Анотація. У статті досліджено стан дотримання прав ув’язнених в Україні, здійснено компаративістський аналіз законодавства України і Норвегії, що регламентує умови утримання ув’язнених в установах виконання покарань. Зроблено акцент на позитивних аспектах практики забезпечення прав ув’язнених на прикладі в’язниці Bastoy та подібних установ виконання покарань у Норвегії. Запропоновано авторське бачення шляхів гуманізації в’язниць в Україні.
Ключові слова: установа виконання покарань; гуманізація; права людини; катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижуть гідність, види поводження.
Аnnotation. In the article it is made an investigation of observance of prisoner rights in Ukraine. It is carried out a comparative analysis of legislation of Ukraine and Norway which regulates the terms of maintenance of prisoners in establishments of implementation of punishments. Іt is made an accent on the positive aspects of practice of providing of prisoner rights on the example of prison of Bastoy and similar establishments of implementation of punishments in Norway. Author vision is offered on ways of humanizing of prisons in Ukraine.
Key words: prison, humanization, human rights; tortures and other cruel, superhuman or such, that demean dignity, types of conduct.
Постановка проблеми. Протягом останнього десятиліття прослідковується тенденція того, що Україна зайняла гіперактивну стратегію руху до Європи, європейського рівня життя, європейських стандартів. Одним із таких кроків стало підписання від імені України 9 листопада 1995 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Вище згаданий міжнародний нормативно-правовий акт був ратифікований Україною у 1997 році [7]. Проте, de facto положеннь даного акту Україна не дотримується.
За результатами діяльності Європейського суду з прав людини у 2012 році Україна посіла четверте місце серед держав-учасниць Конвенції за кількістю поданих скарг до цієї міжнародної судової установи [9].
Станом на 2014 рік за даними з офіційного сайту Європейського Суду Україна посіла перше місце за кількістю звернень, випереджуючи Італію та Російську Федерацію.
Відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, станом на 18.09.2013 р. зафіксовано 23 рішення щодо України, винесених Європейським судом з прав людин за фактом порушення ст. 3 Конвенції «Заборона катування», зокрема щодо неналежних умов тримання під вартою.
На п’ятій зустрічі 24 жовтня 2012 року робочою групою з Універсального Періодичного Огляду було проведено огляд України. В ході інтерактивного діалогу 57 делегацій виступили із заявами. Марокко зауважила про необхідність поліпшення стану здоров’я у місцях позбавлення волі в Україні. Відповідно до діалогу, Канада та Італія виразили стурбованість станом пенітенціарної системи країни. Литвою було відмічено переповненість в’язниць, погані умови утримання під вартою, високу смертність і випадки тортур та жорстокого поводження з ув’язненими, що і досі залишаються проблемними сферами в Україні [13].
На вирішення проблеми Президентом України був підписаний Закон № 435-VII «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку і вимог відбування покарання», який був прийнятий Верхоною Радою України 5 вересня 2013 року [8]. Проте, даний акт викликав бурхливу дискусію щодо недостатності забезпечення прав ув’язнених. Акцент публічності зупинився на запропонованих у проекті закону змінах до статей 59 та 99 Кримінально-виконавчого кодексу Україні, де, з огляду на те, що засудженим до обмеження волі, а також засудженим до позбавлення волі, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації, дозволено носити цивільний одяг, користуватися грошима без обмежень та цінними речами, пропонувалося дозволити таким засудженим мати при собі та користуватися мобільними телефонами та аксесуарами до них. Проте, у процесі підготовки документа до другого читання депутати заблокували дані зміни до норм з рядом інших положень, що пом’якшували порядок відбування покарання засуджених.
Зважаючи на це, тема статті є актуальною.
Метою дослідження є порівняння дотримання прав ув’язнених в Україні та Норвегії, а також аналіз переваг та недоліків, перспектив та загроз, які витікають з можливого запровадження в Україні установ виконання покарань за норвезьким зразком з використанням SWOT-аналізу. Для реалізації мети були поставлені завдання: порівняти de jure та de facto дотримання прав ув’язнених у Норвегії та в Україні відповідно до міжнародних стандартів; обгрунтувати необхідність покращення умов утримання ув’язнених в установах відбування покарання в Україні, та, в свою чергу, удосконалення державою системи захисту права людини бути захищеною від катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження; визначити сильні та слабкі сторони, можливості та загрози у разі можливого запровадження в Україні установ виконання покарань за норвезьким зразком; запропонувати шляхи вирішення ситуації неналежного утримання в’язнів в Україні.
Короткий аналіз останніх досліджень і публікацій. Свого часу активну увагу щодо необхідності гуманізації в’язниць в Україні приділяли Алєксєєв А. Г, Беца О. В., Вербенський М. Г., Маляренко В.Т., Закалюк А. П. та інші.
Визначення можливості запровадження в Україні установ відбування покарань ув’язнених із норвезьким рівнем забезпечення гуманності за допомогою SWOT-аналізу застосовується вперше.
Викладення основного матеріалу. Право ув’язнених на належні умови утримання захищається у ст. 28 Конституції України, де говориться про те, що «кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню» [1].
У ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Верховною Радою України, встановлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню [2]. Отже, Україна, імплементувавши даний міжнародний нормативно-правовий акт, повинна дотримуватися його положень.
Проте, прослідковується ігнорування як національного, так і міжнародного законодавства в Україні, що стосується даного права людини. Розглянемо це на прикладі справи «Полторацький v. Україна». У Рішенні Європейського суду з прав людини в цій справі зазначено, що особливою тривогою Суд сприйняв той факт, що заявник разом з іншими засудженими, двадцять чотири години на добу були зачинені в камерах, у яких був досить обмежений життєвий простір, що вікна камер були закриті таким чином, що природне освітлення не потрапляло, що не було передбачено можливості мати прогулянки і що майже не було можливості зайняти себе якоюсь діяльністю або мати контакт з іншими людьми. В результаті, суд зазначив, що утримання заявника в неприйнятних умовах такого роду становило поводження, що принижує гідність, усупереч статті 3 Конвенції. У справі заявника ситуація ускладнювалась тим фактом, він утримувався в камері без водопровідного крана та умивальника, а лише з невеликою трубою в стіні поруч з туалетом, коли подача води здійснювалася з коридора, а стіни були вкриті фекаліями і не було зливного бачка в унітазу. При розгляді суттєвих умов утримання заявника, суд також звернув увагу, що Україна мала серйозні соціально-економічні проблеми і що адміністрація СІЗО працювала в складних економічних умовах і займалася впровадженням нового національного законодавства та відповідних інструкцій. Проте, суд зауважив, що брак коштів не може, в принципі, виправдати умови, які були настільки поганими, що перевищили поріг поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції. Крім того, економічні проблеми України не можуть у будь-якому разі пояснити та виправдати окремі умови утримання, які були визнані неприйнятними у цій справі [14]. По даній справі Європейським судом з прав людини було визнано порушення Україною ст. 3 Конвенції.
Окрім того, варто зазначити, що по даній справі не були дотримані норми й інших міжнародних актів, зокрема Європейських пенітенціарних правил від 1987 року, де у ст. 4 зазначається, що утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів [5].
Нещодавно у засобах масової інформації з посиланням на прес-службу суду в Страсбурзі було повідомлено про рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктовський v. Україна». Було зазначено, що у своїй скарзі Вітковський, посилаючись на статтю 3 Європейської конвенції з прав людини, скаржився на незадовільні умови досудового перебування в ізоляторі тимчасового утримування в Дніпропетровську, а також у в’язниці в Жовтих Водах Дніпропетровської області. Зокрема, він заявляв, що видана постільна білизна в камері була заражена комахами. Також він скаржився на те, що у в’язниці, де перебувало 140 ув’язнених, було тільки 12 душових кранів для миття. Він стверджував, що, маючи проблеми зі здоров’ям, у таких умовах він втратив 12 кг ваги. Євросуд з прав людини зобов’язав Україну виплатити 9 тисяч євро українцю Вікентію Вітковському через жорстоке поводження. В даному випадку прослідковується і порушення п. 4 Європейських пенітенціарних правил, де зазначається, що ванних і душових повинно бути достатньо для того, аби кожен ув’язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату, по можливості щодня, але не менш двох разів на тиждень або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни. Окрім того, як у справі Полторацький Україна, так і у справі Вітковський Україна має місце порушення ст. 5 вище згаданого міжнародного акту, де зазначається, що життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві [5].
На відміну від обширного законодавчого забезпечення та фактичного не дотримання заборони катувань в Україні, Конституція Норвегії не містить жодної статті, в якій би прямо захищалося право на повагу до честі та гідності людини. Лише у ст. 110 Конституції Норвегії 1814 року має місце норма, у якій зазначається про забезпечення прав людини, а зокрема законодавець вказав, що обов’язком державної влади визнається повага і забезпечення прав людини [10]. Проте, Королівство Норвегія вважається державою, що забезпечує найбільш гуманні умови утримання ув’язнених. Так, у Норвегії строк підготовки тюремних працівників є найдовшим у світі. Великий акцент зупиняється саме на вимогах до працівників в’язничних адміністрацій. Основна частина The Norwegian Prison Act оf 1958 відведена саме на регламентування статусу працівників в’язниць. Зокрема, у §6 Розділу І даного акту зазначається, що особа може бути призначеною працівником тюремної адміністрації, якщо вона має норвежське громадянство, має властиву їй стриманість та хорошу репутацію, не молодше 21 та не страше 35-ти років, та надала медичну довідку про відсутність будь-яких хвороб, що унеможливлює виконання обов’язків тюремного працівника. Порушення норм, насильство зі сторони працівників в’язниці карається. У вище згаданому акті визначається вимога проходження потенційним працівником в’язничної адміністрації випробувального терміну з обов’язковим відпрацюванням року у призначуваній установі виконання покарання [11]. Такий акцент з боку держави щодо особи працівника установи виконання покарання відповідає європейським стандартам, оскільки у п. 8 Європейських пенітенціарних правил зазначається, що персонал пенітенціарних установ виконує важливу суспільну функцію, і тому порядок їх набору, професійної підготовки та умови роботи повинні забезпечувати їм можливість підтримувати високі стандарти поводження з ув’язненими [5].
Розділ ІІІ The Norwegian Prison Act присвячений поводженню і ставленню персонану в’язниці до ув’язнених, зокрема, зазначається, що ставлення до ув’язнених повинне бути таким, щоб сприяти їхній адаптації до суспільства (§14). На скільки дозволяє простір приміщення і за відсутності особливих причин для ув’язнених повинно бути забезпечене одноосібна тюремна камера для ночілі (§15) [11]. Дані положення і їх фактична реалізація (в’язниці Халден, Бастой Норвегії) відповідають п 5. розділу «Розподіл та розміщення ув’язнених» Європейських в’язничних правил, де зазначається, що ув’язнених зазвичай треба розміщати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли їм зручніше розташовуватися разом з іншими ув’язненими [5].
Згідно з ст. 115 Кримінально-виконавчого кодексу України йдеться мова тільки про індивідуальне спальне місце та норми жилої площі на одного засудженого [6].
Відповідно до §19 Розділу ІІІ ув’язненим мають бути забезпечені можливості для навчання [11]. В силу вимог сучасності важливо забезпечувати ув’язнених доступом до мережі Internet. Так, до 2010 року в Норвегії пройшла реформа по забезпеченню ув’язнених доступом до інтернету через національну мережу. Таке нововведення було пояснене необхідністю забезпечення цілей норвежської освітньої системи у в’язницях, необхідністю підготовки та проведенню екзаменів. У ст. 125 Кримінально-виконавчого кодексу України зазначається, що, відповідно до законів України «Про освіту» і «Про загальну середню освіту для засуджених забезпечується доступність здобуття повної загальної середньої освіти. Проте, ні в чинному Кримінально-виконавчому кодексі, ні у нещодавньо підписаному Законі України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку і вимог відбування покарання» не передбачено нововведень щодо забезпечення ув’язнених доступом до інтернету [6].
Відповідно до §23 The Norwegian Prison Act ув’язненим дозволяється мати зустрічі із найближчими родичами та особами, зустріч із якими має важливе для них значення [11]. Проте, на відміну від українського законодавства, не зназначаються їх обмеження в часі та кількості (ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу).
Яскравим прикладом гуманної установи виконання покарань є в’язниця Halden, офіційно відкрита 1 квітня 2010 року королем Харальдом V, та розрахована на 252 ув’язнених. Вони забезпечені холодильниками, телевізорами, біговими доріжками, музичними класами. Працівники адміністрації не мають зброї з метою зменшення залякування та скорочення соціальної дистанції. Такі пенітенціарні установи відомі і тим, що кількість іноземців, які відбувають покарання у даних установах, є набагто вищою, аніж в інших державах. Це не виключає інвестування коштів з інших держав.
Відповідно до статистичних даних, опублікованих у газеті Guardian, рівень рецидивів у в’язниці Bastoy (Норвегія) складає приблизно 16%, і в Європі це є найнижчим показником, в той час, як у США він рівний приблизно 40%.
Порушення прав та основоположних свобод людини, зокрема за ст. 3 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод призводять також до фінансових втрат Державного бюджету України у зв’язку із виконанням рішень ЄСПЛ щодо відшкодування шкоди, завданої такими діями. Наприклад, за даними Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у 2011 та 2012 роках на виконання рішень ЄСПЛ по суті скарг з Державного бюджету України було сплачено 25021734,79 грн. та 39002553,75 грн. відповідно [9]. Значна частка цієї суми була відшкодована за порушення ст. 3 Конвенції. Ці кошти можна було спрямувати на покращення умов у в’язницях та на збільшення оплати праці кадрів установ виконання покарань для забезпечення їх якісної роботи.
В наступній таблиці за методом swot-аналізу визначено усі сторони можливого запровадження в Україні установ виконаннч покарань, подібних до норвежських.
Сила S (Strong) Слабкість W (Weakness)
Політичні вигоди:
Подолання відносної ізольованості України.
Зниження до останніх позицій у переліку держав, що ратифікували Європейську конвенцію з прав людини, по кількості заяв та рішень Європейського суду проти України.
Орієнтація на ,,європейську модель демократії”.
Зменшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини ув’язнених, що відбувають покарання в установах пенітенціарної системи України
Економічні вигоди:
Надання інвестицій з боку держав, чиї громадяни відбуватимуть покарння в установах виконання покарань України нового зразка.
Зменшення виплат коштів із держбюджету в якості компенсацій за рішеннями Європейського суду з прав людини
Соціальні вигоди:
Гуманізація умов утримання ув’язнених в установах виконання покарань, акцент на виправній та реабілітуючій цілі покарання
Політичні недоліки
Зниження рівня взаємодії щодо пенітенціарної сфери України з Російською Федерацією та рештою країн СНД, в яких збереглася радянська система з підходом , де каральний ефект в покаранні має основне значення
Економічні недоліки
Недостатність бюджетних ресурсів на оснащення новітніх установ виконання покарання, на збільшення зарплат працівникам в’язничних адміністрацій.
Недостатність приміщень для забезпеченння одномісними камерами ув’язнених.
Соціальні недоліки
Неспівмірність рівня життя малозабезпечених та пристарілих законослухняних громадян і ув’язнених в установах виконання покарання гуманного зразка
Можливості O (Opportunities) Загрози T (Threats)
Політичні перспективи:
Демократизація пенітенціарної системи
Налагодження взаємодії та обмін досвідом у сфері забезпечення функціонування пенітенціарної системи з провідними європейськими державами, що демократизували національну пенітенціарну систему, зокрема Норвегією, Недерландами.
Економічні перспективи:
Використання коштів, які могли б виплачуватися як компенсації за рішеннями Європейського суду з прав людини для оснащення установ виконання покарань та підвищення заробітних плат для працівників тюремних адміністрацій
Вирішення ситуації щодо перенаповненості в’язниць в силу зменшення рецидивів
Соціальні перспективи:
Зменшення кількості рецедивів серед осіб, які відбули покарання.
Запровадження європейських стандартів у сфері захисту прав ув’язнених.
Збільшення заробної плати для працівників пенітенціарних установ
Політичні загрози:
Втрата авторитету серед партнерів СНД.
Конфлікт із державами, чиї громадяни, які вчинили особливо тяжкі злочини, відбуватимуть покарання на території України через надмірну гуманність установ виконання покарань
Економічні загрози:
Значні втрати фінансових ресурсів бюджету на функціонування пенітенціарної системи
Соціальні загрози:
Незадоволення населення щодо полегшення умов засуджених.
Внутрішня міграція населення від місць локалізації установ виконання покарання в силу зменшення охорони та послаблення суворого порядку в установах виконання покарань.
Збільшення кількості рецидивів серед осіб, які відбули покарання в установах виконання покарань.
Висновки. Отже, кількість переваг можливого запровадження в Україні в’язниць за норвезьким типом, визначених за методом swot-аналізу, свідчить про доцільність проведення пенітенціарної реформи в Україні та створення в’язниць гуманізованого зразка. Зокрема необхідно: забезпечити належний контроль на національному рівні за дотриманням ст. 3 Євроконвенції з прав людини та інших міжнародних пенітенціарних актів; забезпечити функціонування українських в’язниць за таким механізмом, де перевиховання та ресоціалізація витіснить каральну ціль покарання; внести розділ до Кримінально-виконавчого кодексу України, який передбачить порядок набору, професійної підготовки та вимоги до кадрів пенітенціарних установ, а також вимоги поводження їх з ув’язненими.
Список використаних джерел і літератури
1. Конституція України: Офіц. видання. – станом на 01.11.2010 р. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 88 с.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : міжнародний документ від 04.11.1950 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004
3. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуть гідність, видів поводження і покарання : документ від 10.12.1984 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/995_085
4. Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unodc.org/pdf/criminal_justice/UN_Standard_ Minimum_Rules _for_the_Treatment_of_Prisoners.pdf
5. Європейські пенітенціарні правила : Затверджені Комітетом міністрів Ради Європи від 12.02.1987 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032
6. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон від 11.07.2003 р. № 1129-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/1129-15
7. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 Конвенції : Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
8. Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку та умов відбування покарання : Закон України від 05.09.2013 № 435-VII : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search. ligazakon. ua/l_doc2.nsf/link1/T130435.html
9. Узагальнення практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 – перше півріччя 2012 року : Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2013 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-13
10. Конституція Норвегії від 17.05.1814 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.norge.ru/constitusia/
11. The Norwegian Prison Act 0f 12 December 1958 № 7 with later alterations : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ub.uio.no/ujur/ulovdata/lov-19581212-007-eng.pdf
12. Act relating to the strengthening of the status of human rights in Norwegian law : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ub.uio.no/ujur/ulovdata/lov-19990521-030-eng.pdf
13. Проект Звіту робочої групи з Універсального періодичного огляду : Рада з прав людини Генеральної асамблеї Об’єднаних націй від 29.10.2012 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.google.com.ua/ url?sa =t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0CCwQFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.minjust.gov.ua%2Fupr%2Fworkgroup_report_29102012.rtf&ei=3OFNUqbiFpDOsgbxuYHYAw&usg=AFQjCNFg6LjYTbVIny89aV000LGDdwhaAQ&sig2=7lzh3w9tINZCn1_547yEzw&bvm=bv.53537100,d.bGE
14. Полторацький проти України : Рішення Європейського суду з прав людини в справі за Заявою №38812/97 від 29.04.2003 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://khpg.org/index.php?id=1075311233
15. Kriminalomsorgen Halden fengsel : офіційний веб-портал : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.haldenfengsel.no/portal/