У статті подано характеристику фразеологізмів, досліджено специфіку виникнення й деформації їх під час розвитку української мови, здійснено аналіз трансформацій фразеологічних одиниць у друкованих виданнях Тернопільщини, систематизацію їх.
Ключові слова: квазіфразеологізми, трансформації фразеологізмів, фразеологічні одиниці.
The article presents a description o fphraseology,appearance and deformation during their development.The analysis of transformations idioms in print Ternopil, systematization held in different classifications phraseology and stylistic devices used.
Keywords: phraseologica lunits, transformation phraseology, kvazifrazeologizmy.
Українська фразеологія формувалася впродовж багатовікового історичного розвитку мовотворчості нашого народу, його зв’язків з іншими етносами. Фразеологізми (разом із іншими категоріями лексичних одиниць) найповніше й образно відображають матеріальне й духовне життя народу. Вони окреслюють не тільки предметну, а й естетичну інформацію: пробуджують уяву, викликають переживання у слухачів, прикрашають мову, передають духнароду. Фразеологізми вживають майже в усіх стилях мовлення, вонимають чітко виражене стильове призначення, яке залежить від наявності емоційного забарвлення.
Дослідженню проблеми функціонування фразеологізмів присвячено чимало наукових праць вітчизняних і зарубіжних мовознавців: В. Виноградова, С. Гаврина, Б. Антоненка-Давидовича,О. Демської, Н. Кірілкової, Ж. Колоїз, Л. Супрун, В. Ужченка, Л. Булаховського, Ф. Медведєва та ін.
Метою статті є вивчення проблеми використання фразеологічних одиниць (далі – ФО) у ЗМІ на прикладі періодичних видань Тернопільської області. Джерельною базою дослідження були періодичні видання Тернопільщини: «Вільне життя» (ВЖ), «Вільне життя +» ( ВЖ+), «Моя газета» (МГ), «Свобода» (С), «Зборівська дзвіниця» (ЗД) і «Тернопіль вечірній» (ТВ), опубліковані впродовж 2012-2014 рр.
Наукова новизна дослідження пов’язана з тим, що вперше здійснено аналіз трансформацій фразеологічних одиниць у друкованих виданнях Тернопільщини, проведено систематизацію фразеологізмів за різними класифікаціями й використаними стилістичними прийомами.
Сьогодні журналісти все частіше користуються фразеологічними багатствами як до невичерпною скарбницею лексики,що надає більшої експресії їхнім творам. Мова в текстах стає виразнішою й колоритнішою через часте використання прислів’їв і приказок. У газетних статтях фразеологічні одиниці часто вживають у звичних для них значеннях (здебільшого для того, щоб підсилити експресивне забарвлення мови, наприклад: «Але ця організація немов під землю провалилась» (ВЖ, від 07.09.2012). Властива фразеологічна образність оживляє розповідь, надає їй іронічного забарвлення. Особливо журналісти віддають перевагу використанню розмовної, стилістично зниженої фразеології, до змішування різних стилів, створюючи комічний ефект. Також комічності додає використання викривлених книжкових фразеологізмів. Проте вусіх цих випадках фразеологізми вжиті у звичайному для них значенні.
Журналісти розглядають ФО як сировину, що потребує творчої обробки. Тому в результаті авторської інтерпретації виникають нові трактування вже відомих фразеологічних сполучень. А новаторська обробка надає їм нового експресивного забарвлення, посилюючи виразність їх. Найчастіше журналісти перетворюють фразеологізми, які мають високий ступінь стійкості лексичного складу і виконують у мові експресивну функцію. Проте вживають фразеологізми не лише в текстах, але й у їхніх заголовках.
Часто автор статті використовує абсолютні виразні засоби української фразеології – образність, експресивність, емоційність. Улюблений прийом журналістів – градація слів. Він можливий в такому розташуванні слів і словосполучень, при якому кожне наступне містить у собі більший сенс чи емоційно-експресивне значення, завдяки чому створюється наростаюче враження, вироблене словом або словосполученням. Наприклад: «Брехню точе, обмовляє, неначе собака бреше» (ВЖ +, від 06.07.2012).
Дієвий прийом уведення фразеологізмів у текст – антитеза, тобто використання фразеологізмів у антонімічному ряді, наприклад: «Проте за чотири роки його головування люди зрозуміли, що від слова до діла, як від землі до неба» (МГ, від 28.07.2013).
Найяскравіший прийом використання антонімів-протиставлень. Зазвичай використовують два антонімічних і стійких словосполучень, тобто фразеологізми зі стійким значенням. Наприклад:«Настільки багатий бюджет необхідний, щоб поставити Іран на ноги» – стверджує Джекінсон», «Не знаємо як Іран, але іранців він збиває з ніг» (ВЖ +, від 06.09.2013). Тут вдало використано фразеологізми-антоніми «ставити на ноги » і «збивати з ніг».
Один із прийомів досягнення комічного – стилістичний контраст,створений поєднанням у вузькому контексті книжкових крилатих виразів і офіційно-ділових канцелярських слів. Ще одним із видів стилістичного контрасту є поєднання застарілих сліві розмовного фразеологізму, наприклад: «Через рік ревізори виявили, що Матар за цей рік зміг нарубати більше дров, ніж раніше. Опис його нових діянь ледь вміщується на 20 сторінках акту» (ЗД, від 25.07.2013).
Варто виокремити також стильову антонімію, побудовану на протиставленні просторічної лексики і звичайного фразеологізму. Наприклад: «У кінці фільму головний герой вистрибує з вікна в чому мати народила і приземляється на дах автобусу» (С, від 18.09.2013).
Одниміз засобів індивідуально-стильової обробки фразеологізмів полягає в заміні одного із слів, що входять до складу стійкого словосполучення, іншим словом. Ще одним ізприйомів є антонімічна заміна слів у структурі фразеологічного поєднання, наприклад: «У недобрі старі часи тут жила зубожіла єврейська родина» (ТВ, від 05.05.2012).
Часто в періодичних виданнях можна спостерігати прийом зіткнення в тексті слів і фразеологічного поєднання, що має у своєму складіце ж слово, наприклад: «Нерідко трон займають царі «безцаря в голові» (ВЖ, від 22.06.2013).
У літературі, присвяченій малим комічним жанрам, згадують жартівливий афоризм, який визначають як «лаконічне висловлення узагальненого змісту, що характеризується зіткненням в одному контексті понять, між якими виникають несподівані смислові зв’язки, не помічені в результаті логічного погляду на речі» [8, с. 204].У цей час малий комічний жанр набув поширення в україномовних газетах. Жартівлива сентенція (сентенція – вид афоризму, короткий загальнозначущий вислів, переважно морального змісту, в дійсній або наказовій формі[8, с. 167]): «Сіль життя в тому, що воно не цукор» (С, від 01.04.2013).
Жартівливі прислів’я є одним із найпоширеніших комічних жанрів у сучасній газеті. Вони утворюються шляхом різкого зсуву в структурі й семантиці протоприслів’їв (прислів’я-основи). Наприклад:«Одна голова добре, а тіло – краще» (ТВ, від 19.09.2013) – Одна голова добре, а дві краще. Подібні висловлювання, незважаючи на створений комічний ефект, не позбавлені деякого узагальнювального, повчального змісту.
Аналогічні жартівливим прислів’ям за механізмом комічного є крилаті вирази предикативного типу, наприклад: «Людина створена для щастя, як птах для бульйону» (ВЖ+, від12.11.2013) – Людина створена для щастя, як птах для польоту.
Варто зауважити, що в газетах як автономні (незалежні від контексту) висловлювання, тобто як самостійний комічний мовний жанр, використовують також жартівливі трансформації різних стійких виразів предикативного типу, наприклад, назви кінофільмів, літературних творів: «Картина «Дівчина з Персії» (ТВ, від 12.12.2013) – Дівчина з персиками (назва картини В. Сєрова). Подібні жартівливі звороти не виражають судження, позбавлені узагальнювального змісту, а тому не можна розглядати їх як різновид жартівливого афоризму.
Жартівлива дефініція відповідно до логічної структури визначення як такого містить у своєму складі слово або словосполучення, що позначає означення понять, або словосполучення, що позначає поняття, або словосполучення, за допомогою якого здійснюється визначення (через вказівку на вид або видову відмінність). Можливо, найвіддаленішу позицію від центру поля афористики займають жартівливі газетні заголовки афористичного типу.
За своїми жанровими ознаками вони можуть збігатися з будь-яким із перерахованих видів комічного афоризму(найчастіше з жартівливою сентенцією, жартівливим прислів’ям чи жартівливою крилатою фразою), однак їх об’єднує особливе місце і специфічна функція в газетному тексті. Не будучи неодмінно повчальними за змістом, вони своєю «вписаністю» у конкретний текст нагадують афоризм (навчальний вислів, що має автора і співвіднесеність із конкретною ситуацією), зберігаючи при цьому відносну смислову самостійність, наприклад: «Чим менше знаємо ми закони, тим більше люблять «вони нас» (ТВ, від 16.08.2013) – заголовок публікації,спрямований протисудового свавілля.
У тернопільських періодичних виданнях, зокрема таких як «Вільне життя+», «Калина»,поширення набула лексична трансформація фразеологічних елементів, тобто зміна компонента на якусь іншу мовну одиницю. Це найпродуктивніший тип індивідуально-авторських перетворень, який допомагає швидко встановити контакт із читачем. Зміна компонентів тієї чи іншої одиниці формує свого роду квазіфразеологізми, які надають заголовку або всьому тексту експресивність і оцінність. Наприклад: «Капітан, він і в Африці капітан» (Свиня, вона і в Африці свиня), «Якщо Янукович не іде до народу, то народ підедо Януковича» (Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет піде до гори) тощо.
Видозміни фразеологізмів можуть виражатися в скороченні або розширенні їх складу.Редукція, або скорочення складу, фразеологізму звичайно пов’язана з його переосмисленням. Наприклад: «Застав депутата Богу молитися» … (Відсікання в другій частині прислів’я − «так він і лоба розіб’є» − лише підсилює іронію в оцінці постанови Верховної Ради України); корисні поради: «Не родись красивою» («ВЖ») − відсікання другій частині прислів’я «Не родись красивою, а родись щасливою»призвело до зміни її значення, сенс нового афоризму − «краса веде до нещастя».
Склад фразеологізму часто розширюється завдяки введенню уточнювальних слів. Зміна складу фразеологізму може стати засобом посилення експресивного забарвлення мови («не відкладайте в занадто довгий ящик») (ВЖ +, від 25.07.2013). В інших випадках введення додаткових слів у фразеологічні звороти надає їм нові смислові відтінки. Оновлення складу фразеологізмів посилює їх експресивне забарвлення, але може і не впливати на значення їх.
Найчастіше автори замінюють компоненти фразеологізмів з метою докорінної зміни значення їх і створення гострого сатиричного ефекту:
«Критика вшанувала роман мовчанням»,«Добре сміється той, хто сміється без наслідків» (С, від 15.06.2014). Використовуючи цей прийом, автори прагнуть більш точно зберегти звукову організацію фразеологізму.
Своєрідним стилістичним прийомом авторської обробки фразеологізмів є контамінація кількох фразеологічних одиниць, наприклад: «Піший голодному не товариш» (піший кінному не товариш, ситий голодного не розуміє) (ТВ, від 06.10.2013)Часто публіцисти вдаються до контамінації фразеологізмів із метою вираження власної думки в незвичному, дотепному формулюванні «Жив своїм життям за чужий рахунок» (С, від 12.06.2013). Контамінація фразеологізмів нерідко супроводжується переосмисленням їх, наприклад: «Гумору в нього не віднімеш: чого немає, того немає!» (ВЖ+, від 05.04.2013) − комічний ефект цих жартів заснований на зіткненні несумісних тверджень: другий фразеологізм заперечує думку, описанув першому. У текстах газет зафіксованівипадки лексичної трансформації стійкого словосполучення, що найчастіше передбачаєзаміну компонента фразеологізму. Фразеологічна норма вимагає до себе підвищеної уваги, особливо коли йдетьсяпро забуті й напівзабуті слова й форми слів. У таких випадках мовна культура передбачає відмінне знання історичних фактів іпершоджерел, а також необхідність спиратися на словникові фонди української мови.
У науковому відношенні вивчення фразеології важливе для пізнання самої мови. Фразеологізми існують в тісному зв’язку з лексикою. Вивчення ФО, що функціонують у засобах масової інформації, допомагає краще пізнати будову їх і специфіку вживання в певних контекстах. Це має особливе значення для вдосконалення мовної майстерності журналіста, підвищення його мовної культури.
Під час дослідження було виявлено, що для фразеологізмів характерні такі ознаки, як відтворюваність, непроникність структури, цілісне значення і стійкість граматичних форм компонентів, їм притаманний афористичний характер і вони є одним із основних засобів створення експресивності тексту. Варто зауважити, що тернопільські періодичні видання характеризуються своєю колоритною мовою і незвичайним використанням фразеологічних елементів. Оскільки значний вплив на культуру мови в цьому регіоні здійснюють діалектологізми, які часто використовує сільське населення в мовленні, то подібні ФО дають змогу журналістам здійснити потрібний зв’язку й розуміння між читачем і автором. Відомі елементи мови постають чимось уже знайомим для читача, тим, чому вони можуть довіряти, оскільки самі неодноразово використовують подібні фразеологізми у власному мовленні.
У друкованих ЗМІ фразеологізми мають особливу форму вираження, при цьому в заголовках і газетних статтях використовують не тільки традиційні фразеологічні одиниці, але і так звані «квазіфразеологізми», тобто фразеологізми, що зазнали трансформацій; перетворення фразеологізмів призводять до таких мовних помилок, як стилістично не виправдана зміна складу фразеологізму, спотворення їх образного значення і контамінація різних ФО.
Література:
- Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо/ Борис Дмитрович Антоненко-Давидович. – К. : Либідь, – 182 с.
- Демська-Кульчицька О. М. Фразеологія : посібник-довідник / Орися МарянівнаДемська-Кульчицька.– К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», – 76 с.
- Кирилкова Н. В. Матеріали до фразеологічного словника південноукраїнських говірок. – Острог–Рівне : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – 128 с.
- Медведєв Ф. П. Українська фразеологія : чому ми так говоримо / Федір Пилипович Медведєв.– 2-е вид. –Х. : Вища школа, 1982.
- Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови/ Лариса Григорівна Скрипник.– К. : Наукова думка, 1973. – 279 с.
- Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наукова думка, 2003. – 1104 с.
- Фразеологічний словник української мови : близько 2500 виразів / [В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко]. – К. : Освіта, 1998. – 224 с.
- Щурин Ю. В . Мовні жанри комічного / / Жанри мовлення: Збірник наукових статей. Саратов, 1999. – С. 152.