Зміст боргової політики в умовах криз


Notice: Trying to access array offset on value of type null in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 1403

Товпик Дар’я Володимирівна,
студентка 3 курсу спеціальності
“Фінанси, банківська справа та страхування”

Науковий керівник:
Шулик Юлія Віталіївна
кандидат економічних наук,
доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

У статті досліджено категорію «боргова політика» у контексті різних видів державного боргу та економічних криз. Окреслено праці вітчизняних та зарубіжних дослідників у питаннях управління державним боргом. Проаналізовано економічні відносини у процесі формування та управління борговою політикою під час криз. Охарактеризовано та систематизовано ключові ознак боргової політики у залежності від виду кризи.

Ключові слова: боргова політика, державний борг, криза, облігація, платіжний баланс, дефіцит.

The article examines the category of “debt policy” in the context of various types of public debt and economic crises. The works of domestic and foreign researchers on public debt management are outlined. Economic relations in the process of formation and management of debt policy during crises are analyzed. Key features of debt policy depending on the type of crisis are characterized and systematized.

Keywords: debt policy, public debt, crisis, bond, balance of payments, deficit.

Постановка проблеми.  Жодна країна не має на меті повністю позбутися своїх боргових зобов’язань, проте рухається у напрямку зменшення боргу до певного рівня та утримування його стабільним. Уряд залучає необхідні кошти для виплати видатків з Державного бюджету шляхом отримання позик від урядів інших країн, міжнародних організацій, та коригує обсяг грошової маси проведенням операцій з цінними паперами.

Сутність боргової політики у свій час трактували багато вчених і їх думки іноді були розбіжними. В основу класифікації боргової політики покладено різноманітність видів державного боргу. А характер боргової політики залежить від економічної кон’юктури в країні та світі. В період криз борговий менеджмент Уряду буде відрізнятися від нормального стану економіки. Інфляція зростає підвищеними темпами, прослідковується хронічний дефіцит бюджету, девальвація знищує довіру населення до національної валюти та доцільності дій Уряду, виникає ефект витіснення капіталу з економіки та руйнація платіжного балансу. Саме ці умови вимагають проведення більш жорсткої боргової політики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У 80-х роках ХХ ст. в зарубіжних працях дослідники приділяли увагу переважно вивченню питань боргу, політики пристосування та стабілізації країн, що розвиваються, зокрема Кассе Мустафа [16] вивчав питання формування боргу у країнах Африки. В період до кризи в 2008 році в березні було видано Паніцца Уго [18] працю «Внутрішній і зовнішній державний борг у розвитку країн», в якій присвячено увагу питанням дослідженню формування боргу різними країнами світу, особливості залучення внутрішніх та зовнішніх позикових ресурсів. Американський економічний експерт-аналітик з 20-ти річним досвідом Кімберлі Амадео [17] у жовтні 2020 року опублікувала свою працю «Що таке державний борг і коли він занадто високий?». Автор присвячує своє дослідження вивченню питання коли сформований урядом борг впливає на економіку позитивно, а коли негативно. Джон Гремліча [15] вивчав питання впливу COVID-19 на збільшення державного боргу, вказуючи на те, що Японія, США та Італія мали державний борг значно вищий ВВП ще до світової пандемії. У дослідженні також було використано працю О. Волинської [2], яка досліджувала сутність боргової політики та критерії оцінки її ефективності.

У працях вітчизняних науковців Т. Богдан [1], В. Данилюк [3], В. Опарін [10], також приділено значно уваги з вивчення сутності боргової політики, її види та особливості реалізації, питання управління державним боргом вивчали С. Лондар, О. Тимошенко [9], реалізацію боргової політики в країнах Європейського союзу та порівняння уроків для України досліджували І. Лютий та Ю. Терес [10]. Однак дослідження питання особливостей та визначення характерник ознак боргової політики в умовах кризи потребує подальших досліджень.

Метою дослідження є узагальнення теоретико-практичних основ дослідження особливостей боргової політики країни в умовах кризи та визначення ключових її ознак в умовах різних видів криз.

Актуальність полягає в дослідженні особливостей формування та реалізації боргової політики  в умовах кризи, адже навіть провідні Європейські країни з розвинутою економікою залучають позики в управлінні економікою держави. Особливістю економіки України є не тільки хронічний дефіцит бюджету, а і тенденція до зростання державного боргу. Державні запозичення на сьогоднішній день досить суттєво впливають на економічний розвиток країни і регулювання її боргових залежностей.

Особливо актуальним є питання розробки, формування та реалізації боргової політики під час криз. Світова криза 2007-2008 років мала руйнівний характер для нашої економіки та ледь не призвела до дефолту. Криза в Україні 2014-2015 років вимагала використання вже зовсім інших боргових інструментів та співпраці з новими міжнародними партнерами. Революція гідності, військовий конфлікт з Росією, окупація Криму дали поштовх до появи нових економічних проблем та краху банківської системи. Найбільшою несподіванкою для нашої держави стала криза 2020 року внаслідок світової пандемії нового вірусу – коронавірусу. На наш Уряд було покладено завдання прискореними темпами стабілізувати економічну ситуацію, або принаймні не допустити поглиблення кризових процесів. Держава мала відразу зреагувати та перерозподілити кошти Державного бюджету, перенаправити значну частку ресурсів у медичну сферу та на соціальні видатки, надати велику кількість соціальних пільг та пільг для малого бізнесу, забрати на себе певну частку боргів приватного сектору. Це призвело до нарощення державного боргу України та виникнення необхідності знайти нові напрямки залучення додаткових коштів, саме ці аспекти актуалізують обрану проблематику дослідження.

Виклад основного матеріалу. В економічнійта науковій літературі поняття «боргова політика» трактується переважно як сукупність дій та заходів держави в сфері управління внутрішніми та зовнішніми запозиченнями.

Зупинимось на розгляді окремих тверджень вітчизняних науковців. Так, В. Кудр’яшов розглядає боргову політику, як «…діяльність державних органів влади, спрямована на визначення засад та напрямів формування, використання, погашення та обслуговування ресурсів, залучених за умов боргу» [7, с. 198]. В. Данилюк обґрунтовуючи зміст боргової політики, акцентує увагу та тому, що «… вона повинна здійснюватися відповідними органами державної влади; безпосередньо пов’язана з управлінням державним боргом; передбачає розробку заходів з обслуговування боргових зобов’язань держави; своєю метою визначає економічне зростання в країні» [3, c.115]. С. Лондар та О. Тимошенко аналогічно продовжують попередню думку, аргументуючи що «…це сукупність державних заходів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і повернення, забезпечення необхідної платоспроможності держави» [9, с. 182]. Т. Богдан більш ширше розкриває це поняття « … як сукупність дій, пов’язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, а також з регулюванням зовнішніх корпоративних запозичень, які спрямовані на оптимізацію умов залучення позик, забезпечення своєчасного і повного виконання боргових зобов’язань, зменшення видатків бюджету на обслуговування боргу при утриманні допустимого рівня боргових ризиків, на підтримання економічно безпечного розміру державного і зовнішнього сукупного боргу [1, с. 9]. Таким чином автор включає до складу боргової політики управління не лише державним, а й корпоративним боргом.

Цікавим є підхід до обґрунтування змісту поняття В. Опаріна, який зазначає, що «…боргова політика визначає межі й умови державного запозичення, співвідношення між його формами, між кредиторами держави, а також порядок і механізм погашення державного боргу» [14, c.177-178]. Н. Костіна включає до боргової політики й діяльність органів місцевого самоврядування зі здійснення муніципальних запозичень [6, c.41-43]. В умовах глобалізації зміст боргової політики розкриває О. Волинська, стверджуючи, що боргова політика «… формує ідеологію управління державними запозиченнями, визначає стратегію і тактику управління державним боргом та основні напрямки органів влади щодо їх реалізації. Зміст боргової політики включає широкий комплекс заходів: розробку концепції боргової політики, визначення її стратегічних напрямків, цілей, головних завдань; створення адекватного механізму реалізації боргової політики; управління діяльністю держави з планування запозичень, організації розміщення позик, надання державних гарантій, поручительств: контроль за цільовим використанням залучених ресурсів, а також за своєчасним погашенням державного боргу» [2, c.117].

Таким чином, узагальнюючи усіх вище зазначенні підходи, зміст боргової політики полягає у комплексі заходів та дій органів державної та муніципальної влади щодо управління державними та корпоративними борговими зобов’язаннями на різних рівнях та в різних соціально-економічних, а також глобалізаційних умовах.

На основі проведених досліджень, нами була сформована власна класифікація боргової політики за видами боргу (рис. 1).

Також варто вказати на те, що боргова політика є складовою фінансової політики, якою управляє держава в особі Міністерства фінансів та допоміжних органів управління. Боргова політика полягає у визначенні меж, стратегії, здійсненні, обслуговуванні і погашенні сукупного валового боргу, який містить в собі корпоративний, державний та гарантований зовнішній і внутрішній борг.  Окрім суми боргу сплачується також відсоток за обслуговування державного боргу. Мета зменшення відсотків за обслуговування державного боргу є найбільш актуальною під час кризи на фоні скорочення доходів.

Рис. 1. Види боргової політики за видами боргу.
Джерело: розробка автора

Саме кризовий період вимагає використання більш жорстких методів управління та контролю за державним боргом. Таким чином є досить важливим визначити та систематизувати характерні особливості боргової політики у залежності від виду кризи в якій вона формується та реалізується. Розкриваючи характерні риси кожного виду кризи, що відображено у таблиці 1, нами було визначено ключові ознаки боргової політики в умовах цих криз.

Таблиця 1

Ключові ознаки боргової політики в умовах різних криз

Вид кризиХарактерні риси кризиОзнаки боргової політики в умовах певного виду криз
Економічна кризарізке порушення існуючої рівноваги в економічній системі внаслідок диспропорцій, що зростають; скорочення обсягів збуту товарів призводить до зменшення виробництва, вивільнення працівників та зростання безробіття; відбувається падіння рівня заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін; Наявність та зростання обсягів нереалізованих товарів у фірм породжує брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит – ставка позичкового процента.– у першій фазі початку економічної кризи зростає потреба корпоративних позикових коштах, які залучаються на внутрішньому ринку, але внаслідок  зростання позичкового процента, суб’єкти господарювання починають виходити за межі національної економіки щодо залучення позикових ресурсів; з поглибленням кризи позикові відносини виходять за межі національної економіки; в другій фазі економічної кризи, за умови поглиблення диспропорцій виникає зростання дефіциту бюджету, тому активізуються дії держави щодо залучення державного кредиту як на внутрішньому ринку, на першій фазі так і на зовнішньому.
Бюджетна кризарізке зростання дефіциту бюджету, внаслідок не до надходження податкових платежів, або порушення домовленостей про міжнародні транці від Міжнародної інституції – МВФ, або тимчасове блокування роботи з МВФ.– із-за браку зовнішніх позик, перекриття поточного дефіциту бюджету, уряд забезпечує шляхом  перекредитувування на внутрішньому ринку,  через випуск облігацій державної внутрішньої позики (ОВДП) і пропонування за ними дуже вигідних відсотків, які у наступні роки доведеться сплачувати, таким чином породжуючи ще більше бюджетне навантаження на наступний бюджетний період; в цих умовах уряд розраховує на відновлення співпраці з МВФ.
Банківська криза– різке зростання неплатоспроможності банків, їх банкрутство; різке збільшення частки сумнівної та безнадійної заборгованості в кредитних портфелях банків.– у борговій політиці відбувається різке зростання зовнішнього боргу країн, що розвиваються, за рахунок збільшення запозичень на міжнародному ринку капіталів.
Фінансова криза– порушення рівноваги у фінансово-кредитній системі, яке проявляється у банкрутстві кредитно-фінансових установ і суб’єктів господарювання, знеціненні національної валюти, неспроможності держави фінансувати бюджет і вчасно відповідати за зовнішніми зобов’язаннями.– в умовах цієї кризи, для збалансування фінансово-кредитної системи використовують переважно на початкових етапах кризи зовнішні запозичення, проте за умови знецінення національної валюти – боргова політика спрямовується переважно у бік активізації внутрішніх запозичень, що зберігає грошовий баланс в грошовій системі країни.
Інфляційна криза– різке знецінення національної валюти; супроводжується руйнівною девальвацією та високою інфляцією.– у борговій політиці щодо управління корпоративними борговими зобов’язаннями проводять заходи щодо реструктуризації боргових зобов’язань, у секторі державної боргової політики активізують діяльність на внутрішньому ринку боргових зобов’язань, що не порушує грошовий баланс країни; – в разі інфляції сума боргових зобов’язань, як юридичних осіб, так і держави, відразу зростає, особливо якщо зобов’язання формується у валютних цінностях.
Соціальна кризи– виникає при загостренні протиріч або зіткненні інтересів різних соціальних груп або утворень, є продовженням економічної кризи, хоча може виникати і самі по собі.– для забезпечення платоспроможності найменш захищеної соціальної групи осіб відбувається зростання соціальних видатків, що зумовлює нарощування внутрішніх державних позик.
Політична кризи– це втрата респектабельності та авторитету апарату управління, розкол в партіях; супроводжується як правило достроковими виборами; втрата частини території країн и внаслідок незаконної анексії цих територій.– активізуються внутрішні державні запозичення, з метою виділення додаткових бюджетних ресурсів на підвищення соціальних виплат.
Боргова криза– нездатність держави та суб’єктів господарювання обслуговувати і погашати свої зобов’язання як всередині країни, так і поза її межами.– в умовах цієї кризи боргова політика держави переважно зорієнтована на питаннях врегулювання та реструктуризації зовнішніх боргових зобов’язань за рахунок підтримки МВФ.
Джерело: розробка автора

Таким чином, під час криз, як правило, виявляється нестача фінансових ресурсів, які надходять від юридичних осіб до держави, в результаті чого і з’являється необхідність залучати додаткові ресурси у вигляді державних запозичень. На внутрішньому кредитному ринку підвищується ціна на кредитні ресурси, тому в частині корпоративного боргу активніше залучають зовнішні позики. Всі кризи тісно взаємопов’язані між собою, а також є передумовою виникнення інших криз, у кожному виді криз формуються свої конкретні ознаки боргової політики. Також, за умови використання різних інструментів у борговій політиці є різні її наслідки для фінансової системи (табл. 2).

Мінфін відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 80 «Про випуск облігацій внутрішніх державних позик» здійснює розміщення ОВДП у формі аукціонного продажу через Національний банк України, який виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням ОВДП, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів [13].

Таблиця 2

Інструменти боргової політики в умовах різних криз та наслідки в боргових зобовязаннях або у фінансовій системі країни

Вид кризиІнструменти боргової політикиНаслідки в боргових зобов’язаннях або у фінансовій системі країни
Економічна криза– державний борг формується за рахунок капіталізації державних підприємств, надання позик Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформлення відшкодування ПДВ.Загальна економічна політика має надзвичайно важливий вплив на рівень боргу при перерозподілі видатків та кошторисного фінансування на реалізацію окремих програм та заходів. Так, борг може збільшуватись, коли державі потрібно збільшити фінансування інфраструктурних проектів, реформ, зокрема в медицині та освіті. Інвестиції в інфраструктуру та людський капітал, при правильно визначених пріоритетах, стимулюватимуть розвиток економіки в середньо- та довгостроковому періодах, що, в свою чергу, дозволить скоротити борг [5].
Бюджетна криза– Уряд використовує такі боргові інструменти для фінансування бюджету: облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП), кредити міжнародних фінансових організацій (пільгові кредити від Європейського союзу, Міжнародного валютного фонду, Світового банку та ін.), інші кредити, в тому числі міжурядові [4].Більша частка державних позик йдуть на покриття дефіциту бюджету. Держава або державний орган в особі Міністерства фінансів України врегульовуючи боргові зобов’язання для покриття дефіциту, ще мають регулювати, чи не виникає ефект витіснення капіталу з економіки. Існування оберненої залежності між; попитом на інвестиції та відсотковою ставкою призводить за цих умов до витіснення частини інвестицій [12]. Також поряд з цим руйнується грошовий баланс, або уся грошова маса, яка знаходиться в обігу.
Банківська криза– державний борг формується за рахунок капіталізації банків.Національний банк збільшує обсяги рефінансування комерційних банків, в окремих випадках проводить націоналізацію, що призводить на початкових етапах до зменшення валютних резервів.
Інфляційна криза– державний борг зростає в частині зовнішніх боргових зобов’язань, у борговій політиці більший акцент роблять на внутрішніх позиках у вигляді ОВДП.Девальвація нацвалюти на 1 гривню відносно 1 $ збільшує розмір боргу в національній валюті на суму близько 40 млрд грн [8].
Джерело: розробка автора [4; 5; 8; 12]

Головними інструментами регулювання є рівень дохідності по облігаціям та облікова ставка НБУ.

Продаж ОВДП нерезидентам має високий ступінь ризику, бо діє той же ефект витіснення капіталу з економіки і руйнує грошовий баланс в країні. Навіть у разі отримання прибутку в національній валюті нерезидентами та сплати податку на прибуток в межах України, все одно більша частина доходу вивозиться та витрачається закордоном.

В таких умовах змінюється структура платіжного балансу країни. Усі частини платіжного балансу взаємопов’язані. Дефіцит балансу поточних операцій означає, що експорт товарів та послуг є недостатнім для оплати імпорту товарів та послуг. Здійснити фінансування цього дефіциту можливо шляхом одержування позик з-за кордону або продажу іноземцям матеріальних та фінансових активів країни, що відображається в балансі фінансових операцій з капіталом [11].

Висновки. Боргова політика здійснюється при будь-якій економічній ситуації та важелями у її формуванні і реалізації виступають зовнішні та внутрішні запозичення держави. Період кожної кризи вимагає більш зваженої боргової політики. Необхідно ефективно використовувати усі боргові інструменти для фінансування бюджету, щоб нівелювати усі негативні явища, які впливають на економіку країни, аби не виникав ефект витіснення капіталу з економіки країни та не руйнувався грошовий баланс.

Боргова політика матиме свої специфічні ознаки в залежності від кожного виду кризи. Також відрізнятимуться і інструменти управління та формування державним боргом під час економічної, бюджетної, банківської, фінансової, інфляційної, соціальної, політичної чи боргової кризи. Їх дослідження, систематизація та визначення наслідків тих чи інших дій Уряду в боргових зобов’язаннях або у фінансовій системі країни надасть змогу виявити можливі ризики та дозволить ефективніше управляти сукупним державним боргом. 

Література

  1. Богдан Т. П. Боргова політика держави в умовах глобальної нестабільності. Економіка України. 2013. № 2 (615). С. 4−17.
  2. Волынская О. А. Понятие долговой политики и критерии оценки её эффективности. URL: http://journal.safbd.ru/sites/default/files/articles/sifbd-2006-4_117-119.pdf (дата звернення: 05.10.2020).
  3. Данилюк В. О. Боргова політика держави: поняття, види, особливості реалізації / Вісник Одеського національного університету. Економіка. 2013. Т. 18.  Вип. 3 (1).  С. 115−118.
  4. Державний борг: правда і життя. URL: https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/188208_derzhavniy-borg-pravda–zhittya (дата звернення: 15.10.2020).
  5. Державний борг України. URL: https://index.minfin.com.ua/ua/finance/debtgov/ (дата звернення: 18.10.2020).
  6. Костіна Н. М. Інституційна структура боргової політики органів місцевого самоврядування в Україні / Вісник соціально-економічних досліджень. 2013.  Вип. 2 (2). С. 40−46.
  7. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. – Київ: Знання, 2008. 431 с.
  8. Логвинов С.А. Макроэкономическое стратегическое планирование: Учеб. пособ. Москва: ИНФРА-М, 2001. 348 с.
  9. Лондар С. Л., Тимошенко О. В.  Фінанси : навч. посіб. Вінниця: Нова Книга, 2009. 384 с.
  10. Лютий І. О., Терес Ю. С. Реалізація боргової політики в країнах ЄС: уроки для України. Світ фінансів. 2018. №4. С. 7–19.
  11. Міжнародна економіка. Конспект лекцій. URL: https://buklib.net/books/28560/ (дата звернення: 10.10.2020).
  12. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія. Київ: Видавничий центр “Академія”. Т. 1, 2000. 863 с.
  13. ОВДП. URL: https://mof.gov.ua/uk/ovdp (дата звернення: 07.10.2020).
  14. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія) : навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2007. 240 с.
  15. Gramlich, John. Coronavirus downturn likely to add to high government debt in some countries. URL: https://www.pewresearch.org/fact-tank/2020/04/29/coronavirus-downturn-likely-to-add-to-high-government-debt-in-some-countries/ (application date: 05.01.2021).
  16. Kasse, Mustapha. Economic theories, debt and a policy of adjustment and stabilization in Africa. URL: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000081339 (application date: 20.01.2021).
  17. Kimberly Amadeo. What Is the Public Debt, and When Is It Too High? Updated October 15, 2020 URL: https://www.thebalance.com/what-is-the-public-debt-3306294 (application date: 15.01.2021).
  18. Panizza, Ugo. Domestic and external public debt in developing countries. United Nations Conference on Trade and Development (UNCTAD). No. 188 March 2008. Р. 28. URL: https://unctad.org/system/files/official-document/osgdp20083_en.pdf (application date: 04.01.2021).

Залишити відповідь