Персоналістична біоетика як фундамент виховання


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Стаття присвячена проблемі гендерного виховання з позицій біотичної науки. Розглянуто основні механізми нівелювання гендерних стереотипів в освіті та вихованні.

Ключові слова : гендерне виховання, гендерні стереотипи, біоетика.

The article deals with the problem of the gender upbringing of position biotic science. The basic mechanisms of leveling of gender stereotypes in education and upbringing.

Keywords: the gender upbringing, gender stereotypes, bioethics.

Сучасний стан та тенденції розвитку проблем виховання та освіти підростаючого покоління передбачає реалізацію принципів гендерної політики на всіх рівнях . Передбачається насамперед рівноцінний доступ до освітніх, виробничих та культурних ресурсів представників як жіночої, так і чоловічої статі. Проблеми гендерного виховання актуалізуються в умовах глобалізації освіти, модернізації середньої школи, що покликане сформувати у школярів громадянську відповідальність, гендерну рівність, ініціативність, самостійність, толерантність та здібності до успішної соціалізації особистості.

Слід розуміти, що освіта відіграє вагому роль у трансформації сучасної системи гендерних відносин, формуванні свідомого покоління. Саме освіта, як один із найважливіших соціальних інститутів, що виконують функції поширення знань, формуванні навичок та цінностей, їх передачу від одного покоління до іншого через залучення гендерних підходів у навчальний процес, зможе закласти основи задля створення суспільної гендерної культури [6].

Формування правильного розуміння гендеру чи не найбільшою мірою залежить від коректного його тлумачення. Цю роль найкраще зможуть виконати система освіти та виховання. Лише з усуненням стереотипних уявлень про статус жінки в суспільстві чи домінування чоловіків у всіх сферах життя суспільства стане можливим правильне розуміння поняття «гендеру». Тому слід розуміти, що основною функцією гендерного виховання виступає формування активної життєвої позиції у соціумі незалежно від статевої приналежності, що забезпечуватиме гендерну рівність у суспільстві.

До механізмів нівелювання гендерних стереотипів у системі освіти слід віднести : введення спеціалізованих курсів до навчальних планів у освітніх закладах, розробка курсів, що включатимуть розгляд даної проблеми, забезпечення отримання кваліфікації викладачам, дослідження зарубіжного досвіду з питань гендерної освіти та його співставлення з вітчизняними науковими досягненнями. Всі ці механізми повинні активно впроваджуватися не лише у системах освіти та виховання, але й набувати широкого висвітлення у медіа, повинні стати темами для проведення конференцій та посприяти активному залученню до цього руху громадських організацій [7].

Термін «гендерне виховання» у науковій педагогічній літературі недостатньо повно розкритий.. здебільшого увага зосереджується на актуальності цієї проблеми, необхідності введення його в науковий дискурс, інтеграцію його у педагогічну науку задля найбільш повного висвітлення.

Під терміном «гендерне виховання» слід розуміти систему цілеспрямованого впливу на свідомість, поведінку, почуття та емоції вихованців з метою формування в них егалітарних цінностей, поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку особистісних якостей задля їх реалізації, оволодіння толерантністю з метою створення та забезпечення гендерної рівності у суспільстві [3, c. 6].

До основних завдань гендерного виховання можна віднести : створення умов для реалізації гендерного підходу на всіх рівнях освітнього процесу, усвідомлення проблем гендерного спрямування, оволодіння знаннями щодо упередження кожної статі та їх розуміння, нівелювання стереотипів щодо професійних, суспільних, сімейних ролей, апробацію понять маскулінності та фемінності, створення умов для рівноправного розвитку особистості [4, c. 82].

Гендерне виховання також впроваджується через :

–                     національне, моральне, сімейне та правове виховання;

–                     інтеграцію у предмети гуманітарного спрямування;

–                     запровадження та включення до освітнього процесу спеціалізованих курсів;

–                     формування гендерної культури особистості, пропаганду гендерної освіти;

–                     співпрацю педагогів із громадськими організаціями [5, c. 45].

Слід зазначити, що реалізація подібного роду гендерного виховання можлива лише за умови створення та розробки відповідної методологічно бази, яка буде розроблятися науковцями. Також необхідною умовою повинно стати відповідно нормативно-законодавче регулювання. Не менш важливу роль відіграватиме також психологічна підготовка педагогів, що забезпечить правильне трактування гендерного виховання, а також дозволить повноцінно втілити його у освітньому процесі.

Оскільки в процесі освітньої діяльності створюються умови для соціалізації особистості то важливо відзначити роль гендерного виховання у контексті самореалізації індивіда у соціумі. Найбільш актуальними виступають:

–                     ознайомлення молоді з цінностями, нормами та правилами між статевого спілкування, висвітлені у нормах релігії, традиціях народу, мистецтві, літературі;

–                     формування адекватного розуміння та сприймання процесу статевого дозрівання, його зміст, ознаки та виявлення;

–                     забезпечення розуміння тілесної ідентичності особистості, психосоматичного потенціалу індивіда;

–                     розкриття основних аспектів чоловічої та жіночої психології, а також відмінностей у поведінці представників різних статей;

–                     забезпечення правильного сприймання у підростаючого покоління щодо стосунків між чоловіком та жінкою, що базується на системі загальнолюдських та національних моральних цінностях [1, c. 37].

Всі гендерні знання повинні знайти своє відображення у адекватній поведінці, що формується завдяки процесу виховання. Гендерне виховання – процес, що спрямований на формування особливостей та якостей, що дозволить визначити необхідне для суспільства відношення між представниками протилежних статі. Власне тому під егіду гендерного виховання підпадає розгляд не лише специфічних стосунків між чоловіком та жінкою, таких як шлюб, але абсолютно всі стосунки, що мають місце у суспільному житті.

Оскільки основна роль у реконструкції гендерних стереотипів належить освіті, то доречно зазначити основні напрямки, що формують прогресивну гендерну обізнаність педагога. Найперше це розуміння необхідності гендерного балансу на рівні суспільства. Також це підвищення статусу жінки шляхом пропагування її суспільних та професійних інтересів. Ефективним рішенням стане впровадження гендерного знання в освітню практику та цілеспрямована підготовка кадрів з можливістю перекваліфікації. Педагоги повинні аналізувати характер впливу статевих стереотипів на становлення особистості, формувати самоповагу, почуття гідності та власної значущості [2, c. 33].

Власне аналіз всіх вище поданих напрямків дозволить педагогу підвищити рівень загальної культури та опанувати досвід гендерного виховання. Таким чином гендерний підхід в освіті, що сьогодні відокремлюється в окрему галузь наукового знання, а саме гендерного виховання передбачає нівелювання основних стереотипів щодо чоловіків та жінок, заохочує до тих видів діяльності, що відповідає покликанню та здібностям, врахування соціально-статевих відмінностей. Гендерний підхід є необхідною умовою формування гендерного виховання і виступає складовою індивідуально зорієнтованого навчально-виховного процесу, що дозволить побудувати суспільство на громадських засадах не враховуючи статеву приналежність та нівелюючи основні гендерні упередження.

Отже, звертаючи увагу на всі проблемні аспекти біоетичної науки слід розуміти, що її актуальність зростає з кожним днем. Вона покликана регулювати, вирішувати та попереджувати ті казусні ситуації з якими кожного дня стикаються науковці та медичні працівники у своїй роботі. Біоетика сьогодні створює реальні можливості для забезпечення рівності у всіх питаннях незалежно від статевої приналежності людини. Враховуючи гендерний аспект у біоетичних аспектах медицини можна зробити висновок про схильність жінок до гуманізації окремих проблемних рішень, в той час як чоловіки схильні до прагматизму. Ця позиція є чіткою та зрозумілою зважаючи на природню емоційність жінок та більшу стриманість чоловіків. Однак не останню роль у цьому контексті відіграє особистісний фактор, адже лише від самої людини залежить вирішення багатьох ситуацій. Важливо підкреслити, що можливість врятувати життя або успішно провести експеримент не повинна залежати від гендерної ролі індивіда. Але на сьогоднішній день необхідним є прийняття обов’язкових до виконання актів, як регіонального так і універсального характеру, що дозволять створити ефективний механізм боротьби із дискримінацією за статевою приналежністю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

  1. Бежан-Волк І. Гендерні дослідження: актуальні проблеми і перспективи розвитку/ І. Бежан-Волк // Народна творчість та етнографія. – 2005. – № 2. – С. 37–40.
  2. Булатова Л. Стратегії подолання стереотипності мислення учительства / Л. Булатова //Формування ґендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (м. Київ, 5 – 7 грудня 2002 р.). – К., 2002. – С. 33–35.
  3. Вихор С. Виховання школярів різної статі та гендерний підхід у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи / С.Вихор // Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації та Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. – 2005. – № 1 (45). – С. 6–9.
  4. Вихор С. Гендерне виховання: паралелі крізь століття/ С. Вихор // Наука і сучасність. Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. – К.: Логос, 2003. – Том XLI. – С. 82–90.
  5. Луценко О. Навчальна програма «Гендерна педагогіка»/ О.Луценко // Хрестоматія навчальних програм з проблем ґендерного розвитку. – К.: ПЦ Фоліант, 2004. – С. 45–105.
  6. Цокур О. Ґендерна педагогіка – нова освітня технологія/ О. Цокур, І. Іванова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/school/upbring/1657.
  7. Цокур О. Гендерна соціалізація як основний фактор формування гендерних уявлень особистості / О.Цокур [Електронный ресурс]. – Режим доступа: www.osvita.ua/school/upbring/330.

Залишити відповідь