Туристичний збір

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті досліджується оподаткування туристичного бізнесу в Україні та розглянуто основні проблеми оподаткування туризму.

Ключові слова: туризм, податки, збори, ставка туристичного збору.

Annotation: The article examines the taxation of tourism in Ukraine and the basic problems of taxation tourism.

Key words: tourism, taxes, fees, tourist tax rate.

Світовий досвід прогресивного господарювання надає туризму перше місце серед інших галузей економіки за обсягами експорту товарів та послуг. За даними Всесвітньої туристичної організації, у понад 40 державах світу туризм став основним джерелом наповнення бюджету, а у 70 країнах – однією з трьох основних статей. За останні десятиліття кількість туристів у світі неухильно зростала і досягла третини населення земної кулі. За прогнозами фахівців, ХХІ століття буде століттям туризму, і до цього потрібно відповідно готуватися [1].

Проблематикою даної теми займалося багато вчених, серед них: А. Веткина, В. Вишневський, В. Вітлинський, Ю. Іванов, П. Мельник, Г. Старостенко.

Вивчаючи тему туристичного збору ми ставимо за мету дослідити оподаткування туристичного бізнесу в Україні.

Ставляться завдання проаналізувати сучасне оподаткування туризму, порівняти оподаткування туристичної галузі в інших країнах, визначити основні проблеми, які існують в даній сфері.

Економічний аналіз класифікує податки, що застосовуються в туризмі таким чином: загальні податки, спеціальні виправдані податки і спеціальні необґрунтовані податки. Ці три групи визначаються в такий спосіб:

– загальні податки визначають як такі, що відносяться до галузей економіки взагалі, вони застосовуються не тільки до сфери туризму; більшість податків у туризмі підлягають під цю категорію.

– спеціальні виправдані податки – це ті податки, які мають відношення тільки     до промисловості туризму, але які можуть бути виправдані на підставах відновлення вартості.

– спеціальні необґрунтовані податки – це ті податки, які мають певне відношення до промисловості туризму, але, які не мають за своєю суттю природу відновлення вартості, і – тому представляють необґрунтований податок на туристичну промисловість [2].

Всесвітня організація туризму, яка сприяє розвитку туризму як важливої галузі економіки держав, так ідентифікувала сорок різних типів податків, що відносяться до туристичного сектору в розвинених країнах і в країнах, що розвиваються. Із цих податків, 15 покладаються на підприємства туристичної галузі (таблиця 1) [3].

Податки, які сплачує туристичний бізнес

Сектор Назва податку
1. Авіаперевезення Податок з використання палива
2. Готелі/розміщення туристів Податок з обороту
3. Оподаткування додаткових пільг
4. Платіжна відомість
5. Мито та акциз
6. Ресторани Податки на лікерно-горілчану продукцію
7. Дорожні податки Податок на паливо
8. Прокат автомобілів Торгівельне мито
9. Автобуси міжміського сполучення Специфічний додатковий податок
10. Торгівельне мито
11. Оподаткування туристичного транспорту
12. Навколишнє середовище Податок на екотуризм
13. Податок на викиди вуглецю
14. Податок на викиди сміття
15. Азартні ігри Оподаткування ігрової ставки

Інші 30 податків безпосередньо підлягають оплаті туристами.

Україна володіє потужним туристичним потенціалом, але туризм ще не зайняв одного з провідних місць в господарському комплексі.

Для визначення перспектив розвитку туризму в тому чи іншому районі необхідно мати оцінку відповідності матеріально-технічної бази іноземного туризму величині туристичних ресурсів, а також попиту на даний туристичний продукт. При цьому дуже важливо уникати переоцінки туристичних ресурсів. Так, пам’ятка старовини може мати певний інтерес для даного району, але в міжнародному масштабі, в порівнянні з цінністю інших архітектурних пам’яток, вона може не привернути великої кількості іноземних туристів, тому крупні капіталовкладення у створення матеріально-технічної бази туризму в даному регіоні будуть малоефективні. Також необхідно враховувати попит, викликаний туристичною модою, наприклад, прогулянки пішки або верхи на конях та ін. [4].

Україна має відповідне законодавство яке регулює діяльність туристичної сфери, проте воно є малоефективним, тому що існує ряд проблем пов’язаних із фінансуванням.

Система оподаткування в Україні – це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, що справляються в установленому порядку. Податковий кодекс України визначає, що туристичний збір входить до місцевих податків та зборів. Платниками такого збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язання залишити місце перебування в зазначений строк [5 ст. 268. 2. 1.].

На сьогодні ставка туристичного збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору (вартість усього періоду проживання з врахуванням податку на додану вартість). Справляння цього збору здійснюється податковими агентами, ними можуть бути: адміністрація готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих, санаторно-курортні заклади, квартирно-посередницькі організації тощо. Це становить одну з основних проблем, тому що переважна більшість туристів зупиняються не в готелях, а в приватному секторі, а тому організувати збір з туристів доволі складно. Проте до цього залучаються  комунальні підприємства, маклери, агенти, які збирають ці кошти, але і тут є проблема, бо отримання таких коштів з туристів практично неможливо. Повноцінне адміністрування ефективне буде тоді, коли весь туристичний комплекс буде детінізований.

Міністерство соціальної політики України пропонує скасувати туристичний збір, вважаючи його малоефективним. Так на сьогодні користь від туристичного збору є малою, проте необхідною. Якщо внести деякі зміни та удосконалити його, то тоді зростуть надходження до бюджетів  міст [6].

Міста в Україні не хочуть відмовлятися від можливості заробити на туристах, бо ці кошти допомагають розвивати туристичну інфраструктуру. У законодавстві варто було б передбачити, що ті кошти, які надходять від туристів повинні використовуватися на вдосконалення туристичної галузі, тобто безпосередньо надходити до місцевих бюджетів, а не йти у державний фонд.

Міністерство фінансів України у 2012 році запропонувало внести зміни до Податкового кодексу України, про збільшення ставки туристичного збору та зміну умов його сплати.  Вже з 2013 року пропонували прив’язати ставку туристичного збору до мінімальної заробітної плати та встановити її в залежності від «зірковості» готелів – від 0,5 до 4 % мінімальної заробітної плати за кожен день проживання.

Якщо порівнювати з іншими країнами, в яких добре розвинута туристична галузь, то саме туризм поповнює місцеві скарбниці. За оцінками Всесвітньої організації туризму, туристичні країни одержують приблизно 10-25 % від загального податкового доходу за рахунок туристичного сектору. У деяких маленьких країнах, що спеціалізуються на туризмі, таких як Багами, більш ніж 50 % урядового доходу отримано від туристичного сектору. Чистий дохід туризму на Мальдивах складає 40 % урядового доходу. У Маврикії приблизно 12-15 % податкового доходу отримано безпосередньо і опосередковано за рахунок сектора туризму [3].
Позитивними тенденціями розвитку туристичної сфери України є:

1.      Збільшення кількості внутрішніх, в’їздних та виїздних туристів;

2.      Надходження платежів до бюджету;

3.      Збільшення зайнятих у туристичній сфері.

Проблемами (недоліками) функціонування сфери туризму в Україні є:

1.      Незадовільний рівень розвитку туристичної інфраструктури;

2.      Низька конкурентоспроможність туристичних продуктів та послуг;

3.    Обмеженість державного фінансування та маркетингового супроводу туристичної сфери;

4.      Нестабільність законодавства;

5.      Слабка інтегрованість у європейську систему сфери послуг [7].

Україна є одним зі світових лідерів з міжнародного туризму – за даними Всесвітньої організації туризму, Україна посідає сьоме місце за кількістю відвідувань щороку. Таким чином, туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави, а розвиток цієї сфери суспільного життя повинен стати одним із пріоритетних завдань на найближче майбутнє [8].

Отже, Україна має всі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця відпочинку замість тих, що розміщені на території України.

Україна потребує реформування туристичної галузі та залучення додаткових коштів, ми вважаємо, що потрібно: проведення необхідної рекламної та агітуючи роботи по зацікавленню української діаспори, як потенційних інвесторів у вкладанні коштів в український туризм; введення новітніх технологій у цій галузі, створення великої кількості туристичних WEBSITE; створення туристичних центрів; проведення зарубіжних рекламних компаній для потенційних іноземних туристів.

Щоб покращити туристичний збір в Україні, перш за все, треба змінити туристичну нормативно-правову базу, щоб чітко гарантувалася безпека та впевненість туристів у захисті їх прав, а також сприяння більшої прибутковості до місцевих бюджетів.

 

  1. Всесвітня туристична організація. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org
  2. Econtech Pty Ltd. Analysis of the Taxes and Assistance Impacting the Tourism Industry // National Tourism Alliance. – 2003. – March. – P. 1-26 // www.econtech.com.au/ – назва з екрану.
  3. Gooroochurn N., Sinclair T. The Welfare Effects of Tourism Taxation // Christel DeHaan Tourism and Travel Research Institute. – 2003. – February. – P. 1-37 // www.nottingham.ac.uk/ttri – назва з екрану.
  4.   Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н. В. Фоменко. –  К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.
  5. Податковий кодекс України від 02.12. 2010 р. // Відомості Верховної Ради. – 2010 р. – № 2755-VI.
  6. Режим доступу:

http://ipress.ua/articles/u_mist_hochut_zabraty_zarobitok_z_turystiv_11033.html – назва з екрану.

  1. Кластерна модель туризму: польський досвід і можливості його використання в Україні [Електронний ресурс] / Ю. В. Міщенко // Всеукраїнська Федерація роботодавців в сфері туризму в Україні. – Режим доступу: http://www.frtu.org.ua/content/view/4244/65/lang, Ukrainian
  2. Режим доступу: http://www.marshruty.in.ua/index.php/rozvytok-turyzmu-v-ukraini.php – назва з екрану.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь