Перспективи розвитку інноваційної моделі зайнятості на ринку праці України

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Нечипорук Яна Іванівна,

студентка Національного університету «Острозька академія».

Науковий керівник:

к.е.н., доц. Дем’янчук О.І.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЗАЙНЯТОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Аннотація. У статті досліджено інноваційні чинники, що впливають на ринок праці України. Визначено та охарактеризовано передумови розвитку інноваційної моделі зайнятості та проаналізовано основні показники. Виявлено напрями реалізації інноваційних перспектив розвитку моделі зайнятості.

Ключові слова: інноваційна зайнятість, конкурентоспроможність, капітальні інвестиції, інноваційна активність.

Annotation. The article investigates innovative factors influencing the labor market of Ukraine. The preconditions for the development of the innovative employment model and the main indicators are analyzed and characterized. The directions of realization of innovative perspectives of employment model development are revealed.

Key words: innovative employment, competitiveness, capital investments, innovative activity.

 

Постановка проблеми. В умовах сьогодення ринок праці України характеризується низкою соціально-економічних проблем різного характеру. За сучасного динамічного розвитку світового господарства, глобалізації усіх економічних процесів, все більшого впливу науково-технічної революції на всі сфери зайнятості стан ринку праці швидко змінюється. Перед Україною постає важливе завдання – обрати вірну модель його розвитку, орієнтуючись на світовий досвід і беручи до уваги національні особливості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковою школою таких вчених, як Л.Ємельяненко, І.Петрова, І.Курило, І.Бондар, С.Бандур, В.Васильченко, І.Давидової та ін. було здійснено дослідження проблем ринку праці України, особливостей соціально-економічного забезпечення життєдіяльності населення України в умовах кризового стану економіки, впливу глобальних змін у світовій економіці на державне регулювання ринку праці та зайнятості населення, розроблено концепції інноваційного типу зайнятості. Проте, питання розвитку інноваційної моделі зайнятості на ринку праці України потребує подальшого дослідження.

Мета дослідження полягає в визначенні передумов та можливостей розвитку інноваційної моделі зайнятості на ринку праці України,а також виявленні напрямів реалізації інноваційних перспектив в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Економічне життя суспільства постійно змінюється. Це проявляється у поступових кількісних та якісних змінах, кінцева мета яких є стабільне економічне зростання в умовах інноваційного розвитку. Перехід України на інноваційну модель розвитку можливий лише за умови перегляду методів і механізмів регулювання ринку праці з метою посилення ролі інноваційної моделі зайнятості. Висока конкурентоспроможність зайнятого населення та його раціональне використання є основними передумовами економічного зростання країни.

Новітні тенденції зайнятості, спричинені глобалізаційними процесами у світовій економіці, призвела до розвитку нових моделей організації виробництва та праці. Інноваційна зайнятість – цe здатність окрeмої людини, кадрового потeнціалу фірми, трудових рeсурсів галузі максимально швидко пристосовуватися до нових потрeб eкономіки, викликаних тeхнологічними нововвeдeннями [1]. Це одна з визначальних ознак постіндустріального суспільства, яке характеризується тим, що праця заміщується знаннями, суто технологічні уміння – інтелектуальними.

Суспільне виробництво поділяють на доіндустріальне, індустріальне та постіндустріальне, відповідно до цього можна виділити і три типи зайнятості: екстенсивний, інтенсивний та інноваційний. Для України ж характерний екстенсивний тип відтворення, основними ознаками чого свідчать: високий рівень зайнятості у сфері матеріального виробництва, значна частка працюючих пенсіонерів та підлітків, підвищена питома вага робітників серед усіх категорій працюючих, стабільно висока урбанізація зайнятості [2]. Цей тип відтворення має поступитись інтенсивному, та все ж існує можливість переходу екстенсивного типу зайнятості відразу до інноваційного, або ще як його називають, інтегрального. Для України здійснити таку своєрідну «революцію в економіці» можливо лише за умови, що економічно активне населення зуміє максимально швидко пристосовуватись до нових потреб економіки, що зумовлені глобалізацією та науково-технічною революцією. Також у країні уже існують деякі інноваційні фактори підвищення продуктивності праці: технічний прогрес, освіта і профпідготовка, перерозподіл зайнятості з низькопродуктивних галузей у високопродуктивні, реструктуризація часу праці і відпочинку на підставі інноваційних технологій, об’єктивний процес реструктуризації робочих місць для чоловіків і жінок.

Вагоме місце в розвитку інноваційної зайнятості займають щорічні витрати на розвиток науки, тобто інноваційна активність підприємств (табл.1). Цілеспрямована діяльність суб’єктів підприємницької діяльності щодо конструювання, створення, освоєння й виробництва якісно нових видів техніки, предметів праці, об’єктів інтелектуальної власності, технологій, а також впровадження досконаліших форм організації праці й управління виробництвом є необхідною для стабільного розвитку країни [3].

Таблиця 1

Показники інноваційної активності підприємств України у 2012-2016 рр. [8]

Частка капітальних інвестицій, що були здійсненні для розвитку таких сфер економіки, як інформація та комунікації, а також професійну, наукову та технічну діяльність дуже низька і коливається у межах 1,5-4 % (табл. 2).В Україні за останні роки динаміка інноваційної активності підприємств є стабільною і тримається на рівні 16-17 %, що свідчить про не розповсюдженість цього виду діяльності. Витрати у 2013-2014 роках різко зменшуються, лише у 2015-2016 роках спостерігається збільшення показника у порівнянні з попереднім роком. Причинами цього слугує як мала частка підприємств, зацікавлених у розвитку інновацій, так і недостатня фінансова підтримка з боку держави та інших суб’єктів економіки.

Таблиця 2

Показники капітальних інвестиції в України за певними видами економічної діяльності в 2012-2016 роках, млн.грн [8]

Фінансування інноваційної діяльності в країні відіграє ключову роль у розвитку як всієї економіки, так і нових видів діяльності. За статистичними даними розвиток інноваційної діяльності в Україні розвивається за рахунок власних коштів підприємств (більше 95 %), лише незначна частка належить державі (0,4). Щодо іноземних інвестицій, то їх частка різко скоротилась у 2014-2015 роках через погіршення політичної та економічної ситуації в країні, знизившись до 2 % у 2016 році у порівнянні з 25 % у 2012 році (табл. 3).Аналізуючи показники, наведені в таблиці 2, можна зробити висновок про недостатність фінансування, а також про необхідність заохочення інвестицій в дослідженні інноваційні види економічної діяльності не лише з боку держави, а й інших юридичних та фізичних осіб, як резидентів так і не резидентів країни.

Таблиця 3

Джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств України у 2012-2016 роках [8]

Загалом же розвиток в Україні інноваційної зайнятості залежить від багатьох економічних та соціальних факторів, особливо від технічного розвитку та стану ринку праці. Щодо останнього, то важливу роль відіграє сфера зайнятості, адже більшість високо розвинутих країн з інноваційним типом зайнятості, характеризуються найбільшим рівнем залучення трудових ресурсів у сферу послуг. Підприємства цієї сфери активно поширюють інформацію, нововведення, нові технології, програмне забезпечення, освітні, фінансові, медичні, менеджерські та інші послуги. Україна, за рейтингом серед постсоціалістичних країн, за кількістю зайнятих у сфері послуг, має досить низьку позицію (55%) [4], у той час, коли середній показник серед країн ЄС становить 66,3%. Це свідчить про те, що й досі більша частина трудових ресурсів задіяна у сфері матеріального виробництва.

Ще одним важливим показником, від якого залежить розвиток інновацій на ринку праці, є індекс глобальної конкурентоспроможності. Загалом він складається з 113 змінних, що об’єднані в 12 показників, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу. У цьому індексі Україна у 2017 році посіла 81 місце (з 137), що на 4 пункти вище від попереднього року (85 з 138). Найнижчі рейтинги – за такими показниками, як макроекономічне середовище (121 місце серед 140 країн) насамперед через великий інфляційний стрибок, розвиток фінансового ринку (120 місце), втрати бізнесу через загрози тероризму (133), захист міноритарних акціонерів (134), марнотратність державних видатків (134), якість доріг (132), ефективність антимонопольної політики (136), стійкість банків (140 місце).

Найкращі позиції – у блоці «Інновації», що відображає високий інноваційний потенціал країни:

  • наявність наукових та інженерних кадрів (29 місце);
  • якість науково-дослідних закладів (43);
  • кількість патентів на винаходи (50).

В Індексі глобальної конкурентоспроможності також показані і погіршення, які відбулися в країні: зменшення кількості вчених і інженерів (регрес на 2 позиції), інновації (регрес на 5 позицій).

Це пов’язано з радянським минулим України, зокрема щодо високого попиту на інженерні кадри та велику кількість наукових установ. Проте методологія складання цього індексу, на жаль, не враховує якість та ефективність роботи установ, фахівців і практичну необхідність винаходів. Пов’язаний з інноваційним блоком освітній блок теж є таким, що лідирує, зокрема за здобуттям вищої освіти та професійною підготовкою посідає 34 місце [5].

Глобальний інноваційний індекс складається Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Корнелльським університетом та міжнародною бізнес-школою Insead. Згідно із цим індексом з урахуванням 79 показників у 2016 р. наша держава посіла 64 місце[6,7] серед 141 країни світу.

У 2016 р. найбільше Україна піднялася за такими показниками:

  • людський капітал та дослідження (11 позиція);
  • освіта (33 позиція);
  • бізнес-середовище (30 позиція);
  • нематеріальні активи (30 позиція);
  • працівники розумової праці (13 позиція).

Максимальне погіршення позицій спостерігалося за такими показниками, як політичне середовище (26 позиція), загальна інфраструктура (17 позиція), онлайн-творчість (9 позиція).

Відповідно до іншого Глобального інноваційного індексу, складеного виданням Bloomberg, у 2016 р. ми посіли 33 місце серед 50 найбільш інноваційних країн, при цьому найкраща (п’ята) позиція була за показником «вища освіта».

Ці рейтинги вкотре підтверджують те, що Україна має чималий інноваційний потенціал, який недостатньо використовується. Для держави мають стати орієнтиром європейські новітні тенденції зайнятості, що трансформують національну систему працевлаштування. Пріоритетною має стати економіка знань, що базується на трьох основних елементах: інформаційні та комунікаційні технології, освіта та людський капітал, нововведення та інновації.

Висновки. Загалом в Україні є всі можливості для створення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, в тому числі – інноваційної моделі зайнятості. Адже у нас потужний науково-технічний потенціал, висококваліфіковані наукові та інженерно-технічні кадри, високий рівень системи вищої освіти, що сприяє підготовці працівників, які швидко адаптуються до динамічно змінюваних потреб національної економіки. Уряду країни потрібно лише обрати ту модель інноваційного розвитку, що сприятиме створенню нових робочих місць для працевлаштування населення, які володіють висококваліфікованою, професійною, інтелектуальною працею.

 

Список використаних джерел:

  1. Давидова І.О. Інноваційна зайнятість в аспекті її сутнісних характеристик [електронний ресурс]// Ефективна економіка [сайт].  – 2015. – № 5. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4041
  2. Ємельяненко Л.М. Управління інноваційною зайнятістю в контексті мінімізації соціальних ризиків // Сучасні проблеми розвитку маркетингу ринку праці: Матеріали міжн. наук.-практ. конференції – К.: ІПК ДСЗ, 2012. – С. 133-144.
  3. Економічна енциклопедія : [у 3 т.]. Т. 2 / [редкол. : С.В. Мочерний (відпов. ред.) та ін.]. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 848 с.
  4. Наукова та інноваційна діяльність України: [статистичний збірник]. К.: 2017. – 141с.
  5. Україна у світових рейтингах [електронний ресурс] // Журнал «Вісник [сайт].– 2017.– №45– Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/9160
  6. Global R&D funding forecast // Battelle. The Business of Innovation. – 2016. – 5 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iriweb.org/sites/default/files/2016GlobalRDFundingForecast.pdf.
  7. OECD Science, Technology and Industry Outlook 2008 / OECD. Paris: OECD Publishing, 2008. – [Electronic resource]. – 2008, OECD Publishing. Mode of access: http://www.inovacao.unicamp.br/report/news_OECD_ScienceTechnologyIndustry110207.pdf.
  8. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – 2017.– Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь