Співпраця України та Федеративної Республіки Німеччина в контексті євроінтеграційних прагнень України

Співпраця України та Федеративної Республіки Німеччина в контексті євроінтеграційних прагнень України
Анотація
У статті розглянуто українсько-німецькі відносини в контексті євроінтеграційних прагнень України. Проаналізовано вплив ФРН на український євроінтеграційний поступ.
Ключові слова: євроінтеграція, Україна, ФРН, ЄС, українсько-німецькі відносини.
Summary
The article devoted to analysis of Ukraine-German relations in context of European aspiration of Ukraine. In the article also analyzed how German affect on the progress of Ukraine’s European integration.
Key words: European integration, Ukraine, German, Ukraine-German relations, EU.

Аннотация
В статье рассмотрено украинско-немецкие отношения в контексте евроитеграционных стремлений Украины. Проанализировано влияние Германии на продвижение Украины к Европейскому Союзу.
Ключевые слова: евроинтеграция, Украина, Германия, украинско-германские отношения, ЕС.
Одна з найважливіших складових українсько-німецьких взаємин – це співпраця у євроінтеграційному напрямку. Ще з часу проголошення власної незалежності у 1991 році, Україна заявляє про свій намір стати повноправним членом Європейського Союзу. Вкрай важливими у цьому напрямку є відносини України з ФРН.
Німеччина, незважаючи на всю підтримку, яку вона надає Україні, вкрай стримано ставиться до перспективи членства України у ЄС, хоча і не відкидає такого у довгостроковій перспективі.
Головними перепонами на євроінтеграційному шляху України, які залишаються незмінними протягом більш ніж 20 років, з погляду німецької еліти, є політична та економічна нестабільність, яка неприпустима для європейської держави.
ФРН займає виважену реалістичну позицію відносно євроінтеграційних устремлінь України, сприяючи встановленню якнайтісніших форм співробітництва нашої держави з ЄС та заохочуючи її наближення до норм і стандартів євроінтеграційної спільноти.
Головним інструментом інтенсифікації співпраці між Україною і ЄС, на думку Берліна, є Східне партнерство, яке сприймається як завершена середньострокова програма і не має стосунку до перспективи членства. В рамках Східного партнерства Україні надавалась центральна роль як найбільшій країні даного регіону [1].
Важливим чинником, який здійснює вплив на українсько-німецькі відносини є Російська Федерація. Посилення російських реінтеграційних проектів сприймається як справжній виклик для німецької політики у східному напрямку. У інтеграційних проектах Росії вбачались, передусім, спроби монополізувати вплив РФ у Східній Європі. Саме це зумовило необхідність посилення позицій ЄС у східній частині континенту, таким чином підвищивши пріоритетність «Східного партнерства» не тільки для ЄС, а й для зовнішньої політики Федеративної Республіки Німеччини зокрема.
В процесі підготовки Угоди про асоціацію ФРН зіграла не останню роль. Німеччина виступала проти включення до Угоди положення про перспективу членства України у Європейському Союзі.
ФРН звертала особливу увагу на перебіг судових процесів над Ю. Тимошенко та високопосадовцями її уряду. Вказане питання залишалось номер один під час підготовки до підписання Угоди про асоціацію [2, 290-291 c.].
Німецький уряд вбачає у підписанні Угоди про асоціацію значною мірою продовження Східного партнерства ЄС, започаткованого Німеччиною спільно з країнами-членами ЄС у 2009 році. Німецькі високопосадовці також додають, що підписання угоди у майбутньому не тільки посилюватиме зв’язки із Європейським Союзом, а й сприятиме розвиткові демократії та правової держави в Україні.
Крім того, на шляху до ЄС Україна повинна пройти процес реформування. ФРН всіляко сприяє Україні протягом багатьох років у цьому напрямку. Німеччина надавала фінансову допомогу для України в рамках програми «Трансформ». На території України з 1993 року діє Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH (німецька федеральна установа, яка пропонує конструктивні, ефективні та сталі рішення для політичних, економічних і соціальних процесів трансформації). ФРН бере участь у розробці плану реформ, які необхідно провести в Україні [3; 4].

Список використаних джерел та літератури:

1. Зовнішня політика України – 2009: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / За ред. Г.М. Перепелиці [Електронний ресурс]: http://fpri.kiev.ua/wp-content/uploads/2011/01/%D0%97%D0%9E%D0%92%D0%9D%D0%86%D0%A8%D0%9D%D0%AF-%D0%9F%D0%9E%D0%9B%D0%86%D0%A2%D0%98%D0%9A%D0%90-%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98-20091.pdf
2. Зовнішня політика України – 2011: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / За ред. Г.М. Перепелиці. – К.: ВД «Стилос», 2012. – 384 С.
3. Немецко-украинские отношения [Електронний ресурс] // Мир прекрасен – Режим доступа к ресурсу: http://mir-prekrasen.net/referat/1987-nemecko-ukrainskie-otnosheniya.html.
4. Реформа України на сході України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.ims-ukraine.org/reforma-upravl%D1%96nnya-na-skhod%D1%96-ukra%D1%97ni.

Залишити відповідь