Науковий керівник:
Мамонтова Наталія Анатоліївна,
д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів, обліку і аудиту

Анотація. У статті відображено проблемні аспекти обліку розрахунків із заробітної плати та розкрито можливі шляхи для покращення цього процесу у ході діяльності установ державного сектору.

Ключові слова: облік заробітної плати, вдосконалення розрахунків із заробітної плати, мінімальна заробітна плата, управлінський облік, автоматизація обліку, міжнародний досвід.

Annotation. In the article reflects the problematic aspects of salary accounting and reveals possible ways to improve this process during the activities of public sector institutions.

Key words: payroll accounting, improvement of payroll accounting, minimum wage, management accounting, automation of accounting, international experience.

Постановка проблеми. В наш час, доволі актуальною є проблематика ведення бухгалтерського обліку оплати праці, тому багато практиків та науковців розглядають можливі напрями для вдосконалення цього процесу. В той же час, обговорюються питання стимулювання праці, зменшення податкового тягаря, оптимізації витрат на оплату праці, формування та подання звітності по заробітній платі, адже все це є передумовою економічного розвитку країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливі дослідження процесу покращення обліку заробітної плати в бюджетних установах здійснювали такі науковці: Дорошенко О. О., Романова О. В., Лень В. С., Тумановська О. В., Гамова О. В., Лучко М. Р.,  Хапіліна К. О. та ін. Проте багато питань залишаються досі не вирішеними.

Мета і завдання дослідження: розглянути основні проблеми, що виникають під час розрахунків із заробітної плати, запропонувати напрями поліпшення процесу обліку заробітної плати в установах державного сектору.

Виклад основного матеріалу. Для України характерна значна диференціація заробітних плат різних соціальних груп. У бюджетній сфері ситуація є досить невтішною. Заробітна плата вже не виступає стимулюючим фактором, від цього страждає вся концепція мотивувальної політики установи. В установах державного сектору економіки, виокремлюють такі основні недоліки оплати праці:

– низькі посадові оклади;

– незначна диференціація заробітної плати на міжпосадовому рівні;

– неналежна система виміру праці провідних фахівців.

Економічна ситуація у країні не дозволяє суттєво зрушити існуючий порядок. Заробітна плата працівників бюджетної сфери значно відстає від рівня оплати праці позабюджетної сфери діяльності. Це знаходить своє відображення у зниженні привабливості та престижу професій викладача, медика, державного службовця, вчителя, працівника культурно-мистецького закладу тощо, і призводить до скорочення кадрів та їх відтік в інші, більш-оплачувані, сфери діяльності.

Організація оплати праці працівників бюджетної сфери базується на використанні Єдиної тарифної сітки. Остання, в свою чергу, формується під впливом законодавчо встановлених соціальних гарантій: прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати. У цьому і проблема, адже більшість посадових окладів працівників установ державного сектору економіки залишаються на рівні мінімальної заробітної плати.

Стає зрозумілим, що найбільшою проблемою працівників бюджетної сфери у системі соціально-економічних відносин є суттєва різниця між дорого-вартісним життям та низькою заробітною платою. Для України, на теперішній час, не є дивною ситуація, коли зайняте населення, в тому числі працівники з високою кваліфікацією та хорошими професійними здібностями, відносяться до числа бідних осіб, лише через низький рівень доходів, який вони отримують за результатами своєї праці. Інакше кажучи, людина, яка має робоче місце та отримує дохід, неспроможна забезпечити достатній рівень життя за кошти, які отримує від держави.

Врегулювати цю ситуацію допоможе виважена політика у сфері державних соціальних гарантій – встановлених законами мінімальних розмірів оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальних допомог, розмірів інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму [1, ст.1].

Для результативної роботи, по вищезгаданим проблемам, установи бюджетної сфери повинні звернутись до можливості використання управлінського обліку. Управлінський облік – це процес прийняття необхідних стратегічних рішень на основі вивчення сукупності даних про діяльність установи.

Отже, управлінський облік має на меті отримання оперативної, достовірної, своєчасної, повної та прогнозованої інформації для результативного функціонування установи.

Однією із найбільш важливих інформаційних служб, що забезпечує систему управління інформацією на сучасному етапі є бухгалтерія, яка формує інформацію про фактичну наявність, використання майна і ресурсів організації, про господарські процеси і результати діяльності, про позикові кошти, розрахунки, претензії й ін. [2, с. 50].

Сфера управлінського обліку поширюється не лише на пошук необхідної інформації, але й на створення системи взаємозв’язку між функціональними складовими бюджетних установ. Саме управлінський облік обслуговує процеси планування, організації та контролю за діяльністю суб’єкта. В цьому контексті, важливим є залежність управлінського та фінансового обліку. Адже, проаналізувавши це питання, можна говорити, що фінансовий облік є підґрунтям, основою для здійснення управлінських рішень.

Отже, використовуючи управлінський облік, керівники чи працівники бюджетних установ, дослідивши бухгалтерські дані щодо оплати праці, можуть вносити коригування в існуючу систему виплати заробітної плати. Наприклад, розробити та ввести в дію новий порядок виплати працівникам доплат та надбавок відповідно до особливостей діяльності установи. Або ж видозмінити умови преміювання тощо.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах має декілька особливостей:

– організований на основі бюджетної класифікації статей;

– систематично контролюється державними органами у сфері діяльності таких установ;

– виконання бюджету відбувається під контролем Державної Казначейської служби;

– відмінність у плані рахунків, звітності та документації, що використовуються комерційними підприємствами;

– контроль за всіма прибутковими та видатковими операціями;

– специфічний характер надходжень та видатків установ.

Більшість установ у системі бухгалтерського обліку користується такими програмами, як Word та Excel, за їх допомоги можна виконувати аналітичні процедури, відображати господарські операції, здійснювати планування, проте ці дії виконуються поодинці і непоєднані однією системою. Дані програми цілком підходять для здійснення певної сукупності робіт, але задля підвищення ефективності управління та контролю варто звернутись до автоматизованих комп’ютерних систем.

Перевагами сучасних технологій з автоматизації бухгалтерського обліку суб’єктів державного сектору є:

– аналіз та збереження великих масивів бухгалтерської інформації;

– безпомилкове виконання арифметичних процедур;

– можливість створення сукупності вибіркових даних з певними ознаками із великого обсягу інформації за короткий період часу;

– підвищення якості обробки облікової інформації;

– зменшення кількості ручної праці;

– узагальнення та структурування показників;

– автоматичне заповнення форм звітності та інших бланків;

– скорочення ймовірності наявності помилок в бухгалтерських даних;

– можливість оперативного усунення наявних викривлень.

Під час вибору програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку бюджетна установа повинна чітко оцінювати власні потреби та організовано проводити аналіз програмних продуктів, що планує використовувати.  Слід звертати увагу на:

– технічні характеристики – швидкість обробки інформації та вирішення поставлених завдань, можливість редагування типових форм, форм звітності відповідно до змін законодавчої бази, забезпечення обміну інформацією між структурними підрозділами й захисту інформації, можливість переходу до нової версії програми із забезпеченням цілісної інтеграції даних [3];

– комерційні характеристики – прийнятна ціна програмного засобу, наявність документації та після реалізаційної технічної підтримки (супровід програмного забезпечення), проведення навчання персоналу, надання консультаційних послуг [3];

– ергономічні характеристики – зручність роботи користувача з програмою (інтерфейс програми), реалізація можливості одночасної роботи із кількома документами тощо [3].

Застосування ПЗ допоможе вирішити такі завдання:

– складання первинних документів;

– ведення обліку бюджетних асигнувань;

– облік матеріальних цінностей, запасів з використанням будь-якого з відомих методів їхньої оцінки;

– облік готівкових та безготівкових розрахунків;

– облік дебіторської та кредиторської заборгованості;

– формування меморіальних ордерів та Журналу Головної;

– складання всіх форм звітності;

– ведення кадрового обліку;

– розрахунок заробітної плати;

– арифметичне визначення суми податків та зборів;

– обчислення розміру нарахувань на заробітну плату, зокрема ЄСВ;

– формування звітів з праці.

Автоматизація облікових процесів в установах державного сектору дає можливість не лише прискорити обробку даних та підвищити достовірність інформації, а й скоротити витрати часу та кошти на виконання цих робіт. Управлінська група отримує можливість використання повної, правдивої та точної інформації про стан та діяльність установи. За допомогою використання програмного забезпечення створюється шанс розширення обсягу даних для здійснення глибшого та конструктивнішого аналізу. Всі ці фактори впливають на рішення керівників бюджетних установ, відповідно, рівень оплати праці і подальший розвиток таких організацій.

Низький рівень оплати праці в Україні став передумовою виникнення прихованого безробіття, тіньових заробітних плат та вплинув на рівень зайнятості в цілому. Водночас, це спричинило хвилю змін на споживчих ринках, адже підвищився попит на недорого-вартісні і, відповідно, неякісні товари і послуги, а товари довготривалого вжитку перестали користуватись популярністю. Звідси, падіння обсягів виробництва, скорочення штатних одиниць в окремих галузях економіки та неспроможність керівників підприємств здійснити технологічне переоснащення виробництв.

Закордонна практика описує методи і способи державного регулювання заробітної плати як механізму, який працює задля забезпечення визначеного рівня життя громадян. Досягається це за допомогою встановлення мінімальної заробітної плати на законодавчому рівні, та в ході стимулювання працедавців до індексації заробітної плати, відповідно зі змінами індексів цін.

Міжнародний досвід регулювання рівня мінімальної заробітної плати дуже багатоманітний. У США, до прикладу, мінімальна заробітна плата визначається на національному та галузевому рівнях, тобто ставки на самих підприємствах можуть в декілька разів перевищувати затвердженні на національному рівні. В європейських державах, таких як Бельгія чи Нідерланди, нижня межа заробітної плати також піддається регулюванню, в той же час, вона систематично переглядається залежно від підвищення споживчих цін. У Франції система «SMIC» — мінімальний рівень заробітної плати, який виплачується працівникам від 18 років, не поширюється на державний сектор економіки, тобто для нього оплата праці регулюється окремими положеннями. Така ж ситуація у Греції: обов’язковий рівень доходу не поширює свою дію на сферу бюджетних відносин.

Для України характерним є обов’язкове державне регулювання мінімальної суми, яку працівник отримує у формі заробітної плати, незалежно від систем оплати праці, які використовуються установами, фірмами чи організаціями.

Варто згадати поняття індексації, яке нерозривно пов’язане із мінімальною заробітною платою. Це, так званий, автоматичний механізм збільшення заробітної плати з огляду на коливання цін у певному періоді. Деякі країни під час формування загальнонаціональних угод, що регулюють відносини держави та роботодавців, визначають у них порядок здійснення такої індексації, до них можна віднести Італію, Бельгію, Нідерланди [4]. Зміни відображають або у випадку підвищення цін до певного, наперед встановленого порогу, або систематично, після закінчення обумовленого періоду.

Доволі негативна ситуація склалася довкола системи оплати праці в установах державного сектору України. Більшість працівників отримують заробітну плату на рівні соціальної гарантії держави. Заробітна плата диференціюється за видами економічної діяльності, проте відсутній такий поділ за ознакою професійної майстерності та кваліфікаційного ступеня. Останніми роками все частіше спостерігається тенденція, коли темпи зростання інфляції більші за темпи зростання мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Аби заробітна плата зберегла функції стимулювання та відтворювання варто розглянути можливість періодичної індексації заробітної плати замість її підвищення, яке не стимулює економічного зростання, адже це збільшує видатки бюджету в складі гарантованих соціальних виплат та податкове навантаження для фізичних осіб, оскільки багато працівників не мають права на отримання податкової соціальної пільги, позаяк граничний розмір доходу, який дає право на її використання є нижчим від встановленого законодавством мінімального розміру оплати праці.

Висновки. Установи державного сектору на сучасному етапі розвитку економічних відносин займають вагому нішу в системі суспільства в цілому. Важко уявити відсутність таких організацій, адже кожна з них виконує важливі функції у соціально-економічних сферах діяльності суб’єктів господарювання.

Процеси регулювання оплати праці робітників цих установ мають стати ключовими у політиці боротьби проти бідності та соціальної нерівності. Заробітна плата повинна вважатися основним об’єктом такої політики.

Загалом, бачимо, що в Україні необхідно реформувати існуючу або ж створювати нову ефективну політику у сфері оплати праці. Підвищення рівня мінімальної заробітної плати в останні роки суттєво не вплинуло на рівень життя населення, який є далеким від міжнародних стандартів. Актуальними є питання автоматизації обліку в установах державного сектору економіки та використання досвіду зарубіжних країн у процесі становлення виваженої та результативної політики оплати праці, виконання яких, як очікується, призведе до полегшення ведення бухгалтерського обліку у бюджетних установах, підвищення продуктивності праці, зростання престижності роботи у державних організаціях, росту суми заробітної плати, отримання позитивних результатів у показниках соціально-економічної ситуації у країні загалом.

Література

1. «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»: Закон України від 2000 р. №48. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text (дата звернення: 02.11.2021).

2. Тишенко Ю. Ю. Управлінський облік в системі управління сучасним підприємством: Наукова стаття. – Львів, 2018 р. – 4 с.

3. Радник/ Періодичне інтернет-видання. Руслан Гурін. Автоматизація бухгалтерського обліку: як обрати ПЗ бухгалтеру бюджетної установи? Видання від 4 грудня 2020 року.  URL: https://rbb.radnyk.ua/posts/avtomatizacziya-buhgalterskogo-obliku-yak-obrati-pz-buhgalteru-byudzhetnoyi-ustanovi/ (дата звернення: 03.11.2021).

4. Хапіліна К. О., Романова О. В. «До питання регулювання оплати праці в Україні»: Наукова стаття. – Дніпро, 2017р., – 4с.

5. Конспект лекцій з навчальної дисципліни комп’ютеризація облікових систем // Укладач – Долбнєва Д. В., доцент кафедри обліку і аудиту. – Львів, 2017. – 72 с.

6. Тумановська О. В. Сучасний стан та напрями вдосконалення організації обліку розрахунків з оплати праці в бюджетній установі: Наукова стаття. – Дніпро, 2019р., – 13 с.

7. Тусик Х. Проблеми і перспективи обліку заробітної плати у вітчизняній практиці державного сектору економіки: Наукова стаття. – Тернопіль, 2018 р., – 3 с.

8. Лень В. С. Облік в бюджетних установах: Навчальний посібник. – 2-е вид., випр. / За заг. Ред. Леня В. С. – Київ: Каравела, 2019. – 564 с.

Науковий керівник:
Мамонтова Наталія Анатоліївна,
д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів, обліку і аудиту

Анотація. У статті розглянуто особливості обліку заробітної плати в бюджетних установах та описано можливі шляхи вдосконалення даної проблематики.

Ключові слова: заробітна плата, облік заробітної плати, бюджетна установа, вдосконалення обліку оплати праці.

Annotation. In the article considers the peculiarities of salary accounting in budgetary institutions and describes possible ways to improve this issue.

Key words: salary, salary accounting, budgetary institution, improvement of salary accounting.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економічної системи та сукупності відносин, що виникають в ній, питання оплати праці потребує великої уваги. Особливістю, яка пов’язана із заробітною платою працівників установ державного сектору економіки, є її низький рівень та невідповідність середньо-ринковому доходу інших висококваліфікованих працівників.

Витрати на оплату праці, в середньому, становлять 65% всіх витрат установи державного сектору економіки. Цей факт, підтверджує важливість вивчення питання обліку розрахунків із заробітної плати, етапів та процесів, що з ними тісно пов’язані.

Облікові процеси в таких установах повинні спрямовуватися на підвищення ефективності існуючої системи оплати праці, заходи, щодо стимулювання працівників, оптимізацію та управління даним елементом витрат в установі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання обліку заробітної плати в установах державного сектору економіки досліджувало багато науковців, серед яких: Безверхий К. В., Дубовий Ю. В., Лень В. С., Михайлов М. Г., Телегунь М. І., Славкова О. П., Дудченко Н. І., Нестеренко Ж. К., Левицька С. О., Олійник В. С., Яремчук Н. Ф. та інші.

Мета і завдання дослідження: розкрити порядок та особливості синтетичного та аналітичного обліку заробітної плати у бюджетних установах, запропонувати методи його вдосконалення на основі вивчення теоретичних та практичних особливостей обраної тематики.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу [1].

Методологічні засади формування та відображення в бухгалтерському обліку інформації про заробітну плату, а також розкриття даних у фінансовій звітності передбачені у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку в державному секторі 132 «Виплати працівникам» [2].

Ключовими завданнями при організації обліку праці та заробітної плати є:

– використання правдивої та точної інформації про працівників установи;

– здійснення реєстрації первинних документів з обліку праці та заробітної плати в їх повному обсязі;

– своєчасна обробка інформації, що стосується організації праці та виплат в установі;

– запровадження та підтримка системи безперервного руху та оновлення інформації між підрозділами установи та бухгалтерською службою з питань обліку заробітної плати;

– своєчасне та повне відображення та нарахування заробітної плати;

– організація достовірного та безпомилкового процесу розрахунків за податками, зборами та соціальними відрахуваннями пов’язаними із заробітною платою.

– здійснення контролю за відповідністю передбачених кошторисом видатків на оплату праці та фактичних видатків установи;

– перевірка виконання пунктів штатного розпису на основі порівняння з дійсними фактами використання робочої сили в установі;

– організація інспектування використання робочого часу;

– вчасне та повне подання статистичної та податкової звітності;

– висвітлення необхідної інформації для працівників установи.

Продукування та використання належних умов для цілісного та своєчасного ведення обліку, щодо операцій, які пов’язані з визначенням, нарахуванням та здійсненням відрахувань із заробітної плати є основною метою організації обліку праці та заробітної плати.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.2013 №1203, для обліку виплат по заробітній платі, бюджетні установи використовують рахунок 65 «Розрахунки з оплати праці».

Характеристику та призначення рахунку відображено у Наказі МФУ «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі». Відповідно до нього, рахунок 65 «Розрахунки з оплати праці» використовується для обліку й узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам із заробітної плати, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та інших подібних виплат [7].

В кредиті даного рахунку записують суми, що відповідають розміру нарахованої заробітної плати, премії, матеріальної допомоги, виплати у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, стипендії, пенсії, різного роду трансфертів для населення тощо.

За дебетом відображають виплату заробітної плати та утримання з неї, перерахування сум податків та зборів, що були утримані із заробітної плати і суми, які не були виплачені у визначені терміни і спрямовані, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в установах державного сектору економіки,  на субрахунок 6412 (6422) «Розрахунки з депонентами».

В бухгалтерському обліку, під час нарахування заробітної плати, використовують кредит рахунку 6511 «Розрахунки із заробітної плати» та дебет субрахунку 8011 «Витрати на оплату праці» чи 8111 «Витрати на оплату праці». Порядок віднесення витрат на оплату праці в дебет одного з рахунків визначається відповідно до способу надходження коштів – власні це чи отриманні у формі бюджетних асигнувань ресурси.

Із заробітної плати працівників, відповідно до податкового законодавства щомісячно вираховують податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, ставки яких становлять 18% та 1,5%, відповідно. Разом з тим, оплата праці робітників пов’язана зі сплатою соціального внеску за ставкою 22%, що справляється з роботодавців. Враховуючи ці особливості, розглянемо типові бухгалтерські проведення з обліку заробітної плати в установах державного сектору економіки, що представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Типові бухгалтерські проведення бюджетної установи з обліку заробітної плати та пов’язаних з нею нарахувань

Джерело: складено автором на основі [6;8;9].

Аналітичний облік оплати праці пов’язаний з використанням форми П-6 «Розрахунково-платіжної відомості». У цьому документі вказується прізвище, ім’я, по-батькові працівника, його посада, табельний номер і кількість відпрацьованих годин, а також основні елементи заробітної плати, суми утримань та нарахувань.

Проте, в наш час, використовувати форму П-6 незручно та недоцільно, адже це забирає багато часу у бухгалтера. Полегшити та спростити цю ділянку роботи можна використовуючи, як звичну та відому всім комп’ютерну програму Excel, так і спеціалізовані програмні забезпечення, серед яких 1С Бухгалтерія, «M.E.Doc» та інші.

Також, важливою складовою процесу вдосконалення обліку розрахунків з оплати праці є покращення етапу обліку праці у бюджетних установах. Державним комітетом статистики України затверджено типову форму П-5 «Табель обліку використання робочого часу», яка стає у нагоді бюджетним установам, під час формування записів, про роботи, які були виконанні чи не виконанні працівниками, та здійснення нарахувань заробітної плати.

Для безпомилкового і достовірного визначення суми заробітної плати потрібно підвищити ефективність роботи на стадії обліку використання робочого часу. В першу чергу, потрібно сформувати наказ про призначення відповідальної особи за ведення табеля робочого часу та визначити міру покарання за наявність в ньому помилок, навмисних викривлень інформації, хибних даних. По друге, варто здійснювати контрольні заходи, щодо діяльності не лише працівника, відповідального за облік витрат робочого часу, а й усього персоналу. По третє, установа може розробити документ внутрішнього обігу, що формуватиметься на основі форми П-5, але буде краще відображати специфіку діяльності організації, надаватиме всю необхідну інформацію та, водночас, стане простішим у використанні.

Результативність бухгалтерського обліку залежить від ефективності синтетичного та аналітичного обліку, їх повноти. Якщо синтетичний облік відображає загальну ситуацію і використовується під час формування звітності, то аналітичний описує деталізовану інформацію: кількість та структуру персоналу, місця концентрації працівників, використання робочих годин, склад та структуру фонду оплати праці, динаміку виплат, відмінності посадових окладів залежно від категорій персоналу, місця виникнення витрат. Саме на основі аналітичного обліку визначається сума заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску та інших видів внесків і зборів.

Саме тому, бюджетним установам варто розробити робочий план рахунків аналітичного обліку, який буде більш конкретним та складатиметься з рахунків п’ятого чи шостого порядків. Запропонуємо власний перелік аналітичних рахунків для обліку розрахунків з оплати праці до субрахунку 6511 «Розрахунки із заробітної плати»:

– 65111 «Заробітна плата за осадовими окладами»;

– 65112 «Доплати до заробітної плати»;

– 65113 «Надбавки до заробітної плати»;

– 65114 «Премії та інші заохочувальні компенсаційні виплати»;

– 65115 «Відпускні»;

– 65116 «Допомога з тимчасової непрацездатності»;

– 65117 «Інші види нарахувань з оплати праці» ті ін.

При цьому, деякі з цих рахунків можуть також поділятися на рахунки, 6-го порядку.

До прикладу, аналітичний рахунок 65113 «Надбавки до заробітної плати» можна структурувати за видами надбавок, що виплачуються персоналу.

Операції з бухгалтерського обліку заробітної плати є одними з найскладніших, тому їм варто приділяти значну увагу. Важливість цього процесу зумовлює необхідність постійного реформування та пошуку шляхів для його вдосконалення.

Висновки. Однією з найважливіших проблем у системі оплати праці робітників бюджетних установ є її низький рівень та відсутність належної диференціації між кваліфікаційними рівнями. Покращення потребує і процес обліку витрат праці, робочого часу. Варто посилити контроль за дотриманням трудової дисципліни для уникнення викривлень та помилок під час нарахування заробітної плати. Вдосконалити систему обліку розрахунків з оплати праці можна за допомогою використання новітніх автоматизованих програм обліку, що скоротять втрати часу, знизять ризик наявності помилок в обліковій інформації, підвищать точність даних, автоматично формуватимуть первинні документи та звітність установи.

Отже, зазначимо, що в установах державного сектору економіки усі витрачання коштів повинні бути виваженими та ефективними, саме тому слід приділяти належну увагу до системи організації та ведення обліку за розрахунками із заробітної плати, що впливає не лише на внутрішньогосподарський стан, а й має загальнодержавне значення.

Література

1. «Про оплату праці»: Закон України від 1995 р., № 17. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 11.10.2021).

2. Про затвердження «Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 132 «Виплати працівникам»»: наказ МФУ від 26.01.2012 р., № 121. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0121-12#Text (дата звернення: 11.10.2021).

3. Михайлов М. Г., Телегунь М. І., Славкова О. П. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 384 с.

4. Головбух: Бюджет / Онищенко Віктор. Нарахування заробітної плати в бюджетних установах 2021. Видання від 6 квітня 2021 року. URL: https://www.budgetnyk.com.ua/article/15-zarobtna-plata-v-byudjetnih-ustanovah-narahovumo-bez-pomilok (дата звернення: 20.10.2021).

5. «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»: Наказ Державного комітету статистики України від 05.12.2008 №489. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0489202-08#Text (дата звернення: 26.10.2021).

6. «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі»: наказ МФУ від 31.12.2013 р. №1203. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0161-14#Text (дата звернення: 27.10.2021).

7. «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку в державному секторі»: Наказ МФУ від 29.12.2015 р. №1219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-16#n24 (дата звернення: 27.10.2021).

8. «Про затвердження типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами»: Наказ МФУ від 29.12.2015 р. № 1219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0086-16#n4 (дата звернення: 27.10.2021).

9. Облік у бюджетних установах : Навчальний посібник / за ред. Леня В.С. – Чернігів: Десна Поліграф, 2016. – 560 с.