Науковий керівник: Іванчук Н. В.
к.е.н., доцент кафедри фінансів , обліку та аудиту

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Стаття присвячена питанням організації обліку фінансових інвестицій підприємства. Досліджено проблеми організації обліку інвестицій, розкрито зміст основних складових організації обліку фінансових інвестицій. Надано рекомендації щодо вдосконалення обліку фінансових інвестицій підприємства.

Ключові слова: фінансові інвестиції, організація обліку, інвестиційна діяльність.

The article is devoted to the issues related to accounting in financial investments of the enterprise. The problems of the organization of accounting of investments are investigated, the content of the main components of accounting of financial investments are disclosed. The recommendations on improving the accounting of financial investments of the enterprise are given

Keywords: financial investments, accounting organization, investment activities.

Постановка проблеми. Ринкові перетворення в Україні, необхідність орієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції потребують значних інвестицій. Головною умовою при цьому є розробка дієвого механізму обліку фінансових інвестицій. Здійснення цього процесу на підприємстві можливе за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.

Фінансові інвестиції на сьогоднішній день відіграють надзвичайно важливу роль в економічній системі розвинених країн світу, що зумовлює необхідність забезпечення ефективного управління інвестиційними процесами. Основою такого управління на рівні підприємства є своєчасна та достовірна інформація щодо фінансових інвестицій, яка формується в системі бухгалтерського обліку. Тому необхідним є дослідження особливостей бухгалтерського обліку фінансових інвестицій за ПСБО і МСФЗ та виявлення основних відмінностей між ними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо методики оцінки, обліку та аудиту фінансових інвестицій розглядаються в працях І.О. Бланка, С.Ф. Голова, З.В. Задорожного, С.Я. Зубілевич, Г.Г. Кірейцева, Я.Д. Крупки, В.М. Пархоменка, А.А. Пересади, В.С. Рудницького, В.В. Сопка та ін. Разом із тим, слід зазначити, що вимоги до обліку фінансових інвестицій постійно змінюються. Тому доцільно поглибити дослідження у цій сфері, адже сучасні умови ставлять нові завдання, пов’язані з інвестиційною політикою в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета  дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення  обліку фінансових  інвестицій  підприємства  на  основі  вивчення  теоретичних  та  оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Податкового кодексу України, інвестиції – це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно [1].

Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм Податкового кодексу;

б) фінансові інвестиції – господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

– прямі інвестиції – господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

– портфельні інвестиції – господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції – господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій [1].

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект [2].

Інвестиції –  це досить складне поняття, яке неоднозначно трактується і важко реалізовується в практичній діяльності. Фінансові інвестиції можуть здійснюватися як в окремо взятий актив (наприклад, акції окремої фірми), так і в групу активів (в такому випадку акція носить назву портфельної).

Основним національним положенням, яке регулює бухгалтерський облік фінансових інвестицій в Україні є П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Щодо МСФЗ, то основними стандартами, які регулюють облік інвестицій є МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», деякою мірою МСФЗ 31 «Частки у спільних підприємствах», МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Раніше існував МСФЗ 25 «Фінансові інвестиції», проте він був скасований, а замість нього прийнято МСФЗ 28 «Облік інвестицій в асоційовані підприємства» та МСФЗ 31 «Частки у спільних підприємствах».

Щодо обліку фінансових інвестицій, то ПСБО 12 «Фінансові інвестиції» має ряд спільних питань з МСФЗ 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства». Відмінності можна виділити в наступних питаннях: оцінка фінансових інвестицій на дату балансу (в МСФЗ 28 такого розділу не передбачено) і класифікація. Спільним є те, що інвестиції, при надходженні визнаються за собівартістю.

На основі аналізу наукової літератури та законодавства було виявлено декілька підходів до трактування  фінансових інвестицій (табл. 1).

Таблиця 1.1

Дефініції поняття «фінансові інвестиції підприємства»

Для цілей фінансової звітності фінансові інвестиції, згідно з НП(С)БО 1, поділяють на довготермінові та поточні фінансові інвестиції (рис. 1.1).

Рис. 1. Класифікація фінансових інвестицій за НП(С)БО 1

Джерело: [6]

Для того, щоб організація обліку фінансових інвестицій була ефективною, необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства. В Україні прийнято низку нормативних документів, що регулюють облік фінансових інвестицій. Нормативно-правова база обліку фінансових інвестицій на підприємстві наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

Нормативні акти, що регулюють питання фінансових інвестицій підприємства в Україні

Організація обліку фінансових інвестицій на підприємстві включає в себе первинний, синтетичний та аналітичний облік.

Для обліку фінансових інвестицій використовують первинні документи, які наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Первинні документи, які оформляються при операціях з фінансовими інвестиціями підприємства

Джерело: [11]

Для обліку фінансових інвестицій Планом рахунків передбачені  рахунки: 14 «Довгострокові  фінансові  інвестиції», 35 «Поточні фінансові  інвестиції».

Для обліку поточних фінансових інвестицій призначений рахунок 35 «Поточні фінансові інвестиції». На рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції» обліковують наявність та рух поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів, у тому числі депозитні сертифікати.

Якщо інвестицію призначено для реалізації (погашення) протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу, то така інвестиція класифікується як поточна і обліковується на рахунку 35 (рис. 2).

Джерело: [12]

Інвестиція, яку передбачається тримати на підприємстві більше року, буде віднесена до довгострокової і обліковується на рахунку № 14. Крім цього, на цьому рахунку узагальнюється інформація про наявність і рух довгострокових інвестицій у цінні папери інших підприємств, облігацій державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств (рис. 3).

Рис. 3. Субрахунки обліку довгострокових фінансових інвестицій

Джерело: [12]

Організація обліку фінансових інвестицій має охоплювати процес від первинної реєстрації економічної інформації до складання звітності, який традиційно поділяють на первинний, аналітичний та синтетичний облік. Основним фактором, який впливає на ведення обліку фінансових інвестицій, є період їх утримання та можливість реалізації в будь-який момент часу, відповідно до чого інвестиції поділяються на довгострокові і поточні та обліковуються на різних синтетичних рахунках.

Проблеми  обліку фінансових інвестиції спонукають науковців до пошуку   методів покращення первинного, синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій підприємства.

Проаналізувавши дослідження Я. В. Голубки, ми погоджуємся з його позицією. Він доводить, що сучасна система обліку фінансових інвестицій, яка регламентована відповідним П(С)БО 12, потребує деяких уточнень, оскільки не враховує прийнятого в міжнародній практиці поділу таких інвестицій на боргові та корпоративні. Зазначена проблема виникла через невідповідність норм П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та міжнародного стандарту МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

Ми пропонуємо внести зміни до діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку з метою більш повного відображення корпоративних та боргових фінансових інвестицій (табл. 4).

Таблиця 4

Система рахунків другого порядку з обліку довгострокових фінансових інвестицій

Джерело: [10]

Існує необхідність більш розгорнутого відображення в балансі інформації щодо корпоративних фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі у капіталі: розгорнуто часток в активах та зобов’язаннях з включенням до його валюти чистої вартості капіталу (чистих активів). Така інформація більш наочно характеризує структуру інвестованого капіталу та дає змогу приймати ефективні економічні рішення (табл. 5).

Таблиця 5

Фрагмент вдосконаленої ф. № 1 «Баланс» (рядки 1030-1035)

Джерело: розроблено автором.

Важливим є найбільш повне висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства.

Висновки. Отже, фінансові інвестиції – це джерело  отримання додаткового прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора, яке є   фінансовим активом,  або фінансовим інструментом.

До шляхів покращення первинного, синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій підприємства слід віднести систему рахунків другого порядку з обліку довгострокових фінансових інвестицій, доповнення статей балансу. Важливим є найбільш повне висвітлення в обліку і звітності інвестиційних процесів на підприємстві, одержання достовірної інформації про інвестиційні доходи і витрати, чітке розмежування результатів кожного виду діяльності підприємства.

Література:

1. Податковий кодекс України 02.10.2010 р. № 2755-VI. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17  (дата звернення 14.05.2020).
2. Про інвестиційну діяльність: Закон України № 1560—ХІІ від 18.09.1991р. (зі змінами та доповненнями) URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/10-12.2 (дата звернення 14.05.2020).
3. Здреник В. С. Фінансові вкладення та фінансові інвестиції: проблеми категорійного визначення сутності понять. Інноваційна економіка. 2013. – № 8. С. 260–266. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_8_57 (дата звернення 14.05.2020).
4. Нестеренко І. В. Особливості обліку та аудиту фінансових інвестицій підприємства. Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. 2012. Вип. 1(1). С. 136–142.  URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/esprstp_2012_1(1)__21 (дата звернення 14.05.2020).
5. Дерун І. А. Сутність фінансових інвестицій та гармонізація їх обліку з міжнародними стандартами фінансової звітності. Сталий розвиток економіки. 2013. № 1. С. 280–287. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sre_2013_1_63 (дата звернення 14.05.2020).
6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : затв. наказом М-ва фінансів України від 07.02.2013 р. №73. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13 (дата звернення 14.05.2020).
7. Про режим іноземного інвестування : Закон України від 19.03.1996 р. №93/96-ВР. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=93/96-%E2%F0&print=1 (дата звернення 14.05.2020).
8. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.99 р., № 996-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14 (дата звернення 14.05.2020).
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» : затв. наказом М-ва фінансів України від 26.04.2000 р. № 91, зі змінами та доповненнями URL:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0284-00 (дата звернення 14.05.2020).
10. Голубка Я. В. Облік та аудит фінансових інвестицій : дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Тернопільський національний економічний ун-т. Тернопіль, 2006. — 200, [22]арк. — Бібліогр.: арк. 184-200.
11. Облік у галузях економіки : навч. посіб. / Максімова В. Ф., Кузіна З. В., Стиренко Л. М., Степова Т. Г. Київ : Центр учбової літератури, 2010. 496 с.
12. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій : затв. наказом М-ва фінансів України від 30.111999 р. № 291 (із змінами і доповненнями). URL: http://zakon4.rada.gov.-ua/laws/show/z0893-99 (дата звернення 14.05.2020).

ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕВАГ ТА МІНІМІЗАЦІЯ НЕДОЛІКІВ ОЦІНКИ НАСТАННЯ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ
(НА ПРИКЛАДІ ТОВ «КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ФАНЕРНИЙ ЗАВОД»)

У статті досліджено наявні зарубіжні методи аналізу ймовірності настання банкрутства підприємства. Визначено переваги та недоліки оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана, моделі Спрінгейта та Ліса у практичному застосуванні, які дадуть змогу з мінімальними витратами ресурсів та часу отримати найбільш однозначну та точну оцінку економічного стану. Визначено, що не можна виділити єдиного вірного підходу до прогнозування банкрутства, практично неможливо використовувати ефективно в Україні без модифікацій та адаптацій розглянуті моделі.

Ключові слова: банкрутство, підприємство, модель, оцінка, ймовірність.

Investigated foreign methods of analysis of the probability of companies bankruptcy in the article. The advantages and disadvantages of estimating the probability of bankruptcy on the basis of Altman’s Z-account, Springletage and models were determined Liss in practical application that will allow you to obtain the most unambiguous and precise estimation of the economic state with the minimal cost of resources and time. It is determined that it is impossible to single out only one correct approach to forecasting bankruptcy, it is practically impossible to effectively use in Ukraine without modifications and adaptations of the considered models.

Keywords: bankruptcy, enterprise, model, estimation, probability.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення, банкрутство, яке існує на підприємствах має досить значний вплив на розвиток економіки. Для того, щоб запобігти занепаду підприємства розроблено багато методик прогнозування майбутньої неплатоспроможності. В сучасній економіці існують численні розробки, які дають змогу виявляти й оцінювати ознаки ймовірності настання банкрутства на неплатоспроможних підприємствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У зарубіжній практиці питаннями розроблення методів і моделей оцінки вірогідності банкрутства підприємства займалися такі вчені, як: Е. Альтман, М. Беніш, У. Бівер, М. Гольдер, Ж. Конан, Р. Ліс,  Г. Спрінгейт, та Дж. Таффлер, Г. Тішоу і та ін. В Україні дослідженнями методів аналізу ймовірності банкрутства підприємства займалися такі вчені: О.М. Барановська, В.В. Вітлінський, Т.І Єфименко,  А.М. Поддерьогін, О.І. Продіус, О.П. Савчук, О.О. Терещенко, В.М. Федосов, С.О. Черкасова та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення ймовірності банкрутства ТОВ «Костопільський фанерний завод» на основі зарубіжних методик, виявлення їх основних переваг і недоліків та можливості використання у вітчизняній практиці. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання: дослідити наявні моделі оцінки настання банкрутства, запропоновані зарубіжними науковцями та оцінити перспективи їх використання у вітчизняній практиці; визначити напрями щодо використання переваг і мінімізації недоліків у практиці українських підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до Закону  України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [1].

Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання  ним своїх фінансових зобов’язань. Тому існує необхідність їх оцінки та здійснення ряду заходів для запобігання. Для цього існують певні статистичних моделей, найбільш відомими серед яких є моделі таких відомих західних економістів, як Альтмана, Спрінгейта, Ліса та інших.

У 1968 р. Е. Альтман запропонував п’ятифакторну модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства. Ця модель має такий вигляд:

Z = 1,2A + 1,4B + 3,3C + 0,6D + 1,0E

Розглянемо показники діагностики банкрутства підприємства за моделлю Альтмана у таблиці 1.

Таблиця 1

Показники діагностики ймовірності настання банкрутства ТОВ «Костопільський фанерний завод» за моделлю Альтмана у 2016-2018 рр.

*Джерело: розроблено автором на основі фінансової звітності ТОВ «Костопільський фанерний завод» за 2016-2018 рр.

На основі показників табл. 1 інтегральний показник рівня загрози банкрутства за моделлю Альтмана впродовж 2016–2018 рр. є досить низьким, відповідно, рівень загрози банкрутства за моделлю Альтмана ТОВ «Костопільський фанерний завод» високий.

Проте, незважаючи на значну поширеність моделі Альтмана та цілої низки її переваг, вчені виділяють й недоліки. Зокрема, О.М. Барановська вважає, що необхідно акцентувати увагу на тому, що, незважаючи на відносну простоту моделі Альтмана для оцінки кризового стану підприємства, використання її у наявному вигляді не дає змоги одержати об’єктивний результат у сучасних умовах України [2]. Недоліком є також те, що модель Альтмана розроблена на основі даних 50-х років минулого століття й є застарілою, тому з огляду на суттєві зміни у рівні економічного розвитку вважається за доцільне їх періодичне тестування на нових вибірках даних для досягнення більшої точності отриманих результатів, які слугують основою для прийняття управлінських рішень.

В свою чергу, модель М. Спрінгейта передбачає розвиток інтегрального показника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності визнання підприємства банкрутом. Ця модель була побудована М. Спрінгейтом в університеті Симона Фрейзера в 1978 р. за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Е. Альтман у 1968 р. У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів, які вважалися найкращими, в остаточному варіанті залишилося тільки чотири. Точність даної моделі є досить високою і становить більше 90%. У загальному модель Спрінгейта має такий вигляд:

Z = 1,03A + 3,07B + 0,66 + 0,4D

Модель Спрінгейта була створена для підприємств США і Канади. Коефіцієнти наведені в доларах, модель створена для оцінювання кредитоспроможності підприємств. Основні недоліки: у розрахунках не були враховані умови розвитку економіки різних країн, орієнтовано на Канаду і США; необхідна корекція на національну валюту, яка, своєю чергою, порушує безперервність; значення змінних в оригінальних моделях надані в канадських і американських доларах. Перерахунок на долари в інших країнах проблему вирішує, але зміни курсу залишають відхилення.

Точно визначити прогнозування банкрутства ТОВ «Костопільський фанерний завод» можна за допомогою моделі Спрінгейта (табл. 3). Якщо для підприємства критерій Z < 0,862, то підприємство – потенційний банкрут, якщо Z > 2,451, то загроза банкрутства мінімальна і підприємство є фінансово надійним.

Таблиця 2

Показники діагностики ймовірності настання банкрутства ТОВ «Костопільський фанерний завод» за моделлю Спрінгейта у 2016-2018 рр.

*Джерело: розроблено автором на основі фінансової звітності ТОВ «Костопільський фанерний завод» за 2016-2018 рр.

Отже, аналізуючи дану таблицю, можемо зробити висновок, що модель Спрінгейта показала, що у ТОВ «Костопільський фанерний завод» за 2016-2018 рр., незважаючи на певні обставини, загроза банкрутства була мінімальною, а підприємство – фінансово надійним, проте в 2018 рівень загрози стати банкрутом підвищився.

Модель прогнозування банкрутства Р. Ліса було створено для підприємств Великобританії в 1972 році. Це одна з перших європейських моделей, створена після моделі американця Е. Альтмана (1968). Модель Ліса має вигляд:

Z = 0,063A + 0,092B + 0,057C + 0,0014D

До переваг моделі Ліса можна віднести: високу точність прогнозів, витриманих на підприємствах Великобританії, а до недоліків те, що кожна галузь економіки має свої особливості, а цих умов в моделі не враховано.

Розрахуємо показники моделі Р. Ліса у таблиці 3

Таблиця 3

Модель Р. Ліса для ТОВ «Костопільський фанерний завод» за 2016-2018 рр.  

*Джерело: розроблено автором на основі фінансової звітності ТОВ «Костопільський фанерний завод» за 2016-2018 рр.

Як бачимо, Р. Ліс ,як і Спрінгейт, використав лише чотири показники для оцінки ризику банкрутства підприємства. З розрахованих даних бачимо що у 2016–2018 роках розрахований показник Z перевищував допустиме граничне значення (0,037), що свідчить про малу ймовірність банкрутства на ТОВ «Костопільський фанерний завод»

Таким чином, підприємству не загрожує банкрутство, за умови покращення фінансового стану. Підприємству необхідно підтримувати такий стан і надалі та розвивати свою діяльність відповідно до умов ринкової економіки.

Висновки. Сьогодні існує безліч методик щодо оцінки ймовірності настання банкрутства зі своїми перевагами та недоліками у практичному застосуванні. Не можна виділити єдиного вірного підходу до прогнозування банкрутства, тому без модифікації та адаптації розглянутих моделей їх ефективне використання в Україні практично неможливе, що визначає необхідність розроблення та застосування інтегрованих моделей науково обґрунтованих та маючих практичне застосування в умовах програмування економічної системи ринкового спрямування.

Список використаних джерел

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 2344-XII від 14.05.1992 р. (із змінами та доповненнями)−[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.help/law/2343-XII
2. Барановська О.М. Аналіз фінансового стану як інструмент запобігання кризі та виведення підприємства з неї / О.М. Барановська // Вісник Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. – 2008. – № 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vpabia/2008_12/ stat/UDK%20334.htm.pdf.
3. Кульчій І.О., к.держ.упр., доц. кафедри держ. управління і права. К 90 Антикризове управління: навчальний посібник. – Полтава: ПолтНТУ, 2016. – 120 с.