Соціальний захист населення України


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Степанюк Ольга Олегівна,
студентки 4 курсу, спеціальності «Фінанси і кредит»

Науковий керівник:
Харчук Ю.Ю., к.е.н., ст. викл. кафедри фінансів, обліку і аудиту,
Національний університет «Острозька академія»

 

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

 

Розкрито поняття соціального захисту як державної гарантії на випадок втрати працездатності у вигляді соціальної допомоги населенню. Проаналізовано соціальне забезпечення населення України. Виокремлено проблемні моменти та шляхи їх усунення.

Ключові слова: соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальна політика, соціальні стандарти, соціальні гарантії, матеріальне забезпечення, прожитковий мінімум.

 

SOCIAL PROTECTION OF UKRAINE’S POPULATION

 

The concept of social protection as a state guarantee in the event of disability in the form of social assistance to the population. The social support of the population of Ukraine is analyzed. The problem points and ways of their elimination are singled out.

Key words: social protection, social security, social policy, social standards, social guarantees, material security, living wage.

 

Постановка проблеми. Населення країни, його здоров’я, життя, безпека, честь, гідність і недоторканість є найвищою соціальною цінністю. При цьому держава не є пасивним спостерігачем за втіленням прав та свобод її громадян, а активним учасником їх реалізації. Держава може називатися соціальною, коли вона забезпечує своїм громадянам достойний рівень життя на основі матеріальної забезпеченості на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства та людини. Соціальний захист населення, з одного боку, є функціональною системою напрямків, за якими її здійснюють, а з іншого – це система інститутів, які забезпечують її виконання. Тобто, на збій функціональної системи може впливати ціла низка факторів, які представляють собою проблемні аспекти стримування ефективного соціального захисту, тому потрібно знайти оптимальні шляхи їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Наукові праці з питань соціального захисту та вдосконалення практичної діяльності держави в цьому напрямі знайшли своє відображення у наукових доробках вітчизняних науковців, а саме: В.М. Вакуленко [5], В. Базилевич, А. Балашова [9], Н. Болотіна, А. Єпіфанов, Е.М. Лібанової [10], В. Москаленко, О. Палій, Р. Підлипної [8], І. Сало, пошуку ефективної моделі соціального захисту для заміни існуючої приділив свою працю І.І. Топішко [6]. Проте, кількість теоретичних надбань науковців не покращує ефективності сьогодні існуючої системи соціального захисту, потреба суспільства та держави полягає у практичному втіленні теоретичних напрацювань в найближчому майбутньому.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні проблем, що гальмують ефективний соціальний захист населення України та напрями їх усунення на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Для досягнення поставленої мети слід виконати ряд завдань: виявити проблеми, які перешкоджають ефективній політиці соціального захисту; здійснити аналіз соціального забезпечення громадян України; визначити напрями усунення проблемних моментів соціального захисту населення в Україні.

Виклад основного матеріалу. Соціальний захист населення у ширшому тлумаченні цього поняття – це діяльність держави, спрямована на забезпечення процесу розвитку та формування особистості, створення належних для самовизначення та ствердження в житті умов. У вузькому: соціальний захист – це сукупність правових і економічних гарантій, які забезпечують дотримання найважливіших соціальних прав особистості [11].

Основні принципи системи соціального захисту закладені в Конституції України, зокрема ст. 46 «гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття від незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» [1].

Закон України про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії трактує соціальний захист як систему державних гарантій щодо забезпечення прав громадян країни на соціальну допомогу і підтримку у випадку постійної або тимчасової непрацездатності, хвороби, безробіття та в інших передбачених законом випадках [2].

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року, визначає право кожної особи на соціальне забезпечення. Норми ст. 46 Конституції України встановлюють право громадян України на соціальне забезпечення [1].

Соціальне забезпечення – це організаційно-правова діяльність держави в напрямку матеріального забезпечення, соціального обслуговування,  надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел, для осіб які зазнали повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках передбачених законом. Метою всіх видів соціальних виплат є забезпечення рівня життя не нижчого від встановленого законом прожиткового мінімуму. Державне регулювання економіки в напрямку внутрішньої політики держави, спрямованої на забезпечення добробуту і всебічного розвитку громадян та суспільства в цілому має назву соціальна політика [5].

Ефективність соціального захисту населення залежить від обраної державою соціальної політики та від обсягу її фінансування. В свою чергу, ефективність соціальної політики держави оцінюється завдяки обраній системі, тобто моделі соціального захисту [5,6].

Високофункціональна система соціального захисту держави повинна:

– управляти соціальними ризиками;

– перерозподіляти суспільний дохід на користь більш вразливих верств населення, зменшуючи при цьому суспільну нерівність;

– заохочувати населення заощаджувати для ефективного інвестування;

– орієнтується на сталий та ефективний розвиток у державі [8].

Завдання, які ставить перед собою політика соціального захисту в Україні:

– забезпечення мінімального рівня заробітної плати, або ж її індексацію відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого Верховною Радою України;

– забезпечення умов для належного рівня охорони здоров’я та освітньо-культурних потреб задля всебічного розвитку особистості;

– захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

– вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо [2].

Оцінювання рівня фінансового забезпечення реалізації соціальної політики доцільно здійснювати за таким алгоритмом: 

                          Рис. 1. Алгоритм рівня фінансового забезпечення реалізації соціальної                                                                         політики держави [8].

На сучасному етапі розвитку Україна має досить розгалужену систему соціального захисту населення. Близько 80% сімей одержують соціальні виплати, різного роду допомогу, компенсації або ж мають окремі пільги за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів, коштів підприємств, організацій тощо [12].

В таблиці 1 розглянемо основні показники ефективності соціальної політики в Україні за 2013-2016 роки.

Таблиця 1

Динаміка основних показників ефективності соціальної політики в Україні за 2013-2016 роки

Показники Роки
2013 2014 2015 2016
Рівень офіційного зареєстрованого безробіття (на кінець року), % 1,8 1,9 1,9 1,5
Рівень безробіття за методологією МОП, % 10,2 9,7 9,1 9,7
Чисельність громадян, зареєстрованих як безробітні, тис. осіб 487,7 512,2 490,8 390,8
Розмір мінімальної заробітної плати населення, на кінець періоду, грн. 1218 1218 1378 1600
Величина прожиткового мінімуму в середньому на одну особу, грн. 1176 1176 1330 1544
Відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, % 104,8 103,6 103,6 103,6

Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних [3].

Як видно з таблиці 1, чисельність безробітних у 2016 році була найменшою і становила 390,8 тис. осіб. Рівень зареєстрованого офіційного безробіття в 2014-2015 роках склав 1,9% від економічно активного населення проти 1,8% у 2013 році. В 2016 році рівень безробіття зменшився до рекордного показника – 1,5%.

Однак, на нашу думку, наведена Державною службою статистики інформація відображає лише тих зареєстрованих безробітних, які систематично відвідують служби зайнятості для підтвердження свого статусу. При цьому поза увагою залишаються ті, хто відмовився від пропонованої роботи, та особи, які не зверталися до цієї служби.

Відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму на кінець 2013 року становило 104,8%, а у 2014-2016 роках показник відображав 103,6%, що є негативною тенденцією в програмі соціального захисту населення України.

В таблиці 2 розглянемо окремі державні соціальні стандарти і гарантії за 2013-2016 роки.

Таблиця 2

Державні соціальні стандарти і гарантії в Україні за 2013-2016 роки, грн.

Показники Роки
2013 2014 2015 2016
Прожитковий мінімум на одну особу 1176 1176 1330 1544
 на дітей віком до 6 років 1032 1032 1167 1355
 дітей віком від 6 до 18 років 1286 1286 1455 1689
 працездатних осіб 1218 1218 1378 1600
 осіб, які втратили працездатність 949 949 1074 1247
Мінімальна заробітна плата 1218 1218 1378 1600
Мінімальна пенсія за віком 949 949 1074 1247

Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних [3].

За даними таблиці 2 видно, що в Україні за досліджуваний період не змінювався розмір прожиткового мінімуму на одну особу в 2013 та 2014 роках, але в 2015 році його розмір зріс до 1330 грн., а в 2016 році – до 1544 грн. Аналогічна тенденція спостерігалась у динаміці і мінімальної заробітної плати і пенсії за віком. Варто відзначити, що найбільший розмір прожиткового мінімуму в 2016 році припадав на дітей віком від 6 до 18 років і становив 1689 грн. Найбільшим його значення було і в попередніх роках.

З даних таблиці 3 чітко простежується негативна тенденція співвідношення середнього розміру призначених пенсій та середньомісячної заробітної плати у 2013-2016 рр. На перший погляд за досліджуваний період маємо зростання грошових показників. Проте, темп приросту заробітної плати є більшим, ніж пенсій протягом всього періоду, а тому і спостерігається зменшення відсотка співвідношення пенсії до розміру заробітної плати з 45,50% у 2013 році до 32,80% у 2016 році.

Таблиця 3

Співвідношення середнього розміру призначених місячних пенсій та середньомісячної заробітної плати в Україні за 2013-2016 роки

Показники Роки
2013 2014 2015 2016
Середній розмір призначених місячних пенсій пенсіонерів, які перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, грн. 1487,12 1535,98 1656,58 1699,5
Середньомісячна заробітна плата, грн. 3265,21 3480,19 4194,57 5183
Розмір пенсії у % до розміру заробітної плати 45,5 44,1 39,5 32,8

Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних [3].

З рисунка 2 видно, що в структурі доходів населення України протягом досліджуваних років переважала заробітна плата, частка якої була практично стабільною протягом досліджуваних років, і станом на початок 2017 року становила 41,8%. Поряд із заробітною платою чільне місце в структурі доходів населення України належить також соціальним допомогам та іншим одержаним поточним трансфертам – 35,9% в 2016 році.

                                Рис. 2. Структура доходів населення України за 2013-2016 роки                 Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних [3].

Структура соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів в Україні за 2013-2016 роки наведена на рисунку 3.

     Рис. 3. Структура державних соціальних виплат населенню України за 2013-2016 роки Джерело: розроблено автором на основі статистичних даних [3].

З рис.3 видно, що в структурі державних соціальних виплат населенню України найбільша частка належить соціальній допомозі, вона  коливалася з 55,6 % в 2013 році до 47,4% в 2016 році. Вагомою була також частка соціальних трансфертів в натурі – з 35,5% в 2013 році до 39,9% 2016 році.

Такі трансферти визначаються вартістю товарів та послуг, які надаються домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами органами загального державного управління і некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства. Частка інших поточних трансфертів була найменшою і практично не чинила жодного впливу на структуру державних соціальних виплат населенню України.

Отже, здійснивши оцінку рівня соціального захисту населення в Україні, можна зробити висновок про те, що існує тенденція до зростання усіх показників, проте «ідеальною» назвати таку ситуацію не можна, адже шалений ріст цін на всі види товарів, робіт та послуг сьогодні щільно «прив’язаний» до курсу долара. Великою втратою для населення є витрати на комунальні послуги і, так би мовити, справедлива субсидія для багатьох стає недосяжною. Наприклад, тому що незабезпечене роботою населення ніби отримує дві «мінімалки» за безробітні місяці, або ж на шляху до оформлення можуть бути бюрократичні перепони. Доречно навести приклад: середній розмір призначених місячних пенсій пенсіонерів у 2013 році становив 1487,12 грн. курс долара 8,23 грн., тобто це 180,69 дол., проте при курсі 27,00 грн. у 2016 році пенсія зросла до 1699,50 грн., а це 62,94 долари.

Отож, вищенаведені дані цілком засвідчують, що матеріально забезпечений рівень життя далеко не для всіх верств населення, а статистика зазвичай в таких випадках не розголошує недоречну інформацію в країні, яка стоїть на шляху економічного розвитку. Зважаючи на курс гривні у співвідношенні до долара, Україна дійсно «стоїть» у економічному розвитку, а долар рухається вгору.

На сьогодні функціонуюча модель соціального захисту України потребує кардинального оновлення або, як зазначає Топішко І.І. у своїй праці «Яку модель соціально-економічного розвитку розбудувати Україні?…», заміни. Він говорить, що: реформування соціально-економічної сфери України на основі принципів неолібералізму та Вашингтонського консенсусу має яскраво виражений руйнівний характер. Зміна цієї моделі є на сьогодні найбільш нагальною потребою та необхідністю. Нова модель, зорієнтована на якісне економічне зростання та розвиток, має базуватися на принципах теорій Ф. Ліста, Дж.М. Кейнса, Й. Шумпетера, Е. Райнерта, західноєвропейської соціал-демократії з урахуванням національної специфіки та особливостей України [6].

На шляху заміни моделі соціального захисту потрібно піддавати замінам положення нормативно-правових актів в потрібному напрямку.

Значним кроком для забезпечення більш рівномірного рівня підтримки громадян, може бути вдосконалення механізму фінансування дострокових пенсій та їх призначення. Дострокові пенсії повинні фінансуватися за рахунок роботодавців, що заохочуватиме їх до запровадження нових технологій, поліпшення умов та охорони праці, зменшення чисельності працюючих у шкідливих умовах [7]. Періодична індексація пенсій з урахуванням зростаючої динаміки споживчих цін неабияк вплинула на соціальне забезпечення пенсіонерів.

Підлипна Р.П. у своїй роботі говорить, що не всі, хто потребує матеріальної допомоги, може її отримати через бюрократичні перепони. Цей факт сьогодні стає надто очевидним, часто через непоодинокі випадки в останні роки перевірок соціальних служб вищеконтролюючими органами. Вона також зазначає, що не всі нужденні категорії населення набувають права на участь у соціальних програмах (зокрема, до кола таких осіб не належать бездітні пари, одинокі малозабезпечені громадяни та ін.) [8].

Сьогодні постійною проблемою держбюджету є брак коштів, тому звісно зарубіжний досвід накопичення коштів громадянами у недержавних організацій досить доречний. Проте, проблема полягає у недовірі нашого населення до такого роду структур.

Споживчий кошик переглядається зрідка, коли це потрібно робити з кожним зростанням цін. Він не відповідає мінімальним соціальним гарантіям.

В основному неефективність багатьох кроків на шляху до успіху нашої держави пояснюються тим, що чиновники, розробляючи стратегію і тактику політики, не йдуть по досконало викладених дорогах національно-технічного прогресу, а відшукують давно загублені стежини. Тобто, запозичений зарубіжний досвід  в Україні вводять тоді, коли країна-взірець уже на шляху заміни такого досвіду, або вже замінила. Ми ніколи не будемо на крок попереду, якщо не переступатимемо через чиїсь помилки.

Висновки. Таким чином, соціальний захист населення в Україні потребує кардинальних перетворень. Тому шляхом вирішення проблем неефективного соціального захисту населення України може стати нова функціональна модель соціального захисту з урахуванням національної специфіки та особливостей України. Основними завданнями нової моделі мають бути: кардинальні перетворення функціонуючої нормативно-правової бази, яка має гарантувати громадянам соціальний захист та залучення фінансових ресурсів для забезпечення усіх видів соціальних гарантій.

 

Література:

  1. Конституція України : офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. : станом на 1 січня 2006 р.] / Верховна Рада України. – К. : Мін-во Юстиції України, 2006. – 124 с.
  2. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 10.2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2017-14
  3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – 2018.  — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/sz/sz_u/srp_07rik_u.html
  4. Державне управління та державна служба. Словник-довідник / Уклад. О.Ю. Оболенський. – К.: КНЕУ, 2005. – 478 с.
  5. Вакуленко В. М. Соціальний захист населення України: [Навч.Посіб.] / за аг. ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого// К. : Вид-во НАДУ; Вид-во«Фенікс», 2010. – 212 с.
  6. Топішко І.І. Яку модель соціально-економічного розвитку розбудувати Україні? А. Сміт, Д. Рікардо, М. Фрідман… чи Ф. Ліст, Й. Шумпетер, Е. Райнерт?/ І.І. Топішко// Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія «Економіка». — Острог, 2017. — № 5(33). — С. 4–15.
  7. Мамчур І. Державне пенсійне забезпечення в Україні: особливості та напрямки вдосконалення / І. Мамчур, А. Новоселецька // Студентські наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія «Економіка». — Острог, 2017. — № 5(33). — С. 4–158.
  8. Підлипна Р.П. Система соціального захисту в Україні в сучасних умовах: сутність і основні складові [Електронний ресурс] / Р.П. Підлипна//Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – 2015. –№1(69), Ч.1– С.116-22. – Режим доступу : http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvpusk_2015_1(1)__4.pdf
  9. Балашов А. М. Сучасні проблеми соціального захисту населення України/ А. М. Балашов// Економіка та держава. – 2010. – №1. – 82-84.
  10. Лібанова Е.М. Трансформація державної соціальної політики в контексті забезпечення конкурентоспроможності Української економіки / Є.М. Лібанова // Фінанси України. – 2007. – №9. – С. 34-41.
  11. Копиленко О.П. Правознавство [Електронний ресурс]. – 2007. – Режим доступу : http://westudents.com.ua/glavy/67914-sotsalne-zabezpechennya.html
  12. Павлюк К.В. Модернізація системи соціального захисту в контексті накопичення соціального капіталу в Україні/К.В Павлюк// Фінанси України. – 2012. – №6. – С. 15-29.

Залишити відповідь