УДК 81’ 42:81’373.7:7.046
Р.В. Луканинець
Ужгородський національний університет, м. Ужгород
Стаття присвячена аналізу деяких однослівних фразеологізмів-онімів у міфах Давньої Греції. Робиться спроба відмежування звичайних власних назв від аналогічних міфонімів.
Ключові слова: фразеологічна одиниця, міфи Давньої Греції, власні назви, онім, міфонім.
Статья посвящена анализу некоторых однословных фразеологизмов-онимов в мифах Древней Греции. Делается попытка разграничения обычных имен собственных от аналогичных мифонимов.
Ключевые слова: фразеологическая единица, мифы Древней Греции, имена собственные, оним, мифоним.
This article analyzes some one-word phraseology-dumbs in the myths of Ancient Greece. An attempt is made to distinguish ordinary proper names from similar mifonymes.
Keywords: phraseological unit, the myths of Ancient Greece, proper names, onym, mifonym.
Давньогрецька міфологія, порушуючи часо-просторові межі, залишається і досі скупченням образів, символів, які і понині є еталонами загальнолюдських цінностей. Вони створюють концентрований образ-символ, який несе в собі інформацію поколінь.
Як зауважив В.Жайворонок, «реальний світ відбито передусім у мові і його образ (тобто сам світ і його відображення у мові) є чимось єдиним. Людина наділена від природи ‘усвідомленням духовного в тілесному’ як основи того, що зачаровує. Водночас не все в довкіллі людина могла пояснити, а отже, і зрозуміти. Це вселяло острах в нетрі невідомого, таємничого, часом страшного… Асоціації, які навіюють реалії (в тому числі і міфічні), породжують стійкі асоціативні зв’язки між словами» [цит. за: 3, c. 71].
Найяскравіше це простежується на прикладі фразеологізмів, які несуть у собі особливий, глибоко символічний код культури.
Ономастична фразеологія становить той пласт мовних одиниць, які через «колоритні імена» інформують про своєрідний склад мислення, світосприйняття, історію та міфологію народу – носія певної мови [9, c. 252].
Актуальність дослідження. Проблема виділення однослівних одиниць-міфонімів до складу фразеологізмів, їх глибоке смислове навантаження потребує детальнішого вивчення. Мовно-культурна специфіка давньогрецьких міфонімів – маловивчена та недосліджена тема, тому вважаємо її актуальною.
Метою пропонованої розвідки є встановлення типологічних особливостей образності однослівних фразеологічних одиниць-онімів та виявлення специфіки їх функціонування на прикладі поетичних творів Ліни Костенко.
В ономастичному просторі будь-якої лінгвокультури можна виділити групу власних імен, що мають когнітивну й емоційну значимість. І чи не першою по глибині та символічності образів постає перед нами культура давніх еллінів.
Фразеологізми будь-якої мови є лінгвосеміотичним феноменом, формуючи особливу «підмову», одне з концентричних кіл мови, в якому в усталеній формі зберігаються і транслюються уявлення етносу про світ, культурна й історико-міфологічна інтеріоризація дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду народу [7, c. 11].
Серед досліджуваних фразеологічних одиниць (далі – ФО) міфів Давньої Греції велику кількість складають однослівні одиниці. Дискусійним залишається питання виділення однослівних виразів до складу фразеологічних одиниць. Так, вони несуть у собі образність, символічність. Та виникає проблема, як вирізнити їх у тексті від ідентичних звичайних онімів.
У нашій роботі ми розглядатимемо ФО із міфів Давньої Греції, а тому серед категорій, що структурують феномен міфу, філологічними науками детально розглядаються такі, як міфологема, міфоморфема, міфема та міфонім.
Для нашого дослідження особливо актуальним є поняття міфоніму.
Міфонім – елемент міфу, що позначає собою певне міфологічне ім’я та виконує номінативну функцію. Н. Подольська пропонує таку деталізовану класифікацію цього феномену: міфоіменування (принцип творення міфологічного імені), теоніми (власні імена богів), міфоантропоніми, міфоперсоніми, міфозооніми, міфофітоніми, міфотопоніми тощо [цит. за: 6, c. 230].
Функціональне навантаження міфонімів, агіонімів у фразеологізмах може бути аналогічним до функцій онімів в інших мовних сферах, проте, в зазначених одиницях, як правило, на перший план виходять конотативна, асоціативна та символічна функції міфологемних компонентів. Саме в конотативних емоційно-оцінних характеристиках мовних одиниць виражається світобачення носіїв певної мови, адже кожен культурно маркований онім містить значну інформацію (асоціативне тло) [цит. за: 3, c. 69].
Такі однослівні ФО несуть в собі образність, що є однією із головних ознак фразеологізмів.
Наприклад, у тексті: Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас! (Л.Костенко) [5, c. 161] – образ-символ Парнасу – місце перебування Аполлона та всіх дев’ятьох Муз – уособлює вершину поетів, вершину поетичної творчості. Або: Бо першим скульптором був Бог. А ми вже тільки епігони (Л.Костенко) [5, c. 153] – фразема епігони уособлює осіб, які за нових умов механічно відтворюють застарілі ідеї та прийоми й мистецькі засоби своїх попередників [8, c. 101].
Інколи повноцінний двокомпонентний фразеологізм може трансформуватися в однослівну одиницю, зберігаючи при цьому своє значення.
Наприклад, у тексті: Не треба все валити на Прокруста, коли не маєш дару Златоуста (Л.Костенко) [5, c. 543] – фразема Прокрустове ложе редукувалася в однослівну фразему Прокруст, не змінивши свого смислового наповнення – те, що виступає мірилом, під яке штучно, насильно підганяють що-небудь, пристосовуючи до нього [2, c. 353].
Не так страшна та річка Лета не так цензура та страшна як самознищення поета брехнею власного рядка (Л.Костенко) [5, c. 263] – мається на увазі не сама річка Лета, а те значення, що вона уособлює – канути в Лету – піти в забуття.
Міфологема аргонавти у поетичних творах Ліни Костенко проектується на українське тло, повніше розкриває трагедію маленьких сільських хлопчаків, яких вбило «покиддям війни» – старою гранатою: Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! (Л.Костенко) [5, c. 32].
У переносному значенні аргонавти – сміливі мандрівники, першовідкривачі [4, c. 15].
Шматка землі немає під ногами, в яку б ще міг упертися Антей (Л.Костенко) [5, c. 102] – фразема сила Антея трансформувалася у однослівну міфологему Антей, зберігши при цьому всю повноту значення початкового виразу. Образ Антея символізує силу, яку дає людині зв’язок з рідною землею, з батьківщиною.
Міфологема Лаокоон редукована із фраземи смерть Лаокоона і уособлює жахливу смерть за марне намагання вберегти людей від загибелі, яку спланували вищі сили. Наприклад, у тексті: Вириваюсь, як Лаокоон. Змії тепер метиковані (Л.Костенко) [5, c. 542].
Вираз походить із античного міфу про троянського жреця бога Аполлона – Лаокоона. Він намагався перешкодити троянцям втягти в місто залишеного греками дерев’яного коня, в якому сховалися грецькі воїни. Боги, які вирішили знищити Трою, послали двох величезних змій, які задушили Лаокоона і обох його синів [4, c. 259].
Стирання первісної етимології виразів та побутування їх у свідомості мовця відірвано від конкретних осіб, з якими ці вирази пов’язані, призводить до зміни не тільки їх структури, а й самих однослівних фразем.
Найвиразніше це можна простежити на прикладі ФО Муза – у давньогрецькій міфології спочатку богиня співу, пізніше – богиня поезії, мистецтва, наук – уособлення натхнення.
Так, у тексті: Ти знов прийшла, моя печальна музо (Л.Костенко) [5, c. 78], або Поетам всіх віків була потрібна Муза. А жінці хто потрібен, якщо вона – поет? (Л.Костенко) [5, c. 79] маємо різні образи, різні номінації. Вживання великої і малої літери в однакових логічно та семантично навантажених словах створює два окремі концептуальні поняття, які розрізняє написання всього однієї букви.
Фраземи, а особливо ті, які пройшли тисячоліття становлення, не є статичним утворенням. Їх форма може змінюватися, а значення –переосмислюватися.
Так, у тексті: Підновлює затаскану весталку, що продавалась серед різних ватр (Л.Костенко) [5, c. 147] – ФО весталка (редукована із ФО цнотливі весталки) у давньогрецькій міфології є символом чистоти, незайманості. Натомість, у наведеному тексті поетеса використовує цей символ із абсолютно протилежним значенням, аби підкреслити всю ницість падіння сучасного світу.
Однослівні фразеологізми-міфоніми виступають також дуже цікавим засобом порівняння та протиставлення.
Наприклад, у тексті: Колись давно, були якісь гіганти. Тепер зручніші виміри – пігмей (Л.Костенко) [5, c. 207] – протиставляються дві ФО як за первісними їх значеннями (гігант – дикий, близький до богів рід велетнів; пігмей – людина, заввишки в лікоть) та, головне, за їх смисловим, образним навантаженням (гігант – значна, видатна, велика людина; пігмей – нікчемна, жалюгідна істота).
Поширеною у поетичній творчості Ліни Костенко є міфологема Атлант. Вона утворена шляхом переосмислення та концентрації фразеологічного виразу в одному слові: плечі Атланта → Атлант.
Вираз плечі Атланта походить із античного міфу про Атланта, який брав участь у боротьбі титанів проти Зевса, за що був покараний. Зевс наказав йому вічно тримати небозвід на своїх плечах.
Стоїть Атлант на краю Землі, де Сонце ховається за небокрай. За його плечима – тільки океан, названий згодом його ім’ям [1, 101].
У переносному значенні Атлант – людина, що несе на собі основний тягар будь-якої справи, роботи [4, c. 18].
Наприклад, у тексті: При майстрах якось легше. Вони – як Атланти. Держать небо на плечах. Тому і є висота (Л.Костенко) [5, c. 107]. Або: Він молодий, він красень, він Атлант. Він держить небо над своєю батьківщиною (Л.Костенко) [5, c. 154]. У вищенаведених поетичних рядках образ Атланта уособлює молодого дужого чоловіка, велетня, який тримає на своїх плечах небозвід.
Проте, міфологема Атлант у творчості Л.Костенко еволюціонує. Наприклад, у тексті: З таким талантом міг би стати Атлантом! (Л.Костенко) [5, c. 230] – не наголошується на фізичній силі титана. А у наступних поетичних рядках він взагалі стає старим батьком, змученим важкою працею: Батько. Старий Атлант. З могутнього кореня. Шліфований і покорчений тяжкою працею (Л.Костенко) [5, c. 153].
Із наведених прикладів можемо зробити висновок, що міфологеми – не констативні утворення. Вони є базою, основою для авторського бачення образу, початковою точкою відліку для створення цілісної масштабної міфологеми-концепту.
Таким чином, проведена нами лінгвокультурологічна розвідка доводить, що давньогрецькі міфоніми, незважаючи на просту, однослівну структуру, є потужним концентратом образів, символів, які знаходять своє відображення у свідомості мовця та мають повне право претендувати на звання повноцінного фразеологізму.
Вважаємо, що таке дослідження є перспективним для майбутніх поглиблених наукових студій, присвячених вивченню зазначених мовних явищ.
Література:
- Багнюк А. Символи українства. Художньо-інфораційний довідник. – Тернопіль: Новий колір, 2008. – 828 с.
- Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. та ін. Словник фразеологізмів української мови / відпов. ред. Винник В.О. – К.: Наукова думка, 2003. – 788 с.
- Заваринська І.Ф. Мотиваційна основа фразеологічних одиниць з антропонім ними компонентами – міфологемами // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип. 34. – 2013. – С. 69-72.
- Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові (вид. 2-е, перер. і допов.). – К.: Вища школа, 1975. – 335 с.
- Костенко Л.В. Вибране / Л.В. Костенко. – К. : Дніпро, 1989. – 559 с.
- Курята Ю. Міф на перетині психологічних та філологічних наук / Юлія Курята // Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПНУ. – 2010. – Т. XII, ч. 4. – C. 225-232.
- Селіванова О.О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти): Монографія. – К. – Черкаси:Брама, 2004.–276 с.
- Словник античної міфології / Уклад. І.Я.Козовик, О.Д.Пономарів. – 2-е вид. – К.: Наук. думка, 1989. – 240 с.
- Худолій А.О., Нікітюк Л.М. Лінгвокультурологічні аспекти при перекладі фразеологічних одиниць з топонімічним компонентом // Наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип. 34. – 2013. – С. 252-255.