. У наведеному уривку кермеса – це алюзія на картину відомого фламандського художника Пітера Пауля Рубенса.

Часте використання транскодування при перекладі розглянутих термінів пояснюється походженням цих термінів, яке здебільшого є латинським чи грецьким або вони є інтернаціоналізмами.

Другим за частотністю способом перекладу є калькування (23 терміна). Його можна застосовувати тільки тоді, коли утворений таким чином перекладний відповідник не порушує норми вживання і сполучуваності слів в українській мові. Розглянемо приклад застосування калькування:

У наведеному фрагменті калькування застосовано для перекладу терміна Empire style. В. Ружицький  зберігає іронію, яку виразив Дж.Фаулз щодо опису кімнати, який зовсім не підпадає під ампір. Ампір (фр. empire –  імперія) – термін, що застосовується в мистецтвознавстві до західноєвропейського класицизму часів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі, портретному живописі та декоративно-ужитковому мистецтві [22, с. 15]. Для ампіру характерним було звернення до мистецьких традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності, холодної елегантності і обов’язкового прагнення звеличити абсолютну владу військових монархій.

Окрім двох найбільш продуктивних способів перекладу лексичних одиниць В. Ружицький застосовував ще інші, менш продуктивні. Одним з таких малопродуктивних способів є підбір словникового відповідника.

У наведеному фрагменті прикладом для розгляду є термін tapestry, який англійсько-український словник перекладає як гобелен. Перекладач використовує відповідник – гобелен, що, на нашу думку, є правильним, оскільки цей термін є чітко визначеним перекладним еквівалентом у цільовій мові. Гобелен – один із різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, стінний безворсовий килим із сюжетною або орнаментною композицією, витканий вручну перехресним переплетенням ниток. Гобелени виготовляють із кольорових шовкових і/або шерстяних ниток окремими частинами, які потім зшивають між собою (часто окремі колірні плями) [22, с. 123].

Серед малопродуктивних способів перекладу є генералізація – заміна слова вужчої семантики на слово ширшої семантики при перекладі називається трансформацією генералізації [10, с. 306].

В. Ружницький застосовав генералізацію щодо перекладу терміну Tudor як вікторіанський. Можна стверджувати, що використання перекладачем генералізації у наведеному уривку спричинює втрату інформації. Не зовсім зрозумілим є рішення використати перекладний еквівалент вікторіанський щодо терміну Tudor. Тюдорський стиль – стиль пізньої англійської готики, епохи правління англійської королівської династії Тюдорів 1485-1606, тоді як вікторіанська епоха охоплює період з 1837 по 1901 роки. Характерними рисами вікторіанського, або як його ще називають «англійського стилю» є еклектика, що поєднує в собі готику, рококо, екзотику і класику [22, с. 174]. Поясненням рішення перекладача слугує той факт, що у вікторіанську епоху широкого розповсюдження набув так званий псевдотюдорівський стиль. Багато будинків, виконаних у псевдотюдорівському стилі з’явилося за Вікторії, коли в мистецтві посилилась увага до англійських культурних коренів. Обраний перекладачем еквівалент носить еклектичний характер, тому, на нашу думку, переклад цього уривку не є повністю адекватним, оскільки не до кінця висвітлює інформацію, подану в оригіналі.

Конкретизація значення – це лексична трансформація, внаслідок якої слово (термін) ширшої семантики в оригіналі замінюється словом (терміном) вужчої семантики [10, с. 300], наприклад:

Лексичну трансформацію конкретизації значення у наведеному прикладі застосовано до терміна nonfigurative artists. Відповідно до англійського словника мистецьких термінів figurative artist – це художник реаліст, або представник напряму фігуративного живопису. Термін nonfigurative artist відповідно позначає представника нефігуративного мистецтва. Абстракціонізм – напрям нефігуративного мистецтва, який відмовляється від наближення до дійсності зображення форм у живописі та скульптурі [22, с. 9]. Термін абстракціоніст вужчий від терміну nonfigurative artist, отже, це підтверджує думку, що перекладачем застосовано лексичну трансформацію конкретизації. У цілому підбір контекстуального відповідника у наведеному уривку вважаємо вдалим.

Описовий переклад – це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу словосполученням (або більшим за кількістю компонентів словосполученням), яке адекватно передає зміст цього слова або словосполучення (терміна) [10, с. 297], наприклад:

У наведеному уривку перекладач застосовує прийом описового перекладу щодо терміну draftsmanship. В українській мові існує декілька відповідників цього терміна draftsmanship: креслення; мистецтво креслення, малювання, вміння малювати. Виходячи з наведеного контексту, вважаємо, що застосований перекладачем описовий метод є доцільним, оскільки жоден з наявних перекладних еквівалентів не розкриває зміст позначеного терміном поняття.

У процесі дослідження було виявлено, що серед усіх способів перекладу термінів В. Ружицький найчастіше використовує спосіб транскодування. Із 73 виокремлених термінів 31 перекладено із застосуванням транскодування. Терміни, щодо яких застосовано прийом транскодування,  не мають відповідників в українській мові і здебільшого є інтернаціоналізмами, що й пояснює причину надання переваги цьому способу перекладу. У такий спосіб зберігається інтелектуалізація твору, перекладач не вдається до спрощення.

Калькування другий за частотою спосіб перекладу лексичних одиниць. Калькування сприяє різноманітності та виразності перекладу, їх використання в мові персонажів твору, служить засобом їх мовностилістичної характеристики, однак зберігає науковий колорит.

Серед малопродуктивних способів перекладу лексичних одиниць ми виокремили такі: метод словникового відповідника, метод трансформації генералізації, метод трансформації конкретизації, метод описового перекладу. З 73 виокремлених термінів 9 перекладено методом словникового відповідника, 4 – методом трансформації генералізації, 3 – методом трансформації конкретизації, 3 – описовим методом. Це пояснюємо тим, що всі ці способи перекладу термінів нівелюють наукове спрямування повісті.

Перспективу дослідження вбачаємо в порівняльному аналізі способів перекладу інших творів Джона Фаулза на українську, російську та польську мови.

1. Андреев Л. Г. Чем же закончилась история второго тысячелетия? (Художественный синтез и постмодернизм) / Андреев Л. Г., Пахсарьян Н. Т., Косиков Г. Х. // Зарубежная литература второго тысячелетия. – М. : Высшая школа, 2001. – С. 281–327.
2. Бикульчюс В. Поэтика философского романа: [учебное пособие] / В. Бикульчюс. – Вильнюс, 1988. – 69 с.
3. Бойко Н. И. Функционирование професионально-терминологической лексики в языке современной украинской художественной прозы (семантическая и стилистическая характеристика): дисс. … канд. филол. наук: 10.02.02 / Бойко Н. И. – К., 1983. – 228 с.
4. Виноградов В. В. Терминология и норма / Виноградов В. В. – М. : Высшая школа, 1972. – 130 с.
5. Гурина Т.Л. Некоторые предпосылки изучения авторской позиции в интеллектуальном романе ХХ века / Т.Л.  Гурина // Проблема автора в художественной литературе – Ижевск, 1974. – №1. – С. 200–209.
6. Давыдов Ю. Н. «Интеллектуальный роман» и философское мифотворчество / Ю. Н. Давыдов // Вопросы литературы. – 1977. – №9.  С. 127–171.
7. Днепров В. Д. Черты романа ХХ века / Днепров В. Д. – М. : Советский писатель, 1965. – 545с.
8. Долинин К. А. Паломничество Чарльза Смитсона (О романе Джона Фаулза «Любовница французского лейтенанта») // Дж. Фаулз Любовница французского лейтенанта / Долинин К. А. – СПб : Худож. лит., 1993. – С. 444–458.
9. Кабанова И. В. Английская литература после 1945 года / И. В. Кабанова // Зарубежная литература ХХ века. – М. : Академия, 2003. – С. 433–466.
10. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури /  В’ячеслав Іванович Карабан  – Вінниця : Нова книга, 2002. – 562 с.
11. Клименко Н.Ф. Динамічні процеси в лексиконі сучасної української мови / Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Л.П. Кислюк. – К.: Видавничий дім С. Бураго. – 2008. – 335 с.
12. Лейтес Н.С. Немецкий роман 1918–1945 годов (эволюция жанра) : [учебное пособие] / Н.С. Лейтес – Пермь, 1975. – 324 с.
13. Павличко С. Д. Лабіринти мислення: інтелектуальний роман сучасної Британії / Соломія Дмитрівна Павличко – К.: Наукова думка, 1993. – 105 с.
14. Павлова Н. С. «Интеллектуальный роман» // Зарубежная литература ХХ века : [учебник для вузов] / Н. С. Павлова – М., 2000. – С. 194–215.
15. Пражский лингвистический кружок : Сб. статей. – М. : Прогресс, 1967. – 559 с.
16. Русанівський В. М. Культура української мови / Віталій Макарович Русанівський – К. : Либідь, 1990. – 304 с.
17. Фаулз Дж. Вежа з чорного дерева / Джон Фаулз ; [пер. з англ В. Ружицький]. – К : Дніпро, 1986. – 275 с.
18. Шевченко Л. І. Інтелектуальна еволюція української літературної мови: теорія аналізу / Лариса Іванівна Шевченко – К. : ВПЦ «Київський університет, 2001. – 478 с.
19. Bradbury M. Contemporary Writers on Modern Fiction / Malcolm Bradbury – Manchester : Manchester University Press, 1977. – 256 p.
20. Cooper P. The Fictions of John Fowles: Power, Creativity, Femininity / Pamela Cooper – Ottawa : University of Ottawa Press, 1991. – 232 p.
21. Fowles J. The Ebony Tower / John Fowles. – Moscow : Progress Publishers, 1980 – 245 p.
22. The Thames and Hudson Dictionary of Art Terms / [ edited by Edward Lucie Smith]. : World Art Series, 2004. – 240 p.

Мойсеєнко С.М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Анотація. Дана стаття присвячена опису функціонально-семантичного поля причинності німецької мови, в якому всі одиниці організовані певними семантичними відносинами, а саме, по ступеню виваженості понятійного значення. Такий підхід до дослідження мовних одиниць дозволив не тільки виділити функціонально-семантичне поле причинності, але і розглядати його як частину функціонально-семантичного поля обумовленості, куди також входять поля поступки, умови і мети. В статті також висвітлено питання морфологічних і синтаксичних засобів, що утворюють функціонально-семантичне поле причинності в німецькій мові.

Ключові слова: функціонально-семантичне поле, причинність, синтаксичний засіб, категорія, синтаксична одиниця.

Моисеенко С.Н. Функционально-семантическое поле причинности в немецком языке.

Аннотация. Данная статья посвящена описанию функционально-семантического поля причинности немецкого языка, в котором все единицы организованы определенными семантическими отношениями, а именно, по степени взвешенности понятийного значения. Такой подход к исследованию языковых единиц позволил не только выделить функционально-семантическое поле причинности, но и рассматривать его как часть функционально-семантического поля обусловленности, куда также входят поля уступки, условия и цели. В статье также рассмотрены вопросы морфологических и синтаксических средств, образующих функционально-семантическое поле причинности в немецком языке.

Ключевые слова: функционально-семантическое поле, причинность, синтаксическое средство, категория, синтаксическая единица.

Moiseienko S.M. Functional-semantic field of causality in German.

Abstract. The article is devoted to highlighting issues of morphological and syntactic means forming a functional-semantic field of causality in German.

Syntactic means of expressing conceptual relationships in the German language would be best described within the functional-semantic field (FSF), in which all units are organized by certain semantic relations, namely, the degree of expressing conceptual meaning. The spectrum of means of expression of causal relationships in simple and complex sentences is unusually wide, but in some cases semantic relationship of causal situation has special means of expression in a linear structure of the sentence, in other cases the causal relationships do not directly refer to a linear system of sentence components. Studies of domestic and foreign linguists revealed following language units within the FSF of causality:

Morphological means of expression of causal relations: nominative marking of cause by nouns; nominative marking of a causal sense by adjectives; expression of cause by causative verbs; expression of cause by participle; expression of cause by adverb; pronominal expression of cause.

Syntactic means of expression of causal relations: prepositional-case forms; participle phrases; infinitive phrases; passive constructions; compound sentences; complex sentences and sentences with denn; asyndetic complex sentences; sequence of sentences; discourse.

These language means form the functional-semantic field of causality in German, while some of them are located in the center, and the others on the periphery.

Keywords: functional-semantic field, causality, syntactic tool, category, syntactic unit.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Однією з ознак сучасного мовознавства є орієнтація на принцип діяльності, що зумовлює увагу до широкого кола психологічних, соціальних, прагматичних чинників. Але це не зменшує комунікативного значення одиниць мови. Комунікативно-функціональні або комунікативно-прагматичні парадигми в мовознавстві зумовлюють врахування великої кількості чинників в процесі лінгвістичного дослідження, зокрема людський чинник як суб’єкта діяльності, суб’єкта спілкування. Увага лінгвістів повинна також бути спрямована на функціональну сторону мови, на функціональну сторону мовленнєвих одиниць.

Категорію причини звичайно визначають як таку, що виражається певними мовними засобами реальних подій, що їм передують і що породжують їх. Категорію причини в сучасній науці про мову називають логічною, онтологічною, побутовою і навіть лінгвістичною (точніше, лексичною, синтаксичною, лексико-синтагматичною) залежно від того, в якій області науки працює дослідник. Сама по собі ця категорія неоднорідна. Вона має декілька різновидів – сем або, по іншій термінології, варіантних значень (нейтральна причина, мотив, обґрунтування, інтенсивна причина, негативна причина, уявна причина і т.д.), які найчастіше об’єднуються в дві великі групи:

1. Наочна причинність, де казуальна залежність має місце між явищами і предметами реальної дійсності. Події відбуваються поза контролем, поза межами свідомої діяльності людини.
2. Логічна причинність, яка охоплює ті події, які відбуваються під контролем свідомості індивіда, тобто причинність відображає каузальну залежність між думками у висновку.

Аналіз актуальних досліджень, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Причинно-наслідковий зв’язок відноситься деякими дослідниками до типу відношень породження або обумовленості. Так, С.А. Шувалова, аналізуючи даний тип відношень, робить акцент на тимчасових відношеннях як безумовному компоненті взаємин ситуацій, які або протікають одночасно, або співпадають в часі частково, або стикаються кінцевою і початковою точками свого існування, або існують дискретно, не маючи точок зіткнення, розділені деяким тимчасовим проміжком [11, с.48]. Дослідження С.А. Шувалової істотно відрізняються від розуміння причини, висловленого раніше З.Вендлером, який трактує цю категорію як факт, а не подію, тобто “для кожної події існує набір фактів, кожний з них є необхідною умовою його реалізації, а вся їх сукупність формує достатню умову його реалізації” [3, с.270]. Цей принцип дослідник називає трансцендентальним принципом причинності. Проте, в сучасній лінгвістиці переважає “ситуативний” підхід до вивчення причинних відношень у вислюванні, згідно з яким у фокусі уваги вчених знаходиться ситуація, яка є  каузальністю іншої ситуації. Кажучи про причинний сенс, С.А Шувалова пропонує диференціювати його на підставі характеристики породжуваної ситуації, а саме, за ознакою свідома дія/несвідома дія, стан [11, с.50]. Е.Н. Ліряєв ділить всі причинні відносини на два великі класи: (1) об’єктивно-пізнавальні, тобто такі, які встановлюють причинні відношення між явищами і подіями об’єктивної дійсності (фізичної, соціальної і ін.), і (2) особові, тобто такі, які пояснюють дії, стани людини. Приділяючи велику увагу безсполучниковим складним реченням, він приходить до висновку, що, в основному, вони виражають особові причинні відношення. Причинні відношення другого типу (особові) розділяються в роботі Е.М.Ширяєва на основі додаткових семантичних ознак ще на 9 смислових моделей, кожна з яких потім детально описується [10, с.184-190]. Аналізуючи цей підхід, С.А.Шувалова вважає, що при створенні типології ситуацій у сфері особових причинних відносин необхідно виділити такий тип породжуваної ситуації, який може бути охарактеризований як ухвалення рішення, вибір лінії поведінки, способу дії і ін. Те, що провокує ситуацію при такому типі, правильніше називати не причиною, а підставою, аргументом і т.п. (невласне-причинне значення) [11, с.63]. Особливим засобом вираження причинності в реченнях є “оформлювачі сенсу”, під якими С.А. Шувалова розуміє всі мовні одиниці, які регулярно беруть участь у вербальному оформленні якогось заданого сенсу.

Мета статті. Мета даної статті полягає у висвітленні морфологічних і синтаксичних засобів, що утворюють функціонально-семантичне поле причинності в німецькій мові.

Виклад основного матеріалу. Синтаксичні засоби вираження понятійних відносин в німецькій мові найдоцільніше описувати в межах функціонально-семантичного поля (ФСП), в якому всі одиниці організовані певними семантичними відносинами, а саме, по ступеню виваженості понятійного значення. Такий підхід до дослідження мовних одиниць, викладений в роботах [2; 4, с.76; 9, с.16] дозволяє не тільки виділити функціонально-семантичне поле причинності, але і розглядати його як частину функціонально-семантичного поля обумовленості, куди також входять поля поступки, умови і мети. Такий взаємозв’язок функціонально-семантичних полів свідчить про можливості деяких одиниць виражати одночасно два значення, з яких одне – домінантне, а інше – супутнє, або виражати те або інше понятійне значення залежно від контексту. Вищезгадані властивості мовних засобів піднімають питання про умови їх реалізації і характери даних одиниць. Структура ФСП причинності може бути представлена у вигляді центру і периферії. Можливе  відокремлення в структурі ФСП найближчої периферії і крайньої периферії. Центр ФСП утворюють ті синтаксичні одиниці, які відповідають наступним критеріям: центральні конституанти поля максимально експліцитно виражають причинність, тобто, мають відповідні маркери, є конструкції з розгорненими предикативними  відношеннями, вони найчастіше вживаються для вираження причинних відношень. Периферію утворює вся решта синтаксичних засобів, що імплікує причинність або  має  супутнє значення. Залежно від ступеня вираження смислових відношень і частотності вживання такі конструкції розташовуються на крайній або найближчій периферії ФСП причинності. Якщо центральні засоби вираження причинних відносин в німецькій мові досить добре вивчені (Гулига Е.В., Натанзон М.Д.,  Москальська О.І. Теремова Р.М., Duden 1995; Pasch R., Eroms H.), то периферійні засоби вираження причинності не досліджені так детально з точки зору їх семантики, особливостей вживання, а також не систематизовані як компоненти функціонально-семантичного поля. Функціонально-семантичне поле причинності в німецькій мові об’єднує одиниці різних рівнів, які утворюватимуть мікрополя усередині ФСП.

Разом з сполучниковими засобами в традиційному розумінні (власне сполучниками, аналогами сполучників, лексичними конкретизаторами) арсенал оформлювачів сенсу включає і інші мовні одиниці, які не мають традиційних функціональних найменувань [11]. Проте, деякі дослідники відносять причинні сполучники, сполучні слова і аналоги сполучників до реляційних одиниць з каузальною семантикою [7, с.20 – 23], які мають свою семантичну структуру і особливості функціонування в реченні. Спектр засобів вираження причинних відношень в простих і складних реченнях незвичайно широкий, проте в одних випадках смисловий зв’язок каузальних ситуацій має в лінійній структурі речення спеціальні засоби вираження, в інших випадках причинні відношення не знаходять прямого позначення в лінійній системі компонентів речення [1, с.43]. Які чинники впливають на формування причинного значення і сприйняття відношень, виражених в речення, відповідно як причинних – ці  два аспекти до тепер залишалися за межами досліджень по даній темі.

Р.М.Теремова виділяє в сфері обґрунтування три ситуації: ситуацію прямого обґрунтування, ситуацію непрямого обґрунтування і ситуацію субкатегоризації. Ситуація прямого обґрунтування складається з двох компонентів: що мотивується, достовірність чого треба довести, і мотивуючого компоненту, містить аргументування істинності, що мотивується. При прямому обґрунтуванні, як відзначає Р.М.Теремова, для доказу істинності того, що повідомляється, виходять з фактів і явищ реальної дійсності, представлених в мотивуючому компоненті, не вдаючись до додаткових аргументів. Серед причинних конструкцій дослідник також виділяє конструкції прямого обґрунтування дії, конструкції прямого обґрунтування оцінки, прямого обґрунтування спонукання, конструкції непрямого обґрунтування явища  внаслідок його здійснення, внаслідок його нездійснення, а також ситуації обґрунтування узагальненням. І.П.Верховська, розглядаючи складнопідрядні речення із значенням причини і обґрунтування, стверджує, що між додатковими причиною і обґрунтуванням існують і семантичні, і структурні відмінності, що дозволяє розглядати їх як різні типи додаткових речень. Додаткове речення причини виражає причину дії, стану або процесу, описаного в головному реченні. Головне речення виражає наслідок, що витікає з причини, вказаної в додатковому реченні.

У складнопідрядних реченнях з додатковими обґрунтуваннями головне речення виражає твердження, зроблене на підставі якихось фактів, спостережень, які висловлюються в додатковому  реченні. Таким чином, в додатковому реченні виражається обґрунтування правильності твердження, що міститься в головному реченні. Не дивлячись на те, що дослідники виділяють декілька каузальних ситуацій, вони не указують на наявність певних особливостей у виборі мовних засобів опису таких ситуацій. У справжньому дослідженні в основі трактування терміну “причинний сенс” лежить принцип додатковості, під цим терміном розуміється логічний зв’язок двох ситуацій, що позначають наочну або логічну причину, будь-який тип обґрунтування або аргументування. Каузальна ситуація може бути ситуацією або фактом (набором фактів), що викликає які-небудь дії, зміни стану, виникнення події, ситуації, предмету.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних лінгвістів  (Адмоні В.Г.,  Виставкіна А.М., Гречко В.К., Іваницької М.Л., Каришової А.В., Костарьової Н.С., Степанова Ю.С., Хельбіг Г., Раззамасової О.В., Hermodsson L., Buscha, Grundzuge) дозволяє виявити наступні мовні одиниці, що входять у ФСП причинності:

Морфологічні засоби вираження причинних відношень:

1. номінативне позначення причини іменниками;
2. номінативне позначення причинного смислу прикметниками;
3. вираження причини каузативними дієсловами;
4. вираження причини дієприкметником;
5. вираження причини прислівником;
6. займенниковий зворот.

Синтаксичні засоби вираження причинних відношень:

1. прийменниково-відмінкові форми;
2. дієприкметникові звороти;
3. інфінітивні звороти;
4. пасивні конструкції;
5. складносурядні речення;
6. складнопідрядні речення і речення з denn;
7. безсполучникові складні речення;
8. послідовності речень;
9. надфразова єдність.

Всі ці мовні засоби утворюють функціонально-семантичне поле причинності в німецькій мові, при цьому одні з них розташовуються в центрі, а інші на периферії. Предметом дослідження є синтаксичні засоби вираження причинності в німецькій мові. Вони також є мікрополями, в яких розташовуються одиниці даної категорії. Виходячи з позначених критеріїв для центральних компонентів ФСП, до них можна віднести мікрополе складнопідрядних речень і складносурядне речення з сполучником denn, оскільки, не дивлячись на формальний сурядний зв’язок, сполучник denn має причинне значення.

Висновки. Категорія причинності є складною структурою, яку можна вважати макрополем [8, с.9], усередині якої в центрі і на периферії розташовуються мікрополя, що мають складну будову. На найближчій периферії розташовується мікрополе прийменниково-відмінкових форм із значенням причини, оскільки більшість (але не всі) з цих конструкцій виражають причинність експліцитно. Прийменникове доповнення речення в пасиві є особливим засобом вираження каузальних відносин. Оскільки в самій семантиці пасивної конструкції закладено дію на об’єкт, то її можна було б віднести до центральних компонентів ФСП, але власне причину виражають не всі прийменникові конструкції. У фокусі нашого дослідження опинилися не самі конструкції, а прийменникові обороти з предикатом, які безпосередньо виражають причинність, тобто каузалізацію зміни ознаки або стану об’єкту (екзистенціальна каузалізація тут не розглядається). Решта синтаксичних конструкцій формує крайню периферію. Безсполучникові складні речення і складносурядні речення відносяться до дальньої периферії, так в них відсутні маркери розподілу за смислом, причинні сполучники. До причинних сполучників відносяться weil, da, denn, zumal. Складні речення з сполучником denn є особливим випадком.

Причинність є понятійною категорією, яка виражається відповідними засобами в мові. Норми свідомості одержують своє вираження в мові, семантиці лексичних угрупувань, в оформленні слова, в побудові речення. Одне і те ж поняття може бути передано різними засобами.

Докладна розмова про периферійні засоби вираження причинності в німецькій мові з точки зору їх семантики та особливостей вживання становлять перспективу нашого подальшого дослідження.

Література:

1. Антонова, Т.И.Сочинительные союзы в научном тексте// Русский язык в школе №1. Текст./Т.И. Антонова. – 1987, – с.72 –77.
2. Бондарко А.В. Проблемы грамматической семантики и русской аспектологии/А.В.Бондарко. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1996. – 220 с.
3. Вендлер З. Причинные отношения//Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 18. Логический анализ естественного языка/З.Вендлер. – М.: Прогресс, – 392 с.
4. Всеволодова, М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса. Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка [Текст]/М.В.Всеволодова: Учебник/Московский гос. ун-т.
   Филологический факультет. – М.: Издательство Московского ун-та, 2000. – 502 с.
5. Гречко В.К. Синтаксис немецкой научной речи/В.К. Гречко. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 163 с.
6. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке/Е.В.Гулыга. – М.:Высшая школа, 1971. – 208 с.
7. Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст. К типологиивнутритекстовых отношений. Текст/М.В. Ляпон – М.: Наука, 1986. – 201с.
8. Ниссен Ф. Х. Семантико-синтаксический анализ интенциональных конструкций На материале английских текстов экономической тематики/ Ф.Х.Ниссен: Дис. … канд. филол. наук : Самара, 2000 –
9. Салькова Д. А. Синтаксические поля и семантическое моделирование [Текст]/Д.А. Салькова. – Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1983. – 126 с.

• Ширяев Е.Н.Бессоюзноесложное предложение в современном русском языке/ Е.Н.Ширяев. –  М.: Наука, 1986. – 221 с.
• ШуваловаС.А. Смысловые отношения в сложном предложении и способы их выражения /С.А. Шувалова. – М., 1990. – 160с.

Разбєгіна Н.В.

Національний юридичний університет

імені Ярослава Мудрого

Стаття присвячена аналізу структури термінів міжнародного права української мови. У роботі розглядаються термінотворчі моделі, уточнюється визначення багатослівного терміна, визначаються продуктивні та непродуктивні способи творення.

Ключові слова: термінологія, терміносистема міжнародного права, аналітичні терміни.

Modern terminology research include different language aspects – division into lexical and semantic groups, hyper and hyponimic relationships, ways of terms creation as well. One of important tasks of modern term building, caused by both internal and external conditions of the country development, is bettering the international law terminology, getting it on par with international standards.

This article is dedicated to analysis of international law terminology structure in Ukrainian language. It shows term building models, details definition of multi-word term, defines productive and non-productive ways of formation. Speedy development of different fields of legal sciences and the need in more exact definition of existing and new terms cause appearance of greater number of compound terms which are impossible to name in one word. The article gives morphological analysis of analytical terms, and deals with the problem of quantity of analytic term elements.

Thanks to in fact unlimited abilities to combine terms, represented by different language elements, the analytical way of term-creation gives a possibility to form complex syntax constructions that helps strict restriction of syntax-forming of a legal term.

Key words: terminology, the international law terminology, analytical term.

Статья посвящена анализу структуры терминов международного права украинского языка. В работе рассматриваются модели создания терминов, уточняется определение многокомпонентного термина, выделяются продуктивные и непродуктивные способы создания терминов.

Ключевые слова: терминология, терминосистема международного права, аналитические термины.

Активна діяльність України на міжнародній арені вимагає відповідного мовного оформлення. Одним із важливих завдань сучасного термінознавства є удосконалення термінології міжнародного права української мови, приведення її до міжнародних стандартів. Необхідність оптимізації процесу термінотворення та адекватного відображення й коректного перекладу дипломатичних документів висуває потребу дослідження термінів міжнародного права, зокрема способів їх утворення.

Серед різних способів поповнення термінології помітно виділяється аналітичний, який почав активно розвиватися в кінці XX століття й на сьогодні є одним із найпродуктивніших. У сучасних розвинутих терміносистемах переважають терміни, що складаються з двох чи більшої кількості компонентів.

Стрімкий розвиток різних галузей юриспруденції, потреба конкретизації існуючих та нових понять зумовлюють появу термінів, які складаються з кількох слів. Одночасно відбувається активний процес дослідження цього способу, що веде до появи різних концепцій щодо аналітичного творення термінів.

На сьогодні проблема структури й меж терміна є однією з найбільш актуальних у термінознавстві. Як зауважує Б. Головін, логічно було б визнати термінами як окремі слова, так і словосполучення, яким властива номінативна й сигніфікативна функції в тій чи іншій спеціальній сфері діяльності [2, с.56]. В. Даниленко вважає, що термінам-словосполученням надається перевага, оскільки вони здатні найбільш повно відобразити необхідні специфічні риси поняття, яке називається аналітичними термінами [3, с. 104]. Цю думку підтримує Л. Гаращенко: «Терміни-словосполучення виявляють більшу здатність до конкретизації значень завдяки їхній можливості надавати уточнювальні галузеві характеристики загальновживаним словам [1, с. 224]. Теоретичним дослідженням полікомпонентних термінів приділяють увагу також Л. Козак (електротехнічна термінологія) [4], П. Луньо (Термінологія конституційного права) [5], С. Овсейчик (екологічна терміносистема) [7], О. Чуєшкова (економічні терміни) [11] та ін. Учені приділяють увагу питанням структурної характеристики, синтагматиці аналітичних одиниць, співвідношенню понять словосполучення та аналітичний термін тощо. Зауважимо, що, незвачаючи на активні дослідження, досі остаточно не визначена дефініція неоднослівного терміна. Мовознавці використовують такі назви: багатокомпонентний термін, полікомпонентний термін, складений термін, складний термін, складена назва, складене найменування, термінологічне сполучення, термінологічне словосполучення, термін-словосполучення, терміносполучення, словосполучення термінологічного типу, словосполучення термінологічного характеру, термінологізоване словосполучення, аналітичний термін, термінологічний зворот, термінологічний фразеологізм, складний фразеологічний термін, словосполука-термін, багатослівний термін, конвенціоналізм, конвенціональне сполучення, комплікативне сполучення, терміноване словосполучення, термінологічна словосполука та інші [11, c. 34]. П. Луньо пропонує відносити до аналітичних термінів одиниці, які виражають внутрішній цілісний зміст поняття за допомогою двох або більше компонентів із роздільним написанням [5, c. 79]. На нашу думку, розбіжність визначень зумовлена тим, який аспект цього явища розглядається. Якщо досліджується структурна форма, то в назві передує варіантність (словосполучення, словосполука); якщо ж розглядається термінологічність, то позначення структури вже йде як означення (родове поняття) до лексеми термін (аналітичний термін, складний термін). У випадках порівняння чи протиставлення структурної форми термінів доцільно, певно, вживати поняття монокомпонентний та полікомпонентний терміни, що чітко відбиває сутність явища. Терміни, які складаються з двох та більше слів, далі будемо називати полікомпонентними. Таким чином, виникає актуальна проблема визначення меж реальних термінів у реальних текстах на підставі вивчення чинного функціонування конкретної термінології. У досліджуваній терміносистемі міжнародного права ми визначаємо терміни, що складаються з двох, трьох, чотирьох, п’яти, шести компонентів. Загальна кількість полікомпонентних термінів складає 67 % від усіх розглянутих термінів міжнародного права. Це свідчить про превалювання полікомпонентних термінів, що підтверджується й дослідженнями інших галузевих терміносистем сучасними науковцями.

Термінології міжнародного права притаманні майже всі граматичні моделі сполучення компонентів, що утворюють аналітичний термін. За кількістю складових елементів ми виділяємо терміни, що складаються від двох до шести одиниць. Морфологічний склад розглянутих термінів відзначається різноманітністю та представлений практично усіма самостійними та деякими службовими частинами мови. Детальніше зупинимося на прикладах, поданих у порядку збільшення кількості лексичних одиниць.

Двокомпонентні. За частиномовною характеристикою ми виділяємо такі терміносполучення: субстантивно-субстантивні, субстантивно-ад’єктивні, субстантивно-абревіальні (іменник + поняття, подане абревіатурою).

Субстантивно-субстантивні терміни представлені наступними варіантами сполучень:

1. Іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку: акт агресії, акт капітуляції, анулювання визнання, безпека кордонів, введення ембарго, видача екзекватури, видача злочинців, визнання держави, відповідальність держави, гарантія безпеки, генотип нації, девальвація валюти, демаркація кордонів, демілітаризація кордонів, держава прапора, диверсифікованість експорту, експорт капіталу, еластичність імпорту, ескалація конфлікту, загроза війни тощо. Серед генітивних сполучень виділяються два основних типи:

1) слова в родовому відмінку конкретизують стрижневі поняття, фактично виконуючи функцію означення – «Будь-яку агресію не можна виправдати метою політичного, економічного характеру, тому акт агресії розцінюється як міжнародний злочин» [6, c. 95]. «У наш час збройні конфлікти відбуваються без офіційного визнання стану війни» [10, c. 432];

2) словосполучення з віддієслівними іменниками, у яких чітко виражені об’єктні відношення – «Загальновизнаною нормою в міжнародному праві є право країни перебування відмовити у видачі екзекватури, не пояснюючи при цьому причин відмови» [10, c. 354]. «Проблема визнання держави виникала у разі її утворення на колишній залежній території в результаті деколонізації» [10, c. 99].

2. Іменник у називному відмінку + іменник в орудному відмінку: обмін листами, обміни нотами, обмін населенням тощо. «Другим кроком є встановлення дипломатичних відносин, яке відбу­вається після відповідних перего­ворів, у формі обміну листами між главами держав або главами урядів» [9, c. 32].
3. Словосполучення іменників із прийменником: акт про капітуляцію, відповідальність за агресію, відповідальність за шкоду, вихід з громадянства, заборона на експорт, податок на експорт. «Питання про вихід з громадянства в Україні вирішує Президент України. [6, c. 103].
4. Іменник + абревіальна форма: країни ЄС, АНЗЮС пакт, гарантії МАГАТЕ, МЗС України, право ЄС, член ООН тощо. «Існують також регіональні міжнародно-правові комплекси (наприклад європейське право прав людини, право ЄС, комплекс міжамериканських норм права тощо), які регулюють специфічні міждержавні відносини країн конкретного регіону» [11, c. 21]. Тим не менш, 7 квітня 1992 р. країни ЄС та США, а потім і інші країни світу, визнали незалежність Боснії та Герцеговини, а 22 травня 1992р. держава, яка існувала тільки на папері, стала членом ООН» [11, c.437].

Ад’єктивно-субстантивні словосполучення кількісно значно переважають у групі двохкомпонентних термінів. Іменники поєднуються з прикметниками або дієприкметниками узгоджувальним зв’язком. Означенням переважно є відносний прикметник, який конкретизує  родове значення іменника.

• прикметник (дієприкметник) + іменник: акредитивна грамота, анклавна територія, арбітраж міжнародний, асоційована держава, баланс зовнішньоторговельний, банк транснаціональний, без’ядерна зона, блокада митна, валюта конвертована, валюта національна, валютна декларація, відкрите море, війна світова, військово-політичний союз, вірча грамота, визнання дипломатичне, воєнна доктрина, воєнна допомога, ворожий акт, воююча сторона, втрачена територія, Гаазькі правила, гарантія експортна, гегемонія валютна, геополітичне положення, Герб державний, глобальна політика, границя митна, гроші світові, двосторонні відносини, двосторонні переговори, декларація імпортна, делікт міжнародний, демілітаризована зона, державні атрибути, державний кордон, державний суверенітет, дипломатичний акт, дипломатична блокада, дипломатична віза, дипломатичний корпус, дипломатичний протокол тощо. «Посол чи посланник, що вручив вірчі грамоти главі держави перебування, інформує про це своїх колег по дипломатичному корпусу також особистою нотою» [10, c. 55]. «Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою» [6,  189].

Значна частина двохкомпонентних термінологічних сполучень утворюється не тільки поєднанням двох окремих термінів (юрисдикція держави, акт капітуляції, демаркація кордонів, військова окупація, блокада митна, воєнна доктрина тощо), а й залученням слів загальновживаної лексики, що термінологізуються в межах міжнародно-правового дискурсу або поєднанням із власне термінами міжнародного чи інших галузей права (відкрите море, друга сторона, двосторонні переговори, міжнародна ввічливість, оголошення війни, стан війни, видача злочинців, дипломатична пошта, дипломатичні класи тощо). Найбільш активно для цього використовуються прикметники, що безпосередньо відносять новий термін до галузі міжнародного права – дипломатичний, міжнародний: дипломатичний агент, дипломатичний захист, дипломатичний імунітет, дипломатичні класи, дипломатичне право, дипломатичне представництво, дипломатичні ранги, міжнародний договір, міжнародний звичай, міжнародний тероризм. На термінотворчу роль прикметника «дипломатичний» вказує Н.Поліщук: «Вдало проведена дипломатична розмова… це теж певний здобуток, поважний крок наперед в напрямку завоювання для України належного місця» /Шульг. 1934, 150/; «Дипломатична гра навколо нас з певними перервами все продовжується, і ми мусимо весь час напружувати всі свої зусилля, щоб в свій час бути на своєму місці» /Шульг. 1934, 158/; «Послано дипломатичну місію на чолі з О.Шульгіним» /Шульг.1934, 160/; «Наші дипломати О.Шульгін та Р.Смаль-Стоцький, не дивлячись на велику дипломатичну активність та пресову практичність, результатів не досягли» /Шульг. 1934, 160/… На нашу думку, таке часте вживання пояснюється наданню дипломатичних документів офіційності та важливості, адже саме тоді Україна утверджує себе на дипломатичній арені» [8, с. 31].

Трикомпонентні терміноодиниці складаються з вищерозглянутих моделей, які розширені за допомогою іменника або прикметника. Уточнювальну інформацію про предмет частіше передає доданий прикметник. Його конкретизуючу функцію можна проілюструвати такими прикладами: термін міжнародне право за допомогою прикметників гуманітарне, екологічне, економічне, космічне, морське, приватне, публічне, фінансове уточнює свою семантику і, розвиваючи синтагматичне значення утворює видові терміни: міжнародне гуманітарне право, міжнародне екологічне право, міжнародне економічне право, міжнародне космічне право, міжнародне морське право, міжнародне приватне право, міжнародне публічне право, міжнародне фінансове право. «Предмет регулювання міжнародного гуманітарного права – специфічні суспільні відносини, що склалися між його суб’єктами під  час збройних конфліктів» [6, с. 87]. «Від самого початку зародження міжнародного космічного права більша частина фахівців виходила з того, що основні принципи і норми міжнародного права мають поширюватися і на космічну діяльність» [11, с. 533]. «Особливістю міжнародного економічного права є виключно факультативний характер його принципів і стандартів (за винятком принципу свободи моря і мінімуму стандарту міжнародного права)» [6, с. 125].

Ми виділяємо основні частиномовні моделі трикомпонентнів термінів міжнародного права:

1) два іменники + прикметник (дієприкметник):  акваторія Чорного моря, акт доброї волі, акт збройної агресії, анексація чужих територій, анклави відкритого моря, анулювання міжнародного договору, асоціація міжнародного права, баланс міжнародних розрахунків, верховенство міжнародного права, відповідальність за воєнні злочини, відкличні грамоти попередника, визнання іноземного провадження, внутрішній сектор економіки, внутрішня компетенція держави, всесвітня організація по туризму, громадянські права і свободи, денонсація міжнародного договору, Державний прапор України, диверсифікація міграційних процесів, дискримінація національного прапора, доктрина міжнародного права, експорт робочої сили, зона вільної торгівлі, імплементація міжнародного права, кон’юнктура світового ринку, міграційні процеси в Україні, міжнародний процес і арбітраж, Міністерство закордонних справ, національне багатство України тощо. Такі моделі найчастіше утворюються поширенням двокомпонентної терміносполуки за допомогою іменника або прикметника;

2) два прикметники + іменник: адвалорний митний тариф, адміністративні союзи міжнародні, асимільована етнічна група, баланс зовнішньоторговельний активний, відкрите демократичне суспільство,  борг державний фундируваний, валюта вільно конвертована, вільна економічна зона, внутрішні морські води, всесвітня торговельна організація, декларація митна вантажна, державна інвестиційна політика, допомога економічна міждержавна, європейська валютна система, єдиний економічний простір, офіційний дружній візит, інтернаціональна морська організація, міждержавний економічний комітет, міжнародне гуманітарне право, міжнародне економічне право тощо. Це продуктивний спосіб термінотворення, який відбувається за рахунок атрибутивного поширення ад’єктивно-субстантивної бінарної терміносполуки;

3) три іменники: декларація про походження товару, закони і правила війни, засіб ведення війни, Кабінет міністрів України, право держав на самооборону, право нації на самовизначення, принцип незастосування сили, принцип самовизначення народів, штандарт президента України. Аналізовані сполучення утворені або шляхом розширення монокомпонентного терміна бінарною субстантивною сполукою або субстантивне сполучення поширюється однослівним компонентом;

4) до найменш продуктивних моделей ми відносимо сполучення з дієсловами, дієприкметниками та прислівниками:

дієслово + два іменники: блокувати прийняття рішень, відмовляти у виданні візи;

дієслово + прикметник + іменник: висувати територіальні претензії, отримати міжнародне визнання;

дієслово + прислівник + дієприкметник:  бути постійно акредитованим, бути тимчасово акредитованим.

Чотирикомпонентні терміни представлені такими словосполученнями:

1) два прикметники + два іменники: безпека міжнародної цивільної авіації, визнання нових територіальних першооснов, виключна економічна зона України, внутрішнє право міжнародних організацій, всесвітня організація інтелектуальної власності, державна територія спільного користування, Державний митний комітет України тощо.

2) три іменники + прикметник: всесвітня декларація прав людини, міжнародне право прав людини, міжнародні стандарти прав людини, принципи мирного врегулювання спорів, рівень інвестиційної привабливості країни, угода з широкого кола питань, угода про встановлення дипломатичних відносин тощо;

3) три прикметники + іменник: валові міжнародні фінансові потоки, незалежна внутрішня і зовнішня політика;

4) чотири іменники: Міністерство у справах національностей та міграції;

5) словосполучення з абревіальним скороченням: резолюція Генеральної асамблеї ООН , рішення Ради Безпеки ООН.

П’яти- та шестикомпонентні терміносполучення представлені численними комбінаціями ад’єктивно-субстантивних сполучень. Основою їх утворення є розширення двох, трьох чи чотирикомпонентних терміносполучень за розглянутими вище схемами: Міжнародний комерційний арбітражний суд України, юрисдикція над іноземними суднами в територіальних водах, міжнародна охорона людського життя на морі, право власності в міжнародному приватному праві, угода про видачу злочинців іншій державі, валютний курс на основі паритету купівельної спроможності, Морське буксирування суден та інших плавучих засобів, Загальна декларація прав людини 1948 року тощо.

Аналітичний спосіб термінотворення є одним із найпродуктивніших для галузі міжнародного права, оскільки її стрімкий розвиток та значна розгалуженість спричиняє появу все більшої кількості складних понять, які вже неможливо передати однослівним терміном. Завдяки фактично необмеженим можливостям поєднувати терміни, представлені різними частинами мови, аналітичний спосіб творення дає можливість утворювати складні синтаксичні конструкції, що чітко обмежують синтагматику юридичного поняття.

Література

1. Гаращенко Л.Б. Аналітизм як тип термінологічної номінації / Л.Б. Гаращенко // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. – Харків, 2012. – Вип.34. – С. 223-228.
2. Головин Б.Н. Лингвистические основы учения о терминах // Б.Н. Головин, Р.Ю. Кобрин – Москва «Высшая школа», 1987. – 104 с.
3. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании / В.П. Даниленко // Вопросы языкознания. – 1973. – № 4. – С. 76-85.
4. Козак Л.В. Виникнення української електротехнічної термінології та спроби її стандартизації / Л.В. Козак // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. – С. 46 – 50.
5. Луньо П.Є. Структурне моделювання трикомпонентних термінів конституційного права України / П.Є. Луньо // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Збірник наукових праць за ред. проф. Попової І.С. – Дніпропетровськ, 2013. – №14. – С.79-87.
6. Мацко А. С. Міжнародне право: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2003. — 216 с.: іл. — Бібліогр.: с. 207–211.
7. Овсейчик С.В. Формування української екологічної термінології: автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 02.01 «українська мова» / С.В. Овсейчик – К.: Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 2006. – 20 с.
8. Поліщук Н.М. Українська дипломатична лексика періоду УНР: дис…канд.філол.наук: 10.02.02 / Н.М. Поліщук. – К., 1994. – 154 с.
9. Садарчук Й.Д., Кулик О.П. Дипломатичне представництво. Організація і форми роботи. Навчальний посібник / Й.Д. Садарчук. – К.: Україна. – 2001. – 176 с.
10. Теліпко В.Є. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / За заг. ред. Теліпко В.Є. / В.Є. Теліпко, А.С. Овчаренко. – К.: «Центр учбової літератури», 2010. – 608 с.
11. Чуєшкова О.В. Аналітичні номінації в економічній терміносистемі (структурно-типологічний аспект): дис…канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна / О.В. Чуєшкова. – Х., 2002. – 189 с.

О. О. Романова,

Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного

університету, м. Харків

У статті досліджується зміст викладання та основні підходи до навчання української мови у вищій школі як основи формування професійної компетенції студентів нефілологічного ВНЗ. Розглянуто важливі форми організації навчальної діяльності студентів з метою розвитку їхнього професійного мовлення.Зазначено, що рівень готовності студентів до засвоєння знань зі спеціальності за допомогою необхідних комунікативних умінь досягається застосуванням цілісної системи критеріїв відбору змісту і технології формування професійного мовлення українською мовою. Визначена логічна послідовність відбору й обґрунтування етапів і методів розвитку професійного мовлення фахівців.

Ключові слова: зміст викладання української мови, професійна компетентність, професійно-орієнтований підхід, професійні якості мовця.

ФОРМИРОВАНИЕ УКРАИНСКОЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ РЕЧИ СТУДЕНТОВ

В статье исследуется содержание преподавания и основные подходы к обучению украинского языка в высшей школе как основы формирования профессиональной компетенции студентов нефилологического вуза. Рассмотреноважные формы организации учебной деятельности студентов с целью развития их профессиональной речи. Отмечено, что уровень готовности студентов к усвоению знаний по специальности при помощи необходимых коммуникативных умений достигается применением целостной системы критериев отбора содержания и технологии формирования профессиональной речи на украинском языке. Определена логическая последовательность отбора и обоснования этапов и методов развития профессиональной речи специалистов.

Ключевые слова: содержание преподавания украинского языка, профессиональная компетентность, профессионально-ориентированный подход, профессиональные качества говорящего.

FORMING OF UKRAINIAN PROFESSIONAL SPEECH OF STUDENTS

The article deals with the teaching content and main approaches to Ukrainian language teaching in universities as the basis of professional competence development of students of higher educational establishments of non-philological profile.Important  forms of organization of studying of students with the purpose of development of  their professional speech are considered. We pointed out that the students’ level of readiness to acquire knowledge in specialty by means of necessary communicative skills is attained with the help of integral content selection criteria system and the technique of development of professional Ukrainian speech. Having determined the system of learning content functions, we suggested the logical sequence of selection and grounding  stages and methods of the specialists’ professional speech development.

Key words: Ukrainian language teaching content, professional competence, professionally oriented approach, professional qualities of a speaker.

Високі вимоги до професійної підготовки фахівців сьогодні висувають перед вищою школою гідні завдання, одним з яких є пошук ефективних методик розвитку мовленнєвої компетенції студентів економічних спеціальностей. Вміння спілкуватися мовою професії підвищує результативність праці, допомагає комфортно почуватися на виробництві, у колективі, у ділових контактах, що вкотре актуалізує лінгвістичну підготовку зазначеної категорії студентів. Узагальнення наявного в українських вищих школах досвіду формування правильності професійного мовлення майбутніх економістів на заняттях з української мови за професійним спрямуванням сприятиме вирішенню окресленої проблеми.

Програма, складена з застосуванням модульної технології навчання, передбачала підготовку студентів до самостійної роботи над літературою зі спеціальності й була спрямована на розвиток умінь вільно спілкуватися за обраним фахом українською мовою. Завдання підготовки фахівців із вищою освітою визначало комунікативно-практичний, професійно орієнтований характер усього навчання і практичного курсу української мови – корекцію, формування і розвиток навичок аудіювання, говоріння (діалогічного і монологічного мовлення), читання і письма (уміння сприймати інформацію на слух, читання, конспектування, реферування літератури за спеціальністю українською мовою, підготовка наукових доповідей і повідомлень, участь у дискусіях, оформлення ділових паперів – заяв, дипломних і курсових записів тощо). У модульній технології змінюються підходи до методики викладання дисциплін, що передбачає інтеграцію форм навчання, спрямованих на досягнення кінцевої мети – формування професійного мовлення як важливої складової підготовки висококваліфікованого й компетентного фахівця, здатного критично мислити й самостійно обирати рішення у складних професійних ситуаціях. Цьому сприяла методика аудиторних і позааудиторних занять як основа розвитку професійного мовлення студентів. Ефективними організаційними формами роботи у ВНЗ для студентів − майбутніх фахівців різних галузей – є лекції, практичні заняття, семінари, самостійна робота тощо.

За змістом і формою передання інформації лекції поділяються на інформаційні (традиційного характеру), проблемні, підсумкові, консультаційні (оглядові), а за типом їх подання слухачам – монологи (без акценту на реакцію аудиторії); діалоги (діалогічні) – постійна взаємодія зі слухачами; дискусії (розкриття протиріч під час лекції). Сучасна дидактика оперує також інноваційними технологіями, до них належать лекція-візуалізація, лекція-ділова гра, лекція-бліцтурнір, лекція-брифінг, лекція-брейнстормінг тощо. У процесі навчання професійного мовлення  використовувалися такі види, як оглядова лекція, проблемна, діалогова, лекція-прес-конференція, лекція-візуалізація.

Окрім лекції, важливими формами організації навчальної діяльності студентів з метою розвитку їхнього професійного мовлення є семінарські та практичні заняття, що мають свій план проведення залежно від мети заняття та дидактичних комунікативних цілей. У системі ВНЗ на нефілологічних факультетах такі заняття мали формувати креативні вміння студентів із професійного мовлення за фахом. Існує багато різних видів семінарів у ВНЗ:  з елементами проблемності, із використанням «сократівського» методу навчання, семінар-брейнстормінг, із використанням методу «круглого столу», із використанням методу аналізу конкретних ситуацій, семінар-бесіда, семінар-диспут, спеціальний семінар, навчальна тематична дискусія, семінар-екскурсія тощо. Практичні заняття спрямовані на поглиблення теоретичного матеріалу й формування практичних умінь і навичок, вмінь аналізувати й застосовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань. З метою навчання професійного мовлення широко застосовувалися проблемні семінари і практичні заняття різноманітного характеру.

Науково-методична система розвитку фахового  мовлення студентів-нефілологів характеризувалася професійно орієнтованою спрямованістю всього процесу навчання студентів і здійснювалася через засвоєння теоретико-методологічних основ мовленнєвої культури, забезпечення єдності духовного, професійного, соціокультурного і психолінгвістичного аспектів розвитку професійного мовлення студентів, формування потреб і мотивів в оволодінні мовленнєвими знаннями, уміннями і навичками професійного спілкування. Реалізація цих завдань не могла бути виконана без свідомої самостійної роботи студентів, які мають уміти працювати і поповнювати свої знання без контролю з боку викладача.

У системі навчальних занять у ВНЗ застосовувалися також інтерактивні методи навчання – неімітаційні (дискусії, екскурсії); імітаційні неігрові (аналіз конкретних ситуацій, вирішення виробничих завдань, розбір документації, дії за інструкцією); імітаційні ігрові − інноваційні − (ділові ігри, рольові ігри, ігрове проектування), що розкривають великі потенційні можливості у розв’язанні триєдиного завдання: навчання, виховання і розвитку особистості майбутніх фахівців. У зв’язку з цим подана в текстовому підході до навчання професійного мовлення система вправ відповідала наступним вимогам: змістова і функціональна уніфікованість мовного матеріалу для усіх рівнів комунікативних вправ, сполучення різних підходів до навчання (індукція і дедукція, аналіз і синтез, імітація й евристика), широке використання ігрових завдань і елементів проблемного навчання, урахування у вправах специфічних труднощів, що викликають мовленнєву інтерференцію тощо.

Саме текст у системі роботи з розвитку професійного мовлення став основною одиницею навчання (текст як навчальна одиниця і мета навчання). В основу розвитку професійного мовлення покладено текстоцентричний підхід до мовних одиниць, що заклало підґрунтя для продукування студентами професійного дискурсу.

Володіння мовою професійного спілкування – це не тільки сформованість мовної компетенції (норми сучасної української літературної мови, фахова термінологія, специфіка побудови синтактичних конструкцій, текст та дискурс), а й уміння використовувати ці знання на практиці, поєднувати вербальні та невербальні засоби спілкування відповідно до мети, ситуації спілкування, тобто досконала сформованість комунікативних навичок.

У сучасних умовах суттєвим чинником розвитку українського професійного мовлення студентів-нефілологів є оволодіння лексикою і стилем науково-навчальної літератури і літератури за фахом. Нашою метою у розвитку професійного мовлення студентів було визначення форм роботи з текстом за видами мовленнєвої діяльності для побудови самостійних висловлювань із фахових тем із використанням термінів і термінологічної фразеології. Зміст навчального матеріалу з формування українського професійного мовлення студентів-нефілологів пов’язувався з формами роботи з текстом за видами мовленнєвої діяльності, на основі яких виконувалися різні вправи тренувального характеру.

Важливим фактором ефективності формування професійного мовлення є визначення її адекватності змісту. Науковий доробок учених, власний педагогічний досвід та досвід інших викладачів-практиків переконують у тому, що до змісту викладання української мови з метою професійного мовлення мають входити такі компоненти: 1) прагматичний – формування в студентів комунікативних умінь і навичок; 2) гносеологічний – розширення у студентів знань про загальні закономірності розвитку української мови, питання лексики, фразеології, фонетики, граматики, професіонального мовлення, термінологічної лексики тощо; 3) аксіологічний – розвиток у студентів ціннісних орієнтацій і мотивів діяльності.

Досконале вміння читати передбачало як оволодіння всіма видами читання, так і легкість переходу від одного виду до іншого залежно від зміни мети отримання інформації з професійного тексту. Інтенсивне читання наукової літератури зі спеціальності й пов’язана з ним систематична робота над спеціальними термінами максимально наближували процес засвоєння української мови до спеціальних предметів й узгоджувалися з мотиваційною основою її викладання. Це викликало у студентів професійний інтерес до вивчення української мови і підтримувало його на високому рівні протягом усього періоду навчання. Під час дослідження було визначено специфіку аудіювання, процеси, що сприяють розумінню тексту, як віддзеркалення комунікативної професійної компетенції студентів. Проаналізовано аспекти говоріння (монолог-міркування, діалог-бесіда з професійних питань, дискусія тощо), письма, уміння конспектування, тезування, анотування й реферування текстів, написання стислої доповіді як засобу розвитку навичок мовлення. Спостереження за стилем мови науково-навчальної і власне наукової літератури, вивчення термінологічної лексики і фразеології нами здійснювалося на спеціально відібраних текстах,  рекомендованих за дисциплінами з фаху. Отже, мета професійно орієнтованого курсу української мови полягала в удосконаленні набутих умінь і навичок професійного спілкування, що охоплювало чотири основних аспекти (говоріння, читання, аудіювання, письмо) шляхом переносу їх у виробничо-професійну сферу.

Ми визначили рівні сформованості умінь і навичок професійного мовлення студентів-нефілологів визначено за критеріями рівня володіння професійним мовленням (показники: здатність студента виявляти певний рівень обізнаності за темами і розділами курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»; знання фахової термінології; оперування основними видами і жанрами професійно орієнтованих текстів; володіння монологічним і діалогічним професійним мовленням та видами мовленнєвої діяльності за фахом); за критеріями оцінювання рівня сформованості професійного мовлення нефілологів (показники: здатність студента демонструвати професійні вміння, передбачені програмою з курсу; сформованість професійного мислення і мовлення за напрямом майбутньої діяльності студентів, мотивація до їх майбутньої фахової діяльності, стабільність засвоєння мовних знань з української мови як засобу здобуття знань за фахом тощо). У процесі дослідження відповідно до визначених критеріїв нами виділено 4 рівні сформованості професійного мовлення: високий, достатній, середній, низький, за якими здійснено градацію студентів на початку дослідного навчання: на високому і достатньому рівнях відповідно 3% і 27 %; середньому рівні – 54%; низькому – 16%. З урахуванням якісних і кількісних результатів констатувального зрізу на підставі розробленої багатокомпонентної структури розвитку  професійного мовлення майбутніх фахівців виділено інтелектуальний, мотиваційний, предметно-практичний, нормативний і виконавчий аспекти.

Підсумовуючи, зазначмо, що коректування й утримання високої культури мовлення є складовою загальної людської культури. Сьогодні збільшився інтерес до української мови як державної і є недостатнім мати знання, отримані у школі. Випускник ВНЗ повинен добре знати українську мову і використовувати її при виконанні службових обов`язків, адже глибокі знання професійної мови сприяють оволодінню фахом, підвищують ефективність праці, зміцнюють ділові стосунки. Для спеціаліста економічного профілю, зокрема, культура усного й писемного мовлення є не лише відображенням його толерантності, вихованості, інтелігентності, чистоти думок, висловлювань та вчинків, а й визначає загалом культуру його праці й, що важливіше, культуру взаємин у щоденному спілкуванні в усіх сферах мовленнєвої діяльності: від приватного спілкування − до спілкування на державній площині. Проблеми пошуку інноваційних ефективних методик викладання рідної мови в економічних вищих навчальних закладах не вичерпуються матеріалами статті й претендують на продовження. Перспективними можуть стати дослідження особливостей формування професійного мовлення студентів нефілологічних спеціальностей засобами сучасної мультимедійної технології, лінгвістичного програмування тощо.

Література:

1. Білоус М. Екологія українського слова: Практичний словник-довідник / М. Білоус, О. Сербенська. – Львів, 2003. – 68 с.
2. Кравчук О. Культура мовлення – одна з ознак справжнього українця / О. Кравчук, О. Кліщова //Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів, 1998. – № 4. – С. 77–86.
3. Сагач Г. Становлення духовно-інтелектуальної особистості студентів гуманітарного профілю засобами красномовства / Г. Сагач// Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів, 1998. – № 4. – С. 77–86.
4. Сергєєва Л.М. Розвиток комунікативної культури на уроках основ менеджменту у вищому професійному училищі/ Л. Сергєєва // Професійна освіта: теорія і практика. – Харків, 1998. – № 1–2 (7–8). – С. 92–100.

Харківський інститут фінансів

УДУФМТ

This article takes the increasingly global nature of society in the world, and in Ukraine in particular, as the framework for reviewing influence of diversity and muliculturism on Ukrainian people’s national identity. The work is aimed at finding the ways of becoming global preserving national identity. The problems of diversity in Ukraine are viewed in relation to the impact of globalisation processes and multiculturalism as a way to respond to this diversity.  The data  proving  ethnic, religious, language diversity is presented. Values of autonomy and equality as basics for  the theory of multiculturalism are revealed. Culture is said to be instrumentally valuable to individuals for choice and self-respect. The typology of language policies that can be used to classify responses to cultural diversity at given points in a country´s history is introduced; the formal nature of  language diversity policy in the Soviet Union and its negative impact on Ukrainian identity formation  is shown.

The possible ways of becoming part of the global world preserving  country’s identity are outlined as full interaction between citizens, understanding and engaging with issues concerning the wider world, making sense of  identity and developing a sense of belonging, establishing the relationship between global processes and local experiences.

Key words: multiculturism, identity, diversity, globalisation, interdependence, Ukrainian people.

В роботі досліджуються зростаюча розмаїтість в Україні, зокрема у зв’язку із впливом глобалізаційних процесів та полікультурність як спосіб реагування на це розмаїття. Наголошується, що для українського народу, щоб зберегти свою ідентичність на шляху до глобалізованого світу, необхідно  розвивати почуття приналежності, повну взаємодію між громадянами; вирішальне значення має встановлення відносин між глобальними процесами та місцевим досвідом.

Ключові слова: полікультурність, ідентичність, розмаїття, глобалізація, взаємозалежність, український народ.

В работе исследуются растущее многообразие в Украине, в частности в связи с влиянием глобализационных процессов, и поликультурность как способ реагирования на это многообразие. Отмечается, что для украинского народа, чтобы  сохранить свою идентичность, двигаясь к глобализированому миру, необходимо развивать чувство принадлежности,  осуществлять полное взаимодействие граждан; решающее значение имеет установление отношений между глобализационными процессами и  опытом на местах.

Ключевые слова: поликультурность, идентичность, многоообразие, глобализация, взаимозависимость, украинский народ.

The relevence of the theme is caused by current political, geopolitical, historical and cultural processes linking Ukraine with the rest of the world. The Ajegbo report on Diversity and Citizenship: Curriculum Review states that “everyone’s lives are shaped by the forces of globalisation, increased migration, and greater social pluralism” [1; p. 20]. In Ukraine, like in many other countries, globalisation is having a strong impact at social, economic and cultural levels which is causing rapid social changes. These changes are also often connected with the ambiguity about identity and sense of place in the world. Debates about the relationships between race, religion, culture and identity in response to the Revolution of Dignity, annexation of the Crimea by Russia, increase in economic migration, global and local terrorism and the impact of the consumer culture have led to Ukrainian politicians, for example, promoting the need for a major debate on unitarity which has become linked to citizenship. A number of  researchers argue, that young people are most directly affected by globalisation and therefore central to current debates on entering global space identifying themselves as a nation. They are experiencing globalisation on an everyday basis through employment patterns, the friendship groups they develop, their usage of the internet (particularly for social networking) and wider cultural influences on their lifestyles [3, p. 48-61]. They are the main targets of global consumer cultures and are increasingly targeted with messages concerning global social problems[6,  p. 1-14].

The article is aimed at viewing problems of diversity and multiculturalism in Ukraine, and finding possible ways of becoming global preserving  national identity.

A great number of scholars, including Held, McGrew, Ray, Robertson, Tomlinson, Castells, Urry researched the problem of globalisation and its relation to identity [5; 9; 13; 14; 18; 20]. Giddens suggests that globalisation can be defined as “the intensification of worldwide social relations which link distant localities in such a way that local happenings are shaped by events occurring many miles away and vice versa”[9].  However, we agree with Bourn who supports  Harvey’s idea that globalisation should primarily be regarded as being about the interdependence of societies on a world scale, about existing links and those that can be developed globally between individuals, communities, nations and organisations [3].

Discussing the issue of diversity, we consider the definition of Merriam-Webster dictionary which describes the term “diversity” as:

– the condition of having or being composed of differing elements: variety; especially: the inclusion of different types of people (as people of different races or cultures) in a group or organization.

– an instance of being composed of differing elements or qualities: an instance of being diverse [12].

That diversity characterizes the vast majority of the countries in the world,  on the other hand, identitarian claims of ethnic, religious and cultural varieties are becoming even stronger. The Ukraine Demographics Profile 2014 [17] demonstrates ethnic, religious and language diversity of the country:

Such developments towards diversity seriously challenge the governments, which react to them through different policies, ranging from assimilationism and integrationism, to differentialism. The latter, not always intentionally conceived, involves indirect exclusion, implicit in cultural and institutional practices and active exclusion, which may go as far as apartheid and even genocide [3, p. 49].

In respond to cultural and religious diversity a theory of multiculturism was created. In language policies it serves as a possible way of coping with challenges caused by ethnic and cultural diversity. Will Kymlicka has developed this most influential theory based on the liberal values of autonomy and equality[10; 16]. Culture is said to be instrumentally valuable to individuals, for two reasons. Firstly, it enables individual autonomy. One important condition of autonomy is having an adequate range of options from which to choose. Cultures provide contexts of choice, which provide and make meaningful the social scripts and narratives from which people fashion their lives [2].  Secondly, culture is instrumentally valuable for individual self-respect. Basing on communitarian and nationalistic theories, Will Kymlicka argues that there is a deep and general connection between a person’s self-respect and the respect accorded to their cultural group. Multicultural claims include religion, language, ethnicity, nationality, and race. Language and religion are at the heart of many claims for cultural accommodation by immigrants. The key claim made by minority nations is for self-government rights [16]. Kymlicka, like other liberal theorists of multiculturalism, point out that states cannot be neutral with respect to culture. In culturally diverse societies, we can easily find patterns of state support for some cultural groups over others. While states may prohibit racial discrimination and avoid official establishment of religion, they cannot avoid establishing one language for public schooling and other state services (language being a paradigmatic marker of culture) [10, p. 111].

Sarah Song introduces a rough typology of language policies that can be used to classify responses to cultural diversity at given points in a country´s history. The first category, the smallest one, includes countries which are essentially monolingual and favour monolingual language policies, including in education. The second category of countries are those which hold a monolingual national language policy and a monolingual educational policy, with limited recognition of their multilingual nature, derived from regional languages and immigrant populations (France). In the third category of countries the language of the majority is the dominant one, but it has no constitutional or official status and there is some scope within the school system for bilingual education on a transitional basis (i.e. use of the mother tongue in order to better accede to the dominant language at a later stage). The United States is an example in this category. A fourth category of countries includes Nation-States which give some institutional recognition to their multilingual character without truly promoting diversity (Belgium and Switzerland).  Canada is referred by Sarah Song to the fifth category, as a country which has two official languages but which recognizes the possibility of schooling in other languages including native languages [16].

A sixth category, according to the researcher, includes those federal States which attempted to develop linguistic diversity as well as to promote the use of a single language of wider communication (The ex-Soviet Union and the ex-Yugoslavia). Sarah Song considers their policies  regarding linguistic diversity generous and the most fragile in times of social crisis.  The author notes, that the policy of the Soviet Union was based on the assumption that socialization to the new revolutionary ideas depended primarily on education in the mother tongues and, at a later stage, the learning of Russian as the language of national cohesion [16].  The Ukrainian researcher of problems of national identity Mykola Ryabchuk argues, that all these was done formally; the  Ukrainian language in the USSR formally was not banned, but the perfect system of educational, promotional, administrative measures resulted in a spectacular phenomenon of “national faint” (a term belongs to Zabuzhko). Consequently, M. Riabchuk concludes that none of the nineteenth or twentieth century transformations in Ukraine led to formation of national identity, on the contrary – the most favorable conditions were created so that  millions of “locals” firmly borrowed hatred and contempt for all Ukrainian – primarily to language as the main manifestation and symbol of Ukrainian identity from the Russian colonialists  [15, p. 206 – 207].

Opposing Russian aggression nowadays, the Ukrainian people have succeeded in consolidating even more than for the whole period since proclaiming independence in 1993, being proud of their language, culture, and history.  At the same time, the year of 2016 is announced to be the year of English language in Ukraine. However, the national interests of Ukraine are harmed by excessive politicization of ethnicity that reinforce confrontation (linguistic, ethnic, inter-confessional, geopolitical) when the fore demands political autonomy. Such processes  generate conflicts and threaten the national security of Ukraine. A variety of ethnic, religious, regional composition of Ukrainian society can only be a factor of stability in the conditions of full interaction between citizens, when different segments will form a single civil and national community, a political nation.

To sum up, the debate concerning nation-building is even more complex to the extent that language groups cross national boundaries, and political instability and economic crisis have a great impact on it. UNESCO’s position over the last five decades has been to promote wherever possible, the right to learn in one´s mother tongue, as well as the right to access to languages of wider communication [19]. An increasingly-interdependent world characterized by diversity makes this goal an essential priority. There is no lasting democracy or social justice, let alone peace, without such respect and understanding [11]. Full interaction between citizens, understanding and engaging with issues concerning the wider world, making sense of  identity and developing a sense of belonging, establishing the relationship between global processes and local experiences will probably contribute to preserving national identity of Ukrainians in global world. The recent developments in Ukrainian policy towards EU give hope for building true democracy in Ukraine.

REFERENCES:

1. Ajegbo K., Kiwan D., Sharma S. Diversity and Curriculum Review / K. Ajegbo // London: DfES, 2007. –  p. 20.
2. Appiah A. The Ethics of Identity / A. Appiah // Princeton: Princeton University Press, 2005.  – 358 p.
3. Bourn D. Young people, identity and living in a global society / D. Bourn // Policy & Practice: A Development Education Review, Vol. 7, Autumn, 2008. –
4. 48-61.
5. Burbules N., Torres C. Globalization and Education: Critical Perspectives / N. Burbules // New York: Routledge, 2000. –  p. 1-26.
6. Castells M. The Rise of the Network Society / M. Castells // Cambridge: Blackwell Publishers, Inc., 2000.  – 594 p.
7. Dolby N., Rizvi F. Youth Moves – Identities and education in global perspectives / N. Dolby // New York: Routledge, 2008. – p. 1-14.
8. Edwards R., Usher R. Globalisation and Pedagogy / R. Edwards // London: Routledge, second edition,  2008.  – 200 p.
9. Giddens A. Modernity and Self-Identity: Self and Society in the Late Modern Age / A. Giddens // Cambridge: Polity Press, 1991. – 264 p.
10. Held D. & McGrew A. The Global Transformations Reader: An Introduction to the Globalization Debate / D. Held // Cambridge: Polity Press, 2003. – 624 p.
11. Kymlicka W. The Rights of Minority Cultures / W. Kymlicka // Oxford: Oxford University Press, 1995. – p. 111.
12. McAll C. Class, Ethnicity and Social Inequality/ C. McAll // McGill University Press, 1990. – 295 p.
13. Meriam-Webster Dictionary / [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.merriam-webster.com/dictionary/diversity.
14. Ray L . Globalisation and Everyday Life / L. Ray // Abingdon: Routledge,2007.
15. Robertson R. Globalisation: Social Theory and Global Culture / R. Robertson // London: Sage, 1992. – 224 p.
16. Рябчук Микола. Українські комплекси / Національна ідентичність: Хрестоматія. // Упоряд. Т. С. Воропай. – Харків: Крок, 2002. – 316 с.
17. SongS. Multiculturalism / S. Song // EdwardN. Zalta (ed.) // The Stanford Encyclopedia of Philosophy, Spring 2014 Edition // [Електронний ресурс] – Режим доступу http://plato.stanford.edu/archives/spr2014/entries/multiculturalism/.
18. TheUkraineDemographicsProfile 2014 / [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.indexmundi.com/ukraine/demographics_profile.html
19. Tomlinson J. Globalisation and Culture / J. Tomlinson // Chicago: Chicago Press, 1999. – 238 p.
20. UNESCO 144 EX/15 Item 4.4.1. Protection and Promotion of the Cultural Rights of Persons Belonging to Minorities within UNESCO´s fields of Competence/ UNESCO Headquarters // Paris, April 1994.
21. Urry J. Global Complexity / J.Urry //  Cambridge: Polity Press, 2003. – 172 p.

Т. О. Лелека

Кіровоградський державний

педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

У статті охарактеризовано особливості використання англоамериканізмів в українській мові початку ХХІ століття як результату мовних контактів. Досліджується проблема розмежування значень термінологічного ряду англоамериканських запозичень сфери безперервної освіти: коуч, ментор, тьютор, едвайзер, фасилітатор. На підставі семантичного аналізу за допомогою словників, а також звернення до етимології понять зроблена спроба з’ясувати відмінності використання цих понять та уточнити сферу їх професійного узусу. Визначено доцільність використання запозичених синонімів у мові-реципієнті.

Ключові слова: англоамериканізм, запозичення, мовні контакти, коуч, ментор, тьютор, едвайзер, фасилітатор, мова-реципієнт.

The article deals with the peculiarities of the use of angloamericanisms in the Ukrainian language of the beginning of the 21^st century as a result of linguistic contacts. The problem of differentiation of the meanings of terminological line: couch, mentor, tutor, advіsоr, facilitator – is examined according to the field of continual education. On the basis of semantic analysis of dictionaries and network search, and also address to etymology of concepts an attempt is done from the linguistic and pedagogical points of view to find out the connotative differences of these concepts and define the area of their professional use. It is found out that the listed terms for the modern system of continuous education are specific and their use depends on the cultural and professional context. The clear border of their application exists neither in the Ukrainian nor in foreign scientific-pedagogical sources. Some terms appear more organic for the system of continual education (mentor, adviser). The word tutor is widely distributed within all the formal stages of education “school – university – system  level of proficiency training”. The terms couch and facilitator are in a greater degree correlated with informal education. In the Ukrainian educational terminology the concept accompaniment; is closer to this terminological line.  Expediency of its use in the language-recipient is determined

Key words: angloamericanism, loan, linguistic contacts, couch, mentor, tutor, advіsоr, facilitator, continual education, language-recipient.

В статье охарактеризованы особенности использования англоамерикакнизмов в украинском языке начала ХХІ столетия. Исследуется проблема разграничения значений терминологического ряда англоамериканизмов сферы непрерывного образования: коуч, ментор, тьютор, эдвайзер, фасилитатор. На основании семантического анализа с помощью словарей, а также обращения к этимологии понятий сделана попытка выяснить отличия использования данных понятий и уточнить сферу их профессионального узуса. Определена целесообразность употребления заимствованных терминов в системе языка-реципиента.

Ключевые слова: англоамериканизм, заимствование, языковые контакты, коуч, ментор, тьютор, эдвайзер, фасилитатор, язык-реципиент.

Мова – динамічна система, яка постійно розвивається та змінюється. Вплив однієї мов на іншу – явище екстралінгвістичне. Будь-які культурні, політичні та економічні контакти дають можливість для мовних змін                      [4, c.119].

Початок XXI століття характеризується активізацією науково-технічного прогресу, перетвореннями у суспільно-політичному, економічному, культурному житті України, що знаходить своє відображення в мові. Зміни в системі української мови, зокрема лексико-семантичній, є закономірним явищем її розвитку й однією з проблем сучасних лінгвістичних досліджень [1, c. 56]. Зовнішні імпульси мовних змін, серед яких основне місце належить мовним контактам, комунікативні потреби зумовлюють інтенсивні модифікації українського лексикону й появу значної кількості запозичень. Домінуючу позицію серед них займають англоамериканізми, що пов’язано із набуттям англійською мовою статусу глобальної. Швидке й не завжди виправдане надходження англомовних одиниць порушило проблему збереження національної самобутності української мови та стало причиною двостороннього ставлення мовців до англоамериканізмів: з одного боку, розуміння необхідності заповнення термінологічних та понятійних лакун, з іншого, – протидія масової культурно-мовної свідомості потоку іншомовних елементів як тому, що порушує національні основи [2, c. 90].

На початку ХХІ століття українська мова є активним акцептором лексичних одиниць з англійської мови, а процес запозичення, на думку таких науковців, як О.В. Васильєв, О. Зеленін, Л. Баш. О. Маринова, О. Хлинова та інших, набуває масового характеру. Основною ознакою сучасного процесу запозичення є швидка фонетична, графічна, граматична, сематична та словотвірна адаптація нових англоамериканізмів у мові-реципієнті. Функціонування у сучасній українській мові великої кількості англоамериканських запозичень поставило перед лінгвістами нові завдання: з одного боку, всебічно вивчити вплив нової лексики на систему мови-реципієнта, а з іншого, виявити закономірності інтеграції запозичень у фонетичну, лексичну словотвірну та граматичну системи мови [4, c. 90].

У зв’язку з сучасною тенденцією англоамериканізації та з неоднозначним ставленням реципієнтів до запозичень важливим є дослідження призначення англомовних лексем в українській мові. Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на різнобічне вивчення аспектів англоламериканських запозичень. Так, науковці намагалися дати їм загальну характеристику (О. Дьолог, О. Зеленін, Т. Зогоруйко, І. Каминін, М. Каранська, Т. Кияк, С. Рижиков), розглядали їх семантичні групи (В. Сінгалевич, Н. Попова).  Значною мірою увагу мовознавців привертав також процес освоєння англійської лексики в українській мові, її словотвірний потенціал (І. Кулинич, Є. Козир, Л. Кислюк), але доцільність використання англоамериканізмів, а також розмежування значень запозичених синонімів є недостатньо вивченими, що визначило актуальність дослідження.

Західна система освіти раніше почала використовувати підхід, який орієнтований на учня (learner-centered approach), тому й новітні функціональні ролі викладача, що розвиваються у сучасній освіті на початку ХХІ століття, стали позначатись англомовними запозиченнями. Як наслідок, досі не позначені межі їх використання у мові-реципієнті.

Об’єктом роботи є термінологічний ряд запозичених синонімів сфери безперервної освіти, що представлений словами коуч, ментор, тьютор, фасилітатор, едвайзер/едвайзор.

Предметом дослідження є зіставлення семантики та визначення сфери застосування синонімічних англоамериканізмів в українській мові

Мета роботи — визначити особливості використання синонімічних англоамериканізмів сфери безперервної освіти українській мові початку ХХІ століття, що передбачає вирішення наступних завдань:

• побудова синонімічного ряду англоамериканізмів сфери безперервної освіти;
• виявлення семантичних відмінностей у синонімічних словах;
• установлення особливостей їх застосування в українській мові на початку ХХІ століття

Використання ангоамериканізмів в українській мові на початку ХХІ століття має позитивні та негативні наслідки. У якості позитивного впливу  стало швидке заповнення термінологічних лакун мови-реципієнта що було визначено умовами глобалізації [3, c.23].

Термінологія вважається найбільш динамічною сферою лексики на сучасному етапі розвитку мови, оскільки термін є особливим типом лексичної одиниці. Звідси виникає проблема узуальної полісемії, коли різні автори позначають одним терміном різні поняття. Зазначена проблема ускладнюється через процеси глобалізації та модернізації освітньої сфери. Сучасні процеси гуманізації та гуманітаризації породжують інноваційні форми організації педагогічної діяльності. Оскільки багато освітніх методичних інновацій потрапляють із західних культур, то понятійний апарат, що слугує для позначення нових реалій, виникає спочатку в іншомовному варіанті, а потім набуває питомого еквіваленту. Звідси й поява у сучасній педагогіці останнього десятиріччя великої кількості запозичених термінів.

Одним з важливих наукових завдань у будь-якій сфері знань є упорядкування сукупності термінів, коли наявні поняття аналізуються та систематизуються.

Сучасний англійський словник синонімів подає наступні ряди термінів (у відповідності з педагогічним значенням):

teacher (n) – coach, educator, guide, guru, instructor, master, mentor, professor, scholar, schoolteacher, specialist, trainer, tutor, lecturer [5, c. 401];

mentor (n) – advisor, coach, consultant, educator, guide, guru, instructor, teacher, trainer, tutor, wise man, advisor, counselor [5, c. 305];

tutor (n) – coach, educator, guardian, instructor, lecturer, private instructor, tutorial [5, c. 427];

advisor(n) – mentor, counselor [5, c. 18];

coach (n) – instructor, private instructor, tutor [5, c. 106];

facilitator (n) – a facilitator is a person or organization that helps another person or organization to do or to achieve a particular thing [5, c. 200].

Приклади словникового пояснення запропонованих термінів говорять про неоднозначність їх тлумачення та перетин (часткову синонімічність) значення. Звичайно, домінантою синонімічного ряду термінів є слово teacher, яке співвідноситься з українським поняттям учитель (викладач), що є стилістично нейтральним.

Слово коуч  (від французького сосhе германського kotsche – карета) почало використовуватись у 1830 році в Оксфордському університеті як студентський сленг у значенні “наставник, який приводить студента на екзамен”. У значенні “тренер” (спочатку спортивний), “інструктор” поняття використовується з 1861 року. У сучасному міжнародному розумінні коуч – це спеціаліст, який допомагає успішному досягненню конкретної цілі, отриманню позитивно сформованих нових результатів у житті та роботі. Після допомоги коуча в отриманні необхідної інформації та навичок його клієнт вирішує своє завдання самостійно. Під час групової роботи професійна роль коуча – це вміння допомогти учасникам своєї команди працювати більш ефективно [7, с. 36].

Коучинг – це система реалізації сумісного соціального, творчого потенціалу учасників процесу розвитку з метою отримання максимально можливого ефективного результату [7, с. 57].

У сучасній економічній літературі, наприклад, лексема коуч (coach) вживається у значенні “консультант зі створення структури штату, кадрової політики і стратегій кризового менеджменту; той, хто проводить психологічні тренінги для керівників та персоналу компанії”.

Таким чином, поняття коуч  у сучасній трактовці близьке до контексту безперервної професійної освіти. В українській освітній практиці коучинг знаходить все більшу і більшу сферу розповсюдження.  У багатьох компаніях коучинг застосовується разом зі стандартними програмами. Він став способом виявити й активізувати внутрішні ресурси співробітників.

Ментор (від лат. mentos – намір, ціль, дух, monitor – той, хто                наставляє) – керівник, учитель, наставник, вихователь [8, с. 318]. Менторство означає відношення між людиною, яка не має досвіду, і людиною з досвідом. В освіті це поняття традиційно сприймається як особистісні довготривалі відношення між наставником та студентом, що дозволяють другому розвиватись професійно [10, с. 135].

На відміну від наставника, ментор — це людина, яку обирають самостійно, щоб досягнути зростання, а отже самостійно встановлюють інтенсивність та напрямок навчання. Завдання ментора — допомагати людям тоді. І хоча ці два терміни часто вживаються як синоніми, існує доволі суттєва відмінність між наставниками та менторами. Перший призначається організацією, щоб допомогти досягти мети компанії, тоді як другого вільні вибрати люди самі, щоб досягти індивідуального зростання. Сьогодні багато людей називають себе наставниками, тоді як по суті вони виконують роль менторів.

Тьютор – (від лат. tutorem – наставник) у значенні “старший, який має опікувати студента на заняттях” фіксується у джерелах з 1580 року. Феномен тьюторства пов’язаний з історією європейських університетів і походить з Великобританії. Він сформований  наприкінці XIV століття у класичних англійських університетах. З того часу тьюторство позначає форму університетського наставництва між професором та студентом. Його мета – поєднання на практиці змісту життя студента та академічних ідеалів. З XVII століття сфера діяльності тьютора поширюється. Він визначає, які лекції та практичні краще відвідувати, як складати план навчальної роботи, стежить за академічною успішністю студента. У XVII столітті тьюторська система офіційно визнається частиною англійської університетської системи, лекційна система слугувала лише додатком до неї. Таким чином, тьютор – педагогічна позиція, яка забезпечує можливість розробки індивідуальних освітніх програм для студентів і супроводжує процес навчання у системі додаткової безперервної освіти.

Едвайзер/едвайзор (аdvisor) – від старофранцузького avisen у значенні “роздумувати” (кінець XII століття). В українській мові фонетично та графічно передається варіативно. Значення “давати пораду” з’явилось наприкінці XIV століття. Едвайзер/едвайзор – це викладач, який виконує функції академічного наставника студента, навчає його якоїсь спеціальності. Він впливає на вибір траєкторії навчання (формування індивідуального навчального плану) та засвоєння програми, бере участь у підготовці всіх необхідних інформаційних матеріалів щодо організації навчального процесу [8, с. 35]. Едвайзер/едвайзор поєднує риси радника, керівника, ментора, але жоден термін окремо не вичерпує його значення у повному обсязі.

Фасилітатор (англ. facilitator, від лат. facilis – легкий, зручний) – це людина, яка забезпечує успішну групову комунікацію. Контролюючи дотримання правил зустрічі, її процедури та регламенту, фасилітатор дозволяє її учасникам сконцентруватись на меті та змісті зустрічі. Таким чином, він вирішує двояке завдання, що сприяє комфортній атмосфері та плідності обговорення. У контексті етимології терміну це той, хто робить процес комунікації зручним та легким, допомагає групі зрозуміти загальну мету і підтримує позитивну групову динаміку для досягнення цілей дискусії і не захищає при цьому жодної зі сторін. Роль фасилітатора: 1) заохочення учнів до ефективного спілкування; 2) залучення учнів до дослідження, практичного застосування вмінь та навичок; 3) відстеження процесу навчання учнів.

Термін часто використовують відносно до спілкування off-line груп, але сучасний стан науки та методи фасилітації ефективно адаптують його до  on-line оточення. Інколи термін фасилітатор вживається замість терміну модератор, тому важливо розмежувати зміст цих понять:

• модератор слідкує за виконанням встановлених правил та норм, а фасилітатор допомагає членам групи побудувати шлях вирішення питання;
• модератор не відслідковує зміст з позиції відповідності завданню, а основна мета фасилітатора – покращити ефективність роботи групи, що виявляється на рівні якості контенту [6, с. 198].

Отже, використання зазначених термінів є для сучасної системи безперервної освіти специфічним та залежить від конкретного професійного контексту. Чітко визначеної межі у їх застосуванні не існує ні в українських, ні у зарубіжних науково-педагогічних джерелах. Часто одне поняття визначається через інше. Зазначені освітні механізми характерні для гуманістичного підходу, де авторитарна роль педагога замінюється більш м’яким наставництвом, керівництвом. Широке коло педагогічних функцій, що співвідносяться з різними можливими формами допомоги учню, ускладнює теоретичне розмежування термінів.

Отже, деякі терміни є більш обмеженими у системі безперервної професійної освіти (ментор, едвайзер/едвайзор). Поняття тьютор як наставник, професіонал, який відповідає не лише за академічну успішність, але й за якості людини, знаходить ширше розповсюдження у рамках усіх формальних ступенів освіти. Терміни коуч та фасилітатор за своїми функціями належать до неформальної освіти. До того ж поняття коуч передбачає надання платних послуг.

Термінологічний ряд: ментор, тьютор, едвайзер/едвайзор, коуч, фасилітатор не завжди піддається однозначному тлумаченню. Важливо розуміти, що зазначені терміни є достатньо специфічними і не можуть використовуватись поза конкретним контекстом. Перспективи подальшого дослідження пов’язані з тенденціями використання та розмежування зазначених термінів в українській мові на наступному етапі її розвитку.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Беков Х. А. Терминология в системе дополнительного педагогического образования: словар / Х. А. Беков, С. В. Широбоков, И. И. Кирьянов и др. – М. : ИПК госслужбы, 2001. – 107 с.
2. Володина М. Н. Национальное и интернациональное в процессе терминологической номинации / М. Н. Володина. – М : Изд-во МГУ, 1993. — 112 с.
3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352с.
4. Крысин Л. П. Проблемы представления новых иноязычных заимствований в нормативных словарях // Крысин Л. П. Слово в современных текстах и словарях: Очерки о русской лексике и лексикографии. — М. : Знак, 2008. – С. 83–97.

5.     Словарь синонимов английского языка / Dictionary of Synonyms / [Под ред. С. Матвеева] / -– М. : АСТ Восток-Запад, 2006. – 536 с.

6. Сучасний словник іншомовних слів / [укл. О. І. Скопненко,          Т. В. Цимбалюк]. – К. : Довіра, 2006. – 789 с.
7. John Whitmore Coaching for Performance: GROWing Human Potential and Purpose / John Whitmore Тhe Principles and Practice of Coaching and Leadership. – 4th Edition People Skills for Professionals – Nicholas Brealey Publishing. – 168 р.
8. Macmillian English Dictionary for Advanced Oxford OX4 PP. A&C Black Publishers Ltd, 2005. – 856 p.
9. Oxford Advanced Learner’s English Dictionary / A. S. Hornby, Wehmeier. – [6^th edition]. – Oxford University Press, 2005. – 1952 p.
10. Rogers C. A Way of Being // A Rogers -– Boston: Houghton Mifflin, 1980. – 283 р.
11. The Concise Oxford Dictionary of English Etymology / [Edited by                  F. Hoad]. – Publisher : Oxford University Press, 2003. – 676 p.

Мачульська К. Я.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

У статті здійснено аналіз поглядів вчених щодо визначення понять комунікативної стратегії і тактики, схарактеризовано комунікативні стратегії і тактики у рекламних салоганах Інтернет-магазинів на матеріалі англомовних веб-ресурсів.

Ключові слова: комунікативна стратегія, комунікативна тактика, комунікативна лінгвістика, рекламний слоган, Інтернет-магазин.

В статьеосуществлен анализвзглядовученыхна понятиякоммуникативнойстратегииитактики, охарактеризованокоммуникативныестратегииитактикиврекламныхслоганахИнтернет-магазинов на материалеанглоязычныхвеб-ресурсов.

Ключевые слова: коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, коммуникативная лингвистика, рекламный слоган, Интернет-магазин.

The author has demonstrated convincing understanding of the fact that the study of communication strategies and tactics occupies an important niche in the modern communicative linguistics. The relevance of this article lies in the fact that interest of modern linguistics to the search of patterns and mechanisms of communicative influence on the recipient is growing constantly. The views of scientists on definitions of communication strategy and tactics have been analyzed in the article. Communication strategies and tactics in the advertising slogans of online-stores based on the English-language web-resources have been determined and analyzed according to the linguistics means. Author has defined two communicative strategies for online-stores slogans: 1) strategy of encouraging the consumer to choose the appropriate good or service; 2) strategy of positioning the organization in the market. Also various communication tactics, with the help of which those two strategies can be realized, have been described. They are:  1) tactics of appeal to the consumer; 2) tactics of target group indication; 3) tactics of ambiguity / disambiguity of the expression, content and references; 4) tactics of demonstrations of the organization’s advantages and exclusiveness; 5) tactics of emphasizing of competence, experience, traditions and values; 6) tactics of goods or services naming; 7) tactic of using the store name. This article is an independent and complete research and its conclusions are logical and reasoned.

Keywords: communication strategy, communication tactics, communicative linguistics, slogan, online-store.

Протягом останніх років розвиток нових технологій призвів до кардинальних змін у процесі вивчення процесу комунікації. Для лінгвістів Інтернет – особливе комунікативне середови­ще, у якому успішно співіснують усний і писемний варіанти мови з різною жанрово-стилістичною спрямованістю. У сучасному мово­знавстві є низка праць, присвячених проблемам медіа-лін­гвістики, теорії комунікації та дискурсології. У них здебільшого зосереджено увагу на вивченні інформаційно-комунікативного процесу в умовах всебічного впровадження Інтернет-технологій. Так, російські, українські та білоруські лінгвісти (Ф. С. Бацевич, А. Д. Бєлова, Б. М. Гаспаров, В. Б. Бурбело, В. І. Карасик, М. Л. Макаров) вивчають та описують специфіку Інтернет-дискурсу; у дисертаційних роботах О. В. Винарієвої, Є. Н. Галич­кі­ної, С. С. Данилюк, М. В. Коломієць розглянуто структурно-змісто­ві та функціонально-технічні характеристики веб-сайтів, ком­п’ютерних конференцій, Інтернет-новин у гіпертекстовому форматі. Але недостатньо дослідженою залишається прагматичний аспект назв Інтернет-магазинів та їх рекламних слоганів.

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом сучасної лінгвістики до пошуку моделей і механізмів комунікативного впливу на адресата. Вкрай необхідним є вивчення прагматичного аспекту у рекламному дискурсі, де  реалізується мовленнєва установка на вплив. Останнім часом у зв’язку зі зміщенням лінгвістичних досліджень в антропоцентричну сферу, активізацією зацікавлень прагматичними і комунікативними аспектами мовних одиниць, вагомими у сучасному мовознавстві є дослідження мовного маніпулювання, засобів мовного впливу на свідомість. Наукові студії спрямовані на всебічне вивчення комунікативних актів, комунікативних стратегій і тактик, зокрема, у сфері Інтернет-спілкування.

Ми ж ставили за мету виокремити комунікативні стратегії і тактики у рекламних слоганах Інтернет-магазинів і проаналізувати їх з точки зору використання лінгвістичних засобів.

Словник сучасної англійської мови видавництва Longman дає такі визначення поняттю “стратегія”: 1) сплановані серії дій для досягнення чогось; 2) уміння планувати дії армії, наприклад, у війні; 3) уміле планування в цілому [7]. Тобто, спочатку термін “стратегія” фігурував виключно у військовій справі. У 1972 р. Л. Селiнкер у праці “Interlanguage” вперше вжив термін “комунікативні стратегії” для позначення процесів, що використовуються в ході спілкування для компенсації дефіциту лінгвістичних ресурсів [8, с. 186].

У “Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти”, які у листопаді 2011 року своєю Резолюцією Рада Європейського союзу рекомендувала до використання для опису досягнень тих, хто вивчає іноземні мови у Європі та, поступово, в інших країнах, поняття “стратегія” визначається як “певним чином організована, цілеспрямована та керована лінія поведінки, обрана індивідом для виконання завдання, яке він ставить собі сам/сама, або з яким він/вона стикається” [2, с. 10].

У лінгвометодиці комунікативну стратегію інтерпретують як альтернативний план подолання труднощів у спілкуванні, коли бракує лінгвістичних, фактичних, соціокультурних знань, коли необхідно подолати нерозуміння, що виникло під час спілкування, або підтримати розмову [5, с. 39].

Нас цікавить термін “комунікативна стратегія” з точки зору прагмалінгвістики. Незважаючи на те, що комунікативні стратегії є предметом багатьох лінгвістичних досліджень, однозначного визначення терміна досі не існує. Кожен дослідник пропонує своє розуміння цього явища, проте в основі його лежить одна й та сама ідея. Ми вважаємо, що це пов’язано з тим, що природа мовленнєвого спілкування є багаторівневою та поліфункціональною.

І. Н. Борисова стверджує, що комунікативна стратегія є способом організації мовленнєвої поведінки відповідно до задуму, інтенцій комунікантів. Вона передбачає відбір фактів та їх подання в певному висвітленні з метою впливу на інтелектуальну, вольову та емоційну сферу адресата [1, c. 85 – 86].

На думку російської вченої О. Іссерс, “мовленнєва стратегія включає в себе планування процесу мовленнєвої комунікації залежно від конкретних умов спілкування та індивідуальностей комунікантів, а також реалізацію цього плану. Іншими словами мовленнєва стратегія – це комплекс мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативних цілей” [3].

Є. Клюєв говорить про те, що введення поняття комунікативної стратегії призводить до необхідності звернення до інших понять комунікативної лінгвістики, серед яких і комунікативна тактика. Цей термін також запозичений з військової сфери. В перекладі з грецької слово тактика означає  мистецтво шикування військ. В комунікативній лінгвістиці – це конкретні мовленнєві дії, що мають на меті досягнення впливу на певному етапі стратегічної взаємодії. Отже, Є. Клюєв визначає комунікативну тактику як сукупність практичних ходів у реальному процесі мовленнєвої взаємодії, тобто комунікативна тактика, на відміну від комунікативної стратегії, перш за все співвіднесена не з комунікативною метою, а з набором комунікативних намірів. Комунікативний намір – тактичний хід, що є практичним засобом досягнення відповідної комунікативної мети. Уся сукупність таких практичних засобів у реальному процесі мовленнєвої взаємодії створює комунікативну тактику [4, c. 51 – 76].

О. Сковородников ототожнює з комунікативною тактикою поняття «мовленнєвої тактики». Вчений вважає, що стратегія і тактика системно пов’язані як частина і ціле, отже, визначати їх треба у співвідношенні один з одним. Виходячи з цих положень та узагальнюючи судження про ці поняття інших авторів, О. Сковородников визначає поняття «мовленнєва стратегія» та «мовленнєва тактика» так:

Мовленнєва стратегія – це загальний план, або «вектор», мовленнєвої поведінки, що виражається у виборі системи продуманих мовцем поетапних мовленнєвих дій; лінія мовленнєвої поведінки, усталена на основі комунікативної ситуації загалом та спрямована на досягнення кінцевої комунікативної мети (цілей) у процесі мовленнєвого спілкування. Кожна мовленнєва стратегія характеризується певним набором мовленнєвих тактик.

Мовленнєва тактика – це конкретний мовленнєвий хід (крок, поворот, етап) у процесі здійснення мовленнєвої стратегії; мовленнєва дія (мовленнєвий акт або сукупність декількох мовленнєвих актів), що відповідає тому чи іншому етапу в реалізації мовленнєвої стратегії та спрямований на вирішення комунікативного завдання цього етапу [6, c. 5 – 11].

Щодо мовленнєвої тактики російська дослідниця О. Іссерс висловлюється стисло: “Мовленнєвою тактикою варто вважати одну або кілька дій, що сприяють реалізації стратегії” [3].

Комунікативні тактики виконують функцію способів здійснення стратегії мовлення: вони формують складові комунікативного акту, групуючи й чергуючи відтінки мовлення, в яких виражається оцінка, радість, горе тощо. Правильність обраної комунікативної тактики великою мірою залежить від комунікативного досвіду. У різних ситуаціях спілкування використовують різні тактики: одні більш дієві в побутовому спілкуванні, інші – у діловій сфері, так як комунікативні тактики зумовлені комунікативними намірами. Лінгвісти усвідомлюють, що виділити єдину класифікацію комунікативних стратегій і тактик не можливо і не доцільно, оскільки кожному типу дискурсу притаманні свої стратегії і тактики. Дослідження комунікативних стратегій і тактик, є особливо актуальним в інформаційну еру стрімкого розвитку комунікаційних систем у загальній системі дискурсивної комунікації.

У цій статті ми описуємо комунікативні стратегії і тактики рекламного дискурсу, а саме – рекламних слоганів Інтернет-магазинів. Ми зібрали та проаналізували понад 600 рекламних слоганів Інтернет-магазинів з англомовних веб-ресурсів. Серед лінгвістів інтерес до реклами зумовлений насамперед загальним напрямом дослідження мови як інструмента впливу. Як форма комунікації (передача інформації про товар з метою його поширення, збуту та отримання прибутку) реклама існує з давніх часів. Рекламний слоган – це стисле, змістовне повідомлення, яке повідомляє інформацію про товар або послугу і який легко запам’ятати. Слоган є невід’ємним елементом рекламного дискурсу, який вживається, зазвичай, на початку чи в кінці рекламного тексту, поряд з назвою товару, компанії. Як рекламне гасло, слоган постає унікальним компонентом комунікативно-прагматичного використання мовних засобів для його оформлення. В умовах перевиробництва товарів і послуг реклама виконує також функцію регулювання споживчого попиту, створюючи ілюзію того, що рекламуються нові, кращі якості товарів чи послуг, які одночасно залишаються брендовими. Слоган виконує центральну роль у рекламному повідомленні: він має позиціонувати компанію на ринку та спонукати споживача зробити вибір на користь рекламованої послуги. Щоб бути ефективними в процесі комунікації, у слоганах максимально точно мають поєднуватися мовна форма, прагматичні настанови і комунікативні функції. Усе це за допомогою мовленнєвих засобів відображається у комунікативних стратегіях і тактиках.

В залежності від предмету дослідження вчені пропонують різні класифікації комунікативних стратегій, відштовхуючись від того, що залежно від способу поводження з комунікативним партнером прийнято виділяти: а) кооперативні стратегії — сукупність мовленнєвих дій, які застосовує адресант для досягнення комунікативної мети шляхом кооперації з адресатом; б) некооперативні стратегії — сукупність мовленнєвих дій, які використовує адресант для досягнення своєї стратегічної мети через конфлікт з адресатом.

Зрозуміло, що у рекламних гаслах використовують виключно кооперативні стратегії.

Як свідчать дослідження рекламних слоганів Інтернет-магазинів англомовних веб-ресурсів, дуже поширеною є стратегія спонукання споживача до вибору рекламованої послуги, яка реалізується за допомогою таких тактик: 1) тактика звернення до споживача; 2) тактика зазначення цільової групи; 3) тактика неоднозначності / багатозначності плану вираження, змісту та референції.

Не менш популярною є стратегія позиціонування установи на ринку, що найчастіше реалізується за допомогою таких тактик: 1) тактика демонстрацій переваг установи та підкреслення її ексклюзивностi; 2) тактика підкреслення компетентності, традицій i досвіду, цінностей; 3) тактика найменування товарів чи послуг магазину; 4) тактика використання назви магазину.

Наведімо приклади рекламних слоганів, в яких використано вищезазначені тактики.

Тактика звернення до споживача. Наприклад, рекламний салоган Your one-step fashion destination “Модний пункт призначення за один крок від тебе” і Your next step “Твій наступний крок” Інтернет-магазинів взуття; Where the Focus is on You! “Де фокус на тобі” Інтернет-магазину контактних лінз; Our Business is the Air You Breathe “Наша справа – це повітря, яким Ви дихаєте” Інтернет-магазину систем кондиціонування та вентиляції. Помітно, що тактика звернення до споживача у цих слоганах виражена через присвійні та особові займенники другої особи: Your, You.

Тактика зазначення цільової групи. Наприклад: рекламний слоган All weather clothing for the motorist, sportsman and aviator  “Одяг для автомобілістів, спортсменів, пілотів на будь-яку погоду” Інтернет-магазину спеціалізованого одягу чітко вказує, для представників яких професій призначений товар; рекламний слоган Hand-picked delights for moms. Daily “Підручні приємності для мам. Щодня” свідчить проте, що цільова група Інтернет-магазину – це мами, доглядальниці, няні; рекламний слоган For fashion lovers. Not followers “Для любителів моди. Не для послідовників” вказує на цільову аудиторію Інтернет-магазину стильного одягу та аксесуарів.

Тактика неоднозначності / багатозначності плану вираження, змісту та референції. Наприклад, рекламний слоган for special needs “для особливих потреб” носить характер неоднозначності, що навіює клієнту відчуття, ніби в цьому магазині є товар саме для його особливих потреб; рекламний салоган на зразок The home of all inclusive  “Будинок, в якому усе є” характеризується багатозначністю і буквально переконує споживача придбати все необхідне в одному місці.

Тактика демонстрацій переваг установи та підкреслення її ексклюзивностi. Наприклад: рекламний салоган Biggest Brands – Lowest Prices “Найбільші бренди – найнижчі ціни” Інтернет-магазину одягу демонструє можливість придбати одяг відомих брендів за низькими цінами; також на низьких цінах акцентує увагу рекламний слоган The Best Prices to Enjoy your Life “Найкращі ціни для насолоди життям”; слоган Puerest products in the world “Найрідкісніші товари у світі” вказує на ексклюзивність товарів; рекламний слоган Express delivery and free return підкреслює, що перевагою цього Інтернет-магазину є “Експрес доставка і безкоштовне повернення”.

Тактика підкреслення компетентності, традицій i досвіду, цінностей. Наприклад, рекламні салогани Great Value. Great Experience. “Велика цінність. Великий досвід”; Perfect online-Shopping Experience “Досконалий досвід он-лайн-покупок”; Handcrafted in America, Designed for Longevity “Вироблено в Америці, призначено на довголіття”. Часто числівники вказують на вікові тратиціїї магазину, компанії: Pleasing People…Since 1936 “Задовільнення людей з 1936”; Finest Quality for Over 45 years! “Найліпша якість вже понад 45 років!”; Designer menswear since 1994 “Дизайнер чоловічого одягу з 1994 року” і т.д.

Так як для реалізації тактики підкреслення компетентності, традицій i досвіду, цінностей, так само і для тактики демонстрацій переваг установи та підкреслення її ексклюзивностi часто використовуються оцінні прикметники, найвищий ступінь порівняння прикметників, а також слова з позитивними конотаціями (Biggest, Lowest, The Best, Puerest, free, Great, Perfect, Longevity, Finest).

Тактика найменування товарів чи послуг магазину. Наприклад: рекламні салогани Diamonds&Fine Jewellery “Алмази і Вишукані прикраси”; Luxury shoes & Accessories “Розкішні туфлі та аксесуари”; Hundreds of thousands of premium domains “Сотні тисяч преміальних доменів” Інтернет-магазину доменних імен. У цих прикладах чітко виражений денотативний критерій успішного слогану. Гасло, засноване на класифікаційних ознаках відбиває суть запропонованих власником товарів, послуг, особливостей. В поданих випадках рекламна продукція названа безпосередньо, використано загальні категоріальні назви.

Тактика використання назви магазину. Наприклад: рекламні салогани Explore Crane’s country store! “Відкрий для себе магазин Crane’s country” для Інтернет-магазину з назвою Crane’s country store; Envoy of Belfast “Посланець Белфаста”  для Інтернет-магазину з назвою Envoy; The magic of MACYS “Магія MACYS” для Інтернет-магазину з назвою MACYS. Часта повторюваність імені ресурсу мимовільно залишає у пам’яті потенційного клієнта цю назву і відчуття необхідності хоча б відвідати цей сайт.

При обробленні даних дослідження ми також зауважили явище використання двох чи кількох тактик одночасно. В одному слогані можуть застосовуватися тактики, які належать до двох різних стратегій. Комбінаторні можливості характерні, як правило, для частотних тактик, що відзначаються наявністю значної кількості мовних засобів: тактика підкреслення компетентності, традицій i досвіду, цінностей + тактика найменування товарів чи послуг магазину (Traditional handmade learthergood “Традиційні вироби зі шкіри, виготовлені вручну”); тактика неоднозначності / багатозначності плану вираження, змісту та референції + тактика звернення до споживача + тактика зазначення цільової групи (Anything and Everything for all your pets “Усе і будь-що для всіх Ваших домашніх улюбленців”); тактика демонстрацій переваг установи та підкреслення її ексклюзивностi + тактика найменування товарів чи послуг магазину (Quality clothing “Якісний одяг”).

Отже, комунікативно-прагматичний аналіз слоганів виявив дві комунікативні стратегії: комунікативну стратегію позиціонування установи на ринку та комунікативну стратегію спонукання споживача до вибору рекламованої послуги, які реалізуються різноманітними тактиками. Аналіз значного фактичного матеріалу (англомовні салогани, які використанні у 600 Інтернет магазинах) дозволяє твердити, що в них застосовані усі комунікативні стратегії і тактики. Серед них, на нашу думку, домінують тактика демонстрацій переваг установи та підкреслення її ексклюзивностi і тактика найменування товарів чи послуг магазину. Також часто спостерігаємо поєднання двох або кількох тактик одночасно. Кожна з тактик характеризується певними специфічними мовними засобами (оцінні прикметники, лексеми з позитивною конотацією, займенники, числівники тощо). Перспективою подальшого опрацювання теми можна вважати докладне дослідження мовних засобів на різних рівнях мовної системи з метою реалізації комунікативних стратегій і тактик у рекламних салоганах англомовних Інтернет-магазинів.

Література:

1. Борисова И. Н. Дискурсивные стратегии в разговорном диалоге / И. Н. Борисова // Русская разговорная речь как явление городской культуры / под ред. Т. В. Матвеевой. – Екатеринбург : АРГО, 1996. – С. 21 – 48.
2. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. – К. : Ленвіт, 2003. – 261 с.
3. Иссерс О.С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи : автореф. дис. … д-ра филол. наук / О. С. Иссерс. – Екатеринбург, 1999. – 29 с.
4. Клюев Е. В. Речевая коммуникация: Учебное пособие для университетов и институтов / Е. В. Клюев. – М. : РИПОЛ КЛАССИК, 2002. – 320 с.
5. Личко Л. Я. Формування у майбутніх фахівців з менеджменту та економіки стратегічної компетенції в говорінні. Forming strategic competence of students specializing in economy and management / Л. Я. Личко // Іноземні мови. – 2010. – № 4 (64). – С. 39 – 42.
6. Сковородников А. П. О необходимости разграничения понятий «риторический прием», «стилистическая фигура», «речевая тактика», «речевой жанр» в практике терминологической лексикографии / А. П. Сковородников // Риторика – Лингвистика. – Вып. 5 : Сб. статей. – Смоленск : СГПУ, 2004. – С. 5 – 11.
7. Longman Dictionary of Contemporary English. [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://www.ldoceonline.com/ – Назва з екрану.
8. Selinker L. Interlanguage, IRAL: International Review of Applied Linguistics in Language Teaching / L. Selinker. – 1972. – 231 р.

О. Л. Балацька

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

У статті аналізуються засоби мітигації, які використовуються англомовними науковцями з метою послаблення прагматичного потенціалу критичних зауважень у провідному жанрі англомовного наукового дискурсу – статті. Матеріалом дослідження були 350 англомовних наукових статей з 10 гуманітарних дисциплін. Методика дослідження включає дефінітивний та компонентний аналіз,  метод прагматично-функціонального аналізу, текстовий аналіз, метод когнітивно-дискурсивної інтерпретації та кількісний аналіз. Виявлено, що до засобів мітигації критичних зауважень належать: хеджинг; висловлення у пре- та / або постпозиції до відповідного критичного зауваження позитивного (-их) оцінного (-их) судження (-нь) щодо об’єкту, котрий підлягає критиці у критичному зауваженні; вирази, експлікація яких дозволяє зробити наголос на тому, що вербалізоване критичне зауваження є особистою точкою зору автора, та використання метадискурсивних маркерів з метою сигналізації про перехід до актуалізації критичного (-их) зауваження (-нь). Встановлено, що серед авторів англомовних наукових статей існує тенденція до послаблення критики, а для мітигації критичного зауваження може бути використано один або декілька типів засобів мітигації. Отримані результати свідчать про те, що  найпоширенішими засобами мітигації є застосування засобів хеджингу та висловлення позитивного (-их) оцінного (-их) судження (-нь) у пре- та / або постпозиції до відповідного критичного зауваження, натомість вирази, які дозволяють наголосити на тому, що критичне зауваження є  особистою точкою зору автора, та використання метадискурсивних маркерів з метою сигналізації про перехід до актуалізації критичного (-их) зауваження (-нь) застосовуються набагато рідше. Отже, мітигація критичних зауважень в англомовній науковій статті є загальноприйнятою нормою й актуалізується кількома способами.

Ключові слова: англомовний науковий дискурс, жанр, стаття, критика, критичне зауваження, мітигація, засоби мітигації.

В статье анализируются средства митигации, которые используются англоязычными учеными с целью ослабления прагматического потенциала  критических замечаний в ведущем жанре англоязычного научного дискурса – статье. Материалом исследования были 350 англоязычных научных статей по 10 гуманитарным дисциплинам. Методика исследования включает дефинитивный и компонентный анализ,  метод прагматически-функционального анализа, текстовый анализ, метод когнитивно-дискурсивной интерпретации и количественный анализ. Определено, что к  средствам митигации критических замечаний относятся: хеджинг; высказывание в пре- и / или постпозиции к соответствующему критическому замечанию позитивного (-ых) оценочного (-ых) суджения (-ий) относительно объекта, который подвергается критике в критическом замечании; выражения, экспликация которых позволяет подчеркнуть то, что вербализированное критическое замечание является личной точкой зрения автора, и использование метадискурсивных маркеров с целью сигнализации о переходе к актуализации критического (-их) замечания (-ий). Установлено, что среди авторов англоязычных научных статей существует тенденция к ослаблению критики, а для митигации критического замечания может быть использован один или несколько типов средств митигации. Полученные результаты свидетельствуют о том, что самыми распространенными средствами митигации является использование средств  хеджинга и высказывание позитивного (-ых) оценочного (-ых) суждения (-ий) в пре- и / или постпозиции к соответствующему критическому замечанию, в то время как выражения, которые позволяют подчеркнуть то, что критическое замечание является личной точкой зрения автора, и использование метадискурсивных маркеров с целью сигнализации о переходе к актуализации критического (-их) замечания (-ий) используются намного реже. Таким образом, митигация критических замечаний в англоязычной научной статье является общепринятой нормой и актуализируется несколькими способами.

Ключевые слова: англоязычный научный дискурс, жанр, статья, критика, критическое замечание, митигация, средства митигации.

The article analyzes mitigation devices being used by English-speaking scientists to weaken pragmatic potential of critical remarks in the leading genre of English-language scientific discourse – article. The problem has been studied in a corpus of 350 English-language research articles from ten disciplines.  The methods used in the research include definitive, component, pragmatic-functional, text, quantitative analysis as well as cognitive-discursive interpretation method.  It has been demonstrated that mitigation devices, which make critical remarks weaker, include hedges, positive evaluation utterance (-s) verbalized in preposition and / or postposition to a critical remark and concerning the object being criticized in the critical remark; phrases labelling a critical remark as an author’s personal opinion and metadiscourse markers announcing the presence of a critical remark   (-s) in the following text. It has been found that authors of research articles in English tend to weaken criticism. In order to mitigate a critical remark, one or several types of mitigation devices can be used. The obtained results show that the most commonly used mitigation devices include hedging and positive evaluation utterance (-s) actualized in preposition and / or postposition to a critical remark. But phrases labelling a critical remark as an author’s personal opinion and metadiscourse markers intended to announce the presence of a critical remark (-s) in the following text are used less often. In conclusion, it is conventional to mitigate critical remarks in research articles in English, that can be actualized with a number of ways.

Key words: English-language scientific discourse, genre, article, criticism, critical remark, mitigation, mitigation devices.

Набуття англійською мовою статусу lingua franca та значущість науки для функціонування і розвитку сучасного суспільства є чинниками, котрі роблять актуальними розвідки, у фокусі уваги яких перебуває вивчення тих чи інших аспектів англомовного наукового дискурсу та його жанрів [2; 5 та ін.]. Провідним жанром наукового дискурсу більшість фахівців уважають наукову статтю [8 і т. д.], обов’язковим компонентом якої є критика [3; 4].

Оскільки англомовні науковці не схильні до вербалізації сильної критики [7], виникає необхідність вивчення засобів мітигації, які використовуються з метою послаблення прагматичного потенціалу критичних зауважень. Проте через те, що зазначена проблема, незважаючи на свою важливість, ще не привернула належної уваги дослідників, метою цієї роботи є інвентаризація засобів мітигації, які використовуються науковцями для зменшення інтенсивності вираження негативної оцінки в актуалізованих ними критичних зауваженнях у англомовній науковій статті.

Об’єктом дослідження є критичне зауваження в англомовній науковій статті, предмет аналізу – типові засоби мітигації, що застосовуються науковцями з метою послаблення критики.

Матеріалом роботи виступають 1027 критичних зауважень, отриманих з 350 статей з 10 гуманітарних дисциплін, опублікованих в електронних наукових журналах Великої Британії та США за 2009–2011 рр.

Методика дослідження включає дефінітивний та компонентний аналіз,  метод прагматично-функціонального аналізу, текстовий аналіз, метод когнітивно-дискурсивної інтерпретації та кількісний аналіз.

Критика / критичне зауваження (КЗ) – вербально виражене негативне ставлення автора до певного (фрагмента) наукового дослідження [1, с. 1], яке, як свідчать результати аналізу фактичного матеріалу, у більшості випадків (97,85 % від усіх КЗ) послаблюється за допомогою використання різноманітних засобів мітигації.

З метою виокремлення засобів мітигації, які застосовуються для зменшення прагматичного потенціалу критики в англомовній науковій статті, за основу було взято класифікацію засобів мітигації, розроблену К. Хайлендом [6].  Було встановлено, що для послаблення інтенсивності КЗ в англомовній науковій статті (АНС) використовуються:

• Засоби хеджингу (58,26 % від усіх засобів мітигації), наприклад:

(1) Notably, this study includes a higher number of female patients, so the findings could possibly be accounted only by this subgroup of subjects. Also, the lack of assessments at the first week after treatment initiation might be an additional limitation. Finally, another limitation is that the study has been mainly based on self-report with a possible biasing effect of the current mood.

(2) This is another (perhaps willful) misreading, because there is, in fact, nothing in Auston’s text indicating any such preference: both written and oral utterances exercise illocutionary force, though it may function in different ways.

У КЗ (1) використано такі хеджі, як: модальні дієслова, котрі виражають можливість (could, might); прислівник, який виражає можливість / вірогідність (possibly); застосування пасивного стану дієслова  (be accounted, has been based) та прикметник, що виражає можливість / вірогідність (possible). У КЗ (2) засоби хеджингу представлено прислівником, який виражає можливість / вірогідність (perhaps) та модальним дієсловом, що виражає можливість (may).

• Висловлення у пре- та / або постпозиції до відповідного КЗ позитивного (-их) оцінного (-их) судження (-нь) щодо об’єкту, який підлягає критиці у КЗ (31,69 % від усіх засобів мітигації), приміром:

(3) Researchers have fruitfully analyzed the associations between demographic and socioeconomic status factors – such as race, gender, education, and income – and political behavior, but have given shortshrift to the political consequences of everyday life experiences – such as reading books.

(4) Although this was an exploratory, qualitative study with a small sample from one geographic region – the San Francisco Bay Area – it illuminates some of the issues facing parents, partners, and other relatives of veterans serving in the Iraq and Afghanistan Wars.

У фрагменті (3) позитивне оцінне судження (Researchers have fruitfully analyzed the associations between demographic and socioeconomic status factors – such as race, gender, education, and income – and political behavior) вербалізовано у препозиції до відповідного КЗ. У прикладі (4) позитивне оцінне судження (it illuminates some of the issues facing parents, partners, and other relatives of veterans serving in the Iraq and Afghanistan Wars) автор АНС актуалізував у постпозиції до КЗ.

• Вирази, експлікація яких дозволяє зробити наголос на тому, що вербалізоване КЗ є лише особистою точкою зору автора (7,23 % від усіх засобів мітигації), наприклад:

(5)   <…> this analysis is too aprioristic and deductive, in the sense that it posits the categories ‘subject-marker’ and ‘object-marker’ first, and then imposes them on the empirical reality of the language. I do not find this an appropriate way to deal with language. Rather, I maintain, we should start from the bottom up, collect empirical data involving -ga, and proceed inductively, so as to come to identify the true meaning of –ga.

(6) These diagnoses – both psychological and physical – seem to me unsatisfactory, and there is something risible about the suggestion that Shakespeare’s tragedy could have been averted if only Iago had the proper antacids.

У КЗ (5) з метою підкреслення того факту, що висловлена думка є лише його власною точкою зору, автор використовує вирази I do not find та I maintain. У КЗ (6) з цією ж ціллю застосовано вираз seem to me.

• Використання метадискурсивних маркерів з метою сигналізації про перехід до актуалізації критичного (-их) зауваження (-нь) (2,82 % від усіх засобів мітигації), приміром:

(7) LIMITATIONS OF STUDY

This study involved organizations that exist in Clay, Duval, Nassau, and St. Johns Counties. These organizations have experienced a reduction within its workforce during the recent economic recession. Additionally, organizations in this study represented a myriad of organizations to include public education, healthcare, corporate, and financial institutions.

Наведений приклад є зразком КЗ, що міститься в АНС у вигляді окремої, виокремленої структурно-композиційної частини, що найчастіше має назву «Обмеження» (“Limitations”) і експлікує перехід до вербалізації КЗ.

Окрім того, варто зазначити, що для послаблення прагматичного потенціалу певного КЗ автори АНС можуть актуалізувати декілька типів засобів мітигації одночасно, наприклад:

(8) The limited number of interviews clearly restricts the generalizability of the qualitative research findings and care should be taken when interpreting these findings. However, <…> these interviews provide some important insight into what various students are thinking as they make college decisions as they finish high school.

У цьому фрагменті КЗ мітигується не лише за допомогою хеджу, вираженого застосуванням пасивного стану дієслова (be taken), а й позитивним оцінним судженням, що знаходиться у постпозиції до КЗ (However, <…> these interviews provide some important insight into what various students are thinking as they make college decisions as they finish high school).

Отже, мітигація критичних зауважень є загальноприйнятою нормою англомовної наукової статті. До найпоширеніших засобів мітигації, що використовуються авторами англомовних наукових статей належать хеджі та висловлення позитивного (-их) оцінного (-их) судження (-нь) у пре- та / або постпозиції до відповідного критичного зауваження, у той час як вирази, які дозволяють наголосити на тому, що критичне зауваження є  особистою точкою зору автора, та використання метадискурсивних маркерів з метою сигналізації про перехід до актуалізації критичного (-их) зауваження (-нь) були зареєстровані у значно меншій кількості випадків.

Перспективою роботи є компаративні дослідження засобів мітигації критичних зауважень в англомовних та україномовних наукових статтях.

Список літератури

1. Балацька О. Л. Дискурсивні властивості критики в англомовній науковій статті : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 – германські мови / Олена Леонідівна Балацька; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2013(а). – 20 с.
2. Яхонтова Т. В. Лінгвістична генологія наукової комунікації : монографія / Тетяна Вадимівна Яхонтова. – Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – 420 с.
3. Crossed Words : Criticism in Scholarly Writing / [Ed. Françoise Salager-Meyer, Beverly A Lewin]. – Peter Lang Publishing, Incorporated, 2011. – 371 p.
4. Fagan A. The use of critical speech acts in psychology and chemistry research papers / A. Fagan, P. Martin Martin // – 2004. – No. 8. – P. 125–137.
5. Hyland K. Academic Discourse : English In A Global Context / Ken Hyland. – Bloomsbury, 2009. – 256 p.
6. Hyland K. Hedges, boosters and lexical invisibility: Noticing modifiers in academic texts / K. Hyland // Language Awareness. – – No. 9 (4). – P. 179– 197.
7. Myers G. The pragmatic of politeness in scientific articles / Myers // Applied Linguistics. – 1989. – No. 10/1. – P. 1–35.
8. Swales J. M. Genre Analysis: English in Academic and Research Settings / J. M. Swales. – Cambridge : Cambridge Press, 1990. – 260 p.

Стаття присвячена дослідженню каламбуру як провідному засобу репрезентації іронії в художньому прозовому дискурсі на матеріалі творів найяскравішої представниці сучасної англомовної «жіночої» літератури Мюріел Спарк. Охарактеризовані поняття «іронія» і «каламбур» у сучасному мовознавстві з акцентом на їх значущості для лінгвістичної поетики. Проаналізовані типові приклади навмисного обігравання автором мовних явищ на лексико-семантичному та прагматичному рівнях. Виявлено стилістичні особливості їх функціонування в межах художнього прозового дискурсу, що є ознакою індивідуально-авторського стилю письменниці. У результаті аналізу ми дійшли висновку, що найбільш уживаними є полісемантичні та омонімічні каламбури.
Ключові слова: художній прозовий дискурс, іронія, каламбур, ідіостиль.

СПЕЦИФИКА РЕПРЕЗЕНТАЦИИ ИРОНИИ В СОВРЕМЕННОЙ АНГЛОЯЗЫЧНОЙ ПРОЗЕ
Статья посвящена исследованию каламбура как ведущему средству репрезентации иронии в художественном прозаическом дискурсе на материале произведений ярчайшей представительницы современной англоязычной «женской» литературы Мюриэл Спарк. Охарактеризованы понятия «ирония» и «каламбур» в современном языкознании с акцентом на их значимости для лингвистической поэтики. Проанализированы типичные примеры преднамеренного обыгрывания автором языковых явлений на лексико-семантическом и прагматическом уровнях. Выявлено стилистические особенности их функционирования в рамках художественного прозаического дискурса, что является чертой индивидуально-авторского стиля писательницы. В результате анализа мы пришли к выводу, что наиболее употребляемыми являются многозначное и омонимические каламбуры.
Ключевые слова: художественный прозаический дискурс, ирония, каламбур, идиостиль.

THE SPECIFICITY OF IRONY REPRESENTATION IN MODERN ENGLISH PROSE
It is natural that the research problems of irony, its functioning in the variety of discourses (including fiction), the means of its creating on the material of different languages and in translation into other languages, the ways of its study are the most theoretically developed in modern Linguistics.
The topicality of this investigation is confirmed by the need of the pun study as the determinant of the author’s individual style that serves the means of linguistically played phenomena research at certain levels to create an ironic effect.
The article studies the pun as the leading means of irony representation in the fiction prose discourse on the material of the literary works by the brightest representative of the modern «female» prose Muriel Spark. The concepts of «irony» and «pun» in modern linguistics with an emphasis on their importance for the linguistic poetics have been characterized. Typical examples of linguistic phenomena intentional play of words by the author at the lexical, semantic and pragmatic levels have been analyzed. The peculiarities of their functioning within the fiction prose discourse have been pointed out, which is a characteristic of the author’s individual style. As a result of the analysis we conclude that the most frequently used puns are polysemantic and homonymous ones.
Key words: fiction prose discourse, pun, irony, idiostyle.

У сучасному мовознавстві помітно посилився інтерес до лінгвістичних засобів створення експресії й емоційних образів у сучасному художньому дискурсі, одним з яких виступає іронія. У цьому зв’язку особливо актуальним видається дослідження прагматики суто авторських мовних засобів створення іронічного ефекту, що сприяє поглибленню знань про специфіку функціонування іронії в певному контексті та аспектів її прояву.
Зазначимо, що іронія як філософсько-естетичне і лінгвістичне явище завжди привертала увагу вітчизняних і зарубіжних учених, при цьому її теоретичне вивчення в мовознавстві має давню традицію. Особливо активно цей феномен став розроблятися в аспектах його вивчення як стилістичної інтерпретації тропа, категорії комічного, засобу емоційно-оціночної критики, концептуальної категорії тексту, ментального лінгвокультурного утворення, починаючи з ХІХ століття дотепер у роботах М. М. Бахтіна, Ю. Б. Борєва, Б. Дземідока, Р. А. Семківа, Н. К. Саліхова, В. М. Півоєва, О. О. Лаптєвої, Р. Рорті, І. К. Білодіда, Ю. М. Лотмана, Д. Н. Шмельова, Р. Ескарпі, Д. С. Кауфера, М. О. Багдасарян, О. Я. Палкевич, Т. Ф. Лимарєвої, О. О. Брюханової, С. І. Походні, О. Б. Шонь, Ф. С. Бацевича, В. З. Саннікова, О. М. Калити, Г. В. Яновської, Б. А. Гомлешко, А. М. Варинської, Ю. М. Мухіної, Ю. О. Гарюнової, Ж. Є. Фомичевої, М. Є. Лазарєвої, Н. В. Ланчуковської та інших учених.
Як відомо, наразі ця категорія знаходить висвітлення у великій кількості наукових досліджень у різних галузях знань і, природно, в лінгвістиці. Зазначені роботи присвячені комплексному аналізу явища іронії у багатьох мовах – з усіма підвидами цього явища (прихованої і неприхованої іронії; ситуативної й ассоціативної іронії; контекстуальної і текстоутворюючої іронії; verbal (situational) / dramatic irony, local / extended irony; її функціями (номінативною, характерологічною, емотивною, дескриптивною тощо); її рівнями (лексико-семантичним і смисловим); місцем іронії та її видів у логіко-семантичній типології форм комічного; засобами її репрезентації (каламбуром, метафорою, персоніфікацією, образним порівнянням, оксюмороном, гіперболою, зевгмою, алюзією тощо); на різноманітних мовних рівнях (фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному, рівні тексту) та рівнях організації свідомості (на рівні організації мовлення, тезаурусному рівні, текстовому рівні, екстралінгвальному рівні); на матеріалі великої кількості стильових і жанрових різновидів; дослідженню певних засобів передачі цього прийому з однієї мови іншою.
Слід наголосити, що складність категорії іронії визначає неоднозначність підходів до інтерпретації її сутності, механізмів, філософської, культурологічної, психологічної, соціологічної, формально-логічної, естетичної і власне лінгвістичної природи. Звернення до цих проблем пояснюється прагненням лінгвістів всебічно досліджувати особливості індивідуально-авторської словотворчості, організації образної системи, семантичного перетворення смисла в іронічно вживаній одиниці тексту.
Ми розглядаємо іронію як багатозначний термін, спираючись на погляди О. П. Сковородникова, представлені в енциклопедичному словнику-довіднику «Культура русской речи», зокрема як: «1) іносказання, що виражає насмішку або лукавство, коли слово або вислів знаходять в контексті мови значення, протилежне буквальному сенсу або таке, що заперечує його, ставить під сумнів; 2) вид комічного, в якому критичне ставлення до об’єкта висміювання носить засуджуючий характер і виражається в декілька завуальованому вигляді (переклад наш – І. Б.)» [9, с. 227]. Як вид комічного, як особливий стилістичний ефект іронія, на думку переважної більшості дослідників (Л. І. Єрьоміної, О. П. Єрмакової, Є. Н. Зарецької, М. Д. Кузнєц, Ю. М. Скребнєва тощо), може бути виражена різноманітними стилістичними прийомами, серед яких каламбур займає одне із значущих місць.
Услід за В. З. Санніковим під каламбуром розуміємо «жарт, заснований на смисловому об’єднанні в одному контексті або 1) різних значень одного слова, або 2) різних слів (словосполучень), тотожних за звучанням (омонімів), або 3) різних слів (словосполучень), подібних за звучанням (паронімів), або 4) псевдосинонімів, або 5) псевдоантонімів» [8, с 497]». Отже, каламбур – різновид мовної гри, що досить часто використовується для створення іронічного ефекту.
Актуальність цієї розвідки обґрунтовується необхідністю вивчення каламбуру, що виступає в якості детермінанти індивідуально-авторського стиля і служить засобом дослідження обіграних явищ певних мовних рівнів з метою створення іронічного ефекту. Мета статті полягає в описі різновидів каламбурів і виявленні стилістичних особливостей їх функціонування в межах художнього прозового дискурсу. Зауважимо, що художній прозовий дискурс у нашій статті трактується як особливий різновид естетично ускладненого мовлення, що має загальні характеристики, притаманні художньому мовленню, і в той же час містить ряд ознак, які відрізняють його від художнього поетичного та художнього драматургічного мовлення (більш детально про це див. [6, с. 608]).
Матеріалом дослідження слугують оригінальні прозові твори малих форм найяскравішої представниці сучасної (другої половини ХХ – початку ХХІ ст.) „жіночої” літератури Мюріел Спарк: – “The Public Image” («На публіку»), “The Ormolu clock” («Годинник з позолоченої бронзи»), “Member of the Family” («Член родини»), “The Dark Glasses” («Темні окуляри»), “The Black Madonna” («Чорна Мадонна»), “The Portobello Road” («Портобелло-Роуд»).
За нашими спостереженнями, мова творів письменниці є надзвичайно образною, емоційно забарвленою, багатою на стилістичні засоби та прийоми, які допомагають краще передати глибокий підтекст, задуманий автором. Гумор, іронія та сарказм – головні форми комічного, які постають своєрідними ознаками авторського стилю Мюріел Спарк, виявом індивідуального нестандартного мислення, художньою формою, засобом викриття негативних суспільних явищ та вад людей. На думку дослідника творчості письменниці Н. Михальської, кожне з оповідань М. Спарк має власну тональність – від прихованої уїдливої іронії до трагічної напруженості, від відвертої насмішки до гіркого гумору, від похмурого зловісного тону до прозорої ясності нехитрої та милої в своїй простоті казки [12, с. 9].
Іронія притаманна не тільки авторській оповіді, але і спостерігається в побудові мовлення персонажів, порів.: 1) He (Skinny) was not surprised that I was leaving his unit, but he hated my way of expressing it. He gave me a Presbyterian look [12, с. 187]; та 2) “It is what Frederick would wanted,” Annabel said. “I know he would have wanted me to carry on with my career.” Then the lumpy, silent, little girl, who was there, blinking, beside her mother, pulled on the blonde fringe of her hair and said, in Italian, “If that’s what he wanted why did he commit suicide and make a scandal for you?”[12; с. 73].
У результаті дослідження, проведеного на матеріалі зазначених творів, наголосимо, що автор вдало вдається до навмисного обігравання мовних явищ на лексико-семантичному, синтаксичному, словотвірному та прагматичному рівнях, викликаючи у читача емоційне реагування на такий прояв комічного як іронію.
Як показав аналіз, типовим прийомом створення письменницею каламбурів є обігравання на лексичному рівні смислів, що виникають у випадку полісемії та омонімії в ракурсі авторського або персонажного іронізування з правил соціуму, певних ідей, переконань, висловлювань та вчинків. Зокрема регулярною є полісемія типу «пряме і переносне значення слів», «вільне і фразеологічно зв’язане значення», «власне і загальне значення». Наведені нижче приклади демонструють техніку такого зіткнення:
1) Dark glasses hide dark thoughts [12, с. 229], де обігравання стосується таких значень прикметника dark: 1) темний; 2) таємничий, таємний [10];
2) … since she had become the English Lady-Tiger of the films, and, as he always put it, fallen on her feet [12, с. 22], де обіграванню підлягає ідіоматичний вислів to fall on one’s feet – вдало вийти з незручного становища (подібно до кішки, яка, як кажуть, завжди падає на ноги);
3) Luigi was already talking defensively (“ten to the dozen,” as she said later) [12, с. 47], де обіграється ідіоматичне словосполучення to talk (go) nineteen to the dozen – говорити без угаву, багатослівно; ten to the dozen має протилежне значення: небагатослівно, розсудливо;
4) Mind your bloody thumb on my shirt [12, с. 179], де обігравання відбувається за рахунок двох значень прикметника bloody: 1) що кровоточить, скривавлений; 2) (груб.) проклятий [10];
5) There is a limit to what one can listen to with the naked eye [12, с. 216], де каламбур заснований, по-перше, на прямому і переносному (фразеологічно зв’язаному) значенні прикметника naked: 1) незахищений, непокритий (наприклад, naked head); 2) (про очі) неозброєний [10] і, по-друге, на тому, що автор порушує звичне словосполучення to see with the naked eye, замінюючи дієслово to see несумісним за значенням з іменником eye дієсловом to listen;
6) One day in my young youth at high summer, lolling with my lovely companions upon a haystack I found a needle. «George took this (photo) the day that Needle found the needle.»; ‘Needle’ is found: in haystack! [12, с. 200], де опис моменту історичної знахідки голки дівчиною у снопі на початку твору (Голка знайшла голку) переходить у зображення власного вбивства і знаходження тіла в тому самому снопі (Голку (її мертве тіло) знаходять у снопі) наприкінці твору;
7) «Well. Gwen, there are some things a girl can’t say.» «No, but a woman can» [12, с. 238], де обіграється смисл «зрілої жінки з досвідом в інтимному житті»;
8) All along he had known she was not a snob, only sensible, but he had rather feared she would consider the mixing of their new black and their old white friends not sensible; «Ah well,» said Lou, «but now, their interests are different. The Farrells wouldn’t know what the Ackleys were talking about. The Ackleys like politics. The Farrells like to tell jokes. I’m not a snob, only sensible.»; «Oh, please yourself.» For no one could call Lou a snob, and everyone knew she was sensible [12, с. 132], де обіграванню підлягає намір героїні оповідання «Чорна Мадонна» Лу не вважати себе снобом, що насправді не відповідає дійсності.
Розповсюдженим видом обігравання постулату ясності на прагматичному рівні є, за нашими спостереженнями, натяк. У випадку порушення постулату ясності виникає неоднозначність або двозначність. Мовний іронічний жарт, особливо каламбур, будується саме на свідомому порушенні цього постулату, наприклад: Trudy thought, I’d better shut up. But suicidally: «Wouldn’t it be better if we moved to a slightly more expensive place?» she said. «The rain falls on the expensive places too. It falls on the just and the unjust alike»; «On the just and the unjust alike,» said Gwen, turning her maddening imperturbable eyes upon Trudy, as if to say, you are the unjust and I’m the just [12, с. 232], де завдяки обіграванню смислу «дощу» (що однаково падає на бідні або багаті будинки, на праведних або неправедних людей) Гвен натякає Труді, хто з них є праведною людиною, а хто ні.
Крім цього, висловлювання «It falls on the just and the unjust alike» (дощ однаково падає на праведних і неправедних) є алюзією на гумористичний чотиривірш лорда Боуена:
The rain it raineth on the just
And also on the unjust fella:
But chiefly on the just, because
The unjust hath the just’s umbrella.
У свою чергу в цьому чотиривірші обіграється вислів: He maketh his sun rise on the evil and on the good, and sendeth rain on the just and unjust, що є цитатою з Біблії (Євангеліє від Матвія, 5: 45) [13].
Отже, прийоми включення каламбурів до оповідної тканини художнього прозового дискурсу М. Спарк загалом традиційні. За частотністю вживання до улюблених прийомів письменниці належать полісемантичні та омонімічні каламбури. Специфіку каламбурів складають також притаманні їм імпліцитність і натяк. Перспектива подальшого дослідження полягає, як нам вбачається, у продовженні детального аналізу описаних прийомів створення каламбурів при вивченні своєрідності та оригінальності творчого метода М. Спарк та інших письменників-прозаїків, чия поетика комбінується з іронією.

ЛІТЕРАТУРА:
Варинська А. М. Засоби репрезентації авторської іронії у творах В. Винниченка / А. М. Варинська, О. Д. Тарасенко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. – Вип. 2 (80). Філологічні науки. – С. 121–127.
Гарюнова Ю. О. Мовні засоби вираження іронії в кінокритичних текстах / Ю. О. Гарюнова //  Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В. Н. Каразiна. Сер. : Філологія. – 2011. – № 936. – Вип. 61. – С. 33–37.
Гомлешко Б. А. Языковые средства выражения иронии в художественных текстах Джона Голсуорси: лингвопрагматический аспект (на материале языка романа «Сага о Форсайтах») : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.19 «Теория языка» / Б. А. Гомлешко. – Майкоп, 2008. – 25 с.
Лазарева М. Е. Языковые средства выражения иронии на материале норвежских публицистических текстов : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Лазарева Мария Евгеньевна. – М., 2005. – 198 с.
Ланчуковська Н. В. Прагматичний аспект інтонації в реалізації іронії в англомовному художньому тексті (експериментально-фонетичне дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Н. В. Ланчуковська. – Одеса, 2002. – 15 с.
ЛЭС / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. – М. : Советская энциклопедия, 1990. – 685 с.
Мухина Ю. Н. Средства репрезентации иронии в художественном тексте : дисс. … канд. филол. наук : 10.02.19 / Мухина Юлия Николаевна. – Саратов, 2006. – 175 с.
Санников В. З. Русский язык в зеркале языковой игры / В. З. Санников. – М. : «Языки русской культуры», 1999. – 54  с.
Сковородников А. П. Ирония / А. П. Сковородников // Культура русской речи. Энциклопедический словарь-справочник / [под ред. Л. Ю. Иванова, А. П. Сковородникова, Е. Н. Ширяевой]. – М. : Флинта : Наука, 2003. – С. 227–229.
Электронный словарь ABBYY LINGVO 12 Multilingual Edition [Електронний ресурс]. – режим доступу до словника : http://www.lingvo.ru
Яновська Г. В. Фреймова репрезентація іронії в пресі (на матеріалах української, російської, польської та англомовної преси) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / Г. В. Яновська. – Донецьк, 2006. – 18 с.
Spark M. The Public Image. Stories / M. Spark. – M. : Progress Publishers, 1976. – 290 p.
Bible Gateway [Електронний ресурс]. – режим доступу : https://www.biblegateway.com/passage/

У статті розглянуто спектр мовних засобів, що забезпечують в сучасному німецькому юридичному мовленні вказівку на стать особи, порівняно представленість цих засобів в юридичній підмові української мови та зроблено висновок щодо того, якою мірою процеси фемінізації, характерні для громадського мовлення сучасної Німеччини, впливають на офіційне правове мовлення.

Ключові слова: засоби вказівки на стать, мовна візуалізація жінки, юридичне мовлення, політкоректність, гендерна коректність.

Статья посвящена рассмотрению спектра языковых средств, которые обеспечивают в современном немецком юридическом дискурсе указание на пол лица. Проведено сравнение с аналогичными средствами украинского языка и сделано вывод о том, в какой мере процессы феминизации, характерные для современного общественного дискурса Германии, влияют на официальную письменную правовую речь.

Ключевые слова: средства выражения гендера, языковая визуализация женщины, юридический дискурс, политкорректность, гендерная коррекстность.

The article deals with the analysis of the means of speech that provide the gender designation in the modern German legal texts. Besides, the analogical means of the Ukrainian language are discussed. The conclusion is drawn, how do the processes of the feminization of the public language in Germany influence the legal language.

With the goal to find out the means of gender designation, 17 issues of the German Federal Law Gazette were analysed. The investigation showed that the most frequent among such means are traditional masculine forms that automatically began to designate women since their role in the social life has grown. Another type of means that help to deal with sex are the gender-neutral word „eine Person“, gender-indifferent plural forms, and double forms, in which both a masculine and a feminine word are named. Only the last type is provides explicit sex designation while all the rest at most neutralize the gender factor. This, as well as the fact, that the widely spread „inner-I“ was not discovered while analysing the material, gives us a reason to assume, that legal discourse has not changed a lot under the influence of the feministic processes that are typical for the modern German.

Key words: means of gender designation, gender correctness, political corectness, legal text.

• Великого значення у сьогоднішньому суспільстві набуває так звана „політкоректність“, яка останніми роками розгортається не лише у формі власне політичної терпимості, а й у формі особливого підходу до опису тих чи інших гострих соціальних явищ [2]. Серед них одне із чільних місць займає гендерне питання, яке у мовній площині є дуже актуальним, адже більшість мов західної культури дуже довгий час формувались у ситуації патріархату, і, відповідно, виробили засоби для позначення суб’єктів суспільної діяльності у формі лексем чоловічого роду [1].

• Німецька мова традиційно належить до таких „патріархальних“ мов, у яких історично суб’єктом виступали лексеми чоловічого роду. З тих пір як жінки почали брати участь у суспільному житті, ці форми почали імпліцитно позначати і жіночий рід. Однак, феміністичний рух не задовільняється такою „прихованою“ вказівкою, а процеси фемінізації німецького мовлення зумовлюють появу нових форм та засобів для підкресленої візуалізації жінки. У неформальному мовленні широкого поширення набуло, зокрема, орфографічне нововведення – так звана „внутрішня І“, яка включає жінку до позначення особи: LeserIn, KundIn, BesucherIn та ін. Також з’явилися такі лексичні одиниці як jefraud замість jemand, niefraud замість niemand, можна зустріти і заміну лексемою frau неозначеного займенника man – frau sagt, dass… [5, с. 47]. Феміністична критика мови та феміністичні мовні нововведення стали вже предметом спеціальних мовознавчих праць, серед яких варто виділити монографію Інгрід Замель „Feministische Sprachwissenschaft“ [6], де питання жінки у мові розглядається системно та глибоко.
• У зв’язку з цим постає питання, наскільки такі феміністичні новотвори впливають на інституційне та офіційне мовлення. Те, що такий вплив має місце, проілюструємо на двох прикладах:
• 1) у своїх останніх привітальних промовах на честь Нового року канцлер Німеччини Ангела Меркель вживала такі форми як „Mitbürgerinnen“, „Soldatinnen“, „Polizistinnen“ та ін.
• 2) на офіційній Інтернет-сторінці Гете-інституту в Україні знаходимо велику кількість форм з так званою „внутрішньою І“: hochmotivierte LehrerInnen, deutschsprachige AutorInnen, DichterInnen und ÜbersetzerInnen та ін.
• Такі мовні факти свідчать про те, що громадське мовлення Німеччини є досить чутливим до феміністичних тенденцій у мові. Це логічно, адже саме громадське мовлення більшою мірою, ніж побутове чи приватне, відображує суспільну активність жінки. Однак, чи впливають такі нововведення у громадському мовленні на офіційне мовлення вищого рівня – юридично-правову сферу, яка повинна відповідати критеріям логічності та лаконічності, з одного боку, та сприяти рівноправ’ю у суспільстві, з іншого? Труднощі ж використання форм експліцитної візуалізації жінки полягають у тому, що в багатьох ситуаціях граматичні аспекти їх вжитку є нерегламентованими, багато з таких форм не входять до літературної мови і, відповідно, не можуть бути застосовані у юридичному мовленні. Отже, метою даної статті є виявити засоби вказівки на гендер у сучасному німецькому юридичному мовленні в порівнянні з ураїнським та зробити висновки щодо того, який вплив феміністична критика мови та процеси візуацізації жінки в громадському мовленні здійснюють на офіційне юридичне мовлення Німеччини.
• Матеріалом дослідження послугували близько 630 сторінок друкованого тексту, які містяться у 17 випусках Вісника федеральних законів Німеччини [4], тобто всі закони, поправки до законів та правові приписи за останні 2 роки. Джерелом матеріалу для порівняння з україномовним юридичним дискурсом стала Конституція України з останніми поправками.

• Аналіз зазначеного матеріалу показав, що в німецькому юридичному дискурсі вживаними є як форми нейтралізації мовної асиметрії, так і засоби власне експліцитної вказівки на жіночу стать, однак перші засоби є істотно більш частотними.
  • Зокрема, утворення збірних іменників у найменуванні осіб чоловічої та жіночої статі, як правило, відбувається з використанням чоловічого роду, хоча мова йде про назву професії або посади, яку може виконувати чи обіймати як чоловік, так і жінка:
• Der Arbeitgeber hat sich die Informationen zu beschaffen, die für die Gefährdungsbeurteilung notwendig sind.
• Alle Bundesbürger sind vor dem Gesetz gleich.
• Ordnungswidrig handelt, wer vorsätzlich oder fahrlässig
• entgegen § 8 Absatz 1 einen Nachweis nicht, nicht richtig, nicht vollständig oder nicht rechtzeitig erbringt,
• entgegen § 9 eine dort genannte Angabe nicht, nicht richtig, nicht vollständig oder nicht rechtzeitig bescheinigt [4].
• Зазначені приклади демонструють вживання гендерно нейтрального чоловічого роду (далі — ГНЧР). ГНЧР – це лінгвістичне явище, яке полягає у вживанні іменника або займенника чоловічого роду, що вказує на особу невідомої статі, у випадку, якщо стать особи не має значення або якщо маються на увазі обидві статі, як чоловіча, так і жіноча [6].
• Нейтральний чоловічий рід широко використовується в юридичній мові, зокрема для позначення більшості державних посад та суб’єктів підприємницької діяльності: der Betriebsinhaber, der Beförderer, Absender und Empfänger, der Vermieter, der Mieter та ін. Отже, у той час, як практично всі назви спеціальностей у Німеччині сформульовано як у чоловічій, так і в жіночій формі, а останніми роками до широкого вжитку ввійшли і жіночі форми на позначення важливих державних посад, як-то die Bundeskanzlerin, юридична мова все ще не вводить жіночих форм для всіх вказівок на особу. На опрацьованому матеріалі форми ГНЧР склали найбільшу кількість серед всіх форм вказівки на гендер.
• Явище ГНЧР є також дуже поширеним і в українській мові загалом та її юридичній підмові, зокрема. Так, воно часто зустрічається в Конституції України:
• Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (Стаття 25);
• Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (Стаття 27);
• Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (Стаття 33) [3].
• Отже, вживання ГНЧР є притаманним юридичному дискурсу як у німецькій, так і в українській мові. Попри зростання ваги гендерної політики та прагнення феміністок до повного подолання гендерної асиметрії в мові, на сьогодні складно уявити юридичну мову без вжитку форм ГНЧР, який забезпечує, з одного боку, лаконічність висловлювання, з іншого – продовження мовних традицій юридичної підмови.
• Друге місце серед засобів вказівки на стать займає за частотою вживання в опрацьованому матеріалі форма eine Person, тобто особа. Цей вираз широко зустрічається в нормативних документах, представлених у Віснику федеральних законів. Приміром:
• Mit Freiheitsstrafe von drei Monaten bis zu fünf Jahren wird eine Person bestraft, der in einer dazu bestimmten Einrichtung die Erziehung, Ausbildung oder Betreuung in der Lebensführung von Personen unter achtzehn Jahren anvertraut ist.
• Nach Absatz 2 Nummer 2 wird auch bestraft, wer einen in den Absätzen 3 und 4 bezeichneten Inhalt mittels Rundfunk oder Telemedien einer Person unter achtzehn Jahren oder der Öffentlichkeit zugänglich macht.
• Absatz 1 Nummer 3 wird wie folgt gefasst:
• an einer Person unter achtzehn Jahren, die sein leiblicher oder rechtlicher Abkömmling ist oder der seines Ehegatten, seines Lebenspartners oder einer Person, mit der er in eheähnlicher oder lebenspartnerschaftsähnlicher Gemeinschaft lebt [4].
• Даний вираз зустрічається також і в українській правовій мові:
• Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (Стаття 124);
• Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (Стаття 62).
• Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою (Стаття 29) [3].
• Лексема «eine Person» більшою мірою, ніж ГНЧР, забезпечує нейтралізацію статевої диференціації в юридичній мовознавства.
• Представлені у опрацьованому матеріалі і гендерно нейтральні форми множини іменників, що позначають особи як жіночої, так і чоловічої статі, теж зустрічаються в німецькомовному юридичному дискурсі. У німецькій мові ці форми множини представлені більш вузькою семантикою, ніж в українській, що демонструють такі приклади:
• Bei Vorliegen der gleichen Qualifikation müssen im Rahmen der Besetzung von Arbeitsplätzen vorrangig berücksichtigt werden:
• Teilzeitbeschäftigte mit Familien- oder Pflegeaufga-ben, die eine Vollzeitbeschäftigung oder eine Erhöhung ihrer wöchentlichen Arbeitszeit beantragen, sowie
• beurlaubte Beschäftigte, die während der Beurlau-bung Familien- oder Pflegeaufgaben wahrgenommen haben und eine vorzeitige Rückkehr aus der Beurlaubung beantragen [4].
• Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (Стаття 36).
• Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (Стаття 41).
• Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (Стаття 40) [3].
• Очевидно, такі семантичні розбіжності зумовлені певною мірою різницею в можливостях словотвору в німецькій та українській мові, і спричинюють деякі труднощі при перекладі німецького юридичного тексту українською мовою, адже такі форми, хоч і можуть бути адекватно відтворені українською мовою, все ж втрачають важливий для сучасної Німеччини компонент гендерної нейтральності.

Крім названих вище форм, на досліджуваному матеріалі зафіксовано також і вжиток спеціальних засобів експліцитної візуалізації жінки, а саме подвійних форм. Це можуть бути як повні подвійні форми, так і подвійне вживання артиклів, причому жіноча форма або артикль die стоїть на першому місті:

• Die Studierenden sind Beamtinnen und Beamte des Bundeskriminalamts.
• Bewerberinnen und Bewerber können eingestellt werden, wenn sie die Voraussetzungen des Bundesbeamtengesetzes und der Kriminallaufbahnverordnung erfüllen und den besonderen gesundheitlichen Anforderungen gerecht werden, die an Beamtinnen und Beamte im Polizeivollzugsdienst gestellt werden.
• Die oder der Bundesbeauftragte hat der Präsidentin oder dem Präsidenten des Bundestages Mitteilung über Geschenke zu machen, die sie oder er in Bezug auf das Amt erhält.
• Urlaub der Richterinnen und Richter ist ebenso wie Krankheit und Ortsabwesenheit von längerer Dauer als einer Woche rechtzeitig vorher dem Präsidenten und dem oder der Vorsitzenden ihres Senats anzuzeigen.
• Die Richterinnen und Richter sind berechtigt, ihre wissenschaftlichen Mitarbeiterinnen und Mitarbeiter selbst auszuwählen.
• Die Bundesministerin oder der Bundesminister der Justiz und für Verbraucherschutz kann im Einzelfall die Vertretung abweichend von dieser Anordnung regeln oder selbst übernehmen.
• Hat der Arbeitnehmer oder die Arbeitnehmerin den ihm oder ihr zustehenden Urlaub vor dem Beginn der Elternzeit nicht oder nicht vollständig erhalten, hat der Arbeitgeber den Resturlaub nach der Elternzeit im laufenden oder im nächsten Urlaubsjahr zu gewähren.

Die Entscheidung trifft jeweils die oder der Vorsitzende des Senats [4].

Для української мови такі форми не характерні, що призводить до неабияких труднощів при перекладі. Так, відштовхуючись від традицій української юридичної підмови, доцільно перекладати подвійні форми такими двома шляхами:

– форма множини:

• Die Bundesministerin oder der Bundesminister — Федеративні міністри;
• Die Richterinnen und Richter – Судді.
• – форма чоловічого роду:
• Die Präsidentin oder der Präsident – Президент.
• Такий переклад буде адекатно сприйнятий українським реципієнтом, однак, жоден з названих перекладів не є точним, адже втрачається важлива семантична складова – цілеспрямована вказівка на жінку, яка чітко сприймається отримувачем і може зіграти певну роль у розумінні і реакції на такий текст. Якщо екстралінгвістична ситуація вимагає обов’язкового відтворення цієї вказівки, перекладач може використати подвійну форму і українською мовою, наприклад:
• Der Arbeitnehmer oder die Arbeitnehmerin – Працівник або працівниця.
• Недолік такого способу перекладу полягає, однак, в тому, що лише незначна частина найменувань осіб має в українській мові жіночі форми. Питання щодо поступового вироблення таких форм в українській мові залишається відкритим і залежить, на нашу думку, від того, як у нашій країні будуть розгортатися суспільні процеси емансипації жінки.
• Отже, дослідження показало, що найбільш вживаним способом вказівки на стать в сучасному офіційному юридичному мовленні Німеччини залишається традиційна патріархальна форма чоловічого роду, який з часом набув гендерної нетральності. Досить поширеною є також гендерно нейтральна лексема eine Person. Менш поширеними формами вказівки на стать є вжиток гендрено нейтральних форм множини та подвійних форм. При цьому лише останні з названих способів вказівки на стать реалізуються засобами експліцитної візуалізації жінки. Форми з так званою “внутрішньою І” не були виявлені на сторінках опрацьованих 17 випусків Вісника федеральних законів Німеччини. Відтак, проведене дослідження дозволяє припустити, що німецька юридична підмова на даний момент ще не зазнала істотних трансформацій під впливом феміністичної мовної критики. Однак, досить частотний вжиток подвійних форм свідчить про те, що такий вплив відбувається, хоча і в менш радикальних мовних формах, ніж це характерно для інших сфер громадського мовлення. Розвиток представленості гендерного компоненту в юридичній підмові Німеччини вимагає подальших лінгвістичних досліджень.
• Література:

1. Вильданова Г.А. Гендерный аспект эвфемизации (на материале английского языка): дисс. на соискание ученой степени кандидата филологических наук / Вильданова Гузель Агзамовна; Бирская государственная социально-педагогическая академия. — Бирск, 2008. — 194 с.
2. Кириллов А.Г., Мязова Я.С. Эвфемия и политическая корректность как культурно-поведенческие и языковые категории (на материале английского языка) / А.Г. Кириллов, Я.С. Мязова // Высшее гуманитарное образование XXI века: проблемы и перспективы: Материалы IV международной научно-практической конференции. Т. 2. Филология и другие науки. — Самара: Изд-во ПГСГА, 2009. — С. 145-149.
3. Конституція України. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
4. [Електронний ресурс] / [Bundesanzeiger Verlagsgesellschaft mbH.]. — Режим доступу: http://www.bgbl.de/xaver/bgbl/start.xav?startbk=Bundesanzeiger_BGBl#__bgbl__%2F%2F*[%40attr_id%3D%27I_2015_36_inhaltsverz%27]__1443185816683
5. Ivashkevych L. Feministische Wortbildung in der deutschen Sprache: Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції студентів, аспірантів і молодих учених (28 квітня 2015 р.) / за заг. ред. к.п.н., доцента Кажан Ю.М. – Маріупопь : МДУ, 2015. – Частина І. – С. 46-49.
6. Samel, I. Einführung in die feministische Sprachwissenschaft / Ingrid Samel. — [2., überarb. und erw. Aufl.]. — Berlin : Schmidt, 2000. — 247 S.