Науковий керівник: ст. викл. к.психол.н. Коцюк Юрій Анатолійович
Національний університет “Острозька академія”

На сьогоднішній день інновації в сучасному світі відіграють важливу роль. Країна яка займає лідируючі позиції по впровадженню та управлінню інноваціями займає лідируючі позиції в економіці. Ефективна інноваційна діяльність дає безліч переваг для побудова ефективної економіки. Україні останнім часом, незважаючи на певні успіхи у стабілізації макроекономічних показників, не вдається домогтися відчутних результатів в експорті інноваційної продукції та створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності вітчизняних виробників.

Проблемам інноваційної діяльності присвячені дослідження низки відомих вітчизняних та іноземних учених-економістів: В. Александрової, Ю. Бажала, П. Беленького, В. Беренса, Г. Бірмана, В. Власової, О. Водачкової, В. Геєця, А. Гойка, Н. Гончарової, М. Долішнього, М. Джонк, Р. Іванух, С. Ільєнкової, Н. Краснокутської, Я. Крупки, О. Кузьміна, Б. Литвина, О. Лапко, Л. Гітмана, А. Кутейникова, Д. Львова, Б.  Патона, А.  Пересади, А.  Перлакі, А.  Пригожина, А.  Савченка, А.  Савчука, В. Терехова, П. Хавранека, М. Чумаченка, А. Чухна, С. Шмідта Ці дослідники вивчали проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні та основні напрямки і заходи державного регулювання цих процесів. Але їхні дослідження стосуються лише України тому актуальним питанням постає вивчення закордоного досвіду та впровадження його в Україні.

Нинішня економічна ситуація в Україні характеризується низьким рівнем використання наукових знань, дуже повільним зростанням виробництва інновацій (табл. 1) [6]. Незважаючи на те, що Україна належить до восьми країн світу з необхідним науково-технічним потенціалом для створення і виробництва новітньої авіаційної техніки, входить у десятку найбільших суднобудівних держав світу, і вітчизняні машинобудівні вироби займають одні з провідних місць в Європі, вона значно відстає від країн Європейського Союзу з точки зору загального рівня інноваційної активності. Причиною цього проблеми що склалися історично і посилювалися в минулому році серйозною політичною нестабільністю.

Таблиця 1

Витрати на інноваційну діяльність в Україні, млн. грн.

З Таблиці 1 можна зробити висновки, що протягом останніх 5 років відбувався спад інноваційної активності держави. Порівнюючи 2012 та 2016 роки видно, що за цей період загальна сума витрат на інноваційну діяльність зменшилась

Багато дослідників займалися проблемами інновацій в Україні, але М. Дж. Епштейн, Р. Шелтон та Т. Давіла після вивчення досвіду провідних світових компаній прийшли до висновку, що для того, щоб інновації почали працювати на користь підприємства та стати невід’ємною складовою її конкурентоспроможності, необхідно дотримуватися наступних вимог [5]:

1. Керівництво повинно визначити інноваційну стратегію, планувати інноваційний портфель .
2. Інновації повинні відповідати бізнес-стратегії компанії.
3. Потрібно урівноважити творчість й отримання цінності так, що б компанія генерувала нові, успішні ідеї і одночасно отримувала прибуток від своїх інвестицій
4. Інновації повинні бути створені у формі мережі як всередині компанії, так і за її межами, оскільки сама мережа, а не окремі особи, є головним будівельним матеріалом для інновацій.

Сучасні компанії працюють у надзвичайно складних умовах: зниження попиту на їхній товар та на високий рівень конкуренції, кредити за високими процентними ставками. Це означає, що кожне підприємство, що прагне залишатись стабільним, має стати новатором, але керівники компаній не вкладають коштів у інновації та намагаються заощадити власні надходження шляхом зменшення непрямих витрат.

Щоб подолати перешкоди для інновацій, компанії повинні використовувати запропоновані принципи:

1. Для роботи з інноваціями необхідно створити певну групу творчих людей. Лідери повинні ретельно підходити до ідентифікації та подальшої інтеграції творчих людей.
2. Мотивація групи. Використання матеріальних та нематеріальних методів мотивації дозволяє підвищити ефективність інноваційного процесу в цілому.
3. Планування роботи забезпечує чітке визначення цілей та можливостей для подальшого моніторингу поставлених завдань.
4. Контроль за виконанням тактичних та стратегічних планів інноваційної політики, використовуючи спеціально розроблені критерії оцінки

Висновки. Отже, інноваційні процеси впливають на розвиток економіки, а високий рівень розвиненої економіки сприяє швидкому й ефективному впровадженню у виробництво інноваційних процесів. Це позитивно впливає на впровадження нових правил корпоративного управління. До недоліків можна віднести  недостатню увагу з боку лідерів інноваційного розвитку підприємств, скорочення витрат за рахунок непрямих витрат, не дозволяє розвивати інновації та негативно позначається на стабільності українських компаній в цілому. Було виявлено, що проблема інновацій прихована в людях, які звикли чітко виконувати свої функції і працювати відповідно до правил. В сучасних умовах українським компаніям необхідно просуватися по шляху інноваційного розвитку, генерувати і впроваджувати нові інновації. Для подолання цих бар’єрів був запропонований іноземний досвіду цьому питанні Він дозволить компаніям ефективно використовувати і впроваджувати вже розроблені інновації і створювати ті, які відповідають сучасним тенденціям в області наукового розвитку.

Література

1. Ганечко І. Проблеми розвитку інновацій в Україні,К., 2011. 21 – 24с
2. Павлюк М В. Мотиваційні можливості вітчизняного законодавства у сфері інноваційної діяльності.К., 2010. 117 – 121с.
3. Пенькова О Г. Проблеми реалізації інноваційної стратегії розвитку України К., 2007. 96 – 99с
4. І.В. Тюха, В. А. Кузнєцова Проблеми інноваційної діяльності в Україні та на вітчизняних підприємствах, 2014 URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4545  (дата звернення:20,02,2018)
5. Білоброва Проблеми мотивації інноваційної діяльності: Світова практика та українські реалії URL:http://dspace.nbuv.gov.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/14229/1-Bilobrova.pdf?sequence=1  (дата звернення:20,02,2018)
6. Державна служба статистики України: статистична інформація 2016. URL:http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ (дата звернення:20,02,2018)

Науковий керівник: ст. викл. к.психол.н. Коцюк Юрій Анатолійович
Національний університет “Острозька академія”

Анотація. У статті проаналізовано міграційні процеси в Україні. У роботі проведено порівняння характеру, країн еміграції, причин і ключових рис. Досліджено економічні, соціальні та демографічні наслідки даного процесу. Обґрунтовано, що з економічної точки зору міграція з України має як позитивні, так і негативні сторони. Запропоновано шляхи вирішення даних проблем

Ключові слова: міграція, міграційні процеси, хвилі міграції, причини міграції, наслідки міграції

Annotation. The article analyzes the migration processes in Ukraine. The paper compares character, emigration, causes and key features. The economic, social and demographic consequences of this process are investigated. It is substantiated that from an economic point of view migration from Ukraine has both positive and negative sides. The ways of solving these problems are offered

Keywords: migration, migratory processes, migration waves, causes of migration, consequences of migration

В сучасності у більшості країн меншою чи більшою мірою поширені процеси міграції, робочої сили. Це зазвичай негативно впливає на економіку країн, з яких емігрують працівники. Міграційні процеси мають суттєвий вплив на економіку кожної країни.

Для України це є дуже серйозною загрозою яка пояснюється підвищення безробіття, нестабільністю економічної та політичної ситуації, та іншими факторами. Проблемами міграційних процесів займалися такі дослідники, як О. Піскун , займався такою проблемою міграції як свобода пресування людини, І. Прибиткова вирішувала проблеми відтворення населення Ю. Римаренко розробляв методи управління міграційними процесами, правовий, політологічний та інші аспекти міграційного буття, проблеми протидії нелегальній міграції. У. Садова займалася проблемами розвитку територіальних суспільних систем Е. Лібанова проводила дослідження людського розвитку, насамперед, соціально-демографічних його аспектів. О. Хомра стверджував що природним виявом мобільності людини, мотивованої прагненням до поліпшення умов свого існування, повнішого і надійнішого задоволення своїх потреб, є міграція. Не зважаючи на їхню значну наукову працю, ці питання є досить актуальними, особливо в умовах зменшення кількості та якості людського капіталу.

Мета дослідження: проаналізувати як впливають міграційні процеси на українську економіку.

Політична та економічна нестабільність, що характерні для сучасної України, сприятимуть формуванню міграційних потоків в Україні, що зумовлює актуальність теми дослідження. Визначення основних факторів впливу на міграційні процеси в Україні в сучасних умовах дасть змогу проаналізувати заходи щодо покращення міграційної ситуації. Зокрема, ситуація на внутрішньому і зовнішньому ринках праці України потребує врахування зміни політичної ситуації в країні.

Міграція в державі постійно збільшується. В середньому щороку понад 5 мільйонів людей працюють за кордоном. Існує помітне збільшення не тільки з міст, але і з сіл. Так, зовнішню трудову міграцію України характеризують такі дані: – трудові міграції більш поширені серед чоловіків (65%) ніж жінок (35%) при цьому рівень участі сільського населення у трудових міграціях у 2,9 рази вищий від міського: до міграцій залучено 6,3% економічно активного сільського населення, тоді як у містах лише 2,2% міських мешканців [1].

За даними Національної академії наук України, 12% українських домогосподарств мають принаймні одного члена сім’ї, який працював за кордоном.

У 2017р. за даними досліджень соціологічної групи “Рейтинг”, яка опитала 1200 респондентів у всіх куточках країни було встановлено що найбільшими країнами, куди мігрують українці є Російська Федерація (43%), Польща (14%), Італія (13%) та Чеська Республіка (12%). Серед інших країн, куди спрямовані потоки трудових міграцій є Іспанія (4,5%), Німеччина (2%), Угорщина (2%), Португалія та Білорусь (по 1%); – існують суттєві відмінності в напрямках зовнішніх трудових міграцій чоловіків та жінок.

Основними видами діяльності українських працівників-мігрантів є будівництво (45%), діяльність домашніх господарств (18%), сільське господарство (11%), торгівля (9%) [6].

На Рис. 1 зображено міграційних рух українців, що оприлюднена Державною службою статистики України.  За неофіційними даними кількість мігрантів зараз становить приблизно 1,7 млн. осіб [6]

.

Основні причини еміграції:

1. Складна економічна ситуація (незабезпеченість у роботі, бідність, низька реальна заробітна плата та нестабільність політичної та економічної ситуації).
2. Відсутність перспектив застосування своїх творчих та інтелектуальних здібностей.
3. Існує значний дисбаланс між обсягами та структурою попиту на працю молоді та між обсягами та структурою її пропозиції Значна частина молодих людей, які не витримують жорсткої конкуренції з представниками старших поколінь, виштовхуються на нерегульований ринок праці. Тому молодь знаходиться в значно гіршому становищі щодо соціального захисту від безробіття у порівнянні з іншими представниками, а значна їх частина змушена вирушити за кордон.[3].

Трудова міграція, безробіття є природним процесом ринкових відносин. Проте Україна стала одним з основних донорів у сфері праці для Західної Європи, тоді як ринок праці в країні потребує практичних спеціалістів майже у всіх галузях економіки.

Як правило міграція робочої сили закордоном має для України негативні наслідки, а саме:

1. Більш повільні темпи розвитку науково-технічного прогресу у зв’язку з численною інтелектуальною еміграцією українських вчених за кордоном;
2. Поширені випадки зловживання та шахрайства з боку громадян приватними агентствами зайнятості;
3. Зростання політичних та економічних звинувачень проти нашої держави у зв’язку зі зростанням нелегальної міграції українських робітників;
4. Працевлаштування на низькооплачуваній, напруженій роботі з шкідливими умовами праці, наявністю дискримінації та експлуатації місцевими роботодавцями.[3].

Міграція може мати і позитивні наслідки на різні сфери господарювання:

1. Поліпшення кваліфікації, розвиток нових технологій, професій, системи організації виробництва трудових мігрантів.
2. Надходження до держави іноземної валюти та інвестування в економіку шляхом створення спільних підприємств з іноземними засновниками.
3. На ринку праці знижується рівень безробіття

Відомо, що виїзд з країни відбувається не тільки малозабезпеченими, але й тими, у кого є гроші на міграцію. Багаті українці відправляють своїх дітей на навчання за кордон, щоб вони потім там і залишились [4].

Громадянам, з вищою освітою низько кваліфікована робота, але порівняно з вищою заробітною платою за кордоном сприймається як кращий варіант.

Таким чином еміграція в Україні має як і позивні так і негативні сторони до позитивних ми можемо віднести значне надходження грошових коштів мігрантів що сприяє підвищенню їх добробуту, а також освоєння нових навичок та іноземного досвіду для подальшого його впровадження в Україні. до негативних ми можемо віднести еміграцію освічених людей, студентів, що приносить збитки державі. При втраті людей з вищою освітою, що були підготовлені за бюджетні кошти, вимушені будуть працювати на благо іншої країни, бо перед ними відкриваються великі можливості. Тому слід зробити висновок, що еміграція впливає негативно на економіку України і це питання є актуальним щодо врегулювання.

Підсумувавши вище сказане, ми робимо висновок, що для України надзвичайно важливо зберегти свій людський, науковий та освітній потенціал.

Для зменшення еміграції в Україні (особливо незаконної) необхідна система заходів, які матимуть чітке внутрішнє та зовнішнє спрямування. До них належать заходи у подоланні макроекономічної нестабільності, створенню нових робочих місць, розширенню іноземних інвестицій, розвиток сільських територій, підтримки малих і середніх підприємств, поліпшення соціальних умов життя.

Міграційна політика повинна бути розроблена спільно із стратегією соціально-економічного розвитку країни на основі системного та комплексного підходу до створення привабливого інвестиційного клімату, відновлення довіри до влади та забезпечення високого рівня життя.

Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовану форму виїзду працівників за кордон, а також можливість вільного повернення з-за кордону, ввезення валюти, а також гарантій нашим співвітчизникам щодо захисту своїх трудових прав за кордоном.

Література:

5. Вишневська О. А Сучасна міжнародна трудова міграція та державна міграційна політика. 87 – 91 с.
6. Зуй М. М Особливості сучасних міграційних процесів. К., 2008. 94 – 97 c.
7. Малютін І. А Трудова міграція з України. 97 – 102 c.
8. Зовнішня трудова міграція населення України, 2017 р. URL:http://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/mp.htm
9. Нітова М. А. Особливості міграції населення України, 2017 р URL: //http://www.rusnauka.com/CONF/ARH_CONF/2017.htm (дата звернення:20.02.2018 )
10. Міграція в Україні цифри та факти, 2017 р URL:http://iom.org.ua/sites/default/files/ukr_ff_f.pdf (дата звернення:20.02.2018 )