Статтю присвячено аналізу структурно-семантичних особливостей індивідуально-авторських прикметникових новотворів у поетичній творчості О. Пухонської. Виокремлено й описано способи їхнього творення, з’ясовано семантику та стилістичні функції в тексті.
Ключові слова: авторський лексичний новотвір, індивідуально-авторський прикметник, словотворчість Оксани Пухонської.
The article is devoted to the analysis of semantic peculiarities of occasional adjectives in poetry by Oxana Pukhonska. It was singled out and described ways of creation authorial lexical adjectives, semantics and stylistic features of the text were also found out in the article
Keywords: authorial lexical neologism, authorial lexical adjective, Oxana Pukhonska’s word-creation.
Мета роботи полягає у виявленні тенденцій індивідуального словотворення прикметників Оксани Пухонської, у здійсненні лексико-семантичного аналізу прикметникових новотворів. У вітчизняному мовознавстві упродовж останніх десятиріч дослідників дуже зацікавила мовотворчість письменників і саме праці С. Єрмоленко (“Українські мовознавці та письменники-мовотворці”), В. Герман (“Неологізми в поезії І. Драча”), Н. Вовчук (“ Індивідуально-авторські неологізми в російській поезії 60-80-х рр. XX ст”), О. Жижоми (“Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х років XX століття”), Г. Вокальчук (“Проблеми лексикографічного опису новотворів Павла Тичини”, “Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект)”, “Словотворчість українських поетів ХХ століття”), Н. Адах (“Авторські лексичні новотвори в поезії Василя Барки: семантика, функції, прагматика”) та ін..
Індивідуальний стиль Оксани Пухонської відзначається постійним прагненням до новацій у галузі художнього слова. Однак новотвори Оксани Пухонської на сьогодні взагалі не були предметом спеціального вивчення, хоч багатство та різноманітність її неологізмів привертають увагу читачів і молодих дослідників.
Актуальність теми визначається сучасною тенденцією української літературної мови до її «неологізації». Прикметникові новотвори служать, з одного боку, для номінації нових чи ще не названих понять, реалій, а з іншого — для заміни попередніх найменувань новими, зумовленої різними чинниками — тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, з причин соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру та інших.
Одним з важливих питань сучасної лінгвістики є вивчення авторських лексичних новотворів (АЛН) – позасистемних мовленнєвих явищ, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення. АЛН служать, з одного боку, для номінації нових чи ще не названих понять, реалій, а з іншого — для заміни попередніх найменувань новими.
Оксана Пухонська у своїх поезіях схильна до створення АЛН, оскільки інновації, на відміну від узуальних слів, експресивні та збагачують літературну мову. Творення АЛН у поетичних текстах здійснюється всіма способами словотвору – морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним і лексико-синтаксичним [3; 73-74].
Основним матеріалом для дослідження послугували індивідуально-авторські прикметники, зафіксовані у “Словнику авторських лексичних новотворів Оксани Пухонської”, який містить 290 одиниць, з них 80 індивідуально-авторських прикметників. Найчисленнішу групу ад’єктивних АЛН становлять прикметники, утворені префіксально-суфіксальним способом, слово- та основоскладанням.
У поетичних текстах використовуючись переважно одноразово, нові лексеми виконують різноманітні семантико-стилістичні функції:
– надають поезії експресивності, уживаються для досягнення образності, висловлюваної на рівні тексту (багаття тихонедопалене, струни самозаглиблено-дикі);
– сприяють передачі понять, для характеристики яких у мові немає відповідних лексем і таким чином допомагають авторові уникнути описовості (повномісячні ночі, скажено-ніжний відблиск);
– поєднуючи в одному слові протилежні або близькі за змістом поняття, утворюють один виразний, конденсований образ (сніготеплі болі, багаття тихонедопалене);
– відображаючи сприйняття автором реалій навколишньої дійсності, виконують роль маркерів певної епохи (інтернетно-планетного бруду, світ космічно-самотній);
– маючи певний емоційно-оцінний відтінок, служать для вираження автором свого ставлення до тих чи тих предметів та явищ навколишнього світу (високопечальна мить, вилюблений час).
Індивідуально-авторські прикметники в лексиконі Оксани Пухонської становлять 28% словникового складу. Значну кiлькiсть прикметникових АЛН будується як за загальномовними, так i за оказiональними моделями, зумовлюючи їхню семантичну, структурну та стилiстичну своєрiднiсть.
Найчисленнішу групу прикметникових АЛН становлять прикметники, утворені шляхом слово- та основоскладання, а також префіксально-суфіксальним способом.
У поетичному мовленні серед АЛН Оксани Пухонської найчастіше трапяються складні прикметники, утворені з основ двох простих ад’єктивів різної семантики, у яких поєднуються протилежні або близькі за змістом поняття, наприклад: варійно-ніжний, високопечальний, гіркаво-п’янкий та ін. Г. М. Вокальчук зазначає, “коли врахувати, що у складному слові здебільшого один з компонентів є стрижневим, то умовно можна класифікувати прикметники-композити за семантикою передусім стрижневого компонента” [2, с. 63―64]. Таким чином, до узуального прикметника можуть приєднуватися основи слів рiзних частин мови, зокрема:
а) прикметникові АЛН з основою іменника, які позначають якісну ознаку за подібністю до предметів та явищ об’єктивної дійсності (“Виростають із душ трав’яних сніготеплі болі…”);
б) прикметникові АЛН з основою числівника у яких першим компонентом є числiвник, а другим – власне якісний прикметник (“Солоно напишуться першоостанні вірші…”);
в) прикметникові АЛН з основою прислівника (є найчисленнішими), у яких, зазвичай, першим компонентом є прислівник, а другим – прикметник (багаття тихонедопалене, прадавньо-сива кров, поважно-ласкавийкороль);
Поряд iз двокомпонентними трапляються трикомпонентні утворення, для яких у семантичному відношенні характерне збільшення інформації на одну одиницю плану вираження. Складові подібних утворень доповнюють одна одну, виникає своєрідне співіснування назв кількох взаємоуточнювальних якостей (нетутешньо-крилатогіркий, самозаглиблено-дикий). Незважаючи на складну побудову, названим утворенням притаманна прозорість змісту та словотвірної структури. Семантично ускладнені, вони є оригінальним художнім засобом твору, виконують експресивно-оцінні функції. Оказiональний характер складних прикметникiв обумовлений, з одного боку, незвичайним поєднанням компонентів у межах основоскладання (глибокослі́зний, надсьомонебе́сний, сніготеп́лий, тихонедопа́лений і т. д.), а з іншого — незвичайнiстю вживання в контекстi складного прикметника з iменником (сніготеплі болі, давньолегендарні долі і т.д.). Аналіз словотвірних особливостей авторських лексичних прикметників здійснюємо через призму їх текстотвірних можливостей.
37 прикметникових АЛН утворено морфологічним способом, значну частину яких становлять суфіксально-префіксальне творення (позакосмі́чний, повесня́ний, підасфа́льтний, обездо́млений, перебо́лений, переві́трений).
Прикметникові АЛН , можна прокласифікувати ще й так:
1) прикметники на позначення кольору: срібно-вишне́вий (Сиплеться золото: / Ніжно, / Крилато, / Придумано, / Срібно-вишневими думами), прадавньо-си́вий (Розсипавсь битим склом, / розлився по престолі / Античний біль життя / Прадавньо-сива кров), небілий (Тільки вербам над ставом не треба небілих зим).
2) прикметники на позначення притаманних живій істоті зовнішніх і внутрішніх ознак: нульмо́вний (Корчаться сміхом крізь сльози / Нульмовні діти…), поважно-ласка́вий, (Вийде місяць на небо – / поважно-ласкавий король), вівтарно-оста́нній, (Вівтрано-остання жертва / Олюдніти не готова), забронзові́лий, (Подаруємо світові, / забронзовілих нас), завіко́нний ( Аби забрати її в завіконних очах пасажирів).
3) прикметники на позначення матеріалу або матеріальної ознаки денотата: фортечно-незла́мний (І ота журавлина, фортечно-незламна вись), кашта́нний ( Каштанний цвіт себе відчув).
4) прикметники, на позначення часової ознаки: праві́чний (Вода – / Правічна кров землі), прадавньо-си́вий (Розсипавсь битим склом, / розлився по престолі / Античний біль життя / Прадавньо-сива кров ).
Отже, можна зробити висновки, що індивідуально-авторські прикметники Оксани Пухонської своїми ознаками та характеристиками (на семантичному та граматичному рівнях) вказують на неповторність та оригінальність, що допомагає по-особливому розкрити зміст поняття. У творчому доробку письменниці представлені авторські лексичні новотвори різних частин мови, які належать до різних лексико-семантичних груп. Аналіз індивідуально-авторських і загальномовних тенденцій створення новотворів в творчості Оксани Пухонської свідчить про те, що індивідуальну мовотворчість письменниці не слід розглядати з погляду лише суб’єктивного. Як ознака художнього, розмовного та публіцистичного стилів, прикметникові АЛН здатні виконувати роль експресивних засобів впливу на читача (слухача).
Список використаної літератури:
- Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Монографія. – Рівне: Перспектива, 2004. – 524с.
- Вокальчук Г. М. Короткий словник авторських неологізмів в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект); за ред. А. П. Грищенка: [ монографія] / Г. М. Вокальчук. ― Рівне: Перспектива, 2004. ― С.94―524.
- Вокальчук Г. М. Проблеми лексикографічного опису новотворів Павла Тичини / Г. Вокальчук, О. Кирилюк // Мовотворчість Павла Тичини у дзеркалі третього тисячоліття : [збірник наукових праць ; від. ред. Г. М. Вокальчук]. – Острог : Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2011 – С. 153 – 160.
- Ковалев В. П. Выразительные средства художественной речи. К.: «Радянська школа», 1985. – 136 с.
- Пухонська О. Я. Крізь вени всесвіту / Поезія. – Тернопіль: Лібра Терра, 2008. – 100 с.
- Пухонська О. Я. Вогонь / Поезії. – Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф” – 2009. – 96 с.
- Пухонська О. Я. Час відвертіє: поезія. Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2012. – 92 с.