Ефективність державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності України


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

 У статті досліджуються основні аспекти ефективності зовнішньої торгівлі, інвестиційної діяльності та боргової політики. Розглянуто напрями вдосконалення державної політики зовнішньоекономічної діяльності країни, як складової стратегії розвитку економіки держави.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, державна політика, експорт, інвестиції, борг, торгівля, ефективність.

В статье исследуются основные аспекты эффективности внешней торговли, инвестиционной деятельности и долговой политики. Рассмотрены направления совершенствования государственной политики внешнеэкономической деятельности страны, как составляющей стратегии развития экономики государства.

Ключевые слова: внешнеэкономическая деятельность, государственная политика, экспорт, инвестиции, долг, торговля, эффективность.

The article examines the main aspects of the effectiveness of foreign trade, investment and debt policies. We consider the improvement of public policy areas of foreign economic activity, as part of the strategy of national economic development.

Keywords: External Relations, Public Policy, export, investment, debt, trade efficiency.

Постановка проблеми. Становлення ринкової економіки та поглиблення глобалізаційних процесів у світі створило сприятливі умови розвитку національної економіки в межах міжнародного поділу праці. Важливим є питання пошуку нових ринків збуту вітчизняної продукції, залучення інвестиційних та кредитних ресурсів, регулювання міграційних потоків та інше. Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність країни є невід’ємною частиною її економіки, що реалізується через ефективну систему державного регулювання. Все це зумовлює необхідність розробки оптимальної державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності країни та її окремих складових висвітлюються в наукових працях І. Бланка, Б. Губського, М. Дудченка, К. Зулласа, В. Лагутіна, Д. Лук’ яненко, Ю. Макогона, О. Кисельова, В. Левківського, А. Мороза, Л. Омелянович, А. Пересади, А. Поручника, М. Савлука, В. Савченка та ін. У них відображено сутність зовнішньоекономічної діяльності та проблеми, причини їх виникнення, вплив на економіку країни.  Увага надається пошуку напрямів реалізації можливостей країни на зовнішньому ринку та удосконаленню управління економікою. Проте, враховуючи велику кількість запропонованих методів, неоднозначність їх трактування та відсутність єдиного підходу до вирішення питання, існує реальна потреба в оцінці ефективності державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності України та напрямів її вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне узагальнення питань проведення державної політки у сфері зовнішньоекономічної діяльності України, що сприятиме розвитку країни. Для досягнення мети необхідно здійснити її аналіз, проаналізувати ефективність, виявити проблеми, визначити напрями її вдосконалення.

Виклад основного матеріалу.  Сучасний розвиток світового господарства характеризується поглибленням і зміцненням міжнародних зв’язків. Економічні відносини країн стають все більш вагомими у житті та економіці окремих держав. Притаманне це й Україні, як невід’ємній складовій світової економіки. У нашій країні цей процес відбувається досить повільно, супроводжується значним ускладненням та наростанням суперечностей. Загострення світових проблем зумовлює підвищення уваги до державної політики та методів стимулювання зовнішньоекономічної діяльності країни.

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється державою у ході реалізації нею зовнішньоекономічної політики, спрямованої на регулювання економічних взаємовідносин з іншими країнами. Проведення такої політики передбачає визначення цілей держави у зовнішньоекономічній сфері в цілому, зокрема стосовно груп країн і окремих країн, а також вироблення методів і засобів, за допомогою яких ці цілі буде досягнуто [2].

Необхідність здійснення зовнішньоекономічної діяльності зумовлює підвищений інтерес до аналізу ефективності державного механізму її регулювання. Держава, на основі тих фінансових ресурсів, якими вона оперує, здійснює зовнішню торгівлю, інвестиційну діяльність та боргову політику.

У країнах з розвиненими ринковими відносинами державні адміністративні органи визначають ключові спрямування в плануванні та структурній переорієнтації економіки в бік пріоритетного розвитку внутрішнього ринку, високотехнологічних і невиробничих галузей, збільшення експорту при одночасному зростанні зарубіжних інвестицій, розширення виробництва за кордоном, створення конкурентоспроможної інформаційної економіки, скорочення зовнішнього дисбалансу і зменшення залежності від імпорту сировинних товарів і енергоресурсів.

В економічній літературі існує кілька підходів до реалізації політики держави на зовнішньому ринку, які виражено в теоріях зовнішньоекономічної політки. Зокрема, протекціонізм передбачає злагоджений механізм грошової та податкової політки у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності.  Лібералізм спрямований на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі, тобто сприяє поширенню вільної конкуренції між вітчизняними та іноземними виробниками. Кожна із цих теорій має свої переваги та недоліки і може частково застосовуватись за певних умов ринку та відповідно до позиції держави.

Важливим кроком назустріч інтеграції до світового господарства був вступ у 2008 році України до СОТ, в рамках реалізації політики держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності країни. Зараз Україна стоїть на шляху можливого утворення зони вільної торгівлі із Європейським Союзом, не простих відносин із Митним Союзом, що вимагає важливих стратегічних рішень у зовнішньоекономічній політиці та обрання подальшого вектору розвитку. Для цього необхідно проаналізувати ефективність такої діяльності, наслідки входу на зовнішній ринок  та доцільність обраного напрямку.

Одним із основних критеріїв ефективності державної політики  у сфері зовнішньоекономічної діяльності країни є зростання національного доходу держави за рахунок збільшення частки вітчизняної експортної продукції, зменшення частки імпорту, нарощування інвестицій, контрольований обсяг зовнішнього боргу та виправдана фіскальна політика [1].

Аналіз ефективності зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на основі платіжного балансу та сукупності показників, серед яких, експортна та імпортна квота, коефіцієнт покриття імпорту експортом, зовнішньоторговельна квота та інші. Такий підхід до дослідження зовнішньоекономічної діяльності країни дозволяє дати комплексну оцінку її стану та розвитку, виявити тенденції та фактори впливу, розробити стратегічні напрямки підвищення її ефективності.

Основні показники ефективності державної політики зовнішньоекономічної діяльності України наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка показників ефективності державної політики у сфері зовнішньоекономічної

діяльності України протягом 2010-2012 років

Показники

Роки

Абсолютний приріст

2010

2011

2012

2011-2010

2012-2011

Сальдо поточного рахунку до ВВП, %

-2,2

-6,3

-8,4

-4,1

-2,1

Експортна квота, %

50,7

54,4

50,9

3,7

-3,5

Імпортна квота, %

53,7

60,6

59,3

6,9

-1,3

Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %

86,2

81

77,3

-5,2

-3,7

Зовнішньоторговельна квота, %

104,4

115

110,2

10,6

-4,8

Прямі іноземні інвестиції до ВВП, %

42,5

39,1

41,3

-3,4

2,2

Валовий зовнішній борг до ВВП, %

86,0

76,6

76,6

-8,7

-0,7

Валовий зовнішній борг до експорту товарів та послуг, %

169,4

142,1

150,4

-27,3

8,3

Надходження від податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції до ВВП, %

0,84

0,9

1,01

0,06

0,11

 

Як бачимо із табл. 1, відношення сальдо поточного рахунку до ВВП протягом усього аналізованого періоду було від’ємним. Причиною цього є негативне значення поточного рахунку, що свідчить про відплив великого обсягу фінансових ресурсів із національної економіки.

Експортна квота, що складала у 2012 році 50,9% від ВВП, вказує на низьку частку доходів від зовнішньоекономічної діяльності в економіці країни, особливо в порівнянні з розвиненими країнами світу. Показник імпортної квоти свідчить про значну відкритість українського ринку іноземним постачальникам. У 2012 році імпортна квота становила 59,3% від ВВП. Вона перевищувала експортну, що є свідченням невиконання поставлених завдань у зовнішньоекономічній політиці держави [6].

Тенденція переважання імпорту над експортом щороку погіршується не на користь вітчизняного виробництва, що означає рух фінансових ресурсів за межі держави. Показник зовнішньоторговельної квоти, з одного боку, позитивно характеризує країну, вказуючи на значну відкритість економіки і готовність провадити ефективну зовнішньоекономічну діяльність. Проте, слід враховувати таку закономірність: за майже однакового рівня розвитку продуктивних сил відкритість економіки тим більша, чим менший економічний потенціал країни [1]. Тобто, наразі Україна залежить від імпортної продукції. Показник відношення прямих іноземних інвестицій до ВВП можна оцінити позитивно, адже частка іноземного капіталу, що надходить із-за кордону, є досить значною.

Обсяг валового зовнішнього боргу України (135,05 млрд. дол. США у 2012 році) та його відношення до ВВП (76,6%) досягло критичного рівня. Саме через такий великий борг Україна входить до групи країн із підвищеною ризиковістю інвестування та вкладення капіталів [6]. Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг також є негативним.

Ще одним показником ефективності державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності є відношення надходжень від податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції до ВВП. Воно складає майже 1%, що в державних масштабах є  абсолютно мізерним.

Отже, можна зробити висновок, що завдання поставлені державою відносно зовнішньоекономічної діяльності належним чином не виконуються, а їх методи є неефективними.

Наразі можна виокремити наступні негативні аспекти зовнішньоекономічної політики держави:

–     істотне переважання імпорту над експортом;

–     обмеженість ринків збуту експортної продукції;

–     сировинна спрямованість вітчизняного експорту;

–     відносно невисока конкурентоспроможність українських товарів;

–     низький інвестиційний потенціал країни;

–     високий рівень валового зовнішнього боргу;

–     неефективна податкова політика та митно-тарифне регулювання та інші.

З врахуванням зазначеного, зусилля  держави  у зовнішньоекономічній сфері повинні бути зосередженні саме на виправленні негативних явищ та впровадженні ефективних засобів сприяння економічного розвитку [2].

Державна економічна політика України поки більше орієнтована на внутрішній ринок, від чого реалізація стратегій на зовнішньому ринку недостатньо ефективна. Підвищення експортного потенціалу країни є одним із пріоритетних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Воно передбачає підйом  усього національного господарства на більш високий рівень, створення конкурентоспроможної економіки [1].

Важливим фактором і одним із засобів державного регулювання, що сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, розширенню експорту країни є система економічного стимулювання. Вона в значній мірі впливає на нарощування виробництва й експорту продукції, залучення іноземних інвестицій, передової науки і технології, раціоналізації товарної і географічної структури експорту та імпорту.

Значного вдосконалення потребує податкова політика та митно-тарифне регулювання в Україні, оскільки наразі вони не виконують свою функцію. Перебудови вимагає сам механізм справляння мита, економічно обґрунтовані ставки та рівні допустимих квот. Фіскальна політка держави повинна в першу чергу захищати національних виробників та отримувати фінансові вигоди від діяльності іноземних.

Система заходів ефективної державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності може реалізуватись за певної сукупності методів стимулювання експорту, покращення інвестиційного клімату та ефективної політики управління зовнішнім боргом і податками.

Висновки. Ефективна державна політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності України – основа реалізації інтересів держави на зовнішньому ринку та пріоритетний напрям розвитку економіки країни вцілому. Основними елементам вдосконалення державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності України повинні стати:

–     забезпечення позитивного сальдо платіжного балансу України;

–  формування довгострокових конкурентних переваг вітчизняних товаровиробників;

–     збільшення обсягів експорту товарів та послуг, поряд із максимально можливим задоволенням потреб внутрішнього ринку (скорочення імпорту);

–     завоювання нових ринків збуту та освоєння сучасних технологічних рівнів модернізації виробництва;

–     вдосконалення механізму митно-тарифного регулювання;

–     підтримання експортерів засобами фінансово-кредитної, податкової і страхової системи;

–     забезпечення додаткових надходжень коштів для  розвитку  національної  економіки, шляхом підвищення її інвестиційної привабливості та створенням гнучкої системи залучення іноземного інвестиційного капіталу;

–     скорочення валового зовнішнього боргу та створення сприятливої внутрішньої фінансової ситуації для обмеження зовнішнього кредитування національної економіки та інші.

Отже, створення ефективної системи напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності України повинно стати комплексною державною задачею на всіх рівнях та охоплювати усі галузі національної економіки.

 Література

1. Васюренко В.О. Теоретичні засади сутності та змісту фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. — № 1(10). — 2011. — С. 75—79.

2. Кисельова О.М., Білич Ю.В. Проблеми зовнішньоекономічної діяльності в Україні та шляхи їх вирішення // Митна безпека. Серія «Економіка». – 2010. – №2. – С. 88-94.

3. Мельник А.Ф. Національна економіка. – К.: Знання. – 2011. – 477с.

4. Савченко В. Ф. Стратегічні напрямки зовнішньоекономічної діяльності держави на сучасному етапі // Науковий вісник ЧДІЕУ. – 2009. – № 2(3). – С. 31-45.

5. Хомутенко Л. І. Фінансові аспекти стимулювання зовнішньоекономічної діяльності // Українська академія банківської справи. – 2009.

6. Національний банк України. Платіжний баланс України за 2010, 2011, 2012 роки: – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

 

Залишити відповідь