ЗАХОДИ РЕФОРМУВАННЯ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

В статті обґрунтовано проблеми та заходи реформування прямого оподаткування в Україні.

Ключові слова: прямі податки, загальнодержавні податки, місцеві податки, місцеві бюджети, Державний бюджет України.

В статье обоснованы проблемы и меры реформирования прямого налогообложения в Украине.

Ключевые слова: прямые налоги, общегосударственные налоги, местные налоги, местные бюджеты, Государственный бюджет Украины.

In the article was  substantiated problems and measures  of reform of direct taxation in Ukraine.

Keywords: direct taxes, state taxes, local taxes, local governments, the State Budget of Ukraine.

 

Вступна частина. Пряме оподаткування виступає однією з яскравих форм фінансових відносин між державою та платниками податків. Аналіз чинної системи прямого оподаткування в Україні свідчить, що її становлення і розвиток відбувається без належного теоретичного обґрунтування. Зараз ця система характеризується насамперед високим та нерівномірним податковим навантаженням на доходи суб’єктів господарювання, що ускладнює позитивні зрушення у виробничій та соціальній сфері в Україні.

Метою дослідження є реформування прямого оподаткування в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Основна частина. Прямі податки являють собою обов’язкові платежі юридичних та фізичних платежів до місцевих та державного бюджетів.  В Україні вони не мають свого цільового призначення і стягуються владою з доходів чи майна платників податків – резидентів та нерезидентів, власників доходів чи майна.

В Україні наразі є такі прямі податки, як: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за користування надрами, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, фіксований сільськогосподарський податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плата за спеціальне використання інших природних ресурсів.

Найбільше надходжень до державного та місцевих бюджетів приносять податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб. Останній є основою для формування доходів місцевих бюджетів України.

На нашу думку реформування прямих податків має ґрунтуватись на зменшенні податкового тиску на громадян з малими та середніми доходами, а з іншої сторони впливати на  малий та середній бізнес, стимулювати розвиток нового бізнесу, інновацій та оподатковувати за прогресивною шкалою високі доходи, розкіш, демонстративне споживання тощо.

Крім того реформи мають забезпечити ефективне податкове навантаження, як чинника конкурентоспроможної економіки з одного боку та ефективний первинний перерозподіл, як чинник мінімізації вторинного перерозподілу у вигляді соціальної допомоги, пільг, субсидій тощо [1].

В Україні вже давно зріє реформа системи оподаткування доходів фізичних осіб, яка може принести більше надходжень до місцевих бюджетів та зупинити наростання соціальної нерівності.

Соціальна нерівність призводить до тінізації доходів фізичних осіб, так за даними Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 10-12% населення країни перебуває за межею бідності, 10-15% – це населення країни, що знаходиться недалеко від межі бідності. 40-50% населення – це люди, що мають невизначений соціальний статус і тільки 20% складає група, що може формувати середній клас. 5% населення складає група, що може бути зарахована до заможного населення. Отже, в Україні платниками ПДФО можуть бути тільки 25% населення, а 75% населення становлять особи для яких обтяжливо сплачувати податки [2].

 

За даними Незалежного фонду дослідження заробітних плат в Україні 27% працюючого населення України залучено до різного роду конвертних заробітних схем, коли частина заробітної плати взагалі не проходить ніде, а дається просто на руки. При цьому 9% отримують повністю тінізовану заробітну плату, а 18% показують частку своїх доходів [8].

Ставки ПДФО мають бути такими, за якими платники податку абсолютно згідні. Вони повинні повністю залежати від доходів громадян.

Одним з дієвих заходів подолання соціальної нерівності є введення пропорційних ставок ПДФО, адже непропорційні ставки породжують соціальну несправедливість, надмірне податкове навантаження, нестабільність податкового законодавства, низький рівень свідомості щодо сплати податків та корупцію в державі.

Пропорційні ставки ПДФО можуть мати такі значення: 0% – нульова ставка, коли заробітна плата дорівнює мінімальній заробітній платі; 5% – п’ятивідсоткова ставка, при перевищенні мінімальної заробітної плати; 10% – десятивідсоткова ставка, при подвійному перевищенні мінімальної заробітної плати; 15% – п’ятнадцятивідсоткова ставка, коли ваша заробітна плата перевищує 10 мінімальних заробітних плат; 25% – двадцятип’ятивідсоткова ставка, коли заробітна плата коливається від 50 тис. грн.  до 100 тис. грн.; 30% – тридцяти відсоткова ставка, коли заробітна плата становить 100 тис. грн.  і більше.

Для реформування податку на доходи фізичних осіб необхідно провести глибоке соціальне дослідження, яке допоможе вибрати справедливі ставки податку і цим самим зменшити тінізацію доходів від сплати податку. При самій реформі встановлюються пропорційні ставки податку, відміняється соціальна пільга, а замість неї вводиться нульова ставка податку та встановлюються категорії осіб, які не будуть платити податок. Також при проведенні самої реформи необхідно зменшити адміністративні витрати, при сплаті ПДФО та зробити сплату податку максимально простою.

 

Подібні ставки ПДФО зараз діють в усіх країнах Європи. На нашу думку пропорційні ставки ПДФО будуть ефективні в Україні і таким чином податок на доходи фізичних осіб буде приносити достатньо надходжень до  місцевих бюджетів.

Розглянемо податок на прибуток та виділимо основні проблеми, що допоможуть нам виділити заходи для реформування цього податку. Всі проблеми можна розділити на три категорії: надмірне податкове навантаження, неефективні пільги з оподаткування та тінізація доходів суб’єктами господарювання.

Всі ці проблеми впливають на кількість надходжень від цього податку тим чи іншим чином. Так, податкове навантаження за цим податком в Україні на різні сектори економіки вкрай нерівномірне і коливається від 4% для сільського господарства до 40-50% – для багатьох галузей промисловості [6].

Різниці в податковому навантаженні спричинені насамперед тим, що деякі сектори економіки отримують пільги при оподаткуванні. Слід зазначити, що в Україні є  незрозуміла і непрозора практика надання пільг, що на нашу думку є причиною високої корупції та тінізації прибутку. У фінансовій сфері сума пільг перевищує навіть суму сплаченого податку. Готелі та ресторани отримують пільг значно більше, ніж сектори промисловості. Галузі, які ж розвиваються взагалі не отримують пільги з податку на прибуток підприємств.

Розглянемо табл. 1, де наведені пільги з податку на прибуток в період з 2010 по 2012 рік  та зазначено кількість отриманих пільг, пільговиків та втрати бюджету внаслідок надання пільг з цього податку.

Таблиця 1.

Надані пільги з податку на прибуток в 2010-2012 роках.

 

Показники

Роки

2010

2011

2012

Кількість отриманих пільг, осіб

1574

6381

4974

Кількість пільговиків, осіб

1525

5469

4334

Сума наданих пільг з податку на прибуток, млрд. грн.

26,99

47,56

25,87

Втрати бюджету внаслідок пільгового оподаткування, млрд. грн.

2,10

15,41

15,11

*Джерело: розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України станом на 1.02.2014 [4].

 

Проаналізувавши данні таблиці 1, відзначимо, що кількість пільговиків у 2011 році, порівняно з 2010 роком зросла майже у 4 рази, а кількість пільг зросла до 47,56 млрд. грн., що практично дорівнює надходженням з цього податку у 2011 році. Втрати бюджету з 2 млрд. грн. у 2010 році, зросли до 15 млрд. грн. у 2011 році, при цьому надходження від податку у 2011 році не показали вагомого зростання, тому важливим питанням виступає ефективність надання пільг.

Іншою проблемою при сплаті податку на прибуток підприємств є тінізація прибутків суб’єктами господарювання. Тінізація економіки проявляється на нашу в тому, що певні суб’єкти не сплачують податки і в процесі цього формуються фактично два ринки, які конкурують між собою, і як правило тіньовий ринок стає більш привабливим для інших суб’єктів господарювання. Слід зазначити, що тіньовий сектор свідчить насамперед про надмірне втручання держави в ринкові процеси.

Всі три проблеми, на нашу думку, мають один наслідок – в Україні фактично відсутнє ринкове конкурентне середовище, що робить податок на прибуток фактично неефективним. Дії держави в економічному середовищі не допомагають розвивати економіку в державі і в цьому випадку значно доцільніше, коли держава використовує політику цільового стимулювання економіки за допомогою податків для економічного зростання, до якої належать: прискорена амортизація; відрахування з прибутку, що оподатковується, витрат на інвестиції; надання податкового інвестиційного кредиту; відрахування з оподаткованого прибутку всіх витрат, які спрямовані на науково-дослідницьку діяльність; цільові податкові пільги для підприємств, що здійснюють діяльність у депресивних регіонах тощо. На нашу думку саме це є ключем для реформування податку на прибуток підприємств [7].

Так, ми рекомендуємо при реформуванні податку встановити у 2015 році ставку податку на прибуток підприємств на рівні 16%, яку планувалось встановити у 2014 році.

Крім того, важливим кроком є відміна пільги для підприємств промисловості, підприємств нематеріальної сфери виробництва і решти підприємств, що не вкладають інвестиції, не займаються інноваціями, модернізацією та реальним виробництвом, а замість пільг можна ввести податкові ставки на запровадження прискореної амортизації, включення витрат на розробку та реалізацію інноваційних проектів. Також органи державної влади повинні зайнятись відшкодуванням несправедливо наданих пільг до бюджетів та боротись з тінізацією прибутків [6].

Для детінізації прибутків підприємств важливо встановити умови, коли бізнесові вигідно платити податки до державного та місцевих бюджетів, встановлювати вищі стандарти своєї продукції, регулювати процеси в певних галузях та вести легальний бізнес.

Відкриття ринку для інших товарів та зменшення податкового тиску підштовхне підприємців боротись за виживання і вести конкурентну боротьбу, що змусить модернізувати технологічні процеси та виробництво на підприємстві.

Корисним для реформуванні прямих податків в Україні є використання також досвіду інших країн.

На нашу думку Україна, при реформуванні прямого оподаткування повинна використати досвід Грузії. Ця країна перебувала в стані війни з Росією та мала великі проблеми з оподаткуванням суб’єктів господарювання, а зараз, як стверджує Тимофій Крамарів, що досліджував грузинську податкову систему, у рейтингу Світового банку Doing business у 2010 році Грузія займала 10-е місце, а Україна 142-е [5].

З 20 податків, що існували до 2005 року в Грузії на даний час є тільки 7, з них прямими є: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств та майновий податок.

Місцева влада живе за рахунок майнового податку та податку на гральний бізнес. Так, в Грузії наразі немає збору за користування природними ресурсами, збору за першу реєстрацію транспортних засобів, що займають невелику частину в доходах державного та місцевих бюджетів в Україні [2].

На відміну від України в Грузії податкова система  не є тягарем, від якого тікає увесь бізнес, а є реальним способом залучення інвестиції, адже прозорість є найкращим фактором для створення найкращого інвестиційного клімату в країні. Зараз інвестори при виборі куди вкладати гроші на ринках, що розвиваються віддають перевагу грузинам [2].

Крім того Грузія за останні 10 років практично викорінила корупцію і тінізацію економіки у своїй державі за допомогою передачі частини повноважень ринку. На нашу думку це і є секретом успіху цих реформ, адже держава тільки збирала податкові надходження, а всіма іншими процесами всередині держави управляє відкритий ринок. Також особливістю цієї країни є доволі стабільне законодавство, планувалось ввести в дію закон, що зміна ставок основних податків може бути тільки прийнята на референдумі.

Отже, при реформуванні прямого оподаткування в Україні слід звернути увагу на досвід інших зарубіжних країн в реформуванні податкової системи та виробити власні ідеї щодо необхідних реформ. На нашу думку реформування податкової системи повинне бути першочерговою дією, для підвищення інвестиційного клімату в нашій країні та стабільного зростання економіки.

Висновки. Реформування прямих податків набуває важливого значення, особливо при вступі України до ЄС, адже воно допоможе вирішити проблему тінізації економіки, неправильно розподіленого податкового навантаження серед галузей економіки та допоможе ефективно наповнювати державний та місцеві бюджети України.

Наразі проблемами прямих податків є: великі ставки; малий соціальний ефект від сплати цих податків; складність сплати податків; відсутність стимулів для бізнесу; велике податкове навантаження; незахищеність бідного населення; загальна непропорційність цих податків; велика кількість прямих податків, а це означає і великі втрати часу на їх адміністрування; недосконалість законодавства тощо.

Великою проблемою існування прямих податків є наявність тінізації доходів в Україні. В цих умовах дуже важко провести ефективні реформи, щодо платників податків. Проблемою є не стільки те, що держава не доотримує надходження до державного та місцевих бюджетів, а і те, що тіньова економіка конкурує з легальною і використовує несплату податків, як конкурентну перевагу на ринку.

Основними діями щодо реформування прямих податків в Україні є: зменшення ставок основних прямих податків та їхня пропорційність до доходів/прибутків платників податків, зменшення кількості пільг та надання більших повноважень для ринку.

Кожен з податків повинен стимулювати фізичних та юридичних осіб до підвищення діяльності. Це є один із ключів до здійснення повноцінної реформи  прямого оподаткування в Україні.

Корисним методом при реформах може бути «шокова терапія» – радикальні реформи, що будуть направлені на оздоровлення економіки і вивід її з кризи.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Любченко. О. Господарські відносини суб’єктів підприємництва збалансовано /  О. Любченко // Вісник податкової служби України. – 2011. – № 4. – 4 – 7с.
  2. Крамарів Т.  Урок для Яценюка. Податкова реформа у Грузії: з понад 20-ти податків залишилось 7/  Крамарів Т.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:    http://texty.org.ua
  3. Офіційний сайт Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.idss.org.ua
  4. Офіційний сайт Державної служби статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
  5. Офіційний сайт Світового банку – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.worldbank.org
  6. Податкова реформа – виклик для України.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua
  7. Податкове інвестиційне кредитування; Інвестиційне кредитування. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://ecolib.com.ua
  8. Шарікова О.В. Податкова політика як фактор легалізації «тіньової» заробітної плати // Економіка та держава. – 2010. – № 6

Залишити відповідь