Джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів підприємства


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

Розглянуто сутність та принципи фінансових ресурсів. Досліджено особливості  джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства.

Ключові слова: фінансові ресурси, джерела формування фінансових ресурсів, напрями використання фінансових ресурсів, позиковий капітал, власний капітал, фінансування активів.

Ключевые слова: финансовые ресурсы, источники формирования финансовых ресурсов, направления использования финансовых ресурсов, заемный капитал, собственный капитал, финансирование активов.

Рассмотрены сущность, принципы и особенности функционирования финансовых ресурсов. Исследованы особенности источников формирования и направлений использования финансовых ресурсов предприятия.

Keywords: financial resources, sources of formation of financial resources, uses of financial resources, debt capital, equity, asset financing.

This article explains the meaning and the main principles of company’s financial resoarces. The features of the formation sourses and areas of exploration are the main analised issues in it.

Постановка проблеми. Роль та значення фінансових ресурсів у сучасних умовах господарювання важко переоцінити. Адже це ресурс, який за короткий проміжок часу може трансформуватися в будь-який інший, що дозволяє без проблем перегрупувати фактори виробництва. У найзагальнішому вигляді фінансові ресурси можна охарактеризувати як матеріальні носії фінансових відносин. Сукупність фінансових ресурсів, сформованих на рівні підприємства, визначає можливості: здійснення необхідних капітальних вкладень; збільшення оборотних коштів; виконання фінансових зобов’язань; забезпечення потреб соціального характеру тощо.

Аналіз останніх публікацій. Слід зазначити, що на питання суті та принципів функціонування фінансових ресурсів в економічній літературі немає однозначної відповіді. Проте переважає визначення фінансових ресурсів, що відображає грошові доходи і нагромадження, призначені для виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат та забезпечення соціально-економічного розвитку підприємства. Дослідженням сутності, джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства займались такі вітчизняні вчені-економісти: Білик М. Д., Василик О. Д., Даниленко А. І., Загородній А. Г., Опарін В. М.,    Павлюк К. В., Поддєрьогін А. М., Романенко О. Р., Федосов В. М. та інші.

Мета дослідження.  Визначити економічну сутність, джерела формування та напрями використання фінансових ресурсів підприємства.

Виклад основного матеріалу. Проблеми дослідження економічної сутності та природи фінансових ресурсів стосується значна кількість наукових досліджень. Однак за останні роки досі не сформованого єдиного підходу до визначення сутності фінансових ресурсів. Це зумовлено не тільки розбіжностями у поглядах різних вчених на цю проблематику, а і складністю самої економічної категорії «фінансові ресурси».

Загалом дослідження робіт вітчизняних та закордонних вчених свідчить, що підходи до визначення сутності та економічної природи фінансових ресурсів можна згрупувати так:

–         група 1 – розглядає фінансові ресурси як сукупність усіх грошових коштів у фондовій та нефондовій формі, що є у розпорядженні підприємства.

–         група 2 – визначає фінансові ресурси як фонди грошових коштів з певним цільовим призначенням, тобто за цим підходом фінансові ресурси існують тільки у фондовій формі та використовуються за цільовим призначенням.

–         група 3 – виокремлюють лише певну частину  з фінансового або грошового потоку підприємства, яка може вважатись фінансовими ресурсами.

Так Василик О. Д. та Павлюк К.В. характеризують фінансові ресурси як грошові нагромадження і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення неперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб [4, с.283].

Федосов В. М. під фінансовими ресурсами розуміє загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку [3, с.193].

Вивчення точок зору фахівців щодо визначення економічної природи “фінансових ресурсів” дозволяє виділити такі основні характеристики фінансових ресурсів підприємств:

● фінансові ресурси мають стадію утворення;

● фінансові ресурси відображають відношення до власності;

● фінансові ресурси мають джерела формування і цілі використання;

●від джерел формування та напрямів використання залежить структура фінансових ресурсів.

Враховуючи вищенаведені ознаки фінансові ресурси підприємств можна визначити як грошові кошти, залучені у фінансово-господарський оборот підприємства з різних джерел з метою отримання економічних вигод та призначені для забезпечення поточної та інвестиційної діяльності.

Згідно  визначень поняття “фінансові ресурси”  можна  вирізнити такі функціональні особливості фінансових ресурсів:

–   забезпечення розширеного відтворення та фінансування загальнодержавних витрат;

–   забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб;

–   виконання фінансових зобов’язань, здійснення витрат із розширеного відтворення та економічного стимулювання працівників;

–   виконання статутних цілей підприємства;

–   формування доданої вартості;

–   джерело відшкодування вибуття та капітального ремонту основних фондів, забезпечення розширеного відтворення та задоволення суспільних потреб.

Кожна з перелічених вище особливостей є важливою, однак, найвагомішою функцією, через яку реалізуються всі інші, є забезпечення неперервності руху грошових потоків підприємства.

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це засоби, які акумулюються підприємством з метою забезпечення процесу розширеного відтворення шляхом трансформації їх в інші види ресурсів, а також  з метою досягнення високих фінансових результатів. Вони представляють собою сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні підприємств і є джерелом їх виробничого та соціального розвитку. Фінансові ресурси підприємства утворюються в результаті виробничо-господарської діяльності господарюючих суб’єктів шляхом отримання грошей за продані товари, вироблені ними, а також мобілізації коштів на фінансовому ринку.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, –  у активі балансу.

Формування фінансових ресурсів здійснюється в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарської діяльності. Підприємства залучають кошти під прогнозований напрямок використання. Спочатку визначають мету формування і використання коштів та їх розмір, а вже потім залучають кошти. При цьому джерела фінансових ресурсів підприємств виступають як складова фінансового потенціалу для формування фінансових ресурсів і визначають напрямок та обсяг їх надходження.

Джерела формування  фінансових ресурсів подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Джерела формування  фінансових ресурсів

Власні

Позикові

Ресурси, що належать підприємству і утворюються внаслідок його фінансово-господарської діяльності: статутний капітал, резервний капітал, додатковий капітал, нерозподілений прибуток. Ресурси, що знаходяться тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть використовуватися з метою досягнення статутних цілей: довгострокові і поточні зобов’язання.

 

Власний і позиковий капітал підприємства, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, з іншого боку, він являє собою зобов’язання (довгострокові і короткострокові) перед конкретними власниками – державою, юридичними і фізичними особами.

Фінансову основу підприємства представляє сформований ним власний капітал. Під власним капіталом розуміється загальна сума засобів, що належать підприємству на правах власності й використовується ним для формування активів. Структура статтей цього розділу дозволяє чітко ідентифікувати спочатку інвестовану його частину (тобто суму засобів, вкладених власниками підприємства у процесі його створення) і накопичену його частку у процесі здійснення ефективної господарської діяльності.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків учасників) або акціонерного (шляхом додаткової емісії й реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога надається лише окремим державним підприємствам різного рівня). У число інших зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів входять безкоштовно передані підприємству матеріальні й нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

Перед тим як звертатись до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел. Оскільки основними плановими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів є сума чистого прибутку й амортизаційні відрахування, то насамперед у процесі планування цих показників необхідно передбачити можливість їх росту за рахунок різних резервів.

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових ресурсів. Використання позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в остаточному підсумку – підвищити ринкову вартість підприємства [5].

Хоча основу будь-якого бізнесу становить власний капітал, на підприємствах ряду галузей економіки обсяг використовуваних позикових коштів значно перевищує обсяг власного капіталу. У зв’язку з цим управління залученням і ефективним використанням позикових коштів є однією з найважливіших функцій управління фінансами, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань (загальну суму боргу).

Позиковий капітал характеризується зазначеними нижче позитивними особливостями:

1. Досить широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.

2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.

3. Більш низькою вартістю порівняно із власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат по його обслуговуванню з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

4. Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

У той же час використання позикового капіталу має й недоліки.

1. Використання цього капіталу генерує найнебезпечніші фінансові ризики в господарській діяльності підприємства – ризик зниження фінансової стійкості й втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму позикового відсотка, яка виплачується, у всіх його формах (відсотка за банківськими кредитами; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позикового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв’язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

У той же час використання позикового капіталу має й недоліки.

1. Використання цього капіталу генерує найнебезпечніші фінансові ризики в господарській діяльності підприємства – ризик зниження фінансової стійкості й втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно росту питомої ваги використання позикового капіталу.

2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, що знижується на суму позикового відсотка, яка виплачується, у всіх його формах (відсотка за банківськими кредитами; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).

3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позикового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв’язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.

4. Складність процедури залучення (особливо у великих обсягах), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб`єктів (кредиторів), вимагає в деяких випадках відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб`єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак з більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (що зростають у міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі капіталу, який використовується).

У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в залученні нових позикових ресурсів. Джерела й форми залучення позикових коштів підприємством досить різноманітні.

Особливу увагу під час оцінювання структури джерел майна  підприємства необхідно приділити способу їхнього розміщення в  активі. У цьому проявляється нерозривний зв’язок аналізу пасивної й активної частин балансу [2].

Така група показників характеризує співвідношення двох головних складників активу балансу (необоротних та оборотних активів) і двох головних складників пасиву балансу (власного і залученого капіталу) між собою та відповідно пов’язаних розділів активу і пасиву. Це дає змогу оцінити як структури активу та пасиву балансу, так і забезпеченість відповідних активів відповідними джерелами фінансування.

В теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування поточних активів залежно від ставлення менеджера до вибору джерел покриття змінної їх частини, тобто до вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. Відомі чотири моделі фінансування активів: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна [3]. Вибір тієї або іншої моделі стратегії фінансування зводиться до встановлення величини довгострокових пасивів і розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу.

Статичний вигляд кожної моделі наведено на рис. 1, 2, 3 і 4.

Для зручності введені наступні позначення:

НА – необоротні активи;

ОА – оборотні активи (ОА = СЧ + ВЧ);

СЧ – системна частина оборотних активів;

ВЧ – варіююча частина оборотних активів;

КЗ – короткострокова кредиторська заборгованість;

ДЗ – довгостроковий позиковий капітал;

ВК – власний капітал;

ДП – довгострокові пасиви (ДП = ВК + ДЗ);

ЧОК – чистий оборотний капітал (ЧОК = ОА – КЗ).

Побудова ідеальної моделі (рис.1) ґрунтується на самій суті категорій “оборотні активи” і “поточні зобов’язання” та їх взаємній відповідності.

Термін “ідеальна” в даному випадку означає не ідеал, до якого потрібно прагнути, а лише поєднання активів і джерел їх покриття виходячи з їх економічного змісту. Модель означає, що поточні активи за величиною збігаються з короткостроковими зобов’язаннями, тобто чистий оборотний капітал дорівнює нулю. У реальному житті така модель практично не зустрічається.

ОА

ПЗ

НА

ДЗ

ВК

Рис. 1. Ідеальна модель фінансування оборотних активів

Крім того, з позиції ліквідності вона найбільш ризикована, оскільки при несприятливих умовах (наприклад, необхідно розрахуватися з усіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед необхідністю продажу частини основних засобів для покриття поточної кредиторської заборгованості. Суть цієї стратегії полягає в тому, що довгострокові пасиви встановлюються на рівні необоротних активів, тобто базове балансове рівняння (модель) буде мати вигляд:

ДП = НА                                                    (1.1)

Для конкретного підприємства найбільш реальна одна з наступних трьох моделей стратегії фінансового управління оборотними засобами (рис. 2, 3, 4), в основу яких покладено твердження, що для забезпечення ліквідності як мінімум необоротні активи і системна частина оборотних активів повинні покриватися довгостроковими пасивами. Таким чином, різниця між моделями визначається тим, які джерела фінансування вибираються для покриття варіюючої частини оборотних активів.

ВЧ

ПЗ

СЧ

ДЗ

ВК

НА

Рис. 2. Агресивна модель фінансування оборотних активів

Агресивна модель (рис. 2) означає, що довгострокові пасиви є джерелами покриття необоротних активів і системної частини оборотних активів, тобто того їх мінімуму, який необхідний для здійснення господарської діяльності. У цьому випадку чистий оборотний капітал дорівнює цьому мінімуму (ЧОК = СЧ). Варіююча частина оборотних активів в повному обсязі покривається короткостроковою кредиторською заборгованістю. З позиції ліквідності ця стратегія також досить ризикована, оскільки в реальному житті обмежитися лише мінімумом оборотних активів неможливо. Базове балансове рівняння (модель) буде мати вигляд:

ДП = НА + СЧ                                                     (1.2)

Консервативна модель (рис.3) припускає, що варіююча частина оборотних активів також покривається довгостроковими пасивами.

ОА

ДЗ

ВК

НА

Рис. 3. Консервативна модель фінансування оборотних активів

У цьому випадку короткострокової кредиторської заборгованості немає, відсутній і ризик втрати ліквідності. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною оборотним активам (ЧОК = ОА). Безумовно, модель носить штучний характер. Ця стратегія передбачає встановлення довгострокових пасивів на рівні, що задається наступним базовим балансовими рівнянням (моделлю):

ДП = НА + СЧ + ВЧ                                           (1.3)

Компромісна модель (рис. 4) найбільш реальна.

ВЧ

КЗ

ДЗ

СЧ

ВК

НА

Рис. 4. Компромісна модель фінансування оборотних активів

У цьому випадку необоротні активи, системна частина оборотних активів і приблизно половина варіюючої частини оборотних активів покриваються довгостроковими пасивами. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною сумі системної частини оборотних активів і половини їх варіюючої частини (ЧОК = СЧ + 0,5 · ВЧ). В окремі періоди підприємство може мати зайві оборотні активи, що негативно впливає на прибуток, однак це розглядається як плата за підтримання ризику втрати ліквідності на належному рівні.

Стратегія передбачає встановлення довгострокових пасивів на рівні, що задається наступним базовим балансовими рівнянням (моделлю):

ДП = НА + СЧ + 0,5 · ВЧ                                   (1.4)

Використовуючи залучені ресурси на необхідні потреби, кожне підприємство визначає усі переваги та недоліки такого залучення та ризики, що існують при цьому.

Висновки. Фінансові ресурси підприємств – це засоби, які акумулюються підприємством з метою забезпечення процесу розширеного відтворення шляхом трансформації їх в інші види ресурсів, а також  з метою досягнення високих фінансових результатів. Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, –  у активі балансу. Джерела фінансових ресурсів підприємств є складовою фінансового потенціалу для формування фінансових ресурсів і визначають напрямок та обсяг їх надходження. Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та запозичені кошти. Власний та запозичений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов’язання перед конкретними власниками – державою, юридичними та фізичними особами.

Власні джерела фінансування  є базовою частиною фінансових ресурсів підприємства і  формуються за рахунок власного капіталу, тобто частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань. До них належать: статутний (зареєстрований),  резервний та додатковий капітал і нерозподілений прибуток. Основою позикових джерел є довгострокові та поточні зобов’язання. Особливу увагу під час оцінювання структури джерел майна  підприємства необхідно приділити способу їхнього розміщення в  активі. У цьому проявляється нерозривний зв’язок аналізу пасивної й активної частин балансу

 Література:

  1. Господарський кодекс, №3686-17, остання редакція від 08.07.2011р.  чинний. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.zakon2.gada.gov.ua
  2. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? / І.Т. Балабанов – М.: Фінанси і статистика, 2005.-384 с.
  3. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. / І.А. Бланк – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2006. – 528 с.
  4. Василик О.Д. Теорія фінансів:[Підручник] / Василик О.Д. – Київ: НІОС, 2002.- 416 с.
  5. Горбатенко А.А. Особливості формування власних фінансових ресурсів підприємств в Україні// Економічний вісник Переяслав-Хмельницького ДПУ імені Григорія Сковороди. -2010. – Випуск №15/1. –С. 195- 201.
  6. Рудченко І.В. Удосконалення  механізму управління фінансовими ресурсами підприємства / І.В. Рудченко // Сучасні питання економіки та права.- 2010.- №1-330.
  7. Стецюк П.А. Економічна суть фінансових ресурсів//Фінанси України. – 2007. –№1. – С. 129-141.

Залишити відповідь