У статті проаналізовано етичні норми Нового завіту та їхній вплив на формування свідомості української молоді.
Ключові слова: етичні норми, етика, національна свідомість, Нагірна Проповідь, релігія, Новий Заповіт.
The paper explores the ethics of the New Testament and their influence in shaping the minds of Ukrainian youth.
Keywords: ethics rules, ethics, national consciousness, Sermon on the Mount, religion, New Testament.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення формування національної свідомості під впливом етичних норм Нагірної Проповіді. Проблематика даного дослідження зумовлена тим, що у галузі релігієзнавства, педагогіки та психології ця тема не є достатньо висвітленою.
У наш час активність дослідження даної теми поступово зростає у релігійно-педагогічній та психологічній сферах. Такі дослідження дають можливість простежити та проаналізувати формування та розвиток національної свідомості української молоді на принципах та ідеях етосу, на якому побудований Новий Заповіт. Тісна співпраця релігії, психології та педагогіки у сфері аналізу та дослідження формування національної свідомості дає змогу поширювати та використовувати результати на користь нашої держави, нації та суспільства.
Релігія відіграє важливе значення у духовному відродженні суспільства. Етичні норми, зокрема їх релігійний аспект, а у даному випадку християнський розглядається як складовий чинник національного виховання. Тому, щоб виховати здорову, культурну спільноту – потрібно дотримуватись принципів та основ суспільно-морального християнського етосу.
Проблема сучасної української молоді полягає у відхиленні від традиційних моральних та етичних норм, які суспільство створювало та корегувало протягом багатьох тисячоліть. Нівелювання такими соціально-культурними цінностями призводить до занепаду культурної спадщини та надбання українського народу. Таким чином може стати причиною для деградації (в усіх смислах цього слова) наступних поколінь нашої держави, що поставить під питання існування нашої нації…
В основі даного дослідження лежить принцип толерантності. Використання принципів супроводжується постійною методологічною базою.
Проблематика завдання може бути з’ясована та вирішена за допомогою емпіричного та текстуального методу, а також методом аксіоматичного аналізу, який допоможе встановити схематику дефініцій понять досліджуваної проблеми. Значну роль у проблематиці дослідження завдання відіграють методи ідеалізації та соціології релігії. Метод систематизації та узагальнення допоможе якісно сформулювати базову структуру досліджувального матеріалу та підійти до висновкового аналізу.
Важливим кроком вирішення даної проблематики є дотримання етичних принципів суспільства та усвідомлення українською молоддю своєї національної свідомості та приналежності до своєї держави. За релігійним поглядом – еталон таких принципів був сформульований у Новому Заповіті. Чому акцентується увага саме на Новий Заповіт, тому, що у цій книзі, зокрема у Євангеліях зображено еталон суспільно-етичних цінностей у вигляді Нагірної проповіді Ісуса Христа. Найкраще це зображує євангеліст Матвій. Нагірна проповідь за всім своїм змістом випереджає усі минулі та теперішні вчення філософів, мислителів, проповідників та етиків. Значення Нагірної Проповіді Ісуса лежить в її повсякденності, в її повсякчасної актуальності. Минуло понад дві тисячі років після її проголошення, але це повчання ніяк не застаріло. Як і колись, все частіше піднімається питання дотримання етичних та духовних цінностей. На місце правди, справедливості та добра, люди внесли брехню, сваволю, насилля та ідеологічний хаос. Це безпосередньо торкається української молоді – як покоління якому передалося вчення, традиції та культурний спадок від минулих поколінь. Питання лише в тому, що понесе наше покоління наступному?
Структура сучасного суспільства створює умови для соціального індивіда – як повністю незалежної одиниці, одиниці яка не підпорядковується набутими протягом поколіннь моральних, етичних та соціо-релігійних принципів. Тобто віддаленість від етико-культурної, релігійної нормативної структури фактично проголошує відомий лозунг Ніцше, «Бог помер». Це означає, що людина може будувати своє життя незалежно від дотеперішньої моралі та її зафіксованих норм та основ [4, c. 8].
Етична наука та біблійний етос близькі одне до одного за метою та проблематикою. Із суто раціонального погляду аргументація етиків є досить переконливою. Але з погляду взаємозв’язку між етосом та суспільними умовами та вимогами, «логіка» релігійного етосу набуває все ж таки чималого значення. У своїх посиланнях на Нагірну проповідь раннє християнство необов’язково відділяється від раціональної етики. Це є проявом того, що християнська етика Нового Заповіту пристосовується до сучасності та одночасно непохитно зберігає догматику своїх принципів.
У Новому Заповіті Бог хоче, щоб людина у Христі стала здатною до свого зрілого реалізовування моральних повинностей, обов’язків, честі, гідності, сумлінності, добра та щастя. Таким чином етичні принципи Нового Заповіту являють собою основні тези Нагірної Проповіді Ісуса Христа. Проповідь Ісуса включає в себе головні правила етичного та духовного розвитку нації, народу, суспільства. Він підбадьорює людей нижчих духом в тезах про блаженства, засуджує перелюб, клятву, самосуд, та гнів, підносить милосердя, любов, молитву [4, c. 11].
Хоча проповідь є і важкою структурною нормою для виконання, але якщо при намаганні дотримання певного їх числа, то одні етичні норми будуть породжувати інші, що являється необхідним для існування духовно-здорового суспільства та зокрема його національної свідомості.
Критерій такого суспільства несе за собою успішне процвітання нації. Не дивлячись на те, що національна свідомість це – сукупність соціальних, економічних та політичних чинників в яких проявляється життєдіяльність нації, це насамперед моральне, етично-духовне сприйняття норм поведінки соціуму.
Основними складовими національної свідомості виступають: сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього, усвідомлення національно-етнічної належності, ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти, ставлення до представників інших націй і національностей, патріотичні почуття та патріотична самосвідомість, усвідомлення національно-державної спільності. Вище перелічені складові виступають поверховою конструкцією нашого народу, де фундаментальним чинником являється релігійність – саме вона поєднує у собі етику моральності та духовності нашого менталітету, як в минулому так і сьогодні [7, c. 31].
Релігійність українського народу, як і інших традиційних християнських народів вкладена в Біблію. Відомо, що Біблія в минулому мала велику історичну цінність та відігравала неабияку роль у формуванні національної мудрості. Взявши до прикладу відому Острозьку Біблію, яка стала взірцем друкарського мистецтва на Сході та Заході Європи, ми можемо отримати яскраву картину історії минулого. А яку роль відіграє для України Біблія сьогодні? Це питання змушує задуматись… Річ у тім, що Біблія перестала бути авторитетом сьогодення, її відвідують в музеях та виставках, на ній проголошують клятви, майже не читають та й взагалі забувають. Сучасність Біблії проголошена її станом забуття, такий стан створила українська ментальність, яка тягнеться за америко-європейським стандартом авторитарності. Яку роль відіграє Біблія для сучасної української молоді? Аналізуючи стан ментальності українського покоління виникає враження, що українська молодь взагалі незнайома з Біблією, а про Новий Заповіт вже й мови йти не може. Таким чином ступінь духовної моралі та етосу в Україні надто низький, щоб прогнозувати позитивні прогнозування, стосовно нашої нації.
Проблема сучасної молоді полягає в упереджених поглядах на себе, як незалежного покоління, яке здатне повністю забезпечити саме себе. Це створює помилковість світосприйняття сучасного українського менталітету. Справа в тому, що таке покоління забуває про принцип спадковості, тобто кожне покоління повинно щось залишити по собі у фізичному, моральному та духовному аспектах, адже світова історія ніколи не зупиняє свій розвиток. Мета нашого суспільства – передати набуті знання та досвід у вигляді духовно-настановчого послання для майбутніх поколінь, а такого нажаль немає. Тому вище згадана проблематика стосується насамперед національної свідомості України.
Національна свідомість – це сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування [7, c. 27]. Національна свідомість – це універсум буття нації. Який тоді універсум, буття нації для нас? Українська свідомість є проблематичним поняттям, оскільки дане визначення спотворюється сучасністю та корегується минулим. Як було згадано вище, сучасний українець нівелює правом бути духовно-мудрою людиною, йому не потрібна мудрість ні від людей. ні із Біблії – йому достатньо Інтернету, телебачення та політики. Сьогоднішній українець порушує духовність на інстинктивному рівні та перетворюється із людини національно-свідомої, на людину контрольовану.
Проблематика української свідомості вирішується лише втручанням елементу Нагірної проповіді Ісуса Христа, адже не існуватиме жодної кризи, ніякої проблеми життя одиниць, спільнот чи народів, яких не можна було б розв’язати етичними нормами Нагірної проповіді. Свідомість нації потребує втручання духового елементу християнської культури, оскільки такий елемент ніколи не втратить етичну та виховну цінність серед суспільства.
Проблема поєднання морально-етичних принципів Нового Завіту та української свідомості сучасної молоді потребує детального дослідження і спирається насамперед на виховання молодого покоління. Саме від підходу до правильного виховання буде залежати розвиток нашого народу. Структура Нагірної проповіді відтворює послідовність грішної природи людини, прослідковуючи та критикуючи вчинки тогочасного суспільства, але вчинки сучасного суспільства залишились ідентичними минулим, але різниця лише в осмисленні та аналізі вчинку. Сучасне виховання в колі сім’ї та поза її межами молодого підлітка, як формуючої одиниці нації зазнає істотних змін в негативному значенні, це означає, що питання про позитивні аспекти опускаються. Таким чином ясність ментальності, свідомості та духовної цінності нації стає на задній план з-поміж списку потрібних матеріальних та фізичних цінностей суспільства [4, c. 72].
Даний прогноз не є песимістичним, оскільки 90% інформації у наш час приховується від соціуму, а подається лише відредагований та перероблений матеріал, тому правдивий стан дійсного стану нашого духовного та культурно-етичного надбання прихований. За останніми дослідженнями встановлено, що великий відсоток від загальної кількості української молоді вважає себе християнами, але не відвідує храми. Таким чином можна встановити моніторинг за приналежність молоді України до істинно віруючих чи до просто релігійних.
Така тенденція змушує знову нас повертатись до проблеми виховання нашого покоління старшим поколінням. Загальна проблематики педагогічного, морального та духовного підходу закладається на історико-політичному зламі кордону нашої держави та сусіду – Російської Федерації. У минулому швидке здобуття незалежності привело до розгублення нашої свідомості як громадян окремої держави. Тобто перехід до статусу незалежності відбувся без потужно-масових подій як в інших країнах з подібним підпорядкованим станом. Оскільки минуле покоління зростало у середовищі комуністично-ідеологічному вчення, то сьогодні воно ще не пристосувалось до умов незалежного стану нашої держави. Минуле покоління ще без сформованих для того етично-духовних умов намагається сформулювати у молодого покоління погляди дифузно-політичного характеру із малим відсотком духовного сприймання себе, як свідомого державотворця на світовому полотні.
Адже до цього часу Європа вважає нас країною другого сорту, оскільки через несформованість етико-моральних норм та духовної спадщини руйнується повністю весь фундамент історичного надбання.
«Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» – ось повсякчасне значення істини моралі, духовності, етичного вчення. Дане нам правило Нагірної проповіді просте і важке водночас – ми повинні прагнути до досконалості, але з врахуванням історичної духовності минулого, теперішнього та майбутнього [1, c. 691]. Саме така схематика дасть нам можливість більш гуманно рухатися до мети бути незалежними, свідомо-повноцінними громадянами нашої країни.
Отже, дослідження даної проблеми являється вагомою причиною для підняття культури, моралі та національної свідомості сучасної молоді нашої держави. Зокрема питання національної свідомості потребує детального осмислення у сфері педагогічної, релігійної та психологічної навчальної системи. Теоретичне та практичне значення дослідження ґрунтуються на проблематиці впливу етичних чинників на формування національної свідомості української молоді, яка є потенційним спадкоємцем культурно-релігійної спадщини, національного буття нашої держави. Практична цінність даного дослідження полягає у тому, що результати можуть бути використані у навчально-методичній галузі, при написанні спеціальних та узагальнюючих праць, а також при співпраці із ЗМІ.
Список використаної літератури
- Библия Книги Священного писания Ветхого и Нового Завета. – М., 1993. – 995 с.
- Грива О. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах політкультурного середовища: Монографія / О. Грива. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2005. – 227 с. – Бібліогр.: С. 181-201.
- Коцар С.В. Православна християнська етика: Навч. посіб / С.В. Коцар. – К.: МАУП, 2007. – 240 с. – Бібліогр.: С. 230–231.
- Нагірна проповідь Ісуса Христа. Збірник радіо проповідей з Ватикану. – Рим; Львів: Вид-во: оо. Василіян, 1994. – 191 с.
- Принципы христианской этики: [пер. с нем.] / Ганс Урс фон Бальтазар, Йозеф (Бенедикт XVI) Ратцингер, Хайнц Шюрман. – М.: Библейс.-богосл. ин-т св. апостола Андрея, 2007. – 83 с.
- Рудольф Шнакенбург. Етичне послання Нового Завіту / Пер. з нім. – К.: Дух і літера, 2005. – 340 с.
- Етнопсихологія: навч. посіб. для студ. вузів / О. В. Савицька, Л. М. Співак. – К.: Каравела, 2011. – 264 с. – Бібліогр.: 251 с.