Ключові слова: мовна норма, мовленнєва культура, мовленнєві неточності, анормативи, писемне мовлення журналістів.

 n the article has been researched abnormity of modern literary Ukrainian on the pages of the Khmelnitsky printed newspapers «Trudivnyk Polissya» and «Visti hromady».

Key words: linguistic norms, linguistic culture, linguistic inaccuracies, abnormity, journalist writing.

What does the phrase «own literary language» mean? Firstly, obviously, it is a distinguishing varieties of the national language, literary standard, territorial and social dialects, a sense of language communication, where priority is given to certain functional style. Because literary language – is an extensive system oriented to various functional areas of communication styles and genre varieties.

The usage of  literary language also means keeping codified standards, develop practical, mainly automatical experience in using vocabulary, idiomatic treasures, lexical-semantic variants, synonymous syntax to achieve understanding and the desired impact on the participants of communication. Automatism in use of linguistic means does not mean mindless, formal relation to the word. He must provide the speed, ease of finding the right expression in individual memory and language revitalization in its communication practice.

Language culture periodicals – an important indicator of publishing in the country. Unfortunately, many printed  periodicals are not examples of literacy. Because of this, the need for improving the process of editing, raising language culture in modern printing media is of particular relevance.

«Culture speech – said Ponomariv O. D. – called observance of established linguistic norms oral and written literary language and conscious, usage of language and means of expression depending on the purpose and circumstances of communication. The main task of the cultural text language media materials are:

– Educational skills of literary communication;

– Promotion of literature and learning standards in word usage, design of grammatical language;

– Rejection of distorted speech or maslin»  [5, p. 113 – 115].

Each position in this list is the duty of the media. These components priory should cover modern concepts, both printed and electronic media. If publishers of  printed books consider rigorous language training is necessary, editors, lamenting on the lack of time, increasingly ignore the flaws and linguistic clumsiness, but media consumers appeal to the press, radio and television as models: the credibility gained during her journalism history, works on every edition. Therefore, in terms of professional and compete citizen journalism – blogosphere, cited aspects of language culture can and should be a significant advantage in professional media with quality information.

The purpose of the article  is to highlight the main common errors on the pages of modern Ukrainian publications.

Along with such important issues of language culture as mastering the rules of orthography, lexicology, pronunciation and word emphasis, importance should also studing and proper usage of language expression depending on the purpose and content of expression, governed grammatical rules by their language.

Grammatical norm of the modern Ukrainian literary language are divided into morphological (regulating the right choice of morphological forms of words during the shaping and inflection, and their combination) and syntax (define normative construction of phrases and sentences).

The most important features of categorical speech culture is the accuracy of oral and written speech and its normativity. «Accuracy is provided by the full of  matchiry of those words and their concepts, concepts that were fixed in speech as linguistic units» [3, p. 243 – 245].

Speech errors is are the  violation of linguistic norms.Ppay attention to this problemin their works  B. Antonenko-Davidovich, P. Dudyk, L. Macko,  A. Ponomariv,   V. Rusanivskiy,             A. Serbenska.

In written language, editorsof  modern Ukrainian media (for example, publications: («Visti hromady», «Trudivnyk  Polissya») published during September – January 2014, the infringement was recorded syntactic, morphological, grammatical rules and so on. Anormaties  can be explained as a lack of philological competence of the speakers and the complexity of the rules that prevent their successful assimilation and application.

The most common violations are  distinction of  connotations meanings of word. (For example, in printed periodicals got education («Student got education at Kiev university, and is happy», «Ukrainian students often seek to getting  education abroad,» Ukrainian spelling, edited by the Institute of Linguistics of. O. O. Potebni NAS of Ukraine provides information that education can only gain).

In particular, the usage of non-standard loans, loan translation Russian. For example, the usage of  the word «university» that does not meet standards of Ukrainian literary language («Vinnytsia Regional Center for Educational Quality Assessment reports that metropolitan universities are in great demand),» university «- a higher educational institution properly according to training Great Dictionary of Modern Ukrainian Language, edited by B. Busel need to use the word (university) higher education institution; «Magazine» Ukraine «is not only a good read, but good looks» (from Russian Good look at) points to an incorrect translation of words and phrases from Russian.

Problems in the system adjective is the emergence of numerous errors in the creation and using of the adjective degrees of comparison («The most important issue of  the day agenda – is to find inaccuracies of situation,» analytic forms degrees of comparison of adjectives with the same component is not standard in the Ukrainian language. The usage of the word in the same analytic forms instead more as possible, according to the analytical the current Ukrainian spelling rulles, «In a broader sense, the article is quite thorough,» form of degree of adjective is formed by connecting words more to less conventional comparative forms of qualitative adjective. Under current spelling rules, you should use in a broader sense).

Numerous errors seen during usage and paradigm of numerals in Ukrainian language («Competition was announced by four students» instead of the required four, «Two students have achieved good results in the fight for victory» in compounds with masculine nouns – names instead of their own beings quantitative two numerals three, four is appropriate to use collective numerals two, three and similar: two students, «As it turned out not enough fifty newspapers» instead of the required five hundred).

Deviation from morphological rules represents nouns in usage of  the Ukrainian language in inappropriate way («Good old tulle decorated window», the use of the noun in tulle alien to him like that, instead of the desired masculine, «Fast Pony frightened children,» derogation from morphological rules, the usage of the noun, that means the name of the animal kind in neutral gender, as opposed to male).

A significant drawback is the frequent usage of inappropriate sources of information in case («The girl was the oldest in a large family instead of» desired OV singular, «Scientists have elemental analysis of stone» Invalid use during inflexion -I inflection of the noun in the singular second R.v cancellation masculine, «A copy of the passport must be in the list of documents», take the passport).

Imperfect as for publications is the usage of vocative case («Maria, take, please pencil», is the usage of  nominative instead of vocative is of violation of grammatical rules Ukrainian literary language).

Cases of non-normative coordination adjective with a noun («This warm April day most memorable graduates,» instead of the desired April).

The frequency of usage lexical errors in periodicals («In this case, the government made the right choice» inappropriate use of the word correctly, instead of the desired true, «However, this contains a number of recommendations for radical improvement and acceleration of the commission», wrong to take the token number instead required series).

Thus, the analysis of texts of publications in terms of their compliance to  grammatical, spelling, vocabulary norms of modern Ukrainian literary language indicates that mostly the  research of unnormative events allowed  to identify a high degreeof  linguistic risk in the process of editing of journalistic materials. The quality and proper compliance with the above listed aspects of speech and expression will depend on the level of excellence possession of oral and written language of journalist, the editor in the information, familiarizationof the reader, data transmission and quality of verbal skills and the readiness to fluent technique Ukrainian culture and Ukrainian language press.

Literature

1. Bondarenko T. G. Linguistic typology of errors and eliminate them during the editing of journalistic materials / T. G. Bondarenko. – K .: 2003. – S. 15 – 18.
2. Voloschak M.V. Wrong – right. Directory of Ukrainian usage, the materials of the media / M. V. Voloschak. – K .: Publishing House «Enlightenment», 2003. – S. 64 – 70.
3. Zdoroveha V. J. Theory and Methods of journalistic excellence / V. J. Zdoroveha. – L .: Pais. – 2008. – S. 243 – 245.
4. Ponomariv O. D. Culture Ponomariv words: linguistic-stylistic tips: teach. guidances. /     O. D.  Ponomarev. – K .: Lybid. – 1999. – S. 113 – 115.

Ключові слова: поетичний стиль, есеїстка, поезія міжвоєнного часу, образ.

 The article explores the features of the poetic style of the poet Yevhen Malaniuk in the discourse of European intellectualism in XX century.

Key words: poetic style, essays, the interwar poetry, image.

 Each literary epoch has its own leading figures. At the beginning of the XX century the works of Ukrainian poet and unsurpassed master of words – Yevhen Malaniuk, who was little famous in Ukraine, however,became a landmark in Ukrainian literature. It is caused by prolonged duration of the “iron curtain” period, through which the spiritual energy of Ukrainian emigrationbarely penetratedbecause of the the conditions of political opposition.The poet neither ever left his motherland spiritually, nor did he betray it under the pressure of social factors, thus he escaped from physical and moral destruction, which was the destiny of the majority of Ukrainian artists.

From the Ukrainian who came from steppe South by origin, largely russified, suddenly formed a poet with a very expressive, deep and passionate Ukrainian national consciousness, with which his poetry, literary criticism, essays and journalism are full of. The poet himself considered an advent of representatives of the political emigrationin literature to be a consequence of the tragic defeat in the struggle for Ukrainian statehood during 1917-1920-x pp.: “All of them chose the literature only because out of the hopelessness, that was, perhaps, the only way for the conduct of the interrupted war not with military weapons, but only with weapons of art and culture, and the weapons of poetry – in the first place… “[2, pp. 143 – 145].

However,for the hardening of the courageous and determined character as well as sustained and firm national convictions of Yevhen Malaniuk,gave his service in the Ukrainian army, direct involvement in the fight for an independent Ukrainian state.

According to the modern researcher Yuliia Voichyshyn,although Malaniuk did start “in a romantic style with a dash of symbolism, but in order to create a tendentious poetry of great tension that would correspond to his intentions, he began to write also in expressionistic spirit.” Malaniuk never was a slave of any particular style, in his poetry though, consciously or unconsciously, expressionism alternates with symbolism andneoromanticism, and later, according to critics Sviatoslav Hordynskyi and Yurii  Sherekh, itconsistently approaches towards neoclassicism. Besides these features of creative directions,realistic images in the personal, household and psychological lyrics, memories of the childhood and youth, military routine, in a naturalistic sketchesfrom the camp life are presentin Malaniuk’s poetry.

The purpose of the article is to characterize the peculiarities of the poetic style of Yevhen Malaniuk in the discourse of European intellectualism.

Malaniuk’s poetic style is beyond all the conventional ideas. The origins of his neoromanticism – baroque poetry and the most distinct means of poetic language – symbols. Bright and significant symbols: stiletto, stylos, earth, iron, pilgrimage, ring andcrosier. Free rhythms, alliterations, assonances, repeated sound combinations, aphoristical language, sophisticated epithets, unexpected metaphors, historical symbolsand cyclical poetry placing in his collections form the main features of Malaniuk’s creative manner. Punctuationplays an important role in his poetry, as it carries particularsense meaning. The works ofYevhen Malaniuk show the breadth of thinking of such an intelligent poet and statesman.

In terms of theconception of the world,poetry and prose – essays by Y.  Malaniuk – comprise one single part, complement each other, develop the same ideas, reflecting and expressing them in different genres. The idea of utmost importance was ​​Ukrainian statehood, which was the energy source of poet’s works and was his faith and main directive. Statehood as political category moved to ideological one and created a system of poet’s relationships to the world.

Yevhen Malaniuk’screative workcan be relativelydivided into two main periods: interwarpoetry, summarized with the selected collection and creationwritten after the Second World War.

For Y. Malaniuk poetic word was functional in the highest sense, as it is connected with form-building spirit of the nation, so it is subject to the strict task of awakening the nation, its preparation for the upcoming decisive ordeal, that it is clearly biased and tendentious. The poet formulated in the article “Tank”the task of Ukrainian poetry in the exile. The author believes that Ukrainian art should be “an integral part of the spiritual force of the nation”, “tightly-organized… group of national artists” will always send “our national power in the Motherland.”

According to Malaniuk’s concept, the new Ukrainian literature had a “dual source” and two founders – Shevchenko and Kulish (first tension of the national intelligence) that focused and identified two such different and yet inseparable from each other main branches of development.

During his long and severelifeYevhen Malaniuk never betrayed himself or rejected his ideals. The proof of this is a series of poetry, cultural, journalistic and literary-critical articles and essays. As a poet, researcher and writer Yevhen Malaniuk directs all his thoughts in Ukraine.

Post-revolutionary period, which ended in loss of independence for Ukraineagain, Malaniuk calls “the night of the statelessness”, which introduced a negative element to the mentality of Ukrainian people- “brand of the slave” that played a fatal role in post-revolutionary situation.

In the first poem cycle “Eternal,” the author defines the essence of his social and political activity as competition for independent Ukraine by the example of Canaan (the promised land, in which Moses led his people from Egyptian captivity) and the Kyiv state, renewed revival to which he aspired:

And I am burning and struggling,

In order over Ukrainian cornfields

Beamed Canaan Rus [4, p. 110 – 111].

Only a few verses were written during the war, and despite all the militancy of his previous poems, they are full of humility, full of contrasting personal and historical principles. More and more often, the poet compares his own lyrical hero with the image of Odysseus, who returns to his homeland, who appreciates not the war, but the way of return. The poet’slyrical hero becomes rather down-to-earth, loses featureof being chosen by God and even doubtshis relationship with God, since he has a sense of humility and guilt, and this is, in terms of Christianity, dearer to God than the old hierarchical poet’ssuperiority over the crowd.

The Odysseus’image in Yevhen Malaniuk’s works is not accidental, because the poet is a representative of the people, which is on the way to obtaining its statehood.

Poems byYevhen Malaniukhave inherent philosophical impulse to heaven,  frequent prayers to God and, at the same time, strong ties with the land. The main problem of the poet’s creative search lies in the human existence, the meaning of the life and in the responsibility for your own destiny.

Reflections on the problem of human existence, the responsibility for your own destiny lead the author to the conclusion that everything in life is subject to certain clearly defined laws (“Summer”, “The Last Spring”). The forces of natureplay an important role in the way how the poet depictsthe eternal struggle of the opposing forces. Sun in Malaniuk’spoetic heritage is an image-personification of the life-giving, victorious and destructive force. In his versesspring and autumn arefavorite seasons. Spring symbolizes rebirth in the nature, youth, state independence, will and freedom of people. Metaphors “first spring”, “unique spring dies down”, “last spring” correspond to the stages of poet life, not to the seasons. With special warmth Malaniuk writes about the autumn, which is a symbol of human maturity and fullness (“No Need for Wisdom”). This time of the year, according to the poet –is not only time forvanishing, but the period of acute sense of life. In the image of “the tireless circulation” he conveys the idea of ​​a wise certainty of everything in the nature, cyclical development:

Wait. It’s not a black autumn yet.

It is gold, as a reminder of spring,

Thismemory that has not dreamtyet,

Which still lasts in anabiosis of sleep [4, p. 110 – 112].

Almost all poems of Malaniuk appeared as a result of the collision of opposing properties of a phenomenon of a certain fact that can be formulated as a desire to make distinct and thus clarify a thematic motive. Collection “Ring and Crosier”was publishedafter his death in Munich(1972). The symbolism of the name of the collection should be interpreted in the following way: a ring – a sign of addiction to settled life, magic power, fabulous power, in particular, poetic aptitude;crosier is archaic synonym to stick or to the traveler’s staff. It indicates the combination of completely differentconcepts. All woks by Yevhen Malaniuk are full of such opposites. Even some titles of the poetic collections are opposing concepts: “The Stillet and Stylos” (1925), “Earth and Iron” (1930), “The Last Spring” (1959) etc.

Each poet-immigrant, despite the existence of common motives to all immigrant poetry (Vikings, steppes, Prince and Cossacks epoch, loss of native land) stated his own historiosophical concept of Ukraine, which received its own figurative dominant.

In conclusion, high spirituality of Yevhen Malaniuk’s was an important factor in the development of not only emigration literature, but Ukrainian literature as well. Modern Ukraine indeed lacks Y.Malaniuk. A powerful mind and exceptionally shrewd intuition which he possessed with some desperate insistence, focused on understanding of the Ukraine and its past and present times.

Literature

1. Bernadska N. I. Ukrainian literature of XX century / NI Bernadska. – K .: 2008. – P. 9 – 14.
2. Voychyshyn Y. “Spring Creek and pain tuzhavyy …” (poetic personality Eugene Malanyuk). – K., 1993. – S. 143 – 148.
3. Kutsenko L. V. Dominus Malanyuk: background and figure / LV Kutsenko. – Kirovograd. – 2001. – S. 71 – 72.
4. Kutsenko L. V. “No, never repent …” (Eugene Malanyuk: History outcome). – Kirovograd. – 1997. – S. 109 – 112.
5. Prokhorenko O. M. “Trampled petals” Eugene Malanyuk / OM Prokhorenko // Word and time. – 1998. – №9-10. – S. 49 – 53.

Ключові слова: індивідуально-авторський стиль, стильова манера, ідіолект, соціолект, ідіостиль.

In the article has been researched the aspects of the study idiolect Olga Kobylianska on the pages epistolary heritage.

Key words: individual author’s style, the style manner, idiolect, sociolect, idiostyle.

 Проблема  авторського (чи індивідуального) стилю є важливою для кожного дослідника. Адже «індивідуальний почерк»  автора виявляється в  манері вибірковості, перевазі певних лексичних, морфологічних, синтаксичних, фонетичних засобів, які стають базою формування ідіолекту. Насамперед, слід чітко усвідомлювати, що ідіостиль письменника ширший за його ідіолект. Ідіостиль уважають ширшим на підставі того, що він є «одночасно і стилем мови, і стилем мовлення, який диференціюється на основі структурних або конструктивних протиставлень та співвідношень між системами вираження»       [1, с. 5 – 8].

Досліджуючи ідіолект, слід враховувати його хронологічні межі. Кожна людина з часом може більшою чи меншою мірою змінити свої мовні звички, і письменниця не є винятком. До того ж мовлення Ольги Кобилянської могло варіюватись від одного твору до іншого, враховуючи зміну територіальної приналежності чи зміни оточення, що певним чином вплинуло на манеру спілкування під час листування. Проте це не значить, що ідіолект – щось нестабільне та невизначене. Він формується на основі мови територіальної групи (в межах національної мови). Тобто діалектна основа ідіолекту зберігається, а перебудовуватись можуть лише окремі ланки системи мовленнєвих засобів мовця.

Мета статті – дослідити особливості вивчення ідіолекту Ольги Кобилянської в епістолярних текстах.

Аспекти вивчення ідіолекту письменниці і досі викликають чимало розбіжностей серед науковців. Ідіолект – сімейна мова як різновид соціолекту. Відомо, що в родині письменниці активно вживалися неоднорідно три мови: українська, німецька та польська. Спілкування українською мовою пропагував батько, Юліан Кобилянський, польською мовою говорила матір, Марія Кобилянська-Вернер, німецька ж мова увійшла до активного вжитку в родині з часу навчання братів Ольги в навчальних закладах, які були німецькомовними. Тому лінгвістичний вибір письменниці був дуже символічним і амбівалентним, що зумовлює вживання мовних засобів в епістолярії. Ця системність індивідуального мовного стилю ґрунтується на взаємозв’язку і взаємозалежності мови і мислення, на когнітивному характері мови. Письменниця не тільки використовує мовні засоби, а й витворює у своїй уяві і  в уяві  читачів індивідуальні образи. Ідіостиль Ольги Кобилянської на тлі загальнонаціональної мови  відображає індивідуальне світобачення і світосприйняття через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне авторське  використання їх.

В. І. Волошук зазначає: «Якщо схематично зобразити послідовність від загальної мови до індивідуальних її проявів у мовленні, то схема матиме такий вигляд: мова – діалект (більша за говір мовленнєва територіальна єдність) – паралельно є соціалект (соціальна група людей, що вживають професійну лексику), говір (структурно наближені ідіолекти для певної територіальної групи), ідіолект (індивідуальне мовлення конкретного носія мови)» [1, с. 5 – 8].

Вагомий внесок у дослідження ідіолекту Ольги Кобилянської зробили мовознавці Н. Шовгун, Л. Ставицька, О. Огуй, В. Труба, Д. Поцепня,                  Н. Макарова, О. Палінська та ін.

Дослідники констатують, що ідіолект письменниці – це сукупність  мовно-виражальних засобів, які виконують стилістично-естетичну функцію й вирізняють мову епістолярію Кобилянської з-поміж інших. Так, з лексичного погляду в епістолярних текстах Ольги Кобилянської передусім привертає увагу використання письменницею іншомовних слів та виразів, наприклад: «Не беріть се за фразу, та й будьте gut», «Се не zachcianka (забаганка) з моєї сторони, о се я Вас поважно прошу».

Поняття «ідіолекту» насамперед застосовують до стилю майстра слова. Талановита Ольга Кобилянська виробляє «свою окрему мову», має свої характерні вислови, звороти, будову мовних кліше, свої улюблені звертання, лексику та ін.

С. Т. Золян зазначає, що «аспекти вивчення ідіолекту Ольги Кобилянської на прикладі епістолярної спадщини можуть бути описані як система пов’язаних між собою домінант і їх функційних сфер. Під домінантою розуміють фактор тексту і характеристику стилю, що змінює звичайні функційні відношення між елементами й одиницями тексту епістолярію» [2, с. 165 – 167].

Оскільки матеріали, представлені в епістолярних текстах з урахуванням усіх нюансів слововжитку, проаналізувати і представити дуже важко, то саме домінантний аналіз ідіолекту є найбільш показовим та організованим: достатньо схарактеризувати найоригінальніші мовні прийоми Ольги Кобилянської як адресанта.

Особливості ідіолекту Ольги Кобилянської в аспекті мовних кодів німецька/українська, німецька/польська, українська/польська на матеріалі епістолярної спадщини письменниці досліджені не повною мірою .

Репрезентатором екстралінгвального фону творчості письменниці постає авторський текст. П. Ю. Гриценко зазначає, що «пізнання ідіолекту здійснюється шляхом аналізу насамперед текстів, у яких реалізована мовна діяльність ідіолекту, та моделювання мовного довкілля, яке мало вплив на досліджуване індивідуальне мовлення та формування рис тексту» [4, с. 152 – 155].

Характеристика особливостей ідіолекту Ольги Кобилянської, віддзеркаленого в епістолярній спадщині, враховує морфемний, граматичний, лексичний, стилістичний рівні, виявляє генетичні першовитоки мовного реалізму письменниці. Уживання неоднорідно трьох мов вдома,  що спричинило перемикання мовних кодів; діалектне мовлення мешканців містечок, міст, околиць, де проживала письменниця (Чернівці, Димка, Болехів, Кімполунг),  свідчить про національно-мовну самоідентифікацію Ольги Кобилянської в мовознавстві та літературознавстві. Особистий душевний бiль письменниці представлений не лише в приватному листуванні Ольги Кобилянської, він став тим життєвим матеріалом, який ліг і в основу її творів. Вона писала вірші, створювала новели. Поступово фантазії переростали в романтичні повісті, а далі сюжети приходили вже з самого життя, яке вирувало навколо Ольги Кобилянської.

Мовно-національно-культурна самоідентифікація як фундаментальна основа письменницького самовираження відображає розкол особистісного «Я» авторки не лише в психологічно-особистісному аспекті, а й в аспекті мовознавчому.

Питання боротьби за українську мову посідало важливе місце в родині Кобилянських: «В нас вдома мала перевагу українська мова, з іншого – тяглість родової традиції, навчання польське та німецьке, брак україномовної книги..» [4, с. 155 – 159].

Епістолярій О. Кобилянської належить до автодокументальних жанрів письма, що дають широкомасштабну характеристику. Дослідники стверджують, що основними ознаками спадщини є щирість, сповідальність, свобода самовираження, неадресованість і непризначеність для публічного сприйняття;  наповненість інтимними фактами, переживаннями, почуттями.

Дослідники, що вивчали проблему побутування німецької мови в Україні, загалом аналітично опрацьовували фонетичну, морфологічну та синтаксичну інтерференцію, якої зазнала німецька мова під впливом української. За даними  спостережень О. Огуя, в основі 14% буковинських діалектизмів початку XX ст. була німецька мова [5, с. 28 – 30]. Вплив німецької мови позначився і на синтаксичній  будові епістолярних текстів О.Кобилянської : «Будьте  «gut» і поправте мову і я вправді писала те відразу по-руськи, але що тепер пишу рідно по-руськи, то пишу ще гірше, як звичайно» (Лист від 18 жовтня 1895 р. до Михайла Коцюбинського, с. 316); «Вона єсть вже готова, але хтіла би-м, щоб покорегували ще мову, бо, як писала-м Вам вже давніше ласкавий пане, es ist mein wunder Punkt, що не володію як слід руською мовою» (Лист від 22 жовтня 1913 р. до Микити Шаповала, с. 501).

Дослідження проблеми побутування німецької мови в Україні засвідчує опрацювання лексичної, морфологічної, синтаксичної інтерференцій, яких  зазнала німецька мова під впливом української. Загалом можна стверджувати, що для ідіолекту Ольги Кобилянської властиве більшою мірою перемикання українсько-німецького мовного коду, аніж їх змішування.

Матеріали  епістолярної спадщини Ольги Кобилянської свідчать, що дуже складним для письменниці був процес опанування мовою, а саме буквальне подолання «ворожості» рідно-чужої мови, що перебувала в контексті білінгвізму:  «Мені так трудно висловитися по-руськи, здає мені ся, що ніколи не буду уміти» (Лист від 29 вересня 1898 р. до Михайла Коцюбинського, с.597). Письменниця неодноразово стверджує, що їй складно на перших порах освоїти, «приручити» мову, яка не слухає ні руки, що пише, ні свідомості, яка диктує : «По-українськи» не йшло мені писання скоро, а зостановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку рвалося якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитись» (Лист від 15 травня 1898 р. до Олександра Барвінського, с. 123).

Епістолярна спадщина має перевагу над усіма іншими текстами, адже під час листування автор виявляє свою індивідуальність, мовну зокрема, демонструє відкритість та щирість, яка впливає на добір мовних засобів, що й стає засобом безпосереднього вираження почуттів, істинності  мовної культури та  засвідчує реальний стан володіння мовою. Основна частина листа базується відповідно до  адресного алгоритму, який передбачає обов’язкову транспозицію,  переведення однієї форми в іншу, а саме: живомовної усної  безпосередньої комунікації у текстову писемну. Вибір мови, історії, культури – основа ідіолекту та «себе-само вибір» [6, с. 86 – 91]. Епістолярна спадщина письменниці, виявляючи свідчення письменницького саморозвитку, манеру писання, самоідентифікування, створюють іманентний образ репрезентаторки.

Література:

1. Волошук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології / В. І. Волошук // Науково-методичний журнал. Філологія. Мовознавство / ред. Н. П. Матвєєва [та ін.]. – Миколаїв .: МДГУ ім. П. Могили. – 2008. – № 79. – С. 5 – 8.
2. Ґрещук В. В. Лінгвістичний аспект листування / В. В. Ґрещук. – Івано-Франківськ: Плай. – 1996.– С. 165 – 173.
3. Криворучко К. І. «Я до послідного свого віддиху буду працювати для свого народу…» Листи Ольги Кобилянської у фондах ЦДАВО України / К. І. Криворучко // Архіви України. – 2013. – № 5. – С. 146 – 166.
4. Мазоха Г. С. Теоретичні аспекти дослідження письменницького епістолярію / Г. С. Мазоха // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – № 2(1). – С. 152 – 161.
5. Огуй О. Д. Лексична інтерференція української та німецької мов на Буковині початку XX ст.: ступінь інтерферованості / О. Д. Огуй // Проблеми зіставної семантики. – К.: Вид. центр КНЛУ. – 2003. – С. 28 – 33.
6. Журавльова Н. М. Культура мовлення епістолярної спадщини Ольги Кобилянської / Н. М. Журавльова // Мовний етикет української епістолярії: навч. посіб. – Запоріжжя: ЗДУ. – 2002. – С. 86 – 104.