В статье представлены результаты экспериментального исследования, которые доказывают связь различных видов активности в социальных сетях с психологическим здоровьем молодежи, на основе которых разработана психокоррекционная программа.
Ключевые слова: психологическое здоровье, социальная сеть, молодежь.

The article represents the results of the pilot research, which proves that different kinds of social network activities are related to youths’ mental health. A psycho program is developed on the basis of the results of the research.
Key words: mental health, social network, youth.

Постановка проблеми. Проблема психологічного здоров’я особистості, що живе в нестабільному, світі, що змінюється, складних, соціо-екологічних умовах, виступає на перший план в кінці прожитого – початку нового, XXI століття – століття наук про людину, серед яких велике значення належить психології. Тому збереження психологічного здоров’я – одне з важливих завдань практичної психології. Адже психологічне здоров’я, у свою чергу, забезпечує гармонію між потребами індивіда й суспільства і виступає передумовою орієнтації індивіда на виконання своє життєвої задач. Однак у сучасному суспільстві є безліч негативних факторів, які впливають на погіршення стану психологічного здоров’я. З розвитком Інтернету, появи технології Веб розширюються можливості соціальної активності користувача. Крім цього, великою популярності наразі отримали соціальні мережі. Соціальна мережа у всесвітній павутині будується на тих же принципах, що і в реальному світі, але відрізняється від реальних людських спільнот тим, що у функціонуванні мережі не грає ролі географічна віддаленість її учасників один від одного [3]. Таким чином у соціальних мережах люди відтворюють власне життя, однак це можу призвести до залежності, що буде негативно впливати на психологічне здоров’я зокрема. А так, як майже усі студенти зареєстровані у соціальних мережах, дослідження впливу різних видів активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я саме молоді є актуальним у наш час.
Психологічне здоров’я досліджували такі зарубіжні вчені, як К.Ріфф, А.Маслоу [6]. Вітчизняні вчені теж досліджували дану проблему, середа них такі: І.Коцан [5], І.Дубровіна [4], Л.Дьоміна. Загалом вони розуміють психологічне здоров’я як інтегративну властивість, що виявляється у гармонійному стані у внутрішньому світі особистості, стані рівноваги між людиною і зовнішнім світом. Крім цього, воно тісно пов’язано із психологічним благополуччям, що є показником психологічного здоров’я.
Також на сьогодні багато науковців за об’єкт дослідження бере Інтернет та його вплив на людину. Крім цього, великою популярністю зараз користуються соціальні мережі, тому психологи не могли ігнорувати проблему впливу відвідування соціальних мереж на людину. Так, вивченням даної теми займалися такі вчені, С.Полякова, О.Резнікова [7], В Гура [3]. Вони виділили різні види активності сайтах соціальних мереж. До того ж зазнчають про залежність, яка можлива при частому відвідуванні соціальних мереж.
Виходячи з вищесказаного, метою нашого дослідження є виявлення зв’язку різних видів активності в соціальних мережах із психологічним здоров’ям молоді.
Гіпотеза дослідження – існує зв’язок між видами активності у соціальних мережах та рівнем задоволення потреб, що виражають стан психологічного здоров’я.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1) теоретично розглянути різні види активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
2) провести експеримент для вияву впливу різних видів активності в соціальних мережах та їх вплив на психологічне здоров’я;
3) розробити психокорекційну програму з метою поліпшення психологічного здоров’я молоді.
Вибірку склали 40 студентів Національного університету «Острозька академія» віком від 17 до 22 років (1- 5 курси), серед яких 27 дівчат і 13 хлопців. Всю вибірку було поділено на дві групи: контрольну та експериментальну (по 20 осіб у кожній). Зрештою, на контрольну групу не здійснювалось жодного психокорекційного впливу протягом експерименту, а експериментальна група піддавалася впливу психокорекційної програми, що була розроблена в рамках нашого магістерського дослідження.
Для виконання поставлених завдань дослідження ми використовували такі емпіричні методи: експеримент, методика «Орієнтована оцінка емоційного благополуччя» (для визначення рівня емоційного благополуччя) [1], методика діагностики ступеня задоволеності основних потреб (для визначення рівня задоволеності потреб)[1], російськомовний варіант опитувальника «The scales of psychological well-being», розробленого К. Ріфф (для визначення рівня психологічного благополуччя) [2]; авторська анкета-опитувальник (для визначення видів активності молоді у соціальних мережах); статистичні: математичні методи обробки кількісних та якісних даних, коефіціент кореляції Пірсона, t-критерій Стьюдента.
Експеримент проводився за участю експериментальної групи у 3 етапи, протягом місяця. На першому етапі ми проводили діагностику психологічного здоров’я студентів з урахуванням особливостей їх активності у соціальних мережах. На другому етапі ми проводили психокорекційну роботу з метою покращення психологічного благополуччя, яке є складовою психологічного здоров’я. На останньому етапі ми проводили повторну діагностику психологічного здоров’я досліджуваних в контексті їх активності у соціальних мережах.
Спершу ми дослідили особливості активності досліджуваних у соціальних мережах та визначили основні їх види. Ми визначили, що із 40 студентів 89% користуються соціальними мережами. З них найбільшу зареєстровані та користуються такими соціальним мережам: ВКонтакті (100%), Facebook (67%), Twitter (31%), Instagram (15%), Одноклассники (45%), LinkedIn (23%). При чому 29 (72,5 %) досліджуваних користуються соціальними мережами щодня, 5 (12,5 %) – кілька разів на тиждень, 3 (10 %) – кілька разів на місяць і 2 (5 %) – ще рідше.
Також ми визначили такі основні види активності у соціальних мережах, яким надають перевагу досліджувані: обмін миттєвими повідомленнями (94%), прослуховування аудіо записів (76%), перегляд відеороликів та фільмів (61%), пошук партнерів за інтересами (56%), загрузка «контенту» (83%), ведення блогу (32%). Крім цього, 40 % досліджуваних зазначали, що у соціальних мережах вони переглядають фотографії, картинки, читають цікаву інформацію на різноманітних пабліках.
Після обробки якісних даних по питанню «Чому вас приваблюють ці види активності у соціальних мережах?», ми виявили такі основні групи відповідей: 1. Велика кількість цікавої інформації (в пабліках). 2. Легкість спілкування. 3. Можливість заявити про себе. 4. Перегляд фільмів або прослуховування музики. Таким чином, можна припустити, що велика кількість інформації у соціальних мережах задовольняє пізнавальні потреби їх відвідувачів. Легкість спілкування задовольняє соціальні потреби, які не можуть бути задоволені у реальному житті. Можливість заявити про себе – є способом задоволення потреби у визнанні (адже «заливаючи» інформацію про себе, користувачі соціальними мережами отримують зворотній зв’язок, «лайки» тощо). Перегляд фільмів та прослуховування музики також є вираженням пізнавальної потреби, але як зазначали респонденти, це може відбуватися із метою згаяти час.
Наступним нашим завданням було порівняти показники емоційного благополуччя (що є показником психологічного здоров’я) у контрольній та експериментальній групі до проведення корекційної програми. Так, в ході інтерпретації методики для виявлення рівня емоційного благополуччя було виявлено, що у експериментальній групі 11% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 72% – середнім, 17% – низьким. У контрольній групі 13% досліджуваних володіють високим рівнем емоційного благополуччя, 69% – середнім, 18% – низьким. Дана частка проілюстрована на рис.2.4 та рис.2.5. Порівнявши середні показники емоційного благополуччя у експериментальній групі (М = 16,4) та у контрольній групі (М = 16,7) ми не виявили статистично значимої відмінності.
Також нашим завдання було порівняти показники задоволеності потреб у експериментальній і контрольній групі до проведення корекційної програми. Так, в результаті обробки результатів ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2,2), трохи менше задоволені такі потреби: матеріальні (М = 1,1), в безпеці (М = 1,2), у визнанні (М = 0,8). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних наступні: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2), самовираження (М = 2,1), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 0,9), у визнанні (М = 0,9).
Наступним кроком нашого магістерського дослідження стала діагностика психологічного благополуччя наших респондентів. Для цього ми використали «Шкалу психологічного благополуччя К. Ріфф» адаптована Т. Шевеленковою та П. Фесенко. Діагностика проводилася в контрольній та експериментальній вибірці до та після корекційної програми. Отже, опрацювавши дані методики, та здійснивши їх інтерпретацію ми отримали наступні результати.
Середні показники по всіх шкалах психологічного благополуччя в контрольній вибірці розсіялись приблизно рівномірно. Проте, найвищі показники ми діагностували по шкалі «Особистісний ріст», середні результати за даною шкалою становлять М = 64,7. Дещо нижчі бали є по шкалах «Життєва ціль» та «Автономність» (М = 59,2 та М = 58 відповідно). Найнижчий середній показник у контрольній групі виявився за шкалою «Самоприйняття» (М = 43,6).
Для того, аби переконатися чи існує зв’язок між психологічним здоров’ям студентської молоді та різними видами активності у соціальних мережах ми провели кореляційний аналіз. Для цього ми використали методи математичної статистики, а саме коефіцієнт кореляції Пірсона (для обрахунків була використана комп’ютерна програма SPSS 16.0). На основі кореляційного аналізу ми можемо говорити про зв’язок між ступенем задоволеності основних потреб та певними видами активності у соціальних мережах. Ми встановили, що «Соціальні потреби» корелюють із «обміном миттєвими повідомленнями»; «Потреба у визнанні» із «загрузкою контенту»; «Потреба у самовираженні» із «загрузкою контенту» та «ведення блогу».
Після проведення корекційної програми та повторної діагностики задоволеності потреб, ми порівняли середні показники по даній методиці у досліджуваних експериментальної і контрольної групи. Так, в результаті обробки результатів повторної діагностики ми виявили, що у досліджуваних експериментальної групи найбільш задоволені потреби у самовираженні (М = 2,5), соціальні (міжособистісні) потреби (М = 2,4), трохи менше задоволені потреби у визнанні (М = 1,7), в безпеці (М = 1,5), матеріальні (М = 1,2). У контрольній групі середні показники задоволеності потреб досліджуваних такі: соціальні (міжособистісні) потреби (М = 1,9), самовираження (М = 2), матеріальні (М = 1,2), в безпеці (М = 1), у визнанні (М = 1). Порівнявши середні показники по даній методиці, ми виявили статистично значиму відмінність (t=1,387) на рівні р>0,05. Тобто після проведення корекційної програми у експериментальній групі було виявлено підвищення рівня задоволення потреб, зокрема соціальних потреб, потреб у визнанні та самовираженні.
Висновки. Отже, у ході статистичного аналізу, було виявлено статично значимі зв’язки між середнім рівнем емоційного благополуччя та щоденним відвідуванням соціальних мереж. Між видами активності у соціальних мережах та методиками, які ми проводили, ми знайшли наступні зв’язки:
• між середнім рівнем емоційного благополуччя та прослуховуванням аудіозаписів;
• між середнім рівнем емоційного благополуччя і переглядом відеозаписів і фільмів;
• між високим рівнем емоційного благополуччя та таким видом активності у соціальних мережах, як ведення блогу;
• між шкалою «Соціальні потреби» та видом активності у соціальних мережах «обмін миттєвими повідомленнями»;
• між шкалою «Потреба у визнанні» та видом активності у соціальних мережах «Загрузка контенту»;
• між шкалою «Потреба у самовираженні» та такими видами активності у соціальних мережах як «Загрузка контенту» і «Ведення блогу»;
• між шкалою «Позитивні відносини» та видами активності у соціальних «Обмін миттєвими повідомленнями» і «Пошук партнерів за інтересами»;
• між таким видом активності у соціальних мережах як «ведення блогу» та шкалами «автономність» і «особистісний ріст».
Крім цього, нами були знайдені статистично значимі зміни у експериментальній групі після проведення психокорекційної програми по методикам, які ми проводили. Так, було виявлено підвищення рівня емоційного благополуччя, задоволеність потреб соціальних, потреб у визнанні та самовираженні. По методиці К.Ріфф, ми виявили такі статистично значимі зміни у таких шкалах: «Автономність», «Позитивні відносини».
Таким чином, гіпотеза не була спростована. До того ж, можна зробити висновок, що психокрекційна програма позитивно вплинула на психологічне здоров’я її учасників.

Список використаної літератури:
1. Воронина А.В. Психологические тесты. / Под ред. А.В. Ворониной. – М.: ВЛАДОС, 2004.
2. Галян І. М. Психодіагностика : навч. посіб. / І. М. Галян. – К. : Академвидав, 2009. – 464 с.
3. Гура В.В. Проблема розвитку соціальної активності молоді у віртуальному просторі / В.В.Гура // Збірник наукових праць «Соціально- педагогічні проблеми дітей і молоді». – 2009. – Ростов- на –Дону. Вип. 22. – с.16 .
4. Дубровина И.В. Психология : ученик для студ. сред. пед. учеб. заведений / И. В. Дубровина, Е. Е. Данилова, А. М. Прихожан; под ред. И. В. Дубровиной. – М. : Академия, 1999. – 464 с.
5. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
6. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики/ А.Маслоу. – СПб, 1997.
7. Резнікова О.О. Соціальні мережі Internet як об’єкт психологічного дослідження / О.О. Резнікова // Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (18–19 листоп. 2009 р.). – Луганськ. – С. 123–131.

В статье проанализированы основные подходы к определению понятия «психологическое здоровье». Также описаны основные критерии, используемые психологами при диагностике психологического здоровья человека. Определены особенности описанного явления у молодежи, и проанализированы основные виды активности в социальных сетях.
Ключевые слова: психологическое здоровье, молодежь, социальные сети.

The article analyzes the main approaches to the definition of “mental health”. The main criteria used by psychologists in the diagnosis of mental health are also explained. The peculiarities of the described phenomenon among youth are defined and the main kinds of social network activities are analyzed.
Key words: mental health, youth, social networks.

Поняття «здоров’я» вивчають не лише у психології, медицині, тому існує багато підходів до розуміння сутності даного поняття. Тобто термін «здоров’я» неоднозначний, бо поєднує дві науки та дві області практики – медичну і психологічну.
Перш за все слід відмітити, що у Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) зазначається: «Здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але і повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя». Таке уявлення про здоров’я свідчить про тісний психосоматичний зв’язок стану людини з безліччю як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Життєдіяльність людини як складної живої системи забезпечується на різних, але взаємопов’язаних між собою рінях функціонування. Вчені умовно виділяють три взаємопов’язані рівні розгляду: біологічний, психологічний та соціальний, на кожному з яких здоров’я людини мас особливості свого прояву [3].
Крім цього, як зазначає дослідник М. Корольчук, здоров’я великою мірою залежить від душевного стану людини, зрівноваженості емоцій і почуттів, своєчасного вирішення її внутрішніх суперечностей, подолання емоційних конфліктів, від формування гармонійних стосунків у колективі. «Запущеність виховання та несприятливі умови оточення стають причиною різних форм неадекватної поведінки людини в суспільстві. Особистість може деградувати або змінитися, якщо зміниться її відношення до людей, до праці або колективу. Стійкість та постійність активних стосунків дозволяють особистості підтримувати особисту надійність, долати перешкоди та досягати намічених цілей, здійснюючи реалізацію своїх намірів» [9]. В нашій статті особливу увагу ми звернемо саме на зміст поняття «психологічне здоров’я».
Початок до розуміння психологічного здоров’я, було покладено З. Фрейдом, який вважав, що багато психічних порушень є наслідком внутрішньоособистісних конфліктів, які турбують навіть здорових людей. Л.Дьоміна, І. Ральнікова [5], впевнені, що психологічне здоров’я людини пов’язане з особливостями особистості, інтегруючи всі аспекти внутрішнього світу людини і способи її зовнішніх проявів в єдине ціле. Психологічне здоров’я є важливою складовою соціального самопочуття людини, з одного боку, і його життєвих сил, з іншого. Разом з тим багато проблем, що виникають у людини, не є показником психічного нездоров’я і можуть бути вирішені не медичним шляхом (поліпшення пам’яті, уваги, мислення; формування необхідного рівня комунікацій; самопрезентації; прагнення до реалізації своїх можливостей; рішення внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів; звільнення від тривожності, стресів , фрустрацій, різного роду психічних залежностей та ін.) [5].
В підтвердження до вищесказаного слід звернути увагу на погляди представників гуманістичної течії психології, які займалися вивченням здорових людей. Вони ввели «самоактуалізованої особистості», яка володіє високим рівнем психологічного здоровʼя. І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич, узагальнивши думки психологів-гуманістів [7] визначили основні характеристики психологічного здоровʼя таких самоактуалізованих людей, а саме: сприйняття реальності, прийняття себе та інших, спонтанність, концентрація на проблемі, схильність, до усамітнення, автономність, свіжість сприйняття, пікові переживання, людська спорідненість, повага до оточуючих, міжособистісні стосунки, етика, почуття гумору, креативність, недосконалість та її визнання, цінності, вирішення протиріч. Розглянемо докладніше ці ознаки психологічного здорової людини.
При дослідженні проблеми психологічного здоров’я чи не найголовнішим є питання про критерії оцінки даного явища. Зрозуміло, що якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті питання.
Критерії психологічного здоров’я розглядаються в багатьох роботах сучасних дослідників. У наш час все частіше до визначення психологічного здоров’я пропонується рівневий підхід. С. Роговін засновує рівні на збереження функцій зовнішньої і внутрішньої регуляції. Б.С.Братусь [2] виділяє як вищий рівень – здатність будувати адекватні способи смислових прагнень і особливості нейрофізіологічної організації психічної діяльності. Ми хотіли б зупинитися на точці зору, що була запропонована В. С. Мухиной і її співробітниками – О. В. Хухлаевой , Т. Н. Счастной, які будували свою концепцію на положенні, що розвиток є незворотнім процесом, що полягає у зміні типу взаємодії з навколишнім середовищем. Ці зміни проходять через всі рівні розвитку психіки і свідомості, де і формується якісно інша здатність інтегрувати і узагальнювати досвід, що отримується в процесі життєдіяльності. З цих позицій розуміння норми та критерії психологічного здоров’я повинні ґрунтуватися на аналізі взаємодії людини з навколишнім середовищем, що передбачає гармонію між умінням людини адаптуватися до середовища і умінням адаптувати його у відповідності зі своїми потребами. Співвідношення між пристосованістю і пристосуванням середовища не є простою рівновагою, воно залежить не тільки від конкретної ситуації, але і від віку людини.
Проблема визначення понять «хвороба-здоров’я», «норма-патологія», судячи з історії питання, відноситься до вічних проблем. Багатовікове прагнення розкрити змістовну сутність здоров’я і дати кількісну оцінку цієї складної соціальної категорії поки що не мали успіху. У світовій науковій літературі налічується близько 80 визначень поняття «здоров’я» як сутнісного якості людини. Однак жодне з них не стало загальноприйнятим перш за все тому, що не знайшло конкретної реалізації в практиці.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сформулювала критерії психічного здоров’я:
– У людини має бути усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного і психічного «Я».
– Почуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях.
– Критичність до себе і своєї власної психічної діяльності і до її результатів.
– Відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів соціальним обставинам і ситуацій.
– Здатність до самоврядування відповідно до соціальних норм, правил і законів.
– Здатність планувати і реалізовувати власне життя.
– Здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин [8].
У цих критеріїв немає ієрархії і немає їх точної кількості. Їх межі викреслюються інтуїтивно.
В сучасній психології все більшої популярності набуває комплексний підхід до оцінки психологічного здоров’я людини. Існує чимало класифікацій окремих критеріїв, що в сукупності і являються найбільш ефективною оцінкою та діагностикою психологічного здоров’я особистості. Та все ж із цієї сукупності можна виокремити основні, та найбільш типові критерії, які зустрічаються практично в кожній класифікації. Отже, найбільш типовими та поширеними критеріями психологічного здоров’я можна вважати:
– Властивості психологічно здорової особистості – оптимізм, зосередженість (відсутність метушливості), врівноваженість, моральність (чесність, совісність та ін.), адекватний рівень домагань, почуття обов’язку, впевненість в собі, необразливість (вміння справитися із особистими образами), працьовитість, незалежність, безпосередність (природність), відповідальність, почуття гумору, доброзичливість, терплячість, самоповага, самоконтроль.
– Психічні стани здорової особистості – емоційна стійкість (самовладання), зрілість почуттів відповідно віку, вміння керувати негативними емоціями (страх, гнів, жадібність, заздрість та ін), вільне вираження почуттів та емоцій, здатність радіти, тривале збереження звичного (оптимального) самопочуття.
– Психічні процеси здорової особистості – максимальна наближеність суб’єктивних образів відображуваних об’єктам дійсності (адекватність психічного відображення), адекватне сприйняття самого себе, вміння концентрувати увагу на предметі, утримування інформації в пам’яті, здатність до логічної обробки інформації, критичність мислення, креативність (схильність до творчості, вміння «користуватись» інтелектом), знання себе, дисципліна розуму (контроль власними думками) [7].
Особливе значення серед критеріїв психічного здоров’я особистості надається мірі інтегрованості людини, гармонійності, консолідованості, врівноваженості, а також таким її складовим, як духовність, пріоритет гуманістичним цінностям (доброта, справедливість, та ін.), орієнтація на саморозвиток та самозбагачення.
Студентський вік, за твердженням Б. Г. Ананьєва, є сенситивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у вузі, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, уявлень, пам’яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій і т. д. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості , ретельності і акуратності у навчальній діяльності [6].
В результаті численних досліджень (В. А. Ликова, Л. С. Гармаш, Н. І. Коцур [8] та ін.) було встановлено чинники, що впливають на психологічне здоров’я молоді в контексті системи освіти. Отже, головними складовими детермінуючими особливостями і величину навантаження, яка впливає на психологічне здоров’я сучасної студентської молоді є:
– інформаційна складова – новітні види комунікативного зв’язку (радіо, телебачення, Internet, мобільний зв’язок);
– ситуативна складова – стрес, фрустрація, конфлікт, криза;
– особистісна складова – емоційна роздратованість, образливість, чутливість, невпевненість у собі, вимогливість до себе, сором’язливість.
Разом з тим, вузівська середовище характеризується низкою особливостей, які мають істотний вплив на психологічне здоров’я студента. До них, зокрема, можна віднести:
– проблеми адаптації до вузівського спільноти;
– професійне самовизначення;
– значне інтелектуальне навантаження ;
– психоемоційне напруження;
– низька рухова активність;
– проблеми міжособистісних відносин;
– недостатній досвід самостійної діяльності;
– невміння раціонально організувати свій час і ін.
Таким чином, навчання і дорослішання студента супроводжується рядом специфічних особливостей, які в сукупності можуть виявитися потужним фактором ризику для психологічного здоров’я студентів.
У наш час Інтернет відіграє важливу роль, він є частиною життя мільярдів його користувачів. Вивчаючи феномен Інтернету, вітчизняний дослідник Г.Р.Громов зазначає про поняття Веб, розуміючи його як метод (і технологію) створення та розвитку глобального поля слів, між собою перехресно взаємодіючих. Науковець має на увазі не лише текстові слова, але всі інші комунікаційні символи (картини , фото та їх анімації, звуки та ін.).
Опрацювавши джерела, з метою вивчення впливу активності у соціальних мережах на психологічне здоров’я молоді, ми виявили, що соціальні мережі – основна причина, по якій люди все більше часу проводять в Інтернеті. Про це свідчать результати міжнародного дослідження NeverEndingFriending. Психолог С. Поляков підтверджує результати досліджень, заявляючи, що з розряду розваг соціальні мережі переросли у справжню психологічну залежність. «Замість службових обов’язків, співробітники витрачають свій час на «пошуки друзів» і перегляд нових повідомлень, що в свою чергу негативно впливає не тільки на продуктивність працівника, але і на психологічний стан людини. Розриваючись між роботою і віртуальним спілкуванням, у людей виникає стресовий стан, який в свою чергу позначається і на фізичному здоров’ї [1].
Досліджуючи проблему залежності, ми виявили, що у психології розділяють будь-яку Інтернет-залежність на стадії. У них входить початкова стадія здорового інтересу до мережі і патологічна залежність від неї, яка позначається на працездатності людини і починає шкодити її соціальному життю, підриває її психічне і психологічне здоров’я. Із соціальними мережами ситуація виглядає абсолютно аналогічно [4].
У цій статті, опрацювавши психологічну літературу, ми визначили, що психологічне здоров’я – це стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом, адекватність її реакцій на соціальне середовище, узгодженість уявлень про об’єктивну реальність даної людини з уявленнями інших людей, критичний підхід до будь-яких обставин життя. Наявність або відсутність психологічного здоров’я можна констатувати спираючись на критерії, які були запропоновані науковцями в контексті психології здоров’я, серед них важливу роль відіграє психологічне благополуччя. Також ми виявили, що особливе значення належить збереженню здоров’я саме студентської молоді, адже вступ студентів до університету не завжди супроводжується правильною та ефективною адаптаційною програмою, яка дала б можливість швидко призвичаїтись до нових умов, в які поставлена молода людина. Вони потрапляють у нове середовище, яке наповнене стресом. Крім цього, слід враховувати вплив Інтернет, який став частиною життя молоді, зокрема сайти соціальних мереж. Так, він негативно може впливати на психологічне здоров’я людини, у випадку виникнення залежності.

Список використаної літератури:
1. Бондаренко С. В. Социальная структура виртуальных сетевых сообществ: дис. … д-ра социол. наук : 22.00.04 / Бондаренко Сергей Васильевич. – Ростов н/Д., 2004. – 399 с.
2. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. №5.
3. Валецька Р. О. Основи валеології [Електронний ресурс], – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 348 с.. – (Медицина. Здоров’я)
4. Гуменюк Л. Й. Інтернет-адикція молоді у соціальному вимірі [Електронний ресурс] / Л. Й. Гуменюк // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки . – 2013. – Т. 18, Вип. 2(1). – С. 217-225.
5. Демина Л.Д., Ральникова И.А. Психическое здоровье и защитные механизмы личности. Учебное пособие. Год издания: 2000. Издатель: Изд-во Алтайского государственного университета.
6. Кон И. С. Психология ранней юности : кн. для учителя / И.С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 252 с.
7. Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. Психологія здоров’я людини / За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ ―Вежа‖ Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011.– 430 с.].
8. Коцур, Надія Іванівна. Психогігієна [Текст] : навчальний посібник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці : Книги-XXI, 2005. – 179 с.
9. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я /Навч. посібник М.С.Корольчук, В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І.Кочергіна. Заг. редакція М.С.Корольчука. – К.: Фірма «ІНКОС», 2002. – 272 с.

Постановка проблеми. У людини основнi типи поведiнки, якi спрямованi на досягнення успiху, складаються досить рано – мiж 3 i 12 роками життя та формуються як пiд впливом середовища, так i пiд впливом батьків [3]. На сьогоднiшнiй день постає проблема розвитку дитини в неблагополучних сiм’ях. Ситуацiя, що складається в подiбних родинах, характеризується вiдсутнiстю необхiдних умов для головних новоутворень дитячого вiку, зокрема мотивацiї до успiху. Тому виникає потреба у розробцi та апробацiї корекцiйної програми, яка спрямована на коригування рiвня мотивацiї до успiху. У зв’язку з чим тема нашої роботи є актуальною.
Такi вченi як Р. Овчарова [5], Т.П. Безсонова[1], Е.М. Волкова[2] розглядали проблеми виховання дитини в сiм’ї, в тому числi i в неблагополучнiй.
Зокрема, Р. Овчарова, наголошує, що виховна занедбанiсть, яка виникла в дошкiльний перiод на поведiнковому рiвнi, набуває новоутворень дидактичного рiвня в молодшому шкiльному вiцi, переходить у соцiально-педагогiчну в дітей[5].
Е.М. Волкова вiдзначає, що iснує певна категорiя сiмей, де дiтей виховують надто суворо, орiєнтуючись не на батькiвськi почуття, а лише на загальноприйнятi норми, не враховуючи при цьому iндивiдуальних особливостей дитини, її темпи розвитку, здiбностi, переживання i почуття[2].
Психологiчнi особливостi мотивацiї дiтей вивчали Безсонова Т. П.[1], Бикова М.[6], Волкова Е.М.[2], Д. Мак-Клеланд[7], якi виявили, що великий вплив на формування мотивiв мають дитячо-батькiвськi вiдносини.
Зокрема, за даними Д. Мак-Клеланда, формування мотиву досягнення успiху, починаючи з раннього дитинства, багато в чому залежить вiд виховання дитини в сiм’ї. Також, Д. Мак-Клеландом було видiлено умови формування мотивацiї успiху: формування синдрому досягнення (прагнення до успiху вище, нiж бажання уникнути невдачi); самоаналiз; формування прагнення ставити перед собою високi, але адекватнi цiлi; мiжособистiсна підтримка[7].
Ситуацiя успiху як вид мотивацiї був розроблений i вивчений у психолого-педагогiчних науках. У гуманiстичнiй психологiї (А. Маслоу, К. Роджерс), потiм у вiтчизнянiй педагогiцi i психологiї (М.Ш. Магомед-Емiнов, Н.I. Конюхов, Т.В. Корнiлова)[3].
А. Маслоу пiдкреслює важливiсть створення для дитини особливих умов, що сприяють вираженню її потреб. Вiн вважає, що, оточуючи дитину атмосферою доброти, ласки й свободи вибору, батьки дають їй можливiсть висловити свої потреби в любовi, безпецi й повазi. Потреба в безпецi у дiтей з’являється у їх тяжiннi до постiйностi, впорядкування повсякденного життя, тому будь-яка несправедливiсть чи прояв непослiдовностi, непостiйностi, брутальне ставлення з боку батькiв викликають у дитини тривогу, невпевненiсть, почуття недовiри до свiту[4].
Результати експериментального дослiдження. Виходячи з вищесказаного, мета нашого дослiдження полягає у виявленнi особливостей мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей та на основi даних результатiв розробити психокорекцiй ну роботу.
Завдання:
1. Дослiдження мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей в порiвняннi з благополучними родинами.
2. Розробка, апробацiя та видiлення особливостей корекцiйної програми спрямованої на коригування мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей.
3. Дiагностика рiвня мотивацiї до успiху у дiтей з неблагополучних сiмей пiсля проведеної корекцiї.
При теоретичному аналiзi було встановлено, що мотивацiя до успiху як риса особистостi формується в молодшому шкiльному вiцi. Тому наше дослiдження проводилося на групi з 28 дiтей вiком 10-12 рокiв – перехiд з молодшого шкiльного вiку в пiдлiтковий. Дiти даної групи вважаються з неблагополучних сiмей. Для виявлення особливостей мотивацiї до успiху дiтей з неблагополучних родин, дослiджуваними були їхнi ровесники, якi вважаються з благополучних сiмей. Експериментальне дослiдження проводилося у Боремельськiй загальноосвiтнiй школi.
Для виявлення рiвня мотивацiї до успiху в дiтей з неблагополучних сiмей було обрано методику дiагностики особистостi на мотивацiю досягнення успiху (Т. Елерса), яку застосовували поряд iз методикою дiагностики особистостi на мотивацiю уникнення невдач (Т. Елерса). Теоретичний аналiз виявив, що невiд’ємною умовою мотивацiї до успiху є мiжособистiсна пiдтримка. Iншими словами, потреба в афiлiацiї. Тому для ефективностi та повноти дослiдження використано методика дослiдження мотивацiї афiлiацiї (А. Мехрабiана). Також, застосовано тест на виявлення стереотипiв сприйняття успiшного учня, який дозволяє проникнути в iндивiдуальне уявлення школяра про риси успiшної людини.
Пiсля першого етапу дослiдження отримано наступнi данi. Мотивацiя досягнення успiху у 58% дiтей з неблагополучних сiмей знаходиться на низькому рiвнi i лише 21% з них мають достатньо високий рiвень. А у дiтей, якi виховуються в благополучних родинах, переважає в сукупностi високий та середнiй (82%) рiвень мотивацiї до успiху. Цi данi свiдчать про залежнiсть рiвня мотивацiї до успiху вiд дитячо-батькiвських вiдносин.
Наступним етапом нашого дослiдження було виявити рiвень мотивацiї уникнення невдачi за допомогою опитувальника Т. Елерса для визначення вираженостi прагнення до самозахисту i рiвня мотивацiї уникнення невдач. Отримано наступнi данi. 61% дiтей з неблагополучних сiмей мають високий рiвень мотивацiї уникнення невдач, 14% – середнiй i 25% – низький рiвень. тобто в бiльшостi дiтей з неблагополучних сiмей, якi ставлять перед собою мету, спостерiгається сильно виражене прагнення до самозахисту i мотивацiя уникнення невдачi. А ось у дiтей iз благополучних родин переважає низький (55%) та середнiй (27%) рiвень мотивацiї уникнення невдач, що пiдтверджує їхнє прагнення до успiху.
За допомогою методики дослiдження мотивацiї афiлiацiї (А. Мехрабiана) була дослiджена виразнiсть двох узагальнених мотивiв особистостi, якi становлять вплив на мотивацiю до успiху: прагнення до прийняття та страх вiдкидання. Виявлено, що 53% дiтей з неблагополучних сiмей мають високий рiвень страху вiдкидання. Це означає, що вони вiдчувають внутрiшнiй дискомфорт, який перешкоджає задоволенню потреби бути в суспiльствi iнших людей, iнколи думають про те, що нiкому не потрiбнi. А ось 82% дiтей, якi виховуються в благополучних родинах, вiдчувають прагнення до прийняття, яке проявляється в потребi встановлювати або пiдтримувати стосунки з людьми, контактувати, спiлкуватися з ними, отримувати їхню пiдтримку, що є запорукою успiшностi.
Методика на дослiдження стереотипiв сприйняття успiшного учня дала змогу визначити, якими якостями, на думку дослiджуваних, має володiти успiшний школяр. Якостi, якi найчастiше обирали дiти, що виховуються в неблагополучних родинах: розумний, працьовитий, працює на оцiнку. Дiти з благополучних сiмей вказували на важливiсть наявностi вiдповiдальностi, впевненостi, iнiцiативностi в успiшного учня.
На основі результатів діагностики була розроблена психокорекційна програма, метою якої є корекція рівня мотивації до успіху у дітей молодшого шкільного віку з неблагополучних сімей. В нашому випадку об’єктом корекції виступає низький рівень мотивації до успіху в сукупності з низьким рівнем мотиву прагнення до людей, високим рівнем уникнення невдач та страху відкидання.
Для досягнення мети корекційної роботи було поставлено наступні завдання:
– створення умов для розвитку впевненості, як невід’ємної частки мотивації до успіху;
– розвиток комунікативних навичок;
– подолання внутрішніх бар’єрів, страху і невпевненості перед іншими людьми;
– надання можливості членам групи проаналізувати якості, що допомагають і заважають їм стати успішним;
– допомога кожному учаснику по можливості в знижені негативного впливу на власну психіку пережитої невдачі.
Психокорекція проводилася на групі з 20 чоловік, яка передбачала 9 занять тривалістю 1 годину протягом 2 з половиною місяців.
Ефективність психокорекційної програми залежить від поставленої мети кожного заняття, яка спрямована на виконання вище вказаних завдань. Перше заняття було спрямоване на знайомство, встановлення контактів, підвищення почуття приналежності до групи, включення кожного учасника в активну співпрацю. Тим самим це дало змогу виявити схильність до невпевненості дітей, що в подальшому підлягло корекції.
Під час діагностики встановлено, що діти з неблагополучних сімей мають низький рівень мотиву афіліації. Тобто, вони не потребують в спілкуванні з людьми, уникають контактів, тим самим боячись бути відторгнутим. Тому кожне наступне корекційне заняття передбачало розвиток комунікативних навичок, подолання внутрішніх бар’єрів, страху і невпевненості перед іншими людьми, що є запорукою підвищення рівня мотивації до успіху.
Також методикою діагностики особистості на мотивацію уникнення невдач (Т. Елерса) виявлено, що діти з неблагополучних сімей мають високий рівень мотивації уникнення невдач, що в більшості випадків викликаний пережитою в минулому неуспішною ситуацією. Таким дітям потрібна корекція, спрямована на повернення впевненості в собі після пережитих побутових або навчальних невдач. Тому була використана корекційна гра, яка допомогла кожному учаснику по можливості знизити негативний вплив на власну психіку пережитої невдачі.
Після успішного проведеного заняття на зняття негативного впливу пережитих невдач, потрібно було надати нове емоційне насичення поставленим цілям. Тому наступна зустріч була спрямована на використання позитивних емоцій, які пов’язані з успіхами в минулому, для формування нових мотиваційних відносин. В основному вправи були спрямовані на пригадування випадків зі свого життя, коли дитина переживала значимий успіх. В результаті прагнули пережити радість, задоволення від майбутнього успішного завершення справи (досягнення мети) так, як це відчували в минулому.
Були заняття, де надавалась можливість членам групи проаналізувати якості, що допомагають і заважають їм стати успішними. Як виявилося, невпевненість у своїх силах та можливостях є чи не найбільшою перепоною до досягнення успіху. Тому постало завдання виробити невід’ємну частку мотивації до успіху – впевненість в собі.
Закріпити нові уявлення про себе те перенести їх в життя через призму власної поведінки допомогли вправи на вироблення власного девізу по досягненню успіху. Як відомо, кожен індивід діє відповідно зі своїми внутрішніми установками і переконаннями, керується певними гаслами. Тому було важливо, щоб кожна дитина з неблагополучної сім’ї самостійно сформувала у собі певні принципи і переконання, які допомагатимуть досягати поставлених перед собою цілей. Для учасників було запропоновано написати і зберегти девіз, гасло на папері, яке б надихало їх кожний раз, коли вони беруться за справу. Вибравши девіз, поступово звикаючи до нього і діючи відповідно до його змісту, можна легко його засвоїти. Відомо: як людина мислить, так вона і діє. Тому кожне заняття розвивало в дитині з неблагополучної сім’ї позитивне мислення, яке під кінець закріпилося новими внутрішніми установками і принципами, тим самим змінивши їхню мотивацію до успіху.
Також час від часу в корекційній роботі використовувалися релаксаційні вправи, спрямованні на усвідомлення своїх цілей та бажання досягти їх.
Кожне заняття передбачало активне спілкування учасників між собою, вираження емоцій та почуттів, а також рефлексію. Що теж позитивно вплинуло на розвиток взаєморозуміння, довіри у групі, а в подальшому і в суспільстві.
Ефективність проведеної корекційної програми підтвердилася повторною діагностикою рівня мотивації до успіху в дітей з неблагополучних сімей. Результати виявилися наступними. Помірно високий і середній рівні мотивації до успіху значно покращилися в своїх результатах відповідно до 36% та 32%. Оскільки рівень мотивації до успіху в дітей з неблагополучних сімей піднявся після проведеної корекції, то відповідно рівень мотиву до уникнення невдач змінився: високий рівень з 61% понизився до 18%, тим самим збільшивши середній (39%) і низький (43%) рівні. Рівень прагнення до прийняття в дітей з неблагополучних сімей піднявся на незначну частину. Високий рівень з 14% підвищився до 32%, а середній з 39% до 54%. Також, не в кожної дитини з неблагополучної сім’ї рівень страху відкидання понизився. Хоча, кожне заняття передбачало розвиток комунікативних навичок, та корекційна робота не сповна містила вправ на подолання страху відкидання.
Висновки. Проведена корекція виявилася ефективною у підвищенні рівня мотивації до успіху у дітей з неблагополучних сімей. Визначені особливості даної корекційної програми можуть слугувати для розробки подальшої корекції, тільки в індивідуальній формі. Тоді результати можуть виявитися більш значними. Адже, кожна дитина переживає різного характеру неблагополуччя в сім’ї, таким чином для кожної потрібно особистий підхід.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бессонова Т. П. Особенности развития ребенка в неблагополучной семье / Т. П. Бессонова // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 3. – С. 39-42 .
2. Волкова Е. М. Трудные дети и трудные родители / Е. М. Волкова // Психология. – 2001. – № 8 – 9. – С. 16 – 18.
3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Ильин Е. П. – СПб. : Питер, 2000. – 512 с.
4. Маслоу А. Мотивация и личность / Маслоу А. ; пер. с. англ. А. М. Татлыбаевой. – СПб. : Евразия, 1999. – 478 с.
5. Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства / Овчарова Р. В. // – М. : Изд-во Ин¬ститута Психотерапии, 2003. – 319 с.
6. Быкова М. В. Структура и динамика родительских отношений / М. В. Быкова, Е. О. Смирнова // Вопросы психологии. – 2001. – № 6. – С. 3 – 14.
7. McClelland, D.C., Atkinson, J.W., Clark, R.A., & Lowell, E.L. (1953). The Achievement Motive. New York, NY: Appleton-Century-Crofts.