Державний кредит та його значення у фінансовому забезпеченні економіки України

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Лехів Марія Богданівна,

студентка 4-го курсу економічного факультету, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник:

к.е.н., ст. викл. Шулик Ю. В.

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

У статті досліджено суть державного кредиту та його значення у фінансовому забезпеченні економіки України, що проявляється через його функції. Також на основі статистичних даних проаналізовано причини зростання позикових коштів. Подано пропозиції для покращення ролі державного кредиту.

Ключові слова: державний кредит, державний бюджет, державний борг, позикові кошти.

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ КРЕДИТ И ЕГО ЗНАЧЕНИЕ В ФИНАНСОВОМ ОБЕСПЕЧЕНИИ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

В статье исследованы суть государственного кредита и его роль в финансовом обеспечении экономики Украины, что проявляется через его функции. Также на основе статистических данных проанализированы причины роста заемных средств. Представлены предложения по улучшению роли государственного кредита.

Ключевые слова: государственный кредит, государственный бюджет, государственный долг, заемные средства.

STATE LOAN AND ITS SIGNIFICANCE IN FINANCIAL PROVISION OF ECONOMY OF UKRAINE

In the article the author investigates the essence of the state loan and its importance in financial security of the Ukrainian economy, which is manifested through its functions. Also on the basis of statistical data, the author analyzes the reasons for the growth of borrowed funds. The result of the article is the proposal to improve the role of public credit.

Key words: state credit, state budget, state debt, borrowed funds.

 

Постановка проблеми. Державний кредит являє собою доволі специфічну ланку державних фінансів. Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись в їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету. Оскільки Україна досить молода незалежна країна, і вона не в змозі самостійно забезпечити свій економічний розвиток, тому держава має потребу як і в зовнішніх запозиченнях, так і в внутрішніх додаткових коштах. Проблема полягає в тому, щоб ефективно використовувати кошти, які їй надаються для покращення фінансового стану.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливий внесок в дослідження теми державного кредиту зробили такі відомі економісти як Дж. Кейнс, А. Лернер, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Сміт, Д. Юм та ін.. Питання держаних позик також розглядаються в роботах багатьох українських дослідників, зокрема В. Андрущенка, О. Близнюка, О. Євтуха,  Г. Кучера, О. Романенка та інших.

В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються ефективного використання державного кредиту у фінансовому забезпеченні економіки країни.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів підвищення рівня значення державного кредиту у фінансовому забезпеченні економіки України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Економіка країни постійно потребує додаткових фінансових ресурсів. Одним із джерел залучення коштів є кредитні ресурси. За умов, коли одним із суб’єктів кредитних відносин виступає держава, чи в особі позичальника, чи кредитора, чи гаранта, виникає категорія «державний кредит».

Зупинимось спочатку на змісті поняття «кредит», воно походить від латинського creditum і перекладається як «борг», «позика». Відомий український науковець О. Євтух зазначає, що основними передумовами надання кредиту є довіра та відповідальність [3, c.11]. І це дійсно так, адже термін «creditum» утворився від латинського слова «credo», що означає «вірити, довіряти». Також кредит неможливий без відповідальності позичальника перед кредитором.

Категорію «державний кредит» можна охарактеризувати за різними ознаками (змістом, формою, юридично-правовим статусом), тому в сучасній літературі є чимало визначень, які в певній мірі відрізняються одне від одного. Наприклад, Романенко зазначає, що державний кредит – це відносини вторинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту [6, c. 221. Близнюк вважає, що державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами з приводу мобілізації додаткових грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах поворотності, строковості та платності, у процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, у яких держава може виступати як позичальник, кредитор або гарант [2, c. 205].

З точки зору фінансового права, державний кредит – це врегульований нормами права механізм залучення додаткових коштів державою або сукупність особливих фінансових правовідносин, передбачених нормативно-правовими актами, що обумовлюються політико-економічними прерогативами держави у процесі залучення нею тимчасово вільних коштів на засадах добровільності, зворотності, платності і строковості [5, c. 218].

На думку Андрущенка, державний кредит – це рух позикового капіталу в формі здійснюваних на фондовому ринку ф’ючерсних обмінних угод, в яких кредитори у порядку особливої послуги передають державі кошти в борг з довіри до неї і з розрахунком на вигоду матеріального, політичного і соціального характеру [1, c. 200].

Отже, можна сказати, що державний кредит – це сукупність економічних відносин між державою та фізичними і юридичними особами, в яких держава виступає позичальником, кредитором та гарантом на умовах поворотності, строковості та платності.

Значення державного кредиту у фінансовому забезпеченні економіки країни найбільш рельєфно виявляється через властиві йому функції. Можна виділити чотири функції державного кредиту:

– фіскальну;

– регулюючу;

– розподільну;

– контрольну [5, с. 187].

Фіскальна функція показує основне призначення державного кредиту – формування централізованих грошових фондів держави за допомогою залучення додаткових, умовно вільних грошових коштів. В умовах, коли структурний дефіцит Державного бюджету є швидше нормою, ніж винятком, актуальність даної функції істотно зростає. Часто державний кредит виступає основним джерелом покриття бюджетного дефіциту.

Регулююча функція виявляється в дії держави за допомогою державного кредиту на функціонування грошового обігу, стан кредитного та інвестиційного ринку, рівень інфляції, в цілому на стан економіки держави. За допомогою державного кредиту держава проводить свою фінансову політику.

Розподільна функція дозволяє спрямувати грошові потоки на забезпечення збалансованості бюджету. За рахунок державного кредиту забезпечується рівномірний розподіл податкового навантаження в часі. Крім того, за допомогою державного кредиту можна підвищити ефективність перерозподілу грошових коштів усередині держави: як між різними адміністративно-територіальними одиницями, так і між галузями економіки. Також за допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується формування коштів єдиного централізованого фонду держави — бюджету, а інколи (рідко) і державних цільових фондів. Як позичальник, держава акумулює додаткові кошти для фінансування своїх витрат

Контрольна функція виражається в забезпеченні цільового використання кредитних ресурсів, обов’язковості і своєчасності їх повернення, правильності розрахунку й виплати винагороди. При цьому контроль здійснюється на всіх етапах кредитної діяльності: безпосередньо при залученні позикового капіталу, використанні та поверненні грошових коштів. Також ця функція тісно пов’язана з діяльністю держави і станом централізованого фонду грошових коштів.

Аналіз структури і динаміки залучення позикових коштів України наведемо у таблицях 1 і 2.

Таблиця 1

Структура залучення позикових коштів України за 2013-2016 роки

Показники Роки Частка, %
2013 2014 2015 2016 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р.
Запозичення, млрд. грн, у т.ч.: 160,8 322,6 514,1 307,7 100 100 100 100
– внутрішні запозичення 108,9 227,6 99 246,4 67,7 70,6 19,3 80,1
– зовнішні запозичення 51,9 95 415,1 61,3 32,3 29,4 80,7 19,9

Джерело: складено автором на основі даних Бюджетного моніторингу [7]

Протягом 2013-2015 рр. обсяг запозичень зростав. Проте у 2016 році він суттєво  зменшився з 514,1 до 307,7 млрд грн.

Згідно з даними Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень України, частка внутрішніх запозичень у  2016 році становила 80,1% порівняно з 19,3 % у 2015 році. Такі суттєві розбіжності пов’язані, передусім, з фактом реструктуризації зовнішнього боргу України у 2015 році, коли всі облігації зовнішньої позики, які підлягали погашенню у 2015-2023 рр., були переоформлені новими цінними паперами з терміном погашення у 2019-2027 роках.

Таблиця 2

Динаміка показників залучення державного кредиту України
за 2013-2016 роки

Показники Абсолютний приріст, млрд. грн. Темп приросту, %
2014-2013 рр. 2015-2014 рр. 2016-2015 рр. 2014-2013 рр. 2015-2014 рр. 2016-2015 рр.
Запозичення, млрд. грн, у т.ч.: 161,80 191,50 -206,40 100,62 59,36 -40,15
внутрішні запозичення 118,70 -128,6 147,40 109,00 -56,50 148,89
зовнішні запозичення 43,10 320,10 -353,80 83,04 336,95 -85,23

Джерело: розраховано автором на основі даних Бюджетного моніторингу

Позикові кошти України у 2014 та 2015 роках зросли на 100,62% та 59,36%  відповідно. У 2016 році, незважаючи на зростання внутрішніх запозичень, позикові кошти зменшилися на 40,15 %. Це відбулося за рахунок скорочення зовнішніх запозичень, що є позитивним явищем. Адже кошти не відволікаються з економіки України. скоріш за все такою була політика Уряду.

Порівняємо обсяги запозичень до державного бюджету та погашення державного боргу.

Рис. 1. Порівняння обсягів запозичень до державного бюджету та погашення державного боргу України за 2013-2016 рр., млрд грн.

Джерело: складено автором на основі даних Бюджетного моніторингу [7]

Очевидно, що запозичення до державного бюджету перевищують погашення. Але у 2015 році спостерігається зменшення розриву між обсягами запозичень та погашення боргу, що може сприяти зниженню боргового навантаження у майбутньому. У 2016 році спостерігаємо зменшення обсягу запозичень, але і зменшення обсягу погашень.

Таблиця 3

Порівняння державних запозичень із макроекономічними показниками

Показники 2013 р. 2014 р. 2015 р. 2016 р.
Державні запозичення, млрд грн. 160,9 322,4 514,1 307,7
ВВП, млрд грн. 1454,9 1566,7 1979,5 2383,2
Індекс інфляції,% 100,5 124,9 143,3 112,4
Мінімальна заробітна плата, грн 1218 1218 1378 1600
Державний борг, млрд грн 584,1 1100,8 1572,2 1929,8

Джерело: складено  автором на основі даних Міністерства фінансів України [8]

 

Із зростанням обсягу державних запозичень зросли і такі показники як ВВП, інфляція, мінімальна заробітна плата та обсяг державного боргу. У 2016 році обсяг державних запозичень зменшився. Проте це не вплинуло на макроекономічні показники. Їхній обсяг усе одно зростав. Винятком став індекс інфляції. Це свідчить про те, що державний кредит має прямий вплив на інфляцію. Зі збільшенням обсягу державних запозичень зростає кількість грошей в обігу і відповідно зростає індекс інфляції, що є негативним явищем для економіки.

Ще однією причиною необхідності державного кредиту є зростання видатків державного бюджету України.

Таблиця 4

Видатки державного бюджету за 2014-2016 роки, млрд грн

Показники 2014 рік 2015 рік 2016 рік
Загальнодержавні функції, з них: 65,84 103,12 117,93
– обслуговування боргу 47,98 84,51 95,80
Оборона 27,36 52,01 59,35
Громадський порядок, безпека та судова влада 44,62 54,64 71,67
Охорона навколишнього природного середовища 2,60 4,05 4,77
Житлово-комунальне господарство 0,11 0,02 0,01
Охорона здоров’я 10,48 11,45 12,46
Духовний та фізичний розвиток 4,87 6,62 4,96
Освіта 28,67 30,19 34,83
Соціальний захист та соціальне забезпечення, з них: 80,55 103,70 151,97
– соціальний захист пенсіонерів 75,81 94,81 142,59
Економічна діяльність, у т.ч.: 34,41 37,14 31,41
– сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство 5,76 4,73 4,37
– паливно-енергетичний комплекс 9,34 1,89 2,20
– транспорт 14,43 23,10 15,33
– інші видатки на економічну діяльність 4,89 7,41 9,50
Міжбюджетні трансферти 130,60 173,98 195,40
Усього 430,11 576,91 684,74

Джерело: розраховано автором на основі даних Бюджетного моніторингу

Протягом 2014-2016 років видатки державного бюджету України зросли з 430,11 млрд грн до 684,74 млрд грн. Найбільшу частку видатків займають такі показники як соціальний захист та соціальне забезпечення, міжнародні трансферти та загальнодержавні функції, а саме обслуговування боргу. Також значно зросли видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу. Це спричинено військово-політичною ситуацією в Україні. Отже, потреба України в запозиченнях є очевидною.

Об’єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів. Регулювання економіки, соціальна політика держави, виконання нею своїх функцій щодо оборони країни й управління вимагають постійного збільшення бюджетних витрат. Чималих коштів потребує і міжнародна діяльність держави. Проте доходи Державного бюджету завжди обмежені. Тому за наявності вільних грошових ресурсів у населення, підприємств і організацій органи влади вдаються до державного кредиту. Зазвичай, державні запозичення здійснюються тоді, коли вичерпано інші джерела формування доходів держави або коли доцільно обмежити рівень оподаткування.

Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту позначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними методами балансування доходів і витрат уряду (наприклад, емісія грошей). І це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу.

Призначення державного кредиту виявляється, насамперед, у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. У разі позитивного бюджетного сальдо мобілізовані за допомогою державного кредиту кошти використовуються безпосередньо для фінансування економічних і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, будучи засобом збільшення фінансових можливостей держави, може стати важливим чинником прискорення соціально-економічного розвитку держави.

Державний кредит є також джерелом збільшення прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату відсотків і виграшів за державними позиками.

В умовах економічної кризи залучення державних позик стимулює внутрішній попит за рахунок урядових видатків, а тому здійснює позитивний вплив на зростання рівня зайнятості та рівня споживання. Державний кредит має також негативні наслідки для стану державних фінансів, такі як перенесення боргового тягаря на майбутні покоління без створення умов для відшкодування витрат та стримування процесу економічного розвитку в державі; збільшення обсягів ВВП, що перерозподіляються на користь кредиторів; залежність соціально-економічної стабільності в державі від отримання нових кредитних ресурсів тощо.

Як зазначалось вище, значення державного кредиту найкраще проявляється через його функції. Тому для того, щоб вдосконалити роль державного кредиту у фінансовому забезпеченні економіки України необхідно здійснити реалізацію фіскальної, регулюючої, розподільної та контрольної функцій.

Через фіскальну функцію держава повинна:

  • залучати кошти у розмірах, необхідних для фінансування державних бюджетів;
  • забезпечувати формування централізованих грошових фондів та їх використання;
  • вдосконалювати податкову систему.

За допомогою регулюючої функції державі слід впливати на:

  • стан грошового обігу;
  • рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів;
  • рівень інфляції;
  • виробництво;
  • зайнятість.

За рахунок розподільної функції необхідно здійснити розподіл грошових ресурсів у відповідності із потребами економіки в цілому і доцільністю підтримки пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку країни.

Здійснюючи контрольну функцію, відповідні органи повинні постійно контролювати:

  • своєчасність та повноту погашення державних кредитів;
  • ефективність їх використання.

Наступним напрямом вдосконалення значення державного кредиту у фінансовому забезпеченні України є чітке дотримання його принципів, а саме:

  1. Принципу зворотності, терміновості та гласності. Тобто, Україні слід повертати у точно встановлений термін суму основного боргу і виплачувати відсотки у встановленій сумі за користування кредитом.
  2. Принципу забезпеченості. Держава повинна не допускати збитків через неплатоспроможність позичальника.
  3. Принципу цільового характеру. Органи державної влади повинні використовувати державний кредит на покриття дефіциту державного бюджету.

Оскільки державний кредит є джерелом погашення дефіциту бюджету, тому для його вдосконалення необхідно визначити шляхи зменшення дефіциту державного бюджету.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку – сприяли скороченню державних витрат. До них відносяться:

–  встановлення жорсткої системи контролю та звітності за надходженням і витрачанням коштів для підвищення ефективності державних видатків;

–  скорочення видатків на утримання органів державної влади;

– зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

– зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування [4].

Висновки. Державний кредит відіграє важливу роль у фінансовому забезпеченні економіки України, адже він є складовою державних фінансів, джерелом покриття дефіциту державного бюджету, способом розміщення державних заощаджень, та одним з елементів формування цільових грошових фондів.

Основними напрямами вдосконалення державного кредиту у фінансовому забезпеченні економіки України є його реалізація функцій, дотримання принципів та скорочення дефіциту державного бюджету.

Література:

  1. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в XX століття. Львів: Каменяр, 2014. 323 с.
  2. Близнюк О. П., Лачкова Л. І., Оспіщев В. І. Фінанси. Київ: Знання, 2016. 415 с.
  3. Євтух О. Т. Кредит як соціально-економічне явище. 2017. №3. с. 7-20.
  4. Кучер Г. В. Ефективність системи управління державним боргом в Україні. 2016. №6. 44-56 с.
  5. Роль В. Ф., Сергієнко В. В., Попова С. М. Фінансове право. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 392 с.
  6. Романенко О. Р. Фінанси. Київ: Центр Навчальної Літератури, 2015. 312 с.
  7. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень. URL:http://www.ibser.org.ua
  8. Міністерство фінансів України. URLhttps://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь