Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ФІНАНСОВОЇ ТА ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Сьогодні фінансова та податкова звітності в Україні є елементом інфраструктури ринкової економіки та засобом комунікації. Без вчасної, якісно сформованої, достовірної інформації управління підприємством є неможливим. Фінансова звітність є однією із складових інформаційного забезпечення, що пов’язує підприємство з суспільством та діловими партнерами і ґрунтується на узагальнених даних бухгалтерського обліку підприємства та підтверджується результатами діяльності. Податкова звітність дає змогу підприємству співпрацювати з державою. Тому ці дві звітності є невід’ємною частиною існування господарства.

Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а також Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [1; 2]. Норми цього Закону та НП(С)БО застосовуються до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств [2].

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до статті 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень[1].

Відповідно до Закону про бухгалтерський облік та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Види звітності представлено на рис. 1.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку.

Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до статті 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень [1].

До стандартних форм квартальної та річної фінансової звітності належать:

• «Баланс підприємства» (форма 1);
• «Звіт про фінансові результати» (форма 2);
• «Звіт про рух грошових коштів» (форма 3);
• «Звіт про власний капітал» (форма 4);
• «Примітки до фінансової звітності» (форма 5).

Податкова звітність реалізується шляхом подання платником податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо.

Реалізуючи обов’язок з податкової звітності, платник податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті [5]:

1. Розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декларація, розрахунок, звіт тощо.

2. Супутню (чи довідкову) документацію — документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки.

3. Облікову документацію — це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизуються в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди.

4. Податкові повідомлення — документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті.

Отже, кожне підприємство, яке функціонує на території України повинно подавати податкову та фінансову звітності. При цьому слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансовою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб’єкта за звітний період. Податкова звітність — це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Література:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України № 196-14, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. URL: https://buhgalter.com.ua/zakonodavstvo/buhgalterskiy-oblik/zakon-ukrayini-pro-buhgalterskiy-oblik-ta-finansovu-zvitnist-v-ukrayini/ (дата звернення: 11.05.2020).

2. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” ТОВ “Інформаційно — аналітичний центр “Ліга”, ТОВ “ЛІГА ЗАКОН”.

3. Назарбаєва І.О., Кушина О.Б. Річна фінзвітність: посібник для бухгалтерів-практиків : збірник систематизованого законодавства. ПрАТ “Бліц-Інформ”. К. : Бліц-Інформ, 2014. Вип.12. 192 с.

4. 17. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 11.05.2020).

5. Верига Ю.А., Фесенко Д.М., Левченко З.М. Звітність підприємств : навч. посіб. К. : Центр навчальної літератури, 2005. 656 с.

6. Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права : навч. посіб. Вид 3-тє, випр. і доп. К. : Т-во «Знання», КОО, 2003. 302 с.

7. Давідов Г.М., Шалімова Н.С. Звітність підприємств : навч. посіб.  К. : Знання, 2010. 623 с.

8. Кужельний М. В., Єфименко Т.І., Калюга Є.В. Довідник термінів нормативно – правового забезпечення господарської діяльності в Україні. Рівне: НУВГП, 2009. 306 с.

Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З РІЗНИМИ ДЕБІТОРАМИ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

У статті з’ясовано особливості організації обліку розрахунків з різними дебіторами. Досліджено можливості вдосконалення організації та здійснення обліку розрахунків з різними дебіторами на основі використання зарубіжного досвіду.

Ключові слова: дебітори, дебіторська заборгованість, облік розрахунків.

The article clarifies the features of the organization of accounting settlements with different debtors. Possibilities of improvement of the organization and implementation of the account of calculations with various debtors on the basis of use of foreign experience are investigated.

Key words: debtors, receivables, settlement accounting.

Постановка проблеми. В умовах сучасних ринкових перетворень та нестійкої економічної ситуації фінансовий облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими та комерційними структурами підприємства. Також він є засобом контролю за економічно доцільним і раціональним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання своїх фінансових обов’язків. Розвиток економічних відносин на сучасному етапі вимагає перегляду системи обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб’єктів господарювання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання обліку розрахунків з різними дебіторами є досить важливим для підприємства. Основні його аспекти досліджують багато науковців, а саме – О.В. Топоркова, А.В. Махота, Т.О. Євлаш, Н.Б. Мельник, Г.О. Москалюк, І.Ю. Савірко, Л.О. Гуцайлюк, І.В. Присяжнюк, З.М. Левченко, Н.В. Соловей, та інші. Однак незважаючи  на існування значної кількості наукових праць із даної проблематики, необхідним є глибше  дослідження можливостей оптимізації обліку розрахунків із різними дебіторами на основі використання досвіду провідних країн.

Мета та завдання дослідження. Мета статті полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення організації та здійснення обліку розрахунків з різними дебіторами на основі досвіду зарубіжних країн шляхом узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Сучасні жорсткі конкурентні умови господарювання вимагають від підприємства вирішення цілого ряду облікових проблем, що зумовлені суперечливим характером нормативних документів, а також рівнем розробки окремих практичних аспектів методології обліку заборгованості. Зокрема це удосконалення методики відображення розрахунків з покупцями та замовниками в системі рахунків бухгалтерського обліку тощо.

На сучасному етапі розвитку своєчасне і повне виконання платіжних зобов’язань є умовами стійкого функціонування підприємства в розвиненій ринковій економіці. На сьогодні, коли Україна знаходиться в нестабільному стані, спостерігається зворотна тенденція – криза неплатежів. Тому однією з важливих задач є вивчення, керування і аналіз обліку розрахунків з різними дебіторами, оскільки недбале ставлення до дебіторської заборгованості приводить до уповільнення розрахунків, затримання виплат по заробітній платі і взагалі до погіршення фінансового стану підприємства. У зв’язку з цим, саме питання організації обліку, контролю та аналізу розрахунків з дебіторами, а також їх вдосконалення на сьогоднішній день є надзвичайно актуальним. Вивчення теоретичних аспектів обліку розрахунків з різними дебіторами, аналіз нормативно-законодавчої бази, дозволяє стверджувати, що виникнення дебіторської заборгованості в певних межах є нормальною ознакою діяльності підприємства, але не в тих випадках, коли відбувається її безконтрольне зростання і систематичне несвоєчасне погашення (оскільки створення великих обсягів дебіторської заборгованості викликає низьку платоспроможність підприємства); а класифікація обліку розрахунків з різними дебіторами має важливе значення для правильної організації обліку, достовірного аналізу. В результаті дослідження визначено, що дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Наведене визначення дає уявлення про економічну природу дебіторів і визначає їх місце в бухгалтерському обліку.

Розрахунки з різними дебіторами пов’язані з вхідними та вихідними фінансовими потоками. Стан цих розрахунків у певний момент часу розкривається суму дебіторської заборгованості на цей момент. Таким чином, облік розрахунків з дебіторами полягає у визначені суми дебіторської заборгованості підприємства, оцінки та складу їх для відображення у фінансовій звітності.

Розглянемо сутність обліку розрахунків з різними дебіторами у табл. 1

Під час порівняння вітчизняного та зарубіжного досвіду обліку дебіторської заборгованості було встановлено, що явних розбіжностей немає. Основоположною відмінністю є відсутність у міжнародній практиці єдиного стандарту, який би регламентував порядок обліку дебіторської заборгованості. Також відмінна риса була виявлена у порядку визнання, адже в закордонній практиці даний процес більш ускладнений, що пов’язано з наявною у практиці гнучкою системою знижок. Характерна відмінність в порядку оцінки обліку розрахунків з різними дебіторами на дату балансу, а саме в розрахунку чистої вартості реалізації, адже за кордоном з суми поточної дебіторської заборгованості крім суми резерву сумнівних боргів повинні бути вирахувані вартість повернених товарів, надані знижки.

Але можна запропонувати такі висновки і пропозиції що стосуються організації та здійснення обліку розрахунків з різними дебіторами на основі використання досвіду Європейського Союзу. Реформування економіки України

Таблиця 1

Трактування сутності поняття дебітори підприємства

в напрямі орієнтації на європейську інтеграцію зумовило необхідність розробки та приведення у відповідність до міжнародних вимог методики й організації бухгалтерського обліку вітчизняних підприємств. Також уточнити сутність оцінки обліку розрахунків з різними дебіторами як за національними, так і за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, узагальнити підходи до класифікації обліку розрахунків з різними дебіторами за різними ознаками, що дасть можливість вирішити проблему узагальнення інформації щодо розрахунків з дебіторами залежно від цільових потреб користувачів [6].

У практиці досвіду Європейського Союзу , облік розрахунків з покупцями і замовниками відбувається шляхом розрахунків активу, тобто [7]:

• «Грошові кошти в банку» – це не тільки суми реальних грошей, що знаходяться на банківських рахунках підприємства, але також спеціальні розрахунково-платіжні документи, службовці замінниками грошей або є їх еквівалентами;
• «Розрахунки до отримання» призначені для обліку сум короткострокової дебіторської заборгованості клієнтів по відношенню до підприємств, яке надало їм певного роду послуги, виконала роботи, поставило продукцію на умовах наступної оплати. Документальною підставою для віднесення сум подібного роду бухгалтерського ринку є виставлення звичайних типових платіжних вимог до покупців. За кордоном традиційною назвою платіжних вимог чи інших аналогічних за призначенням розрахункових документів є «Розрахунок». Ніяких спеціальних документів при цьому, як правило, не складається;
• «Векселі до отримання» за своїм змістом багато в чому аналогічні «Розрахунку до одержання». Вони також відображають дебіторську заборгованість підприємства. Однак векселями оформляються боргові зобов’язання особливого роду. По-перше, зазвичай вони носять довгостроковий характер. По-друге, поряд з номінальною вартістю, яка, як правило, відповідає базовій продажної ціни товару (робіт, послуг), вексель містить ще й певну фіксовану накидку або відсоток, які боржник також зобов’язується погасити до певного моменту або за першою вимогою векселедержателя.

В умовах сьогодення актуальним є проведення внутрішнього контролю на підприємстві на основі використання досвіду США. З метою підвищення достовірності обліку розрахунків з різними дебіторами і фінансової звітності на підприємстві необхідно організувати систематичне проведення контролю, для чого доцільно створити спеціальну службу контролю або посаду ревізора.

В рамках проведення внутрішнього контролю можна проводити звірку розрахунків. На сьогодні чинним законодавством не визначено типову форму акта звірок взаєморозрахунків між контрагентами, тому він складається в довільній формі, але з дотриманням основних вимог, які висуваються до первинних документів. Проведення внутрішнього контролю контролем на підприємстві сприятиме підвищенню ефективності організації обліку розрахунків з різними дебіторами та бухгалтерському обліку в цілому [2].

Також можна визначити наступні проблеми обліку розрахунків з різними дебіторами: якість змісту бухгалтерських записів, що визначається в процесі визнання та оцінювання розрахунків та відсутність наукових і практичних розробок можливих форм бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, що забезпечило б надання якісної бухгалтерської інформації про розрахунки з дебіторами різним користувачам.

З метою удосконалення обліку розрахунків з різними дебіторами при його автоматизації на основі зарубіжного досвіду, необхідно здійснити наступні заходи [9]:

1. застосувати програмний «конструктор» на базі інтеграції функціонального модуля з підсистемами, що пов’язані з фінансовими та виробничими аспектами управління;
2. створити інформаційну базу дебіторської заборгованості учасників розрахунків;
3. звірити в електронній формі взаємні вимоги та зобов’язання і знайти найбільш раціональні способи погашення взаємної заборгованості;
4. провести взаємозаліки, поступово скорочуючи обсяги заборгованості;
5. вести облік та звітність проведених взаєморозрахунків.

Створення ефективної системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами вимагає розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості, уніфікації способів її оцінки та документів аналітичного обліку. Потребують розробки моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, які вже використовуються у всіх країнах Європи, а зокрема в Італії.

Висновки. Отже, можливості вдосконалення організації та здійснення обліку розрахунків з різними дебіторами на основі використання досвіду країн Європейського Союзу та США може відбуватися шляхом розрахунків активу. Важливу роль повинен відігравати внутрішній контроль. Значно сприятиме удосконаленню обліку розрахунків з різними дебіторами його автоматизація. Покращенню організації та здійснення обліку розрахунків з різними дебіторами сприяло б удосконалити класифікації дебіторської заборгованості.

Література:

1. Дебіторська заборгованість : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99 (дата звернення: 12.05.2020).
2. Волкова І. А. Фінансовий облік І. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 228 с.
3. Орлова В.К., Орлів М.С., Хома С.В. Фінансовий облік. Навч. посібник. Вид. 2-ге, доп. і перероб. Київ: Центр учбової літератури, 2010. 510 с.
4. МСБО 39 «Фінансові інструменти:визнання та оцінка» :Положення від 12.03.2013 №929, поточна редакція від 17.10.2013.
5. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 12.05.2020).
6. Цивільний кодекс України від 19.06.2013 № 980-VІ зі змінами й доповненнями від 05.04.2017 № 1999-VІІІ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 12.05.2020).
7. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України № 196-14, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. URL: https://buhgalter.com.ua/zakonodavstvo/buhgalterskiy-oblik/zakon-ukrayini-pro-buhgalterskiy-oblik-ta-finansovu-zvitnist-v-ukrayini/ (дата звернення: 11.05.2020).
8. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 16.06.1993 № 3292-XІІ зі змінами й доповненнями від 23.03.2017 № 1983-VІІІ. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2343-12 (дата звернення: 12.05.2020).
9. Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються ( фіксуються) за рахунок бюджетних коштів : Постанова КМУ від 13.04.2011 № 411 зі змінами й доповненнями від 22.11.2017 № 880. URL:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-п (дата звернення: 12.05.2020).

Науковий керівник: Харчук О. А.
викладач кафедри фінансів, обліку і аудиту,
Національний університет «Острозька академія»

ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ЗАГАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ: НЕДОЛІКИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

У статті розглянуто сутність, проблемні питання та особливості складання податкової звітності підприємства, яке обрало загальну систему оподаткування. Також визначено та проаналізовано напрями вдосконалення складання та подання податкової звітності.

Ключові слова: податкова звітність, система оподаткування, податкова документація, електронна звітність.

В статье рассмотрены сущность, проблемные вопросы и особенности составления налоговой отчетности предприятия, выбравшего общую систему налогообложения. Также определены и проанализированы направления совершенствования составления и представления налоговой отчетности.

Ключевые слова: налоговая отчетность, система налогообложения, налоговая документация, электронная отчетность.

The article deals with the essence, problematic issues and peculiarities of compilation of tax reporting of the enterprise, which has chosen the general system of taxation. The directions for improving the compilation and presentation of tax reporting are also identified and analyzed.

Key words: tax reporting, tax system, tax documentation, electronic reporting.

Постановка проблеми. В сучасних економічних умовах, що склалися в Україні, податкова звітність є елементом інфраструктури ринкової економіки, засобом комунікації – змогою підприємства співпрацювати з державою і, загалом, однією зі стадій виконання суб’єктом господарювання своєї діяльності. Адже без вчасно та якісно сформованої, поданої інформації управління підприємством є неможливим, від правдивості та достовірності звітностей суб’єктів господарювання залежить своєчасність та повнота виконання зобов’язань перед державою та контроль за діяльністю. Та беручи до уваги мінливість українського податкового законодавства, керівники та бухгалтери підприємств в процесі складання і подання податкової звітності стикаються з масою проблем, і перша з них полягає у виборі системи оподаткування загалом.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження теоретичних і практичних аспектів оподаткування та аналізу податкової звітності висвітлено у працях Вериги Ю.А., Єфименко Т.І., Калюги Є.В., Кужельного Т.І., Левченко З.М., Леги О.В.,  Микитенко Т., Попової В.В. Фесенко Д.М.,  та інших. Проте, незважаючи на досить вагомі наукові розробки та дослідження, обрана тема не втратила своєї актуальності. Так, вивчення й теоретичного осмислення потребує таке важливе питання, як податкова звітність підприємства на загальній системі оподаткування.

Мета та завдання дослідження. Є визначення шляхів вдосконалення недоліків податкової звітності підприємства за загальною системою основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні в Україні чинним законодавством закріплено дві системи оподаткування, обліку та звітності, обрати які можуть як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці. Перша, спрощена система, полягає в  зменшенні податкового навантаження на малий бізнес шляхом заміни окремих платежів єдиним податком. Друга, загальна система оподаткування дозволяє займатися будь-яким видом діяльності та немає обмежень, що притаманні першій системі. Проте вона має найбільш складну систему ведення підприємницької діяльності з точки зору обліку та звітності для фізичних осіб-підприємців далі – (ФОП) [1]. Також посилюється контроль з боку податкових органів за підприємцями на загальній системі, адже розмір податків напряму залежить від результатів господарської діяльності. І все ж загальна система оподаткування є єдино можливою у випадках, коли ФОП здійснює заборонені для спрощеної системи види діяльності або господарські операції.

Для того, бути обізнаним в сфері податкового законодавства і не мати проблем із вчасним поданням відповідної документації, потрібно мати чітке уявлення, що ж саме лежить в основі визначення «податкова звітність». Згідно із Наказом Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» № 516 від 14.06.2012 р. [2]., податкова звітність – це документи, які відповідно до Кодексу подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Тож загалом, податкову звітність можна розглядати, як налагоджену схему дій платника податків і податкового органу щодо складання, ведення і подання документів установленої форми, в яких буде відображена інформація про результати діяльності платника податків, майновий стан, і зафіксовано процес обчислення податку і безпосередньо сума, яку суб’єкт господарювання повинен сплатити до бюджету. У наукових працях можна зустріти таке трактування терміну «податкова звітність»: «звітність, яку складають суб’єкти господарювання, що є платниками податків та яка надає інформацію органам державної податкової адміністрації і характеризує стан розрахунків з державою за податками» Ю.А.Верига [3], «сукупність звітних документів (декларацій, розрахунків, довідок, звітів, відомостей тощо), які подаються платниками податків до державних податкових органів у терміни, встановлені законодавством» М.В.Кужельський [4], «упорядкована система зведених взаємопов’язаних обліково-податкових показників, складених за спеціально затвердженою формою, яка характеризує результати та умови діяльності платникам податку за певний звітний період (місяць, квартал, рік)» Т.В.Микитенко [5]. Усі з поданих тверджень дають чітке розуміння того, що податкова звітність є необхідною умовою для ведення будь-якої підприємницької діяльності, а нехтування відповідними нормами і законами тягне за собою різні види відповідальності: фінансову, адміністративну, кримінальну.

Задля того, щоб особа, яка відповідає за подання податкової звітності, діяла чітко і відповідно закону, у  Податковому кодексі України вказані загальні вимоги до складання та подання податкової звітності. Увагу потрібно звертати на такі принципові положення:

• під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи: строк та порядок подання звітності про обчислення та сплату податку (ст. 7 ПКУ);
• платник податків зобов’язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (ст. 16. ПКУ);
• платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) (ст. 46 ПКУ);
• відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи (ст. 47);
• податкова декларація складається за формою, затвердженою в певному порядку. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48, не вважається податковою декларацією (ст. 48);
• податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації (ст. 49);
• у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених ст. 50), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (ст. 50);
• податковий агент зобов’язаний подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу ДПС за місцем свого обліку (ст. 51) [6].

Так, перебуваючи на загальній системи оподаткування ФОП повинен сплачувати такі податки і збори, та дотримуватись відповідних умов адміністрування (табл.1).

Таблиця 1

Основні характеристики загальної системи оподаткування України

          Джерело: створено автором на основі джерела [1].

На завершальному етапі облікового процесу на підприємстві відбувається складання та подання податкової звітності. Реалізуючи цей обов’язок, платник податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті (табл. 2) :

Таблиця 2

Види податкових документів

Джерело: створено автором на основі джерела  [7].

Податкова звітність характеризує стан зобов’язань підприємства, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів. Вона подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Будь-яке підприємство в праві вибирати найбільш зручну форму подання податкової звітності: в електронному, паперовому вигляді, через відділення поштового зв’язку  чи відвідавши податкову інспекцію самостійно. Щодо подання через електронний кабінет податкової звітності, то найчастіше користувачі стикаються з такими проблемами:

• для багатьох фахівців комп’ютеризоване складання звітності стає складним процесом;
• придбання та обслуговування комп’ютерних програм та належної комп’ютерної техніки є дороговартісним; зростають витрати на навчання персоналу;
• процедури складання та подання електронної звітності ускладнюється через необхідність отримання та узгодження ключів електронного цифрового підпису з зовнішніми користувачами;
• неузгодженість та недосконалість законодавства щодо електронного документообігу;
• нестабільність законодавства з приводу фінансового обліку і звітності, що не дозволяє забезпечити вчасний автоматизований розрахунок окремих форм звітності.

Вплив частини зазначених факторів можна значно знизити та ліквідувати, якщо керівництво та бухгалтери підприємств отримають вичерпну інформацію про переваги подання електронної звітності, повний перелік дій для переходу на електронну звітність та вартість програмного забезпечення [8].

Будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств. Отже, проблема формування методології підсистеми податкового обліку у взаємозв’язку з вимогами звітності вимагає серйозних наукових досліджень. Так, одним із важливих напрямів, який сприятиме удосконаленню податкової звітності, незважаючи на всі перелічені вище недоліки, є її подання до податкової інспекції в електронному вигляді. Це дозволить:

• економити робочий час платників податків, а також їхні кошти на придбання бланків звітних документів;
• звільнить від необхідності відвідувати податкову інспекцію;
• звітність, надіслана до податкового органу електронною поштою через мережу Інтернет із застосуванням посилених сертифікатів ключів електронного цифрового підпису, не потребує дублювання на паперових носіях, а також їх зберігання;
• забезпечується гарантія автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних помилок та описок;
• користувач отримує можливість оперативного оновлення форматів подання документів в електронному вигляді по телекомунікаційним каналам зв’язку.

Тож найбільш зручною формою подання звітності слід вважати електронну, яка подається за допомогою програмних засобів та будь-якого телекомунікаційного зв’язку із застосуванням електронного підпису, і дозволяє уникнути тих помилок, які зазвичай здійснюють при поданні паперового варіанта звітності.

 Висновки. Нестабільність податкової політики у державі має негативний вплив на правильність нарахування податкових платежів та своєчасність розрахунків підприємства з податковими органами. Тож для будь-якого суб’єкта господарювання важливо сформувати та подати податкову звітність з достовірними показниками, це важливо не лише для підприємства, а й для зовнішніх користувачів, тому що точна сплата податків це наша майбутня безпека та наше суспільне задоволення потреб.

Підприємства, які знаходяться на загальній системі оподаткування, податковий облік здійснюють шляхом суцільного, безперервного та документального обліку господарських операцій, пов’язаних з визначенням податкової бази з конкретного податку. Під час цього вони стикаються з низкою проблем, пов’язаних як із правильним розрахунком суми податку, заповненням обов’язкових форм звітності, так і під час процедури подання документації податковим органам контролю. Така ситуація вимагає нових підходів до побудови механізму методології та організації обліку податків у системі бухгалтерського обліку, формуванням дієвої системи контролю за оподаткуванням, зумовлює потребу формування нових правових відносин у сфері податкової політики держави.

Список використаних джерел:

1. Податковий Кодекс України № 2755-VI від 02 груд. 2010 р. Верховна Рада України URL : http://www.zakon.rada.gov.ua.
2. Наказ Державної податкової служби України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України” № 516 від 14 черв. 2012 р. Верховна Рада України URL : http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Звітність підприємств : [навч. посіб.] / [Верига Ю.А., Фесенко Д.М., Левченко З.М. та ін.] ; за ред.. професора Ю.А. Вериги. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 656 с.
4. Довідник термінів нормативно – правового забезпечення господарської діяльності в Україні : [наукове видання] / М. В. Кужельний, Т.І. Єфименко, Є.В. Калюга ; за ред. д.е.н., проф. Кужельного М.В. – Рівне: НУВГП, 2009. – 306 с.
5. Микитенко Т. Методологічні основи податкової звітності в Україні / Т. Микитенко, Т. Міщенко // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – № 8–9. – С. 61–69.
6. Лега О.В. Податкова звітність: еволюція визначенння / О. В. Лега // Інноваційна економіка. – 2013. – № 3. – С. 300-303. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_3_69.
7. Попова В.В. Оцінка ефективності діяльності державної податкової служби України // Економіка. Фінанси. Право. – 2011. – №1. – С. 21-26.
8. Переваги електронної системи подання податкової звітності / URL: http:// www.bucha.com.ua/ index.php? newsid= 1151069684