СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Розглянуто діяльність малих підприємств України. Проаналізовано їх динаміку за 2010-2012 роки та фінансування за допомогою державних коштів та кредитів банків.

Ключові слова: малі підприємства, кредити.

Рассмотрена деятельность малых предприятий Украины. Проанализировано их динамика за 2010-2012 года, и финансирования с помощью государственных средств и кредитов банков.

Ключевые слова: малые предприятия, кредиты.

Examined the activities of small enterprises in Ukraine. Analyzed their dynamics in 2010-2012, the funding and using public funds and bank loans.

Keywords: small business, loans.

 

Постановка проблеми. Найбільш соціально важливою, перспективною, інноваційною і демократичною формою ведення бізнесу визначається мале підприємництво, що поєднує індивідуальні та суспільні економічні інтереси на основі використання ринкових механізмів. Розвиток малих підприємств створює сприятливі умови для оздоровлення економіки, оскільки розвивається конкурентне середовище, створюються додаткові робочі місця, активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор. Крім того, розвиток малого бізнесу веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищенню експортного потенціалу, кращому використанню місцевих сировинних ресурсів. Однак під впливом різних чинників малий бізнес в Україні розвивається повільно. Загальна його ефективність є низькою, оскільки для розвитку підприємницької діяльності потрібна всебічна допомога держави як у законодавчому, так і у фінансовому плані.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вітчизняних фахівців значний внесок у дослідження окреслених вище проблем зробили В. Турчак, З.С. Варналій, А.М. Виноградська, Я.А. Жаліло, О.М. Ткачук, В.І. Шпак, та інші.

Мета і завдання дослідження. Метою статті є дослідження сучасного стану малого підприємництва в Україні та обґрунтування шляхів його подальшого розвитку з використанням зарубіжного досвіду.

Виклад основного матеріалу. Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль неодмінної передумови створення ринкового середовища.

Суть малого підприємства завжди була предметом суперечок у розвинутих країнах. Не існує єдиного вичерпного визначення малого підприємства. В 75 країнах світу для характеристики малих підприємств використовують понад 50 різних статистичних показників. Кожен з показників має свої переваги, але показник чисельності працівників при віднесенні підприємств до категорії малих використовується найчастіше, що пояснюється його інфляційною стійкістю, зрозумілістю та легкістю розрахунку. Тому використання критерію чисельності працівників є найдоцільнішим.

Таблиця 1

Систематизація підходів до визначення сутності малих підприємств

№ з/п

Автор

Визначення

1

Л.Д. Буряк особливий вид виробничо-торговельної діяльності, надання послуг чи посередництво, яке характеризується повною свободою вибору та інноваційним характером здійснення, значною ймовірністю економічного ризику та чіткою орієнтацією на досягнення певного комерційного зиску.

2

В.К. Збарський це самостійна, систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.

3

З.С. Варналій це самостійна (за рахунок власних коштів) інноваційна діяльність громадян-підприємців та малих підприємств на власний ризик з метою отримання підприємницького доходу.

4

В. Куликов,

Г. Латишева, А. Ніколаєвневід’ємний елемент ринку, важливий чинник розвитку та ефективного функціонування економіки.

5

З.C. Варналійсамостійна, систематична, інноваційна діяльність малих підприємств і громадян-підприємців на власний ризик із метою реалізації економічного інтересу – одержання прибутку.

 

З правової точки зору Господарський Кодекс України визначає, що малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні [1].

Найважливішими перевагами малого бізнесу для будь-якої країни є надання численних робочих місць та значний внесок даних структур у ВВП країни. В Україні ж частка малих підприємств у ВВП та загальній зайнятості країни не перевищувала 12% та 30% у 2012 році відповідно.

За офіційними даними, в Україні малі підприємства складають нині 93,7 % від загальної кількості усіх підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності. Так, станом на кінець 2012 року їх число склало 344048 підприємств.

Основним з показників, що вказує на розвиток малих підприємств є кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення.

В таблиці 2 наведено динаміку малих підприємств в Україні за 2010-2012 роки.

Таблиця 2

Динаміка малих підприємств в Україні за 2010-2012 роки

Показники

Роки

Абсолютний приріст

Темп росту, %

2010

2011

2012

2011-2010

2012-2011

2011/2010

2012/2011

Загальна кількість малих підприємств

357241

354283

344048

-2958

-10235

99,2

97,1

Кількість малих підприємств на 10 тис. наявного населення

71

69

63

-2

-6

97,2

91,3

 

Згідно з таблицею 2, загальна кількість малих підприємств зменшується протягом усього аналізованого періоду. У 2011 році в порівнянні з 2010 кількість малих підприємств зменшилася на 2958 одиниць, а у 2012 році на 10235 одиниць. Щодо кількості малих підприємств на 10 тис. наявного населення, то тут також спостерігається спад, відповідно у 2011 році кількість зменшилася на 2 одиниці, а у 2012 році на 6 підприємств на 10 тис. наявного населення.

Згідно з офіційними даними в розрізі регіонів за 2010 рік, найбільша кількість малих підприємств 295 у місті Київ. На другому місті Одеський регіон який мав 100 малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення. Третє місце займає місто Севастополь, там 97 підприємств. Найменшу кількість малих підприємств, по 41 на 10 тис. осіб населення має Рівненський та Тернопільський регіони.

У 2011 рік, найбільша кількість малих підприємств знову спостерігалася у місті Києві, їх сума складала 314 на 10 тис. осіб населення. На другому місті за кількістю малих підприємств місто Севастополь, в якому зафіксовано 97 малих підприємств. Третє місце посідав Одеський регіон в якому 94 малих підприємства на 10 тис. осіб наявного населення. Найменшу кількість малих підприємств мали Рівненський та Чернівецький регіони по 39 од.

За 2012 рік, знову найбільшу кількість малих підприємств має місто Київ – 256. На другому місті Одеський регіон, у ньому було зафіксовано 99 підприємст на 10 тис. осіб населення. Третє місце – місто Севастополь в якому було 97 малих підприємств. Останнє місце за кількістю малих підприємств посідав Рівненський регіон – 40 підприємств.

Особливо гостро стоїть проблема фінансової підтримки, рівень якої є дуже низьким та не відповідає затвердженому державним бюджетом (таблиця 3).

Таблиця 3

Фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва

Рік

Передбачено фінансування, тис. грн.

Фактично профінансовано, тис. грн.

Відсоток використаних коштів, %

2010

37656,1

6959,1

18,5

2011

42139,5

11094,7

26,3

2012

30708,7

14814,7

48,25

 

Заходи уряду України неспроможні виконати пункти зазначені в ЗУ «Про державну підтримку малого підприємництва» та Національній програмі сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, основними напрями якої є: вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності; формування єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності; активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва; сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва; впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва. Тобто, можна стверджувати те, що дані документи носять виключно декларативний характер.

Позитивним зрушенням у сфері малого бізнесу стала постанова прийнята Кабінетом міністрів України щодо умов його кредитування, де зазначається, що Український фонд підприємництва на конкурсній основі надає кредити малому бізнесу за умови їх повернення та сплати 1,5 % облікової ставки Національного банку України на момент підписання договору. Проте, як свідчать офіційні дані загалом стан кредитування малого бізнесу знаходиться в досить скрутному становищі. Через ризик неповернення кредитних зобов’язань та недосконале державне регулювання і систему правового захисту, переважна більшість українських банків відмовляються співпрацювати з малими суб’єктами господарювання. На рисунку 1, подана питома вага кредитів наданих банками України малим підприємствам у загальному обсязі кредитного портфелю банку.

Без імені

Рис. 1. Питома вага кредитів наданих банками України малим підприємствам у загальному обсязі кредитного портфелю банку за 2010-2012 роки

Для отримання фінансової допомоги суб’єкт повинен надати безліч документальних підтверджень про свій фінансовий стан, конкурентоспроможність продукції, повинен мати позитивну ділову репутацію, належати до відповідної вікової категорії (не менше 21 року на момент отримання кредиту та не більше 65 років на кінцевий термін його погашення) та багато інших перепон.

За свідченням представників провідних банків на сьогоднішній день в Україні лише 5 банків мають спеціальні програми фінансування для малих підприємств.

Проведене дослідження на основі досвіду зарубіжних країн світу дозволило визначити наступне:

1. Політика розвинених країн спрямована на створення сприятливого середовища для науково-технологічного розвитку та важлива роль у такому процесі надається державі. Роль держави полягає у генеруванні системи правил функціонування суб’єктів науково-технологічного ринку та контролі дотримання їх виконання через формування сприятливого інституційного середовища та інноваційної інфраструктури.

2. Як показує досвід європейських країн (Англії, Німеччини, Франції, Польщі, Португалії) функціями інноваційних центрів повинні стати: обмін науково-технічною та економічною інформацією, надання консультацій з питань інноваційного проектування, можливостей фінансування і використання структурних фондів ЄС; збір, систематизація і передавання інформації про інноваційні можливості регіону; пошук і посередництво іноземних та проектних партнерів; організація та проведення семінарів з питань інноваційної діяльності, впровадження інновацій на підприємствах, можливостей фінансування і залучення коштів програм технічної допомоги ЄС, інноваційного розвитку регіону; консультаційна допомога в процесі розробки і управління інноваційними проектами, надання послуг з підготовки тендерів і заявок на державне фінансування проектів.

3. Домоглися значного прогресу ті постсоціалістичні країни, які створили в короткі терміни «інституціональний каркас» ринкової економіки, тобто ті інститути, які гарантують стабільність, далекоглядність, прозорість ринкових правил та процедур і мінімізують вплив тіньових та кримінальних факторів. У першу чергу, це стосується відповідного інституціонального середовища для становлення й розвитку підприємництва, основою якого є, у першу чергу, приватна власність та належне оформлення прав власності, що дозволяє перетворювати активи в джерело капіталу. Це є головним критерієм ефективності інституціональних основ держави й ринкових принципів розвитку підприємництва.

4. За останні два десятиріччя в розвинутих економіках спостерігається підвищена увага до господарської діяльності малих промислових підприємств, з огляду на їх реальний внесок у таких сферах як зайнятість, інновації, рівень добробуту. Активна підтримка малого й середнього бізнесу західними державами пояснюється не їхніми благодійними намірами, а тим, що саме малі господарські структури, що забезпечують формування конкурентного середовища й сприяють скороченню безробіття, розглядаються зараз як локомотив економічного розвитку більшості країн миру.

Висновки. За період з 2010-2012 років спостерігається відчутне зниження малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення, але найбільше їх у місті Київ а найменше в Рівненському регіоні (протягом 2010-2012 років). Щодо динаміки малих підприємств в Україні, то загальна їх кількість зменшується. Фінансування малих підприємств передбачене у великих розмірах, але відсоток використаних коштів досить низький. Щодо кредитів, то малим підприємствам вони майже не видаються. Якщо адаптовувати досвід розвинутих держав,  то в Україні можна швидкими темпами досягти високого рівня розвитку малих підприємств.

Література:

  1. Господарський кодекс України від 18 серпня 2012 року№5063-VI – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15
  2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.ua
  3. Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент у малому бізнесі: [Навч. посіб.] / Л.Д. Буряк. – К.:КНЕУ, 2007. – 423 с.
  4. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. – К.: Т-во «Знання», КОО. 2001. – 277 с.
  5. Збарський В.К. Тенденції розвитку малого підприємництва / В.К. Збарський, М.П. Канінський // Економіка АПК. – 2009. – №8. – С. 50-53
  6. Куліков В., Латишева Г., Ніколаєв А. Освіта фінансово-промислових груп // Россійскій економічний журнал. – 1994. – №1. – 16 с.

Залишити відповідь