Зовнішньополітична доктрина як об’єкт дослідження впливу фабрик думок

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті простежено вплив американських аналітичних організацій (фабрик думок) на американський процес прийняття зовнішньополітичної стратегії країни. Проаналізовано зовнішньополітичну стратегію як основу доктрини. Також охарактеризовано зовнішньополітичні доктрини як об’єкт впливу фабрик думок.

The research paper is about direct and indirect influence of the U.S. science community institutes (think tanks) on the American decision-making process in foreign policy. In the research paper readers can also find history of think tanks’ development and their classification. The research paper contains suggestions and recommendations of using think tanks in shaping the foreign policy of Ukraine.

У країнах розвиненої демократії неурядові аналітичні центри є важливими учасниками процесу прийняття політичних рішень. Вони виконують роль проміжної ланки, своєрідного «містка», в комунікації між політичною елітою та суспільством. Фабрики думок беруть безпосередню участь в розробці стратегічних документів країни, важливих законопроектів, різних державних програм. Тому дослідження впливу фабрик думок на формування та впровадження зовнішньополітичних стратегій є актуальним в контексті розробки державно-управлінських рішень та визначення зовнішньополітичного курсу країни.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сьогодні дослідженню фабрик думок в контексті зовнішньої політики присвячено значна кількість публікацій та монографічних видань. До кола основних зарубіжних дослідників варто віднести: П. Діксона, Д. Абельсона, З. Бжезінського, А. Лівена, А. Грайнера, Р. Хааса, П. Галлуа та ін. Серед російських та вітчизняних дослідників це: В. Білецький, В. Горбатенко, І. Істомін, С. Костюк, А. Макаричєв, та ін.

Мета статті – охарактеризувати зовнішньополітичну доктрину в контексті впливу та як об’єкт дослідження фабрик думок.

Виклад основного матеріалу. Важливим об’єктом впливу фабрик думок є зовнішньополітична доктрина, з якої за допомогою методів як системного аналізу, так і методів дедукції, можна зрозуміти зовнішньополітичну стратегію країни. Більшість провідних світових фабрик думок, які займаються питаннями міжнародних відносин та безпеки, є американськими, тому доцільно досліджувати вплив фабрик думок на формування зовнішньополітичних доктрин на прикладі Сполучених Штатів Америки.

Прийняття рішень у галузі безпеки та оборони є прерогативою виключно державно-політичного керівництва країни. Однак погляди людей, відповідальних за це, як правило, піддаються певному впливу. У цих умовах у процесі прийняття державних, в тому числі військово-політичних рішень значною мірою зростає роль недержавних аналітичних організацій (так званих «мозкових центрів» – think tanks, фабрик думок), які займаються дослідженням проблем оборони і безпеки [1, с. 4].

Загалом мозкові центри беруть участь у зовнішньополітичному процесі за 5 напрямками [2]:

  • генерують оригінальні ідеї, варіанти політики, а також більш глобальні зовнішньополітичні концепції;
  • представляють сформованих в їх рядах експертів для роботи у владних структурах;
  • організують великі форуми для обговорення найважливіших питань зовнішньої політики;
  • за рахунок публікацій у ЗМІ та публічних виступів формують громадську думку у зовнішньополітичних питаннях;
  • відіграють роль посередників і представників у взаємодії офіційної влади США з іншими країнами.

Фабрики думки завжди користувалися різними офіційними каналами, що забезпечувало їм доступ до процесу вироблення політичних рішень. До них відносяться, зокрема, виступи співробітників мозкових центрів в якості запрошених експертів на слуханнях в Конгресі та на урядових комісіях. Деякі фабрики думки, особливо ті, які працюють за контрактами, готують офіційні звіти, що направляються безпосередньо вищим посадовим особам [3]. Крім того, працівники фабрик думки підтримують і неформальні контакти з тими, хто причетний до ухвалення державних рішень, співпрацюючи з ними у складі експертних груп з яких-небудь конкретних проблем.

Ступінь впливу, яким користуються фабрики думки обмежується тільки американською системою управління. Політичний ландшафт в США відрізняється від звичайних політичних моделей і характеризується відносно великою децентралізованістю. Це в свою чергу забезпечує середовище, де фабрики думки процвітають [4, c. 32]. Система управління США володіє специфічними атрибутами, які полегшують вплив фабрик думки на політику і прийняття рішень за допомогою різних методів.

Фабрики думки представляють собою незалежні інститути, створені для проведення досліджень та придбання об’єктивного знання, що застосовується в галузі політики. Вони заповнюють критичний вакуум в просторі між академічним світом, з одного боку, і сферою влади, з іншого. В університетах науково-дослідна робота часто визначається теоретичними та методичними дебатами, які лише віддалено пов’язані з реальними політичними проблемами [5, с. 101]. В уряді ж посадові особи, занурені в конкретні вимоги повсякденної політики, нерідко занадто зайняті для того, щоб відступити на крок і переглянути загальну траєкторію американської політики. Тому основна функція фабрик думки – допомогти заповнити цей розрив між світом ідей і світом дій [6].

Найбільшою відмінностю в американському управлінні є чіткій поділ між законодавчим і виконавчим сектором державного управління. Це означає, що повноваження президента і Конгресу розділенні, що дозволяє звільнити місце для інших акторів, які можуть впливати на політику. Конгрес залишається дуже потужною силою в американській політиці і схильний впливати на зовнішню політику. Конгрес, як і раніше дуже чутливий до впливу зовнішніх сил, як бізнес-корпорацій, так і фабрик думки [7, с. 7].

Окрім того, політичні пратії відіграють важливу роль в збільшені впливу фабрик думки. Зазвичай вони не проводять власних досліджень. І це дає можливість фабрикам думки заповнити пробіл і забезпечує їх достатньою владою в процесі вироблення політики. Фабрики думки безперервно генерують інноваційні ідеї, дають оцінку державним програмам та аналіз тої чи іншої політики. Іноді експерти дають негайні консультації уряду з виниклих проблем. Під час виникнення конфлікту між сторонами, ці інститути виступають в якості третьої сторони чи посередника, допомагаючи вийти з глухого кута і сприяють всебічному діалогу між сторонами [8].

Ще один спеціальний атрибут політичної системи США це обрання міністрів. На відміно від звичайної практики парламентської системи, кабінет міністрів не обирається виключно з парламентських фракцій. Що дозволяє фабрикам думки постачати на ці посади професіоналів [9].

Певні історичні моменти створюють винятково сприятливі можливості для впровадження нового мислення в сферу зовнішньої політики. Одним з таких прикладів є Друга світова війна. Після її початку Рада з міжнародних відносин зайнялася масштабним проектом під назвою «Дослідження проблем війни і миру», розробляючи в його рамках бажані основи післявоєнного світу. Учасники цієї ініціативи в результаті підготували для Державного департаменту 682 меморандуму по широкій тематиці – від окупації Німеччини до створення ООН [10, с. 59]. Через два роки після війни Радою створюється журнал «Форін Ефферс» (Foreign Affairs), який опублікував анонімну статтю «Витоки радянської поведінки». Стаття, автором якої насправді був американський дипломат Джордж Кеннан, допомогла створити інтелектуальну основу політики стримування, яку Сполучені Штати проводили в наступні чотири десятиліття. Потім в 1993 році журнал «Форін Ефферс» опублікував статтю гарвардського політолога Семюела Хантінгтона «Зіткнення цивілізацій» – конструктивний внесок у дебати по американській зовнішній політиці в епоху після холодної війни. Після 11 вересня 2001 року дослідження Фонду спадщини та Інституту Брукінгса внесли свій вклад в міжвідомчу дискусію про адекватні стратегії і організацію, необхідні для протидії терористичній загрозі в країні і за кордоном [11, c. 87].

Президентські кампанії і зміна адміністрацій – ідеальні приводи для висунення зовнішньополітичного порядку денного. Мартін Андерсон з Гуверівського інституту пояснює: «Саме в ці періоди кандидати в президенти запитують поради у величезного числа інтелектуалів, щоб визначити політичні позиції з безлічі питань внутрішньої і зовнішньої політики. Кандидати обмінюються ідеями з експертами в галузі політики і перевіряють ці ідеї в ході передвиборної кампанії. Це схоже на загальнонаціональну пробну маркетингову стратегію». Гарним прикладом служить доповідь, підготовлена в 1992 році Фондом Карнегі, яка запропонувала створити «Раду економічної безпеки». Як тільки прийшла до влади адміністрація Клінтона, вона реалізувала цю пропозицію, створивши Національну економічну раду – орган, що працює по цей день. Наслідком її функціонування було: стабілізація бюджету, зменшення до мінімальних розмірів зовнішнього державного боргу, стабільний економічний ріст [12].

Нарешті, важливий вплив фабрики думки роблять на Конгрес. Одним з основних каналів для цього є слухання в комітетах і підкомітетах, на яких виступають експерти. При цьому цікавим є те, які експерти будуть виступати на слуханнях, найчастіше це залежить від того, до якої партії належить Капітолій. Так, до 1994 року, коли більшість у Конгресі перейшла від демократів до республіканців, виступати в якості експертів найчастіше запрошували співробітників Інституту Брукінгса, на другому місці були представники більш консервативного Американського інституту підприємництва. У 1995 році, коли питання про запрошення експертів вирішувалося республіканською більшістю, на слуханнях частіше стали з’являтися представники Фонду Спадщини, далі – в порядку зменшення – експерти з Американського інституту підприємництва, Інституту Катона і лише потім Інституту Брукінгса [13, с. 83].

Ще одним способом впливу на Конгрес є приватне співробітництво фабриками думки з окремими членами палат. Так, в 2009 році конгресмени 125 раз просили Фонд Спадщини провести приватний аналіз їх законопроектів. Близько 85 кандидатів під час виборчих компаній просили про проведення брифінгів з тих чи інших тем – при тому, що в 2009 році навіть не йшли вибори в Конгрес. Можна припустити, що під час проміжних виборів рівень такої співпраці ще вище [14, c. 50].

Крім напрацювання нових ідей для вищих посадових осіб у державних установах, фабрики думки забезпечують стабільний приплив експертів для роботи в адміністраціях та в апараті Конгресу. Ця функція відіграє найважливішу роль в американській політичній системі. В інших розвинених демократіях на кшталт Франції чи Японії нові уряди покладаються на спадкоємність, яка забезпечується широкими рядами професійних державних працівників. У Сполучених Штатах кожен момент передачі влади породжує зміну сотень співробітників виконавчої гілки середньої та вищої ланки. Фабрики думки допомагають президентам і міністрам заповнити цей вакуум. Після перемоги на виборах в 1976 році Джиммі Картер укомплектував свою адміністрацію численними представниками Інституту Брукінгса та Ради з міжнародних відносин. Чотири роки по тому Рональд Рейган звернувся до інших фабрик думки, щоб вони взяли на себе роль його мозкового тресту. Протягом двох термінів перебування на посаді він залучив 150 фахівців з Фонду Спадщини, Гуверівського інституту та Американського інституту підприємництва [15, c. 128].

Умовно можна виділити два механізми «доведення» інтелектуального продукту до кінцевого споживача: прямий «продаж» політичній еліті і обробка громадської думки, яка здатна надалі мимоволі «лобіювати» цю ідею політичній еліті (найчастіше обидва механізму застосовуються одночасно) [16].

Важливим каналом впливу фабрик думки на Білий дім стають їхні співробітники. Працюючи в мозкових центрах люди мають дуже хороші зв’язки у Вашингтоні, і при змінах адміністрації в Білому домі регулярно курсують з мозкових центрів на державні посади та у зворотному напрямку. «Поки одна партія перебуває при владі, члени іншої йдуть працювати в фабрики думки. У разі зміни партії при владі після виборів, багато хто з тих, хто працював аналітиками, отримають призначення в урядових установах», – пише президент Міжнародного наукового центру ім. Вудро Вільсона, Лі Гамільтон [17].

До прикладу, адміністрація Буша скористувалась цією ж практикою при формуванні вищих ешелонів свого зовнішньополітичного апарату. У Державному департаменті серед співробітників вищої ланки з досвідом роботи в аналітичних центрах – заступник Держсекретаря з глобальних питань Пола Добрянські, перший віце-президент, директор Американського інституту підприємництва і директор вашингтонського бюро Ради з міжнародних відносин, заступник Держсекретаря з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки Джон Р. Болтон, в минулому віце-президент Американського інституту підприємництва, помічник Держсекретаря по Східній Азії і Тихоокеанському регіону Джеймс Келлі, який раніше працював президентом Тихоокеанського форуму (Гонолулу), новий помічник Держсекретаря у справах міжнародних організацій Кім Холмз, перш віце-президент Фонду Спадщини. А в Пентагоні пост помічника міністра оборони з питань національної безпеки прийняв Пітер У. Родман, до цього працював директором програм з національної безпеки в Центрі Ніксона [18, c. 34].

Поряд з постачанням експертів у адміністрації фабрики думки створюють умови для продовження роботи посадовим особам, які пішли у відставку. Незважаючи на те, що фабрики думки збирають еліту, вони збагачують американську громадянську культуру в цілому, роз’яснюючи громадянам США суть політичного світу, в якому вони живуть. Прискорені темпи глобалізації зробили цю просвітницьку функцію як ніколи важливою. У зв’язку з посиленням загальносвітової інтеграції, глобальні події та сили, почали зачіпати життя пересічних американців. Чи йде мова про забезпечення іноземних ринків для сільськогосподарського експорту, відстеження поширення інфекційного захворювання, захисту американських комп’ютерних програм від зарубіжних піратів, забезпеченні безпеки американських туристів за кордоном або про охорону наших портів від проникнення терористів, громадськість США все сильніше залежить від зовнішньої політики [19, c. 325].

Нарешті, фабрики думки можуть брати на себе ще більш активну зовнішньополітичну роль, організовуючи діалоги по болючим проблемам і забезпечуючи посередництво між конфліктуючими сторонами. В рамках мандата, виданого Конгресом, Американський інститут миру давно сприяє таким неформальним переговорам другого ешелону, а також готує представників уряду США до посередницького залагодженню затяжних суперечок. Але інші, більш традиційні мозкові центри також розширюють свої мандати для активної участі в превентивній дипломатії, врегулювання та вирішення конфліктів. Починаючи з середини 1980-х років, Фонд Карнегі організував серію зустрічей у Вашингтоні, зводячи разом провідних південноафриканських політиків, релігійних діячів, бізнесменів, представників профспілок, учених і лідерів визвольного руху у вигнанні, а також членів Конгресу і посадових осіб виконавчої влади. Ці збори, що проходили понад вісім років, допомогли налагодити перший діалог і забезпечити домовленість про майбутнє ПАР в ході болючих політичних перетворень. Точно так ЦСМД (Центр стратегічних міжнародних досліджень) організував проекти з покращення міжетнічних відносин в колишній Югославії, подоланню розколу між релігійними і світськими колами в Ізраїлі та сприяння грецько-турецькому діалогу [20, c. 8].

Подібні неофіційні ініціативи вимагають великої обережності. Але з іншого боку вони мають великий потенціал для побудови миру і досягнення примирення в схильних до конфліктів регіонах і понівечених війною суспільствах – або на додаток до зусиль уряду США, або натомість, коли офіційне американське присутність неможлива. У найтемніших куточках планети вони можуть служити очима, вухами і навіть совістю Сполучених Штатів і міжнародного співтовариства [21, c. 9].

Висновки. Отже, фабрики думок є важливим фактором впливу на формування зовнішньополітичних доктрин, адже вони генерують оригінальні ідеї, варіанти політики, а також більш глобальні зовнішньополітичні концепції; представляють сформованих в їх рядах експертів для роботи у владних структурах; організують великі форуми для обговорення найважливіших питань зовнішньої політики; за рахунок публікацій у ЗМІ та публічних виступів формують громадську думку у зовнішньополітичних питаннях; відіграють роль посередників і представників у взаємодії офіційної влади США з іншими країнами. Тільки найперший – побіжний погляд на систему зв’язку мозкових центрів та американської держави породжує думку, що американські Think Tanks – це інструменти вироблення офіційної політики США. Більш уважний розгляд підводить до судження, що швидше навпаки, урядові структури та інститути США, сама державна стратегія США перебувають під потужним, ідейним і політичним моніторингом якогось всепроніцающего і всюдисущого лобі, що виражає інтереси ідеологічних, фінансових і професійних еліт, які мають транснаціональні інтереси. Це лобі не виступає на політичній арені відкрито, але через ці структури забезпечують наступність своїх інтересів в самих США і в світі.

Список використаних джерел та літератури

  1. Чесноков, С. Роль негосударственных «мозговых центров» в процессе принятия решений военно-политическим руководством США в области обороны и безопасности [Текст] / С. Чесноков // Зарубежное военное обозрение. – М., 2007. – № 5. – C. 3-6.
  2. Мирзаян, Г. «Мозговые центры» и процесс принятия решений в США [Электронный ресурс] / Г.В. Мирзаян // Россия и Америка в XXI веке: Электронный научный журнал. – 2011. – № 3. – Режим доступа : http://www.rusus.ru/?act=read&id=301. – Дата доступа : 01.03.2013. – Заглавие с экрана.
  3. Зур, А. Роль научно-исследовательских центров в США и тенденции их развития [Электронный ресурс] / А. Зур // Россия и Америка в XXI веке : Электронный научный журнал. – 2011. – № 2. – Режим доступа : http://www.rusus.ru/?act=read&id=282. – Дата доступа : 01.03.2013. – Заглавие с экрана.
  4. Гаджиев, К. Демократическое и имперское начала во внешнеполитической стратегии США [Текст] / К. Гаджиев // Мировая экономика и международные отношения. – М., 2007. – № 8. – С. 31-41.
  5. Истомин, И. Механизм научно-аналитического обеспечения внешнеполитического процесса в США [Текст] / И. Истомин // Вестник МГИМО-Университета. – М., 2009. – № 6. – С. 97-110.
  6. Johnson, Erik C. How Think Tanks Improve Public Policy [Electronic resource] / Erik C. Johnson. – Access mode: http://www.open.kg/upload/publicpolicy/how-think-tanks-imrpove-public-policy.pdf. – Title from the screen. – Access date: 25.05.2013.
  7. Хаас, Р. Мозговые центры и американская внешняя политика: точка зрения политика [Текст] / Р. Хаас // Внешняя политика США. – 2002. – № 3. – С. 5-9.
  8. Johnson, Erik C. How Think Tanks Improve Public Policy [Electronic resource] / Erik C. Johnson. – Access mode: http://www.open.kg/upload/publicpolicy/how-think-tanks-imrpove-public-policy.pdf. – Title from the screen. – Access date: 25.05.2013.
  9. Lindquist, E. Beyond the Myth: New Challenges for Think Tanks [Electronic resource] / E. Lindquist. – Access mode: http://www.nira.go.jp/publ/review/97autumn/alind.html. – Title from the screen. – Access date: 25.05.2013.
  10. Кобринская, И. Политика США в центральной и восточной Европе [Текст] / И. Кобринская // США. Канада. Экономика, политика, культура. – М., 2000. – № 2. – С. 55-71.
  11. McGann, J. Think Tanks and Civil Societies: Catalysts for Ideas and Action [Text] / J. McGann, R. Weaver. – Lawrenceville, Va.: Brunswick Pub. Corp., 2000. – 156 р.
  12. Abelson, D. Think Tank Trends Trends In Search of Policy Influence: The Strategies of American Think Tanks [Electronic resource] / D. Abelson. – Access mode: http://www.nira.or.jp/past/publ/review/98spring/abelson.html. – Title from the screen. – Access date: 25.05.2013.
  13. Золов, А. США: борьба за мировое лидерство [Текст]: в 2 т., Т. 2: учеб. пособие / А. Золов. – Калининград : Изд-во КГУ, 2000. – 129 с.
  14. Давыдов, Ю. Стратегические культуры США и Европы [Текст] / Ю. Давыдов // США. Канада. Экономика, политика, культура. – М., 2006. – № 3. – С. 48-70.
  15. Abelson, D. Do Think Tanks Matter?: Assessing the Impact of Public Policy Institutes [Text] / Donald Abelson. – Publisher: McGill-Queen’s University Press, 2009. – 345 p.
  16. Мирзаян, Г. «Мозговые центры» и процесс принятия решений в США [Электронный ресурс] / Г.В. Мирзаян // Россия и Америка в XXI веке: Электронный научный журнал. – 2011. – № 3. – Режим доступа : http://www.rusus.ru/?act=read&id=301. – Дата доступа : 01.03.2013. – Заглавие с экрана.
  17. Johnson, Erik C. How Think Tanks Improve Public Policy [Electronic resource] / Erik C. Johnson. – Access mode: http://www.open.kg/upload/publicpolicy/how-think-tanks-imrpove-public-policy.pdf. – Title from the screen. – Access date: 25.05.2013.
  18. Hunter, R. Think Tanks. Helping to shape U.S. Foreign and Security Policy [Text] / R. Hunter // U.S. Foreign Policy Agenda. – 2000. – №1. – P. 34.
  19. Abelson, D. Do Think Tanks Matter?: Assessing the Impact of Public Policy Institutes [Text] / Donald Abelson. – Publisher: McGill-Queen’s University Press, 2009. – 345 p.
  20. Хаас, Р. Мозговые центры и американская внешняя политика: точка зрения политика [Текст] / Р. Хаас // Внешняя политика США. – 2002. – № 3. – С. 5-9.
  21. Хаас, Р. Мозговые центры и американская внешняя политика: точка зрения политика [Текст] / Р. Хаас // Внешняя политика США. – 2002. – № 3. – С. 5-9.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь