Шляхи забезпечення рентабельності діяльності підприємства


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

У статті визначено економічну сутність рентабельності, а також запропоновано шляхи її забезпечення на підприємстві.

Ключові слова: рентабельність, ефективність, прибуток, конкурентоспроможність, продуктивність, оптимізація, виробництво, підприємство.

В статье определена экономическая сущность рентабельности, а также предложены пути ёё обеспечения  на предприятии.

Ключевые слова: рентабельность, эффективность, прибыль, конкурентоспособность, продуктивность, оптимизация, производство, предприятие.

The economic essence of profitability has been determined in the article and ways to ensure profitability of the enterprise have been suggested.

Key words: profitability, efficiency, profit, competitiveness, performance, optimization, production, enterprise.

Постановка проблеми. Функціонування в умовах ринкової економіки потребує від підприємств України раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, визначення стратегії фінансової і виробничої політики, аналізу й оцінки отриманих результатів. Саме завдяки вибору ефективних шляхів підвищення рентабельності підприємства залежить досягнення максимально можливого позитивного фінансового результату, а, отже, і розвиток кожного окремого підприємства та країни в цілому.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці комплексу заходів щодо забезпечення рентабельності діяльності підприємства на основі з’ясування її економічної сутності та систематизації факторів формування.

Аналiз останнiх наукових дослiджень та публiкацiй. Значний внесок у дослідження зростання рентабельності підприємств зробили А. М. Бандурка, М. П. Бець, Ф. Ф. Бутинець, О.Д. Заруба, О. Кононенко, Л. А.  Лахтіонова, О. В. Мазуренко, О. В. Павловська, А. М. Поддєрьогін., С. Ф. Покропивний, В. В. Посилаєв, П. Т. Саблук, Г. В. Савицька, І. Н. Топіха, Ю. С. Цал-Цалко, С. П. Ярошенко та інші. Віддаючи належне високому рівню робіт зазначених вчених, варто сказати, що на сьогодні існує необхідність у систематизації шляхів зростання рентабельності діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу. Рентабельність є одним із найважливіших показників, який характеризує кінцевий результат роботи підприємства і є досить складною економічною категорією як з точки зору її трактування, так і через існування різноманітних показників, що використовуються для її оцінки.

Існує декілька підходів до визначення категорії «рентабельність». У першу чергу, цей показник зводять до характеристики ефективності діяльності підприємства. Так, В. Г. Андрійчук під рентабельністю розуміє критерій економічної ефективності, який забезпечує отримання прибутку після вирахування всіх витрат на її виробництво і збут [1, с. 400].

В. В. Горлачук, О. М. Загородна, Б. М. Литвин, В. М. Серединська, Р. В. Федорович, І. Г. Яненкова [6, с. 373; 5, с. 267; 4, с. 227] вважають рентабельність відносним показником прибутковості діяльності, який характеризує ефективність підприємства шляхом утворення прибутку.

А. В. Бондар зазначає, що рентабельність –  це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат [10].

Н. І. Верхоглядова розглядає рентабельність, як співвідношення прибутку з понесеними витратами (один із основних показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання різних форм власностей, який характеризує інтенсивність їх роботи) [11].

Ю. А. Долгоруков під рентабельністю розуміє відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень окупності (прибутковості) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства [7].

Таким чином, під рентабельністю варто розуміти відносний показник ефективності діяльності суб’єктів господарювання, який відображає відношення отриманого ефекту (прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Цей показник більш повно, ніж прибуток, характеризує кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Рентабельність використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

На сьогодні багато підприємств перебуває у складному фінансовому становищі та потребує проведення заходів щодо підвищення рентабельності.  Значна частка підприємств є збитковими, неплатоспроможними або спостерігається поступове зменшення прибутковості їх діяльності. Так, у 2013 році частка збиткових підприємств становила 35 %, що на 2 % менше попереднього року. Однак за результатами 2014 року відсоток неприбуткових підприємств зріс до 44,9 % (табл. 1). Зокрема, найменш рентабельним видом економічної діяльності виявилось тимчасове розміщування й організація харчування, частка збиткових підприємств цієї сфери становить 62,1 %. Також більша половина підприємств (55 %), що здійснюють операції з нерухомістю виявились неприбутковими у 2014 році. Частка збиткових підприємств інших видів економічної діяльності теж є високою.

 

Таблиця 1

Збитковість підприємств за видами економічної діяльності в Україні
у 2012-2014 роках

Види економічної діяльності У % до загальної кількості підприємств
2012 2013 2014
Усього: 37 35 44,9
сільське, лісове та рибне господарство 21,8 20,2 12,1
промисловість 39,3 37,7 46,6
будівництво 41,1 38,6 47,5
оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів 36 34,1 42,6
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність 39,9 37,9 48,6
тимчасове розміщування й організація харчування 42,6 41,6 62,1
інформація та телекомунікації 38,6 37,9 48,5
фінансова та страхова діяльність 41,8 41,5 34,8
операції з нерухомим майном 45,7 43,2 55

 

Джерело: [9]

 

Таким чином, в сучасних умовах господарювання, підприємствам необхідно вжити заходів, що сприятимуть зростанню рентабельності їх діяльності. Всі фактори та шляхи підвищення ефективності підприємства можна поділити на внутрішні та зовнішні. Зовнішні фактори не залежать від діяльності підприємства, а формуються під дією ринкового механізму, законодавчого регулювання, економічної та політичної ситуації в державі. До основних зовнішніх факторів, що мають позитивний вплив на рентабельність підприємства можна віднести:

  • зниження податкового навантаження на підприємства;
  • підтримання обмінного курсу гривні та митних тарифів;
  • проведення ефективної банківської політики через зниження процентних ставок по кредитах та створення надійних механізмів рефінансування виробничої діяльності;
  • значне розширення внутрішнього ринку.

Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб’єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на розв’язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління [2, c. 63].

Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Тому безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства має належний розвиток виробничої інфраструктури.

Внутрішні фактори збільшення рентабельності є суб’єктивними, адже на них підприємство може впливати безпосередньо. До цих факторів можна віднести сукупність дій та заходів, що сприятимуть підвищенню ефективності діяльності підприємства, а саме:

  • збільшення обсягів реалізації продукції;
  • підвищення продуктивності працівників;
  • зростання ефективності використання основних фондів;
  • оптимізація складу і структури оборотних коштів;
  • введення ефективної маркетингової політики;
  • підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

Одним із резервів росту рентабельності підприємства є збільшення об’єму реалізації товарної продукції, адже чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, що має позитивний вплив на рентабельність.

При цьому підвищення рентабельності підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації товарів можливе за допомогою:

  • здійснення ефективної маркетингової політики в галузі збуту товарів;
  • диверсифікації асортименту шляхом внесення до переліку взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів;
  • регіональної диверсифікації діяльності (розширення регіону збуту);
  • надання споживчого кредиту при реалізації товарів тривалого користування;
  • розширення системи додаткових торгових послуг, пов’язаних із реалізацією товарів;
  • вироблення високорентабельної продукції та зняття з виробництва низькорентабельної.

Важливим чинником зростання рентабельності підприємства є підвищення продуктивності праці [8]. З ростом продуктивності праці знижуються витрати в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби:

  • перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати праці;
  • працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати роботу в понадурочний час;
  • забезпечувати доставку працівників на роботу та з роботи за узгодженими маршрутами;
  • надавати матеріальну допомогу працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат;
  • залежно від виду діяльності слід також проводити профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства;
  • організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці.

При цьому на підприємстві повинна забезпечуватись єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування для забезпечення необхідної специфікації та координації управлінських процесів.

Підвищення ефективності використання основних фондів необхідно здійснювати за рахунок збільшення питомої ваги активної частини основних фондів та ліквідації чи забезпечення альтернативності використання тих основних фондів, що не використовуються.

Забезпечувати рентабельність діяльності підприємства можна за рахунок оптимізації складу і структури оборотних коштів. Зокрема цього можна досягти шляхом обґрунтованого нормування потреби в товарах та МШП, прискорення товарооборотності і раціонального використання матеріальних оборотних активів, оптимізації джерел фінансування оборотних активів, вдосконалення політики залучення позикових фінансових ресурсів.

Ефективність діяльності підприємства залежить і від маркетингової політики. Необхідно вивчати та аналізувати зміни ринкового механізму регулювання формування і використання прибутку підприємства, так як попит і пропозиція на товарному і фінансовому ринках формують рівень цін на продукцію, вартість залучення кредитів, прибутковість окремих цінних паперів, середню норму прибутковості капіталу, що безпосередньо впливає на рентабельність підприємства. Правильно організована логістична діяльність допоможе не тільки зменшити витрати, а й надати підприємству додатковий непрямий дохід за рахунок підвищення швидкості просування товару до споживача. Ефективна рекламна кампанія також принесе додатковий дохід у вигляді можливості підвищення ціни та збільшення обсягу продажу продукції.

Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємства дозволить висока ділова репутація. Імідж підприємства, його соціальна відповідальність дадуть додаткові привілеї для бізнесу при налагоджені відносин з органами влади та додатковий дохід при збільшенні обсягу попиту на продукцію з боку населення в разі усвідомлення того факту, що конкретне підприємство є соціально відповідальним.

Ще один шлях збереження рентабельності підприємства на відповідному рівні – випуск якісної та конкурентоспроможної продукції. Реалізація продукту високої якості вимагає більших затрат, однак успіх в тому, щоб приріст ціни від збільшення якості був більший, ніж витрати на досягнення додаткової якості. Є сенс скорочувати всі можливі витрати, якщо тільки ці скорочення не шкодитимуть тим додатковим перевагам продукції, за які покупці платять надбавку до середньої ринкової ціни. Так підприємство завоює довіру споживачів та зможе розширити свою клієнтську базу. Також покращення якості послуг, що надаються, приведе до підвищення конкурентоспроможності та зацікавленості вибору підприємства замовниками [3].

Висновки. Для успішного розвитку будь-якого підприємства рентабельність є основною передумовою ефективності господарської діяльності. Для забезпечення зростання рентабельності необхідно раціоналізувати витрати на виробництво та реалізацію продукції, налагодити систему збуту, підвищити продуктивність праці, удосконалити управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.

 

Література:

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник / В.Г. Андрійчук. – [2-ге вид.]. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Бець М. В. Планування рентабельності виробництва / М. В. Бець // Економіка України. – 2000. – № 2. – C. 40-45

3. Бондар А. В. Удосконалення організації управління фінансовою діяльністю підприємства / А. В. Бондар, Г. А. Семенов // Економічний вісник НГУ, 2004. – № 1. – С. 63-75

4. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник / В. О. Василенко. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.

5. Верхоглядова Н. І. Зміст та значення прибутку як головної рушійної сили ринкової економіки / Н. І. Верхоглядова // Економічний простір. – 2010. – № 21. – С. 312-320.

6. Горлачук В.В. Економіка підприємства: навч. посібник / В.В. Горлачук, І.Г. Яненкова. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – 344 с.

7. Долгоруков Ю. А. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості / Ю. А. Долгоруков // Фінанси України. – 2006. – № 11. – С. 103-105.

8. Литвин Б.М. Економіко-аналітична діяльність в організації: підручник / Б.М. Литвин. – К.: Хай-Тек Прес, 2009. – 423 с.

9. Офіційний сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

10. Серединська В. М. Економічний аналіз: навч. посібник / В. М. Серединська, О. М. Загородна, Р. В. Федорович. – Тернопіль: Астон, 2010. — 373 с.

11. Ткачук О. В. Антикризовий кадровий менеджмент підприємства: сучасні реалії та перспективи розвитку / О. В. Ткачук // Наукові праці КНТУ. – 2009. – C. 230-235

Залишити відповідь