Ідентичність письменника як основа комунікації між персонажами у романі Сомерсета Моема «Вістря бритви»


Notice: Trying to access array offset on value of type null in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 1403

Стаття присвячена роману британського письменника Вільяма Сомерсета Моема «Вістря бритви» та ефекту письменницької ідентичності, що лежить в основі комунікації між персонажами твору. Досліджено вплив указаного ефекту на сюжет твору та його роль у формуванні його проблематики.

Ключові слова: експліцитний автор, головні персонажі, комунікація.

The article considers the novel «The Razor’s Edge» by the British writer William Somerset Maugham and the effect of writer’s identity, which is the basis of communication between the characters of the work. It shows the influence of this effect on the plot of the work and its role in developing the main topics.

Key words: explicit author, main characters, communication.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Ефект письменницької ідентичності й особистість письменника не є поняттями, які можна з упевненістю ототожнювати. Ефект письменницької ідентичності може доповнювати художню структуру твору на рівні з образами головних персонажів, одночасно допускаючи суттєві відхилення від біографічної реальності. Його завжди деякою мірою ідеалізовано, оскільки в ньому закладено ті прагнення, які має конкретний автор щодо своєї особистості, а не те, ким він є насправді. Ефект письменницької ідентичності – це головний структурний компонент твору, що сполучає та об’єднує в одне ціле його окремі частини та надає їм характерної свідомості, світосприйняття та світопочуття. Яскравим доказом цього твердження є стійкий ефект письменницької ідентичності, без якого була б неможливою ефективна комунікація між персонажами роману британського письменника Сомерсета Моема «Вістря бритви».

Аналіз останніх досліджень. Дослідження творчості В.С. Моема в Україні та Росії представлено низкою дисертаційних досліджень, серед яких варто зазначити українських науковців М. Комолову, Р. Чорній і Н. Загребельну та їх російських колег В. Паверман і А. Палій. Якщо брати до уваги іноземних дослідників, що вивчали поліаспектність рецепції творчості англійського письменника, то слід відзначити праці Р. Олдінгтона, Р. Ворда, С. Йенсена, В. Менарда, Р. Корделла, А. Кертіса, К. Пфейффера, Дж. Добринського та інших. Водночас аналізу твору «Вістря бритви» не було приділено достатньої уваги.

Метою статті є спроба аналізу впливу ефекту письменницької ідентичності на комунікацію між персонажами у романі Сомерсета Моема «Вістря бритви».

Виклад основного матеріалу. Роман «Вістря бритви» (1944 рік), що не без підстав називають чи не кращим здобутком у творчій бібліографії Сомерсета Моема, є прикладом вдалого використання ефекту письменницької ідентичності як основи комунікації між персонажами. Як зазначає Н. Загребельна, характеристика цього твору тяжіє до подвійності [3, с. 11]. На перший план винесено серйозні індивідуальні та суспільні проблеми. Ларрі Даррел, головний герой, якого вразила смерть товариша на війні, намагається знайти відповіді на екзистенційні питання, що не перестають його хвилювати. Він проходить довгий шлях (як у духовному вимірі, так і в реальному) і все таки знаходить спокій і почуття щастя. Подруга дитинства Ізабелла, яку він колись кохав, здійснює мрію багатьох жінок – вдало виходить заміж, але все ж прагне зрозуміти Ларрі й сумує за ним. Елліот Темплтон, дядько Ізабелли, проживає все свідоме життя у турботах, щоб увійти у вище товариство і стати його частиною; його снобізм, що все-таки виявився марним, контрастує з байдужістю Ларрі до будь-яких суспільних стандартів.

Сомерсет Моем виважено та з м’якою іронією критикує низку усталених суспільних стереотипів, пов’язаних із пошуками сенсу буття людини та віднаходження нею своєї ролі в суспільстві. Одночасно з цим неможливо не помітити ненапружену легкість, з якою сприймається роман, що в свою чергу створює сприятливе середовище для емоційного співпереживання і дозволяє читачеві отримати неабияке задоволення від прочитаного. Під час пошуку ознак письменницької ідентичності нас цікавить, саме цей план подвійності, до якої тяжіє твір [4]. Розглядаючи таке інтерпретування, доречно буде зупинитися на образі експліцитного автора, який у «Вістрі бритви» багато в чому є визначальним. Оповідачем виступає сам письменник, пропонуємо його називати як і герої твору – «містер Моем», на відміну від реального автора Сомерсета Моема.

У першому розділі роману йдеться і про літературу, і про автора. Теоретико-літературну проблематику висвітлено досить абстрактно, у той час коли постать автора вимальовується цілком виразно. За словами Р. Чорній питання вимислу і достовірності, жанру і рецепції відносяться в першому розділі до твору, який ще не відомий читачеві і над яким автор ще не починав працювати [2, с. 174]. Проте, вже з перших рядків відчувається авторська індивідуальність: «I have never begun a novel with more misgiving» [6]. А далі акцент робиться на індивідуальному в контрасті із загальноприйнятим: «But I leave my reader in the air. […] I suppose that by the exercise of invention I could fill the gaps plausibly enough and so make my narrative more coherent; but I have no wish to do that. I only want to set down what I know of my own knowledge» [6]. Посилання на відомий твір («Many years ago I wrote a novel called The Moon and Sixpence» [6]) відбиває ефект письменницької ідентичності, формуючи в читачів певні очікування. Так письменник постає перед нами досвідченим та поважним, що і дає йому право починати книгу з такою впевненістю. З розгортанням подій роману відчуття статусності відомого професійного літератора тільки посилюється. Незважаючи на те, що головну увагу притягують до себе Ларрі та інші персонажі, організуючою віхою твору стає час не їхнього життя, а час письменника.

Відомості про експліцитного автора подаються не так ретельно, як про головних персонажів, але з певними подробицями, котрі аж ніяк не стосуються основного перебігу подій. Так починається другий розділ роману, який знайомить читача з його головними героями: «In 1919 I happened to be in Chicago on my way to the Far East, and for reasons that have nothing to do with this narrative I was staying there for two or three weeks. I had recently brought out a successful novel and being for the moment news, I had no sooner arrived than I was interviewed» [6].

Життя письменника у «Вістрі бритви» проходить контрапунктом. Містера Моема відрекомендовано в першу чергу як письменника, він без упину працює кожного дня, і лише закінчивши відміряну самому собі щоденну порцію роботи [6] вирушає поговорити з Ізабеллою. Він може дозволити взяти коротку відпустку, тільки коли закінчить черговий роман. Увесь в роботі він і тоді, коли телефонують з приводу смерті Софі.

Видається цілком логічним, що і оповідь засновано не стільки на перебігу подій, скільки на тому, у який спосіб про ці події дізнається автор. Для цього він докладає багато зусиль: у Америці, де відбувається знайомство з Ізабеллою, Ларрі, Греєм та Софі, містер Моем перебуває, коли збирається подорожувати на Схід, до Китаю. Далі йдуть зустрічі в Парижі, де він або мешкає якийсь час, або недовго перебуває між поїздками з Лондона до Рив’єри чи навпаки. Так подорож до Тулону робить можливою випадкову зустріч із Софі; книга з автографом, яку знайшли в неї після смерті, стає підставою для підозр поліції. Саме на похороні Софі містер Моем останній раз зустрічається з Ларрі. Узагалі, через призму світобачення містера Моема проходять усі основні персонажі роману – про тих, з ким не відбулося особистої зустрічі, ми дізнаємося з переданих ним же спогадів або розмов.

Мотивування комунікації між персонажами в романі «Вістря бритви» є природним: як вже зазначалося, про події з життя головних персонажів оповідач дізнається з розмов із ними про них же самих. Якщо герої переповідають щось, що відбулося в минулому, містер Моем виступає в ролі співрозмовника-слухача. Пропонуємо розібрати ефект письменницької ідентичності як основи комунікації між персонажами на прикладі відмінності побудови діалогів містера Моема з Ізабеллою та Ларрі. Ізабелла має надію, що містер Моем допоможе вирішити її особисті проблеми (чого не може зробити ані вона сама, ані оточуючі), і йому вдається надати їй таку причину вчинків Ларрі, яка її задовольняє: « – What I’m trying to tell you is that there are men who are possessed by an urge so strong to do some particular thing that they can’t help themselves, they’ve got to do it. They’re prepared to sacrifice everything to satisfy their yearning. – Even the people who love them? – Oh, yes. – Is that anything more than plain selfishness? – I wouldn’t know» [6].

Ларрі залишається абсолютною загадкою і на початку роману, коли сам не розуміє себе, і наприкінці, коли віднаходить внутрішній спокій. У зверненні до своїх читачів містер Моем чесно зізнається: «I am of the earth, earthy; I can only admire the radiance of such a rare creature, I cannot step into his shoes and enter into his innermost heart as I sometimes think I can do with persons more nearly allied to the common run of men» [6]. Після того, як Ларрі назавжди щезає з життя містера Моема, той, залишаючись вірним власній обіцянці нічого не вигадувати, не бачить сенсу продовжувати розповідь і підкреслює, що кінцівка твору може видатися дещо «обірваною».

Висновки. Отже, ефект письменницької ідентичності як основа комунікації між персонажами у романі Cомерсета Моема «Вістря бритви» сприяє тому, що серйозна проблематика твору стає простою для читання і сприйняття звичайним читачем. Однак ефект доступності досягнуто шляхом ускладнення, що вимагає від автора неабиякої майстерності: діалоги значно складніші монологів, а введення образу експліцитного автора, потребує роз’яснень з психології, філософії, культури. Але Сомерсет Моем відмінно використовує всі ці прийоми у тексті роману, що робить його дуже цікавим для прочитання. Без містера Моема як одного з персонажів твору він був би достатньо простим за своєю структурою або взагалі не мав би сенсу.

Список використаних джерел та літератури:

Моэм У.С. Искусство слова / Пер. М. Лорие // Моэм У.С. Подводя итоги: [Эссе, очерки] / Сост., вступ. ст., коммент. Г.Э. Ионкис. – М: Высшая школа, 1991. – С. 268-285.

Чорній Раїса Петрівна. Художній світ В.С.Моема в Україні та Росії: шляхи та етапи освоєння [монографія]– Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. – 210 с.

Загребельна Наталія Костянтинівна. Ліричний суб’єкт поезії ХХ століття: форми конституювання та репрезентації [Текст] : автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.06 / Загребельна Наталія Костянтинівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 18 с.

Maugham W.S. Introduction // Modern English and American Literature. Philadelphia: The Blakiston Co., 1993. Р. v-xix.

Maugham W.S. Selected Prefaces and Introductions of W. Somerset Maugham. N.Y.: Doubleday, 1983. 158 p.

Maugham W.S. The Razor’s Edge. Vintage, 2000. 345 p.

Залишити відповідь