ВЗАЄМОДІЯ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У РОМАНІ Е. БЬОРДЖЕСА «МЕХАНІЧНИЙ АПЕЛЬСИН»


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

УДК 82.09 ″ХІХ″

Матяш Марія Юріївна

Національний університет «Острозька академія»

Анотація: Стаття присвячена дослідженню концептів маскулінності і фемінності з точки зору соціальної конструкції гендеру, за допомогою літературознавчих досліджень автор прагне проаналізувати гендерні ролі, які були відведені статям у обраному романі, та довести, що саме за допомогою зображення персонажів з вираженими статево-рольовими типами характеру автор детермінує їх вплив на розвиток заданого соціального середовища;

Ключові слова: фемінність, стереотип, маскулінність, феміністична критика, соціально-рольовий тип, гендер.

Аннотация: Статья посвящена исследованию концептов маскулинности и феминности с точки зрения социальной конструкции гендера, с помощью литературоведческих исследований автор стремится проанализировать гендерные роли, которые были отведены полам в выбранном романе, и доказать, что именно с помощью изображения персонажей с выраженными поло-ролевыми типами характера автор детерминирует их влияние на заданную социальную среду;

Ключевые слова: феминность, стереотип, маскулинность, феминистская критика, поло-ролевой тип, гендер.

Abstract: The article investigates concepts of masculinity and femininity in terms of the social construction of gender, using literary research author seeks to analyze the gender roles that were assigned to sexes in the selected article, and prove that it is through the image of characters with distinct gender-role types of character author determines their influence on a given social environment;

Key words: femininity, stereotype, masculinity, feminist criticism, gender-role type, gender.

Актуальність дослідження полягає в тому, що дослідження зображення гендерних ознак в літературі на основі творів написаних чоловіками дозволить розкрити глибину знівельованих дискримінаційних стереотипів. У час постійного науково-технічного прогресу часом важко зупинитися та подивитися на вже створені речі, вже здобуті перемоги та вже втрачені ілюзії. Як для жінок так і для чоловіків у такий час соціальних переворотів є важливим не втратити свою гендерну приналежність. У нашому дослідженні ми поглянемо на те, як саме Е. Бьорджес зображує розвиток фемінності та маскулінності у персонажах антиутопічного світу роману «Механічний апельсин» [3], та як саме відносини персонажів між собою руйнують чи додають до формування тих чи інших соціальних рис в інших. Відомо, що саме через перипетії та конфлікти, що стоять перед персонажами в художній літературі автором пояснюються глибинні істини літератури. В романі кожен учасник має своє соціальне призначення, свою роль, уже розподілену для нього через суспільні стереотипи. Адже ми бачимо, що сюжет будується через становлення та зміну внутрішнього стану персонажів через їх кореляцію з іншими персонажами, через взаємодію подій та факторів, що складаються в певну структуру відносин та типів, які, в цьому дослідженні, ми спробуємо виділити та проаналізувати.

Об’єктом дослідження є роман-антиутопія Ентоні Бьорджеса «Механічний апельсин.

Предметом дослідження є художнє відображення гендерних відносин у творі.

Мета: цілісно та ґрунтовно означити специфіку створення маскулінних та фемінних рис персонажів у романі у контексті політичних, філософсько-теоретичних та морально-етичних виявів авторського світогляду, виявити ґрунтовність насадження стереотипних  ознак у їх впливі на взаємодію персонажів. Відповідно до мети дослідження, ставимо наступні завдання дослідження:

  • розкрити специфіку світоглядних позицій автора ХХ століття з точки зору феміністичної критики;
  • висвітлити зображення гендерних стереотипів та їх вплив на соціальну реальність в творі;
  • проаналізувати розвиток гендерних рольових ознак на становлення сюжету твору;

Дослідники, які використовують гендер в якості категорії аналізу, виходять з того, що окрім біологічних відмінностей між людьми («стать») існує розділення їхніх соціальних ролей, форм діяльності, розбіжностей в емоційних реакціях і поведінці [2]. Гендер як соціальна стать позначає сукупність певних культурних норм, нав’язаних людині залежно від її приналежності до однієї чи іншої статі, та що в кінцевому результаті визначають поведінку цієї особи. Терміном «гендер» позначають багаторівневий складний процес формування розбіжностей соціокультурних ролей, важливим елементом якого є протиставлення «маскулінного» і «фемінного».

Фабула роману Е. Бьорджеса це фрагмент з життя Алекса, що, проходячи через низку конфліктних та неприємних ситуацій з бійками, вбивством, в’язницею, проходженням психологічного експерименту, понівеченням своєї психіки, відреченням батьків, перетворюється з інфантильного підлітка з нахилами до жорстокості в дорослого чоловіка, який хоче мати тихе та спокійне життя. Оскільки він є оповідачем, то наше бачення картини відбувається через його власні відчуття та страждання, які він описує.

Протягом всього твору, Алекс залишається повністю не зацікавленим в поясненні своїх дій з точки зору абстрактних або загальних уявлень, і він рідко уявляє себе в більш широкому соціальному контексті, так, його розповідь є одночасно типовою та глибоко особистою, тому і соціальні  стереотипи в його суспільстві ми будемо розглядати через призму його бачення. Так, з твору ми бачимо, що Алекс є суто маскулінним персонажем в колі своєї сімї та друзів. Він проявляє жорстокість, раціональність та є лідером в обох сферах. Зображення його характеру є унікальним з точки зору глибини прихильності до насильства та того естетичного задоволення, яке він отримує від насильства. Недаром саме фемінні характеристики проявляються в природних інстинктах та сімейній сфері, адже Алекс живе в публічній сфері та захоплюється культурою – класичною музикою. Протягом усього роману, Алекс підкреслює зв’язок між музикою і насильством, шляхом використання наймузичнішої мови для опису своїх найжорстокіших злочинів. З часом, класична музика відкриється як його слабкість, адже під час слухання він відчуває щось на зразок релігійної радості, захвату, що є тісно пов’язаним з екстазом, що він відчуває під час вчинення актів насильства. До того ж, ми бачимо рішучість та силу в його діях, він проявляє розсудливу щедрість, коли частує літніх жінок коньяком для того, щоб вони брехали поліції про його місце знаходження, доки він з друзями буде грабувати навколишні магазини. Особливо зважаючи на те, що його друзі не розуміли навіщо це потрібно: «“Makes you feel real dobby, that does,” said Pete. You could viddy that poor old Dim the dim didn’t quite pony all that, but he said nothing for fear of being called gloopy and a domeless wonderboy»  [3]. Як ми бачимо, Алекс є втіленням жорстокого ідеалу маскулінного характеру, піднімаючи насильство, тобто «ультра насильство», на рівень мистецтва.

До того ж, його тяга до насильства проявляється як маскулінниа «амбіційність» та «змагальність», нівелюючи інші якості, що могли б виявитися. Коли компанія Алекса зустрічає їх найгіршого ворога Білібоя, вони одразу починають словесну, а потім і тілесну суперечку, цілком не взявши до уваги той факт, що, почавши цю перепалку, вони врятували дівчину, на яку якраз напала банда Білібоя: «Billyboy and his droogs stopped what they were doing, which was just getting ready to perform something on a weepy young devotchka they had there, not more than ten, she creeching away but with her platties still on. When they viddied us a-coming they let go of this boo-hooing little ptitsa, and she ran with her thin white legs flashing through the dark, still going “Oh oh oh.”»  [3]. Таким чином, на фоні фемінно пасивних та нерішучих друзів, Алекс зображується повноправним лідером. Але тут зіграла його пристрасть до класичної музики, і, коли, сидячи в барі, одна з незнайомих дівчат почала співати, а один з його друзів знущатися з її співу, Алекс проявив насильство проти своїх. В цей момент, він проявив «емоційність» та «вразливість», що не є маскулінними рисами та привели до краху його влади. Адже здавна вважається, що саме стереотипні маскулінні риси є домінуючими над фемінними, і Е. Бьорджес зображує, як прояв фемінних рис опускає Алекса з ролі поводиря, віддаючи владу невизначеним статево-рольовим типам, які мали його друзі, що не проявляли жодних виражених статево-рольових ознак.

Також варто відмітити ставлення Алекса до жінок. Загалом, в романі «Механічний апельсин» ми не бачимо здорового фемінного типу, або хоча б сильного жіночого характеру. Адже всі жіночі персонажі з’являються лише в певних моментах,  а коли це відбувається, то вони зображуються як об’єкти сексуального тяжіння, і не більше. Дівчата в барі «Корова» одягаються та поводять себе так, ніби вони хочуть, щоб їх вважали лише вищезгаданими об’єктами, тому, коли далі над певним жіночим персонажем вчиняється насильство, читач не відчуває ніякої симпатії до них. Утім, презентація жінок проявляється через бачення Алекса, що, описуючи їх, використовує мову «надцять», та нівелює жінок як особистостей. Алекс звертається «devotchkas»  [3] до молодих жінок, «baboochkas»  [3] до старих жінок і «pititsas»  [3] – до дурних жінок, ніколи не називаючи їх на ім’я, що, в подальшому погіршує сприйняття та провокує рішення читачів.

Фемінні персонажі в «Механічному апельсині» піддаються жорстоким і насильницьким нападам з боку як Алекса, так і його друзів. Автор зображує його як такого собі Казанову, коли Алекс «чіпляє» двох 10-ти річних дівчат в музичному магазині, запрошує їх до себе послухати музику з гарним звуком, напоює та ґвалтує. Опісля, Алекс говорить, що «they looked like they had been in some big bitva as indeed they had, and were all bruised and pouty» [3], що шокує через відсутність турботи зі сторони Алекса про самих дівчат або про закон щодо зґвалтування неповнолітніх дівчат. Тут ми чітко бачимо різницю між стереотипами фемінної «етики турботи» та маскулінної «етики справедливості» [1]. І, оскільки, у персонажі Алекса все ще домінують маскулінні риси, він керується «етикою справедливості», що має на увазі те, що кожен отримує своє – в цій ситуації – дівчата послухали музику, адже це було їм обіцяно, а Алекс отримав своє задоволення. Більше ні про що не було домовлено.

Е. Бьорджес презентує жінок через бачення головного героя як підвладних та тих, що не заслуговують поваги. Навіть коли говорить про жінку-матір, він зауважує на стереотипах щодо материнської турботи. Коли «em» («мати»)[3] будить сина (Алекса) в школу: «Its gone eight son, you don’t want to be late again… So I called back a bit of a pain in my Gulliver. Leave us be and I’ll try to sleep it off and then I’ll be right as dodgers for this after» [3] її ставлення до нього як до сина абсолютно знівельоване за страхом перед надміру маскулінним сином. Так, замість того, щоб персонаж матері впливав на Алекса, допомагаючи йому проходити через різнобічні колізії, ми бачимо, як вона зображується додатком характеристики персонажу Алекса, що не має жодного впливу на події, замкнута в своїй фемінній пасивності та емоційності, адже протягом більшості епізодів Алекс описує як вона плаче та не може сказати ні слова.

Інший загальновідомий тип «жінки з кішками» ми бачимо, коли Алекс з друзями йдуть на чергове грабування, та Алекс забирається в дім самотньої старої жінки, божевільної, за його словами, і бачить там дуже багато котів: «It was full of kots and koshkas all crawling to and fro over the carpet, with bits of fur floating in the lower air, and these fat scoteenas were all different shapes and colours, black, white, tabby, ginger, tortoise-shell, and of all ages, too, so that there were kittens fillying about with each other and there were pussies full-grown and there were real dribbling starry ones very bad-tempered. Their mistress, this old ptitsa, looked at me fierce like a man»  [3]. Автор зображує літню чоловікоподібну жінку, що набула маскулінних рис через своє самотнє існування, яке з нею розділяла лише величезна купа котів. Цей персонаж є найсильнішим серед жіночих типів, зображених в романі, адже, хоча Алекс і відноситься до неї як до «недолюдини», вона бореться з цим ставленням маскулінно цілеспрямовано, агресивно та до останнього, адже після удару по голові від Алекса, вона померла в лікарні вже коли його затримали. Як бачимо, жінки з будь-яким проявом темпераменту, чи відсутністю такого не займають важливих позицій в соціальному устрої роману.

Після того, як Алекса ловить поліція, він потрапляє до в’язниці, де його фемінні риси, які все-таки почали проявлятися, та молоду зовнішність бачать ув’язнені, що призводить до глумлінь та спроби зґвалтування. За час, проведений у в’язниці, Алекс все-таки бере свої гендерні прояви під контроль, і ці випробування перетворюють його на андрогенний тип особистості, що має яскраво виражені ознаки обох статей, якими Алекс вміло користується в залежності від ситуації. В розгортанні сюжету Алекс досягає прихистку в релігії, де він розповідає плітки тюремному священнику в обмін на можливість слухати музику під час служб.

Проте, така андрогенна особистість з одночасними проявами домінантного та підлеглого типів не може існувати довго в чоловічому світі, і, коли один з в’язнів помирає, вбивство накладають на найслабшого в камері, яким, через його недомінантні риси стає Алекс. Через це його забирають на програму Людовіко, результатом якої стає симулятивне знищення більшості з його маскулінних проявів, адже після терапії він не може сприймати агресію, не може захищати себе, не має змоги на прояв характеру чи амбіції, бо за кожен такий прояв його психічна система виходить з норми та спричиняє дискомфорт. Його залишають з морально та фізично конфліктуючими нівельованою маскулінністю та фемінною пасивністю і довірливістю існувати в світі, що керується патріархальними нахилами до насильства.

До того ж, досить цікаво розглянути конфлікт двох протилежних чоловічих персонажів, що зустрічаються після виходу Алекса з тюрми – Алекса та Ф. Александра. У той час як Алекс керується інтуїцією, є емоційним, приймає рішення на основі імпульсу, Ф. Александр зображає собою тип «чоловіка-інтелігента», який керує своїм життям відповідно до абстрактних понять. У їх розмові, Ф. Александр постає сильнішим, розвинутішим та саме він використовує Алекса як об’єкта. Отже, тут ми бачимо цілковиту зміну ролей, коли Алекс отримує соціальну фемінну роль пасивної емоційної істоти, що не здатна мислити абстрактно, поза своїм світом, що і приписувалося жінкам в той час, а Ф. Александр – суворий маскулінний тип, що не здатен піклуватися про індивіда, проте оперує більш широкими поглядами тієї ж «етики справедливості», та використовує випадок з Алексом, щоб піти проти уряду. Коли Алекс просить про допомогу після побиття поліцією, Ф. Александр жаліє не страждання хлопця, але абстрактної «жертви сучасної епохи».

Таким чином, в романі «Механічний апельсин» автор зображує досить незвичні зміни серед соціально-рольових типів особистостей. Жінки набирають у нього ознак спотворено-фемінних типів особистостей через соціальний устрій антиутопічного світу. Частіше за все, фемінні типи виступають як об’єкти домінування маскулінних особистостей. До того ж, до таких фемінних типів ми відносимо не лише жіночі персонажі, адже через слабкість до мистецтва головний маскулінний персонаж позбувається своєї домінантності та долучається до них. Також при колізії Ф. Александра та Алекса, як протилежних соціальних типів ми бачимо безвихідь, у якій опиняється слабший з них, що закінчується спробою самогубства. Проте під кінець Алекса лікують від наслідків попередньої терапії, і, задля перемоги «етики справедливості», він вирішує позбавитися своїх насильницьких нахилів, що позитивно впливає на соціальний устрій держави.

Загалом, роман «Механічний апельсин» складається з ряду перипетій, що дозволяють характерам існувати та розвиватися, змінюючи свої статево-рольові типи, і, за допомогою гендерного аналізу, ми можемо детально проаналізувати взаємовідносини таких типів та взаємозміну різнобічних типів обох статей в антиутопічному романі ХХ століття. В антиутопічних творах загалом, та в обраному нами творі увага зосереджена на розкритті основних авторських ідей, як то моральність чи свобода вибору через зображення, насамперед, чоловічих образів, в таких творах саме чоловік виступає як головний персонаж, жіночі образи представлені фрагментарно, вони тільки тінь або півтінь чоловіка. Проте ми бачимо, що фемінні та маскулінні риси можуть проявлятися в обох статей, або в жодної, залежно від соціального контексту, відносин та середовища.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Гапон Н. «Антігона» у руслі філософської проблематики сучасності. / Н. Гапон // Соціогуманітарні проблеми людини. — 2010. — № 5. — С. 36-42.
  2. Улюра Г. Теоретико-методологічні засади ґендерних студій з літературознавства // Ґендерні студії в літературознавстві: Навчальний посібник / Г. Улюра; За ред. В. Л. Погребної. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. – Режим доступу: http:// feminism-ua.livejournal.com/475581.html.
  3. Burgess A. A Clockwork Orange: Restored Edition/ A. Burgess – Penguin UK, 2013.

 

Залишити відповідь