УДК 372.881.111.1

Л.М. Коцюк,

О.О. Пелипенко

Національний університет “Острозька академія”

КЛАСИЧНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ ПОМИЛОК У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Коцюк Л.М., Пелипенко О.О. Класичний підхід до аналізу помилок у процесі вивчення шноземної мови.

У статті проводиться огляд класичного зарубіжного досвіду аналізу помилок у процесі вивчення іноземної мови. Аналізуються праці засновників та послідовників Теорії аналізу помилок, а також систематизуються основні напрямки досліджень в її межах: розмежування поняття “мовної помилки” та “мовного огріху”, класифікація помилок, встановлення їх основних причин, розробка моделі проведення аналізу помилок в мовленні студентів.

Ключові слова: аналіз помилок, Теорія аналізу помилок, мовна помилка, мовний огріх, рецептивна помилка, продуктивна помилка, локальна помилка, глобальна помилка, модель аналізу помилок.

Коцюк Л.М., Пелипенко О.О. Классический подход к анализу ошибок в процессе изучения иностранного языка.

В статье производится обзор классического иностранного опыта анализа ошибок в процессе изучения иностранного языка. Анализируются работы учредителей и последователей Теории анализа ошибок, а также систематизируются основные напрвления исследований в ее рамках: разграничение понятий “языковая ошибка” и “языковая погрешность”, классификация ошибок, установление их основных причин, разработка модели проведения анализа ошибок в речи студентов.

Ключевые слова: анализ ошибок, Теория анализа ошибок, языковая ошибка, языковая погрешность, рецептивная ошибка, продуктивная ошибка, локальная ошибка, глобальная ошибка, модель анализа ошибок.

Kotsyuk L, Pelypenko O. Classical approach to error analysis in the process of foreign language acquisition.

Recently, the studies of foreign language learning have tended to focus on learners errors as they help to predict the difficulties involved in acquiring a second language. Thus, teachers can be made aware of the difficult areas to be encountered by the students and pay special attention and devote emphasis to them. The article represents the study of the classical, foreign for Ukraine, experience of error analysis in the process foreign language acquisition. The authors analyse the works of the founders and other representatives of Error Analysis Theory. As well, the article systematizes the main issues of the Theory: the difference between ‘error’ and ‘mistake’, classification of errors and mistakes, identification of the main reasons they appear, development of the model of the error analysis of students’ language and speech.

Key words: error analysis, Error Analysis Theory, language error, language mistake, receptive error, productive error, local error, global error, error analysis model.

Помилки вже більше не сприймаються як щось погане чи недоречне у викладанні або вивченні мови і таке, що має бути вилучене будь-якою ціною, навпаки вони стали вважатися необхідною складовою навчального процесу. І навіть більше, існує та функціонує спеціальний тип лінгвістичного аналізу, який фокусується на тих помилках, які роблять учні. Давід Крістал [6] визначає аналіз помилок (АП), як «засіб ідентифікації, класифікації та системної інтерпретації неприйнятних форм, вжитих тими, хто вивчає іноземну мову». До того ж Keshavarz [12] стверджує, що АП – це процедура, яка використовується як дослідниками, так і вчителями, які займаються збором зразків мовного матеріалу, який вивчається, ідентифікацією помилок, їх класифікацією за типами та причинами, й оцінкою їх важкості. Дж. Річардс та ін. [16, c. 96] стверджує, що АП може виконуватись з різною метою: (а) дізнатися наскільки добре хтось знає мову, (б) зрозуміти як людина вчить мову, та (в) отримати інформацію про типові труднощі у вивченні мови.

Традиція аналізу мовних помилок у роботах, виконаних учнями, бере свій початок з 60-х-70-х років 20 століття. Прикладом може слугувати дослідження Джека Річардса [15], яке стосувалося аналізу помилок, зроблених учнями, рідною мовою яких не є англійська (японська, китайська, бірманська, французька, чеська, польська, тагальська, маорі, малазійська, більшість індійських та західноафриканських мов), без порівняння їх між собою. Л. Даскова, у пошуках джерел помилок у вивченні іноземної мови [8] ідентифікує 1007 помилок в письмових роботах з англійської мови 50 чеських учнів.

На думку засновників АП, Л. Селінкера та С. Кордера, при вивченні англійської мови як іноземної аналіз помилок є важливим з різних точок зору ([18; 3]) для представників різних груп.

По-перше, АП важливий для педагогів. Аналізуючи помилки, вчитель вивчає те, як учні прогресують в навчанні. Таким чином можна побачити, що ще їм потрібно вивчити, виявити та підтвердити сильні та слабкі сторони навчальної програми. Якщо вчитель розуміє, що саме є важким для засвоєння, і де саме можуть з’явитися помилки, він зможе приділити більше часу в класі практичним вправам з цієї тематики. За словами C. Шарма [20], «Аналіз помилок зможе, таким чином, надати значну підтримку навчанню відстаючих учнів».

По-друге, АП надає неоціненну “живу” інформацію про процес навчання та оволодіння мовою, про методи та стратегії, які студенти використовують на шляху до вивчення мови.

По-третє, АП стане у пригоді учням/студентам у процесі саморозвитку та самопізнання. Здатність помилятися, визнання своїх помилок та їх аналізування служить учню механізмом для навчання. Якщо студенти зрозуміють, що для них є важким для вивчення, вони будуть приділяти більше уваги, наприклад, граматичним флексіям, не тільки в процесі навчання, а також й у природному мовленні.

Слід пам’ятати, що Аналіз помилок не є інструментом оцінювання – це інструмент допомоги. Усвідомлення як вчителем, так і учнем, типових помилок та їх подальший аналіз визначає подальші кроки обох сторін у процесі навчання. Серед них: розробка способів виправлення типових помилок, підготовка низки цільових мовних та мовленнєвих завдань для виконання на заняттях та вдома, вибір підручника відповідного рівня, розробка стратегій вивчення другої іноземної мови.

Представники Теорії аналізу помилок вбачають різницю між мовними помилками (error) та мовними огріхами (mistake). Наприклад, Г. Дьюлей та ін. [7] визначає мовну помилку як систематичне відхилення від вибраної норми або сукупності правил. Вони (мовні помилки) допускаються учнем тому, що його знання правил цієї мови є неповним, можливо через те, що вони підпадають під вплив лінгвістичної системи рідної мови. Мовні помилки можна поділити на рецептивні та продуктивні. Рецептивні помилки – це помилки, які виникають в результаті нерозуміння слухачем намірів мовця, продуктивні помилки – це ті, які трапляються у висловленнях учня. Інші дослідники (наприклад, Берт та Кіпарський [2] поділяють мовні помилки на локальні та глобальні. Локальні помилки не перешкоджають комунікації і загальному розумінню висловлення. Глобальні помилки, з одного боку є більш серйозні, ніж локальні, тому що глобальні помилки заважають комунікації та порушують зміст висловлення. Локальні помилки трапляються з використанням різних форм іменника та дієслова, із вживанням артиклів, прийменників та допоміжних дієслів. Глобальними ж можна вважати неправильний порядок слів у реченні. Мовні помилки поширюються на всі рівні мовної системи: фонологічний, морфологічний, лексичний та синтаксичний.

Мовні огріхи – це випадкові відхилення, не прив’язані до будь-якої системи, і, на відміну від мовних помилок трапляються не систематизовано та однотипно. Мовні огріхи можуть мати різні вияви, як то, у формі обмовки, перекручування почутого, неправильного початку, відсутності узгодження підмета і присудка в довгих складних реченнях та ін. (див. праці Р. Гефен [11]; М. Кешаварц [12, c. 61]). Прикладом мовного огріху може слугувати випадок, коли учень, який знає різницю між men та women та знайомий із займенниками, вживає ‘she’ у значені a man. Згідно Дж. Річардса [16, c. 95], мовний огріх вживається учнем на письмі та в усному мовленні внаслідок неуважності, втоми, недбалості або внаслідок інших умов.

1. C. Кордер у книзі Г. Брауна [1, c. 168] звертає увагу на те, що слід вирізняти відкрито помилкові висловлення – ті, які очевидно граматично невірні, та приховані помилкові висловлення, які граматично правильно оформлені, але незрозумілі в контексті комунікації.

Окрім типології помилок, об’єктом Теорії аналізу помилок є причини [13], чи джерела їх виникнення [1, c. 173; 15, с. 32]. Багаторічні дослідження у цьому напрямку дають підставу стверджувати, що існує декілька основних причин виникнення помилок у вивченні іноземної мови. Перша причина – це інтерференція рідної мови, або міжмовне перенесення, які є негативним впливом рідної мови. Рідна мова учнів відіграє важливу роль у вивченні другої мови. Переклад з рідної мови є однією з причин помилок. Це трапляється тому, що студент перекладає з рідної мови речення, ідіоми на мову, що вивчається дослівно. Це, напевно, найбільш типова помилка. Помилки під впливом рідної мови називаються міжмовними / інтерлінгвальними.

Друга причина відноситься до внутрішньомовних факторів розвитку мови. Внутрішньомовні помилки та помилки розвитку мови залежать від важкості другої мови для вивчення.

Причиною виникнення помилок можуть стати й умови чи контекст, у яких вивчається мова. Наприклад, клас із вчителем та навчальними матеріалами, у випадку вивчення в школі, або соціальна ситуація, у випадку вивчення іноземної мови самостійно. У випадку вивчення в класі, вчитель або підручник можуть сприяти неправильному уявленню учня про мову. Іншим прикладом може бути втрата учнем мотивації до навчання через те, що матеріали та/або стиль їх подачі йому/їй не підходять і, як результат, виникає неуважність до навчального процесу [13, c. 21-26].

Четверта причина можливих помилок – переважання комунікативних стратегій, що передбачає усвідомлене застосування вербальних механізмів для висловлення ідеї без певної лінгвістичної форми, недоступної для учня з деяких причин.

Ці причини, як відмічають Дж. Річардс [14] та Сунарді Хасим [21] мають наступне вираження:

1. Спрощення: учні часто вибирають прості форми та конструкції замість складніших, наприклад, використання Теперішнього простого часу (Present Simple) замість продовженого (Present Continous) в англійській мові.
2. Узагальнення чи заготовка шаблонів. Учні часто вибирають одну форму або конструкцію в одному контексті та переносять її вживання на інший контекст, де її не потрібно вживати, не розуміючи компонентів (частин) фраз або речень. Так звана мова виживання туриста, наповнена заготовленими фразами, більшість з яких знаходиться в розмовниках, де вирази і фрази згруповані на різні випадки.
3. Уникання (синтаксичне, лексичне, фонетичне, тематичне). Деяким учням важко дається вживання деяких структур. В результаті, ці учні уникають вживання цих структур і вживають замість них простіші, наприклад, у лексичній стуктурі I lost my way учень уникає використання слова way і замість нього каже I lost my road. Прикладом фонологічного уникання є боязнь неправильної вимови слова і, як наслідок, у he is a liar, відбувається заміна на He does not speak the truth. У випадку «тематичного уникання» щоб уникнути теми учень може змінити предмет розмови, зробити вигляд, що не розуміє, або просто зовсім не відповідати.
4. Хибні припущення: багато учнівських помилок можуть бути викликані помилковим припущенням про другу мову. Наприклад, деякі учні думають, що «is» – це показник взагалі теперішнього часу. Тому вони висловлюються наступним чином: He is talk to the teacher. Схоже вони думають що «was» – це показник взагалі минулого часу. Виходячи з цього вони говорять: It was happened last night.

Вперше модель аналізу помилок було розроблено С. Кордером [4; 5] і в подальшому вчені використовували її у своїх роботах Р. Елліс [9], Гас С., Селінкер Л. [10]. Класична схема АП передбачає три етапи:

1) збір даних – вибірка з мовного корпусу, письмового чи усного, ідентифікація помилок, їх класифікація та числова репрезентація. Традиційно для вибірки обиралися письмові роботи студентів у великих групах. Письмо є репродуктивною навичкою. Студенти мають час систематизувати свої знання та можуть чітко показати ділянки неповних знань. Наприклад, після першого письмового завдання викладач зможе зрозуміти, що половина студентів не розуміють вживання великих літер, тому цей матеріал може бути включений пізніше. Рецептивні ж навички, такі як аудіювання та читання, важкі для визначення помилок, оскільки причини цих помилок не є очевидними [17].;

2) якісний опис помилок – всесторонній аналіз кожної помилки та джерела її походження;

3) висновки – пояснення різних типів помилок з врахуванням різних факторів, які впливали на їх виникнення.

Теорія аналізу помилок була надзвичайно корисною для глибшого розуміння мовних помилок, які допускають учні. То був корисний підхід, який спонукав до подальших досліджень та розвитку нових теорій. Однак не обійшлося без недоліків [17]. По-перше, Теорія аналізу помилок враховує виключно випадки вживання неправильних форм. Однак, він не враховує щонайменше дві речі. Одна з них, це правильні форми які вживає учень. Помилки самі по собі не можуть надати точну інформацію про те, що насправді учень знає. По-друге, по мірі того, як учень прогресує у вивченні мови, він виробляє здатність уникати проблемних структур. Можна нарахувати дуже мало помилок в означальних підрядних реченнях в прикладах учнів, але при подальшому аналізі може з’ясуватися, що учень просто не намагається вживати цих підрядних речень взагалі – правильно чи неправильно. Учні, які знають, що мають труднощі з такими структурами можуть шукати шляхи, щоб уникнути їх вживання [19].

Перспективою подальшої розвідки вважаємо дослідження традицій та сучасного стану української педагогічної науки навчання іноземній мові у визначенні та аналізі мовних помилок, вивчення сучасних напрямків лінгвістики для ідентифікації та аналізу мовних помилок.

Література:

1. Brown, H.D. (1980). Principles of Language Learning and Teaching. New Jersey: Prentice-Hall Inc.
2. Burt, M., & Kiparsky, C. 1978. Global and local mistakes, in J. Schumann & N. Stenson (Eds.). New frontiers in second language learning. Massachusetts: Newbury House Publishing, Inc.
3. Corder, S. P. (1967). “The significance of learners’ errors”. International Review of Applied Linguistics 5: 161-9.
4. Corder, S. P. (1975). Error analysis. In: J. P. B. Allen & S. P. Corder (Eds.). Papers in applied linguistics, The Edinburgh course in applied linguistics, Vol. 3: Techniques in applied linguistics. Oxford: Oxford University Press.
5. Corder, S. P. (1981). The Significance of Learner’s Errors. Oxford University Press, Oxford. pp. 5-14.
6. Crystal, D. (2003). A Dictionary of Linguistics and Phonetics, (5th ed.). London: Blackwell.
7. Dulay, H.C. Burt, M.K. and Kreshen, S. (1982). Language Two. New York: Oxford University Press.
8. Duskova, L. 1969. On sources of errors in foreign language learning. IRAL (International Review of Applied Linguistics) 7 (1), 11-36.
9. Ellis, R., “The Study of Second Language Acquisition”, Oxford University Press, 1994.
10. Gass, S. & Selinker, L. (2008). Second Language Acquisition: An Introductory Course, (2nd ed.). New York: Routledge.
11. Gefen, R. (1979). The analysis of pupil’s errors. English Teachers Journal, 22, 16-24.
12. Keshavarz, M. (2012). Contrastive Analysis and Error Analysis, (2nd ed.). Tehran: Rahamana Press.
13. Norrish, J. (1987). Language Learning and their Errors. London: Macmillan Publisher
14. Richards, J., “A non-contrastive approach to error analysis”, English Language Teaching 25: 204-219, 1971.
15. Richards, J., “Error analysis and second language strategies”. In: Language Sciences 17. 12-22. Uberarbeitete Fassung in: OLLER/RICHARDS (1973), 114-135, und in: SCHUMANN/STENSON (1974), 32-53.
16. Richards, J. C., J. Platt, and H. Weber. (1985). Longman dictionary of applied linguistics. London: Longman.
17. Saville-Troike, M. (2006). Introducing second language acquisition. (pp. 39-40). New york: Cambridge University Press.
18. Selinker, L. (1969). Interlanguage. IRAL, 3, pp. 114-132.
19. Schachter, J. (1976). An error in error analysis. (Language Learning, 24, 205-214.
20. Sharma, S. K. (1980). Practical and Theoretical Consideration involved in Error Analysis. Indian Journal of Applied Linguistics. VI, pp. 74-83.
21. Sunardi Hasyim, “Error Analysis in The Teaching of English”. In: K@ta, Vol 4, No 1 (2002). Jurusan Sastra Inggris, Fakultas Sastra, Universitas Kristen Petra http://puslit.petra.ac.id/journals/letters/47.