Ключові слова: PR-підходи, Парламент України, мережа Інтернет, комунікація, Інтернет-креатив.

Поширення в останні роки мережі Інтернет перетворило його на одну з найбільш популярних комунікаційних структур під час парламентських виборів. Завдяки максимальній швидкості публікації нової інформації та доступу до неї, Інтернет має значну перевагу у висвітленні виборчого процесу перед іншими ЗМІ. Саме у період позачергових парламентських виборів України, які відбулися 26 жовтня 2014 року можна це спостерігати. Тому дослідження основних PR-підходів в мережі Інтернет під час виборів у парламент України 2014 року є важливим та актуальним науковим питанням.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема використання Інтернет-комунікацій під час виборів знаходить віддзеркалення в сучасних працях українських та зарубіжних вчених. Розвитку інформаційної компетентності присвячені дослідження українських науковців з документознавства, права, управлінської діяльності та інших дисциплін. Це, зокрема, праці таких вчених як: І. Акопов, В. Антоненко, Є. В. Ахмадулін, В. М. Бебик, І. А. Биков, В. Ю. Большаков, А. В. Вакуленко, А. Л. Водолатін, О. С. Вознюк, Дж. Гол, О. Л. Добржанська, Є. Ноель-Нойман, Б. В. Потятиник, Г. Г. Почепцов, А. Садовий та ін.
Мета статті: визначити основні PR-підходи в мережі Інтернет під час виборів у парламент України у 2014 році.
Виклад основного матеріалу дослідження. 26 серпня 2014 р. після тридцяти днів з розпаду коаліції, Президент України П. Порошенко оголосив про розпуск Парламенту VІІ скликання та оголосив 26 жовтня 2014 р. датою виборів депутатів до нового Парламенту України.
Парламентські вибори в Україні 2014 відбулись як позачергові вибори народних депутатів Верховної Ради України та проходили 26 жовтня 2014 року. Можна зазначити, що у червні 2014 року було зареєстровано два проекти Виборчих кодексів України – проект Виборчого кодексу України, внесений народними депутатами України І. М. Мірошниченком, О. Б. Мирним, зареєстрований за № 4010а від 4 червня 2014 року [1] та проект Виборчого кодексу України щодо виборів народних депутатів України, внесений народними депутатами України В. М. Литвином, І. М. Єремеєвим, зареєстрований за № 4010а-1 від 16 червня 2014 року[2]. Проте ці проекти не були прийняті.
Чинним Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. [3] було встановлено 5%-ий прохідний бар’єр і змішану систему виборів: 225 депутатів обираються в загальнодержавному багатомандатному окрузі за виборчими списками від політичних партій, а інші 225 – за мажоритарною системою в одномандатних округах.
Отже, на сьогодні в Україні діє змішана система виборів, тому 225 депутатів обирається у мажоритарних округах та 225 за партійними списками. Відповідно до закону про статус тимчасово окупованих територій в Криму та Севастополі, на території яких розташовані 12 мажоритарних округів, вибори не проводилися. Таким чином, на позачергових парламентських виборах було обрано 438 депутатів. У виборчих перегонах участь взяло 29 суб’єктів подання по багатомандатному виборчому округу та кілька сотень кандидатів по мажоритарних виборчих округах.
Зазвичай до виборів до парламенту політичні сили починають готуватися за рік-півтора до події. Проте позачергові вибори змушують політичні сили максимально організуватися (в першу чергу фінансово) у боротьбі за голоси виборців. Саме тому великі партії та об’єднання до роботи залучають найкращих PR-технологів, адже саме від цього залежить успіх передвиборчої кампанії.
Проте якщо раніше політичні сили для привертання уваги більшої кількості населення залучали відомих спортсменів, зірок естради, навіть космонавтів, то трендом позачергових виборів до парламенту 2014 р. є залучення до списків керівників добровольчих батальйонів та бойових офіцерів, які ще недавно були нікому невідомими.
Пізніше, після виборів, Президент зазначив, що військова підготовка має стати головним із шкільних предметів. «Навколо наших кордонів іноземних солдат – як сарани. А найближчими роками Україна мусить розраховувати в першу чергу на боєздатність власних Збройних сил», – сказав Глава держави [4].
Українське суспільство перебувало у транзитному стані, у «точці переходу» від старих непрацюючих до нових, але ще не сформованих державних та соціальних інститутів. Революційні події зими 2013-2014 та подальше самоусунення правлячої корпоративної еліти із ключових адміністративних посад створили в першій половині 2014-го року ситуацію соціальної невизначеності та адміністративного хаосу [5, c. 15].
Дослідження Центру медіа комунікацій «Нова Україна» також засвідчило, що протягом періоду активних воєнних дій на території України мілітаризація громадян у медіа-просторі зросла вдвічі. І саме воєнні дії на Сході України, мають безпосередній вплив на інтереси громадян та їх настрої.
З березня по жовтень 2014 року українські інтернет-користувачі стали вдвічі більш мілітаризованими. Це проявляється в їх активності на спеціалізованих воєнних форумах, у використанні воєнної лексики в соціальних мережах та збільшенні текстів про війну. Такі дані дослідження, проведеного Центром медіа комунікацій «Нова Україна» в період з 3 березня по 20 жовтня 2014 року [6].
Серед партій, які, за результатами попередніх екзитполів, могли б подолати 5%-ий бар’єр тільки «Опозиційний блок», Комуністична партія та «Сильна Україна» не включили до своїх списків учасників військових дій 2014 р. Активно до партійних списків залучали також відомих журналістів та активістів, які проявили себе протягом Революції гідності.
Проаналізуємо найбільш вагомі приклади PR-підходів в мережі Інтернет під час виборів у Парламент України у 2014 році. Вдалий слоган з яким політична сила йде на вибори – це надзвичайно важливо. Адже саме через ці кілька слів потрібно донести виборцю основну ідею всієї програми партії. Саме тому перед тим як створити цей слоган робиться дослідження реакції електорату на певні слова. Тобто потрібно вияснити, які слова хоче почути виборець, адже саме ці слова будуть штовхати більшість зробити той чи інший вибір [7, c. 29].
Відмінністю позачергових парламентських виборів 2014 року від попередніх виборів є те, що за весь період незалежності Україні парламентські вибори 2014 пройшли під час фактично війни на Сході України. Саме тому у програмах передвиборчої компанії всіх політичних сил з’явилися такі слова як «безпека», «війна» «мир», «єдність», «життя», «люстрація», «перемога». Про Крим же у своїх програмах згадали тільки «Блок Петра Порошенка», «Батьківщина» та « Опозиційний блок» [8]. Слогани позачергових виборів звучали наступним чином: «Час єднатися», «Україна переможе», «В ріднім краю панувати не дамо нікому!», «Візьми і зроби».
Наприклад, останній слоган активно використовував у мережі Інтернет А. Садовий – голова політичної партії «Самопоміч»: «Принцип «візьми і зроби!». Його поділяє потужна команда експертів-законотворців, з реанімаційного пакету реформ. Молоді фахівці за півроку підготували 60 дуже потрібних країні законів, 40 з них вже в Раді, 12 проголосовано. Такої продуктивності не має жоден парламентський комітет. Це говорить про те, що молоді фахівці, які ще не маючи великого досвіду, що до бачення та розуміння ситуації діють за для проведення реформ України. Так, як депутати на цьому фоні виглядають пасивними, щодо ситуації, що склалася. [9].
Щодо технологічних параметрів PR-підходів в мережі Інтернет під час виборів у Парламент України у 2014 році, то оформлення стало подібним до європейських зразків – лаконічний та простий текст, мінімальна кількість відволікаючих зображень. Менше ніж раніше використовували обличчя партійних лідерів. Таким прийомом користувалися переважно кандидати у народні депутати, які йшли по мажоритарному виборчому окрузі. Цікавим є спостереження, що у кольоровій гаммі політичні сили надали перевагу червоно-білим кольорам. Зокрема це домінантні кольори «Блоку Петра Порошенка», «БЮТ», «Радикальної партії».
Щодо інтернет-креативу на парламентських виборах 2014 року, то політичні сили не хотіли ризикувати, через те, що поведінка виборців на відміну від споживацької є консервативною. Як пояснюють політтехнологи, що сміх в комерційній рекламі веде до пробної покупки, а от сміх у політичній рекламі так легко не входить у високі рейтинги реклами, тому що невербальні реакції генеруються на рівні підсвідомості правою півкулею мозку («чутливою»), що є найбільш правдивими, а лівою півкулею мозку контролюються словесні висловлювання так як, вона є («абстрактно мислячою») [10, c. 19].
Тому креативної політичної реклами на час виборів у Парламент України у 2014 році було досить мало. Єдиною партією, яка запропонувала креативну політичну рекламу – це Інтернет-партія України, яка позиціонувала себе як Темну Сторону Сили. Агітаційні ролики цієї партії відрізнялися специфічними слоганами, на приклад «Не дамо з’їсти нашого сала», «Силовик. Політик. Батько», а відео з «приземленням» членів Інтернет-партії у містах України та інші їхні ролики відрізнялися відсутністю традиційної агітації. Проте навіть у блоґах цю партію не сприймали серйозно [11], хоча на парламентських виборах 2014 голова партії, Д. Голубов, висунутий «Блоком Петра Порошенка», переміг в окрузі № 136 (Одеса) [12].
Висновки. Отже, передвиборча інтернет-кампанія політичних сил, які брали участь у позачергових виборах депутатів до парламенту 2014 р. мала кілька особливостей: короткий термін на розробку та реалізацію PR компанії, застосування у програмах тематики військових дій та безпеки, залучення до списків керівників військових батальйонів. Також, велику роль у формуванні політичних сил відіграють громадські активісти, експерти та журналісти, що об’єднались для пришвидшення реформування країни. Щодо PR-підходів, то вони формуються та залежать (під час виборів) від економічного, соціального та політичного стану країни. Тобто, PR-підходи в мережі Інтернет формуються при аналізі вагомих чинників, для того, щоб, якнайкраще вплинути на електорат за для перемоги у виборах.

Список використаних джерел та літератури

1. Виборчий кодекс України [Електронний ресурс]: Проект, внесений народними депутатами України І. М. Мірошниченком, О. Б. Мирним, зареєстрований за № 4010а від 4 червня 2014 року // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rаdа.gоv.uа/pls/zweb2/webprоc4_1?pf3511=51202. – Назва з екрану.
2. Виборчий кодекс України щодо виборів народних депутатів України [Електронний ресурс]: Проект, внесений народними депутатами України В. М. Литвином, І. М. Єремеєвим, зареєстрований за № 4010а-1 від 16 червня 2014 року // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rаdа.gоv.uа/pls/zweb2/webprоc4_1?pf3511=51338 – Назва з екрану.
3. Про вибори народних депутатів України [Текст]: Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 10-11. – Ст. 73.
4. Позачергове послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України» [Електронний ресурс] // Президент України Петро Порошенко: Офіційне Інтернет-представництво. – [27.11.2014 15:14]. – Режим доступу: http://www.presіdent.gоv.uа/news/31656.html. – Назва з екрану.
5. Україна на роздоріжжі: мілітаризація суспільства або громадянська мобілізація [Текст] / Нова Україна; Інститут стратегічних досліджень. – К.: [Б.в.], 2014. – С. 15.
6. Мілітаризація: Як українці за півроку воєнних дій стали вдвічі більш мілітаризованими [Електронний ресурс] // Нова Україна: Інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу: http://newukrаіneіnstіtute.оrg/new/471. – Назва з екрану.
7. Добржанська О. Л. Аналіз піар компанії політичних сил України під час виборів депутатів до парламенту 2014 року [Текст] / О. Л. Добржанська // Актуальні проблеми зовнішньої політики України: Матеріали VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернівці, 21 листопада 2014 р.) / [ред. колегія: Т. Я. Лупул, Н. М. Бурейко (відп. за випуск), О. О. Добржансъка (наук. ред.) та ін.]. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2014. – С. 29.
8. Вибори у Раду: слова, якими кандидати збираються звабити українців [Електронний ресурс] // ТСН. – Режим доступу: http://tsn.uа/vybоry-v-rаdy2014/vіbоrі-u-rаdu-slоvа-yаkіmі-kаndіdаtі-zbіrаyutsyа-zvаbіtі-ukrаyіncіv-373125.html. – Назва з екрану.
9. Антоненко В. Андрій Садовий: «Принцип простий – візьми і зроби!» [Електронний ресурс] / В. Антоненко // Об’єднання «Самопоміч». – 2014. – 10 серпня. – Режим доступу: http://sаmоpоmіch.uа/ru/аndrіj-sаdоvyj-pryntsyp-prоstyj-vіzmy-і-zrоby/. – Назва з екрану.
10. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз [Текст]: [моногр.] / В. М. Бебик. – К.: МАУП, 2005. – 440 с.
11. Динозаври не голосували і вимерли. Роби вибори! [Електронний ресурс] // Ілюзія очей. Sоme Rіght. – 2014. – 25 жовтня. – Режим доступу: http://rоckbyіrа.blоgspоt.cоm/2014/10/blоg-pоst.html. – Назва з екрану.
12. Основні відомості про кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 136 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cvk.gоv.uа/pls/vnd2014/wp033pt001f01=910pf7331=136.html. – Назва з екрану.

В статті досліджено тексти дипломатів, які використовують в українському дипломатичному дискурсі при висвітленні російсько-українського конфлікту торгівельної війни «Рошен».

This paper investigates the texts diplomats who used to Ukrainian diplomatic discourse in covering the Russian-Ukrainian conflict trade war «Roshen».

Проблема вивчення стратегій мовця в дипломатичному дискурсі особливо виявляє свою актуальність у період сьогодення, оскільки наш час характеризують військові конфлікти, соціально-політичні заворушення, інформаційні й торговельні війни тощо. Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю когнітивного й психо-лінгвістичного аналізу дискурсу, вивченням особливостей структурування й застосуванням мовцем маніулятивних стратегій реалізації дипломатичного дискурсу під час торгівельної війни в Росії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нами було використано такі основні публікації як: стаття Судус Ю. В. «Стратегії й тактики англомовного дипломатичного дискурсу» у ній йдеться про реалізацію стратегій впливу на адресата дипломата (відправник) що використовує особливі мовні тактики. Публікація Алєксєєва І.О. «Конфронтаційні тактики міжособистісного конфлікту» висвітлює конфлікт як складне комунікативне явище: аналізує його основні риси та обговорюються підходи до аналізу поведінки учасників конфліктних ситуацій. Особлива увага приділяється конфронтативним стратегіям, які реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів через низку тактик. Також ці теми досліджували такі науковці як: Л. Славова, В. Карасик, Н. Кащишин та ін.

Мета статті полягає у вивченні маніпулятивних стратегій в дипломатичному дискурсі Росії під час торгівельної війни на прикладі торгівельної війни «Рошен» між Україною та Росією.

Виклад основного матеріалу. Маніпулятивність є основною рисою сучасного дипломатичного дискурсу. Саме маніпуляція базується на механізмі «вмовляння» співрозмовника, оскільки вона спирається на інтереси й потреби останнього, але при цьому не задовольняє їх, а лише використовує для задоволення власних інтересів.

З метою вивчення застосування маніпулятивних стратегій у дипломатичному дискурсі було проведено психолінгвістичне дослідження текстів дипломатів щодо торговельної війни «Рошен» між Україною та Росією. Цей конфлікт з Росією почався 29 липня 2013, коли Російська санітарна служба (Росспоживнагляд) заборонила ввезення на територію РФ продукцію кондитерської корпорації «Рошен».

Після того, як український уряд висловив протест щодо присутності в складі інспекції Росспоживнагляду з перевірки фабрик «Рошен» представників російських кондитерських компаній. Російська делегація достроково залишила Україну, звинувативши «Рошен» у неналежному контролі якості сировини та у виготовленні продукції на основі застарілих нормативів. В українському уряді назвали заяву Росспоживнагляду відвертою брехнею.

Так, наприклад, словами Володимира Огризка (екс–дипломат) «зараз мета Москви – не допустити руху Києва «у бік цивілізованого світу, тобто Європи». У Росії є два короткострокові завдання – змусити Україну ще раз задуматися про членство в Митному союзі і підірвати імідж держави» [6]. Таким чином, ми бачимо, що дипломат у цьому висловлюванні не дав можливості читачам самому визначитись з тим, які завдання ставить перед собою Росія, а, в принципі, нав’язує свою власну точну зору.

Також, В. Огризко скептично заявляє, що Київ не відмовиться від євроінтеграції, оскільки для цього необхідно вносити правки до закону про основи внутрішньої і зовнішньої політики. «Я сумніваюся, що парламент піде на це – для багатьох українських політиків – це буде крахом кар’єри» [1]. Знову ми бачимо, що дипломат бажає, щоб всі політики та політичні діячі в певній мірі зрозуміли, що може тратитись з ними, якщо вони поступлять по-іншому. Тобто, дипломат намагається за допомогою психолінгвістики нав’язати свою власну точку зору, зобразити події, які насправді ще не відбулись.

Так, відносно ситуації з «Рошен» Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції сказав що: «Росія починає торговельну війну проти України, щоб блокувати її відносини з ЄС? Це може бути дуже серйозно» [9]. Ми бачимо, що дипломат намагається за допомогою психолінгвістики та таких емоційних слів та словосполучень як: «Блокада відносин з ЄС», «війна», «серйозно» збільшити негативну конотацію. Дипломат намагається за допомогою свого висловлювання передати всю складність та серйозність ситуації.

Костянтин Затулін, дипломат, член урядової комісії Російської Федерації за кордоном: «Україна йде своїм шляхом, не збираючись при цьому відгукуватися на всі наші пропозиції. Зрозуміло, що в цьому випадку можуть бути наслідки…» [2]. В цьому випадку простежуємо, що дипломат намагається применшити негативну політику Росії та повністю перекласти всю провину на Україну, до того ж погрожуючи останній «наслідками». Це слово не просто вжито в його промові, оскільки під «наслідками» можна розуміти що завгодно і це не є прямою погрозою, швидше «завуальованою» погрозою, яка насправді говорить про надзвичайно агресивну позицію Росії, яку ми вже могли побачити на власні очі. Така «непряма» погроза дипломата не має своєю метою апелювання до почуттів адресата, це «швидше» є намаганням виправдати політику Росії не лише відносно ситуації з «Рошен», але і загалом.

Сергій Міхєєв, віце-президент російського Центру політичних технологій: «Зрозуміло, що це пов’язано з намірами України підписати Угоду з ЄС, і російська позиція є простою: робите вибір, то робіть його до кінця» [2]. Знову ж таки, спроба зменшити агресивну політику Росії та всі негаразди переложити на іншу державу. Текст досить сухий, автор намагається говорити фактами, вживаючи такі слова як: «зрозуміло», «просто», «вибір».

Так, наприклад, Кетрiн Ештон представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки заявила щодо торговельної вiйни та теперiшньої ситуацiї: «Я дуже стурбована сплеском дiй з боку озброєних осiб i сепаратистських груп у рiзних мiстах схiдної України…Я ще раз наголошую на рiшучiй пiдтримцi єдностi, суверенiтету i територiальної цiлiсностi України з боку Європейського Союзу, i закликаю Росiю зробити те саме. Я з нетерпiнням очiкую на перемовини мiж Україною, Росiєю та Сполученими Штатами…» [3].

Тобто, дипломат намагається в неагресивнiй формi виразити очiкування не лише Нiмеччини, але й iнших держав. В даному текстi мало психолiнгвiстичних засобiв, за допомогою яких можна здiйснювати вплив на адресата. Можна вiдзначити лише слова: «наголошую», «закликаю», «з нетерпiнням очiкую» тощо.

Втiм, радник президента РФ Сергiй Глазьєв та дипломат заявив, що: «Росiя стурбована тим, що Україна найближчим часом може пiдписати Угоду про асоцiацiю з Євросоюзом, i якщо це вiдбудеться, «Україна перестане бути для Росiї стратегiчним партнером i позбудеться статусу суб’єкта мiжнародного права» [13]. Також С. Глазьєв зазначив, що асоцiацiя з ЄС закриє Українi дверi до Митного союзу, оскiльки у ЄС i Митного союзу, за його словами, не «однаковi технiчнi регламенти». Росiя ж пiдписувати угоду з ЄС не планує. Він також використовує сухий текст із фактів, проте в ньому можна також зустрiти i вкрай негативне вiдношення до України в разi пiдписання асоцiацiї з ЄС. Про це говорять слова: «закриє дверi», «перестане бути».

26 серпня вiдбулися переговори глав урядiв Росiї i України з питань iнтеграцiї Києва з ЄС та Митним союзом. У ходi переговорiв стало ясно, що Україна не зверне зi шляху євроiнтеграцiї i пiдписання Києвом угоди про асоцiацiю з ЄС неминуча. Росiї в цьому випадку не залишиться нiчого iншого, як почати застосовувати до сусiдньої країни особливi заходи митного контролю.

Одним з авторiв версiї про можливiсть заповнення ринку країн Митного союзу дешевими європейськими товарами через Україну у разi лiбералiзацiї нею митного режиму з Євросоюзом, є саме С. Глазьєв. Висловлена ним iдея була пiдхоплена Володимиром Путiним, який нещодавно виступив фактично з ультиматумом щодо України. «Якщо нашi сусiди пiдуть на iстотну лiбералiзацiю митного режиму з Євросоюзом, то на ринок України неминуче хлинуть товари досить непоганi за якiстю i за цiною. Але це призведе до того, що вони будуть видушувати з власне українського ринку товари саме українського виробництва. Тодi країнам Митного союзу доведеться подумати про захиснi заходи», – попередив росiйський президент [13] В. Путiн такою своєю промовою намагається «вiдсторонитись» певним чином та не показати свою заiнтересованiсть, а говорити «фактами», якi мали би налякати або заставити задуматись полiтичних дiячiв України та власникiв таких торгових компанiй як «Рошен». Проте В. Путiн нi словом не обмовився про Росiю та її економiчнi та полiтичнi iнтереси. Використовуючи такi психоманiпулятивнi слова як: «неминуче», «призведе», «видушувати» тощо. Цi психолiнгвiстичнi прийоми вiн намагається застосувати для того щоб показати, що Україна, наче б то, зробить хибний економiчний крок.

Також росiйськi англомовнi видання такi як: Russia Today i The Mоscоw Times висвiтлювали тему україно-росiйських вiдносин iз позицiї Росiї. Яскравим прикладом проросiйського матерiалу є стаття, опублiкована на сайтi RussiTоdу пiд назвою «Бiлорусь i Росiя оголосили Українi шоколадну вiйну» Заангажованiсть журналiста пiдтверджується, по-перше, незбалансованiстю матерiалу i вiдсутнiстю думок двох сторiн конфлiкту.

Автор констатував висновки «Роспотребнадзора», додавши, що дипломати Бiлорусiї пiдтримали рiшення Росiї. Позицiя української сторони не була розкрита. По-друге, про те, що Казахстан i Таджикистан не виявили жодних шкiдливих речовин у продукцiї «Рошен», журналiст згадав побiжно. Цей факт не викликав у нього жодних сумнiвiв в адекватностi заходiв, вжитих росiйською i бiлоруською сторонами. По-третє, журналiст усiляко намагався вiдкинути вiрогiднiсть полiтичного тиску на Україну з боку РФ, зазначивши, що «заборона продукцiї «Рошен» на територiї Росiї є лише черговим свiдченням погiршення економiчних вiдносин мiж Україною i Росiєю». Коментарi експертiв iз приводу конфлiкту також були доволi лояльними до росiйської сторони. Поставити крапку у матерiалi автор вирiшив цитатою голови «Роспотребнадзора» Геннадiя Онищенка: «Як би вони (українцi. – Авт.) не протестували, вони все одно не знайдуть жодного полiтичного пiдтексту. Ми говоримо про якiсть, яка не вiдповiдає стандартам» [4].

Журналiст видання The Mоscоw Times також не надав слова українськiй сторонi, вказавши лише, що компанiя «Рошен» не отримувала жодних офiцiйних скарг. Можливою причиною конфлiкту, на думку автора, є введення Україною додаткового мита на iмпорт росiйських автомобiлiв, i, як у попередньому випадку, жодної згадки про полiтичне пiдґрунтя конфлiкту.

Решта англомовних видань критичнiше поставилася до аналiзу причин україно-росiйського протистояння. Кiлька медiа (Free Eurоpe, Glоbl Pоst, Finncil Times) згадали про те, що заборону на iмпорт продукцiї «Рошен» було введено одразу пiсля вiзиту Володимира Путiна до України, що не принiс жодних позитивних результатiв для росiйської сторони стосовно питань спiвпрацi мiж двома державами.

Журналiст Finncil Times Роман Олеарчик (Rоmn Оlerchуk) у матерiалi «Путiн тисне на Україну», виразивши думку американських дипломатiв, написав: «Президент Росiї Володимир Путiн фiзично покинув Україну, завершивши свiй дводенний вiзит, пiд час якого вiн хотiв змусити Київ зробити вибiр на користь Москви як найближчого економiчного партнера, а не на користь ЄС. Проте вже наступного дня українським лiдерам швидко нагадали, що станеться, якщо вони iгноруватимуть слова Путiна – ймовiрно, це буде торговельна вiйна». Якщо з одного боку автор вiдверто засуджував дiї Росiї, то з iншого – вiн згадав про можливi негативнi наслiдки для України через погiршення вiдносин iз сусiдом. Попри всi переваги європейського ринку, на його думку, економiка України суттєво постраждає у зв’язку зi скороченням торгiвлi з членами Митного союзу, очолюваного РФ.

Визначаючи причини конфлiкту, журналiсти Free Eurоpe, Glоbl Pоst i Finncil Times не обмежились лише згадкою про введення Україною мита на росiйськi автомобiлi, що могло спровокувати зворотну негативну реакцiю з боку Росiї. Журналiсти англомовних медiа погодились, що торговельний конфлiкт мiж Україною i Росiєю тiсно пов’язаний iз полiтикою, i його найбiльш вiрогiдною причиною є курс України на євроiнтеграцiю, i як наслiдок, послаблення спiвпрацi з Росiєю.

У зв’язку з «шоколадною війною» дипломати та медійники не могли не загадати Петра Порошенка, власника кондитерської компанії «Рошен». Журналістка радіо Free Eurоpe описала його як ідейного союзника Помаранчевої революції 2004 року, який має досить натягнуті відносини з Віктором Януковичем і Росією. Дипломати згадують про європейські орієнтири Петра Порошенка. Проте жоден європейський та американський дипломат не відмітив причинно-наслідкового зв’язку між європейськими пріоритетами Порошенка і «шоколадною війною» проти його компанії.

Результати аналізу текстів дипломатів відносно торговельної війни свідчить про те, що більшість дипломатів, окрім російських, сприймають дії Росії як спосіб політичного шантажу і тиску на Україну. І хоч жоден із них прямо не висловив симпатії на адресу співпраці між Україною та ЄС, проте забарвлення матеріалів можна назвати проєвропейським.

Зокрема, Петро Порошенко планує продати кондитерську фабрику «Рошен» у разі перемоги на виборах президента України: «Якщо я стану президентом, я продам Рошен. Як президент України я хочу і буду піклуватися виключно про добробут своєї країни» [9].

Говорячи про Росію, Порошенко висловив думку, що Путін ше не наважиться на вторгнення в східні регіони України. Втім, за словами політика, «велика небезпека цього залишається». «Якщо вони нападуть на схід України, то ми будемо захищатися всіма можливими військовими засобами», – підкреслив Порошенко. Також він зазначив важливість реагування Заходу на політику Росії щодо України шляхом санкцій. «Я вважаю, було б, наприклад, правильним, якщо б Нiмеччина бойкотувала iмпорт росiйського газу до тих пiр, поки Росiя не припинить вторгнення до Криму», – заявив полiтик [5].

Українська корпорацiя «Рошен» не може продовжувати дiяльнiсть в Росiї через арешт своїх рахункiв, на яких знаходиться в цiлому 2,8 мiльярда рублiв. «Грошовi кошти, що знаходяться на рахунках, призначалися виключно для здiйснення господарської дiяльностi на територiї РФ, а також на iнвестування в будiвництво нової фабрики», – йдеться в повiдомленнi УНIАН [12].

Компанiя заявляє, що арешт був накладений на всi грошовi кошти росiйських пiдприємств «Рошен» Тверським районним судом Москви в рамках кримiнальної справи за позовом «Об’єднаних кондитерів». «Корпорацiя «Рошен» на сьогоднiшнiй день може зробити один лише висновок, що на її росiйських пiдприємствах здiйснюється рейдерське захоплення, оскiльки розмiр вимог, зазначений у цивiльному позовi у кримiнальнiй справi, не вiдповiдає логiцi закону та економiки», – йдеться в заявi [8].

Вже повiдомляли про те, що американський Сенат обговорює можливiсть введення санкцiй щодо Росiї. Джен Псакi, що представляє американський Державний Департамент заявила, що «ми не просто розглядаємо санкцiї. Дуже можливо, що ми їх введемо» [7]. Таким чином, американськi дипломати намагаються також показати, що вони не будуть стояти осторонь. А приймуть участь у розв’язаннi торгівельної вiйни.

Про можливе введення санкцiй щодо Росiї заявив i Крiс Мерфi – дипломат та голова пiдкомiтету з європейських справ в сенатi Сполучених Штатiв. Дану ситуацiю прокоментував радник росiйського президента Сергiй Глазьєв, зазначивши, що Росiйська Федерацiя може вдатися до створення своєї розрахунково-платiжної системи i пiти в iншi валюти. Сергiй Глазьєв розповiв, що Росiя може вийти з таких санкцiй з вигодою для себе. Крiм того, Росiйська Федерацiя, за словами Глазьєва, знайде спосiб обнулити фiнансову залежнiсть вiд Сполучених Штатiв [8].

В iнтерв’ю «РIА Новини» радник Володимира Путiна пiдкреслив, що санкцiї є двосiчною зброєю, «…i якщо США заморожують нашi активи, то, вiдповiдно, пасиви наших органiзацiй в доларах теж будуть замороженi». Крiм того, Сергiй Глазьєв розповiв, що постраждати вiд введення санкцiй щодо Росiї можуть i самi Сполученi Штати [7].

Висновки. Отже, проведене дослiдження щодо вживання психолiнгвiстичних засобiв дипломатами у ходi торгiвельної вiйни «Рошен» мiж Україною та Росiєю дозволяють зробити такi висновки: в Українi мiж суспiльством, суб’єктами мiжнародної полiтико-економiчної iнтеграцiї й iнститутами влади немає розвинених прямих i зворотних вiдносин. Демократичнi процедури пiдмiняють справжню демократiю i, скорiше, виконують iнструментальну роль у грi полiтичних елiт та окремих груп у полiтичному полi, вiдiрваному вiд незрiлого громадянського суспiльства. Щодо стратегiй дипломатичного дискурсу, то вони мають свої особливостi, реалiзованi розмаїттям тактик. Найпоширенiшi використовують мовцi з метою впливу вмовляння та навiювання, що є одною з ключових особливостей реалiзацiї дискурсивних стратегiй дипломата й предметом подальшого наукового дослiдження.

Список використаних джерел та літератури

1. Kоrrespоndent.net [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://u.kоrrespоndent.net/business/ecоnоmics/1592982-pоterpiti-dо-smitu-eks-glv-mzs-zprоpоnuvv-shlyh-dо-peremоgi-u-mitnij-btliyi-z-rf – Заголовок з екрану. (дата достопу 14.04.2014).
2. Від демонстрації сили до двостороннього переговорного процесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=299971 – Заголовок з екрану. (дата доступу 14.04.2014).
3. Євро новини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ees.eurоp.eu/delegtiоns/ukrine/press_cоrner/ll_news/news/2014/2014_04_14_01_uk.htm – Заголовок з екрану. (дата доступу 1.04.2014).
4. Освіта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://оsvit.medispiens.u/mteril/21911 – Заголовок з екрану. (дата доступу 02.04.2014).
5. Політика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://4pоst.cоm.u/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B%D0%B0.html – Заголовок з екрану. (дата доступу 02.04.2014).
6. Потерпіти до саміту. Екс-глава МЗС запропонував шлях до перемоги у митній баталії з РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.bigmir.net/business/740591-Poterpiti-do-samity-Eks-glava-MZS-zaproponyvav-shlyah-do-peremogi-y-mitnii-batalii-z-RF?. – Заголовок з екрану. (дата достопу 01.05.2014).
7. Радник Путіна погрожує США відмовою від долара [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gromtv.net/25913-radnik-putina-pogrozhue-ssha-vidmovoyu-vid-dolaru : – Заголовок з екрану. (дата доступу 15.05.2014).
8. США готують санкції проти Росії, не чекаючи Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/ssha-gotuyut-sankciyi-proti-rosiyi-ne-chekayuchi-yevropi-138849_.html: – Заголовок з екрану. (дата доступу 15.05.2014).
9. Торговельною війною Росія прагне блокувати зближення України з Євросоюзом, – Брюссель [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipress.u/news/tоrgоvelnоyu_viynоyu_rоsiy_prgne_blоkuvty_zblyzhenny_ukriny_z_yevrоsоyuzоm__bryussel_26019.html – Заголовок з екрану. (дата доступу 14.04.2014).
10. ТСН [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prоspоrt.tsn.u/pоlitik/оbm-zklikv-kоngres-ssh-rоzglynuti-snkciyi-prоti-rоsiyi-i-dоpоmоgu-ukryini-337848.html – Заголовок з екрану. (дата доступу 12.03.2014).
11. Україна запідозрила Росспоживнагляд у виробничому шпигунстві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.u/ECONOMICS/ukryin-zpidozril-rosspozhivnglyd-u-virobnichomu-shpigunstvi-130558_.html. – Заголовок з екрану. (дата достопу 08.05.2014)
12. УНІАН інформаційне агенство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.ua/news: – Заголовок з екрану. (дата доступу 15.05.2014).
13. Чим Росія лякає Україну. З наближенням Саміту ЄС у Вільнюсі, Москва пророкує Києву страшне майбутнє [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ua/tema/101238/ Заголовок з екрану. (дата доступу 1.04.2014).