Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

У статті розглянуто суть основних засобів. Досліджено засади організації їх обліку на підприємстві. Наведено проблемні аспекти обліку основних засобів та запропоновано шляхи його вдосконалення.

Ключові слова: основні засоби, організація бухгалтерського обліку, оцінка основних засобів, фінансова звітність, амортизація основних засобів.

PECULIARITIES OF ACCOUNTING FIXED ASSETS AT THE ENTERPRISE AND WAYS OF ITS IMPROVEMENT

The article considers the essence of fixed assets, explores the principles of organization of their accounting at the enterprise, presents the problematic aspects of accounting for fixed assets and suggests ways to improve it.

Key words: fixed assets, organization of accounting, valuation of fixed assets, financial statements, depreciation of fixed assets.

Постановка проблеми. Господарська діяльність будь-якого підприємства характеризується наявністю матеріальних умов та основних засобів. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який сприяє процесу виробництва, розподілу, обміну та споживання ресурсів. Основною характеристикою основних засобів є їхнє багатократне використання та зберігання зовнішнього вигляду протягом значного періоду. Ефективне використання обладнання, техніки та робочої сили забезпечується правильністю та точністю спланованості використання основних засобів.

Для вдосконалення організації господарської діяльності підприємствам слід вводити комплексний підхід в організації обліку, контролю, аналізу, внутрішнього аудиту й управління основними засобами. Від ефективності ведення їх обліку залежить прибутковість підприємства, охоплення нових сегментів ринку, залучення інвесторів, фінансовий стан, рентабельність та ліквідність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням особливостей обліку основних засобів займалися такі провідні вчені як: Бутинець Ф.Ф., Власюк Г.В., Голов С.Ф., Огійчук Н.Ф., А. Г. Загородній, З. В. Задорожний, М.С. Пушкаp, В. В. Сопко, В. Я.Савченко, Н. М.Ткаченко та інші. Незважаючи на значні напрацювання в цій сфері, проблемним аспектам обліку основних засобів на підприємстві та шляхам його вдосконалення присвячено недостатньо уваги, тому виникає потреба подальшого дослідження цих питань.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення обліку основних засобів підприємства шляхом узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Для досягнення поставленої мети, слід виконати такі завдання: розкрити сутність поняття «основні засоби»; розглянути їх класифікацію; дослідити здійснення оцінки основних засобів на підприємстві; розкрити особливості їх первинного та синтетичного обліку; дослідити проблемні аспекти його здійснення; запропонувати шляхи вдосконалення обліку основних засобів на підприємстві.

Виклад основного матеріалу.  Сьогодні підприємствам важко ефективно функціонувати без чіткої організації бухгалтерського обліку, в основі якого лежать нормативно-правові акти держави і вміло сформована облікова політика, яка підтверджується Наказом підприємства. Облікова політика розробляється кожним підприємством індивідуально і повинна забезпечувати надійність і достовірність їх фінансової інформаційної системи.

Організація обліку основних засобів повинна бути цілісною, єдиною системою взаємопов’язаних, взаємоузгоджених способів і методів обліку, які охоплюють увесь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації, тому основними шляхами її удосконалення є розробка та запровадження раціональних схем документообігу, що дозволять із найменшими затратами трудових, матеріальних та фінансових ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених завдань.

Методологічні основи організації обліку основних засобів регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», згідно якого основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує  з  метою  використання  їх  у  процесі  виробництва або постачання товарів,  надання  послуг,  здавання в оренду іншим особам або для  здійснення   адміністративних   і   соціально-культурних  функцій,  очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше  одного  року  (або  операційного циклу, якщо він довший за рік).

Підходи щодо трактування сутності поняття «основні засоби» наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Трактування сутності поняття «основні засоби»

Джерело: розроблено автором на основі [2-7]

Таким чином, основні засоби – це матеріальні активи, які придатні для використання в процесі діяльності суб’єкта підприємництва, які втрачають свою вартість частково, шляхом перенесення її на новостворений продукт,
очікуваний термін використання яких більше одного року.

Об’єкт  основних  засобів – це:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; 
• конструктивно відокремлений предмет,  призначений  для  виконання  певних самостійних функцій;
• відокремлений   комплекс   конструктивно    з’єднаних    предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування  загальні пристосування,  приладдя,  керування та єдиний фундамент, унаслідок  чого кожен  предмет  може  виконувати свої функції,  а комплекс  –  певну  роботу  тільки  в  складі  комплексу,   а   не самостійно;   
• інший   актив,  що  відповідає  визначенню  основних засобів,   або   частина   такого   активу,    що    контролюється підприємством.

Якщо один  об’єкт основних засобів складається з частин,  які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з  цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів [1].

Класифікація основних засобів за групами наведена на рис. 1.

Джерело: розроблено автором на основі джерела [1]

Основними завданнями організації обліку основних засобів є:

• правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення й вибуття об’єктів;
• контроль над зберіганням основних засобів;
• контроль над затратами на ремонт та модернізацію основних засобів;
• правильне обчислення та відображення в обліку сум амортизації;
• отримання документально обґрунтованих і достовірних даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації;
• виявлення результатів від реалізації об’єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

Первинний облік основних засобів на підприємстві представлено на рис. 2.

Джерело: [9]

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів. А також на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи», який призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об’єктів обліку на попередньому рахунку. На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об’єктів [8].

Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних карточках, які відкриваються окремо на кожний об’єкт і зберігаються по групах класифікації. Заповнені інвентарні карточки реєструються в описі. На основі інвентарних карточок основних засобів складається відомість обліку руху основних заходів. Підсумкові суми по відомості обліку руху основних засобів переносяться в журнал-ордер на рахунок 10. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватись як окремий об’єкт основних засобів. Кожному інвентарному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і вказується в первинних документах та реєстрах з обліку об’єктів основних засобів. Облік ведеться також за видами основних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально відповідальними особами.

Облік основних засобів ведеться як в виробничій, так і невиробничій сфері діяльності підприємства. Такий вид обліку дещо ускладнюється низкою проблем (рис. 3):

Джерело: розроблено автором на основі джерела [10]

Погоджуючись з думкою Дерун І. А., ми пропонуємо для вдосконалення  обліку основних засобів звернути увагу на їх амортизацію. А саме, визначення адекватного терміну корисного використання об’єкта, який би не впливав на викривлення інформації про основні засоби у фінансовій звітності. Така проблема різниці терміну корисного використання можлива, коли однотипні об’єкти використовуються на різних підприємствах. Тому вважаємо доцільним
законодавчо встановити мінімальну межу корисного використання різних видів основних засобів та відмовитись від регулювання цих питань в податковому
обліку. Це зробить неможливим заниження терміну використання основних засобів підприємствами та буде сприяти отриманню об’єктивної інформації про розмір нарахованої їх амортизації.

Проблемним моментом обліку основних засобів є їх переоцінка. Тому ми вважаємо, що при проведенні переоцінки об’єкта основних засобів потрібно переоцінювати всю групу однорідних об’єктів основних засобів, оскільки вартість одного об’єкта може виявитися несуттєвою відповідно до групи
основних засобів. Тому пропонується проводити дооцінку чи уцінку групи основних засобів, до якої входить об’єкт переоцінки, лише у разі зміни вартості об’єкта основних засобів, яка є значущою у вартості відповідної групи [11].

На нашу думку, відображення результатів  операцій переоцінки основних засобів як доходи чи витрати звітного періоду є недоцільним, оскільки економічна сутність проведеної операції не полягає у зміні результатів господарської діяльності підприємства, а визначає реальну вартість об’єкта. Тому операції дооцінки та уцінки основних засобів варто відображати як зміни сальдо рахунків додаткового капіталу: дооцінку треба відображати як його збільшення, а уцінку – як його зменшення.

Ефективність здійснення обліку основних засобів залежить від правильності його документування. Діючі форми первинних документів з обліку основних засобів та інвентаризаційні описи дублюють один одного. Майже не відрізняються за змістом форми  № ОЗ-6, № ОЗ-7, № ОЗ-8. Водночас у наявних формах бланків не передбачено відображення устаткування, придбаного підприємством для резерву (до запровадження в експлуатацію), що на практиці створює труднощі при розрахунку амортизаційних відрахувань. Акт приймання-передачі основних засобів доцільно доповнити інформацією про номер договору і прибуткового документа, спосіб надходження об’єкта, термін корисного використання, ліквідаційну вартість і метод амортизації. Інвентарну картку потрібно доповнити такими показниками, як спосіб надходження; джерело фінансування; стан об’єкта на момент надходження; строк корисного використання; справедлива і ліквідаційна вартість; метод амортизації; дата і результати переоцінок; залишкова вартість активів на момент вибуття. В Акті списання основних засобів варто вказувати термін корисного використання і ліквідаційну вартість об’єкта. Такі дії сприятимуть зниженню трудомісткості облікових робіт, підвищенню інформативності документів, скороченню документообігу.

Висновок. Отже, основні засоби підприємства – це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом. Ефективне використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Вдосконалення обліку основних засобів повинне базуватися на правильному здійсненні амортизації, переоцінки і їх первинному обліку. Вище вказані методи покращення допоможуть спростити роботу бухгалтера, правильно встановлювати терміни корисного використання основних засобів, підвищать інформативність.

Література:

1. Основні засоби : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00 (дата звернення: 10.05.2020).
2. Основні засоби : Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16. –URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_014 (дата звернення: 10.05.2020).
3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення: 10.05.2020).
4. Кузнєцов В. Михайленко О. Великий словник бухгалтера. Харків: Фактор, 2005. 532 с.
5. Бондар О. До питання оцінки основних засобів підприємства в бухгалтерському обліку. Бухгалтерський облік і аудит. 2010. № 3. С. 23-28.
6. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. Вид. 2-е, перероб. та доп. Житомир: ПП «Рута», 2002. 672 с.
7. Загородній А.Г. Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. Київ: Знання, 2007. 1072 с.
8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99 (дата звернення: 10.05.2020).
9. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік в Україні: Аналіз стану і перспективи розвитку. К. : Центр учбової літератури, 2007. 522 с.
10. Богацька Н.М. Аналіз основних засобів підприємства: навч. посібн. URL: http://bogаtskа-аnаliz-osnovnih-zаsobiv-pidpriemstvа (дата звернення: 10.05.2020).
11. Дерун І. А. Удосконалення бухгалтерського обліку основних засобів на основі його гармонізації.

Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НЕЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У статті розглянуто суть дебіторської заборгованості. Досліджено засади організації її обліку на підприємстві. Здійснено оцінку дебіторської заборгованості. Наведено проблемні аспекти її обліку та запропоновано шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, теперішня вартість, чиста реалізаційна вартість,прострочена дебіторська заборгованість, поточна дебіторська заборгованість.

ORGANIZATION OF ACCOUNTING OF RECEIVABLES AND INCREASING THE EFFICIENCY OF ITS MANAGEMENT AT THE ENTERPRISE

The article considers the essence of receivables, explores the principles of its accounting at the enterprise, analyzes the assessment of receivables, presents the problematic aspects of its accounting and suggests ways to improve the efficiency of receivables management.

Key words: receivables, present value, net realizable value, overdue receivables, current receivables.

Постановка проблеми. Сьогодні діяльність підприємств пов’язана з рухом коштів, який в свою чергу супроводжується їх надходженням або витрачання. Цей процес супроводжується виникненням кредиторської та дебіторської заборгованості, детальніше зупинимося на останній. Процесам виникнення та управління дебіторською заборгованістю, ефективністю організації її обліку приділяється значна увага. Саме це забезпечує керівництво достовірною та своєчасною інформацією про стан розрахунків підприємства, наявність слабких сторін і можливі шляхи їх усунення.

Незалежно від причин виникнення дебіторської заборгованості уникнути її неможливо. Тому підприємству необхідно шукати шляхи ефективного управління дебіторською заборгованістю, зокрема вдосконалення бухгалтерського обліку взаєморозрахунків, організації ефективної та дієвої системи внутрішньогосподарського контролю тощо.

Аналіз досліджень і публікацій. Про­блемам обліку дебіторської заборгованості присвячено низку праць зарубіжних та вітчизняних учених, серед яких: Ф.Ф. Бутинець, М.Ф. Огійчук, К. С. Суріна, Н.М. Ткаченко, І. О. Власова, С. Ф. Голов, В. В. Сопко, В. П.Завгородній, Л.М.Кіндрацька та ін. Аналіз наукових праць із досліджуваної проблематики свідчить про те, що процес оптимізації заборгованості, її облік та управління залишається дискусійним питанням і потребує поглибленого вивчення.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення обліку та управління дебіторською заборгованістю підприємства шляхом узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Для досягнення поставленої мети, слід виконати такі завдання: розкрити сутність поняття «дебіторська заборгованість»; розглянути її класифікацію; дослідити здійснення оцінки дебіторської заборгованості на підприємстві; розкрити особливості її обліку; дослідити проблемні аспекти його здійснення; запропонувати шляхи вдосконалення обліку дебіторської заборгованості на підприємстві.

Виклад основного матеріалу. У процесі своєї діяльності підприємства систематично вступають у господарські відносини з іншими суб’єктами – працівниками, засновниками, покупцями, постачальниками, фінансово-кредитними організаціями, іншими контрагентами, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо. Зазвичай, після відвантаження виготовленої продукції, підприємства не відразу отримують оплату за них, проводячи у такий спосіб кредитування покупця. Можна стверджувати, що від моменту відвантаження продукції до моменту отримання платежу кошти підприємства перебувають у вигляді дебіторської заборгованості.

Методологічні основи формування виробничих запасів регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», згідно якого, дебіторська заборгованість – це сума  заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. У вітчизняній та зарубіжній літературі немає єдиного підходу до визначення економічної сутності дебіторської заборгованості. У таблиці 1 представлено різні способи трактування цього поняття.

У вітчизняній та зарубіжній літературі немає єдиного підходу до визначення економічної сутності дебіторської заборгованості. У таблиці 1 представлено різні способи трактування цього поняття.

Таблиця 1

Трактування сутності поняття «дебіторська заборгованість»

Джерело: розроблено автором на основі [2-7]

Головними критеріями класифікації дебіторської заборгованості є:

• строк, який залишився до погашення заборгованості від дати балансу;
• зв’язок з нормальним операційним циклом.

За цими ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Також дебіторську заборгованість доцільно класифікувати за реальним терміном погашення на термінову (не порушує своїх зобов’язань, так як крайній термін їх виконання не настав), прострочену (дебітор порушує взяті на себе зобов’язання) і відстрочену, що в обліку знаходить відображення на відповідних аналітичних рахунках [10].

Детальна класифікація дебіторської заборгованості наведена в таблиці 2.

Таблиця 2

Класифікація дебіторської заборгованості на підприємстві

Джерело: розроблено автором на основі [6]

Згідно з П(С)БО 10, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю [1]. Дебіторська заборгованість в облікових регістрах і звітності може оцінюватися за теперішньою та чистою реалізаційною вартістю:

1. Теперішня вартість – це дисконтована сума майбутніх платежів, яку очікується отримати для погашення заборгованості. Найчастіше така оцінка використовується орендодавцями для відображення платежів, пов’язаних з договорами фінансової оренди. За теперішньою вартістю оцінюється і довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки.

2. Чиста реалізаційна вартість.Даний  вид оцінки використовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу) [1].

Висока частка дебіторської заборгованості в активах підприємства, особливості її руху впливають на фінансовий стан, рівень платоспроможності й фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що визначає необхідність та значимість управління нею. Ефективне управління дебіторською заборгованістю спрямоване на оптимізацію загального розміру та забезпечення своєчасної її оплати.

Основні завдання управління дебіторською заборгованістю наведено на рис. 1.

Джерело: розроблено автором на основі джерела [8]

Управління дебіторською заборгованістю включає в себе визначення політики надання кредиту й інкасації для різних груп покупців і видів продукції; аналіз і ранжування покупців залежно від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати; контроль розрахунків із дебіторами по відстрочених та прострочених заборгованостях; визначення прийомів прискорення повернення боргів і зменшення безнадійних боргів [13].

Серед проблем, з якими стикається підприємство при управлінні та обліку дебіторської заборгованості є те, що не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців і ефективності комерційного кредитування; недостатній професіоналізм фінансових менеджерів; низька платоспроможність покупців; не регламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю; немає достовірної інформації про терміни погашення зобов’язань компаніями-дебіторами; відсутні дані про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості і часу її оборотності.

На підприємствах залишаються все ще невирішеним питання щодо вдосконалення аналітичного обліку дебіторської заборгованості. Його доцільно вести в розрізі кожного контрагента за кожним пред’явленим до сплати, але не сплаченим рахунком. Дебітор, в свою чергу, повинен забезпечувати отримання необхідної інформації для контролю дебіторської заборгованості.

Погоджуючись з думкою науковців Грицай О. І. та Станасюк Н. С., ми пропонуємо підприємствам спочатку відносити заборгованість до певної групи, а потім здійснювати аналітичний облік у розрізі конкретних дебіторів. Під час використання цієї схеми підприємство володітиме додатковою інформацією про наявність значних сум дебіторської заборгованості за кожним терміном розрахунків [12]. Запропонований аналіз стану поточної дебіторської заборгованості наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Аналіз поточної дебіторської заборгованості підприємства

Разом з тим, необхідно аналізувати прострочену дебіторську заборгованість, вчасно її виявляти для прийняття управлінських рішень. Всі виявлені факти простроченої заборгованості та порушення розрахункової дисципліни, а також вжиті заходи необхідно узагальнювати у спеціальній відомості, як наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

Відомість простроченої дебіторської заборгованості та порушення розрахункової дисципліни

Така таблиця дасть змогу вчасно виявляти та контролювати прострочену дебіторську заборгованість. Разом з тим, не менш важливою для удосконалення обліку дебіторської заборгованості є робота з дебіторами. Вище вказану інформацію можна згрупувати в план-графік роботи з дебіторами щодо інкасації заборгованості, яка базується на інвентаризації заборгованості, її ранжуванні за строками, забезпеченості та надійності повернення. План-графік з дебіторами щодо інкасації дебіторської заборгованості на підприємстві наведено у таблиці 5.

Таблиця 5

План-графік з дебіторами щодо інкасації дебіторської заборгованості на підприємстві

Джерело: розроблено на основі джерела [11]

Такий план-графік полегшить роботу бухгалтера, дозволить ефективно управляти дебіторською заборгованістю, вчасно виявляти прострочену заборгованість та швидко приймати рішення щодо дебіторів, які не вчасно розраховуються з підприємством.

Висновок. В сучасних умовах господарювання велика кількість підприємств та організацій знаходиться в скрутному становищі, маючи досить велику проблему неплатежів. Організація обліку та аналізу дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій з дебіторами, та потребує постійного вдосконалення. Для цього ми пропонуємо аналізувати поточну дебіторську заборгованість та вести аналітичний облік у розрізі конкретних дебіторів. Також слід складати відомість простроченої дебіторської заборгованості та порушення розрахункової дисципліни. На основі цієї інформації підприємству слід вести план-графік з дебіторами щодо інкасації дебіторської заборгованості.

Удосконалення організації обліку дебіторської заборгованості за допомогою таких методів надасть можливість вибору її оптимального розміру для кожного окремого підприємства, максимально уникати прострочення термінів її погашення, оптимізації контингенту покупців та замовників, ураховуючи їх платоспроможність, що, в свою чергу, вплине на зменшення обсягів сумнівних боргів, безнадійної заборгованості, а також сприятиме удосконаленню управлінського аспекту стосовно витрат та доходів підприємства.

Література.

1. Дебіторська заборгованість : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99 (дата звернення: 10.05.2020).
2. Фінансові інструменти : Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01(дата звернення: 10.05.2020).
3. Фінансові інструменти: визнання та оцінка. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_015 (дата звернення: 10.05.2020).
4. Черненко Л. В. Управління дебіторською заборгованістю в аграрних підприємствах : дис. … канд. екон. наук : 08.00.04 / Київ, 2007. 241 с.
5. Сурніна К. С. Удосконалення обліку дебіторської і кредиторської заборгованості промис-лових підприємств : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.06.04. Луганськ, 2002. 19 с.
6. Сопко В. В. Бухгалтерський облік : навч. посібник. 3-тє вид., перероб. і доп. К. : КНЕУ, 2000. 578 с.
7. Бутинець Ф. Ф. Органiзацiя бухгалтерського облiку : навч. посiбник для вузiв. Вид. 2-ге, доп. i перероб. Житомир : ПП «РУТА», 2001. 574с.
8. Лівошко Т.В., Кузьменко О.В. Підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства. URL: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_8_090.pdf (дата звернення: 10.05.2020).
9. Ценклер Н. І., Кватирка П. Б., Ценклер Н. І.  Вдосконалення класифікаційних ознак дебіторської заборгованості та їх значення в підвищенні контрольно-аналітичної функції обліку /– URL: http://www.nbu.ua/portal/statti/9.htm (дата звернення: 10.05.2020).
10. Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І., Чумаченко М.Г. Економічний аналіз : навч. посібн. Вид. 2-ге. перероб. і доп. К. : КНЕУ, 2003. 556 с.
11. Іванілов О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2007. № 1. С. 156–163.
12. Грицай О. І., Станасюк Н. С. Управління дебіторською заборгованістю підприємства в контексті її обліково-аналітичного забезпечення. – URL: http://economyandsociety.in.ua/journal/15_ukr/125.pdf (дата звернення: 10.05.2020).
13. Коблянська О.І. Фінансовий облік : навч. посіб. К.: Знання, 2004. 473 с.

Anastasia Khazaniuk,
student of economic faculty
direction 6.030509 “Accounting and audit”

Scientific supervisor: Yulia Kharchuk,
PhD in Economics, Associate Professor at the department of finance

ACCOUNTING OF FINANCIAL INVESTMENT OF THE ENTERPRISE UNDER NATIONAL AND INTERNATIONAL ACCOUNTING STANDARDS

The essence of financial investments of the enterprise is disclosed in the article, their classification is given. The problems of organization of accounting of investments and their harmonization with international accounting standards were investigated, recommendations were given on improving the organization of accounting of financial investments.

Key words: financial investments, financial asset, financial instruments, international accounting standards.

ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ЗГІДНО З НАЦІОНАЛЬНИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

У статті розкрито суть фінансових інвестицій підприємства, наведена їх класифікація. Досліджено проблеми організації обліку інвестицій та його гармонізація з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, надані рекомендації щодо вдосконалення організації обліку фінансових інвестицій.

Ключові слова: фінансові інвестиції, фінансовий актив, фінансові інструменти, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

УЧЕТ ФИНАНСОВЫХ ИНВЕСТИЦИЙ ПРЕДПРИЯТИЯ В СООТВЕТСТВИИ С НАЦИОНАЛЬНЫМ И МЕЖДУНАРОДНЫМ СТАНДАРТАМ БУХГАЛТЕРСКОГО УЧЕТА

В статье раскрыта суть финансовых инвестиций, приведенная их классификация. Исследованы проблемы организации учета инвестиций и его гармонизация с международными стандартами бухгалтерского учета, даны рекомендации по усовершенствованию организации учета финансовых инвестиций.

Ключевые слова: финансовые инвестиции, финансовый актив, финансовые инструменты, международные стандарты бухгалтерского учета.

Formulation of the problem. Today, investment is an integral part of an entity’s business, as it allows an investor to increase its profits. At the same time, the demand for additional financial resources and the need for investment leads to the instability of the financial market. The effective management of investments depends on the flourishing or decay of the business entity and the achievement of a high competitive position. Therefore, the assessment of financial investments and the harmonization of their accounting with international financial reporting standards becomes of increasing importance.

At the current stage of economic development, reporting in accordance with international accounting standards is one of the important steps that open up the possibility for Ukrainian business entities to attract foreign capital, requiring transparency of financial information about companies’ activities and reporting to investors. As long as a foreign investor will not be able to trace and understand through the financial statements how the capital represented by them is used, Ukraine will remain an area of ​​increased risk and, accordingly, lose to other countries in attracting financial resources from international markets.

Analysis of recent research and publications. The research of the essence, classification, estimation and accounting of financial investments is devoted to the scientific works of such domestic scientists as Bondar M., Golov S., Kryvorot O., Nebyltsova O., Orlova V., Suk P., Shmorgun N. and others. However, further research will require the development of proposals for the convergence of financial investment accounting with the requirements of international financial reporting standards.
The purpose and tasks of the study. The purpose of the study is to develop recommendations for the harmonization of accounting of financial investments of the enterprise with international financial reporting standards by generalizing theoretical and practical aspects of selected topics.

In order to achieve this goal, the following tasks should be performed: to define the purpose of the organization of accounting of financial investments; to reveal the essence of the concept of “financial investment”; consider their classification; to investigate the synthetic accounting of financial investments in an enterprise; to analyze the organization of accounting of financial investments according to national and international standards and to determine the possibilities of their harmonization.

Main material presentation. Under conditions of insufficient level of state support for business, destabilization of the national banking sector, and a decrease in the efficiency of domestic enterprises, there is a significant increase in the need for additional capital, the most optimal in terms of terms of attraction and value of which is the use of financial investment instruments, that is, the attraction or placement of investments in securities through their acquisition in the process of issue or circulation.
V. Sdrenyk, the purpose of accounting for financial investments at the enterprise considers the provision of objective assessment, timely registration and full display of operations related to financial investments in the accounting registers, generalization of information on such transactions in the reporting in order to provide information needs interested parties [5].

According to O. Levchenko, the purpose of accounting for financial investments is to ensure an objective assessment, timely registration and full display of operations related to financial investments in the accounting registers, the possibility of generalizing information on such transactions in the reporting in order to provide information needs stakeholders, as well as with the procedure for their internal audit and analysis in order to enable the growth of the efficiency of the investment activity of the enterprise [7].
The purpose of accounting financial investments is reduced to the following provisions:

• ensuring timely registration of accounting transactions related to financial investments and generalization of information about an object in the registers of financial and managerial accounting;
• determination of the application of measures for internal and external control to prevent the occurrence of distortions in the accounting information about financial investments;
• providing interested users with true, complete, prompt and understandable information on the flow of financial investments and their value;
• Continuous improvement and revision of the accounting traditions of the company in terms of accounting for financial investments to increase investment attractiveness and ensure profitability [4].

In the general sense, financial investment is the placement of free funds in securities in order to transform funds into highly liquid securities, save asset value, generate profits, establish control over the issuer, and so on.

The methodological principles for the formation of financial information about financial information disclosure in Ukraine and its disclosure in Ukraine’s financial statements are regulated by National Provision of Accounting Standard 1 “General requirements for financial reporting”, Provisions of Accounting Standard 12 “Financial investments”, Provisions of Accounting Standard 13 “Financial Instruments”, Provisions of Accounting Standard 19 “Association of Enterprises», Provisions of Accounting Standard 20 “Consolidated Financial Statements”, as well as the Instruction on the application of the Account of Accounts of Assets, Capital, Commitments and Business Operations of Enterprises and Organizations. However, accounting for financial investments is regulated by International Accounting Standard 39 Financial Instruments: Recognition and Measurement and International Accounting Standard 28 Investments in Associates.

According to Provisions of Accounting Standard 13, financial investments are assets held by the enterprise in order to increase profits (interest, dividends, etc.), increase in the cost of capital or other benefits to the investor [16].

However, there is no single approach to the interpretation of this concept. Therefore, there is a need to systematize the scientific views of the definition of “financial investment” (Table 1)

Table 1

Interpretation of the essence of the concept of «Financial investments of the enterprise»

Source: developed by the author on [1, 2, 3, 9, 11, 13, 18]

Thus, in our opinion, it is advisable to formulate such a definition of the category of “financial investment” as investing in financial assets of business entities, as well as the acquisition of a stake in another enterprise.

In accordance with International Accounting Standard 39 Financial Instruments: Recognition and Measurement, financial assets are:

• cash and cash equivalents;
• a contract that gives the right to receive cash or another financial asset from another enterprise;
• a contract that gives the right to exchange financial instruments with another enterprise on potentially favorable terms;
• equity instrument of another enterprise [15].

Financial instruments that are objects of financial investment are divided into:

• the main ones – shares, bonds of internal and external states, bonds of local loans, bonds of enterprises, bills of exchange, treasury obligations of the state, investment certificates;
• derivatives – forward (futures) contacts, options (variants); depositary receipts (certificates).

For the efficiency of accounting for financial investments, they need to be classified. The division of financial investments into subspecies is presented in fig. 1.

Fig. 1. Classification of financial investments in accounting

Source: developed by the author on the basis of [8]

When organizing the accounting of financial investments of enterprises, it is important to allocate them to Financial Investments initially evaluated and reflected in accounting at cost. The cost of a financial investment consists of the price of its acquisition, commission fees, duties, taxes, fees, compulsory payments and other costs directly related to the acquisition of financial investment [14].

To summarize information on financial investments, the following accounts are used:

• 14 «Long-term financial investments»:
• 141 «Investments to related parties by the method of accounting for participation in equity»;
• 142 «Other investments to related parties»;
• 143 «Investments to unrelated parties»;
• 35 «Current Financial Investments»:
• 351 «Equivalents of cash»;
• 352 «Other Current Financial Investments».

Analyzing domestic and international approaches to accounting for financial investments, one can conclude that there are some differences between them (Table 3), which consist of different regulation and financial reporting. Although Provisions of Accounting Standard is not primarily contrary to International Accounting Standard, since Provisions of Accounting Standard is developed taking into account international requirements for the procedure for compiling and submitting the financial statements set out in International Accounting Standard.

Table 2

Comparative characteristics of the accounting of financial investments in accordance with Provisions of Accounting Standard and International Accounting Standard

Source: developed by the author on the basis of [17].

The disclosure of information about financial investments in Ukraine’s financial statements in Ukraine is mainly theoretically informational (the list of enterprises, the size of their share in capital, the basis for determining the fair value of financial investments, etc.).

Comparing the accounting for financial investments for Provisions of Accounting Standard 12 and International Accounting Standard 28, one can conclude that there is a problem such as determining the initial value of financial investments, which are valued using the equity method. Such financial investments should be valued at cost.

Also, in Provisions of Accounting Standard 12 it is expedient to extend cases when the use of the equity method is impracticable as defined in International Accounting Standard 28. In such cases, it is necessary to include the following:

• the investor is a wholly-owned subsidiary, or is a subsidiary that is partly owned by another entity, and its other owners, including those not otherwise entitled to vote, were informed that the investor does not apply the equity method;
• long-term debt instruments or equity instruments of the investor are not sold or purchased on the open market;
• the investor has not registered and is not in the process of registering his financial statements with the securities commission or other regulatory organization in order to issue any class of instruments to the open market [6].

The accounting standards for investment operations are international and unified. However, when implementing International Accounting Standard and Provisions of Accounting Standard, it is important to take into account the important fact that the interpretation of international standards is very different in different countries. The reasons for this are the differences in the political and economic environment in which business is conducted, different accounting practices, and the fact that investment activities are carried out under uncertainty. At the same time, the problems of lack of or inconsistency of the regulatory and legal framework are profound; the absence of an active market for a significant number of financial instruments; the harmonization of the fiscal policy of the state of tax reporting and accounting, which is based on Provisions of Accounting Standard. In domestic practice, the construction or acquisition of non-current assets for own needs of the enterprise is considered capital investment, and investments in other entities – financial. Consequently, this is one of the most important features that distinguishes national accounting standards from international investment, which should be evaluated positively [10].

Conclusions. Thus, the deepening of Ukraine’s entry into the world economic space necessitates the harmonization of national accounting standards in accordance with international standards. This is due to the improvement of the accounting system, one of the determining elements of which is the accounting of financial investments.

Today, there are some differences between national and international requirements for determining the nature, valuation, and correctness of accounting for financial investments, therefore, there is a need for approximation of the regulatory framework of Ukrainian accounting to international law. The suggestions indicated in the study will allow Ukrainian enterprises to increase the trust of foreign investors by increasing the transparency and reliability of financial reporting.

Literature:

1. Blank I. A. Financial Management: [manual] / I. A. Blank. – K .: Elga, Nika-Center, 2007. – 653 p.

2. Denisenko M. Fundamentals of investment activity: [Text]. M. Denysenko. – K .: Alerta, 2003. – 338 p.

3. Duka A. The theory and practice of investment activity. Investing: [manual] / A. P. Duca. – [Text]. – K.: Karavela, 2008. – 432 pp.

4. Dutova NV, Shcherbina A.O. Organization of accounting of financial investments at the enterprise. Economics and Society. 2018. No. 16.

5. Zdrinik V., Rafalskaya N. Accounting for operations with financial investments: issues of accounting policy. Scientific journal «Problems of the theory and methodology of accounting, control and analysis». 2012. No. 3. P. 183 – 189.

6. Investments in associates: International Accounting Standard 28 – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_046

7. Levchenko O. P. Organization of accounting of financial investments. Collection of scientific works of the Tavria State Agrotechnological University (economic sciences). 2013. No. 4 (24). Pp. 163 – 167.

8. Leonova, Y. Financial investments as an object of accounting of enterprises: the essence and classification / Julia Aleksandrovna Leonova, Alla Valentinivna Makhota // Economic analysis: Sb. sciences Works / Ternopil National Economic University -Ternopil: Publishing and Printing Center of Ternopil National Economic University «Economic Thought», 2014. -Tom 15. – № 2. -С. 154-161.

9. Mayorova T. V. Investment activity: [Text]. / T. V. Mayorova. – K .: TSUL, 2003. – 375 p.

10. Makarenko A. Accounting for financial investments in accordance with international financial reporting standards / A. Makarenko, S. Lazarenko – URL: http://old.bumib.edu.ua/sites/default/files/visnyk/31-2- 14-2011.pdf.

11. Peresada A. Fundamentals of investment activity. – K .: “Libra Publishing House”, 1996. – 344 p.

12. Plan of accounting of assets, capital, liabilities and business transactions of enterprises and organizations – URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11

13. Tax Code of Ukraine – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

14. Financial investments: Provisions of Accounting Standard 12 – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0284-00

15. Financial Instruments: Recognition and Measurement: International Accounting Standard 39 – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/929_015

16. Financial Instruments: Provisions of Accounting Standard 13 – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01

17. Shepelyuk V. National and international standards for accounting for financial investments: differences, shortcomings, ways of harmonization – Eastern Europe, 2017. – №2 (07)

18. Shmorgun N. Financial analysis: [manual] / N. Shmorgun, I. Golovko. – K.: CNL, 2006 – 528 p.

Anastasia Khazaniuk,
student of economic faculty
direction 6.030509 “Accounting and Audit”

Scientific supervisor: Yulia Kharchuk,
PhD in Economics, Associate Professor at the Department of Finanse,docent,
National University of Ostroh Academy

FEATURES OF ORGANIZATION AND WAYS OF IMPROVING ENTERPRISE ACCOUNTING OF MANUFACTURING RESERVES

This article reviews the essence of production stocks, the principles of accounting organization at an enterprise, the problems of inventory accounting and ways of its improvement.

Key words: production stocks, inventory accounting, inventory estimation, stocktaking.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У статті розглянуто суть виробничих запасів, досліджено засади організації їх обліку на підприємстві, наведено проблемні аспекти обліку виробничих запасів та запропоновано шляхи його вдосконалення.

Ключові слова: виробничі запаси, облік виробничих запасів, оцінка запасів, інвентаризація запасів.

ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ И ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ УЧЕТА ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ЗАПАСОВ НА ПРЕДПРИЯТИИ

В статье рассмотрены суть производственных запасов, исследованы принципы организации их учета на предприятии, приведены проблемные аспекты учета производственных запасов и предложены пути его усовершенствования.

Ключевые слова: производственные запасы, учет производственных запасов, оценка запасов, инвентаризация запасов.

Problem formulation. Production stocks play an important role in the functionality of any enterprise. In their absence, it is impossible to imagine continuous production activity. They ensure constancy, continuity and rhythmic activity of the enterprise, guarantee its economic security, however, when it comes to large industrial enterprises, they require significant investments, therefore the accuracy of the determination of the company’s profit, its financial status, market competitiveness and work efficiency depends on the correct organization of their accounting and analysis in general. Therefore, any enterprise in a competitive market environment must keep records of inventory and provide relevant and reliable information to the managers of all units to improve the productivity of the enterprise.

Analysis of the latest research and publications. The research of the peculiarities of inventory accounting was lead by the following scientists: Astakh M., Voskalo N., Kovtun I., Kuzminsky O., Malyshev I., Palyy V., Tkachenko M., Chornaya M. and others. Despite the significant development in the field of inventory accounting the problems of inventory accounting and the ways of its improvement do not receive the needed attention, therefore, there is a need for further study.

Goals and tasks. The goal of the study is developing recommendations for improving inventory accounting by generalizing theoretical and evaluating practical aspects of selected topics.

To achieve this goal, the following tasks must be completed: uncover the essence of the concept of production stocks; take a look at their classification; investigate the process of stock evaluation at an enterprise; uncover the peculiarities of initial and synthetic inventory accounting; study the problematic aspects of inventory accounting; offer ways of improving enterprise inventory accounting.

Main material presentation. In a competitive market environment, any and all businesses should strive to improve the competitiveness of its products, improve the work efficiency of the company, backbone of which are new technologies and effective accounting management. Proper organization and record keeping of inventories plays a big role in the completion of these tasks, which allow accounting of and control over its preservation and rational exploitation. Equally important is the efficient and rational use of production stocks which in itself can have over influence profits.

Inventory accounting is one of the main objects of accounting, since the cost of inventories affect the price of the finished product and the profitability of production.

The methodological basis for inventory accounting is regulated by the Provisions of Accounting Standard 9 “Stocks”, according to which stocks are recognized as assets if:

• Stocks are kept for further sale (redistribution, transfer);
• Stocks are in the process of production with intent of selling the produce further down the road;
• Stocks are kept for consumption during production, service provision, as well as management of an enterprise or institution [5].

Any economic benefit embodied in the asset may be profitable for the enterprise. However, not all things material may be recognized as assets and be accounted for in inventories. Such as: things acquired for charitable purposes, and things acquired to meet the personal needs of employees.

Purchased (or otherwise obtained) or produced reserves are credited to the balance of the enterprise at its initial cost.

The main purpose of production stocks is to ensure the continuity of the production process. In order to ensure the best output at the lowest cost, it is necessary to maintain sufficient, but not excessive level of production stocks, as excess reserves lead to negative outcomes.The classification of stocks in accordance with Provisions of Accounting Standard 9 (fig. 1).

Fig. 1. Classification of enterprise inventory

Source: made by the author on the basis of [1].

Stock evaluation plays an important role in the formation of enterprise accounting policies. For its proper evaluation, subjects may use a system of continuous or periodic accounting for inventory display purposes, specifying this procedure in an order for accounting policies.

According to Provisions of Accounting Standard 9, stock evaluation at an enterprise may be carried out at the time of receipt, withdrawal and on the date of storaging [5].

The evaluation of inventories at receipt is characterized by the fact that the produced or the received reserves are deposited to the balance at their original cost, which includes the amount of actual costs for their manufacture or purchase.

The estimation of stock withdrawal is characterized by the fact that materials arrive at the enterprise at contractual prices during the reporting period, but at the end of the reporting period arises a task of evaluating the spent inventories [5]. Inventory withdrawal according to Provisions of Accounting Standard 9 is carried out in different ways:

• by the method of the identified cost of the corresponding unit of inventories;
• by method of average cost;
• by method of standard cost;
• by selling price method.

Stock evaluation on the balance date, is carried out at the lowest estimate: the initial cost or the pure realizable, which is used when stocks are outdated or deteriorated and is determined by each unit of production by ways of deducting from the future expected selling price, the expected costs of completion of production or from sales [5].

Documentation of inventories is a complicated process, since the structure of the workflow must be such as to ensure the timely receipt of the necessary information. The continuous document registration of data on all transactions is an important means of control over the objects of economic activity, and, in particular, the correct and rational use of the stocks of the enterprise.

Primary documents used to account for enterprise inventories are divided into:

• documents on the receipt and publication of inventories: the consignment invoice (form No. 1-TN), the account invoice (form No. 63), the income order (form No. M-4), the material receipt act (form No. M-7 );
• documents from the warehouse and internal transfer of stocks: a warehouse accounting of materials card (form No. M-12), a record of inventory remnants in the warehouse (form No. M-14), material report (form No. M-19), etc;
• documents on the issue (write-off) of raw materials, production materials and management needs: limit-collecting certificate (form No. M-8, M-9), act-requirement for replacement (additional leave) of materials (form No. M-10), invoice requirement for leave (internal transfer) of materials (form No. M-11) [4].

To summarize the information on production stocks, account 20 “Industrial stocks” is used, which records stocks of materials and raw materials (including in transit and in  processing), construction materials, spare parts, agricultural materials, fuel, containers and packaging materials, waste of the main production [6]. This account has nine sub-accounts (fig. 2).

Fig. 2. Structure of account 20 «Production stocks»

Source: made by the author on the basis of [10]

Inventory is a list, transfer, weighing, remeasurements of inventory located in places of storage, and a comparison of the availability of accounting data. It is also used to identify actual costs of production and services if other ways of obtaining data on the cost of material resources can not be used.

Maintaining inventory records has drawbacks. Here are some of them:

• the complexity of determining the fair value of stocks, which lies in the use of barter exchange by enterprises;
• low level of efficiency of information management of industrial stocks;
• Inadequate control and operational regulation of stockpiling processes;
• Limited control over the use of inventories [7].

At enterprises there is still an unresolved issue on the improvement of documentation of operational and analytical accounting of inventories, and especially the problem of automating their accounting [11].

An important direction in improving the organization of operational and warehouse inventory accounting is the rationalization of document forms, document circulation in general and the entire system of registration, registration and processing of documents.

The write-off of inventory costs for production, assessment of work in progress and the reporting depends on a well-organized documentation of economic assets. The structure of the document flow should be such as to ensure the timely receipt of the necessary information for accounting, control, and operational management of material stock movement. Stocks entering the enterprise are accepted by quantity and quality [12].

For a rational construction of the accounting system at an enterprise, it is necessary to determine the purpose of accounting in the management of the release of inventory.

The use of traditional methods for assessing the outflow of inventory in the accounting system does not fully provide the management of the enterprise with the necessary information in the system of optimizing pricing for their own products, works and services, and determining the break-even point. Therefore, here are some methods for assessing the outflow of inventories:

• the lowest cost of inventory (cheapest – in – first – out), the estimate of the outflow on which is based the assumption that from the beginning the best-selling stocks are first released into production;
• the highest cost of inventory (expensive – in – first – out) the estimation of stock outflow using this method is based on the assumption that at first the most expensive stocks are released, which are the first in line for production.

However, the high complexity and lack of competition on most Ukrainian markets greatly complicates the application of these methods in practice [3].

Analytical inventory accounting requires constant monitoring and improvement, therefore, it will be expedient to introduce second-order subaccounts for its improvement 20 «Production stocks» (fig. 3).

Fig. 3. Account structure model 20 «Production stocks»

Source: made by the author on the basis of [13].

Thus, the detailing of individual sub-accounts 20 of the “Production stocks” will make it possible to simplify the obtaining of accounting information on their effective use in the production process.

Conclusions. Analyzing the above, it can be concluded that in order to improve the organization of inventory accounting of enterprises, special attention should be paid to their analytical accounting. It is necessary to add analytical accounts to some subaccounts of the account 20 “Production stocks”, which will make it possible to simplify the work of the accountant and effectively use the stocks in production.

It is also necessary to review the assessment of inventory at the enterprise and use such evaluation methods as the least cost of inventories (cheapest – in – first – out) and the highest cost of inventory (expensive – in – first – out), which will provide the management of the enterprise with necessary information in the system optimization pricing of their products, works and services, and optimize the determination of the breakeven point .

Such methods of improving the inventory accounting will increase the efficiency of the use of industrial inventory of an enterprise, which in turn will ensure the accuracy of its profit determination, stable financial condition, market competitiveness and overall performance.

Literature

1. Bondarenko N. M. Essence and classification of inventory at the enterprise / Н.М. Bondarenko, AM Yaresko // Bulletin of the Chernihiv State Technological University. Series: Economic Sciences. – 2014. – No. 4. – P. 273-281.
2. Burdiug N. The role of document circulation in creating an effective inventory accounting system / N. Burdiug – URL – http://www.nbuv.gov.ua
3. Vasiliuk M.M. Organization of accounting: Teaching manual for students of higher educational institutions / [Vasiliuk M.M. etc.]; State Pedagogical University “Precarpathion National University named after Vasyl Stefanyk”. – Ivano-Frankivsk: State Pedagogical University “Precarpathion National University named after Vasyl Stefanyk”, 2013 – 329 p.
4. Volkova I. A. Financial accounting – 1. – K.: Center for Educational Literature, 2008. – 228 p.
5. Inventories: Regulation (standard) of accounting 9. – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99
6. Instruction on application of the Account of the accounts of assets, capital, liabilities and business operations of enterprises and organizations – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99/page
7. Kniaziuk I. Actual problems of inventory accounting at Ukrainian enterprises / I. Kniaziuk // Improvement of accounting and analysis in the management system of the enterprise. – 2015. – No. 2. -WITH. 63-65.
8. Methodological recommendations on inventory accounting, approved by the order of the Ministry of Finance of Ukraine dated January 10, 2007 No. 2, as amended on December 30, 2013 № 1192 – URL: http://www.minfin.gov.ua/control/ uk / publish / article_id = 293629 & cat_id = 293536
9. Moroziuk N.S. Comparative Concepts of Reserves Determination in the Countries of the World Commonwealth / N.S. Morozyuk, O.P. Diachenko // Collection of scientific works of the Taurian state agrotechnological university (economic sciences). – 2014 – No. 4 (28). – P. 271-275.
10. Plan of accounting of assets, capital, liabilities and business transactions of enterprises and organizations – URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1557-11
11. Sopko V.V. Accounting in the management of the enterprise: teaching. manual / VV Sopko. -K., 2006. -526 p.
12. Chabaniuk O. A. Organization of document circulation as a means of improving the records of the availability and movement of production stocks [Text] / O. A. Chabaniuk // Finance, Accounting and Audit: a collection of scientific works. -K .: KNEU-2011. -Vip 18C 386-390.
13. Shchukina S.G., Burova T. A. Ways to improve the financial accounting of inventory at enterprises – Accounting, analysis and audit. – vip.12 – 2016.

Хазанюк Анастасія Михайлівна,

студентка економічного факультету

Національного університету «Острозька академія»

Науковий керівник: Харчук Юлія Юріївна,

кандидат економічних наук,

доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПІДРЯДНИКАМИ

У статті уточнено роль обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками як інструмента покращення фінансового стану підприємства. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, наведено пропозиції вчених щодо даного питання.

Ключові слова: постачальники і підрядники, розрахункові операції, зобов’язання, кредиторська заборгованість, договір, бухгалтерський облік.

УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ УЧЕТА РАСЧЕТОВ ПРЕДПРИЯТИЯ С ПОСТАВЩИКАМИ И ПОДРЯДЧИКАМИ

В статье уточнено роль учета расчетов предприятия с поставщиками и подрядчиками как инструмента улучшения финансового состояния предприятия. Разработаны рекомендации по совершенствованию учета расчетов с поставщиками и подрядчиками, приведены предложения ученых по данному вопросу.

Ключевые слова: поставщики и подрядчики, расчетные операции, обязательства, кредиторская задолженность, договор, бухгалтерский учет.

IMPROVEMENT OF ACCOUNTING PAYMENTS OF THE ENTERPRISE WITH SUPPLIERS AND CONTRACTORS

The article clarifies the role of payments of the enterprise with suppliers and contractors as an instrument for improving the financial condition of the enterprise. Recommendations for improving accounting of payments with suppliers and contractors are developed, suggestions of scientists on this issue are given.

Keywords: suppliers and contractors, settlement operations, liabilities, accounts payable, contract, accounting.

Постановка проблеми. В процесі господарської діяльності кожне підприємство здійснює розрахункові операції з контрагентами. Суб’єкти підприємницької діяльності проводять безготівкові та готівкові розрахунки, так і розрахунки з використанням векселів, а також товарообмінні операції. Від постачальників та підрядників підприємства отримують запаси, товари, послуги, то розрахунки з ними становлять основну частку всіх розрахункових операцій. У зв’язку з цим, щоб уникнути порушень та зловживань під час здійснення розрахункових операцій, потрібно проводити постійний контроль за їх проведенням та відображенням у бухгалтерському обліку, а також постійно вдосконалювати цей процес.

В сучасних умовах ефективно організований облік розрахунків з постачальниками і підрядниками здійснюють неабиякий вплив на фінансовий стан підприємства. Адже, при розрахунках з контрагентами виникає дебіторська або кредиторська заборгованість, яку потрібно чітко контролювати та постійно вдосконалювати її облік, для запобігання прострочення термінів платежу та зведення заборгованості до стану безнадійності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню особливостей обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками присвячено роботи таких вчених, як П.С. Безрукіх, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, О.М.Головащенко, В.М. Костюченко, Т.Н. Малькова, Н.М. Малюга, М.Ю.Медведєв, В.В. Нарєжний, С.А. Ніколаєва, В.Ф. Палій, М.С. Пушкар, Я.В. Соколов, В.О.Шевчук та інших. В працях цих дослідників розкрито сутність поточних зобов’язань, організацію обліку, а також їх вплив на фінансовий стан підприємства.

Проте і надалі залишаються питання, що потребують подальшого дослідження: визначення змісту зобов’язань перед постачальниками та підрядниками, прозорість їх відображення в звітності, облік розрахунків з використанням векселів, організація бухгалтерського обліку розрахунків в умовах автоматизації тощо. Адже, багато теоретичних положень, які стосуються трактування сутності розрахунків з постачальниками і підрядниками, заборгованості та зобов’язань перед ними, їх методика обліку потребують вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками шляхом узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Виклад основного матеріалу. Для забезпечення прибуткового функціонування підприємства необхідно мати правдиву інформацію про його фінансовий стан, зокрема про кредиторську заборгованість. Кредиторська заборгованість як тимчасово залучені суб’єктом господарювання у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі, виражають вартісну оцінку фінансових зобов’язань підприємства перед різними суб’єктами економічних відносин. Обсяг кредиторської заборгованості підприємства значною мірою залежить від якості та ефективності обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, тобто вона є зобов’язаннями підприємства у розрахунках з постачальниками і підрядниками.

При здійсненні своєї господарської діяльності підприємства вступають в різні розрахункові відносини. Існує чимало суб’єктів господарювання, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов’язанням за розрахунками з постачальниками і підрядниками – взаємним розрахункам підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Вони є переважними, й саме від безперебійності та контрольованості організації цих розрахунків залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність і ліквідність.

Співпраця з контрагентами є невід’ємною частиною функціонування будь-якого суб’єкта господарювання. Ними є всі особи, які укладають з підприємством договір про співпрацю. До них можуть відноситися підрядники, постачальники товарів та послуг, покупці, працівники підприємства тощо (рис. 1.)

Джерело: побудовано автором на основі [1]

Ведення обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками, його правові засади регламентуються П(С)БО 11 «Зобов’язання» [6].  Згідно нього, в Балансі поточні зобов’язання відображаються за сумою погашення в розділі «Поточні зобов’язання», де зазначається фактично сплачена суб’єктом господарювання сума погашення. У Звіті про рух грошових коштів інформація про розрахунки з постачальниками і підрядниками наводиться у наступних рядках:

• Рядок 090 «Витрачання на оплату товарів (робіт, послуг)»;
• Рядок 3100 «Витрачання на оплату товарів (робіт, послуг)»;
• Рядок 3560 «Збільшення (зменшення) поточних зобов’язань».

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства з постачальниками і підрядниками використовується рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», який призначений для обліку отриманих виробничих запасів, товарів, робіт та послуг, які регулярно надаються за умовою укладеного договору. Цей рахунок має три субрахунки (рис. 2).

Джерело: побудовано автором на основі [5]

Наведемо основні бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (табл. 1).

Таблиця 1

Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків підприємства з постачальниками та підрядниками

Джерело: розроблено автором на основі [5]

Недосконалість обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками може стати причиною виникнення значного обсягу кредиторської заборгованості, яка, в свою чергу, приведе до погіршення фінансового стану підприємства. Причиною цього може бути як недосконалість ведення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, так і недбалість і шахрайство працівників підприємства. Неефективне та неправильне ведення розрахунків з контрагентами та виникнення кредиторської заборгованості призводить до порушення ліквідності суб’єкта господарювання: чим вищий рівень поточної кредиторської заборгованості, тим нижчий рівень ліквідності.

Погоджуючись з думкою Г. В. Власюк [2], ми пропонуємо для вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками в робочому плані рахунків підприємства використовувати позабалансові рахунки, а саме рахунок 10 «Кредиторська заборгованість» та його субрахунки (рис. 3).

Джерело: побудовано автором на основі [2]

За  допомогою  цих  субрахунків  полегшується  робота  бухгалтерів,  не потрібно аналізувати кожний договір та вибирати кредиторську заборгованість на рахунку. Така заборгованість буде зберігатися на позабалансових рахунках за кожним договором окремо. Такі рахунки допоможуть стежити за кредиторською заборгованістю, контролювати терміни її сплати.

Також для покращення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками доцільнішим буде введення субрахунків другого порядку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» (рис. 4).

Джерело: побудовано автором на основі [3]

Заборгованість за надані послуги підрядників слід відображати на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Розрахунки з постачальниками та підрядниками при журнальній формі обліку ведуться у журналі 3. Він не містить аналітичної інформації про стан таких розрахунків, тому основну увагу слід приділяти відомості 3.3 [3]. Таким чином, врахувавши думку вчених Я. М. Демченко та В. М. Прохорової, для підвищення управління та контролю за здійсненням обліку зобов’язань підприємства можна використовувати аналітичну таблицю обліку кредиторської заборгованості перед постачальниками і підрядниками (табл. 2).

Таблиця 2

Аналітична таблиця контролю та управління кредиторською заборгованістю підприємства перед постачальниками і підрядниками

Джерело: розроблено автором на основі [3]

Є. В. Калюга та І. М. Ревизюк [7] метою удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками вважають ведення Реєстру документів підприємства до сплати постачальникам, який відображає інформацію за кожним постачальником про те, за що платить підприємство та які терміни оплати (табл. 3).

Таблиця 3

Реєстр документів підприємства до сплати постачальникам

Джерело: розроблено на основі [7]

Основною перевагою цього документа є те, що він відображає залишки на кінець дня за кожним конкретним рахунком постачальника на кінець дня та місяця. Також цей документ дозволяє підприємству контролювати кредиторську заборгованість в розрізі кожного постачальника та уникати її прострочення та переходу в стан безнадійної.

Висновки. Таким чином, підсумовуючи вище сказане, для покращення обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками, на нашу думку, особливу увагу доцільно звернути на такі аспекти:

• використовувати субрахунки позабалансового рахунку 10 «Кредиторська заборгованість», які дозволять контролювати кредиторську заборгованість за конкретним договором, термін сплати якої ще не настав та прострочену заборгованість з вітчизняними та іноземними кредиторами, не допускати прострочення чи порушення термінів її сплати, тим самим покращуючи ліквідність та платоспроможність підприємства;
• вести обліку із застосуванням субрахунків другого порядку рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», які відображатимуть заборгованість, термін виплати якої ще не настав, відстрочену та прострочену заборгованість та дозволять контролювати та не допускати її прострочення, що буде позитивно впливати на фінансовий стан підприємства;
• для підвищення контролю за обліком зобов’язань на підприємстві слід використовувати аналітичну таблицю, яка дасть змогу контролювати кредиторську заборгованість за кожним постачальником і підрядником та терміни її погашення чи прострочення;
• для обліку залишків на рахунках постачальників слід вести Реєстру документів підприємства до сплати постачальникам, який сприятиме зростанню ефективності облікової роботи.

Вказані пропозиції сприятимуть вдосконаленню обліку підприємства з постачальниками і підрядниками та дозволять контролювати кредиторську заборгованість в цілому, попереджаючи порушення  термінів її сплати.

Література:

1. Авременко І.О. Удосконалення обліку, аналізу і аудиту розрахунків із постачальниками та підрядниками / І.О. Авременко // Финансовые рынки и ценные бумаги. – 2009. – № 19. – С. 29-33.
2. Власюк Г. В. Шляхи вдосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками /  Г. В. Власюк // Держава та регіони / Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – №5. – С. 40–44.
3. Демченко Я.М. Шляхи вдосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками / Я.М. Демченко, В.М. Прохорова // Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. Сер.: Бухгалтерський облік, контроль і аналіз. – 2014. – № 1. – С. 96-108.
4. Матюха В.І. Актуальні проблеми обліку розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками / В.І. Матюха, Г.В. Мисака // Молодий вчений. – 2018. – № 1(53). – С. 930-932.
5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій № 291 от 30.11.99 р., із змінами та доповненнями.
6. Зобов’язання: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. URL: http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr.
7. Ревизюк І.М. Удосконалення обліку розрахунків з постачальниками / І.М. Ревизюк, Є.В. Калюга // Економічні науки. – 2013. – № 10 (4). – С. 185-190