IV Міжнародна науково-практична заочна інтернет-конференція “ENGLISH FOR SPECIFIC PURPOSES”

ЗМІСТ

Секція 1
ПРОФЕСІЙНА АНГЛІЙСЬКА
ДЛЯ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Нараєвська Інна
ОСОБЛИВОСТІ КОГЕЗІЇ НА ФОНІ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ………………….1-2

Кузнєцова Алла
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «РУКА» В МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)…………………………..3-6
Андрійчук Марина
АНГЛІЙСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
(НА МАТЕРІАЛІ ОНЛАЙН-ВИДАННЯ FINANCIAL TIMES 2016)……………7-9

Мартинюк Надія
ОНОМАСТИЧНА ЛЕКСИКА В КАЗЦІ «ГОБІТ» ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА……..10-12

Бортнік Ольга
ЖАНРОВІ АСПЕТКИ СОНЕТУ. ОСОБЛИВОСТІ СОНЕТІВ В. ШЕКСПІРА………………………………………………………………………………………13-15
Халус Ольга
ТЕМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКИ ЄС…………………………………..16-18

Щерба Олександр
МЕТАФОРА В РЕКЛАМІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА АВТОМОБІЛІВ….19-21

Юр’єва Оксана
РОЗВИТОК НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ…………………………………………………………………………………22-25

Секція 4
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ Й КОНТРОЛЬ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ АНГЛІЙСЬКОЮ
ЯК СКЛАДНИК ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Павлусяк Ірина
СИНТАКСИЧНИЙ І СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСИКИ В ОПИСІ ЗОВНІШНОСТІ ПЕРСОНАЖІВ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ К.С. ЛЬЮЇСА“ОСТАННЯ БИТВА”……………………………………………………………..26-28

Забейда Ольга
ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ПРИЙОМ НАВЧАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ УЧНІВ III-IV КЛАСІВ………………29-31

Крук Ярина
КОРПУСИ ТЕКСТІВ У ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ…………………32-35
Секція 6
ЕТНО-, СОЦІО- ТА ПСИХОЛІНГВІСТИКА В НАВЧАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ
Покорна Наталія
НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ В МОВНИХ ТРАДИЦІЯХ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ Й КАНАДИ……………………………………36-39

Стасюк Інна
ВИРАЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ЧАСУ ЗАСОБАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ……………………………………………………………………………………………40-42

Бебко Ірина
ВИКОРИСТАННЯ СЛЕНГУ В СУЧАСНИХ АМЕРИКАНСЬКИХ ХІП-ХОП ПІСНЯХ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ НІКІ МІНАЖ)……………………..43-45

Секція 7
КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД У ВИКЛАДАННІ
ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ
Левицька Юлія
МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК УСНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ………46-48

Балагур Ольга
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОМОВ ГІЛЛАРІ РОДЕМ КЛІНТОН ТА АНГЕЛИ МЕРКЕЛЬ ЯК ОДИН ІЗ КОМУНІКАТИВНИХ ПІДХОДІВ ВИВЧЕННЯ Й ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ………………49-52

Рожицька Тетяна
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ……………………………………………………………………….53-56

Ревенко Людмила
ВЕРБАЛЬНІ Й НЕВЕРБАЛЬНІ СКЛАДНИКИ СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ РЕКЛАМИ…………………………………………………………………………57-63

Очеретович Ольга
ЛЕКСИКА БІАТЛОНУ В ТЕРМІНОСИСТЕМІ СПОРТУ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………………………………………………………………………………..64-67

Кононова Ольга,
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ КАНАДИ….68-70

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ…………………………………………………………………

Секція 1
ПРОФЕСІЙНА АНГЛІЙСЬКА МОВА
ДЛЯ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Нараєвська Інна,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ОСОБЛИВОСТІ КОГЕЗІЇ НА ФОНІ ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ

У зв’язку з розвитком лінгвістичної науки особливої уваги й докладного аналізу потребують її окремі компоненти. Одним із таких предметів нашого дослідження є когезія, зокрема застосування її в поетичному тексті. Завдання дослідження – проаналізувати когезію як лінгвістичне явище, дослідити її види й засоби, проаналізувати прояви її в поетичному тексті. Практична значущість дослідження полягає у використанні результатів дослідження у подальшому вивченні матеріалів.
Ключові слова: когезія, види когезії, засоби когезії, поетичний текст.

В связи с развитием лингвистической науки особенного внимания и подробного анализа потребуют ее определенные компоненты. Одним из таких предметов нашего исследования есть когезия, а точнее – применение когезии в поэтическом тексте. Было поставлено задание проанализировать когезию как лингвистическое явление, исследовать ее виды и средства, а также исследовать ее проявления в поэтическом тексте. Практическая значимость исследования заключается в использовании результатов исследования в подальшом изучении материалов.
Ключевые слова: когезия, виды когезии, средства когезии, поэтический текст.

Due to the development of linguistics special attention and detailed analysis are vital for their certain individual components. One of such subjects of our research is cohesion, particularly – the use of cohesion in the poetic text. It was aimed to analize cohesion as a linguistic phenomenon, eplore their types and means, and explore their displays in the poetic text. The practical significance of the research consists in the opportunity of the direct usage of the results in further study of the material.
Key words: cohesion, types of cohesion, means of cohesion, poetic text.

У цьому дослідженні ми розглянули когезію як лінгвістичне явище, проаналізували класифікацію її видів, засоби когезії, а також дослідили практичне застосування її на прикладі англійської поезії. Для повного розуміння дослідження необхідно визначити, що таке когезія. Когезія – це особливі види зв’язку, що забезпечують континуум, іншими словами логічну послідовність (темпоральну або просторову), взаємозалежність окремих повідомлень, фактів, дій і подій. Варто зазначити, що у лінгвістиці існує понад сто різновидів зв’язності, що зумовлено різними критеріями й підходами до класифікації її (приміром, за структурою, за семантикою, за способом вираження) [2, с. 32].
Було визначено, що існує велика кількість класифікацій видів когезії, але в нашому дослідженні ми обрали декілька основних. Беручи до уваги когезію на рівні тексту, можна виокремити велику кількість різновидів внутрішньотекстових зв’язків. Художні тексти характеризуються логічними, психологічними й формально-структурними типами когезії. Існують такі типи когезії:
• дистантна когезія, що здійснюється шляхом лексичного повтору, передусім є особливістю художніх творів;
• асоціативна когезія, найбільш уживаним типом якої є алюзії (форми, які виходять за межі тексту );
• образна когезія, яка передбачає такі “форми зв’язку, що, перегукуючись із асоціативними, збуджують уявлення про чуттєво сприймані об’єкти дійсності” [???].
Як бачимо, види когезії в літературно-художніх текстах багаті й різноманітні, а тому їх можна класифікувати за різними ознаками [3]. Крім традиційно-граматичних, які виконують текстотвірну функцію, їх варто розділити на логічні, асоціативні, образні, стилістичні, композиційно- структурні, ритмоутворювальні.
Засобами когезії, які найбільш яскраво характеризують її як лінгвістичне явище, є такі: граматичні, логічні, асоціативні, образні, композиційно-структурні, стилістичні й ритмоутворювальні. З’ясовано, що до граматичних засобів належать сполучники, сполучні прислівники; до асоціативних належать ретроспекція, конотація, суб’єктивно-оцінна модальність; до стилістичних – повторювані в тексті елементи; до ритмоутворювальних – рима, метр.
Приклади використання когезії було проаналізовано на матеріалах англійського поетичного тексту. Оскільки метою дослідження був аналіз когезії в текстах різних епох, ми обрали поезію “Беовульфа”??????????, В. Шекспіра, Дж. Байрона та Е. Діскінсон.

Література:
1. Бєлєхова Л.І. Словесний образ в американській поезії: лінгвокогнітивний аспект : Монографія. – вид. 2-ге, доп. і перероб./ Л.І. Бєлєхова – М. : ООО «Звездопад», 2004. – 376 с.
2. Галич О. Теорія літератури: Підручник / О. Галич, В. Назарець, Є.Васильєв. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
3. Цолін Д.В. Синтаксис поезії таргумів : Монографія / Д.В.Цолін. – Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2015. – 468 с.

Кузнєцова Алла,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «РУКА» В МІЖКУЛЬТУРНІЙ КОМУНІКАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Статтю присвячено дослідженню особливостей невербальних засобів спілкування в міжкультурній комунікації на прикладі англомовного середовища. Розглянуто й конкретизовано питання про вербалізацію концепту «рука» у його фразеологічному полі.
Ключові слова: невербальне спілкування, міжкультурна комунікація, фразеологічна одиниця, жест, концепт, лексема, фразеосемантична група.

Статья посвящена исследованию особенностей невербальных средств общения в межкультурной коммуникации на примере англоязычной среды. Рассмотрено и конкретизировано вопросы о вербализации концепта «рука» в его фразеологическом поле.
Ключевые слова: невербальное общение, межкультурная коммуникация, фразеологическая единица, жест, концепт, лексема, фразеосемантическая группа.

The article is devoted to the peculiarities of non-verbal means of communication in the intercultural communication on the example of an English-speaking environment. There are being considered and specified questions about verbalization of the concept “hand” in its phraseological field.
Key words: non-verbal communication, intercultural communication, phraseological unit, gesture, concept, lexical item, phraseosemantic group.

Явище міжкультурної комунікації не є новим для сьогодення. Процес глобалізації спричинив розширення меж національних зв’язків і появу культурної інтеграції. Попри це багато проблем, пов’язаних із мовними розбіжностями і, як наслідок, виникненням комунікативних бар’єрів, лишаються не розв’язаними і досі.
Праць, присвячених невербальним засобам спілкування (далі – НЗС) у контексті міжкультурної мовної комунікації, є багато (роботи Ф. С. Бацевича, Л. В Солощук, В. М. Куніциної, Г. Є. Крейдліна, А. Піза, П. Екмана та ін.). Проте недостатньо вивченим є аспект вербалізації жестів як НЗС у їхньому фразеологічному полі на прикладі англійської мови. Це і зумовлює актуальність обраної теми.
Обмін інформацією не обмежується лише вербальними засобами спілкування. Цю думку підтверджує і психолог Альберт Мейєрабіан, який, за твердженням А. Піза, встановив, що за допомогою слів передається всього 7% інформації, тоді як звуковими засобами – 38%, а через міміку, жести і пози – 55 % [3, с. 2]. Тому можемо стверджувати, що невербальна знакова система посідає чільне місце в процесі комунікації. Мета нашої роботи полягає в дослідженні вербалізації НЗС у міжкультурній мовній комунікації на прикладі жестових фразеологічних одиниць англійської мови.
Невербальна комунікація (від лат. verbum – слово) – це процес обміну невербальними повідомленнями між особами, а також інтерпретація їх. Вона поєднує паралінгвістичні, периферійні й контекстні фактори, відповідно до яких поведінка чи емоції комунікатора можуть бути якісно проаналізовані. [5, с. 46]. Якщо більш широко розглянути це поняття, то варто зазначити, що воно охоплює низку різноманітних компонентів, які часто використовують для емоційного підкріплення висловлювання.
Одне з основних положень, яке використовують для характеристики невербальної комунікації, полягає в тому, що вона полегшує процес сприйняття вербально вираженої інформації [4, с. 170]. Допоміжними при цьому є різні НЗС. Найбільш поширеними у використанні є жести – рухи людини (свідомі або несвідомі), які несуть повідомлення про її психічний стан. Вони є одним з головних елементів кінесики в англійській фразеології. В англійській мові простежується динаміка в процесі вербалізації кінесичних НЗС. Так, для позначення жестів активно застосовують мовні стереотипи, зокрема фразеологізми. У цьому випадку використовують стійкі як у структурному, так і в лексико-семантичному плані словосполучення.
Виділяють кілька основних жестів, за допомогою яких можна передати внутрішній стан людини. Г. Крейдлін слідує за Д. Ефроном і поділяє жести на емблеми, ілюстратори і регулятори [1, с. 79]. Жести-емблеми – це невербальні аналоги слів, які можуть використовувати як ізольовано, так і у супроводі комунікативного акту. Наприклад: “I don’t know what happened,” he said, appearing to shrug his shoulders. Жести-ілюстратори використовують у вербальному контексті; вони зображують те, про що йдеться. Наприклад, коли мовець перепрошує, вказуючи на годинник: “I apologize for being late,” said Alex and pointed at his watch. Жести-регулятори (як і жести-емблеми) можуть використовувати як під час мовлення, так і окремо від нього. Вони виконують регулятивну функцію, зокрема слугують для підтримання розмови. Наприклад: “I’m a teacher,” Suzy explained, and he nodded his head in understanding.
У нашій роботі було розглянуто процес вербалізації концепту «рука». Ми обрали фразові одиниці (далі – ФО), які входять до семантичного поля обраного концепту, і поділили їх на 3 фразеосемантичні групи: 1) із лексемою «hand»; 2) із лексемами «finger» і «thumb»; 3) із лексемою «fist». Аналіз першої фразеосемантичної групи показав, що здебільшого дієслово, яке стосується жестового руху, вимагає прямого або прийменникового додатка. Наприклад: do something with one hand tied behind one’s back – робити щось легко, не докладаючи значих зусиль; робити щось із заплющеними очима: We know that as long as the police go round with one hand tied behind their back, we’ll never make our streets truly safe (The Guardian: October 5, 2011). На основі другої групи ми проаналізували, як вербалізовано жести й жестову поведінку на прикладі фразеологізмів із лексемами «finger» та «thumb». Аналіз показав, що опис жесту та його вербалізований варіант є дуже подібними між собою. Наприклад: give a thumbs up – пальці стиснути в кулак і підняти догори великий палець – схвалювати щось чи погоджуватися з діями когось.
У третю групу ми виокремили ФО з лексемою «fist» і з’ясували, що варіанти одного жесту можуть бути вербалізовані по-різному. Так, наприклад, Е. Є. Науменко зазначає, що фразеологізм to shake one’s fist є номінацією декількох жестів і може бути інтерпретований двоякo: 1) пригрозити комусь кулаком (“angry fist shake”), при цьому стиснутий кулак піднятий догори, аби показати, що ви дуже злі, роздратовані й таким чином несете загрозу; 2) «наше діло праве, ми переможемо!» (“fist of enthusiasm”) – варіант цього ж жесту, коли стиснутий кулак піднятий до рівня плеча долонею до себе і виражає рішучість людини, її готовність здійснити задумане, її гордість [2, с. 3].
Отже, викладений матеріал свідчить про те, що НЗС, які можуть бути вербалізованими, є невід’ємним складником міжкультурної мовної комунікації. Так, для жестів у англійській мові характерною є вербалізація за допомогою ФО, які одночасно є національно-культурним компонентом. Зокрема, НЗС із концептом «рука» в англійській мові вербалізовано через застосування ФО, внутрішня форма яких містить жест. Найбільш уживаними є такі лексеми, як «hand», «finger», «thumb» та «fist». У контексті обраної теми вважаємо перспективним подальше дослідження вербалізації невербальних засобів комунікації із залученням інших кінесичних рухів на прикладі англійської мови.

Література:
1. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык / Григорий Ефимович Крейдлин. – М. : Новое литературное обозрение, 2002. – 592 с.
2. Науменко Е. Э. Вербализация кинетического языка в английской фразеологии. [Електронний ресурс] / Е. Э. Науменко // Пятигорский государственный лингвистический университет. – Режим доступу: http://www.pglu.ru/lib/publications/University_Reading/2012/II/uch_2012_II_00021.pdf. – Назва з екрана.
3. Пиз А. Язык телодвижений [Електронний ресурс] / А. Пиз // Все на взлёт / С. Гуров. – 2011. – Режим доступу: http://vegas2011.at.ua/jazyk_telodvizhenij.pdf. – Назва з екрана.
4. Солощук Л. В. Невербальная коммуникация: ее место и перспективы исследования в современной лингвистике / Л. В. Солощук // Вісник ХНУ. – 2004. – Вип. 635. – С. 170–173.
5. Фалькова Е.Г. Межкультурная коммуникация в основных понятиях и определениях: Методическое пособие / Е. Г. Фалькова. – СПб.: Ф-т филологии и искусств СПбГУ, 2007. – 77 с.
6. David Cameron’s Conservative party conference speech in full [Електронний ресурс] // The Guardian /. – [2011]. – Режим доступу: http://www.theguardian.com/politics/2011/oct/05/david-cameron-conservative-party-speech.
УДК
811.111-26
Андрійчук Марина,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

АНГЛІЙСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
(НА МАТЕРІАЛІ ОНЛАЙН-ВИДАННЯ FINANCIAL TIMES 2016)

Стаття присвячена дослідженню мови ділового спілкування. Головну увагу зосереджено на вивченні семантичного поля фразеологізмів (ФО) ділового мовлення та його класифікацій. У дослідженні проаналізовано комунікативно-експресивну функцію ФО та їхню роль у відображенні англомовного ділового соціуму в мовленні.
Ключові слова: фразеологія, фразеологізм, фразеологічна одиниця (ФО), ділове спілкування, ділове мовлення, емоційна насиченість, універсальність, семантичне поле.

Статья посвящена исследованию языка делового общения. Главное внимание сосредоточено на изучении семантического поля фразеологизмов (ФЕ) деловой речи и его классификаций. В исследовании проанализированы коммуникативно-экспрессивная функция ФЕ и их роль в отражении англоязычного делового социума в речи.
Ключевые слова: фразеология, фразеологизм, фразеологическая единица (ФЕ) деловое общение, деловая речь, эмоциональная насыщенность, универсальность, семантическое поле.

The article investigates the language of business communication. The main focus is on the study of the semantic field of phraseology of business language and its classifications. The study analyzes the communicative and expressive function of phraseological units and their role in reflecting of the society in the business English speech.
Keywords: phraseology, idiom, phraseological unit, business communication, business language, emotional richness, versatility, semantic field.

Фразеологія – багатий простір для досліджень. Світ фразеології сучасної англійської мови є надзвичайно великим, і кожен аспект його дослідження, безумовно, заслуговує уваги. За тисячі років історії англійської мови в ній утворилась велика кількість висловів, які вважали вдалими і влучними. Так і виник особливий пласт мови – фразеологія, тобто сукупність усталених стійких, цілісних за складом і лексичним значенням висловів [2].
Мову ділового спілкування вважають досить консервативною й незмінною порівняно з іншими сферами мови. Однак останнім часом панує тенденція наближення тексту до читача задля кращого розуміння думки й привертання уваги, тобто відбуваються зміни лексичного складу в тому числі. Саме тому детальний розгляд окремих компонентів мови ділового спілкування дозволить удосконалити лексико-стилістичну картину політико-ділових видань, зокрема Financial Times 2016. Неправильно вважати, що англійська ділова мова позбавлена колоритності й багатогранності фразеологізмів. Навпаки, у мову ділового спілкування увійшло багато унікальних фразеологічних одиниць (надалі ФО), пов’язаних саме з людиною в діловому світі, з різноманітними видами її діяльності, дій і ситуацій у різних сферах ділового спілкування [1].
Під час розробки практичної частини роботи було досліджено більше 2000 ФО, які було використано в статтях онлайн-видання Financial Times 2016. Задля полегшення аналізу обрані фразеологізми за своєю семантикою були поділені на чотири групи:
1) англійські фразеологізми на позначення понять «гроші, достаток»;
2) англійські фразеологізми на позначення поняття «особа в діловому світі»;
3) англійські фразеологізми на позначення поняття «політична ситуація»;
4) англійські фразеологізми на позначення поняття «ділові стосунки».
До групи фразеологізмів на позначення понять «гроші, достаток» ми умовно відносимо ФО, які характеризують валюту; валютні процеси; матеріальний стан; дії та предмети, пов’язані з виготовленням, отриманням та переведенням коштів; відношення особи до грошей; дії, спрямовані на досягнення певного матеріально-грошового й кар’єрного статусу та інше. Наприклад, однією з найновіших ФО в цій категорії можна назвати monopoly money. Монополія є торговою маркою гри, у якій ви купуєте нерухомість, використовуючи несправжні гроші, а отже monopoly money – це гроші, які мають малу цінність, або ж взагалі її не мають. Гра набула популярності протягом останніх десятиліть, а разом із тим у вжиток увійшла й ідіома. Говорячи мовою економіки, monopoly money – це гроші, які швидко знезціюються через гіперінфляцію [3].
Семантична група фразеологізмів на позначення поняття «особа в діловому світі» є досить місткою, адже, незважаючи на офіційність сфери, людський фактор залишається. Наприклад: an angel investor, що означає «особа, яка інвестує компанію на ранніх фазах її розвитку», як от у такому реченні: Ms. Masolova has co-founded 11 online ventures and is an active angel investor. Вперше фразу було використано для опису багатих покровителів Бродвею, які тримали п’єси на сцені, незважаючи на відсутність прибутку [3; 4].
ФО на позначення поняття «політична ситуація» репрезентують цілісну політичну картину світу. Завдання політичних фразеологізмів – аргументування, точний і систематичний виклад політичних проблем з метою описати, визначити й пояснити явища політично-суспільного життя, передати суму знань, ґрунтовно викласти політичний стан справ та інше. Наприклад: a fourth estate використовують для опису ЗМІ, особливо друкованих медіа, коли говорять про явні потужні пропагандистські цілі або слабку здатність висвітлювати політичні питання. У статтях онлайн-видання Financial Times 2016 такий фразеологізм вживають у такому контексті: None of our political writers … takes notice of any more than three estates, namely, Kings, Lords, and Commons … passing by in silence that very large and powerful body which form the fourth estate in this community … Походження ідіоми можна прослідкувати принаймні до Томаса Карлайла в першій половині ХІХ століття [3; 4].
Семантична група фразеологізмів на позначення поняття «ділові стосунки» містить у собі ФО (межі між групами різних семантичних полів є нечіткими), які можуть вживати для позначення якості, типу, виду та характеру міжособистісних приватних та офіційно-юридичних відносин. Наприклад: фразеологізм to twist someone’s arm перекладають як «змусити або переконати когось». ФО вживають у такому контексті: Іt tried to twist its arm to pay an “inexplicable” penalty and to make public admissions. Здебільшого цей фразеологізм використовують у жартівливому контексті. У широкому вжитку з середини 1900-х років [3; 4].
Отож, як бачимо, фразеологізми є невід’ємною частиною лексичного запасу ділового спілкування і слугують для позначення різноманітних явищ, осіб, процесів і стосунків, інколи вони набувають лаконічності й стилістичної стриманості. За таких умов можлива зміна відтінка семантичного значення. Крім того, серед досліджуваних фразеологізмів є й такі, вживання яких на офіційному рівні є прийнятним і поширеним (to make headway, at a premium, in arrears, out-of-pocket). Опрацювавши фразеологічний матеріал бізнес-мовлення на прикладі онлайн-видання Financial Times 2016, можна зробити висновок, що ФО ділового спілкування можуть вживати практично в будь-яких його проявах, тобто очевидна універсальність фразеологізмів як лексичного засобу. Окрім того, ФО привертають увагу респондента, «оживлюють» мову і спрощують процес донесення думки, як-от у статтях онлайн-видання Financial Times.

Література:
1. Василюк І. М. Фразеологізми як одиниці міжмовної комунікації [Текст] / І. М. Василюк // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2004. – №17. – С. 102–105.
2. Cowie, A.P.. Phraseology: Theory, Analysis, and Applications. Oxford / A. P. Cowie. – Oxford : Oxford University Press, 2008. – P. 38–51.
3. Ammer С. The American Heritage Dictionary of Idioms / Christian Ammer. – Boston, New York, 2007. – 729 p.
4. World business, finance, and political news from the Financial Times – FT.com [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.ft.com/home/europe
Мартинюк Надія,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ОНОМАСТИЧНА ЛЕКСИКА
В КАЗЦІ «ГОБІТ» ДЖ. Р. Р. ТОЛКІЄНА

У статті проаналізовано семантико-морфологічні особливості антропонімів і топонімів на матеріалі твору англійської художньої літератури.
Ключові слова: топонім, антропонім, семантико-морфологічне творення слів, ономастика.
В статье проанализировано семантико-морфологические особенности антропонимов и топонимов на материале произведения английской художественной литературы.
Ключевые слова: топоним, антропоним, семантико-морфологическое образования слов, ономастика.
The semantic-morphological features of anthroponyms and toponyms on the material of English literature are analyzed.
Key words: toponym, anthroponym, semantic-morphological word building, onomastics.

Постановка проблеми. Із середини ХХ століття почала розвиватися літературно-художня ономастика як окрема галузь ономастики. Крім того, зовсім нещодавно почав розвиватися новий жанр у літературі – фентезі. У цьому жанрі письменники створюють нові світи й простори. Щодо мови художнього тексту, то ономастична лексика займає лише 3% від усіх слів, проте саме власні назви несуть найбільше семантичне навантаження. Дослідження ономастикону твору «Гобіт» дасть змогу виявити внутрішні закономірності семантико-морфологічних особливостей організації ономастичних систем вигаданих мов Дж.Р.Р. Толкіна і ономастичного простору твору, а також визначити, як семантика твору залежить від власних назв.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто виокремити працю, присвячену розвитку когнітивної ономастики, а саме «Когнітивна ономастика як напрямок пізнання власних назв», яка стала поштовхом до розвитку нового напрямку [1]. Дослідженням і розвитком ономастики в Україні займались такі відомі науковці, як М. Габорак, Л. Масенко, Ю. Карпенко, І. Ковалик, Д. Бучко, Є. Черняхівська, В. Бондалетов, Н. Алефіренко, О. Суперанська, ономастикон у літературному творі вивчали такі зарубіжні й вітчизняні науковці, як І. Александрук, С. Зінін, В. Воробей, М. Еліаде, Н. Фрай, Р. Фаулер.
Мета дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі семантико-морфологічних особливостей антропонімів і топонімів на матеріалі твору англійської художньої літератури (Дж.Р.Р. Толкієна «Гобіт»).
Виклад основного матеріалу дослідження. Оскільки фентезі – зовсім новий жанр літератури, який є не достатньо вивченим, особливо з мовознавчої точки зору. Найбільше науковців у жанрі фентезі цікавила семантика незвичних лексем. Власні назви у творах до недавнього часу також несли лише емоційне наповнення тексту [2, с. 144-145]. Тому ми вирішили проаналізувати поетоніми в повісті-казці «Гобіт» і визначити походження та семантику їх.
У повісті-казці трапляються такі антропоніми: Bilbo Baggins of Bag End, Bungo Baggins, Belladonna Took, Gandalf, Radagast, Thorin Oakenshield (Thorin son of Thrain son of Thror King under the Mountain), Fili, Kili, Balin son of Fundin, Gollum, the Necromancer, Smaug, the Lord of the Eagles, Bard the Bowman.
Толкієн більше приділяв уваги саме антропонімам, адже в художньому творі ім’я персонажа має психологічні особливості, що виділяють його або його соціальний статус. Наприклад, ім’я Bilbo Baggins використане не випадково. Слово Bilbo походить від Bilboa – це порт в Іспанії, знаменитий своїми клинками. Жителі міста скорочено його називають Bilbo. Асоціація імені Bilbo з мечем не є випадковою. На початку історії гобіт знаходить невеликий меч, який він називає Sting. Цей меч допомагає йому в багатьох його пригодах. Антропонім Bilbo утворений шляхом запозичення.
Gandalf за сюжетом твору чарівник. Ім’я Gandalf використано в давньоскандинавскому вірші Völuspá. Давньоскандинавське слово Gandr означає «паличка», «магія» і álfr, що означає «ельф». Назва говорить про більш глибокий зміст, мабуть, про стару дружбу Gandalf з ельфами. Gandalf утворений запозиченням.
Thorin Oakenshield, son of Thrain, son of Thror, King Under the Mountain був лідером гномів у поході для визволення домівки від дракона. Слово Thorin означає «сміливий» і походить від давньоскандинавського thor, яке означає «нахабство», і дієслово thora, що означає «зважитися». Антропонім утворений способом словоскладання і запозиченням (Oakenshield).
ІМЕНА ДРУГОРЯДНИХ ГЕРОЇВ
Bard the Bowman, ймовірно, походить від давньоскандинавського імені Bárðr, яке містить елемент böð, що означає «битва». The Bowman дослівно перекладають як Лучник. Bard утворене за допомогою запозичення, а Bowman – способом словоскладання.
Beorn – людина, яка могла перетворюватись на великого чорного ведмедя. Це староанглійське слово, що означає «чоловік, воїн». Перше значення слова – «ведмідь». Воно походить від слова béo, що означає «бджола», що можна пояснити любов’ю ведмедя до меду. Утворено за допомогою запозичення.
ТОПОНІМИ
Проаналізуємо топонім Mirkwood. Назва лісу була взята від Myrkviðr – ліс у скандинавській міфології, що було трансформовано в староанглійське слово Myrcwudu. Wudu із староанглійської означає ліс. Mirk або murk означає «темрява»: “Darkness or thick mist that makes it difficult to see” [3, c. 251]. Автор обрав саме його, оскільки «ліс темряви» дає чіткіше розуміння того, як він виглядав.
Ravenhill – бескид біля підніжжя Lonely Mountain. Був названий так через круків, які жили там. Raven означає крук: “a large passerine bird, Corvus corax, having a large straight bill, long wedge-shaped tail, and black plumage: family Corvidae (crows). It has a hoarse croaking cry” [4]. Утворено переходом із загальної назви у власну.
Висновки. Проаналізувавши поетоніми в казці «Гобіт», можна зробити висновок, що Толкієн як філолог цікавився староанглійською й скандинавськими мовами та міфологією, а тому більшість власних назв було запозичено. Запозичення дало йому змогу виразити семантичне навантаження онімів у тексті, не використовуючи загальновживаної англійської лексики. Поетоніми, утворені способом словоскладання, краще виражають цілісне поняття, наприклад, характерні ознаки людини, географічні особливості тощо. Проте саме на антропонімах побудовано концепцію повісті-казки. Топоніми виконують додаткову роль і вказують на ландшафтні особливості території. Для аналізу ономастичної лексики ми відібрали лише топоніми й антропоніми і дослідили 69 лексичних одиниць. Під час дослідження було виявлено, що деякі імена героїв взято з давньоскандинавского вірша Völuspá та Prose Edda [5].

Список використаної літератури
1. Карпенко О.Ю. Когнітивна ономастика як напрямок пізнання власних назв : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» / О. Ю. Карпенко. Київ, 2006. – 47 с.
2. Лучик В. В. Про нові напрями української ономастики / В.В.Лучик // Філологічні дослідження : зб. наук. пр. з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, д-ра філолог. наук, проф. Ю. О. Карпенка / МОН України, Одес. нац.ун-т ім. І. І. Мечникова. – [Одеса] : Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2009. – С. 144–146.
3. Elliott K. A Survey of the History of English Placenames [Електронний ресурс] / Kristine Elliott. – 1997. – Режим доступу до ресурсу: http://heraldry.sca.org/names/engplnam.html.
4. John Ronald Reuel Tolkien The Hobbit, or There and Back Again (1937) [Електронний ресурс] // Aerius. – 1937. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ae–lib.org.ua/texts–c/tolkien__the_hobbit__en.htm.
5. Rasmus A. The Younger Edda, Also Called Snorre’s Edda, or the Prose Edda: An English Version of the Foreword; Brage’s Talk, and the Important Passages in the Poetical Diction (Skáldsk [Електронний ресурс] / Anderson B. Rasmus // Chicago: Griggs. – 1880. – Режим доступу до ресурсу: http://www.archive.org/details/youngereddaalsoc00snoruoft; http://www.gutenberg.org/ebooks/18947.

Бортнік Ольга,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ЖАНРОВІ АСПЕТКИ СОНЕТУ.
ОСОБЛИВОСТІ СОНЕТІВ В. ШЕКСПІРА
У зв’язку з великою популярністю Шекспірівських сонетів у всьому світі протягом багатьох століть детального аналізу потребують причини такої популярності. Завдання дослідження – проаналізувати жанрові аспекти сонету й дослідити особливості Шекспірівських сонетів. У результаті аналізу визначено основні типи сонету, розглянуто особливості сонетів В. Шекспіра. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у вивченні поетичного доробку Шекспіра.
Ключові слова: сонет, типи сонету, В. Шекспір.

В связи с большой популярность Шекспировских сонет по всему миру в течение многих веков детального анализа требуют причины такой популярности. Была поставлена задача проанализировать жанровые аспекты сонета и исследовать особенности Шекспировских сонет. В результате анализа определены основные типы сонета, рассмотрены особенности сонетов Шекспира. Практическая значимость исследования заключается в использовании результатов исследования в дальнейшем изучении поэтического наследия Шекспира.
Ключевые слова: сонет, типа сонета, Шекспир.

Due to the high worldwide popularity of Shakespeare’s sonnets for centuries it require detailed analysis of the reasons of the popularity. The task was to analyze aspects of the genre and explore the features of Shakespeare`s sonnets. As a result of an analysis was defined the basic types of sonnets, the features of Shakespeare’s sonnets. The practical significance of the study is to use the survey`s results to further study the poetic works of Shakespeare.
Keywords: sonnet, types of sonnets, Shakespeare.

Сонет часто називають царем поезії, адже користуючись саме цим жанром можна чітко передавати думки про світ і людину, філософський дух предметів, явищ навколишньої дійсності. Сонет також має унікальну природу тексту й гармонійно поєднує форму і зміст.
В Англію епоха відродження прийшла пізніше, ніж у всі європейські країни, тому закономірною була поява сонета на англійському підґрунті. Особливості англійської мови й англійського мислення визначили своєрідність англійського типу сонета.
Англійські сонети поділяють на три основні типи, які мають характерну рису: сонет обов’язково завершується двовіршем із суміжним римуванням. Такий завершальний двовірш, як правило, містить фінальну формулу, часто афористичну. Вона є висновком з усього вищесказаного. В іншому будова сонета може бути різною.
Філіп Сідні у своєму циклі «Астрофіл і Стелла» дає перший тип англійського сонета, що більше схожий до французького зразка. Будова римування така: абба абба ссd.
У цій схемі два катрени створені за французьким каноном. Заключний двовірш Сідні не виокремлює, але він звучить відокремлено. Незалежно від типу ця особливість проявляється у всіх англійських сонетах.
Другий тип сонета розробив Едмунд Спенсер. Він багато експериментував із віршем і в циклі сонетів «Аморетті» дав довершену оригінальну схему римування: абаб бсбс сdcd ee.
Спенсер використав перехресну схему римування, виділив завершальний двовірш так, що утворився третій катрен. У цьому типі сонета теж п’ять рий????????, як і в Сідні.
Ці два типи не набули значного розповсюдження. Причиною є бідність англійської мови на рими в порівнянні з французькою та італійською мовами. Близько 90% англійських рим – чоловічі. Тому дуже важко будувати композицію з чергуванням рим різної природи.
Сонети В. Шекспіра стали блискучим завершенням золотого віку англійського сонета. Будова римування англійського сонета така: abab cdcd efef gg. У сонетах В. Шекспіра теми стали набагато різноманітніші, мова й образи – багатшими. Проте всі композиційні образи сонета Шекспір зберігає.
Шекспірівський сонет завжди присвячений одній думці, яка повинна бути повністю розкрита й вирішена в 14 рядках. Перший катрен містить виклад головної теми, у третьому тема підводиться до розв’язки, іноді за рахунок протиставлення їй побічної, антагонічної теми, завершальний двовірш формулює висновок. В. Шекспір досягає цього по-різному: вноді це прямий висновок із вищесказаного, іноді – чітке протиставлення попередньому.
Творчість Вільяма Шекспіра була найвищим досягненням не лише англійської, а й усієї європейської літератури доби Відродження. Спадщина цього геніального митця сягнула світового значення, опліднила творчий розвиток народів світу наступних століть, зберегла свою актуальність до наших часів; і ніщо не говорить про можливість втрати цієї сили в майбутньому.
Основний зміст сонетів Шекспіра – розповідь поета про свої глибокі дружні почуття до юнака довершеної краси та своє сповнене несамовитої пристрасті кохання до «смуглявої леді».
Не зважаючи на те, що кожен із сонетів Шекспіра – це завершений вірш, усі вони становлять сюжетний цикл. Кожен вірш важливий сам по собі, але разом вони створюють певний сюжет, що побудований на розвитку відносин між поетом, другом і «смуглявою леді».
На першому місці в сонетах стоїть образ ліричного героя, оскільки образ друга й коханої жінки постають у світлі поетового сприйняття і ставлення до них. В образі ліричного героя відбивається складний, але багатий світ людини періоду Ренесансу.
Поет замислюється над доступними людині засобами протидії руйнівній силі часу, утверджує перевагу духовного багатства над матеріальними благами, підносить значимість і невмирущу силу поезії, заглиблюється в естетичні проблеми й філософські питання, засуджує вади й несправедливість сучасної йому дійсності [7].
У багатьох сонетах поет веде літературну полеміку. Виходячи з розуміння прекрасного як правдивого відтворення земної краси, він висловлюється проти евфуїстичної поезії, захищає правду й простоту в мистецтві.
Реальні взаємини між людьми в суспільстві та дійсні явища природи в сонетах передають метафори, порівняння, розгорнуті малюнки. Таким чином, розповіді про почуття поета пов’язані зі світом природи й життям суспільства.
Здійснений аналіз дає змогу зробити висновок, що саме В. Шекспір є новатором у жанрі сонета. Саме він надзвичайно збагатив та урізноманітнив сонет і вивів його на світовий рівень. Шекспірівські сонети ц досі є вишуканим творінням.
Література
1. Алексеєнко О. Сонети / О. Алексеєнко // Вільям Шекспір. Твори в шести томах. – Київ : Дніпро, 1986. – т. 6. – 778 с..
2. Дроздовський Д. Літературна цивілізація в іменах, або чому все починається з Шекспіра / Д. Дроздовський // Всесвіт. – Київ, 2008. – № 5–-6. – 224 с.
3. Нечаїв Н. Шекспір віковічний! / Н. Нечаїв // Всесвіт. – Київ, 2008. – № 5-6. – 224 с.
Халус Ольга,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ТЕМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕКСИКИ ЄС

Тези присвячені систематизації лексики Євросоюзу, яка відносно недавно зайняла своє місце в лінгвістиці та є важливою для вивчення. За допомогою семантико-логічного критерію можна виокремити лексико-семантичні поля та тематичні групи євролекту.
Ключові слова: тематична характеристика, євролект, лексико-семантичне поле, тематична група.

Тезисы посвящены систематизации лексики Евросоюза, относительно недавно заняла свое место в лингвистике и важна для изучения. С помощью семантико-логического критерия можно выделить лексико-семантические поля и тематические группы лексики Евросоюза.
Ключевые слова: тематическая характеристика, лексика Евросоюза, лексико-семантическое поле, тематическая группа.

The abstract depicts the systematization of vocabulary of the European Union, which recently has taken its place in linguistics and that’s why is important for learning. Using semantic and logical criterion, it is possible to distinguish lexical-semantic fields and thematic groups of vocabulary of the European Union.
Keywords: themed description, vocabulary of the European Union, lexical-semantic field, thematic group.

У добу європеїзації країн світу, поширення ідей і засад Європейського Союзу Україна не стоїть осторонь, адже тісна співпраця з Європейською Спільнотою сприяє стрімкому зростанню добробуту й соціальної безпеки євро-мешканців. Зважаючи на сучасний воєнно-політичний стан в Україні, нагальною проблемою залишається формування євро-інтеграційної політики й перспективи набуття Україною членства в ЄС. У результаті набуття членства в ЄС для мешканців України відкриється великий спектр можливостей, зокрема доступ до сучасних технологій і потужних інвестицій, якісної європейської освіти, культури та ринку праці. Проте наразі Україна не відповідає Копенгагенським критеріям за показниками економічного розвитку, рівнем соціального й політичного розвитку. Підтримка діалогу з Європейський Союзом є істотним засобом координування співпраці, зокрема у вигляді зустрічей, переговорів на міждержавному рівні, що є вагомим чинником для поліпшення перспектив набуття членства в ЄС. Підвищення кваліфікації державних службовців, які безпосередньо займаються питаннями співпраці з ЄС та володіють необхідними іноземними мовами, знаннями, є також важливим напрямком діяльності на шляху до європеїзації
Очевидно, що Євролект є новою мовною сутністю, яка породжує явище мовної інтеграції на лексико-семантичному рівні та вплив Євролекту на українську мову. Це означає, що лексика ЄС потребує глибокого аналізу й вивчення. Дослідженню фразеологічних і лексичних одиниць, особливостям перекладу їх приділяли увагу такі науковці й мовознавці, як Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, М.М. Сидоренко, Н.М. Шанський, Т,Ф. Семашко та Г.В. Крайчинська. Оскільки тенденція західного вектору є відносно новою (хоча Європейський Союз існує вже майже півстоліття), дослідження цієї теми є поверхневими. Дослідниками євро-мови можна назвати І. Я. Мислива-Бунько, Д. С. Коробейнікову, Д.С. Касяненко, С. Н. Трач, які розглядають мову Спільноти, як нове й обов’язкове для вивчення явище в лінгвістиці.
Вивчення лексики ЄС ми почали з систематизації мовних одиниць у ЛСП (що це????? Треба розшифрування, оскільки термін у тексті використано вперше!!!) та тематичні групи. Досліджені в нашій роботі тематичні групи слів є групами лексичних одиниць, утворення яких базується на позамовних чинниках, тобто на предметно-логічному зв’язку між позначеними словами об’єктами дійсності, класифікації самих предметів чи явищ [1, c. 262]
Сфери вжитку визначають тематичне різноманіття лексики Євросоюзу. Основним джерелом вибірки є Англійсько-французько-німецько-український словник термінології Європейського Союзу [2]. Так, серед осових виділимо такі тематичні угрупування:
1) лексика євроінтеграції;
2) лексика, що виражає євро-належність;
3) лексика на позначення основних цінностей, засад і напрямків діяльності ЄС;
4) лексика євро-економіки;
5) лексика воєнно-політичного напрямку;
6) лексика євро-освіти;
7) лексика євро-інституцій (основні, базові й допоміжні) та євро-службовців.
Першу тематичну групу утворюють лексеми, які ми співвідносимо зі вступом до Європейського Союзу. Архісемою цієї темтичної групи є сема «accession» (наприклад: accession critetia, pre-accession aid, accession partnership).
Наступне ЛСП має назву «лексика ЄС на позначання належності до Союзу». Тематичні групи цього поля сформовані на основі логічних і понятійних ознак. Основними ідентифікаторами є семи «Community» та префікс «EURO-», тому що обидва свідчать про пряму спорідненість термінів з ЄС, його діяльністю. До цієї групи належать Community jargon, Community law, Community penalty, Community transit, , Eurocorps, EUROFOR, Euroland.
Інше лексико-семантичне поле – це група слів на позначення лексики основних цінностей, засад і напрямків діяльності ЄС (core activities of the EU) Термінологія цього поля відображає центральні напрями діяльності ЄС та, власне, засади й цінності, на яких базується просування миру й примирення, демократії та прав людини у Європі.
Сфера економіки також надзвичайно важлива, тому необхідно правильно інтерпретувати її термінологію. Найбільшими тематичними групами цього поля є: група на позначення явищ економічної кризи; група на позначення явищ внутрішньої економіки; група лексики, що пов’язана з існуванням міжнародного ринку торгівлі. Наприклад, anti-inflationary move, budget, charges, budget, charges, domestic inflation, common customs tariff, common market.
В ЛСП лексики воєнно-політичного напрямку зазначені ключові поняття цього напрямку політики, що є маркерами для формування тематичних груп, зокрема «безпека й оборона», «типи напрямків політики», «групи країн-учасниць і можливих учасниць», «міграція», «політична діяльність на міжнародній арені». Термінологія вказує на головні процеси, які можна спостерігати в ході воєнної політики (defence policy, common foreign and security policy, defence policy, European security strategy, illict drugs trafficking, asylum policy, immigration cheсks).
Лексика євро-освіти поділяється на такі тематичні угрупування: освітні організації й заходи, лексика з концептом «знання», терміни на позначення викладацької та студентської діяльності, різних ступенів і систем навчання (European university network, Lingua action, learning society, linguistic diversity, teacher mobility). Поширення знань і міжкультурний обмін, безумовно, є пріоритетними для ЄС.
Cтруктура Спільноти є надзвичайно розгалуженою, складається з багатьох комітетів і служб, кожна з яких має чітко окреслені завдання у сферах своєї діяльності. Кожна служба покликана покращувати форму управління, зробити її більш оперативною й ефективною. Терміни тематичних груп називають базові структурні й допоміжні інституції, позначають посади євро-службовців(Council of Europe, Council of Minister, High Court, Community official).
Отже, опрацьований лексичний матеріал, зокрема варіативність тематичних груп і підгруп, свідчить про існування євро-вектору у всіх сферах і явищах суспільно-політичного життя країн-учасниць і потенційних членів ЄС. Термінологія Євролекту є специфічним явищем, а тому її одиниці повинні бути розтлумаченими й добре вивченими, адже використання таких лексем-термінів все далі й далі стає помітним у повсякденному житті громадян України.
Література:
1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. — 3-тє вид. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — 464 [262] c. (Серія «Альма-матер»).
2. Англійсько-французько-німецько-український словник термінології Європейського Союзу. – К. : “К.І.С.”, 2007. – 226 с.
Щерба Олександр,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

МЕТАФОРА В РЕКЛАМІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА АВТОМОБІЛІВ

У зв’язку з наявністю великої кількості імпортованих товарів на українському ринку потребує дослідження тема їхньої реклами й найпотужніших засобів, що використовують під час формування слоганів. Було поставлено завдання дослідити вплив метафори на підсилення рекламного ефекту за????? (що це???). У результаті аналізу ми виокремили??????, якими користуються маркетологи у процесі створення реклами харчових продуктів та автомобілів. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання результатів у повсякденному житті задля виховання раціональних купівельних мотивів.
Ключові слова: метафора, метафора в рекламі, реклама, рекламний слоган, купівельні мотиви, харчові продукти, автомобілі.

В связи с наличием большого количества импортируемых товаров на украинском рынке требует исследования тема их рекламы и анализ самых мощных средств, используемых при формировании слоганов. Была поставлена задача исследовать влияние метафоры на создание рекламного эффекта. В результате анализа мы выделили категории, которыми пользуются маркетологи при создании рекламы пищевых продуктов и автомобилей. Практическая значимость исследования заключается в возможности прямого использования результатов в повседневной жизни для воспитания рациональных покупательских мотивов.
Ключевые слова: метафора, реклама, метафора в рекламе, рекламный слоган, покупательские мотивы, пищевые продукты, автомобили.

Due to the large number of imported products on the Ukrainian market, the topic of their advertising and the analysis of the most powerful methods, which are used in creating slogans, require deep investigation. It was aimed to investigate the influence of metaphor for creating advertising efffect. As a result, we identified categories which are used by marketing specialists in the creation of foodstuff and automobiles advertising. The practical significance of the research consists in the opportunity of the direct usage of the results in daily life in order to foster rational buying motives.
Key words: metaphor, metaphor in advertising, advertisement, advertising slogan, purchasing motives, food products, automobiles.

У дослідженні ми розглянули структури творення рекламної метафори й виокремили специфічні тематичні категорії емоційного характеру, які використовують у творенні реклами. Реклама – один із засобів стимулювання купівельного попиту. Наприклад, компанія «Orbit» збільшила продаж товару за рахунок того, що герої реклами вживали не одну, а дві подушечки жуйок; «Red Bull» роздавав ящики з енергетичним напоєм студентам в університетських кампусах, щоб прижилася ідея його споживання [?????]. Вибір споживача найчастіше потрапляє під впливи розробок маркетологів – реклами товарів, головним завданням якої є переконати покупця в необхідності витратити гроші і стимулювати придбати продукт. Відповідно тема впливу реклами на свідомість потребує глибокого вивчення, оскільки результати дослідження допоможуть виховати раціональні мотиви покупця з психолінгвістичної точки зору.
У процесі пошуку нових рекламних засобів маркетологи вдалися до використання метафори, яка почала виконувати одне з основних завдань реклами – маніпулювання свідомістю покупця, намагання відволікти його від раціональних купівельних мотивів із заміною на емоційні. Рекламна метафора має на меті оминути стадію осмислення інформації реципієнтом і відразу мотивувати його до покупки. Із дослідження Д. Колесніченко й В. Тьопенко ми робимо висновок: для того, щоб «впливати на адресата на емоційному рівні в рекламі використовують зручний і економний мовний засіб – метафору» [????]. Вибір цього засобу для дослідження є вмотивованим, адже це – «найпоширеніший і найпродуктивніший у риториці троп, а тому найвідоміший мовцям і найбільше досліджений мовознавцями» [?????, с.88].
Дослідження відбувалося в декілька етапів. Спочатку зі 181 зразка англомовної візуально-текстової реклами ми відібрали найяскравіші 40 одиниць реклами харчових продуктів і 20 прикладів реклами автомобілів. Дослідивши й вивчивши теорію реклами, метафори і їхній спосіб взаємодії, ми почали аналізувати структури метафори, що застосовують у візуально-текстовій рекламі. По-перше, ми виділили чотири основні етапи механізму конструювання метафори, спираючись на дослідженя Л. Мацько: формування ідеї та пошук образу (суб’єкта), пошук додаткового компонента-образа, створення нового образу за рахунок наявності двох обраних елементів – об’єкта та суб’єкта, зіставлення між собою асоціацій, утворення образних аналогій, що доповнюють метафору, утворюючи розгорнену конструкцію [?????, с. 143].
По-друге, ми співвіднесли елементи вибірки з чотирма структурами розробки рекламної метафори, які пропонує Р. Уфімцев у книзі «Простой учебник хорошей рекламы» [?????, c. 43-52]:
1. Структура «1+1» залучає лише два об’єкти, які знаходяться у відношеннях схожості. Суб’єктом у цьому випадку найчастіше є рекламований товар, об’єктом – предмет його порівняння (реклама жувальної гумки “Trident”, напою “Coca-Cola”, соку «Spring Valley», слоган автомобільної компанії Hyundai та ін.).
2. Структура «2» має два об’єкти, які можна розділити на об’єкта-агента (виконує активну дію) та об’єкта-реагента (реагує чи протистоїть дії агента). Рекламна метафора описує взаємовідношення, ставлення чи конфлікт між частинами структури (напій “Sprite”, шоколадний батончик “Snickers”, автобудівний концерн BMW).
3. Структура «2+1» бере за основу структуру «1+1» із залученням спостерігача, роль якого полягає в тому, щоб спостерігати за діями агента й реагента, бути суддею, рефері, миротворцем чи конектором між двома іншими об’єктами (безалкогольні напої «Pepsi», “Coca-Cola”, ресторан швидкого харчування “Burger King”).
4. Структура «3» структура є розширеним ускладненням структури «2», у якій ми розглядали агента, реагента і дію-протидію між ними. Між цими компонентами виникає ще один об’єкт, який грає роль інструмента чи засобу, за допомогою яких агент виконує свою дію по відношенню до реагента (напій «Mad Croc», шоколадна паста “Nutella”).
По-третє, проаналізувавши матеріал дослідження, ми виокремили 8 основних категорій ідеї рекламної метафори відповідно до особливостей форми, змісту й ефекту, який несе рекламний продукт: пряма або опосередкована форма мотивації покупця, акцент на позитивних характеристиках товару, ефект від продукту, відчуття високого статусу, створення ілюзії (напр., безпеки, голоду, щастя), авторитет товару через визнання експертів, використання зіркового образу в рекламі, перифрази та римування відомих висловів, цитат чи пісень.
Отже, у ході нашого дослідження було виокремлено чотири структури творення метафори на прикладі зразків із матеріалів дослідження. Результати показують, то «Структура 1» є найпоширенішою, адже вона найбільш доступна за своєю будовою. Нам вдалося виділити вісім категорій рекламних слоганів, що дало змогу переконалися в наявності потреби подальшої розробки теми на різних рівнях, оскільки тема реклами й метафори є глибокою.

Література:
1. Колесніченко Д. Сучасні засоби конструювання англомовної реклами: лінгвістичний аспект [Електронний ресурс] / Д. Колесніченко, Тьопенко В. // Україна. – 2009. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/6630/1/31.pdf. – Назва з екрана.
2. Маркетингові хитрощі відомих брендів [Електронний ресурс] // Менеджмент@БЛОГ. – 2013. – Режим доступу: http://www.management.com.ua/blog/1437. – Назва з екрана.
3. Мацько Л. І. Риторика: Навчальний посібник / Любов Мацько, Оксана Мацько. – К.: Вища школа, 2003. – С. 143.
4. Уфимцев Р. Простой учебник хорошей рекламы / Р. Уфимцев. – Калининград : Ателье ER, 2010. – C. 43–52.
5. Харченко В.К. Функции метафоры / В.К.Харченко. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1991. – С. 88.
УДК 372.881.111.1
Юр’єва Оксана,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

РОЗВИТОК НАВИЧОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Публікацію присвячено практичному аспекту розвитку навичок критичного мислення студентів засобами англійської мови за професійним спрямуванням.
Ключові слова: критичне мислення, англійська мова за професійним спрямуванням, навички критичного мислення.

Публикация посвящается практическому аспекту развития навыков критического мышления у студентов средствами английского языка профессионального направления.
Ключевые слова: критическое мышление, английский язык профессионального направления, навыки критического мышления.

The article is devoted to the practical aspects of critical thinking skills development in students by means of English for specific purposes.
Key words: critical thinking, English for specific purposes, critical thinking skills.

У ХХІ столітті критичне мислення вважають однією з ключових навичок особистості, адже воно дозволяє розв’язувати нетривіальні проблеми, формулювати обґрунтовані судження й приймати адекватні, продумані рішення. Затребуваність такого типу мислення зумовлюється особливостями інформаційного суспільства, де запорукою успіху стає здібність обробляти інформацію. Більше того, критичне мислення – це запорука демократичного суспільства, оскільки в демократичному суспільстві важливою навичкою людини є вміння аналізувати ситуацію критично. Тому прихильників розвитку навичок критичного мислення серед сучасних дослідників педагогіки стає дедалі більше. Важливим майданчиком для розвитку цих навичок серед студентства є викладання англійської мови за професійним спрямуванням, адже сьогодні вона є мовою міжнародного спілкування, її викладають у кожному українському ВНЗ для студентів усіх напрямів і спеціальностей. Крім того, навчання англійської мови містить комунікативний складник, що дозволяє включити техніку розвитку критичного мислення в структуру заняття.
В освітній галузі проблемою критичного мислення цікавилася низка вітчизняних учених, зокрема В. О. Береза, Л. А. Києнко-Романюк, В. І. Конаржевська, О. Г. Марченко, С. В. Омелянченко, О. І. Пометун, О. В. Тягло, С. О. Терно, Т. І. Хачумян. Проте системному дослідженню розвитку навичок критичного мислення в студентів засобами англійської мови за професійним спрямуванням не було приділено належної уваги. Саме тому вважаємо доцільним у цій публікації розглянути можливості, які пропонує англійська мова професійного спрямування для розвитку навичок критичного мислення. Звісно, ця публікація не претендує на вичерпне висвітлення означеної проблеми, проте має за мету виокремити деякі її практичні апекти.
Варто зауважити, що проблема критичного мислення сягає своїми коренями педагогічних розвідок Д. Дьюі та П. Фрейре. Фундатором цієї педагогічної новації вважають відомого американського вченого М. Ліпмана, який у другій половині ХХ ст. заснував Інститут критичного мислення. Науковець розумів критичне мислення як практичне й майстерне вміння розмірковувати, яке має такі характеристики: сприяє судженню, покладається на критерії, самокоригується і є чутливим до контексту [3, с. 205–219]. Український вчений С. Терно зазначає, що критичне мислення – це практичне застосування наукового підходу до розв’язання широкого кола проблем – від житейських до професійних [2, с. 27–28]. Дослідник наголошує на тому, що найважливішою умовою для розвитку критичного мислення є створення проблемних ситуацій [2, с. 31].
Вітчизняний науковець В. О. Береза зазначає, що розвиток критичного мислення студентів відбувається за умов мовленнєво-розумової активності та підкреслює те, що за умов здійснення цієї активності іноземною мовою пізнавальний процес стає більш специфічним, адже студенти можуть відчувати певні труднощі у формулюванні суджень і висновків. Саме тому важливу роль у процесі розвитку критичного мислення засобами англійської мови відіграє мотивація, яка формується завдяки проблемності завдання, а саме тому факту, чи усвідомлюють і розуміють проблему студенти [1]. Суттєвим аспектом у формуванні мотивації та розуміння студентами проблеми є використання завдань професійного спрямування, тобто близьких студентам за їхньою спеціалізацією.
Враховуючи зазначене вище, варто виділити рецептивні й продуктивні навички критичного мислення. Під рецептивними навичками критичного мислення ми розуміємо здатність студентів розпізнавати основні форми й види аргументів і критичних суджень. До продуктивних навичок критичного мислення відносимо здатність вибирати ті форми й види суджень, які є адекватними в певній ситуації.
Для розвитку рецептивних навичок критичного мислення засобами англійської мови пропонуємо такі вправи:.
1. Запропонувати студентам низку тез, з-поміж яких необхідно виокремити ті, які є точкою зору, і ті, які є аргументами, що підтримують певну точку зору.
2. Запропонувати студентам низку тез, з-поміж яких вони повинні визначити ті, які є фактами, і ті, які виражають точку зору або думку автора.
3. Запропонувати студентам низку аргументів до певної тези; потрібно визначити, які підтримують цю тезу, а які спростовують і послаблюють протилежні тези.
4. Студенти читають короткий текст і визначають точку зору автора або упередження.
5. Студенти читають короткий текст і створюють діаграму, яка ілюструє розуміння ними структури аргументу.
6. Студенти читають низку аргументів і визначають, які є дедуктивними, а які – індуктивними.
7. Студенти виправляють аргументи з помилковими доказами.
8. Студенти читають довший науковий текст (наукову статтю) та визначають якісні і кількісні докази.
9. Студенти читають низку аргументів і визначають будь-які помилкові аргументи в тезах.
10. Запропонувати студентам наукову статтю (коротку або довгу, залежно від рівня володіння англійською мовою), у якій, використовуючи навички критичного мислення, вони повинні визначити, чи автор сконструював хороші аргументи.
Важливо розвивати й продуктивні навички критичного мислення засобами англійської мови, для чого ми пропонуємо низку вправ.
1. Написати на дошці прості тези, що висловлюють точки зору, на підтримку яких студенти, працюючи індивідуально, повинні написати два аргументи.
2. Студенти складають три речення на задану тему, щоб продемонструвати дедуктивні роздуми. Потім вони складають ще три речення, щоб продемонструвати індуктивні роздуми.
3. Студенти складають шість тверджень, з яких три – факти, а три – точки зору.
4. Студенти створюють письмовий текст відповідо до однієї з запропонованих структур конструювання аргументу.
5. Студенти створюють усні дебати, використовуючи одну із запропонованих структур конструювання аргументу.
Зауважимо, що структури конструювання аргументу можуть мати горизонтальну, вертикальну й розгалужену будову. Вертикальна структура складається з тези або точки зору і низки рівнозначних аргументів. Горизонтальні структури можуть складатися з тези або точки зору і низки аргументів, що зміюються від загальних до більш конкретних; із тези або точки зору і низки доказів, що будуються від більш важливого до менш важливого; із тези або точки зору і низки аргументів, що включають аргумент на підтримку тези, протилежну аргументації, аргументи, котрі спростовують протилежну аргументацію й повторне виголошення аргументу на підтримку тези. Розгалужена структура має основну тезу або точку зору, аргументи на підтримку цієї тези та аргументи на підтримку кожного з попередніх аргументів.
Таким чином, необхідно пам’ятати, що для розвитку критичного мислення засобами англійської мови професійного спрямування необхідно регулярно створювати проблемні ситуації на заняттях, ознайомлювати студентів із принципами й процедурами критичного мислення, структурами побудови критичних висловлювань, враховувати необхідність як усного, так і письмового викладу роздумів, застосовувати інтерактивні методи навчання й давати студентам можливість помилятися і виправляти свої помилки. Зрештою, варто усвідомлювати, що в центрі уваги педагога повинен бути не предмет і фактичний матеріал, а, людина, яку ми навчаємо й розвиваємо.

Література:
1. Береза О. В. Розвиток критичного мислення студентів-філологів у процесі стимулювання мовленнєво-розумової діяльності / В. О. Береза [Електронний ресурс] // Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. – 2008. – № 1. – Режим доступу : http://www.intellect-invest.org.ua/ukr/pedagog_editions_e-magazine_pedagogical_science_arhiv_pn_n1_2008_st_8/
2. Терно С. Світ критичного мислення: образ та мімікрія / С. Терно // Історія в сучасній школі. – 2012. – № 7-8. – С. 27–39.
3. Lipman M. Thinking in Education / M. Lipman. – Cambridge : Cambridge University Press, 2003. – 304 p.

Секція 4
ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ й КОНТРОЛЬ РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ПРОФЕСІЙНОЮ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ
ЯК СКЛАДИК ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Павлусяк Ірина,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

СИНТАКСИЧНИЙ І СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСИКИ В ОПИСІ ЗОВНІШНОСТІ ПЕРСОНАЖІВ НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ К.С. ЛЬЮЇСА“ОСТАННЯ БИТВА”

У статті обґрунтовано один із інтерактивних методів вивчення професійної англійської мови, а саме дослідження текстів в англомовній картині світу. Проведено комплексний синтаксичний і стилістичний аналіз лексики у процесі опису зовнішності персонажів жанру фентезі, оскільки дослідження цього жанру є одним із ключових методів розвитку творчої особистості.
Ключові слова: фентезі, синтаксичний і стилістичний аналіз лексики.

В этой статье обосновано один из интерактивных методов для изучения профессионального английского, а именно исследованию текстов в англоязычной картине мира. Проведен комплексный синтаксический и стилистический анализ лексики при описании внешности персонажей жанра фэнтези. Поскольку исследования этого жанра является одним из ключевых методов к развитию творческой личности.
Ключевые слова: фэнтези, синтаксический и стилистический анализ лексики.

This article is focused on researching the peculiarities of the English-based materials that is one of the interactive methods of learning professional English. The considerable amount of research has been devoted to investigating the complex syntactic and stylistic analysis of the vocabulary while describing the appearance of characters in the fantasy genre. The research of this genre is one of efficient methods for developing the creative personality.
Key words: the fantasy genre, syntactic and stylistic analysis of the vocabulary.

Постановка проблеми.
Літературний процес надзвичайно складний і довготривалий. У ході цього процесу певні літературні жанри поєднуються між собою, задовольняючи нові, більш відповідні потреби суспільства. Так виник жанр фентезі, який сьогодні масштабно розвивається.
Для чого потрібно досліджувати жанр фентезі? По-перше, художній текст змушує читача сприймати персонажів як існуючий світ людей, та сумніватися природним та надприродним явищам, речам.??????
По-друге, сумніватися повинні самі персонажі в творі. Роль читача – довіряти персонажеві, але якщо сам персонаж сумнівається – то це і є одна з особливостей жанру.
По-третє, читач повинен дотримуватись певної позиції, точки зору в тексті і відкидати поетичні й алегоричні інтерпретації. Таким чином, функція фентезі полягає не в прогнозуванні і не у філософській проблематиці, а у філософські фантастиці. Читач певною мірою сам фантазує, і це допомагає йому краще бачити світ, проводити різні інтерпретації, збагачувати словниковий запас різноманітними, на перший погляд зовсім неординарними словами[3].
Аналіз досліджень і публікацій.
Вивченю стилю фентезі присвячено дослідження Е. Грейдо, Г. Ломакова (в міфопоетичному аспекті); Т. Чернишова (в генетичному аспекті); Л. Саїнас (в історико-культурному та лінгвістичному аспектах).
Автори перших творів фентезі – Р. Говард, Ф. Лавкрафт, Дж. Толкін, К. С. Льюїс – у багато чому спирались на сюжети й образи міфів і легенд, інтерпретуючи їх кожен по-своєму. Можна припускати, що фентезі як різновид літератури зародився дуже давно у вигляді міфа чи казки. Цей жанр у своїй основі має містичне начало, у якому переважають елементи фантастики [1].
Мета роботи полягає полягає у виявлені найчастіше вживаних лінгвістичних прийомів, які використовують письменники під час опису персонажів у жанрі фентезі.
Досягнення мети роботи передбачає вирішення таких завдань:
• дати визначення поняттю «фентезі» й визначити характерні особливості цього жанру;
• здійснити лінгвістичний аналіз описів зовнішності персонажів роману К.С. Льюїса «Остання битва» на синтаксичному й стилістичному рівнях;
• виявити й описати синтаксичні й стилістичні прийоми, найбільш уживані в описах зовнішності.
Основна частина
Для дослідження художніх текстів було використано доволі багато різноманітних методів, що й зробило вивчення англійської мови ще цікавішим для молоді. Найважливішими є конкретно-практичні методи, а саме: метод спостереження, описовий метод, структурно-семантичний аналіз, статистичний аналіз, дискурсний аналіз, контекстуальний аналіз [2, с. 227].
Найбільш повно в сучасній лінгвостилістиці розроблено методи й прийоми, що застосовують у дослідженнях художніх текстів. До найуживаніших методів аналізу художніх текстів належать:
1) метод “explication du text” (автор Л.В. Щерба) – застосовують здебільшого для аналізу поетичних текстів і принципів розташування слів за їхнім емоційним змістом [2, с. 227]:
2) метод стилістичного експерименту (обґрунтував О.М Пєшковський), який полягає в доборі синонімів до того чи іншого слова і визначенні естетичної значимості авторського слова [2, с. 227 ].
Висновки. Розв’язання поставлених завдань дає змогу зробити висновки, що фентезі є відносно новим літературним жанром, тому, досліджуючи особливості побудови й структури тексту, а також його лінгвістичну наповненість, ми можемо отримати доволі професійний рівень знань з англійської мови. Тому вважаємо, що жанру фентезі притамана експресивність і переконлива виразність описів зовнішності персонажів. Саме ці компоненти створюють своєрідну атмосферу, висловлюють почуття й авторську оцінку (чого???).

Література:
1.Нудельман Р. І. Фантастика / Нудельман Р. І. // Коротка літературна енциклопедія / Гл. ред. А. А. Сурков, М.:Рад. Енциклопедія, 1972. – т. 7.
2.Стилистический энциклопедический словарь русского язы¬ка / под. ред. М. Н. Кожиной; члены редколлегии: Е. А. Баженова, М. П. Котюрова, А. П. Сковородников. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта : Наука, 2006. – 696 с.
3 Jackson, Rosemary. Fantasy. The Literature of Subversion. London: Routledge, 1993

Забейда Ольга,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ПРИЙОМ НАВЧАННЯ АНГЛОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ УЧНІВ III-IV КЛАСІВ
У статті розглянуто питання викладання англійської мови в початковій школі, зокрема використання відеоматеріалів як ефективного методу навчання англомовної лексики у III-IV класах початкової школи, описано переваги такого прийому, основні правила використання відео на уроках англійської мови.
Ключові слова: відео, початкова школа, лексичні одиниці.

Рассматривается вопрос преподавания английского языка в начальной школе, в частности использование видеоматериалов в качестве эффективного метода обучения англоязычной лексики в III-IV классах начальной школы. Описанные преимущества такого приема, основные правила использования видео на уроках английского языка.
Ключевые слова: видео, начальная школа, лексические единицы.

This work examines the question of teaching English in primary school, in particular, video usage as the effective method of teaching English vocabulary in the III-IV grades of primary school. The advantages of this method and the main rules of using video during English lessons are described.
Key words: video, primary school, lexical units.

Результатом спроб удосконалити навчальний процес, зробити вивчення англійської мови цікавим і пізнавальним стало використання відеоматеріалів для тренування різних навичок, зокрема для формування лексичної компетентності. Україна перебуває на шляху інтеграції у європейську спільноту, а тому вивчення англійської мови є важливим кроком до прискорення цього процесу. У період III-IV класів початкової школи виникає потреба у постійному поповненні лексичного запасу, тому використання відеоматеріалів значно допомагає в цьому процесі, що і зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Практичне значення полягає в можливості застосування виокремлених правил і порад із використання відеоматеріалів на уроках англійської мови.
Це питання досліджували як американські вчені, так і вчені пострадянських і європейських країн. Як відзначає Ф. М. Рожкова, сприйняття на слух тексту фільму англійською мовою сприяє підготовці учнів до розуміння мови різних людей. На думку І. А. Щербакової, повсякденний педагогічний досвід використання фільмів засвідчує потужність та ефективність кіно як достатньо інтенсивного зовнішнього подразника, що сприяє продуктивній умовно-рефлекторній діяльності і більш швидкому та якісному набуттю знань і навичок. Застосування відеозаписів на уроках індивідуалізує навчання й розвиток осмисленої мовленнєвої діяльності учнів [1, с. 11]. На сучасному етапі питання використання відеоматеріалів на уроках розглядали Р. Купер, С. Стемплескі, Л. Геллехер, Н. В. Павлиш.
Багатим і цікавим джерелом відео для викладання англійської мови є автентичний матеріал. Учні бачать реальні життєві ситуації, із якими вони можуть зіткнутися в реальному житті, тому виникає інтерес до оволодіння необхідними знаннями про моделі поведінки в таких випадках [4].
Перевагами використання відео на уроках англійської мови у початковій школі є:
– діти із задоволенням вивчають мову, дивлячись відео;
– відео створює сприятливе середовище для навчання, оскільки такий спосіб демонструє молодшим школярам, що навчання – це приємний досвід;
– відео допомагає вивчати «мову тіла» (міміку, жести);
– учні молодшого шкільного віку все ще вивчають світ навколо себе;
– діти набувають впевненості через повторення;
– учням початкової школи подобається слухати історії знову і знову, це ж стосується і відео; у процесі перегляду й повторення отриманої іформації діти навчаються.
До недоліків такого прийому навчання англійської мови відносять пасивність школярів, які звикли до перегляду відеофільмів вдома; а також те, що це може викликати негативну реакцію батьків, яким не подобається, що діти провели урок, дивлячись відео, що теоретично могли зробити вдома [2].
Зважаючи на останній пункт переваг, можна зробити висновок, що учні сприйматимуть краще не просто фільм, а серіал, оскільки вони звикатимуть до героїв, їхнього тембру голосу й темпу мовлення. Перевагою серіалів є ще й те, що лексика повторюється, а це сприяє кращому запам’ятовуванню її. Учні мають змогу спостерігати за використанням лексичних одиниць у контексті. Найкращим варіантом є серіали для дітей або ж мультфільми, які подобаються дітям цього віку, та які, можливо, вже були переглянуті рідною мовою.
Існує низка вимог до відео, що стосуються якості відеоматеріалу, тривалості, доцільності змісту й лексичних одиниць, щоб зробити процес перегляду цікавим, а результати перегляду якісними. Відеоматеріал має відповідати вікові учнів і зацікавленням, уривки для III-IV класів не мають перевищувати 5 хвилин, уривок має бути завершеною історією. Важливими є якість зображення та звуку. Мовлення персонажів має бути чітким, акцент чи діалект має бути максимально зрозумілим [2].
Опрацювання відео може відбуватися в декілька етапів: перед переглядом (вправи, спрямовані на полегешння розуміння: прогнози, дискусії, «мозковий штурм» лексики, що стосується теми відео), під час перегляду (нотатки, обдумування відповідей на завдання), після перегляду (порівняння прогнозів і результатів, обговорення) [3].
Використані лексичні одиниці мають бути сучасними, необхідною є наявність логічних пауз між висловлюваннями. Жаргонні вислови й вигуки мають бути короткими і зрозумілими. Метою використання відеосюжетів є активізація й удосконалення фонетичних, граматичних і лексичних навичок учнів (діяльність із розвитку словникового запасу зосереджена на нових лексичних одиницях, які слід вивчити, переглядаючи епізоди. Діяльність із перевірки навчального матеріалу) [1, с. 12].
Таким чином, використання відеоматеріалів значно підвищує ефективність навчання англійської мови в школі, позитивно впливає на вдосконалення граматичних, фонетичних і лексичних навичок. Використання відеоматеріалів передбачає дотримання певних правил щодо відбору відео й роботи з ним під час уроку. Важливими є вимоги, що стосуються мовлення персонажів, зокрема вживаної лексики.

Література:
1. Павлиш Н. В. Використання відео наочності на уроках у 5 – 11 класах / Н. В. Павлиш // Англійська мова та література. – Х. : ВГ «Основа», 2012. – № 22-23. – С. 11–18.
2. Lynn Gallacher. Video and young learners 1 [Електронний ресурс] / Gallacher Lynn // British Council / – [2003?]. – Режим доступу : https://www.teachingenglish.org.uk/article/video-young-learners-1. – Назва з екрана.
3. Lynn Gallacher. Video and young learners 2 [Електронний ресурс] / Gallacher Lynn // British Council / – [2003?]. – Режим доступу : https://www.teachingenglish.org.uk/article/video-young-learners-2. – Назва з екрана.
4. SAMIR M. RAMMAL VIDEO IN EFL CLASSROOMS [ЕЛЕКТРОНИИЙ РЕСУРС] / RAMMAL SAMIR M. // USINGENGLISH.COM / – [2006]. – РЕЖИМ ДОСТУПУ : HTTP://WWW.USINGENGLISH.COM/ARTICLES/VIDEO-IN-EFL-CLASSROOMS.HTML . НАЗВА З ЕКРАНА. ЗНЯТИ ВЕЛИКИЙ ШРИФТ

Крук Ярина,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

КОРПУСИ ТЕКСТІВ У ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
У статті подано огляд теоретичного аналізу понять «корпус» і «корпусна лінгвістика»; виокремлено особливості створення різних типів корпусів; охарактеризовано функції відомих зразків корпусів у світі.
Ключові слова: корпус, корпусна лінгвістика, корпусні дані, мова, текст, лінгвістика.

В статье представлен обзор теоретического анализа понятий «корпус» и «корпусная лингвистика»; выделены особенности создания различных типов корпусов; охарактеризованы функции известных образцов корпусов в мире.
Ключевые слова: корпус, корпусная лингвистика, корпусные данные, речь, текст, лингвистика.

This article provides an overview of the theoretical analysis of the concept of “corpus” and “corpus linguistics”; singles out the main features of the creation of different types of corpora; characterized the functions of well-known corpora samples in the world.
Keywords: corpus, corpus linguistics, corpus data, speech, text, linguistics.

Метою нашого дослідження є теоретично вивчити особливості характеристик корпусів текстів у лінгвістичних дослідженнях.
Об’єктом дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених.
Завдання дослідження: розглянути термін «корпус» як складник лінгвістики; дати визначення корпусної лінгвістики як науки; охарактеризувати типи корпусів текстів.
Корпусна лінгвістика – розділ комп’ютерної лінгвістики, що займається розробкою загальних принципів побудови й використання лінгвістичних корпусів із застосуванням комп’ютерних технологій. Під лінгвістичним (або мовним) корпусом текстів розуміють великий, представлений у машинозчитувальному форматі, структурований, розмічений масив мовних даних, призначений для вирішення конкретних лінгвістичних задач [2].
С.Ханстон вважає, що корпус можна визначити як за формою, так і за призначенням. Вона стверджує, що лінгвісти завжди використовували слово «корпус», щоб описати зібрання природних прикладів мови, що можуть складатись із кількох речень, набору письмових текстів або магнітофонних записів, які були зібрані для лінгвістичних досліджень. Його конкретною метою є вибір текстів і збереження їх, бо саме тексти мають справжню цінність [7].
Корпус – це зібрання мовних фрагментів, що відібрані за чіткими критеріями, які використовують як моделі мови [8].
Доцільність створення текстових корпусів пояснюють такими факторами: представленням лінгвістичних даних у реальному контексті; досить великим показником даних (при корпусі з великою кількістю мовних одиниць); можливістю багаторазового використання створеного корпусу для вирішення лінгвістичних завдань, таких як, наприклад, реалізація лексико-граматичного аналізу текстів [3].
Створенням, обробкою та використанням корпусів займається такий розділ мовознавства, як корпусна лінгвістика. Е.Фінеган визначає корпусну лінгвістику як діяльність, необхідну для складання й використання корпусу, спрямовану на дослідження природного використання мови [6].
Предметом корпусної лінгвістики є теоретичні засади й практичні механізми створення і використання представницьких масивів мовних даних, призначених для лінгвістичних досліджень в інтересах широкого кола користувачів [5].
Корпусна лінгвістика найчастіше відноситься до вивчення письмових та усних зразків мови, які були зібрані принциповим чином із метою лінгвістичних досліджень [4].
Принципи корпусної лінгвістики розвивалися протягом цілого століття. Укладачі словників збирали зразки мови, щоб допомогти точно визначити слова, принаймні з кінця 19 століття. До появи комп’ютерів ці приклади мови були здебільшого зібрані на невеликих листках паперу. Поява комп’ютерів призвела до створення того, що ми вважаємо сучасним корпусом [7].
Учені по-різному підходять до класифікації корпусів. С. Ханстон пропонує таку класифікацію їх:
1. Спеціалізовані корпуси. Корпуси текстів певних типів, таких як газетні видання, наукові статті з певного предмету, лекції, повсякденні розмови і студентські есе. Деякі відомі спеціалізовані корпуси включають Кембриджський і Ноттінгемський корпус дискурсу в англійській мові (CANCODE), а також Мічіганський корпус академічної розмовної англійської мови (MICASE).
2. Загальні корпуси. Загальний корпус зазвичай більший, ніж спеціалізований корпус. Його можна використовувати для отримання опорного матеріалу, для вивчення мови або перекладу.
3. Порівняльні корпуси. Вони структуровані за тією ж схемою, оскільки містять ті ж самі пропорції газетних текстів, романів і звичайних розмов. Їх використовують для того, щоб порівнювати різні типи чого???? однієї мови.
4. Паралельні корпуси. Два або більше корпуси в різних мовах, кожен із яких вміщує тексти, перекладені з однієї мови на іншу, чи тексти, які були створені одночасно двома або більше мовами.
5. Учнівський корпус. Він становить зібрання текстів – учнівські есе. Корпус складається з усіх мов, впливу яких зазнав учень.
6. Історичний або діахронний корпус. Корпус текстів із різних періодів часу. Його використовують, щоб простежити розвиток мови.
7. Моніторинговий корпус. Цей корпус призначений для відслідковування поточних змін у мові.[7]
Дослідниця Н.Несселхауф подає дещо іншу класифікацію:
1. Загальні корпуси (British National Corpus або Bank of English), спрямовані на представлення мови або різноманітності в цілому.
2. Історичні корпуси (Helsinki Corpus налічує від 700 до 1700 текстів і 1,5 мільйона слів), спрямовані на представлення більш ранніх стадій розвитку мови.
3. Регіональні корпуси (Wellington Corpus of Written New Zealand English), спрямовані на представлення мови регіонального різновиду.
4. Учнівські корпуси (International Corpus of Learner English), спрямовані на представлення мови, яка з’являється в процесі використання цієї мови учнями.
5. Багатомовні корпуси, спрямовані на представлення кількох, принаймні двох різних мов, часто з текстами однакових типів (для порівняльних аналізів).
6. Розмовні корпуси (London-Lund Corpus of Spoken English), спрямовані на представлення розмовної мови.
7. Анотовані корпуси, у яких лінгвістичні аналізи були виконані на текстах, зокрема аналіз речення чи частіше класифікація слів[9].
Отже, у результаті дослідження ми встановили, що корпусна лінгвістика досить молода наука в лінгвістиці. Предметом цієї галузі слугує корпус – зібрання текстових матеріалів. Науковці одостайні в тому, що корпусна лінгвістика оперує мовним матеріалом, який потрібно збирати й систематизовувати. Виявлено, що розвиток корпусної лінгвістики може змінити підхід до вивчення мови. Саме тому у світі створюється безліч типових корпусів, які допомагають працювати з текстами великих обсягів або фрагментами їх.

Література:
1. Бук С. Структура анотування у корпусі текстів (на прикладі прози Івана Франка) / С.Бук // Українська мова, 2009. – № 3. – С. 59–69.
2. Корпус [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Корпус
3. Корпусная лингвистика [Електронный ресурс].– Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Корпусная _лингвистика
4. Adolphs, S. and Lin, P.M.S. Corpus Linguistics. In J. Simpson (ed.), The Routledge handbook of applied linguistics. London: Routledge, 2011.–752p.
5. Bennett G./ Using corpora in the language learning classroom: corpus linguistics for teachers/.– Michigan University Press, 2010.–134p.
6. Finegan E. Language: its structure and use.– N.Y.: Harcourt Brace College Publishers, 2004.– 390p.
7. Hunston S. Corpora in Applied Linguistics.–Cambridge: Cambridge University Press, 2002.–241p.
8. McEnery T., Wilson A. Corpus linguistics.–Edinbourgh: Edinbourgh University Press, 2001.–247p.
9. Nesselhauf N./ Corpus linguistics: a practical introduction/ N.Nesselhauf [Electronic resource].– Access: http://www.as.uni-heidelberg.de/personen/Nesselhauf/files/Corpus%20Linguistics%20Practical%20Introduction.pdf

Секція 6
ЕТНО-, СОЦІО- ТА ПСИХОЛІНГВІСТИКА В НАВЧАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Покорна Наталія,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ В МОВНИХ ТРАДИЦІЯХ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ Й КАНАДИ

У статті досліджено невербальні засоби спілкування, які широко застосовують у Сполучених Штатах Америки й Канаді, і вплив їх на міжособистісну комунікацію. Проаналізовано вплив національно-культурних чинників на процес спілкування.
Ключові слова: невербальні засоби спілкування, комунікація, жест, Сполучені Штати Америки, Канада.

В этой статьи исследуются невербальные средства общения, широко используемые в Соединенных Штатах Америки и Канаде и их влияние на межличностную коммуникацию. Также анализируется влияние национально-культурных факторов на процесс общения.
Ключевые слова: невербальные средства общения, коммуникация, жест, Соединенные Штаты Америки, Канада.

This article explores the non-verbal means of communication widely used in the United States of America and Canada and impact of these means on the interpersonal communication. There is also an analysis of the impact of the national and cultural factors on the process of communication.
Key words: non-verbal means of communication, communication, gesture, the United States of America, Canada.

Постановка проблеми. В умовах інформаційної революції, яка дозволяє людям із усіх куточків планети спілкуватись у небачених досі масштабах, міжкультурна комунікація стає все більш і більш поширеним явищем. Необхідність розгляду ролі невербальних засобів у процесі спілкування, зокрема в таких країнах, як Сполучені Штати Америки й Канада, продиктована відмінностями в культурно-мовних середовищах представників цих націй. Незнання таких засобів може призвести до виникнення конфліктів і різноманітних комунікативних невдач і девіацій.
Аналіз досліджень і публікацій. Про науковий інтерес до невербаліки свідчать праці Ф. Бацевича, О. Семенюка , М. Махнія, О. Рутера, А. Піза, І. Ковалинської, А.Льовочкіної, Ф. Ланге та інших. Проте у сфері міжособистісної й міжкультурної взаємодії ця проблема розроблена недостатньо. Це спричиняє неправильне розуміння невербальних засобів спілкування й призводить до того, що людина стає легкою здобиччю маніпулювання мовою жестів і міміки.
Метою дослідження є опис невербальних засобів спілкування й відмінностей у значеннях їх у США й Канаді. Досягнення мети роботи передбачає вирішення таких завдань:
1) охарактеризувати поняття «невербальні компоненти спілкування»;
2) встановити рівень впливу національно-культурних чинників на процес спілкування;
3) навести приклади відмінностей між невербальними засобами спілкування у Сполучених Штатах Америки й Канаді.
Основна частина. Невербальні компоненти спілкування — це елементи комунікативного коду, які мають немовну природу й разом із засобами мовного коду слугують створенню, передачі й сприйняттю повідомлень [1, с. 59]. Людство давним-давно навчилося ними користуватися, але вивчення цих засобів розпочато лише в 60-х роках минулого століття з виходом праці Джуліуса Фаста, опублікованої в 1970 році.
Важливість впливу національно-культурних чинників на вербальні й невербальні компоненти науковці встановили лише у 80-х роках ХХ ст. Пізніше було встановлено, що цей вплив є особливо значним на семантику окремих слів, на структуру й складники комунікативного акту. До прикладу, в абхазців гість не може освідчитися в коханні дівчині в будинку господаря, у той час як в українців не існує жодних обмежень.
Оскільки Сполучені Штати Америки й Канаду вважають одними з найвпливовіших країн світу, то дипломатичні представники з усіх куточків планети намагаються встановити й укріпити зв’язки з ними. Американці й канадці — товариські народи, з якими легко знайомитися та заводити розмову. Саме тому, якщо ви залишитеся наодинці з американцем, американець обов’язково розпочне бесіду. Під час розмови важливо дивитися американцеві та канадцеві у вічі. Зоровий контакт буде свідчити про те, що ви поважаєте свого співрозмовника, уважно його слухаєте, і вам не байдуже те, про що він розповідає. Якщо ж ви уникаєте зорового контакту, жителі цих країн сприймуть це як ознаку невпевненості, відлюдькуватості і навіть нечесності.
Також варто відзначити, що американці та канадці бережуть час, а тому дуже високо цінують пунктуальність. Проте, на відміну від США, у Канаді допускають спізнення на 15 хвилин, але не більше, ніж на 30 хвилин [2, с. 111].
Якщо говорити про привітання у США та Канаді, воно дуже схоже до привітання в Україні. Єдиний виняток полягає в тому, що в американців, окрім відомого нам рукостискання, ще прийнято легенько поплескувати один одного по плечі, а в канадців франкомовних провінцій прийнято замінювати рукостискання поцілунком у щоку. Незважаючи на все це, жителі США й Канади належать до тих націй, які вимагають значного особистого простору — не менше як 90 см для американців та не менше як 60 см для канадців (хоча у франкомовних регіонах Канади ця відстань трішки менша).
Окрім усього сказаного вище, у Сполучених Штатах Америки й Канаді існують власні жести, яким жителі країн надають абсолютно унікального значення, причому в канадців, на противагу американцям, надзвичайно мало образливих жестів. До таких жестів, зокрема, належать жест «великий палець, опущений донизу» та удар долонею по кулаку, які означають несхвалення. Досить неприязно канадці сприймають вказівний палець, спрямований на людину. Так можна вказувати лише на предмет, а на людину потрібно направити всю руку й кивнути головою. Як прояв агресивності сприймають жителі Канади і знак перемоги V, поданий долонею всередину [4].
Своєю чергою американці, щоб побажати щастя, схрещують вказівний і середній пальці. Якщо ж середній і вказівний пальці складені разом і підняті вгору, то в США це означає, що ви з американцем — чудова команда й прекрасні друзі. Для того щоб покликати офіціанта в громадському закладі харчування, американці двома руками зображають у повітрі цілу пантоміму, неначе підписують рахунок [3].
Надзвичайно цікавим є використання жесту «великий палець, піднятий вгору». У США він має аж три значення: спроба «спіймати» транспортний засіб, «усе гаразд», а якщо великий палець різко викидають догори, це стає образливим знаком, що означає нецензурну лайку. У Канаді цей жест також використовують, але лише в одному значенні — «усе гаразд». У значенні «усе гаразд» американці також використовують жест ОК, проте канадці використовують його для позначення «нуля».
Висновки. Дослідивши невербальні компоненти спілкування в контексті комунікативної взаємодії, ми встановили, що національно-культурні чинники мають вагомий вплив на процес спілкування. Найбільшим цей вплив є на структуру й складники комунікативного акту, невербальні складники спілкування й мовні елементи, зокрема семантику окремих слів.
Окрім того, ми виявили, що, невербальні засоби спілкування жителів Сполучених Штатів Америки певною мірою схожі до засобів спілкування жителів Канади, проте навіть країни, які знаходяться в одній частині світу й мають подібні культури, послуговуються різними невербальними засобами для вираження понять, а однакові жести в них подекуди можуть мати абсолютно різне значення.
Успішність спілкування між представниками різних ідіоетнічних середовищ полягає не тільки у володінні засобами мовного коду, а й у оволодінні невербальними засобами спілкування, які знайшли свій вияв у культурі.

Література:
1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф. С. Бацевич. – 2-ге вид., доп. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – 376 с. (Серія «Альма-матер»)
2. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: Навч. посіб./ А.М. Льовочкіна – К. : МАУП, 2002. – С. 107–136.
3. Махній М. М. Невербаліка і культура [Електронний ресурс] / М. М. Махній – К.: Blox.ua, 2009. – Режим доступу: http://nonverbalmakhniy.blox.ua/2013/09/Etnosemantika-natsionalnih-zhestiv-1.html. — Назва з екрана.
4. Canada. Tipping and Etiquette [Electronic resource]. — Access mode: http://www.tripadvisor.com/Travel-g153339-s606/Canada:Tipping.And.Etiquette.html. — Title from screen.
Стасюк Інна,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ВИРАЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ЧАСУ ЗАСОБАМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
У статті розглянуто питання вираження поняття «час» в англійському фразеологічному фонді. Фразеологізми часу розподілено на групи залежно від їхнього значення й лінгвокультурного аналізу.
Ключові слова: фразеологічні одиниці, лінгвокультура, концепт «час».

Рассматривается вопрос выражения понятия «времени» в английском фразеологическом фонде. Фразеологизмы времени распределены на группы в зависимости от их значения и лингвокультурного анализа.
Ключевые слова: фразеологические единицы, лингвокультура, концепт “время”.

This work examines the reflection of the concept «time» in English phraseology fund. The time idioms are divided into the groups according to their meanings and linguocultural analysis.
Keywords: phraseological units, linguoculture, concept «time».

Фразеологічні одиниці виникли для того, щоб описати світ, певні події, які в ньому відбуваються, оцінювати й виражати ставлення до ситуацій і явищ. Фразеологізми як найоригінальніші одиниці будь-якої мови завжди викликали великий інтерес серед дослідників. Це можна пояснити тим, що всі дослідження в галузі лінгвістики мають на меті виявити й здійснити аналіз мовних явищ, які мають міцний зв’язок зі звичаями, традиціями, культурою й ментальністю народу. У цьому полягає актуальність обраної теми дослідження. Практичне значення полягає в можливості створення спеціальних курсів із міжкультурної комунікації, фразеології, а також у використанні отриманих результатів під час практичних занять з англійської мови.
Порушене питання стало об’єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Так, у вітчизняній мовознавчій науці фразеологічну проблематику почали розробляти такі вчені, як О.Потебня, О.Шахматов, Л.Булаховський та інші [3, с. 43]. Робота Я. Барана – пeрше в Україні дoслідження, здійснене на фразeологічному мaтеріалі інoземної мoви. У ньому узaгальнено дoсягнення фразеoлогії зaгалом і німецькoї зокрема. Учений рoбить висновок, що «на теперішньому етапі рoзвитку фрaзеології як нaуки може лише йтися про нaявність деяких системних зв’язків у фразеології, а не у фразеологічній системі чи фразеологічному рівні» [1, с. 96]. Що стосується англійської фразеології, то А.Кунін обрав класифікацію відповідно до спoсобу твoрення фразеологічних одиниць. Він виділяє первинні і вторинні способи творення фразеологізмів [2, с. 15]. Також вaжливий внeсок у рoзвиток і дoслідження англійської фрaзеологічної нaуки зрoбили М.Шанський, Л.Сміт, М.Вайнрайх.
Об’єктом дослідження є вираження поняття часу в англійській лінгвокультурі. Предметом дослідження є англійські фразеологічні одиниці, які виражають поняття «час».
Метою роботи є опис особливостей вираження категорії часу в англійських фразеологізмах і лінгвокультурний аналіз їх. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
– рoзглянути різноманітні пiдходи щoдо дoслідження aнглійської й укрaїнської фразеології;
– зробити вибірку англійських ідіом, які виражають концепт «час» і поділити їх на групи згідно з їхнім значенням;
– зробити аналіз сeмантичних oсобливостей ФО всіх груп;
– прoвeсти сeмaнтичний aналіз фразеологізмів із oбразним склaдником.
Таким чином, варто зазначити, що в даному науковому дослідженні розглянуто багато важливих питань. По-перше, для його проведення було відібрано 85 (100%) фразеологізмів, які були поділені на 9 груп залежно від їхнього значення. Найбільш численною є група «fast – slow» (17,7%), до якої належать такі ідіоми, як: show a clear pairs of shoes; time is money; before someone could say Jack Robinson; Rome was not built in one day; slow and sure. Найменш численною група є «now – then» (3,5%): in a jiffi, in a trice. Проміжне місце займають групи: «early – late» (15,3%), до якої відносяться такі фразеологізми, як: long before dawn, go to bed with the chickens. Група «on time – not on time» (14,1%) налічує такі ідіоми: time and tide wait for no man, strike while the iron is hot, out of the blue. Групи «always – never» та «long – awhile» налічують однакову кількість фразеологізмів часу (12,9%). Найменш численними групами, до яких належать ідіоми часу, є «long ago – recently» (10,6%), «permanently – rarely» (7,1%), «past – future» (5,9%).
По-друге, було проаналізовано семантичні особливості ФО кожної вищезазначеної групи.
По-третє, наукова робота подає розгляд поняття фразеологічних одиниць, їхнього пoходження, становлення фрaзеології як самостійної науки та пoдальшого дoслідження укрaїнської й aнглійської фрaзеологічної науки у працях вітчизняних і зaрубіжних науковців.
Підводячи підсумки, варто зазначити, що проведене дослідження дало змогу описати особливості вираження поняття часу в англійських фразеологізмах і здійснити лінгвокультурний аналіз їх. Крім того, результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:
1. Пoняття «рaно» цінують в aнглійській культурі, oскільки розглядають його як ознаку працелюбності; воно є зaпорукою успіху для всіх починань. Вважають, що серйознішого знaчення це поняття набуває у сфері бiзнесу й у дiлових колах.
2. Ідіоми, які позначають недавність дії, мають переважно негативну конотацію, oскільки суспільство у Великій Британії є кoнсервативним, а саме тому будь-яку змiну чи нові порядки сприймають із oбережністю та підозрою.
3. Такі країни, як Вeлика Британія та США, живуть за принципoм чaс – грoші, тoму для них свoєчасність (пунктуальність) є одним із найважливіших факторів у прийнятті будь-яких рішень.
4. Складання планів на майбутнє є бiльш звичним для англійського суспільства. Англійцi звикли пeредбачати свoє майбутнє, пeвні події та успіхи.
5. Абстрaктне поняття «завжди», виражене в таких фразеологізмах, як to the grave, to the tomb, мaє пoетичну пiднесеність, oскільки тaкі ідіоми зaзвичай викoристовують тоді, кoли мoвиться про дружбу, кoхання, нeнависть чи пoдяку. Їх використання у повсякденній розмові є доволі рідкісним, вони більш характерні книжному стилю.
6. Після проведеного сeмантичного aналізу фрaзеологізмів із oбразним склaдником мoжна зрoбити підсумок, що для вираження концепту «рано» в aнглійській культурі є характерними oбрази жaйворонка, курки, півня. Для тoго щоб показати, що подія відбувалася за сивої давнини, викoристовують образ Адaма й істoричні пoстаті, які є характерними та зрозумілими лише в певній культурі. Образ сoнця й місяця виражає пoстійність пoдій, незмінність світу та певних явищ.

ЛІТЕРАТУРА
1. Баран Я. А. Основні питання загальної та німецької фразеології : Монографія / Я. А. Баран. – Л. : Вища школа, 1980. – 128 с.
2. Кунин А. В. Английская фразеология / А. В. Кунин. – М. : Высш. школа, 1990. – 276 с.
3. Маслова В. А. Лингвокультурология: Уч. пос. для студ. высш. уч. зав. / Валентина Авраамовна Маслова. – М. : Изд. Центр “Академия”, 2001. – 208 с.

Бебко Ірина,
Національний університет «Острозька академія»
(м.Острог, Україна)

ВИКОРИСТАННЯ СЛЕНГУ В СУЧАСНИХ АМЕРИКАНСЬКИХ ХІП-ХОП ПІСНЯХ ( НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ НІКІ МІНАЖ)

У статті проаналізовано поняття «сленг» як окрему мовну одиницю, його походження, витоки, структуру й значення в сучасній лексиці. Автор статті наводить приклади використання сленгу в сучасній американській музиці хіп-хоп стилю на основі творчості Нікі Мінаж, основні типи порушення у вживанні їх.
Ключові слова: сленг, літературний сленг, лексична одиниця, хіп-хоп культура, ненормативна лексика, Нікі Мінаж.

Рассматривается понятие «сленг» как отдельная языковая единица, его происхождения, истоки, структура и значение в современной лексике. Предлагаются примеры использования в современной американской музыке хип-хоп стиля на основе творчества Ники Минаж и основные нарушения в употреблении.
Ключевые слова: сленг, литературный сленг, лексическая единица, хип-хоп культура, ненормативная лексика, Ники Минаж.

This work examines the concept of slang as a unique unit, its origins, structure and significance in Modern vocabulary. There are examples of using in modern American music of a hip-hop style on the basis of creativity Nicki Minaj and main irregularities.
Key words: slang, literaryslang, lexical unit, hip-hop culture, profanity, Nicki Minaj.

Американським молодіжним сленгом можна назвати особливу форму мови, яку вивчати досить важко, адже сленгізми постійно змінюються, виникають і зникають з ужитку. Класична мова й сленг помітно відрізняються одна від одної, тому в повсякденному житті доволі важко зрозуміти іноземця, однією з причин цього є академічність підручників, за допомогою яких вивчають мову.
Актуальність дослідження полягає в тому, що в сучасному світі важко уявити життя без використання сленгу як у професійній сфері, так і в повсякденному житті. Саме це цікавить дослідників, які стверджують, що сленг є однією з найцікавіших мовних систем сучасної лінгвістики.
Однією з причин використання сленгу є бажання «зашифрувати» свою мову, відокремитися від представників іншого покоління чи соціального статусу.
Об’єктом дослідження є використання сленгу в сучасних хіп-хоп піснях. Предметом дослідження слугує вживання молодіжної лексики (а саме сленгу) в повсякденному житті.
Мета статті полягає в тому, щоб дослідити й виявити вживання сленгу в англійських піснях, а також продемонструвати місце їх у творчості сучасних хіп-хоп виконавців (на прикладі творчості реп-виконавиці Ніккі Мінаж).
Поставлена мета потребує розв’язання таких завдань:
1. Розглянути історичне походження сленгу.
2. Дати визначення сленгу й продемонструвати його властивості.
3. З’ясувати види та типи сленгів.
4. Визначити роль сленгізмів у сучасному суспільстві.
5. Проаналізувати сленг на основі пісень Ніккі Мінаж.
Американський лінгвіст Ч. Фріз зазначає, що термін «сленг» розширив своє значення, його використовують для позначення багатьох понять, що ускладнює проведення аналогії між термінами, які використовують на позначення сленгу [4; с.52]. ?????ініціал???? Артемова у статті «До питання про емоційний сленг» зазначає, що суспільство сучасної епохи представляє собою рушійну систему, яка містить у своєму складі професійні, територіальні, статусні утворення, кожне з яких можна назвати сленгом у відповідній сфері. Артемова висунула гіпотезу, що мова сленгу, проникаючи та взаємодіючи з літературною мовою, інколи збагачує або навпаки – засмічує її [1; с. 127].
Автор «Словника американського сленгу» С. Флекснер пише: «Американський сленг – це слова й вирази, які використовує переважно більша частина широких верств американського народу, або ті, які зрозумілі народу, але, на думку більшості, недостатьо літературні для «хорошого» та офіційного вживання їх у мовленні» [3; с.14]. ????????Василенко розділив мову на три частини: літературну, нейтральну та нелітературну [2; с. 8].
Сленг, як і будь-яка інша мовна одиниця, має власне історичне походження й еволюцію розвитку. Багато лінгвістів мають різні погляди стосовно формулювання визначення «сленг», проте можна зробити загальний висновок, що сленг – це особливий пласт англійської мови, яким користується велика кількість людей у повсякденному житті, незалежно від віку, статі й походження.
Ми з’ясували, що до сленгізмів належать не тільки сталі вирази, а й абревіатури та скорочення. Залежно від сфери професійного спрямування розрізняють римований, мобільний і студентський сленг. Лінгвісти виділили три основні функції цієї мовної одиниці: номінативна, когнітивна й комунікативна.
Сленг змінюється з часом, тим самим спричинюючи зникнення з ужитку одних лексичних одиниць і виникнення нових. Поява великої кількості синонімів та антонімів в уже існуючих сленгах говорить про те, що сучасний сленг домінує в житті людей різного віку. Проте таку лексику переважно оцінюють несхваленням, приниженням, зневагою з боку мовця. Цей вид лексики є засобом емоційно-експресивного вираження, самоствердження мовця, це своєрідний протест поти звичного вживання слів, що і є, власне, його основним призначенням.
Для аналізу американського сленгу було використано творчість сучасної реп-виконавиці Нікі Мінаж. Проаналізувавши 15 пісень американської виконавиці, було виявлено значну кількість сленгізмів, а саме 63 лексичні одиниці. Крім того, у творчості цієї виконавиці є велика кількість граматичних і лексичних відхилень, які, своєю чергою, можуть негативно впливати на моральний і культурний розвиток людини. Серед відхилень найпоширенішими були подвійні заперечення, що є граматичною помилкою в англійській мові, вживання частки ain’t та використання неправильних форм дієслів, відсутність закінчення -ing та злиття слів з артиклями і займенниками на письмі. У ході дослідження ми виявили тенденцію використання сленгу та з’сували, що в середньому в кожній пісні Ніккі Мінаж 15-18 сленгізмів.
У піснях Ніккі Мінаж було виявлено вживання ненормативної лексики й расистських висловів, що є моральним порушенням і неповагою до людей інших націй. На нашу думку, усю ненормативну лексику варто вилучити з ужитку не тільки в музичному мистецтві, а й у повсякденному житті.

ЛІТЕРАТУРА
1. Артемова А.Ф. К вопросу об эмоциональном сленге /А.Ф. Артемова // Проблемы синхронного и диахронного описания германских языков. – Пятигорск, 2000. – С. 10–18.
2. Волошин Ю.К. Американский сленг в разговорной речи / Ю.К. Волошин // Лингвистические единицы разных уровней и их функциональные характеристики. – Краснодар, 2002. – С. 13–17.
3. Stuart Berg Flexner (with Harold Wentworth)Dictionary of American Slang, with Harold Wentworth . N.Y.: New American Library, 2001. – 374 с.
4. Fries Ch. Introduction to American College Dictionary. N.Y.: New American Library, 2002. – 478 с.

Секція 7
КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД У ВИКЛАДАННІ
ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Левицька Юлія,
Національний університет “Острозька академія”
(м.Острог, Україна)

МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК УСНОГО МОВЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті розглянуто проблему використання існуючих методик викладання англійської мови для формування навичок усного мовлення учнів початкових класів, досліджено методичні принципи методик з урахуванням вікових особливостей молодших школярів.
Ключові слова: методичні принципи, комунікативна методика, інтенсивна методика, проектна методика, вікові особливості, учні початкової школи.

Рассматривается проблема использования существующих методик преподавания английского языка для формирования навыков устной речи учеников начальных классов. Изучены методические принципы методик с учетом возрастных особенностей младших школьников.
Ключевые слова: методические принципы, коммуникативная методика, интенсивная методика, проектная методика, возрастные особенности, ученики младшей школы.

This work examines the problem of using existing methodologies of teaching English for formation of the primary school students` English speaking skills. The methodical principles of these methodologies have been studied according to the age peculiarities of the young students.
Key words: methodical principles, communicative methodology, intensive methodology, project methodology, primary school students.

Англійська мова – мова міжнародної комунікації, яку використовують практично в кожній сфері людського життя, тому вміння спілкуватися нею стало необхідністю в сучасному світі. Закон Президента України «Про оголошення 2016 року Роком англійської мови в Україні» ставить нові завдання пошуку ефективних методик викладання англійської мови. Оскільки саме в початкових класах процес засвоєння англійської мови є найлегшим і найшвидшим, то актуальним є використання методик формування навичок усного мовлення англійської мови у початковій школі.
Методика формування навичок усного мовлення англійською мовю – це педагогічна наука, предметом вивчення якої є цілі, зміст, методи, засоби навчання, а також способи реалізації навчально-виховного процесу на матеріалі англійської мови. В останні роки з’явилось багато робіт як вітчизняних, так і зарубіжних учених, присвячених вивченню методик викладання англійської мови. Метою таких досліджень є формування й розвиток навичок усного мовлення в учнів початкових класів. Дослідниками порушеної проблеми є Л. Вороніна, Є. Полат, Дж. Річардс, Н. Душкова, Т.Бабенко, Р. Мильруд, І. Максимова, С.Роман , С. Гончаренко та І. Бім.
Метою нашої роботи є вивчення методичних принципів сучасних методик для формування навичок усного мовлення на заняттях з англійської мови в початковій школі.
До сучасних методик викладання англійської мови відносять: комунікативну, інтенсивну та проектну методики [2, с.3].
Розуміючи всі методики навчання англійської мови як системи, перед ами постає необхідність виділити ті методичні принципи, на основі яких вони конструюються і які визначають специфіку їх.
Основоположники комунікативної методики – британські лінгвісти Х. Стерн, М. Халлідей та американські соціолінгвісти Д. Хаймс, С.Савінгтон, М. Лабов. Ця методика найбільшу увагу приділяє формуванню й розвитку навичок усного мовлення. В основі комунікативної методики лежить комунікативний підхід, який орієнтований на організацію процесу навчання. Втілення адекватного процесу реального спілкування відбувається завдяки моделюванню основних закономірностей мовленнєвого спілкування [1, с.9].
До основних принципів комунікативної методики відносять: принцип взаємопов’язаного навчання аспектам іншомовної культури, принцип системності в організації навчання англійської мови, принцип індивідуалізації, принцип самостійності учнів в оволодінні англійською мовою, принцип функційності навчання англійської мови й принцип новизни.
Інтенсивна методика – це така система навчання, яка з’явилася у відповідь на вимоги часу. У найзагальнішому вигляді ці вимоги можна звести до прискорення процесу навчання усного мовлення англійської мови при мінімальних енергетичних витратах учнів (суб’єктів навчання).
Пропонується використання трирівневої моделі для формування навичок спілкуванням англійською мовою. На початковому етапі навчання формується комунікативне ядро майбутнього володіння мовою. Другий етап – етап аналізу засвоєного мовного матеріалу учнями, у чому їм надає допомогу вчитель. Третій етап є новим синтезом: уміння використовувати новий матеріал в нових незнайомих ситуаціях [6, с.40].
Головні принципи, на яких ґрунтується інтенсивна методика: принцип організації особистісного різнопланового спілкування, принцип поетапно-концентричної організації процесу навчання й принцип особистісно-орієнтованого спілкування.
Термін «проектна методика» трактують як організацію навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань – проектів.
Проектна методика ефективно реалізує основну мету навчання англійської мови: формування комунікативної компетентності, тобто формування навичок усного спілкування. Учні засвоюють не лише практичне володіння мовою, а й уміння працювати з інформацією: друкованою, звуковою на різних носіях, що розвиває навички критичного та творчого мислення [5].
Основу проектної методики становлять такі методичні принципи: принцип свідомості, принцип доступності, принцип комунікативності, принцип самостійності та принцип систематичності [4, с. 6].
Складність навчання школярів молодшого шкільного віку усного мовлення англійською мовою за вищезгаданими методиками полягає в необхідності врахування їхніх соціально-вікових особливостей. Складники навчальної діяльності молодших школярів істотно відрізняються [3, с.72]. Тому для реалізації цих методик потрібно враховувати ступені сформованості особистості, прагнення до пізнання світу через спілкування з іншими людьми, наявність вихідної мовної бази, інформаційного запасу.
Пропонуємо використовувати методичні принципи вищезгаданих методик: принцип моделювання змісту аспектів іншомовної культури, принцип системності, принцип індивідуалізації, принцип новизни, принцип колективної взаємодії, принцип активності й доступності, оскільки вони відповідають віковим особливостям цільової аудиторії. Необхідно орієнтуватися на складники навчальної діяльності молодших школярів, обираючи теми й ситуації спілкування, забезпечуючи змістовий бік навчального процесу та формулюючи комунікативні завдання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Richards J. Communicative teaching today / J. Richards. – Camridge, 2006. – 42p.
2. Вороніна. Л. Ефективні прийоми навчання / Л. Вороніна // English. – 2007. – № 23–24. – С. 3–4.
3. Долинська Л. В. Вікова та педагогічна психологія: навч.пос. / Л. В. Долинська, О. В. Скрипченко, З. В. Огороднійчук. – Київ : Каравела, 2007. – 400 с. – (2).
4. Душкова Н. Н. Обучение творческому монологическому высказыванию учащихся старших классов средней общеобразовательной школы с использованием метода проектов: на материале английского язика : автореф. дисс. … канд. пед. Наук : 13.00.02 / Н.Н. Душкова. – М., 2009. – 24с.
5. Полат Є.С. Метод проектів на уроках іноземної мови [Електронний ресурс] / Є.С. Полат. – Режим доступу : http://distant.ioso.ru/library/publication/iaproj.htm
6. Роман С.В. Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник / Роман С. В. – К. : Ленвіт, 2005. – 206 с.

Ольга Балагур,
Національний університет «Острозька академія»
(м.Острог, Україна)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОМОВ ГІЛЛАРІ РОДЕМ КЛІНТОН ТА АНГЕЛИ МЕРКЕЛЬ (2009-2013??????) ЯК ОДИН ІЗ КОМУНІКАТИВНИХ ПІДХОДІВ ВИВЧЕННЯ Й ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Стаття присвячена структурному й лексико-тематичному аналізу політичного дискурсу Державного секретаря США Гілларі Родем Клінтон і канцлера Німеччини Ангели Меркель за період 2009-2013 років, що полягає в класифікації й аналізі термінологічної наповненості промов. Велику увагу також було приділено стилістичним особливостям політичного дискурсу Гілларі Родем Клінтон та Ангели Меркель.
Ключові слова: політичний дискурс, політична термінологія, економічна термінологія, суспільна термінологія, науково-технічна термінологія, ліберальна термінологія, ідіома, стилістичні засоби.

Статья посвящена структурному и лексико-тематическому анализу политического дискурса Государственного секретаря США Гиллари Родем Клинтон и канцлеру Германии Ангелы Меркель за период 2009-2013, что заключается в классификации и анализе терминологической наполненности речей. Большое внимание было наделено стилистическим особенностям политического дискурса Гиллари Родем Клинтон и Ангелы Меркель.
Ключевые слова: политический дискурс, политическая терминология, экономическая терминология, общественная терминология, научно-техническая терминология, либеральная терминология, идиома, стилистические средства.

The article is devoted to the structural and lexical analysis of the political discourse of the Secretary of State Hillary Rodham Clinton and the Chancellor Angela Merkel for the period 2009-2013. It deals with the classification and analysis of the terminology of speeches. Stylistic peculiarities of Hillary Rodham Clinton and Angela Merkel’s political discourse were distinguished.
Key words: political discourse, political terminology, economic terminology, social terminology, scientific and technological terminology, liberal terminology, idiom, stylistic devices.

Публічний виступ для сучасного світу – це засіб впливу й потужна рушійна сила у формуванні й розвитку суспільно-громадської думки. Саме тому для лінгвіста і звичайного громадянина важливим завданням є обізнаність в особливостях публічного мовлення лідерів певного народу задля розуміння його життя й побуту, вивчення різноманітних соціокультурних відмінностей.
Політична промова як вияв політичного дискурсу – це публічний виступ, який є ефективним засобом для одержання визнання й демонстрації лідерства [1, 14]. Політичний дискурс – це втілена у мові політична воля, обговорення й обґрунтування будь-яких тем, які мають значення для громадян; це характеристика мовної комунікації в демократичному суспільстві. Політичний дискурс – це дискурс політиків [3, 65].
Останнім часом політичний дискурс став об’єктом підвищеної зацікавленості в широких наукових колах. За оцінкою А. М. Баранова, інтерес до політичного дискурсу ґрунтується на трьох чинниках: 1) внутрішніх закономірностях розвитку політичної теорії; 2) потребі політичної науки в методах аналізу політичних текстів і текстів ЗМІ для моніторингу різних тенденцій у суспільній свідомості; 3) соціальному замовленні, пов’язаному зі спробами позбавити політичну комунікацію маніпуляцій суспільною свідомістю [2, 245].
Дослідженням політичних текстів як частини політичного дискурсу займається велика кількість науковців, серед яких варто виокремити К. Серажим, коло зацікавлень якої – дискурс як соціолінгвальне явище [4], та Т.В.Юдіну, яка вивчає промови політичних діячів, систему аргументації [5].
Об’єктом нашого дослідження є сім промов Гілларі Родем Клінтон і сім промов Ангели Меркель, проголошених за період 2009–2013 років.
Метою дослідження є структурний і лексико-тематичний аналіз політичного дискурсу державного секретаря США Гілларі Родем Клінтон і канцлера Німеччини Ангели Меркель за період 2009–2013 років, що полягає в класифікації лексичних одиниць на тематичні групи, а також у структурному аналізі лексичних і стилістичних засобів, використаних у промовах політиків.
У результаті аналізу промов ми визначили основні характеристики політичного дискурсу, дослідили основні лексико-стилістичні ознаки політичних промов і структурні особливості промов Гілларі Клінтон та Ангели Меркель, а також визначили та здійснити лексичний аналіз промов державного секретаря США та канцлера Німеччини за період 2009-2013рр. ДУБЛЮЄ ПОПЕРЕДНІЙ АБЗАЦ!!!!!
Здійснивши структурний аналіз промов Гілларі Родем Клінтон та Ангели Меркель за 2009–2013 роки, ми дійшли висновку, що в структурі всіх обраних промов, незалежно від роду і виду промови, можна виокремити три основні частини: вступ, основну частину й висновок.
Підготовка до будь-якого виступу передусім розпочинається з визначення теми. І Клінтон, і Меркель фокусують увагу на тому, що важливо, порушують гострі питання, які хвилюють людей. Це такі основні теми, як: свобода й рівність, економічні питання, соціальні проблеми, політичні питання, освіта, війна й тероризм.
Група ліберальної лексики політичного дискурсу Держсекретаря США Гілларі Клінтон налічує 78 лексичних одиниць. До таких лексичних одиниць належать: solidarity, partnership, diplomacy, equality, civil liberties, preservation, kindness, fairness, human rights, peace, precious freedoms, transparency тощо. У промовах держсекретаря США можна прослідкувати постійне покликання на Декларацію прав людини.
Левова частка тематики промов Меркель припадає на економічні питання, адже канцлер у першу чергу переймається добробутом та економічним процвітанням власної країни. Підрахувавши економічну лексику, ми знайшли 96 лексичних одиниць, що становлять 25.3%.
Щодо загальних це яких????? слів, можна виділити такі, що відносяться до: 1) праці й умов das Gewerkschaftstag,die Sozialversicherungspflicht, die Jugendarbeitslosenquote, der Arbeitsmarkt, die Sicherheit, die Langzeitarbeitslose, 2) економіки держави der Tarifpartner, die Tarifverträgen, der Finanzmarkt, das Handelsabkommen, Arbeitnehmerinnen und Arbeitnehmer, die Steuereinnahmen Prioritäten, zu investieren, 3) фінансової кризи die Verkehrsinfrastruktur, der Finanzkrise, die Schattenbanken, die Finanztransaktionssteuer, die Defizite, Euro Liquidität, das Wachstum, das Verhältnis, der Fiskalpakt тощо.
Задля увиразнення й підкреслення промов Клінтон і Меркель використовують лексичні маркери, такі як: метафори (mit Leib und Seele), абревіатури (DGB – Der Deutsche Gewerkschaftsbund, CEO – Chief Executive Officer), запозичення (pro toto), сталі вирази (to ramp up, to prop up) тощо.
Отже, одним із найпопулярніших напрямків дослідження дискурсу є політика. Важливим компонентом політичного дискурсу є політична промова (публічний виступ, який є ефективним засобом одержання визнання й демонстрації лідерства). Аналізуючи промови Гілларі Родем Клінтон та Ангели Меркель, ми зосередились на структурі промов, оскільки вона відіграє значну роль у приверненні уваги аудиторії. Правильна організація структури промови є однією з головних умов його успіху. У ході дослідження ми встановили, що тексти промов держсекретаря США Гілларі Родем Клінтон і канцлера Німеччини Ангели Меркель мають чітку структуру, смислове навантаження, мету й тематику. Пропоноване дослідження важливе для сучасного вивчення політичного дискурсу й лінгвістики, адже на конкретному прикладі описує й демонструє основні засади політичного дискурсу та використання їх у сучасному світі.

Література:
1. Аронсон Э. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения – повседневное использование и злоупотребление. / Э. Аронсон, Э. Пратканис. – СПб. : Прайм-Еврознак, 2002. – 271 с.
2. Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику / А. Н. Баранов ї – М. : Высшая школа, 2001. – 256 с.
3. Данилина В. В. Ритмический анализ политической публичной речи / В.В. Данилина. – М. : Флинта:Наука, 2004. – 240 с.
4. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність: [на матеріалах суч. газетн. публіцистики]: монографія / К. Серажим. — К., 2002. – 392 с.
5. Юдина Т. В. Дискурсивное пространство политической речи / Т. В. Юдина // Актуальные проблемы теории коммуникации. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2004. – С. 172-185.
Тетяна Рожицька,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАНІПУЛЯТИВНИХ СТРАТЕГІЙ
У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

У статті проаналізовано головну функцію політичного дискурсу; досліджено основні комунікативні стратегії й тактики; наведено класифікацію й приклади стратегій здійснення мовленнєвої маніпуляції в американському політичному дискурсі.
Ключові слова: мовленнєва маніпуляція, комунікативні стратегії, комунікативні тактики, політичний дискурс.

В статье представлено главную функцию политического дискурса; проанализировано основные коммуникативные стратеги и тактики; приведена классификация и примеры стратегий реализация речевой манипуляции в американском политическом дискурсе.

Ключевые слова: речевая манипуляция, коммуникативные стратегии, коммуникативные тактики, политический дискурс.
The article deals with the main function of political discourse. Realisation of the main communicative strategies and tactics. Linguistic manipulation in American political discourse is revealed through the study of strategies of linguistic manipulation.
Keywords: linguistic manipulation, communicative strategy, communicative tactic, political discourse.

Мета нашого дослідження – теоретично вивчити особливості маніпулятивних стратегій і тактик у політичному дискурсі.
Об’єктом дослідження є промови президента США Б.Обами. Завдання дослідження: розглянути головну функцію політичного дискурсу, проаналізувати маніпулятивні стратегії й тактики реалізації їх у політичному дискурсі. Політичний дискурс – це явище, з яким ми зіштовхуємося щоденно. Боротьба за владу є основною темою й рушійним мотивом цієї сфери спілкування. Однією з найважливіших функцій політичного дискурсу, як зазначає В. Павлуцька, є функція переконання.[1] Досить часто цим користуються політичні лідери, використовуючи в дискусіях ті чи інші види маніпулятивних прийомів або «хитрощів» з метою підтримання відповідного іміджу. Стратегія – це довгостроковий, послідовний, конструктивний, раціональний, підкріплений ідеологією, стійкий до невизначеності умов середовища план, який супроводжується постійним аналізом і моніторингом у процесі його реалізації та спрямований із певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті. [5] Тактика – це «конкретний мовленнєвий хід (крок, поворот, етап) у процесі здійснення мовної стратегії» [2], представляючи «одну або кілька дій, що сприяють реалізації стратегії» [4]. Тактика співвідноситься з певним етапом у здійсненні стратегії і спрямована на реалізацію окремої комунікативної задачі. Досить актуальним виявляється видовий поділ стратегій політичного дискурсу, який запропонувала О. Яшенкова. Вона виділяє такі основні стратегії політичного дискурсу: самопрезентації, агітаційна, формування емоційного контролю, інформаційно-інтерпретаційна, аргументативна, маніпулювання, дискредитації, нападу, самозахисту [3]. Потрібно пам’ятати, що в сучасній лінгвістиці не існує єдиного підходу до визначення стратегій і тактик мовної маніпуляції. Стратегія вживання ідентифікаційних формул. Ця стратегія включає широковживані мовні звороти, для того щоб спонукати адресата ототожнювати себе з мовцем, його позицією, партією, викликати відчуття причетності, спільності тощо. Tonight this chamber speaks with one voice to the people we represent: It is you, our citizens, who make the state of our union strong. [6] Стратегія подання суб’єктивної думки у формі об’єктивного факту або істини. Однією з головних особливостей поданої стратегії є використання слів-епістеміків. Наприклад: знати, розуміти, як відомо, як ми всі знаємо; немає сумніву в тому, що cаме такі слова і фрази надають висловлюванню характер безумовної істини, яка не підлягає сумніву: We know where to start. The best measure of opportunity is access to a good job…The good news is, we know how to do it…Of course, it’s not enough to train today’s workforce. We also have to prepare tomorrow’s workforce, by guaranteeing every child access to a world-class education… [6] Стратегія покликання на авторитет є досить близькою до попередніх стратегій, у яких авторитетна або популярна особистість пропонує подивитися на проблему зі своєї власної точки зору. Використанння цієї стратегії знімає з аудиторії будь-яке навантаження щодо прийняття рішення, оскільки висновки вже зроблені більш компетентною людиною, але в той же час політик знімає з себе всю відповідальність за вибір аудиторії через те, що він лише покликався на чиюсь думку: And I wouldn’t be the man I am today without the woman who agreed to marry me 20 years ago. (Cheers, applause.) Let me say this publicly. Michelle, I have never loved you more. (Cheers, applause.) [7] Стратегія вираження «похвали» адресату: I want to thank every American who participated in this election. [8] Усім зрозуміло, що можна досить легко завоювати прихильність аудиторії, коли ти користуєшся піднесеною, повною захоплення й похвали промовою на адресу слухача, особливо в умовах великої кількості слухачів. Стратегія підкреслення значущості й істинності ідей. Реалізація стратегії відбувається за допомогою вживання риторичних запитань, іронії, спрямованої проти опонента або супротивника. Саме за допомогою безглуздих запитань, відповідь на які є передбачувана, політик намагається виділити важливість власних ідей. The question for everyone in this chamber, running through every decision we make this year, is whether we are going to help or hinder this progress. [9] Стратегія мобілізації й демобілізації громадської думки. За умов першої стратегії політичні події уявляються цілком драматично, оскільки є необхідність негайних і рішучих дій. За умов другої стратегії стан справ є не настільки драматичним, отже політик вимагає терпіння й спокою від суспільства. При першій стратегії здебільшого використовують негативно-оцінні слова, вирази, метафори, «шукає винних». Друга – використовує евфемізми не шукаючи «відповідальних» за те, що відбувається: We want our children to live in an America that isn’t burdened by debt, that isn’t weakened up by inequality, that isn’t threatened by the destructive power of a warming planet.[10] У ході дослідження ми дійшли висновку, що головною особливістю політичного дискурсу політика є використання технологій впливу на свідомість реципієнта, які мають акцент на емоційний складник. Політична промова – це наперед підготовлений виступ, який дозволяє політику ідентифікувати себе з аудиторією й викликати почуття спільності. Це означає, що промова має чітко сформульоване завдання й визначену мету, усвідомлений вибір вербальних і невербальних засобів.
Література: Не за алфавітом!!!!! Якщо зробити за алфавітом., то треба узгодити цифри в покликаннях на список літератури в тексті статті!!!
1. Павлуцька В.О. Політичний дискурс: особливості та функції / В.О. Павлуцька // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 39. Філологічні науки. – Житомир, 2008. – С.220–221. 2. Сковородников А. П. О необхідності розмежування понять «риторичний прийом», «стилістична фігура», «мовна тактика», «мовний жанр» в практиці термінологічної лексикографії / А.П. Сковородников // Риторика. Лінгвістика: зб. статей. – Смоленськ : СДПУ, 2004. – Вип. 5. – С. 5–11.
3. Яшенкова О.В. Основи теорії мовної комунікації. Навчальний посібник / О.В. Яшенкова. – К.: Видавничий центр «Академія», 2010. – 312 c.
4. Иссерс О. С. Что говорят политики, чтобы нравиться своему народу / О. С. Иссерс // Вестник Омск. ун-та. – Вып. 1. – Омск, 1996. – С. 71–74.
5. Стратегія [Електронний ресурс].– Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Стратегія
6. State of the Union 2014 Address: FULL TEXT [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://abcnews.go.com/Politics/state-union-2014-excerpts/story?id=22269708
7. Full text: Obama’s re-election speech [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.bbc.com/news/world-20236369
8. Barack Obama, Second Presidential Election Victory Speech [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.americanrhetoric.com/speeches/barackobama/barackobamasecondpresidentialvictoryspeech.htm
9. Barack Obama, Fifth Presidential State of the Union [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.americanrhetoric.com/speeches/stateoftheunion2014.htm
10. Obama gives memorable acceptance speech [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.abc.net.au/pm/content/2012/s3627984.htm

Ревенко Людмила,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

Вербальні й невербальні складники сучасної англомовної реклами

Стаття присвячена вербальним і невербальним складникам сучасної англомовної реклами. У статті проаналізовано мовні функції реклами, роль реклами в модернізованому світі, описано специфіку впливу реклами за допомогою невербальних складиків, досліджено вербальну комунікацію: основні поняття й характеристики, типологізацію.
Ключові слова: реклама, складник, вербальність, невербальність.

Статья посвящена вербальным и невербальным составляющим современной англоязычной рекламы. В статье проанализированы речевые функции рекламы, роль рекламы в модернизированном мире, описание специфики воздействия рекламы с помощью невербальных составляющих, вербальные коммуникации: понятие, основные характеристики и типологизация.
Ключевые слова: реклама, составляющая, вербальность, невербальность.

The article is devoted verbal and nonverbal components of contemporary English-language advertising. The article analyzes the linguistic features of advertising, the role of advertising in the modernized world, a description of the specific impact of advertising by means of non-verbal components, verbal communication: concept, main characteristics and typology.
Keywords: Advertising, component, verbal and non-verbal components.

Поставновка проблеми. Унікальність такого явища, як реклама, у її зверхживучості?????. Навіть у періоди економічних криз вона не тільки процвітає, але й допомагає вижити тим, хто користується її послугами і слідує її рекомендаціям.
Реклама – складний вид людської діяльності. Вироблена в її результаті продукція сформована таким чином, щоб виявляти вплив на підсвідомість людини.
Реклама грає в житті людини важливу роль. Вона впровадилася непомітно й поступово стала невід’ємною частиною нашого життя. Куди б ми не йшли, що б ми не робили, реклама постійно з нами. Це плакати, стенди, афіші, вітрини, календарі й буклети. Панівне місце вона назавжди зайняла на телебаченні й радіо, у газетах і журналах, а також у мережі Інтернет.
Реклама стала конгломератом, що охопив майже всі сфери нашого життя. Основні напрямки рекламної діяльності: рекламування, sales promotion, public relations, direct marketing. Отож, дослідження компонентів, за допомогою яких реалізуються основні завдання реклами, є необхідністю в сучасному світі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему вивчення реклами й компонентів, що створюють її, у своїх розвідках порушують Ф. Джефкінс, Ф.Г. Панкратов, Ю.К. Баженов, які подають загальне уявлення про ефективність реклами й методи вивчення її. Різноманітні підходи до розуміння когнітивних моделей досліджено в працях А. Кутлалієва, А. Попова, Г. Картера, А.Н. Лебедєва-Любімова, Р.І. Мокшанцева та ін.
Мета роботи – здійснення комплексного аналізу вербальних і невербальних складиків сучасної англомовної реклами.
Мета зумовила потребу розв’язаня таких завдань:
1) дослідити вербальні й невербальні складники сучасної англомовної реклами;
2) визначити мовні функції реклами;
3) встановити способи досягнення ефекту спонукання й переконання в текстах англомовної реклами.
Виклад основного матеріалу. Найголовнішою функцією реклами є інформативна, адже вона несе в собі певну інформацію, яку повинен отримати споживач. Саме тому відзначимо, що вербальні й невербальні складники сучасної англомовної реклами є необхідністю, бо лише вони несуть певний сигнал від рекламодавця до споживача.
Учасники й фактори комунікації є носіями її постійних і змінних параметрів. Постійні параметри, визначаючи основні риси комунікації або диференціальні ознаки комунікативного акту реклами, включають інтенції відправника, мотиваційну значимість одержувача, референти контексту, засоби контакту учасників комунікації й інтенсифікований мовний код. Концепція комунікативного акту таким чином доповнюється характеристиками, складаючою мету й результат комунікативного акту.
Мета є одним із найважливіших складників реклами, адже її продумують заздалегідь, і саме це є причиною того, для чого створюють рекламу загалом, це і є її призначення.
Жанри рекламного тексту розрізняються за критеріями способу контакту учасників комунікації. Засіб контакту являє собою поєднання просторового й темпорального аспектів мовного акту – опосередкованість (безпосередність контакту /прямий, непрямий/ і тривалість контакту /стислий, середній, тривалий/) [1].
Ці ознаки умовно розділяють рекламу на три жанри – коротку рекламу (товарне або фірмове ім’я, слоган, фраза (малий жанр); рекламне оголошення (середній жанр) і рекламну статтю (великий жанр).
Аналіз особливостей комунікативного акту з використаннням його диференціальних ознак дає змогу пояснити специфіку використання мови в риторичній функції і надає можливість виявити специфічні рекламні одиниці експресивності.
Як гіпотезу пропонуємо твердження, що мова реклами – інтенсифікований код[5].
Як виявилось, результати дослідження двох аспектів інтенсифікації в рекламі – номінального і специфічного, підтверджують це положення.
Аналіз номінальної інтенсифікації, проведений на прикладі стандартних рекламних текстів за каталогом форм і засобів вираження семантичної категорії інтенсивності англійської мови показав, що рекламні тексти насичені інтенсифікаторами різних рівнів.
Загальний ступінь інтенсификації тексту демонструє перехід від номінальної шкали інтенсивності (суб’єктивна експресивність) і шкали градуальності (об’єктивна градація за ступенем наявності ознаки), показники яких відносно реальних референтів реклами свідчать про незбігання, нетотожність шкал.
Незбігання показників двох шкал отримало назву «ефекту зміщення ординара інтенсивності» вверх по шкалі позитивних значень [5].
Суттєвість ефекту зміщення ординара висловлюється в маркуванні об’єктивно мінімального або ординарного рівня або показання шкали градуальності позитивно зарядженими, інтенсифікованими одиницями.
Об’єктивність мінімального або ординарного рівня визначається шляхом зіставлення реальних референтів за ознакою наявності якості. Ефект зміщення ординара є в якісній і кількісній характеристиці референта, також спостерігаємо його в межах одного тексту в міру його розгортання.
Так, прикметники інтенсифікованого змісту й форми переважного ступеня прикметників і прислівників prefect, ideal, the best застосовують для якісної характеристики рівноцінних за якістю предметів реклами і мають загальне значення «такий же гарний, як і інші» [5].
Всі натуралізовані й таким чином інтенсифіковані форми відносяться до предмета реклами, визначають його, залучаючи до нього увагу з метою формування в одержувача позитивного ставлення:
bacon – absolutely…
– really brilliant
– as it used to taste
– traditional
– wholesome.
Вербальні комунікації: поняття, основні характеристики й типологізація. Найбільший вплив на громадськість здійснює реклама. Її основною метою є переконати глядача в чомусь або ж змусити його купити щось. Існує дуже багато різних видів реклами: соціальна, комерційна, політична та багато інших, але доля переконання наявна у всіх видах. Як же ж саме відбувається вплив, переконання або ж просте отримання інформації? Звичайно ж, найважливішим складником реклами є вербальний, але невербальний підсвідомо змушує нас довіритись, переконатись, узяти до уваги.
Тому передусім варто наголосити на важливості впливу вербального складника сучасної англомовної реклами на найважливіше – громадськість. Діяльність цього плану і є різноманітними комунікаціями з громадськістю.
Хоча безпосереднім комунікаціям організації з громадськістю передує великий обсяг ПР-роботи з вивчення мікросередовища, партнерів, громадськості, специфіки конкретної ситуації, на думку спеціалістів, найвідповідальнішим є етап актуалізації мети й задумів комунікації, коли служба паблік рилейшнз залишається один на один із громадськістю. Успіх цього етапу залежить від багатьох факторів, зокрема від того, які методи впливу комунікації на громадськість будуть використовувати в майбутньому.
Методи впливу на громадськість – це засоби й прийоми актуалізації комунікацій із громадськістю, завдяки яким організації вдається досягти гармонійних відносин із нею. Вибір тих чи інших методів впливу залежить від:
1) специфіки діяльності організації, її структури й місця в економіко-географічному середовищі,
2) характеру відносин із різними колами громадськості,
4) завдань, що поставлені перед службою паблік рилейшнз,
5) матеріальних і фінансових можливостей,
6) досвіду працівників служби ПР та особливостей її діяльності,
7) національних та історичних традицій,
8) особливостей застосування й результативності окремих методів впливу:
9) скільки людей отримують інформацію за допомогою цього методу;
10) частоти й періодичності передачі інформації про організацію та її діяльність;
11) орієнтації на аудиторію (специфіка аудиторії, що використовує канал, який лежить в основі цього методу);
12) доступності цього каналу для цільової громадськості [3].
Саме тому головним умінням у сфері зв’язків із громадськістю є вміння будувати вербальні, або мовні, комунікації.У практичному аспекті це означає вміння говорити й писати:
те, що потрібно
так, як потрібно
там,де потрібно
тоді, коли потрібно
тому, кому потрібно.
Основними завданнями різних видів мовної вербальної діяльності є:
– говоріння– відправлення мовних акустичних сигналів, що несуть інформацію;
– слухання– сприйняття мовних акустичних сигналів та їх розуміння;
– письмо– зашифровування мовних сигналів за допомогою графічних символів;
– читання– розшифровування графічних знаків і розуміння значення їх.
У процесі спеціальних досліджень встановлено, що в середньому людина витрачає на слухання – 29,5%, розмови – 21,5%, письмо – 10% свого часу. У ситуаціях ділового спілкування адміністратор витрачає свій робочий час таким чином: 16% – читання, 9% – письмо, 45% – слухання, 30% – розмови. Вважаємо, що для значної частини PR-менів буде властивий саме такий розподіл часу [1].
Базові функції вербальних комунікацій:
1. Інформаційна – передача інформації, повідомлення про думки й наміри людей (завтра о 17.00 відбудуться збори; я думаю, що в банкрутстві винен директор підприємства; я купив би газету, якби в ній була програма телебачення).
2. Прагматична – спонукання до певних дій (читайте газету «Факти», і ви завжди будете мати повну інформацію про події в країні та за її межами).
3. Експресивна – вербальні комунікації передають не тільки смисл інформації, але й оцінки. У вербальних комунікаціях одні й ті ж слова можуть виконувати різні функції:
інформаційна – чорна хмара, ясний день;
експресивна – чорний день, ясний розум;
прагматична – кажіть ясніше.
Специфічні функції вербальної комунікаці:
1. Емоційна – вираження емоцій і почуттів (чудовий засіб для прання, як легко та якісно він діє, він мені дуже подобається).
2. Описова – опис предметів, процесів або явищ (ця машина має оригінальну форму, потужний двигун, може легко рухатися навіть на наших дорогах).
3. Контактна – встановлення контакту з людьми (у такому випадку реальний смисл слів часто не має суттєвого значення: Як справи? Що нового? Ти чудово виглядаєш!).
4. Функція вираження думки (мова – це процес матеріалізації думки).
Мова, як і комунікація, соціально обумовлена. Використовуючи вербальні комунікації, слід урахувати соціальний характер мови. Як відомо, між мовою й суспільством існує тісний зв’язок: поза мовою немає суспільства, поза суспільством немає мови. Саме тому мова відчуває на собі вплив різних соціальних факторів. Усі зміни, що відбуваються в суспільстві, відображаються в мові, на вербальних комунікаціях[1].
Учені зазначають, що будь-яке суспільство неоднорідне за своїм складом: люди різняться за своїм соціальним положенням, за рівнем освіти, за місцем проживання, за віком, статтю тощо. Усі помічають розбіжності, що існують у мові міських і сільських жителів, людей із вищою освітою й неосвічених людей і т.д. Проте цим соціальна диференціація мови не обмежується. Усі знають, що в мові людей, об’єднаних однією професією, трапляються слова, які важко зрозуміти представикам інших професій – це професійний жаргон. А в деяких випадках розбіжності мови залежать ще й від статі. Наприклад, у мові індійців яна (Північна Каліфорнія) чоловіки називають певний предмет одним словом, жінки – іншим. У Японії мова дівчат значно багатша й різноманітніша, ніж мова юнаків, оскільки це необхідна вимога до освіти дівчат і підготовки їх до сімейного життя. На ґрунті цього виникла спеціальна наука, яка вивчає соціальне розшарування мови – соціолінгвістика.
Невербальні компоненти спілкування. Мовлення – основний, але не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією за допомогою багатьох інших засобів – жестів, міміки, постави тіла, одягу, зачісок, запахів, навіть предметів, які оточують їх (наприклад, меблів). Для співрозмовників значущими є прикраси, татуювання на тілі, ґатунок чаю або кави, яку споживають, тощо. Усе це отримало назву невербальні (несловесні) повідомлення.
Невербальні засоби спілкування – елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу й разом із засобами мовного коду служать для створення, передавання й сприйняття повідомлень.
Учені встановили, що різноманітні невербальні сигнали в особистісному спілкуванні несуть від 60% до 80% інформації. Це означає, що більша частина спілкування здійснюється без участі засобів мовного коду, але з орієнтацією на інші його складники: паралінгвістичні елементи, елементи інших семіотичних систем тощо. Звичайно, значення різноманітних невербальних сигналів «перебувають» не в самих сигналах – їм приписують їх ті, хто декодує мовлення, «вичитується» ними. Це декодування відбувається з обов’язковим урахуванням культурних та індивідуальних контекстів [3].
Існують різні типології невербальних засобів спілкування, оскільки їх створюють і сприймають різні сенсорні системи: зір, слух, тактильні відчуття, смак, нюх із урахуванням того, коли відбувається спілкування. Невербальні повідомлення мають певні особливості. Як правило, вони:
1) неструктуровані, оскільки їх неможливо розкласти на окремі складники; це вияв темпераменту людини, її емоційного стану, самооцінки, соціальних статусів, належності до певної групи, субкультури тощо;
2) прив’язані до умов спілкування; декодуються «тут і тепер» у межах конкретного контексту й ситуації;
3) неінтенціональні, спонтанні (інтенціональні, «відпрацьовані» лише у професійних акторів);
4) більшою мірою вроджені, ніж набуті; як правило, кожен носій певної культури засвоює їх шляхом спостережень, копіювання невербальної поведінки інших людей;
5) витворюються під домінантним впливом правої півкулі головного мозку.
Невербальна й вербальна комунікації взаємодіють. Російські психологи В. Куніцина, Н. Казаринова і В. Погольша, які спеціально досліджували процеси взаємодії вербальних і невербальних компонентів спілкування, визначили функції невербальних повідомлень стосовно вербальних. Це:
– доповнення (у тому числі дублювання й посилення) вербальних повідомлень;
– заперечення вербальних повідомлень;
– заміщення вербальних повідомлень;
– регулювання розмови.
Висновки. Вербальні й невербальні компоненти – найважливіші компоненти в рекламі. Завдяки цим компонентам реклама досягає своєї мети й має певні результати, адже саме вербальні компоненти забезпечують те, що споживач отримує інформацію; він переконується в тому, що хоче донести до нього виробник Невербальні компоненти – окраса для будь-якої реклами, вони не менш важливі, ніж вербальні, адже свідомі й підсвідомі, вони мають вплив на психологічний стан споживачів. Жести, міміка привертають увагу реципієнта, залишаються в його пам’яті і відтворюються у зручній ситуації або ж коли необхідно.

Література
1. Аврасін В.М. Соціальні та психолінгвістичні характеристики мови
реклами. М. «Международные отношения» 1996–196с
2. Посібник Парадигмастичний аспект інтенсифікації в рекламі.
Уральск,1992р.
3. Посібник Принципи когнітивної обробки реклами текста.
Самарканд,1992р.
4. Титов В.М. Парадигма діалогу культури та освіти Матеріал
Всеукраїнської Наукової конференції 1995р.
5. Комунікативна інтенція рекламного тексту. Київ. Гос. Лінгвіст. Ун т Київ,1996р.
Словники:
6. Ганич Д.И., Олейник И.С.. Російсько-український та українсько-
російський словник. К., “Радянська школа”.
7. Мюллер Г.Д.. Англо-російський словник 60000 слів. М., 1999р.
8. Кунін А.В.. Англо-російський фразеологічний словник 20000 слів.
М., 1984р.
ЛІТЕРАТУРУ ПОВНІСТЮ ПЕРЕРОБИТИ, БО НЕ ВІДПОВІДАЄ СУЧАСНИМ ВИМОГАМ, ТАКОЖ НЕМАЄ КІЛЬКОСТІ СТОРІНОК, ПОДЕКУДИ РОКУ ДРУКУ!!!!!

Очеретович Ольга,
Національний університет «Острозька академія»
(м. Острог, Україна)

ЛЕКСИКА БІАТЛОНУ В ТЕРМІНОСИСТЕМІ СПОРТУ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті йдеться про системні характеристики лексичних одиниць біатлону, що є невід’ємним складником терміносистеми спорту сучасної англійської мови.
Ключові слова: термін, терміносистема, термінологічна одиниця, біатлон.

Анотація російською мовою

The article deals with the systemic characteristics of biathlon lexicon which is an essential component of the sport term system of modern English language.
Key words: term, term system, terminological unit, biathlon.

На нинішньому етапі розвитку суспільства явище спорту перебуває в центрі уваги фахівців різних галузей науки, зокрема й мовознавців, які зацікавлені розбудовою й класифікацією терміносистеми спорту. Сьогодні можна говорити про існування окремої функційної підсистеми мови – мови спорту, унікальної за своїм когнітивним змістом, структурними моделями й прагматичними характеристиками. Біатлон, як і будь-який інший вид спорту, має свою систему термінологічних найменувань, професійну лексику й жаргон, що обумовлює необхідність ретельного вивчення, лінгвістичного аналізу й лексикографічної фіксації термінології. Дослідженню спортивної термінології присвятили свої наукові праці українські вчені І. Янків, В. Осінчук, Л. Бардіна, Н. Назаренко, О. Боровська, Н. Юрко, О. Матвіяс та ін., російські – А. Рилов, З. Буляж, Є. Птушкіна, Ф. Суслов, Д. Тишлер, І. Юрковський, Р. Попов та ін.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що незважаючи на значну кількість глосаріїв, словників, книг, енциклопедій, статей та інших джерел зі спортивної лексики; терміносистема біатлону є малодослідженою і потребує вищого ступеня систематизації термінологічних одиниць, подальшого пошуку можливостей термінотворення й поглибленого вивчення цієї терміносистеми. Об’єктом дослідження є термінолексика біатлону англійської мови як особливий складник терміносистеми спорту. Предмет дослідження: морфологічно-структурний аналіз термінологічних одиниць біатлону, семантика їх і способи творення.
Термінологія чи терміносистема є організованою системою понять, мовних знаків, термінів (слів і словосполучень) певної галузі науки, знань або сфери діяльності людини, що відповідає її когнітивним засадам і є засобом професійної комунікації. Основними ознаками терміна є: загальновживаність у вузькопрофесійній сфері, стилістична нейтральність, семантична однозначність, високий ступінь інформативності, точність дефініції й особливі комунікативні ситуації (норми слововжитку) [4].
Російська дослідниця Є. Кошкіна виокремлює в терміна (як у ключового елемента терміносистеми) такі характеристики:
1) відображає наукове поняття, яке потребує точної дефініції;
2) завжди функціонує як невід’ємний елемент певної термінології або терміносистеми;
3) повинен бути однозначним;
4) має мотивоване вживання [3].
Терміносистема біатлону – це складна система пов’язаних між собою термінів із різнорівневими зв’язками і відношеннями, які вирізняють особливості терміносистеми, її розгалуженість, рівень розвитку й довершеності. Ця терміносистема є складною, відкритою і характеризується мобільністю, розвитком і постійними змінами.
Переважну більшість термінів для дослідження було взято з термінологічних глосаріїв і словників (Англо-російський загальний термінологічний глосарій спортивних термінів [1], Словник термінології спорту та ігор [12], Словник спорту [14], Словник сучасної англійської мови Лонгмен [10], книгa Енциклопедія світового спорту [15]). Значна кількість термінів була відібрана зі статей на біатлонну тематику («The challenges of producing popular sports contests: a comparative study of biathlon and cross-country skiing» [13], «Evidence of Improved Shooting Precision in Biathlon» [11]). Окремі терміни відібрано з інтернет-ресурсів (сайт уболівальників біатлону «Біатлон в Україні» [5], IBU website [9], Biathlon Rifle Range Terminology [7], Biathlon Equipment [6], сайт енциклопедії «Британіка» [8].
Проаналізувавши доступні джерела, ми склали перелік термінів, які стосуються обраної теми, здійснили переклад лексичних одиниць, подекуди дібрали дефініції з глосаріїв і словників. Таким методом було сформовано вибірку термінів і терміносполук, які стаовлять терміносистему біатлону. Вибірку сформовано випадковим способом. Терміни виокремлено за ознакою належності до спортивної термінології з метою морфологічного й семантичного аналізу і формування загальних уявлень про склад терміносистеми біатлону як зимового виду спорту, адже деяка лексика, вміщена в цю вибірку, є суміжною і для інших видів спорту.
Виявлені терміни були розподілені на 9 тематичних груп (концептів): 1) змагання (biathlon relay, World Cup, paintball biathlon, archery biathlon і т.д.), 2) людина (biathlete, marksman, shooter, skier, course controller, competition armourer та ін.), 3) спортінвентар (target, serial number, shooting mat, trigger, harness, ski pole, termal underwear, turtleneck, ammunition, gauge, magazine, muzzle і т.д.), 4) рухи й процеси (aim, clicks, cross-firing, grouping, gliding step, parallel turn, plough, side slipping і т.д.), 5) стрільбище (firing point, shooting position, single shot, string of shots, trajectory, clean shooting та ін.), 6) дистанція (climb, uphill, cross country, snow-covered terrain, start corridor, steep section), 7) організації (International Biathlon Union (IBU), International Ski Federation (FIS) і т.п.), 8) показники (start(ing) time, interval, ski length, start number, concentration, balance, endurance і т.д.), 9) загальні найменування (flower ceremony, silver, artificial snow, staggered start, penalty loop/lap, tailwind, record та ін.). У нижченаведеній таблиці продемонстровано структурування лексичних одиниць відповідно до концепту та їхнє відсоткове співвідношення.

Табл.1 Наповнення концептів термінами

Назва концепту Кількість термінів Відсоток від генеральної сукупності вибірки (400)
ЗМАГАННЯ 28 7%
ЛЮДИНА 21 5,29%
СПОРТІНВЕНТАР 141 35,27%
РУХИ, ПРОЦЕСИ 83 20,75%
СТРІЛЬБИЩЕ 36 9%
ДИСТАНЦІЯ 33 8,25%
ОРГАНІЗАЦІЇ 6 1,5%
ПОКАЗНИКИ 30 7,5%
ЗАГАЛЬНІ НАЙМЕНУВАННЯ 22 5,5%

У процесі аналізу вибірки було виявлено такі закономірності:
1) більшість термінів є іменниковими сполученнями або іменниками, від яких можливе словотворення дієслів і прикметників;
2) за будовою більшість термінів у терміносистемі біатлону є одно- або двокомпонентними;
3) термінолексика біатлону характеризується розгалуженою системою синонімічних та антонімічних зв’язків.
Отже, термінологія біатлону є багатою й розвиненою, тому лексичним одиницям цієї терміносистеми властиві різноманітні морфологічні, семантичні й структурні характеристики. На прикладі аналізу вибірки прослідковуємо такі основні ознаки терміна: системність, наявність чіткої дефініції, стилістична нейтральність, стислість, мотивоване вживання та ін.

Література:
1. Англо-русский общий терминологический глоссарий спортивных терминов: Библиотека «Сочи 2014» Оргкомитет “Сочи-14”. – Москва, 2012. – 1050 с.
2. Земляная Т. Б. Терминоведение: основные понятия и концепты / Т. Б. Земляная, О. Н. Павлычева // Журнал научно-педагогической информации. – 2010. – № 1.
3. Кошкина Е. А. Педагогическая терминология как объект междисциплинарного исследования / Е. А. Кошкина // Вестник Томского государственного университета. – 2010. – № 339. – С.155– 160.
4. Панько Т. І. Українське термінознавство / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П.Мацюк. – Львів, 1994. – 216 с.
8. Сайт уболівальників біатлону «Біатлон в Україні» – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : www. biathlon.in.ua. – Назва з екрана.
9. Biathlon Equipment [Electronic Resource]. – Mode of access : URL : http://www.fuzilogik.com/Sports-Library/Biathlon/Biathlon-Equipment.html – Title from the screen.
10. Biathlon Rifle Range Terminology [Electronic Resource]. – Mode of access : URL : http://www.biathlon.net/range_term.html. – Title from the screen.
11. Encyclopedia Britannica [Electronic Resource]. – Mode of access : URL : www.britannica.com. – Title from the screen.
12. IBU website – [Electronic Resource]. – Mode of access : URL : www.biathlonworld.com. – Title from the screen.
13. Longman Dictionary of Contemporary English [Michael Mayor]. — Pearson Longman, 2009. —2081 с.
14. Marko S. Evidence of Improved Shooting Precision in Biathlon / Marko S., Mats Ainegren, and Jan Lisspers. – 2011.
15. Room A. Dictionary of Sports and Games Terminology / Adrian Room. – Jefferson ; London : McFarland & Company, Inc., Publishers, 2010. – 188 p.
16. Solberg H. The challenges of producing popular sports contests: a comparative study of biathlon and cross-country skiing / Harry Arne Solberg, Dag Vidar Hanstad, Kari Steen-Johnsen : International Journal of Sports Marketing & Sponsorship. – 2009.
17. Uldis Svinks, Latvian Academy of Sports Education / Sports Dictionary, Riga – 2010.
18. Wukovits J. The Encyclopedia of World Sports // Wukovits J. – New York, 2000. – 186p.

Кононова Ольга Сергіївна,
Дубенський НВК
«Школа-гімназія»

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ
СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ КАНАДИ

Історія становлення системи вищої освіти Канади розпочалася у XVII столітті, коли європейцями було почато колонізацію Північної Америки. У такий спосіб, можна прийти до узагальнення, що система вищої освіти Канади формувалася під впливом тогочасних прогресивних систем вищої освіти, а саме: британської, французької, тощо.
Розвиток системи вищої освіти Канади відбувався синхронно із визначними подіями в історії Канади, які мали важливе значення в політичному, економічному, соціальному, культурному і освітньому житті того часу.
Поява перших шкіл на території Канади відбувалася відповідно до хвиль міграції з Франції, Англії та Ірландії. Перший вищий навчальний заклад того часу, було засновано єпископом Лавалем (Laywell) у 1663 році у провінції Квебек –Університет Лаваль (Laval University). Університет Лаваль є першим франкомовним ВНЗ у Північній Америці.
Розквіт вищої освіти Канади припав на повоєнний період і продовжується до нинішніх днів.
Проблеми вищої освіти Канади стали предметом зацікавлення таких українських дослідників як Т.Брига, Л.Булай, І.Василенко, Н.Видишко, Т.Грищенко, Р. Гуревич, І.Демченко, Ю.Заячук, Л. Карпинська, М. Лещенко, Н.Мукан, О. Пулінець, І.Руснак, О. Слоньовська, А. Чирва, та ін.
Система вищої освіти Канади складається із таких структурних компонентів як:
 університети (від англ. university),
 університетські коледжі (від англ. university college),
 суспільні коледжі (від англ. community college),
 коледжі системи CEGEP (від франц. сollège d’enseignement général et professionnel).
Перелік структурних компонентів системи вищої освіти варто доповнити наступними інституціями:
 політехнічні інститути (від англ. polytechnics),
 гуманітарні коледжі (від англ. Liberal Arts colleges). [ 1, с. 2].
За сучасних умов у Канаді функціонує 97 державних і приватних університетів. Канадські університети визнані одними з найкращих у світі. [2].
Найбільше університетів розташовано у великих містах Канади, таких як Торонто, Ванкувер, та ін. Найбільшим університетом Канади вважається Університет Торонто.
Коледжі та інститути у Канаді об’єднані в Асоціацію коледжів Канади (CICan), членство у якій мають 127 ВНЗ, які пропонують 508 бакалаврських програм, 31 магістерську програму, та 596 програм післядипломної освіти із різних спеціальностей. [3].
Найбільшим коледжем Канади є Коледж Сенека – Seneca College.
ВНЗ Канади користуються популярністю не лише серед канадських студентів, але й закордоном.
Навчання у ВНЗ Канади здійснюється двома мовами – англійською та французькою. [4, с.63].
Існує велика кількість як університетів, так і коледжів у Канаді, які надають якісні освітні послуги, що відповідають вимогам часу.
Проблема децентралізації системи вищої освіти в Україні стала предметом дослідження таких українських науковців як В. Луговий, Л. Юрчук, О. Сахарук, та ін. Вивченням проблеми децентралізації вищої освіти у європейських країнах займалися І. Дехтярьова, Л. Отрощенко, П. Ленський, К. Хюфнер та ін. Питання децентралізації системи вищої освіти Канади досліджували В. Пашков, О. Пулінець, і т.д.
Характерною ознакою сучасної системи вищої освіти Канади є децентралізація, яка виникла історично, проте й на сучасному етапі продовжує відігравати провідну роль у розвитку вищих навчальних закладів Канади[1, с. 1]
За сприяння федерального уряду Канади та за ініціативності окремих університетів та коледжів Канади здійснюються різноманітні проекти, метою яких є розповсюдити позитивний досвід щодо децентралізації системи вищої освіти. Метою проекту із децентралізації було не тільки запровадити зміни в управлінні професійно-технічними закладами, але й підвищити рівень кваліфікації викладачів цих закладів освіти.
Децентралізація системи вищої освіти слугує прогресивним рушієм розвитку сфери освітніх послуг у Канаді. Автономія управління вищими навчальними закладами, так само як і функціонування тісних партнерських зв’язків між університетами та коледжами різних провінцій Канади забезпечує ефективну та конкурентоспроможну вищу освіту.
Провідною характеристикою сучасної вищої освіти Канади є інтернаціоналізація системи вищої освіти. у Канаді немає міністерства освіти, тому управління вищою освітою знаходиться під юрисдикцією Департаментів та Міністерств освіти провінцій та територій Канади.
Дж. Глен зауважує, що структура інституцій та нормативно-правова база системи вищої освіти відрізняється майже у кожній з десяти провінції та трьох територій Канади. [5, с. 1]
У системі вищої освіти Канади найбільш поширеними є такі форми інтернаціоналізації: інтернаціоналізація навчальних планів, мобільність студентів, міжнародні проекти, міжнародне співробітництво на рівні університетів та коледжів, тощо. [6, с. 101].
У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі спостерігається активний розвиток досліджень, присвячених вивченню інтернаціоналізації системи вищої освіти. Наукові розвідки проводили такі українські учені як В. Кремень, В. Луговий, А. Чирва, О. Нітенко, О. Красовська, Р. Ковальчук, М. Голован, та інші, а також зарубіжні дослідники, серед яких: Ф. Альтбах, Дж. Найт, Ш. Бонд, Х. де Віт, Б. Еллінгбо, Ж. Лємассен.
Переважна більшість університетів та коледжів Канади дають можливість студентам навчатися на міжнародних програмах, а також проходити стажування закордоном та отримати подвійний диплом. [7; 8]
Студенти, які навчаються у канадських університетах та коледжах, приїжджають отримувати вищу освіту із різних країн світу. [9, с. 50]
Вектор інтернаціоналізації системи вищої освіти уможливлює активізацію процесів глобалізації та інтеграції.
Система вищої освіти України на сучасному етапі має чималий потенціал з розвитку різних форм інтернаціоналізації, що стане запорукою наближення української вищої школи до практик у Європі та світі.

Джерела
1. Пулінець О. Особливості децентралізованої освіти Канади. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.nopl.org.ua/upload/zdobutky/pulinets/osoblyvosti.docx
2. Universities Canada. Official website [Electronic resource]. Retrieved March 21, 2016 from: http://www.univcan.ca/universities/facts-and-stats/
3. Colleges and Institutes Canada (CICan). Official website [Electronic resource]. Retrieved March 10, 2016 from: http://www.collegesinstitutes.ca/about/
4. Руснак І. Підготовка педагогічних кадрів у Канаді на сучасному етапі // Підготовка вчителя початкової школи в умовах нової парадигми освіти: Матеріали міжнар. наук.-меод. конф. 1-2 квітня / Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. – К., 2004. – С.62-64.
5. Jones, Glen A. (2014). An introduction to higher education in Canada. In K. M. Joshi and Saee Paivandi (eds.), Higher education across nations (vol. 1, pp. 1-38). Delhi: B. R. Publishing.
6. Чирва А.С. Тенденції інтернаціоналізації змісту вищої освіти в університетах Канади : дис. … кандидата пед. наук : 13.00.01 / Чирва Андрій Сергійович. – Суми, 2012. – С. 94-95.
7. ACCC (2010): Internationalizing Canadian Colleges and Institutes: The First National Report on International Education and Mobility [Electronic resource]. Retrieved 20.01.2016 from: http://www.collegesinstitutes.ca/wp-content/uploads/2014/05/201006internationalizationreport.pdf
8. AUCC (2014) Internationalization Survey: Canada’s Universities in the World [Electronic resource]. Retrieved 21.01.2016 from: https://www.univcan.ca/wp-content/uploads/2015/07/internationalization-survey-2014.pdf
9. Сімак К.В. Вища освіта Канади як середовище розвитку академічної мобільності студентів / К. В. Сімак // Zbior artykułow naukowych. Pedagogika. Współczesne tendencje w nauce i edukacji / (30.01.2016- 31.01.2016). – Kraków: Wydawca: Sp.zo.o. «Diamond trading tour», 2016. – P. 49-50.

Залишити відповідь