Улас Самчук у полікультурному просторі (до питання про сприйняття Канади Уласом Самчуком і його реципієнтами)


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

УДК 82-312
ББК 883.3 (4 Укр.)

Василишин Олег
(м. Кременець, Україна)
Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут

Стаття присвячена проблемі полікультурності письменника Уласа Самчука, яка є дуже складним об’єктом студіювання. Адже еміграційне життя в різних країнах і континентах стало тим благодатним матеріалом, із якого можемо черпати Самчукову парадигму цілісного розуміння художнього простору світу й самоусвідомлення письменника в ньому. Простежується участь Уласа Самчука у громадському, політичному й літературному житті тогочасного Торонто.

Ключові слова: література еміграції, полікультурна особистість, полікультурний простір, мультикультуралізм, концепція віталізму, рецепція.

Статья посвящена проблеме поликультурности писателя Уласа Самчука, которая является довольно сложным объектом студирования. Эмиграционная жизнь в разных странах и континентах стала тем благодатным материалом, из которого можем черпать Самчуковую парадигму понимания вцелом художественного пространства мира и самопонимания писателя в нём. Просматривается участие Уласа Самчука в общественной, политической и литературной жизни Торонто того времени.

Ключевые слова:литературная эммиграция, поликультурная личность, поликультурное пространство, мультикультурализм, концепция витализму, рецепция.

The article deals with multicultural aspect of Ulas Samchuk’s works being a rather complicated subject of research. His emigration experiences in different countries and on different continents provided a beneficial material to draw Samchuk’s paradigm of holistic perception of the literary world and the writer’s self-identification in it. Ulas Samchuk’s participation in social, political and literary life of contemporary Toronto has been outlined.

Keywords:literature emmigration, policultural personality, policultural space, multiculturalizm, the conception of vitalalizm.

Улас Самчук як полікультурна особистість через свою культуру орієнтується на інші. Глибокі й міцні знання власної культури для нього – основа зацікавленого ставлення до інших, а знайомство з багатьма – це привід для духовного збагачення й розвитку. На жаль, цією темою ніхто із українських дослідників предметно не займався, окрім І. Руснак, О. Веретюк, Ю. Мариненко.
Улас Самчук як полікультурна особистість є індивідом із рельєфною історичною та лінгвістичною свідомістю. Знання рідної мови, прагнення вивчення іноземних розкрили його кругозір, сприяли всебічному розвитку й формуванню установки на толерантність, широкого спектру бачення світу. Цей штрих одним із перших помітив самчукознавець Степан Пінчук.
Улас Самчук прибуває до Канади уже титулованим письменником, маючи у своєму творчому активі повість «Марія», масштабну трилогію «Волинь» і першу книгу трилогії «Ост» – «Морозів хутір» (1948).
Письменник уважав своїм обов’язком написати твір про країну, у якій уживалися представники різних етносів, зокрема й прихищені декілька поколінь українських емігрантів.
Письменник перебував в іномовному середовищі й постійно шукав свого реципієнта. Північна Америка в цьому плані була найбільш благодатним середовищем, у якому й вишукував Улас Самчук колоритні й несподівані типажі й колізії для нового роману «На твердій землі» (1966).
Рецепція роману в колі діаспорних критиків була з відтінком гетерогенності. «Самчуків ідеал, – на думку Анни Власенко-Бойцун, – це людина діла й поступу, саме цим він різниться від радянських авторів, що часто прославляють колектив як рушійну силу і змальовують людину – машину, контрольовану партією» [1, с. 61].
У романі автор ставить резонне питання: бути чи не бути письменником на чужині: «Мене вирвано з одного півкуля, пересаджено на друге, поставлено лицем до заходу і чи прийметься моє прорване коріння, чи встигну відцвісти і дати овочі? Чи зможу писати, відірваний від рідної мови» [6, с. 226].
Автор усвідомлює життєві бар’єри, які необхідно подолати, щоб адаптуватися на чужині, щоб творити, щоб не замокнути. Тому його звернення «Я можу мати право не тільки бути в Канаді , але і мати Канаду» [6, с. 339] є намаганням знайти синтезу двох батьківщин, що в сучасній літературознавчій науці трактується як мультикультуралізм. Отже, уже згадувана дослідниця вдало підмітила, що Самчук інтегрує свою культуру в збірну канадську культуру.
Листування, яке вів Улас Самчук, несподівано відкриває нам інші обставини його канадського побуту: так, багато мандрував, але найчастіше – на запрошення (тобто не своїм коштом), мав численні виступи з рефератами, але, передовсім, вони були не чим іншим, як відчайдушною спробою заробити на прожиття, бо «у нас тут живуть гарно», але не ті, що «пишуть книги українською мовою» (з листа до першої дружини Марії Зоц-Рахуби).
Літературознавці А. Жив’юк і Н. Паскевич з цього приводу резюмують: «У цьому контексті роман «На твердій землі» (залишаючи для власне літературознавчого розгляду органічне, як знаходять дослідники, продовження у ньому Самчукової концепції віталізму) – це новий «крик у порожнечу», спричинений «болями акліматизації» черговий раз «пересадженою у чужий ґрунт людського організму (дефініція Я. Розумного, який прагне утвердитись на цьому ґрунті, врости в нього. Якщо не підприємливістю і прагматизмом, як це робив головний герой Павло Данилів, то бодай книгою, словом» [3, с. 15].
Літературний критик Марія Гарасевич-Білоус називала Уласа Самчука домінуючою особистістю серед письменників у діаспорі. Упродовж багатьох років постать письменника настільки її вражала, що згодом це дало підстави ствердити, що Улас Самчук «одна з найбільших, найцікавіших особистостей серед українців взагалі, а в літературі зокрема» [2, с. 130–146]
В історії літературних взаємин родини Гарасевичів з Уласом Самчуком є чимало фактів того, як подружжя допомагало письменникові матеріально і морально у скрутні миті життя. Однак все, що стосувалося літературознавчого аналізу доробку письменника, мало не пафосну, а доволі критичну оцінку. Ось один із таких прикладів: «Либонь, найбільшу помилку в нашому листуванні я зробила, пишучи йому листа про новий твір «На твердій землі» в досить критичній оцінці. Це його вразило дуже глибоко, бо з усіх сторін атакували читачі за нереалістичне зображення нашого життя перших двох декад на новій землі, за головного героя, що серед цього життя був невірогідний. Все це дало свій від’ємний наслідок: Улас Самчук не написав другого тому «На твердій землі» і не сказав ніякого прикрого слова за мою критику…». Еволюція в критичних поглядах Марії Білоус-Гарасевич прозвучала на літературному вечорі в Детройті, де було наголошено, що «роман «На твердій землі»: свіжий, оригінальний, цікавий, майстерний. Якась прозорість, сонячність, захоплююча радість життя й буття на цьому світі випромінює з нього. Він художньої високої вартості. Добре збудований, відзначається легкістю, аж грайливістю розповіді, багатством письменницької уяви, барельєфністю малюнку, колоритними дійовими особами, живими до реальности Самчуків стиль блиснув повною гамою» [2, с. 134].
Людмила Скорина наголошує на вагомості образу Дому в семантиці роману Уласа Самчука «На твердій землі»: «Дім символізує не лише прагнення до «омісцевлення», а й намагання висловити себе в будові» [7, с. 43].
На думку Н. Плетенчук, «чи не вперше українській літературі з’явився сильний тип чоловіка-українця, який позбавлений комплексів меншовартості, яскраво виражений індивідуаліст, що хоче жити, а не існувати» [4, с. 101].
Підсумовуючи рецепцію роману українськими літературознавцями, не можна не згадати наукову розвідку Ірини Руснак «Кохання – шлюб – щастя», у якій відома дослідниця-самчукознавець наголошує, що уже самою назвою роману автор сформулював один із приписів системи Володимира Винниченка: «Тверда земля змушує його героїв жити у злагоді й рівновазі з навколишнім світом . Закони «Твердої землі» спонукали Уласа Самчука поєднати три сторони трикутника: кохання, шлюб, щастя» [5, с. 37].

Література:
1. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук літописець / Анна Власенко-Бойцун // Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевченка: доповіді ювілейного наукового конгресу для відзначення сторіччя НТШ . – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто : 1976. – Т. СLXXXVI. – 61 с.
2. Гарасевич-Білоус М. Ми не розлучались з тобою, Україно. Вибране / Марія Гарасевич-Білоус. – Детройт-Мічіган, 1998. – С. 130–146.
3. Жив’юк А. Улас Самчук / А. Жив’юк, Н. Паскевич // Усе для школи. – 2001. – С. 15.
4. Плетенчук Н. Концепція віталізму в романі «На твердій землі» у контексті творчості Уласа Самчука / Н. Плетенчук // Наукові записки ТДПУ, Вип. VІІ. Серія «Літературознавство. –Тернопіль :ТДПУ, 2000. – 101 с.
5. Руснак І. Кохання – шлюб – щастя (Не зовсім ювілейні роздуми над прозою Уласа Самчука) / Ірина Руснак // Слово і час. – 2005 – № 2. – с. 37
6. Самчук Улас. На твердій землі / Улас Самчук. – Торонто, 1966. – 226 с.
7. Скорина Л. Дім як домінанта семантичного простору в романі Самчука «На твердій землі» / Л. Скорина // Слово і час. – 2005 – № 2. – с. 43.

Залишити відповідь