In terms of competitiveness among regions and organizations it is important to create a system of effective cooperation with partners. Branding allows to ensure identity of territorial development and utilization of area advantages.

Діяльність територіальних владних установ пов’язана з наданням послуг населенню підзвітної території. Це стосується як виконавчих, так і представницьких органів влади. Самі послуги, відповідно до вітчизняного законодавства, можуть надаватися в різній формі: через здійснення безпосереднього управління певною територією, забезпечення потреб життєдіяльності територіальної громади, надання інформаційного забезпечення тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спроби вирішити проблеми вдосконалення територіального розвитку із застосуванням маркетингових інструментів, зокрема брендінгових технологій, знаходять відображення в працях У. Маншевтуса, Д. Мартенса, Н. Моїсеєвої, В.-Х. Мюллера, А. Панкрухіна, П. Темпорала. При розгляді поняття “регіон”, необхідно зазначити підстави, за якими відбувається його застосування. Так, німецький дослідник Д. Мартенс, зокрема, вказує про недоцільність використання цього поняття в контексті виокремлення певної території лише за суто формальними критеріями (економічні, функціональні, адміністративні тощо). Важливе значення, на його думку, мають чинники, що обумовлюють гомогенність певної території, її спільні ознаки – мовні, культурні, історичні тощо [8, с. 267]. Це загалом також уможливлює застосування поняття “регіональна ідентичність”.

Метою роботи є обґрунтування актуальності запровадження нових ефективних інструментів управління територіями, що сприяють виявленню і якнайширшому розкриттю конкурентних переваг місцевої специфіки та, зрештою, надання більш якісних послуг місцевому населенню. Наразі, мова йде також про реалізацію програм місцевого розвитку з повним використанням потенціалу певної території. Причому ці програми повинні ґрунтуватися на маркетингових засадах. Застосування власне маркетингового підходу до управління, спрямованого на обмін, дозволяє підвищити ефективність використання регіональних матеріальних та символічних ресурсів і привернути додаткові кошти.

Виклад основного матеріалу дослідження. За словами дослідника В.-Х. Мюллера, маркетинг регіону “включає послідовне планування, управління та контроль відносин всередині регіону з його ринковими партнерами” [8, с. 225]. Відкрита електронна енциклопедія Wikipedia надає таке тлумачення функціям маркетингу регіону: “Регіональний маркетинг впорядковує систему комунікацій всередині й зовні регіону для залучення інвесторів. Окрім цього, він сприяє активізації обміну між різними цільовими групами. Регіональний маркетинг уможливлює цілеспрямований місцевий розвиток та створює необхідні передумови для тривалого захисту конкуренції в регіоні” [2].

Використання маркетингового підходу до управління територіальним розвитком перетворює місцеві органи влади в активних економічних агентів, що мають ураховувати не лише індивідуальність своєї місцевості під час прийняття рішень з комплексного соціально-економічному розвитку території, але й здійснювати взаємини між зацікавленими економічними партнерами: виробниками, споживачами, інвесторами, новими мешканцями, туристами тощо.

Важливою ознакою нашого часу є глобалізація. Найбільш актуальним, імовірно, це явище є для брендів. Американська асоціація маркетингу визначає бренд як “назву, термін, знак, символ або будь-яку іншу особливість, а також їх комбінації, які призначені для ідентифікації товарів чи послуг одного продавця чи групи продавців і для розрізнення їх від товарів чи послуг інших продавців” [5, с. 192]. Бренд є послідовним набором функціональних, емоційних та виразних обіцянок споживачеві, що є унікальними, значущими і такими, що важко відтворюються та імітуються. Адже для споживача конкретного продукту (послуги чи товару) він замінюється чимось іншим, будучи непов’язаним безпосередньо з цим продуктом. Бренд пропонує свої відчутні відмінності від інших аналогічних пропозицій. Він передає певну значущість завдяки відповідним цінностям.

Бренд у жодному разі не є торговою маркою. Головна відмінність бренду від торгової марки – це те, що бренд визначає перспективу просування продукту. Він створюється у свідомості споживачів. Бренд існує саме за рахунок емоцій. Якщо під час згадування продукту у споживача з’являються емоції, то це, безумовно, – бренд. Поняття бренду складається з таких чинників:

• сам продукт зі всією сукупністю характеристик;
• набір характеристик, очікувань, асоціацій, що сприймаються споживачем і закріплюються ним за продуктом;
• інформація про споживача бренду;
• обіцянки певних переваг, що надаються автором бренду споживачеві.

Перетворення продукту в бренд відбувається в той момент, коли його об’єктивне сприйняття стає глибоко персоналізованим (особистісним). Отже, споживач надає свою суб’єктивну оцінку якості, безпеці, надійності та назві продукту. Окрім цього, він також додає свої емоції. Функція бренду полягає в тому, щоб персоналізувати продукт у свідомості споживача.

Бренди володіють великим впливом і значенням на відміну від звичайних торгових марок. На відміну від торгових марок, вони можуть досить легко змінювати свої знаки. У сучасному світі брендами можуть бути найрізноманітніші об’єкти: міста/місцевість (Париж, Південне узбережжя Криму, Бухара), культурно-мистецькі заходи (Таврійські ігри, Шешори, Вудсток), товари (Stinol, Gregory Arber, VDone), організації (владні та комерційні установи, громадські організації) тощо. Це об’єкти споживання, що пропонують споживачам переваги, за які вони згідні витрачати свої активи. Бренд завжди більший за звичайний образ, відображення об’єкта у свідомості або підсвідомості споживача.

Разом з цим кожний бренд є нематеріальним активом. Чим сильніше бренд, тим більші вигоди він приносить, тим швидше повертаються вкладені в його створення інвестиції. Отже, для використання бренду необхідно адекватно оцінити цей актив. Задля цього має існувати конкретний та зрозумілий спосіб оцінки вартості бренду. Розвинутим вважається такий бренд, який знають і можуть відрізнити від інших за ключовими елементами понад 60 % споживачів. Якщо бренд знають і розрізняють від 30 до 60 % споживачів, то його можна назвати брендом, що розвивається (причому цей розвиток може бути як прогресивним, так і регресивним). Якщо ж бренд знають і розрізняють серед конкурентів менше 30 % споживачів, то загалом це вже не бренд або ж слаборозвинений бренд [1, c. 78].

Кожний бренд володіє певними атрибутами – функціональними або емоційними асоціаціями, що його наділяють постійні споживачі і потенційні клієнти. Атрибутивні ознаки бренду можуть бути як позитивними, так і негативними, маючи різну силу і значущість для різних сегментів ринку. Будь-який бренд володіє певною характеристикою, що визначає його сутність. Усі атрибути бренду в цілому складають його ідентичність, що створюють і підтримують відповідні спеціалісти. Ідентичність бренду уособлює все те, що мусить означати бренд, пропонуючи своєму споживачеві певні довгострокові обіцянки.

Бренди не можна контролювати. Так само бренд не можна прив’язати до якогось певного місця. Бренди відкидають усі географічні обмеження і є мультинаціональними за своєю сутністю. Це відбувається через те, що вони існують не у фізичному просторі, а у свідомості людей [3, c. 17-18].

Процес управління брендом, включаючи власне створення самого бренду, просування його на ринок та адаптацію до змінних умов є брендінгом. Саме брендінг надає бренду ексклюзивну споживацьку цінність. Завдяки цьому відбувається розрізнення схожих продуктів через зрушення їх у свідомості якнайбільшої кількості споживачів у певному векторі семіотичних та семантичних координат.

 Реалізація брендінгу стає можливою через застосування комунікаційної функції маркетингу. У даний час комунікація є основним об’єктом дослідження маркетингу, оскільки від рівня знання комунікаційних процесів усе більше залежать результати діяльності організацій. Основою успішної діяльності організацій,  які апріорі виступають власниками брендів, є формування груп лояльних споживачів, готових придбати продукт у довгостроковому періоді. Досягти цього можна лише за умов здійснення грамотної комунікаційної політики.

Концепція ж традиційного маркетингу значною мірою зорієнтована на розкриття функціональних властивостей переваг продуктів. Прихильники традиційного маркетингу виходять з того, що споживачі шукають у продукті певні властивості, оцінюють ці властивості через призму відносних цінностей і обирають продукт, що має, на їх думку, якнайбільшу корисність або сукупність необхідних властивостей. Розуміння брендінгу змінювалося разом з еволюцією маркетингу. Однак брендінг значно просунувся у своєму розвиткові від ролі звичайного ідентифікатора послуги або товару. Брендінг загалом є більшим за частину маркетингу – він виходить за його межі, включаючи і додаткові компоненти, що не входять до арсеналу маркетингу. Ураховуючи проникнення до світогляду та ціннісного комплексу людини, можна стверджувати про досить високий рівень застосування власне психологічних знань. Доречним буде навести слова професора Стокгольмської школи економіки К’ьела Нордстрема: “Бренди допомагають у створенні довіри і отриманні визнання… Бренди створюють відчуття безпеки”. Разом з цим бренди мусять створюватися і просуватися відповідно до строгих маркетингових законів.

Успішним результатом застосування брендінгових заходів можна вважати ситуацію, за якої власне сам бренд починає асоціюватися в думках споживачів з окремим продуктом, оскільки бренд уможливлює конкретну матеріалізацію певних очікувань та мрій людей. Спеціаліст у сфері брендінгу П. Темпорал влучно зазначив, що “…бренди існують лише у свідомості споживачів, без їх емоційної прихильності вони залишаються знеособленими підприємствами, товарами та послугами” [6, c.35].

Не можна підмінювати бренд такими поняттями, як Public Relations (PR) або імідж. Адже, PR це комплекс професійних технологій для створення та руйнування іміджів, їх просування та управління. PR є лише окремим випадком будь-якої рекламної кампанії і сам по собі – лише один з інструментів інформаційного впливу на певну аудиторію. Брендінг, наразі, слугує для оптимізації об’єкту та його сприйняття суб’єктом.

Імідж, у свою чергу, це нематеріалізований образ організації, персони, послуги чи товару, представлений у комунікаційних системах, завдяки якому він ідентифікується стороннім спостерігачем. У конкретний момент будь-який бренд володіє певним іміджем – унікальним набором асоціацій, які зараз знаходяться в думках споживачів [4, c. 64]. Ці асоціації виражають те, що означає бренд саме в даний час і є актуальною обіцянкою споживачеві від авторів бренда. Імідж бренда, зокрема, може сформувати рекламна кампанія.

Необхідно зазначити, що імідж бренда – це те, що зараз знаходиться в думках споживачів, тоді як ідентичність бренда – це набагато більш довгострокове поняття. Брендінг може бути з успіхом використаний задля розвитку держави  – окремих державних інституцій, територій та для держави в цілому. Окрім цього, брендами можуть бути окремі установи і особи. Втім, найголовнішим брендом – метабрендом – є, беззаперечно, сама держава.

Ситуація вільного ринку, зокрема ринку вільного для різноманітних інформаційних потоків, вимагає застосування брендінгового підходу із самого початку їх функціонування. Важливе значення задля цього має також проведення оцінки регіонів та їх позицій у різних рейтингах. Наприклад, компанія Global Market Insite разом з відомим консультантом з брендінга Саймон Енхолтом розробила методику обчислення інтегрального рейтингу відомих міст світу з точки зору цінності їх брендів [10]. Серед критеріїв вони запропонували такі:

• враження від місцевості;
• атрактивний потенціал та клімат місцевості;
• ритм життя або кількість розважальних закладів, що знаходяться в місті;
• сприятливі умови для відпочинку і туризму;
• загальна безпека та дружнє ставлення мешканців.

Російський спеціаліст у галузі регіонального маркетингу А. Панкрухін зазначає, що “бренд регіону має надати чітку інформацію, докази його потенціальним споживачам і створити їх переконаність як мінімум у двох аспектах: про те, що регіон є гідним своїх споживачів та про те, що регіон здатний підвищити статус, значущість своїх споживачів” [5, c. 199].

Чимало регіонів апріорі можуть бути унікальними брендами. Себто їх мешканці настільки чітко ідентифікуватимуть себе з ними, що вже не можуть ставити ці регіони на один щабель порівняно з іншими. Це дуже чітко спостерігається на прикладі розвитку індустрії туризму, де регіони пропонують свої унікальні особливості: сонячні пляжі Іспанії, вишукана кухня ресторанів Парижу, молодіжне дозвілля на острові Ібиця, старожитності Греції та заспокійлива атмосфера віденських кав’ярень.

Говорячи про Україну, можна пригадати, наприклад унікальне геополітичне положення країни, чарівність Карпатських гір, історичні пам’ятники Чорноморського узбережжя, Дунайське гирло, Велику Ялту, індустріальну та культурну міць Харківщини тощо. Держава є брендом із своїми унікальними ідентифікаційними символами: прапор, гімн, герб, президент, певна структура влади, узагальнений портрет звичайного громадянина, опозиція тощо. Найдорожчим компонентом бренду держави та окремих регіонів “… є стан та динаміка розвитку виробничої та ринкової інфраструктури, транспортне та шляхове господарство, робота служб митного та прикордонного контролю, готельне господарство, телефонізацій та покриття мобільним зв’язком, банківська справа, розвиток інформаційних, консультаційних та інших бізнес-послуг, кваліфікація менеджерів та обслуговуючого персоналу – усе це впливає на бренд регіону, проростає та концентрується в ньому” [5, c. 198-199].

Бренди, що мають відношення до держави, є багатоплановими, орієнтованими на різну цільову аудиторію. Отже, власне один бренд може розвиватися в декількох напрямах, будучи зорієнтованим на цінності різних аудиторій. Французький Лілль традиційно вважався шахтарським містом. Так було до початку 1980-х рр., коли Лілль долучився до проекту спорудження тунелю під Ла-Маншем, зробивши це частиною стратегії розвитку міста. Результатом її здійснення стало перетворення Лілля на найбільш великий з ділових та комерційних центрів Європи. Завдяки інвестиціям в 5,3 млрд. франків місто почало позиціонувати себе як “місто, що пропонує першокласні умови для роботи, зв’язків і дистрибуції компаніям, які потребують швидкого доступу до ринків північної частини Європи” [9].

Будь-яка держава для досягнення своєї мети прагне створити про себе певне уявлення, яке б виражало основні пріоритети зовнішньої і внутрішньої політики. Регіони, потрапляючи в умови ринкової економіки, стикаються з проблемами залучення нових ресурсів, бажають згодом розширити свій вплив.

Бренд території, таким чином, перетворюється на ресурс, що зумовлює її подальшу економічну, політичну і соціальну перспективу. Тому відсутність цілеспрямованих заходів із формування бренду території перетворюється на проблему і об’єктивно висувається на одне з перших місць у системі пріоритетів діяльності органів управління.

Бренд території складається із взаємопов’язаних між собою чинників –економічних, географічних, національних, демографічних тощо. Застосування ж брендінгового підходу до управління територією складається із використання методів, прийомів і технологій, які в результаті здатні продукувати ефективні керовані бренди регіональних соціально-економічних систем, які сприяють створенню сприятливих умов для життя населення і задоволенню його потреб. Бренд території виступає засобом комунікації регіону із зовнішнім світом, іншими соціально-економічними системами. Дія зовнішнього середовища на регіональну соціально-економічну систему, з одного боку, і складна система взаємозв’язків, а з іншого – обумовлюють безперервний рух системи регіонального розвитку. Ефективний бренд сприяє зростанню інвестиційної привабливості місцевості, успіху реалізації програм, що розробляються в рамках стратегії розвитку регіональної соціально-економічної системи.

Запровадження брендінгового підходу забезпечує чітку маркетингову ідентифікацію територіального розвитку та набуття преферентного положення в зовнішньому конкурентному середовищі. Надання послуг населенню територіальними органами влади – як виконавчими, так і представницькими – завжди пов’язано із формуванням системи інформаційно-комунікативного забезпечення їх споживачів – представників територіальної громади та інших громадян. Зрештою, є необхідним якнайширше використання інноваційних елементів у повсякденній діяльності працівників владних установ.

Створення місцевих брендів та подальше управління ними може стати чи не найважливішим інструментом місцевих виконавчих та представницьких органів у забезпеченні послідовного та сталого соціально-економічного розвитку регіону. Зважаючи на це, актуальним є подальше дослідження проблем застосування брендінгових технологій у територіальному розвитку.

 Список використаних джерел та літератури

1. Гэд, Т. 4D Брендинг: взламывая корпоративный код сетевой экономики [Текст] /Т. Гэд. – СПб: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 133 с.
2. Моисеева, Н Брендинг в управлении маркетингом [Текст] / Н. Моисеева и др. – 2-е изд., cтер. – М.: Омега-Л, 2006. – 336 с.
3. Ольшевский, А. Негативные PR-технологии [Текст] / А.Ольшевский, А. Ольшевская. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 329 с.
4. Панкрухин, А.П. Маркетинг [Текст] : учеб. для студентов / А.П. Панкрухин; Гильдия маркетологов. – 3-е изд. – М.: Омега-Л, 2005. – 656 с.
5. Темпорал, П.  Эффективный бренд-менеджемент [Текст] : учеб. для студентов / П. Темпорал. – пер. с англ. – СПб.: ИД “Нева”, 2004. – 288 с.
6. Manschewtus, U. [Text] / А. Dinis, Manschewtus, U. // Regionalmarketing. Marketing als Instrument der Wirtschaftsentwicklung. – Wiesbaden, 1995. – 342 s.
7. Martens, D. [Text] / А. Dinis // Small Firms Strategy for Innovation and Regional Problems, Grundsatze und Voraussetzungen einer regionalen Regionalpolitik. – In: Informationen zur Raumentwicklung, 1980. H. 5, 416 s.
8. Маркетинг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. xecutive.ru/reading/newfolder2921/article_3562/// : 22.05.2013. – Назва з екрану.
9. Маркетинг території [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.marketing-ua.com/news.php. : 21.05.2013. – Назва з екрану.

Маркетингова програма – система взаємозв’язаних заходів, що визначають дію суб’єкта на певний час з усіх питань маркетингової діяльності. Формування маркетингової програми ведеться на основі даних з комплексного дослідження ринку, визначення поточних і перспективних потреб та попиту потенційних споживачів із врахуванням обраної стратегії і тактики маркетингу. Маркетингова програма є єднальною ланкою між збутовими й комерційними службами підприємства, а також науково-технічними, конструкторськими, технологічними та виробничими службами.

Якщо ж говорити про програму розвитку маркетингу території, то потрібно відзначити, що на неї покладені такі ж самі функції як і на маркетингову програму загалом. В основу маркетингових програм насамперед покладена стратегія [6, с. 371].

Стратегія маркетингу – це узагальнені напрямки маркетингової діяльності, які конкретизуються у відповідних маркетингових програмах. Маркетингова програма (програма маркетингу) передбачає планування конкретних дій з реалізації маркетингових стратегій. В ній оптимально поєднуються інструменти маркетингу з урахуванням конкретного періоду дії плану і відповідного фінансового забезпечення. Програму маркетингу складають на основі комплексних маркетингових досліджень і результатів оцінки власних можливостей. Типова структура маркетингової програми містить багато розділів, однак зосередимо увагу на тому, що ключовим елементом нашої програми виступає маркетинг території.

Як уже зазначалося раніше, ситуація маркетингу території Рівненщини є незадовільною. Стратегія збуту туристичних продуктів не сформована як така. Саме тому у мешканців регіону, і навіть за його межами складається хибне уявлення про імідж Рівненської області, її позицію, і місце в системі туристичних послуг України. В наслідок аналізу чинників, які перешкоджають створенню принципово нового іміджу Рівненщини, було створено програму регіонального розвитку маркетингу Рівненської області [4, с. 233].

Процес створення був розділений на декілька етапів, так званих блоків. Кожен етап відповідає за виконання певних конкретних завдань, у ньому містяться аналіз факторів, що перешкоджають інтенсивному розвитку маркетингу території і рекомендації щодо покращення ситуації загалом.

І етап АКТУАЛЬНІСТЬ

1. Для початку визначимо цільову аудиторію, на кого буде спрямована програма розвитку (суб’єкт маркетингової програми).

2. Аналіз загального ринку розвитку туризму у Рівненській області:

• державна політика (теорія туризму Рівненської області, програма розвитку туризму в Рівненському районі на 2011-2015 роки, які конкретно шляхи розвитку вона пропонує);
• приватна інфраструктура (які туристичні фірми та туристичні агентства надають туристичні послуги в регіоні, яка специфіка їхньої діяльності);
• громадські організації та об’єднання громадян з надання туристичних послуг.

Державна політика і приватна інфраструктура не співвідносяться один з одним. Державні органи влади не регулюють процес надання туристичних послуг. Їх основним завданням є лише надання, поновлення і скасування ліцензії туристичних фірм. Також неможливо оминути увагою той факт, що туристичні маршрути, розроблені студентами Національного університету «Острозька академія» в рамках проекту «Західна брама», не беруться до уваги. Це пояснюється нестачею фінансування і відтягуванням процесу в часі. Громадські організації активно пропагують зелений туризм, який вже давно є не популярним у Європі, тобто однобокість у виборі стратегії гальмує Рівненщину у просування свого унікального туристичного продукту.

3. Туристичні агентства і туристичні фірми Рівненщини, специфіка їх діяльності.

Негативним аспектом у туризмі Рівненської області є те, що туризм є екстенсивним (туристичні агентства відправляють більшу кількість людей за кордон, аніж приймають). Як результат – відтік грошей за кордон, а туристична галузь регресує [3, с. 81].

ІІ етап ПОСТАНОВКА МЕТИ І ЗАВДАННЯ

1. Згідно з концепцією Ф. Котлера, три взаємопов’язані одиниці в маркетингу компанії, що працюють у сфері послуг (компанія, контактний персонал, споживач), утворюють три контрольовані ланки:

• компанія – споживач
• компанія – персонал
• персонал – споживач

Для того, щоб ефективно керувати маркетингом у фірмі, яка надає послуги, необхідно розвивати три стратегії, спрямовані на ці три ланки.

Стратегія традиційного маркетингу скерована на ланку «компанія – споживач» і пов’язана з питаннями ціноутворення, комунікацій і каналами поширення. Стратегія внутрішнього маркетингу спрямована на ланку «компанія – персонал» і пов’язана з мотивацією персоналу на якісне обслуговування споживачів. Стратегія двостороннього (інтерактивного) маркетингу спрямована на ланку «персонал – споживач» і пов’язана з контролем якості надання послуг, процес якої відбувається під час взаємодії персоналу і споживачів.

В нашому випадку потрібно акцентувати свою увагу на останній стратегії, бо вона надасть можливість контролювати процес розвитку туристичних послуг [5, с. 207]. Існують такі чинники, що забезпечують можливість успішного здійснення пропонованих туристичних послуг:

• імідж і «розкрученість» бренда компанії;
• вдале місце розташування і привабливе оформлення офісу;
• ефективна реклама;
• конкурентоспроможність вартості туристичних послуг;
• вільний доступ до телефонів та інформаційних баз.

Значної ваги набуває розвиток внутрішнього PR та корпоративної культури. Серед цих чинників успішно діють лише деякі, а окремим взагалі не приділяється належна увага, наприклад вдала реклама та імідж компанії.

ІІІ етап РОЗРОБКА БЮДЖЕТУ

Для початку потрібно визначити основні і додаткові джерела фінансування маркетингу території Рівненської області, скласти кошторис і передбачити можливе надходження інвестицій.

ІV етап ПЕРСОНАЛ

Тут необхідно з’ясувати той персонал, який буде займається питаннями туризму і яких результатів уже досягнуто. Необхідно згадати про Стратегію сталого регіонального розвитку Рівненщини «Західна брама».

«Західна брама» є одним із наймасштабніших туристичних проектів Рівненської області. Його специфіка полягає у тому, що він від початку і до кінця формувався на основах проектного підходу. Саме тому доцільним є аналіз його основних характеристик.

Концепція, яка покладена в основу «Західної брами» на практиці буде реалізовуватися через нарощування в регіоні широкого спектру соціальних ролей та позиціонування його, як регіону високих стандартів і взірця для інших регіонів України. Вона буде реалізовуватися через такі полюси регіональної активності Західної України: концентрація ділової активності, концентрація туристичної активності, розвиток природно-сировинного потенціалу, концентрації соціальної активності [1, с. 18].

Концентрація ділової активності – концентрація провідної ролі у питаннях стратегічного розвитку регіонів Західної України, залученні інвестицій, забезпеченні транспортно-логістичних послуг та формування міжрегіональних промислових кластерів. Проекти в рамках ділової активності: Західно-Український Економічний форум, Міжнародний мультимодальний логістично-транспортний центр, Регіональний інвестиційний центр, Формування міжрегіональних виробничо-промислових кластерів, Промислові зони Рівненщини.

Концентрація туристичної активності передбачає підвищення ролі провідного туристичного оператора для регіонів Західної України за рахунок професійної промоції та надання професійних послуг щодо забезпечення вимог населення і гостей регіону у всіх сферах. Зокрема, реалізація таких проектів:

• Центр розвитку туризму Західної України;
• Етномістечко – Україна у мініатюрі;
• Концертно-виставковий комплекс;
• Дозвільно-оздоровчий комплекс «Аквапарк»;
• Зоологічний парк Західної України;
• Край «Бурштину» (Рівне – «Бурштинова столиця України»).

Щоб значно підвищити рівень соціальної активності населення необхідним є розвиток освіти за рахунок впровадження сучасних навчальних методик, підвищення соціальної орієнтованості бізнесу та консолідація зусиль громадських об’єднань, забезпечення культурного розвитку і покращення умов проживання населення, розвиток інфраструктури регіону. У вирішенні цього завдання допоможе проект «Центр сучасних гуманітарних технологій» – концепція гармонійного розвитку особистості у суспільстві зі сталим розвитком .

Розвиток природно-сировинного потенціалу – процвітання сільського господарства та побудова агропромислових кластерів, видобуток природних копалин і організація їх переробки у кінцеву продукцію, впровадження енергоефективних проектів на базі використання обновлюваних природних ресурсів регіону. Сюди відносяться:

• Забезпечення населення області продуктами харчування місцевого виробництва;
• Зменшення залежності від імпортованих паливних ресурсів;
• Нарощування експорту продуктів глибинної обробки місцевих корисних копалин (бурштин, камінь, торф тощо);
• Комплексна програма «Ліси Рівненщини» .

У Стратегії сталого регіонального розвитку Рівненщини «Західна брама» є два ключових елементи – аеропорт і етнопарк. На думку, ініціаторів проекту саме завдяки ним можлива реалізація проекту в надзвичайно короткий термін.

Отже, аеропорт – розміщений на перетині міжнародних повітряних та автомобільних шляхів, поблизу двох залізничних вузлів і володіє достатнім потенціалом для перетворення у великий авіатранспортний вузол, що обслуговує населення яке проживає в радіусі 200 км та з’єднує Європу і Азію.

Враховуючи географічні та технічні дані, перспективою розвитку Міжнародного аеропорту Рівне є створення вантажного транспортного вузла з використанням усіх видів транспорту.

Розташування комплексів та споруд на території підприємства дає можливість модернізації аеропорту, будівництва додаткових платформ для розміщення повітряних суден, створення сучасних терміналів з обробки вантажів.

Етнопарк «Волинський майдан» – другий ключовий елемент «Західної брами», який є основним відправним пунктом туристичного проекту, стане місцем концентрації туристичних подій в Західному регіоні.

В основі концепції етнопарку – традиції, побут, національний колорит Волині та Полісся. Етнопарк матиме характерний для Волині та Полісся ландшафт. Територія етнопарку умовно поділятиметься на етнографічну (архітектурні зразки Волині та Полісся, елементи побуту, містечко майстрів, музейні експозиції, живі експозиції присвячені традиціям господарювання) та сучасну зони (готелі, ресторани, конференц-зали, виставкові зали). Окрема територія буде облаштована під наметове містечко для дитячого таборування, яке надаватиметься для організації літніх таборів учнівської молоді, таборування членів громадських, спортивних, туристичних організацій з метою національно-патріотичного, екологічного виховання дітей та молоді. У таборах планується проведення змагань, переможці яких матимуть право долучитися до господарських робіт на території етнопарку.

Центральним об’єктом етнопарку «Волинський майдан» буде 10-метрова конструкція у вигляді дерева, стовбур якого є чотиривхідною аркою, схожу на символ м. Рівне. Конструкція матиме символічне значення. Планується запровадити традицію кріпити на дерево сувенірні листочки з пам’ятними написами та загадувати бажання [2, с.33]. Очікується, що така традиція перетворить етнопарк на місце сповнене людських мрій та сподівань, що не лише приваблюватиме нових відвідувачів, а змусить повертатися сюди знову і знову усіх, хто уже побував на «Волинському майдані».

Реалізація зазначених проектів спрямована на підвищення туристичного іміджу області, створення конкурентноздатного, не лише на вітчизняному, а й на міжнародному ринку туристичних послуг, туристичного продукту, що в свою чергу призведе до інтенсифікації туристичних потоків територією Рівненщини. Крім того, функціонування етнопарку та обслуговування туристичних маршрутів потребуватиме людських ресурсів, відповідно зросте кількість робочих місць та зменшиться рівень безробіття в області. Розвиватиметься сфера послуг, за рахунок витрат туристів, які приїжджатимуть на Рівненщину активізується й розвиток суміжних галузей економіки області [8,  с. 12].

До реалізації проекту залучилася ініціативна група студентів Національного університету «Острозька академія». Ними було розроблено першу і єдину в Україні методологію формування туристичних маршрутів. На сучасному етапі, їхнім завдання є створення 100 туристичних маршрутів історичної Волині у різних напрямках (екологічний, історичний, культурно-мистецький та інші).

Частина проектів уже була продемонстрована широкому загалу. Під час обговорення концепцій розроблених маршрутів, дійшли висновку, що слід більш деталізувати представлення туристичних напрямів, додати більше інформації про унікальність того чи іншого маршруту та продумати його інфраструктурне забезпечення.

Побачити та дізнатися більше про туристичні маршрути можна буде на спеціальному туристичному порталі volyntravel.com.ua. Передбачається, що відвідувач порталу, обравши найбільш цікавий для нього маршрут, зможе переглянути його в ілюстраціях та відслідкувати на карті.

Отже, туристичний проект «Західна брама» є багатокомпонентним. До його складу входять декілька підпроектів. Його реалізація буде здійснюватися поетапно. На кожному етапі заплановано певну кількість різноманітних заходів. Для втілення основних ідей проекту будуть використовуватися ресурси Рівненської області, фінансування  та з-за кордону. Реалізація цього проекту надасть змогу значно підвищити імідж Рівненської області, вивести її на новий рівень розвитку туристичного бізнесу. Ключові елементи туристичного проекту «Західна брама» – етнопарк і аеропорт нададуть змогу значно оптимізувати проектний підхід у туризмі Рівненщини.

V етап ВИВЧЕННЯ ІНФРАСТРУКУТУРИ

Окрім туристичного проекту «Західна брама» потрібно проаналізувати суміжні сфери, що обслуговують туризм Рівненщини:

• Автотранспорт
• Залізниця (дуже погано розвинена південна гілка залізниці)
• Заклади харчування (готелі, мотелі, ресторани, кафе)

VІ етап ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

Потрібно розвивати форми інформаційного забезпечення:

• реклама не лише туристичних об’єктів, а й туристичних продуктів і туристичних агентств;
• стимулювання збуту (необхідно використовувати знижки, вони не лише активно приваблюють увагу, а й стимулюють до придбання туристичного продукту);
• інтернет-маркетинг (приверне увагу молоді, крім того забезпечить високу швидкість розповсюдження інформації);
• іміджеві статті в газетах (про унікальні туристичні послуги і продукти Рівненщини);
• відеоролики на телебаченні (створити наприклад програму на зразок «Феєрія мандрів», але організувати зйомки не за кордоном, а в цікавих місцях Рівненської області) [4,  с. 12].

Зараз надзвичайно великої уваги приділяють поліграфічній продукції (календарики, листівки), однак – це не раціональне використання ресурсів. Поліграфічні послуги надзвичайно дорогі, тому ціна теж висока, і як наслідок, вони не користуються попитом. Можна також застосувати стимулювання збуту (пільги) на ліцензію, для тих туристичних фірм, що активно взаємодіятимуть з органами державної влади і оптимізуватимуть регіональний туристичний продукт.

VІІ етап КОНТРОЛЬ ЗА ЕФЕКТИВНІСТЮ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ

1. Проаналізувати комунікативну ефективність (провести соціологічні опитування, фокус-групи і таким чином визначити чого бажає потенційний споживач);

2. Економічна ефективність (слідкувати за кількістю реалізованих туристичних продуктів – хто подорожує? куди? і з якою частотою?) [7, с.321].

Можна зробити висновок, що Рівненська область перебуває у надзвичайно складному стані, з одного боку, вона містить багато унікальних туристичних пропозицій, а з іншого – не може їх правильно подати і використати для формування свого позитивного іміджу. Щоб позиціонувати Рівненщину як регіон з високим рівнем туристичних послуг і було сформовано програму розвитку маркетингову територію. Вона складається із семи послідовних етапів, які у сукупності можуть сформувати позитивну маркетингову стратегію для її подальшої реалізації на теренах Рівненської області. Якщо дотримуватися її ключових правил і реалізовувати її поступово. То можна наростити пабліцитний капітал, що зіграє на користь усім сферам Рівненської області.

 Список використаних джерел та літератури

 1. Голиков, Е. А. Маркетинг и логистика [Текст]: учеб. пособ. / Е. А. Голиков. – М.: ИД «Дашков и К0», 1999. – 412 с.

2. Іванова, Л.К. Дослідження сучасного стану ринку готельних послуг в Україні [Текст] / Л.К. Іванова // Маркетинг в Україні. – 2008. – №1. – С. 33-38.

3. Пилипчук, В. П. Стратегія і політика товаророзподілення [Текст] / В. П. Пилипчук // Матеріали 6-ї наук.-практич. Конф «Маркетинг: теорія і практика». – К. : КНЕУ, 2003. – С. 81-83.

4. Пинчук, Н.С. Інформаційні системи і технології в маркетингу [Текст]  / Н.С. Пинчук  та ін. –  К.: КНЕУ, 1999. – 390 с.

5. Семенов, И.П. Стратегическая инновация и маркетинг: от противоположности к единству [Текст] / И. П. Семенов // Маркетинг. – 2005. – №5. – С. 12-17.

6. Силина, С.Н. Маркетинговая концепция управления региональным развитием [Текст] / С.Н. Силина  // Маркетинг. – 2004. – №1. – С.23-30.

7. Чухрай, Н.К. Комплексне застосування маркетингу міст в Україні: аналіз теорії та практики [Текст]  / Н. К. Чухрай, О. А. Карий . – М .:2001. – 485 с.

8. Шершньова, О. В. Регіональне управління туризмом в малих містах Рівненської області [Текст] / О. В. Шершньова // Ефективність державного управління : зб. наук, праць ЛРІДУ НАДУ -Львів : ЛРІДУ НАДУ 2007. – Вип. 12. – С. 424-429.