Особливості правового регулювання діяльності інститутів спільного інвестування як інституційних інвесторів на фондовому ринку – Науковий блоґ

Особливості правового регулювання діяльності інститутів спільного інвестування як інституційних інвесторів на фондовому ринку

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті досліджується становлення інститутів спільного інвестування та розвиток нормативно-правової бази та зміст правового статусу інститутів спільного інвестування на фондовому ринку України.

Ключові слова: компанія з управління активами, інститути спільного інвестування, корпоративний інвестиційний фонд, пайовий інвестиційний фонд, інвестиційні сертифікати, договір про управління активами.

 Виклад основного матеріалу. Становлення інститутів спільного інвестування та розвиток нормативно-правової бази. З 1994 року почався розвиток ринку спільного інвестування, який містить у собі багато можливостей залучення капіталу різних груп інвесторів та активізації інвестиційного ринку. З іншого боку, через специфіку функціонування та ряд нормативних обмежень інститути цього ринку виявляються дуже чутливим до негативних змін у фінансовому секторі: на фондовому ринку, банківській системі. Як результат, після фази активного зростання інвестиційні фонди опинилися у скрутному становищі, і наразі першочерговим завданням є вистояти перед загрозливим ударом кризи. Публікації вітчизняних авторів, що з’являлися останнім часом у наукових виданнях, підкреслюють потенціал ринку спільного інвестування та висвітлюють загальні питання функціонування інвестиційних фондів та зарубіжний досвід їх діяльності. Але ж недостатньо уваги приділено особливостям функціонування інститутів спільного інвестування (ІСІ) на вітчизняному ринку у світлі кризових явищ.

Першим НПА, що врегулював діяльність зі спільного інвестування стало «Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» зетвердженого Указом Президента №55/94 від 19 лютого 1994, який став підгрунтям для подальшого розвитку правового регулювання спільного інвестування. Положенням було визначено поняття інвестиційних фондів, інвестиційних компані та їх види. Визначено осіб, що можуть бути засновниками атких фондів і компаній а також вимоги для них, а також учасників таких фондів. Врегульовано процедуру регламентації відносин між засновниками. Визначено цінні папери, що можуть емітуватись такими фондами і компаніями, порядок їх емісії та вимоги щодо них. Було визначено структуру об’язкових органів, які мали створюватись в таких фондах і компаніях. Також врегульовано питання розподілу доходів та спосіб визначення винагороди для інвестиційного керуючого. Визначено ряд операцій, що не могли здійснювати такі фонди і компанії. Деякі питання, визначені в цьому НПА знайшли своє закріплення у діючому законодавстів, що підтверджує їх грунтовність.

З прийняттям Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” розпочався новий етап законодавчого регулювання спільного інвестування. Закон став тим правовим фундаментом, на основі якого було прийнято кілька десятків підзаконних нормативно-правових актів. Він заклав підвалини системного підходу правового регулювання та встановив «правила гри» на ринку спільного інвестування. Перехідні положення Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» запровадили механізм перетворення «старих» інвестиційних фондів та компаній, створених у встановленому законодавством порядку до набрання чинності Законом, в ІСІ. Із введенням у дію Закону створення інвестиційних фондів та інвестиційних компаній було заборонено. Законом було врегулював правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб’єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлюють вимоги до складу, структури та зберігання активів, визначають особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття ними відповідної інформації з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів. Регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері спільного інвестування, забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку є центральним завданням досліджуваного Закону.

5 березня 2008 до Верховної Ради України було внесено проект Закону України «Про довірче управління фінансовими активами», метою якого було винесення управління фінансовими активами за межі Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», однак закон так і не був прийнятий, не дивлячись на позитивний висновок Головного науково-експертного управління. Метою закону було захист фізичних осіб, що передавали свої активи в довірче управління довірчим товариствам та інститутам спільного інвестування. Однак залишається невідомим чому для захисту інтересів інвесторів потрібно роздроблювати одну сферу професійної участі на декілька, логічнішим і ефективнішим було б встановити окремі норми що регулюють цей вид діяльності, а ніж виносити його в окрему спеціалізацію створюючи чергові незручності для ІСІ та довірчих товариств.

Основним НПА, що певним чином закріплює право осіб на створення та розпорядження власністю є Конституція України, яка  в ст.41 визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Зміни в законодавстві про спільне інвестування, що були виражені в новому Законі України «Про інститути спільного інвестування» були спричинені прийняттям нового на той час Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки, після набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникла необхідність внесення змін у Закон України «Про ІСІ». Адже особливості створення, функціонування та ліквідації корпоративних інвестиційних фондів (КІФ) продовжували регулюватись нормами Закону України «Про господарські товариства». Після ухвалення і набуття чинності Закону України «Про акціонерні товариства» виникло чимало практичних проблем, пов’язаних із застосуванням КІФ норм цього Закону. Це вимагало зосередження всіх правових норм, що регулюють діяльність КІФ, в одному законодавчому акті. Стабільність законодавства, що регулює спільне інвестування – це основа сталого функціонування цієї сфери фінансового ринку. Тому прогресивними представниками спільного інвестування розробили проект нового закону.

Основним спеціалізованим НПА, що регулює діяльність ІСІ в тому числі як професійних учасників на фондовому ринку є Закон України «Про інститути спільного інвестування», який став логічним продовженням Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». У новому Законі зроблено акцент на забезпечення залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів, визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів, установлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів ІСІ, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність. Закон є підсумком майже двадцятирічного розвитку індустрії інвестиційних фондів в Україні. За системністю правового регулювання та рівню кодифікації він практично не має аналогів в країнах Європейського співтовариства, а також країнах СНД. Крім уже існуючої класифікації ІСІ залежно від порядку здійснення діяльності (закритого, відкритого та інтервального типу), термінів діяльності (строкові та безстрокові), механізму диверсифікації (диверсифіковані та недиверсифіковані), ст. 7 Закону запроваджує кваліфікаційні та спеціалізовані ІСІ. Так, згідно з ч. 5 ст. 7 Закону вважається спеціалізованим, якщо він інвестує активи виключно у визначені цим Законом класи активів. До спеціалізованих ІСІ належать інвестиційні фонди таких класів:

1) фонди грошового ринку;

2) фонди державних цінних паперів;

3) фонди облігацій;

4) фонди акцій;

5) індексні фонди;

6) фонди банківських металів.

ІСІ вважається кваліфікаційним, якщо він інвестує активи виключно в один із кваліфікаційних класів активів та кошти, а також не має будь-яких вимог до структури активів. До кваліфікаційних належать такі класи активів:

1) об’єднаний клас цінних паперів;

2) клас нерухомості;

3) клас рентних активів;

4) клас кредитних активів;

5) клас біржових товарних активів;

6) інші класи активів, які Комісія може вводити та відносити до кваліфікаційних.

Тривалий час Закон України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правові акти Комісії не розмежовували ІСІ за особливостями інвестиційної діяльності. Класифікація ІСІ за напрямками інвестиційної діяльності має особливо актуальне значення для «некваліфікованих» інвесторів. Вибору інвестором того чи іншого виду ІСІ має сприяти розуміння ним переваг, інвестиційної мети та ризику інвестування. У цьому контексті запровадження кваліфікаційних та спеціалізованих ІСІ є позитивним кроком на шляху розвитку спільного інвестування. Але наразі українське законодавство  не дає відповіді на питання, що являє собою клас активів. Тому чи не доцільніше було в Закону розширити перелік спеціалізованих фондів, додавши до них кваліфікаційні ІСІ та вказавши, що ці фонди можуть інвестувати лише в один клас активів, визначений відповідним переліком.

На виконання положень Закону НКЦПФР має обмежити на практиці використання однотипних інвестиційних декларацій для різних за інвестиційною стратегією ІСІ. Вибір напрямку інвестиційної діяльності ІСІ здійснюється КУА при його створенні. Цілком очевидно, що інвестиційна декларація ІСІ облігацій із збалансованою стратегією інвестування має відрізнятись від інвестиційної декларації ІСІ акцій з агресивною стратегією. Якщо детально проаналізувати інвестиційні декларації вітчизняних ІСІ, то в них містяться загальні фрази, на зразок, «інвестиції здійснюються у цінні папери, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті, та інші активи, з врахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України». Звичною практикою при «запуску» ІСІ стало оголошення КУА його інвестиційної стратегії. Якщо уважно проаналізувати звіти КУА про склад і структуру активів ІСІ, то непоодинокими є випадки невідповідності публічних заяв КУА складу та структурі активів керованих нею ІСІ. Інвестор орієнтуються на ці заяви, не маючи належного підтвердження дотримання в майбутньому обраної КУА стратегії.

ІСІ, які не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Комісії до диверсифікованого, спеціалізованого або кваліфікаційного ІСІ, є недиверсифікованими. Відкритими ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані та спеціалізовані ІСІ. Інтервальними ІСІ можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ, спеціалізовані та кваліфікаційні ІСІ.

Закон також уводить таку нову категорію як біржові ІСІ. Біржовим є ІСІ, проспектом емісії цінних паперів якого передбачається, що:

1) цінні папери такого ІСІ підлягають обов’язковому обігу на фондовій біржі, визначеній проспектом емісії;

2) придбання цінних паперів під час їх первинного розміщення чи продаж емітентом раніше викуплених цінних паперів або пред’явлення до викупу цінних паперів такого інституту здійснюється учасниками такого інституту чи інвесторами через андеррайтера таких цінних паперів або андеррайтером за власний рахунок чи за рахунок його клієнтів;

3) андеррайтер цінних паперів такого інституту зобов’язаний підтримувати котирування (ціни попиту та пропозиції) таких цінних паперів на визначеній проспектом емісії фондовій біржі;

4) оплата цінних паперів такого інституту під час їх продажу або викупу емітентом може здійснюватися у відповідній пропорції активами, визначеними інвестиційною декларацією зазначеного інституту.

Проспектом емісії цінних паперів біржового ІСІ можуть встановлюватися вимоги щодо мінімальної кількості або вартості цінних паперів, що можна придбати при їх розміщенні або пред’явити до викупу. Порядок взаємодії КУА біржового ІСІ та андеррайтером цінних паперів такого ІСІ встановлюється Комісією.

Прикінцеві положення Закону України «Про інститути спільного інвестування» починаються з норм, що обмежують введення в дію певних статей Закону як таких, застосування яких потребує підготовку фондового ринку до їх впровадження. Далі Закон вносить зміни до Господарського кодексу, ЦК України, Законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства».

Діяльність ІСІ та інвесторів, що здійснюють інвестування з допомогою ІСІ не може не підпадати під дію Закону України «Про інвестиційну діяльність». Закон визначає статус ІСІ як інвестора на законодавчому рівні, відносини між суб’єктами інвестування, питання правосуб’єктності інвесторів, а також гарантії такої діяльності.

Одним із ключових НПА, що регулює діяльність ІСІ, є Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Цей закон визначає поняття та види цінних паперів, їх особливості, порядок випуску та емітентів. Для ІСІ цей закон важливий тим, що він визначає поняття та перелік інституційних інвесторів та регулює їх діяльність на фондовому ринку, а також виокремлює акції корпоративного інвестиційного фонду в окремий вид цінних паперів.

Інститути спільного інвестування є фінансовими установами і логічним є те що їх діяльність регулюється відповідним спеціалізованим законом – Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Цей закон встановлює загальні положення щодо створення та діяльності фінансових установ, оскільки ІСІ є фінансовою установою їх діяльність регулюється цим законом в межах що не суперечать спеціальному законодавству, встановлює засоби і способи регулювання діяльності фінансових установ в тому числі ІСІ державою.

Існування ІСІ напряму пов’язана з діяльністю на ринку цінних паперів. Ринок цінних паперів завжди вважався галуззю де сконцентрована увага держави, наслідком якого стало значне регулювання і контроль з боку державних органів. Україна не є виключенням, основним законом який врегульовує втручання держави в РЦП є Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», який встановлює форми такого регулювання, повноваження органів державної влади та їх завдання в цій сфері. Однією із задач цього закону є встановлення відповідальності за незаконні дії на РЦП та визначення таких правопорушень.

Проблеми та шляхи розвитку нормативно-правового забезпечення діяльності ІСІ в Україні. Незважаючи на всі переваги Закону України «Про інститути спільного інвестування» перед його попередником, не вирішує цілу низку суттєвих прогалин у законодавстві про спільне інвестування. Так, зокрема, не вирішено питання щодо єдиного розуміння таких важливих понять, як-то: поняття «діяльність із спільного інвестування» та «діяльність з управління активами». Сьогодні у нормативно-правовій базі існують колізії в їх тлумаченні. У процесі подальшої трансформації ринкових відносин виникла необхідність розмежувати інвесторів на інституційних та некваліфікованих. Цей поділ цілком відповідає світовій практиці й був частково втілений у вітчизняному законодавстві. Інституцій ними інвесторами в Україні вважаються ІСІ, інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи. Стаття  4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»  визначила діяльність з управління активами як професійну діяльність учасника фондового ринку – КУА, що провадиться нею за винагороду від  власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституцій ним інвесторам на праві власності. Схоже визначення містить ст. 18 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якою діяльність з управління активами інституцій них інвесторів – це професійна діяльність учасника фондового ринку – КУА, що провадиться нею за ви нагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів. Окрім цього, у деяких законодавчих актах діяльність з управління активами обмежується лише управлінням активами, що належать інституційним інвесторам, перелік яких чітко визначений.

Отже, виходить, що за Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів» та «Про цінні папери та фондовий ринок»  управління активами, наприклад, відкритого пайового інвестиційного фонду, інвестори якого є власниками його активів, не вважається діяльністю з професійного управління активами, оскільки інституційному інвестору (пайовому інвестиційному фонду) не належать ці активи. Таким чином, в українському законодавстві немає єдиного підходу до тлумачення поняття «діяльність з управління активами». Слід погодитись із визначенням такої діяльності, яке пропонує М.М. Єрмошенко: це – професійна діяльність учасника фондового ринку – КУА, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам, інвесторам інвестиційних та учасникам пенсійних фондів на праві власності.

Проблемі неузгодженості термінології в законодавстві, що регулює спільне інвестування присвячено не одну наукову статтю, так наприклад Шевердіна О.В. визначає наступне: «Найближчою перспективою розвитку законодавства у сфері спільного інвестування повинен стати детальний його аналіз на предмет узгодження термінології та спрощення державного регулювання, оскільки сфери інвестування є досить «мобільною», тому й нормативно-правове регулювання повинно бути відповідним».

Перед введенням Закону України «Про інститути спільного інвестування» Агентство Сполучених Штатів з Міжнародного Розвитку (далі – USAID) визначило певні зауваження до нового закону, а саме:  Закон вносить зміни до Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» та виокремлює акції корпоративного інвестиційного фонду в окремий вид цінних паперів. Такий підхід видається недоцільним. Закон визначає корпоративний інвестиційний фонд як юридичну особу, яка утворюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Процедура створення корпоративного інвестиційного фонду подібна до процедури створення звичайного акціонерного товариства з особливостями, зумовленими природою інвестиційного фонду. Директива ЄС про ринки фінансових інструментів («MiFID») розрізняє серед фінансових інструментів, зокрема, цінні папери, що підлягають обігу, та одиниці в інститутах спільного інвестування. Окремо USAID приділяє увагу корпоративному управлінню КІФами, що регламентація Законом України «Про інститути спільного інвестування» правовідносин спільного інвестування є зайвими , оскільки воно вже визначене Законом України «Про акціонерні товариства».

Вагомим питання, що піднімається в аналітиці USAID, є виключення відповідальності ІСІ за зменшення вартості активів, де говориться наступне: «Незважаючи на загалом більш жорсткий підхід до операцій з активами ІСІ, проектом Закону виключено норму про відповідальність КУА у разі зменшення вартості чистих активів ІСІ. За Законом 2299 КУА відшкодовує такі втрати за рахунок резервного фонду, а в разі недостатності – за рахунок іншого майна компанії. Зазначене виключення є недоцільним, оскільки питання відповідальності КУА не можуть бути віднесені до компетенції НКЦПФР, а повинні визначатися законом».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  rada.gov.ua станом на 26.10.2015
  2. Про господарські товариства. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 49, ст.682 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12
  3. Про акціонерні товариства. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 50-51, ст.384 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17
  4. Про інститути спільного інвестування. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 29, ст.337 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5080-17
  5. Про цінні папери та фондовий ринок. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
  6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 51, ст.292 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/448/96-вр
  7. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 1, ст. 1 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
  8. Про інвестиційну діяльність (пайові та корпоративні інвестиційні фонди). Закон України. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 21, ст.103 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2299-14
  9. United States Agency for International Development. Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://usaid.gov

 

 

 

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь