Ключові слова: книговидання, братські друкарні, Іван Федоров.

The article reviews the origin and development of religious printing in Ukraine. Special attention is paid to the activity of Ostroh printing house and printing establishments of brotherhoods as the main elements in the development of the typography/

Key words: publishing, printing establishments of brotherhoods, Ivan Fedorov.

Книговидання – важлива галузь людської діяльності. Вона забезпечує закріплення та передачу інформації в часі та просторі у вигляді текстового й ілюстративного матеріалу. Впродовж століть книги і часописи є важливим джерелом інформації та знань, передумовою розвитку освіти, науки, культури, впливовим етнополітичним чинником у житті українського народу, Церкви й загалом суспільства. Тому книговидання в Україні, зокрема, церковно-релігійне привертає увагу науковців. Дослідження специфіки роботи християнських видавництв потрібне не тільки в статистичному, а й в загальнокультурному плані. Тому дана робота присвячена розгляду початку діяльності християнських видавництв. Дана тема розроблена частково, адже немає конкретних робіт по діяльності християнських видавництв. Є напрацювання у даному напряму М. Тимошика і Я. Запаско.

Духовно-освітня книга тісно пов’язана з минулим і сучасним національно-культурного життя в Україні, яке позначене динамічними та якісними змінами. Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг – це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, у тому числі й Україною.

Не випадковим є той факт, що перші друкарні на землях України виникли у Львові – осередку політичної, економічної та культурної активності міщанства, і у Острозі – резиденції найбагатшого і найвпливовішого тогочасного українського магната. Складовою частиною загального піднесення культури протягом останніх десятиріч XVI – першої половини XVII ст. закономірно став і розвиток друкарства. Заснування перших друкарень у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного руху [3, с.125]. Водночас це була доба, коли і освіченому духовенству, і причетним до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту цих книг, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала в цей час і для шкіл, і для полеміки з тими, хто заперечував політичні, релігійні та культурні права українців. Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого – мандрівного друкаря Івана Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. І якщо в Москві Іван Федоров був на службі в державній друкарні, а у Заблудові – в друкарні Г. О. Ходкевича, то тепер він вирішив відкрити власне підприємство, стати не лише друкарем, а й видавцем. Задумавши заснувати власну друкарню, Іван Федоров, якого в Україні називали Федоровичем, не випадково обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне місто. Іван Федоров прибув до Львова, коли тут активізувалася політична й культурна діяльність міщан, на передмісті Підзамче діяли Миколаївське та Благовіщенське братства, велася підготовка до реорганізації Львівського Успенського братства і заснування його школи [4, с. 98]. Дедалі більше ставало міщан, які мали великі книжкові збірки. Його верстат був на той час досить досконалим: в багатьох друкарнях верстати такої конструкції використовувалися навіть наприкінці XVIII ст. У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а через рік закінчила друкування «Діяння і послання Апостольських» – книги, яку скорочено називали «Апостолом». Перевидаючи «Апостол», раніше надрукований у Москві, Іван Федоров наблизив правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнив вступну частину, збагатив орнаментику. А головне, що наприкінці книги він замість офіційної, за стилем, післямови включив «Повисть откуда начася и како совершися друкарня сия». Це мемуарно-публіцистичний твір, в якому друкар схвильовано оповідав про свою вірність високому покликанню: служити людям і церкві «художеством собственных рук». Того ж 1574 р. Іван Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник – Буквар. Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, в тому числі й білорусько-українських [5, с. 201].

Попри початкові успіхи Івана Федорова, вести самостійну друкарню йому було нелегко. Хоч друкареві не відмовляли в кредиті, а суми боргів і зобов’язань боржників зрівноважувалися, проте гроші, вкладені в друк, поверталися повільно. Це був один з мотивів того, що 1575 р. друкар Іван Федоров вступив на службу до князя Костянтина Острозького. Запрошення друкаря на службу до Острога пояснюється насамперед наміром князя видати церковно-словянську Біблію, але поки готувався її текст, друкар отримував інші доручення. Зокрема, він став «справцею» (управителем маєтків) Дерманського монастиря. Втім, цілком ймовірно, що вже в Дермані були надруковані якісь малоформатні видання, які до нас не дійшли. Видавнича програма Острозької друкарні, з одного боку, була розроблена князем Острозьким і українськими, грецькими та іншими книжниками, яких він залучив до праці. З другого боку, авторитет Івана Федорова як друкаря і літератора був великим, тому видавець і його радники рахувалися з його думками й досвідом. Отже, острозькі видання, подібно до того як раніше заблудівські, стали виявом своєрідного компромісу між місцевими літературно-освітніми колами і друкарем. Текст передмов і післямов став ближчим до традиційних зразків, які на той час залишалися загальноприйнятими у кириличній східно-слов’янській і південно-слов’янській рукописній книзі. Водночас в ці роки в Острозі утверджуються елементи, характерні саме для друкованої книги: окремий титульний аркуш, вірші на герб, віршована присвята меценатові. Першим острозьким виданням була грецько-церковно-слов’янська «Азбука» (Буквар) з датою 18 червня 1578 р. Книжка містила грецьку абетку, далі надруковані паралельно молитви грецькою і церковно-слов’янською мовами, передрук Львівського букваря і нарешті сказання чорноризця Храбра «Про письмена». Цей твір – визначна пам’ятка староболгарської літератури – сприймався тоді як апологія слов’янської кириличної писемності, хоч за задумом автора йшлося про глаголицю. Справжнім шедевром друкарської майстерності стала Острозька Біблія, завершена 1581 р. Над підготовкою тексту до видання разом з друкарем Іваном Федоровим працювали викладачі та студенти Острозької академії, заснованої в 1576 р. Головну редакторську роботу виконував її тодішній ректор Герасим Смотрицький, який був автором поетичних та прозових передмов до цього видання. За основу прийнято список Геннадіївської Біблії, отриманий з Москви, а до редагування залучалися також грецькі, латинські, чеські тексти біблійних книг. На титульному аркуші підкреслювалося, що книга є докладним перекладом з грецької Біблії семидесяти толковників (Септуаґінти) [8, с.123].

Острозьку Біблію часто називали «руською», або «словенською», хоч тексти її на церковно-слов’янській мові. Як сам текст Острозької Біблії, так і її літературні додатки мали значний резонанс у східно-слов’янських літературах. Острозьке видання Біблії було передруковано в Москві 1663 р. і служило основою для багатьох наступних перевидань. Авторитетність острозького видання сприяла прийняттю південними слов’янами саме східно-слов’янської версії церковно-слов’янщини. Ще до виходу в світ Біблії, 5 травня 1581 р., в Острозі було надруковано окремою летючкою «Хронологію» Андрія Римші. Друкарня Острозької Академії була втіленням в Україні витвореного у Західній Європі типу видавничого закладу при школі вищого типу і науково-літературному гуртку книжників. Тематична різноманітність видань друкарні була безперечною заслугою її літературних керівників, серед яких були такі визначні діячі культури, як Герасим Смотрицький, Василь Суразький (Малюшицький), Дем’ян Наливайко. У 1602-1605 рр. друкарня діяла в Дерманському монастирі під керівництвом Дем’яна Наливайка. Проте після смерті багатого мецената князя К. Острозького друкарня не змогла знайти достатніх засобів для продовження видавничої діяльності [9, с. 371].

Незрівнянно довговічнішими виявилися дві інші найбільші українські друкарні – Львівського братства і Києво-Печерської лаври. Перша діяла як братська з 1591 до 1788 рр., після чого перейшла до Ставропігійського інституту; її безпосереднім продовжувачем стала навчальна майстерня поліграфічної школи на Руській вулиці. Заснована в 1616 p., Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя. Після закриття Києво-Печерської лаври її приміщення і обладнання до 1941 р. використовувалося друкарнею Академії наук України; нині в її будинку Музей книги і друкарства України [12, с. 23].

Львівська братська друкарня до 1648 р. видрукувала не менш як 36 книг обсягом 2842 арк., лаврська – не менш як 72 книги обсягом 3765 арк. Вказані числа є мінімальними, тому що ряд книг, особливо малого формату й обсягу, до нас не дійшли. Друкарня Львівського братства була створена з метою друкувати священні книги, відповідно і з великим тиражем. Також друкували не тільки часослови, псалтири, требники і інші богословської тематики, а також і книги, які були потрібні для училища(граматика, риторика, філософія). При цьому першочерговою вважалась друга частина програми – випуск книг на потреби училища.

Друкарство України було тісно пов’язане з білоруським. Незважаючи на наявність специфічних рис для розглядуваного періоду, можна говорити про українсько-білоруське друкарство як вияв спільності культурного розвитку обох народів. Водночас видання латинським шрифтом можна розглядати в двох контекстах: і як невід’ємну частину всього українського друкарства, і як складову частину книгодрукування Речі Посполитої і сусідніх країн [10, с. 293].

Разом в Україні з 1574-1648 рр. діяло 25 друкарень. З них 17 належали українцям і видавали книжки переважно церковно-слов’янською і українською мовами, 7 друкарень вели книговидання латинською і польською мовами. Згадані 25 друкарень діяли в 17 місцевостях, з них 7 – у селах, решта – у містах і містечках. Головними центрами видавничої діяльності стали великі торговельні міста – Київ, Львів, Острог: тут були наявні не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги поряд з іншими товарами. Цікаве джерело про це – реєстр витрат і прибутків львівського купця Петра Кунащака, який торгував українськими книгами одночасно з продажем полотна, дзвонів та інших виробів. Даючи загальну оцінку початкового періоду історії українського друкарства, слід визнати, що найбільш творчим в його історії став перший етап – остання чверть XVI і перші десятиріччя XVII ст. Саме тоді, в умовах економічного піднесення і активізації суспільного руху, найвідчутнішим був вплив ренесансної культури. Діячам друкарства цього часу вдавалося поєднати вітчизняні традиції з творчим сприйняттям міжнародного досвіду. Не дорівнюючи за кількісними показниками західноєвропейським країнам, друкарство України за структурою і характером було ближчим до друкарства Західної і Центральної Європи, ніж до друкарства Росії. Українські видання були секуляризованішими за змістом і за оформленням. Друковану книгу використовували не тільки в богослужіннях, а й для домашнього читання, у шкільному навчанні. Нерідко друки переписувалися. Все це засвідчує функціонування друкованої книги як істотного чинника культурного життя, участь друкарів і книговидавців у процесі творення і поширення культурних цінностей.

З 20-х років XVII ст. найбільшим центром книгодрукування в Україні стає Києво-Печерська лавра. Лаврська друкарня видавала переважно церковно-служебну, богословську літературу, але не обхо¬дила своєю увагою і навчальну, світсько-політичну літературу та вір¬шовані твори («Служебник», «Псалтир», «Акафіст», «Триодь», «Євангеліє вчительне», «Часослов», «Лексікон словеноросский» та багато інших). Видання Києво-Печерської лаври відзначалися висо¬кою поліграфічною технікою. Титульний аркуш прикрашався гравю¬рами на сюжет книги, текст кожної сторінки був обрамлений орна¬ментом або рамкою, оправа книг виготовлялася із дощечок, обтягну¬тих шкірою або дорогою тканиною, прикрашалася тисненням, орна-ментом, а в центрі вміщувався «медальйон із зображенням сцен із ре¬лігійних творів. Сам текст творів був надрукований червоними і чор¬ними фарбами, використовувалися різні шрифти [9, с. 45].

Отож, історія видавничої діяльності взяла свій початок з глибин людської цивілізації і розвивається до сьогодні. Книговидавнича справа особливо набула поширення в Україні в XVI ст., і вперше були друкарні в Львові та Острозі. Це і не дивно, адже Львів вже на той час був осередком політичної, економічної та культурної активності міщанства, а Острог – резиденція найбагатшого і найвпливовішого тогочасного українського магната. І це раз доводить, що вже тоді саме релігійна книга відігравала неабияку роль в житті людей.

ЛІТЕРАТУРА

1.Владимиров П. В. Начало славянского и русского книгопечатания в XV – XVI вв. // ЧОНЛ – 1894. – Книга 8 – С. 28.

2.Губко О. До початків українського друкарства // Архіви України. – 1969. – № – С. 23.

3. Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського друкарства – Львів: Центр Європи, 2000. – 222 с.

4. Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. 2-ге вид. – Львів, 1983 – c. 305.

5. Кравченко В. Соратник першодрукаря // Жовтень. – 1985. – № 4. – С.94.

6. Круминг А. А. Славянские старопечатные книги глаголического шрифта в библиотеках СССР // Проблеми рукописной и печатной книги. – Москва, 1976. – С. 103– 106.

6. Люблинский В. С. На заре книгопечатания. – Ленинград, 1959. – C. 138.

7. Немировский Е. А. Начало славянского книгопечатания. – Москва, 1971.

8. Попов П. М. Початок книгодрукування у словян (XV – XVI ст.) // Книга і друкарство на Україні. – Київ, 1985. – 208 с.

9. Тимошик М. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.

10.Тимошик М. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.

11.Тимошик М. Історія українського друкованого слова потребує переосмислення // Літ. Україна. – 2002. – 21 березня.

12.Тимошик М. Стародавня рукописна книга в світі: попередники, ранні осередки, роль у суспільному поступі // Вісник Книжкової палати. – 2002, № 4. – С. 22-27.

13. Франко І. Нарис історії української літератури до 1890 р. – Львів, 1910. – С. 40.

Ключові слова: видавництва, «Свічадо», «Місіонер», «Нова зоря», «Апостол».

The article reviews the origin and development of religious printing in Ukraine. Special attention is paid to the activity of Ostroh printing house and printing establishments of brotherhoods as the main elements in the development of the typography.

Key words: publishing, printing establishments of brotherhoods, Ivan Fedorov.

Впродовж століть книги і часописи є важливим джерелом інформації та знань, передумовою розвитку освіти, науки, культури, впливовим етнополітичним чинником у житті українського народу, Церкви й загалом суспільства. Тому книговидання в Україні, зокрема, церковно-релігійне привертає увагу науковців. Після отримання незалежності України, велика кількість видавництв почала відновлювати свою діяльність. На сьогоднішній день існує значна кількість християнських видавництв, які займаються виготовленням та розповсюдженням релігійних книг, газет і журналів.

Дослідження специфіки роботи християнських видавництв потрібне не тільки в статистичному, а й в загальнокультурному плані. Тому дана робота присвячена розгляду діяльності християнських видавництв, а саме католицьких видавництв і виокремлення їх специфіки роботи.

Дана тема розроблена частково, адже немає конкретних робіт по діяльності християнських видавництв. Є напрацювання у даному М. Лозинського, які стосуються окремого напряму.

Широкомасштабною була науково-видавнича та просвітницька діяльність Василіянського Чину Греко-Католицької Церкви у Галичині наприкінці XIX – середині XX ст.

Кінець XIX ст. позначений активною культурно-просвітницькою діяльністю українців Галичини. Повсюди відкривалися численні бібліотеки, читальні. Зросли фонди бібліотеки Львівського університету, яка з 1807 р. виконувала функції публічної, і до фондів якої надходив обов’язковий примірник друків Галичини [1, с. 67]. Загалом у 1871-1878 рр. у Галичині діяло понад 170 українських читалень, 145 з яких мали статус народних або громадських. Крім них, існувало 14 читалень церковних братств [2, с. 8].

Як і зараз, колись великою популярністю серед народу користувався католицький часопис «Місіонар», заснований у 1897 р., а також додаток до нього малий «Місіонарчик».   Це є датою заснування сучасного «Місіонера». Інтелігенція краю з зацікавленням читала науково-історичне видання «Записки ЧСВВ». Після першого приходу комуністів у 1939 році в Галичину, видавнича діяльність ЧСВВ була перервана більше ніж на чотири десятиліття, а традиція друкованого релігійного слова була продовжена на еміграції українцями у багатьох країнах світу.

Лише на початку 90-х років почали відновлювати свою діяльність і засновуватись нові видавництва. На сьогодні, найбільш популярними вважаться такі греко-католицькі видавництва як «Свічадо», «Місіонер», «Нова зоря», «Апостол».

Видавництво «Свічадо» було засноване у 1987 році з ініціативи українських студентів Люблінського католицького університету в Польщі, які прагнули утвердити духовні цінності в сучасному світі. Видавництво прийняло назву «Свічадо» – свічник і дзеркало. Ідея назви до сьогодні не втратила своєї властивості – віддзеркалювати світло Божої мудрості, відповідаючи на духовні потреби людини.

Датою заснування видавництва прийнято вважати 1 листопада 1987 року, коли вийшов перший номер журналу «Свічадо». Журнал видавався нелегально, при співпраці з підпільними друкарнями, а потім розповсюджувався між вірними УКГЦ. Тексти готувалися на друкарській машинці, потім відповідно складалися і друкувалися у підпільній друкарні. Брак відповідних знань і професійної підготовки компенсувався ентузіазмом неофіта, який відкривав нову правду і прагнув цієї правдою ділитися з іншими.

Після виходу кількох номерів журналу, цю ініціативу помітили у Римі і греко-католицька курія подарувала видавництву перший комп’ютер і ксерокс Тільки чудо допомогло перевезти цю техніку до Польщі, оскільки це був 1988 рік – час генерала Ярузельського. Завдяки отриманій техніці, змогли з’являтися наступні брошури і книжки.

Кінець вісімдесятих років приніс зміни політичної ситуації не тільки у Польщі, але й в Україні. Кордони стала вільнішими, почастішали виїзди на Україну та приїзди мешканців України до Польщі.  Серед них були також представники Греко-Католицької Церкви, яка на той час ще діяла підпільно. І власне у цьому моменті з’ясувалося, що результати праці видавництва є дуже потрібними в Україні.  На зламі 1990-91 років було прийняте рішення про ліквідацію видавничої діяльності у Польщі і перенесення її в Україну [8]. 1992 р. видавництво переноситься до Львова, де з благословення Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського розпочинає свою діяльність як видавничий відділ Монастиря Монахів Студитського Уставу.

У сучасному світі і, зокрема в Україні, потрібна книжка, яка допоможе кожній людині знайти своє місце у світі, у сім’ї, у відносинах з іншими, і яка відкриє людині правдиві цінності життя. «Книги, що дарують радість душі» – ось гасло видавництва «Свічадо». І саме такі книги воно пропонує своїм читачам.

«Свічадо» охоплює дуже широкий спектр літератури: релігійна, філософські, психологічні видання, молитовники, богослужбові книги, науково-популярні праці про літургію, обряд, традицію, літературно-художні та мистецькі видання, альбоми. Особливо широко представлена тема приготування до подружнього життя, сім’ї та виховання. Для дітей «Свічадо» щомісяця видає журнал «Зернятко», а для підлітків – «Сто талантів».

Видавництво «Свічадо» постало 1987 року з ініціативи українських студентів Люблінського католицького університету в Польщі, які через книгу прагнули утвердити християнські цінності у сучасному світі. Перші брошури виходили ще підпільно, однак після зміни системи влади у Польщі видавництво легалізувало свою діяльність і прийняло назву «Свічадо».

Значну частину накладів перевозили в Україну, де розповсюджувати книги допомагали монахи-студити. У своїй роботі видавництво керується великим досвідом та відгуками читачів. Тому їхні книжки знають не тільки в Україні, а й у Казахстані, Польщі, Канаді, США, Австралії, Італії, Франції, Португалії, Греції та інших країнах світу.

На даний час, в «Свічадо» нараховується 25 рубрики видань. А саме:

1. Святе Письмо. Біблістика:

• Святе Письмо та Апостол

До даної категорії входять тексти Святого Письма та Апостола: Новий Завіт (переклад І. Хоменка у другій редакції), Ретольд Мюррей Уотс «Біблія для підлітків», о. Дмитро Сенів «Читання Апостола день за днем»;

• Все про Біблію

Пояснення біблійних текстів, самої Біблії для кожного і на кожний день, питання віри: Антоніо Джирланда «Ключ до Біблії (Старий Завіт)», о. Тарас Барщевський «Вступ до біблійних наук», протоієрей Олександр Мень «Син Людський», Карстен Петер Тіде «Ісус: віра і факти»;

1. Богослужбові книги:

• Літургійні книги

Книжки для проведення літургійних обрядів: «Великий канон Андрея Критського», «Чин відвідин хворих на розлучання душі з тілом», «Чин благословення дому», «Псалтир з коротким поясненням»;

• Молитовники та акафісники

Акафісники і молитовники на різні потреби: «Бог завжди зі мною. Молитовник дитини», Оля Жаровська «Молитовник школяра», о. мітрат Володимир Божик «Приготування до сповіді і Святого Причастя»;

• Нотні виданнях

Нотні видання церковних пісень, богослужінь та обрядових пісень: Наталія Манько «Колядки і щедрівки», Володимир Головко «Церковні наспіви», о. Богдан Пушкар «Божественна літургія Івана Золотоустого з нотами»;

1. Духовність:

• Все про молитву

Книжки про молитву, її силу та призначення у житті кожного християнина: Мерлін Р Каротерз «Сила молитви», о. Олександр Мень «Практичні поради у молитві», Данієль Анж «Молитва – життєдайний подих»;

• Духовні вправи

Книжки про покаяння, сповідь та приготування до неї, порадники на піст: Андрей Шептицький «Заклик до покаяння (послання на Великий піст)», Тома Шпідлік «Мистецтво очищувати серце»;

• Класика християнської духовності

Класичні зразки християнської літератури про духовність і молитву: Тома Кемпійський «Наслідування Христа», Олександр Мень «Перші апостоли»;

• Духовність і психологія

Література про духовність і психологію, внутрішні духовні кризи, любов до Бога і до себе: Росі Лоре Дарданело «Тримай мене за руку», Ансельм Грюн «Небо починається в тобі»;

• Серія «Довіритися Богові»

Популярна література молитовного характеру для дорослих, з виразним християнським підходом до різних життєвих ситуацій – трагедії, кризи, радісні події, важливі рішення тощо, покликані допомогти в поглибленні духовного життя, спонукати до індивідуальної молитви: «Молитви надії для залежних», Томас Важни «Молитви у важкі хвилини життя»;

• Серія «Зростаючи у вірі»

Книжки цієї серії про духовність людини, віру, молитву, аскетично-моральні аспекти духовного життя. Вони мають допомогти в поглибленні духовного життя, молитви, як індивідуальної, так і спільної. До серії входять книжки західних християнських авторів: Філіп Мадр «Голос Бога», Станіслав Луцаж «Головні гріхи та блаженства»;

1. Сім’я та виховання

• Серія «Любов, подружжя, сім’я»: Норман Райт «Спілкування. Ключ до вдалого шлюбу»;
•  Серія «Природно і надійно»: З. Городенчук, Т. Лехновська, О. Струх «Вчимося народжувати»;
• Серія «Порадник для батьків»: Г. Норман Райт «Як говорити, щоб діти нас слухали», Полі Освальдо «Як не зіпсувати дитину надмірною опікою»;
• Серія «Інтерактивні ігри»: Сабіне Алекс, Клаус В. Вопель «Не вчи мене, але дозволь мені вчитися»;
• Серія «Виховання без невдач»: Герда Пігін «Як передати дитині цінності»;
• Серія «П’ять мов любови»(Гері Чепмен): Гері Чепмен «П’ять мов вибачення», «П’ять мов Божої любови»;
• Сім’я: о. Тарас Барщевський «Читання Святого Письма в сім’ї»;
• «Сексуальність»: о. Пйотр Павлюкевич «Спокіно про ЦЕ»;
• «Батькам про дітей»: Яцек Мицельський «Буквар для батьків»;
• «Пізнай жінку»: Джон Елдредж «Чарівна. Таємниця жіночої душі», Яцек Пуліковський «Єва відчуває інакше»;
• «Пізнай чоловіка»: Джон Елдредж «Дике серце. Таємниця чоловічої душі»;
•  «Подружжя»: Гері Чепмен «Шлюб вашої мрії»;

1. Психологія

Книжки про людину та її психологічно-духовний світ, які допоможуть зрозуміти себе, знайти вихід з різноманітних криз і важких ситуацій, навчать працювати над своїм психологічним та духовним розвитком: Джон Павел «Твоє щастя залежить від тебе», Вестбрук Дейвід «Подолати панічний розлад»;

1. Художня література

Романи, оповідання, історії та притчі на християнську тематику. У цій категорії можна віднайти книжки світових класиків і молодих авторів: Бруно Ферреро «Таємні дари Марії», Генрик Сенкевич «Quo vadis»;

1. Видання для підлітків та молоді

Книжки для підлітків і молоді про любов, навчання, дружбу та інші теми, які цікавлять молодих людей на шляху становлення їхньої особистості. До розділу входить серія «Бібліотечка журналу «Сто талантів»: Єлисей Пронін «Вирушаючи у доросле життя», Луїза Мей Олкот «Маленькі жінки»;

1. Видання для дітей

• Для дошкільнят

Віршики, казки та оповідання: Оксана Миронович та Мар’яна Фляк «Віршики для дівчаток і хлоп’ят», Б. Стельмах «Християнська абетка»;

•  Для середнього шкільного віку

Оповідання, повісті та інша література для дітей шкільного віку: Марійка Чайка «Біле Різдво», Зоряна Живка «Мандрівка святого Миколая (легенди, казки, оповідання)»;

• Для молодшого шкільного віку

Оповідання, казки, повісті, вірші, які пропагують християнські цінності: Зоя Жук «Перед Божими яслами», Бруно Ферреро «Отче Наш. Оповідання для дітей»;

• Ігри, розмальовки

Віра Мараховська «Моя мандрівка Великим постом (розмальовка з наліпками)»

• Навчальні

Навчальна література для дітей на тему релігії, християнства, підготовки до сповіді: Ольга Жаровська «Готуємось до сповіді»;

• Серія «Різдвяна антологія»

Оповідання, казки, вірші на різдвяну тематику: Василь Тесля «Різдвяна зірка (книжка забавка)»;

• Серія «Затишна книжка»

Дитячий фольклор та художня література різних жанрів. Пропонована серія допоможе батькам створити духовну ауру навколо своєї дитини і тим самим виховати інтелектуальну потужну особистість: Наталя Дзюбишна-Мельник «Люлі, люлечки», Скоромовка про білого вовка.

1. Подарункові видання

Кольорові видання подарункового характеру про любов, дружбу, материнство, батьківство з цікавими розповідями, цитатами та порадами: Ірина Кондратюк «Люблю Тебе, Тату», Анджей Мадей «Добре, що Ти є»;

1.  Здоров’я, краса, харчування

У цій рубриці книжки для тих, хто цікавиться кулінарією, здоровим способом життя, та природними засобами лікування: Микола Середа «Монастирська кухня. Страви на піст і на празник», «Монастирська аптека. Лікувальні страви отця Кіліяна»;

1.  Українські традиції

• Різдво

Книжки про Різдво і все, що стосується святкування Різдва: обряди, звичаї, колядки, щедрівки, різдвяна кухня: Ольга Вербенець, Віра Манько «Обряди і страви Святого Вечора», Ярослав Музиченко «Від Романа до Йордана»;

• Великдень

Книжки про Великдень і все, що стосується святкування Великодня: обряди, звичаї, писання писанок, великодній стіл: Віра Манько «Українська народна писанка», Ярослав Музиченко «Великдень»;

1.  Періодичні видання

• Журнал «Зернятко»

Кольоровий журнал для дітей 6-12 років. Виходить щомісяця (окрім липня і серпня). У журналі – віршики, казки, саморобки, кросворди, загадки для ваших діточок.

• Журнал «Сто талантів»

Журнал для підлітків від 11 років. Сучасне, кольорове популярне видання. Статті для підлітків, про дружбу, любов, музику, відносини між підлітками.

• Журнал «Кана»

«Кана» – християнський журнал для всіє родини, у якому читач дізнається про життя Церкви, проблеми людини, новинки культури, прочитає про сім’ю та виховання дітей, подорожуватиме світом і навчиться готувати.

1.  Катехитично-педагогічна література

• Катехитичні підручники та посібники: «Господь наш учитель. Посібник для вчителя, 5кл.»;
•  Катехизми: «Катехизм Католицької Церкви», «Катехизм християнської віри»;
• Методична література

Методична література для вчителя: сценарії свят, інтерактивні ігри, п’єси та довідники: Мирослава Чорна «П’єси для дитячого театру»;

1.  Святі та визначні постаті Церкви

Література про визначних діячів Церкви та її святих: Саверіо Гаета «Чудл Кароля. Свідчення та докази святості Івана Павла ІІ»;

1.  Право та етика

Література про церковне право та етику: Анджей Шостек «Бесіди з етики», Ліберо Джероза «Церковне право»;

1.  Паломництво

Паломницька література про святі місця і подорожі про них. Молитовники для прочан: Антон Мельник «Чудотворні джерела України», о. Роман Тереховський «Паломництво до Святої Землі»;

1.  Популярно про віру

• Серія «Сто запитань до священика»: «Про віру, Святі Таїнства, життя Церкви», о. Роман Тереховський «Поясніть мені, отче…»;

1.  Соціальні хвороби. Секти

«Святе Письмо заперечує навчання Свідків Єгови», Ігумен Євменій «Отче, я – наркоман!»;

1.  Свідоцтва, пам’ятки, календарі
2.  Культура

«Мова – це теж Батьківщина»;

1.  Літургіка і літургійна традиція

Книжки про Літургію, її історію та розвиток, пояснення церковних богослужінь і церковних традицій: о. Юліан Катрій «Пізнай свій обряд», Тарас Шманько «Як поводитися у храмі»;

1.  Богослов’я та Філософія

• Серія «Логос»

Книжки про філософію Бога та релігії, богословські наукові праці, підручники з філософії та богослов’я: Кароль Клявза «Богословська герменевтика ікони», Томаш Галік «Терпеливість із Богом»;

1.  Історія

Книжки з історії церкви та монарших чинів: Юрій Федорів «Історія Церкви в Україні», Бернар Лєкомнт «Таємниці Ватикану»;

1.  Східна духовність

У цьому розділі книжки, які становлять творчу спадщину Отців Церкви, учителів Церкви. До розділу входять також книжки інших визначних східних християнських авторів: Джозеф М. Рая «Лик Божий», Олександр Шмеман «Євхаристія: Таїнство Царства»;

1.  Мистецтво та іконографія

Книжки про богослів’я та духовність ікони, мистецькі альбоми, книжки іконопису: Валерій Лепахін «Ікона та іконічність», Яків Креховецький «Богослов’я та духовність ікони» [6].

«Свічадо» має партнерів та друзів з якими співпрацює. Серед них є такі видавництва та установи: Український Католицький Університет Українська, Греко-Католицька Церква, «Віра і Світло», Львівська Духовна семінарія св. Духа, Католицький суспільно-релігійний сайт «CREDO» , журнал «Патріархат», радіо «Воскресіння», Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ), Фонд св. Володимира, Львівська архиєпархія УГКЦ, радіо «Дзвони», радіо «Світанок», Паломницько-Реколекційний Центр «Рафаїл», свічкова майстерня «Тавор», інтернет-магазин «Софія» [9].

Другим у списку найпопулярніших греко-католицьких видавництв є «Місіонер». Видавництво засноване 1897 року Галицькою провінцією Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ). 1939 року, з початком Другої світової війни, видавництво було змушене припинити свою діяльність, яку відновлено тільки 1992 року, без окремого статусу, як видавничий відділ монастиря отців-василіян. Від 1994 року видавництво «Місіонер» має власну реєстрацію.

Книги «Місіонера» – це передовсім катехитичні, літургічні та історико-пізнавальні видання. За останні роки у видавництві вийшло понад 600 найменувань книжок загальним накладом понад 2 200 000 примірників.

«Місіонер» співпрацює із такими видавництвами, як «Наукова думка», «Каменяр», «Світ», «Край», а також з видавництвами отців-василіян у Торонто (Канада) та Пряшеві (Словаччина). Видавництво має свою друкарню у місті Жовква Львівської області.

Щорічно «Місіонер» поповнює книжковий ринок України філософсько-богословськими працями, історичними виданнями, духовною літературою, прозовими та поетичними творами духовного змісту, богослужбовою літературою, документами Апостольського Престолу (енцикліки, повчання, апостольські листи) та працями Вселенських Архиєреїв.

Найкращі видання видавництва «Місіонер»: «Святе Письмо» (переклад І.Хоменка), «Словник біблійного богослов’я», Йосиф Рацінґер – Венедикт XVI «Ісус з Назарету», Йосиф Рацінґер – Венедикт XVI «Бог і світ», Йосиф Рацінґер – Венедикт XVI «Божа революція», Баттіста Мондін «Онтологія і метафізика», Олег Сидор «Святий Василій Великий в українському мистецтві», Юліян Буцманюк «Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця», Карло Марія Мартіні «На крилах свободи», Карло Марія Мартіні «Відвага пристрасті», «Святий Йосафат Кунцевич. Документи щодо беатифікації», Едит Штайн «Вступ до філософії», Едит Штайн «Будова людської особи», Роман Лубківський «Камертон Шашкевича» [3].

Часопис «Нова зоря» заснований наприкінці 1925 року як орган Української Католицької Організації, а згодом – Української Національної Обнови. Перше його число побачило світ 7 січня 1926 року. І хоча газета виходила у Львові, її духовним натхненником був Єпископ Станіславівський Григорій Хомишин.

Часопис під назвою «Нова Зоря» відродився на початку 90-х років як офіційний орган Івано-Франківської Єпархії. Із початкових двох тисяч наклад часопису зріс до п’ятнадцяти тисяч примірників, і впродовж семи років розповсюджується по всій Україні.

23 грудня 1996 року на базі редакції часопису «Нова Зоря» було створено однойменне видавництво з власною друкарською дільницею. За час існування видавництва вийшло у світ майже сто книг загальним накладом майже 200 000 примірників. Окрім релігійних видань, «Нова Зоря» продукує книги на художню, мистецьку та науково-краєзнавчу тематику.

«Нова Зоря» – це взірець сучасного мобільного багатопрофільного підприємства, яке працює на комп’ютерно-поліграфічній техніці кращих світових зразків.

Вже 22 роки поспіль виходить греко-католицький часопис «Нова зоря». За цей час в нього вже склались свої традиції, він має свого читача по цілій в Україні. На сторінках тижневика друкуються матеріали із життя Церкви, її історії, дописи читачів, а також актуальні статті, що  висвітлюють українське культурне  життя – минуле і сучасне. Серед авторів, зокрема,  академіки. Іван Климишин, Володимир Грабовецький, професори та науковці. «Нова Зоря» твердо стоїть на позиціях  української державності. Незмінний головний редактор  часопису  – о. Ігор Пелехатий, який також очолює однойменне видавництво «Нова  зоря» [7].

За період своєї роботи, у видавництва сформувались такі категорії видавничої літератури:

1. Святе Письмо. Біблістика – Антоні Пацьорек «Коли Ісус народився у Вифлиємі», Антоніо Джирланда «Ключ до Біблії (Новий Завіт)».
2. Богослужбові книги – Оля Жаровська «Молитовник школяра», «Типікони», Ольга Жаровська «На зцілення душі і тіла. Молитовник».
3. Богослов’я. Філософія. Право. Етика – Дж. Недугант «Путівник по Східному Кодексі», Рамон Лукас «Біоетика для кожного».
4. Літургіка. Літургійна традиція – Міхаель Кунцлер «Літургія Церкви»,     о. Мелетій М. Соловій «Божественна Літургія».
5. Популярно про віру – Анрі Кафарель «Сто листів про молитву», Іван Климишин «Вчені знаходять Бога».
6. Духовність – Славомир Беля «Відкрийте двері для Христа», бр. Августин Запоточний «Духовні скарби».
7. Східна духовність – Назар Заторський «Піст і трапеза», святий Йоан Золотоустий «Похвала святому апостолові Павлові».
8. Сім’я та виховання – Анжей Зюлковський «Легкі відповіді на важкі запитання дітей», Влодзімєж Фіялковський «Дар життя».
9. Популярна психологія – Джон Павел «Твоє щастя залежить від тебе», Юзеф Августин «Світ наших почуттів».
10.  Українські традиції – Віра Манько «Взірці українських народних писанок», «Іде звізда чудна».
11.  Художня література – П’єр Лефевр «Вчитися з життя», Юрій Кирик «Два дерева Едемського саду».
12.  Видання для підлітків та молоді – Філ Рейс «Секрети успішного навчання», Е. Джордані, Т. Ласконі, Г. Боскато «Так хочеться бути дорослим».
13.  Дитяча література – Зоряна Живка «Мандрівка святого Миколая», Леся Медик-Яремчук «Скільки в соняха зерняток?».
14.  Історія – Куріт Левіт «Мандрівка крізь ілюзії», Лідія Купчик «Життєносні стовпи церкви».
15.  Святі і визначні постаті Церкви – Ренцо Аллегрі «Чуда отця Піо», Ірина Фаріон «Отець Маркіян Шашкевич – український миротворець».
16.  Соціальні хвороби. Секти – Зенон Боровець «Курити – не курити…Не все одно», Юзеф Августин «Зцілення зраненої любові».
17.  Катехитичнo-педагогічна література – «Бог дає життя. Катехизм для учня 2-го класу», «Виховані дороговкази в людській любові».
18.  Словники та довідкові видання – Дарія Цвек «Солодке печиво», о. Діонісій Дорожинський «Празники церковного року».
19.  Художні альбоми – Марія Гелитович «Богородиц яз Дитям і похвалою», Оксана Зьорбо, Юлія Тунік-Чорна «Різдво у Львові».

Також у видавництва є CD, DVD [5].

Видавництво «Апостол» розпочало свою діяльність у 2006 році з благословення та за підтримки владики Софрона (Мудрого) в м. Івано-Франківську.

Видавництво «Апостол» є частиною апостоляту мирян та духовенства в Церкві і для Церкви. Свою місію видавництво бачить у виданні книг, журналів та інших друкованих засобів для поширення справи євангелізації та католицької апологетичної думки серед українців у всьому світі. Видавництво прагне допомогти парафіяльним священикам оживити свої парафії через євангелізаційні та біблійні публікації, матеріали для праці з молоддю та молитовними групами при церквах.

«Апостол» готує до друку книги, доступні за змістом для людей будь-якого віку і з різним рівнем освіти, які розпалюють любов до Бога, до Церкви та оживляють віру. У 2008 році було створено телестудію «Апостол», яка отримала схвалення, благословення та підтримку правлячого Архієрея Володимира Війтишина. Також видавництво займається випуском християнських телепередач «Знаки часу», «Жива віра», «Днесь» та документальних фільмів.

З 2012 року «Апостол» видає архієпархіальний журнал «Споконвіку було СЛОВО» (Івано-Франківська митрополія УГКЦ). Журнал «Слово» орієнтований насамперед на мирян різного віку і соціального статусу, які шукають відповіді на свої запитання з точки зору католицької віри [4].

За час свого існування, у видавництва сформувались такі категорії літератури: «Бестселери», «Новинки», «Молитовники», «Євангелізаційні», «Психологія», «Для дітей», «Для духовного життя», «Для парафіяльних груп».

Отож, проаналізувавши найбільш популярні видавництва Української Греко-Католицької Церкви, можна відзначити, що вони у своїй роботі намагаються зачепити якомога більше питання з життя суспільства і тим самим привернути увагу нових читачів. Розширюючи поле своєї діяльності, видавництва УГКЦ розширюють круг своїх читачів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гастинщиков В. Проблеми українського книговидання у засобах масової інформації: завідувач відділу моніторингу засобів масової інформації Книжкової палати України / В. Гастимщиков – К., Вісник Книжкової палати, 2011.,№ 12 – 35 c.
2. Харитоненко К. Особливості створення Алфавітно-предметного покажчика до другого україномовного видання УДК: науковий співробітник відділу класифікаційних систем Книжкової палати України / К. Харитоненко – К., Вісник Книжкової палати. – 2009., № 9. – 10 с.
3. Видавництво «Місіонер» (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу: http://missioner.com.ua/index.php?level_path=0-5
4. Видавництво Апостол (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу:    http://apostol.if.ua
5. Духовна скарбничка (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу:   http://skarbbook.com
6. Каталог видань / Свічадо (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу:  http://svichado.com/view-catalog
7. «Нова зоря»: духовний Еверест народної газети. Інтерв’ю з головним редактором часопису «Нова зоря» о. Ігорем Пелеханим / Радіо Воскресіння (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу:  http://www.rr.lviv.ua/podcasts/nova-zorya-duhovnyj-everest-narodnoji-hazety-intervyu-z-holovnym-redaktorom-chasopysu-nova-zorya-o-ihorem-pelehatym/
8. Про видавництво / Свічадо (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу: http://svichado.com/pro-vydavnyctvo
9. Партнери та друзі / Свічадо (офіційний сайт). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: доступу:   http://svichado.com/partners