Соціальний статус студентства як одна з умов формування його духовної самобутності

Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

У статті проаналізовано соціальний статус студентства з огляду на його вплив щодо формування духовної самобутності сучасної студентської молоді. Розглядається важливість даного фактору у процесі становлення особливостей релігійної свідомості сучасної молодої людини.

Ключові слова: студентство, самобутність, релігійна свідомість, духовність, плюралізм.

 

The article indicated the social status of students and their influence on the spiritual identity of modern students. Consider the importance of this factor in the formation of the features of the religious consciousness of modern young people.

Keywords: students, identity, religious consciousness, spirituality and pluralism.

 

Постановка проблеми. Студентство як співтовариство становить невід’ємну частину суспільства, а значить і є соціальним феноменом. Студентська молодь представляє собою не тільки спільноту певного віку, але й специфічне соціально-демографічне утворення, що характеризується, з одного боку, властивими йому психолого-фізіологічними особливостями, навчальної підготовкою і включенням в суспільне життя, в соціальні механізми, а з іншого боку – студентство є особливою субкультурою, безпосередньо взаємодіючою з соціо-духовноим середовищем, в якому воно живе і реалізує свої потреби.

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз соціального фактору самоідентифікації студента у сучасному світі, а також вплив його на формування релігійної свідомості індивіда. Це зумовлює постановку наступних завдань: виокремити студентство як окрему соціальну групу з усіма характерними їй рисами; проаналізувати умови самоідентифікації молодої людини; окреслити межі впливу суспільства на формування релігійної свідомості студента.

Особливість такої соціальної групи, як студентство, розкривається завдяки розумінню її як мобільної групи, метою діяльності якої є організована за певною програмою підготовка до виконання високих професійних і соціальних ролей у матеріальному і духовному виробництві. Студентський вік, як будь-яка інша стадія життєвого циклу людини, має свою неповторну специфіку. Ще відомий педагог К. Ушинський вважав період з 16 до 22 років «визначальним», показуючи, що саме в цей час формується світогляд і характер людини[7, с. 119-120]. Адже під час навчання у вищому навчальному закладі відбуваються системні зміни ціннісних орієнтацій, пов’язані, з одного боку, зі становленням характеру та інтелекту особистості, а з іншого – інтенсивним формуванням спеціальних здібностей у зв’язку зі спеціалізацією. Це міркування вдало доповнює соціолог В. Шубкін, який вважає вік з 17 до 25 років доленосним періодом у житті людини[8, с. 56-59]. І дійсно, на нього припадають інтенсивні пошуки свого покликання, вибір професії, перехід від книжних романтичних уявлень до зіткнення з реальними інститутами, професійне самовизначення, працевлаштування, любов, становлення сім’ї. Все це пов’язане з такою гостротою емоційних переживань, з такою кількістю доленосних рішень, які потрібно прийняти в найкоротший термін.

Однак,варто розуміти, що студентство – це не тільки молодь, яка навчається у вищих навчальних закладах і є потенційної базою кваліфікованих кадрів країни, а також специфічна соціально-демографічна і соціокультурна група населення, яка об’єднує молодь вищих навчальних закладів України та за характером своєї діяльності, поглядами, ціннісними орієнтаціями дуже близька до інтелігенції. Вважаємо, що інтелігенція, а точніше та її частина, яку називаємо інтелектуальною елітою, відіграє основну (якщо не головну) роль у продукуванні й трансляції ціннісно-нормативних орієнтацій того чи іншого суспільства. Тому так важливо досліджувати студентство як резерв формування інтелектуальної еліти і двигун розвитку як економічного, так і духовного потенціалу українського суспільства. Зрозуміло, що масове прагнення молоді до здобуття вищої освіти розширює соціальний вектор студентства, тобто тієї соціально-культурної спільності, яка характеризується тільки їй властивими рисами і приналежність до якої вимагає від молодих людей певних скоординованих дій у напрямку самоосвіти і самовиховання.

Враховуючи соціально-демографічні, соціально-економічні та суспільно-політичні чинники, студентство є, і завжди залишатиметься перспективною частиною суспільства в силу свого віку, фізичного потенціалу, духовних сил і нереалізованих можливостей. Тому студентство – це, як правило, молодь, яку відрізняють від інших верств і прошарків населення, наступні основні критерії: віковий, соціальний, психологічний, а часто і духовний. Незважаючи на це, слід зауважити, що специфіка молоді як об’єкта соціології полягає в тому, що процеси, що відбуваються в її середовищі, мають набагато більшу соціальну значимість, ніж серед людей, що належать до інших верств і вікових груп. Невідповідність між біологічним, соціальним та психологічним віком у цьому контексті здається визначальним і є предметом дослідження педагогіки, вікової психології, соціальної психології, демографії і т.д.[4, с. 87-91]

В умовах нестабільності та кризових явищ в житті українського суспільства, його радикальних перетворень і потрясінь, соціальний вік молодих людей починає випереджати фізіологічний. У зв’язку з цим відбувається більш раннє їх «дорослішання», тобто інтеграція молодого покоління в структури суспільства та виконання ним соціальних ролей, які до недавнього часу покладалися на старші вікові групи. З іншого боку, світові тенденції соціального розвитку свідчать, що кожне нове молоде покоління в процесі цивілізаційного розвитку повинно опановувати все більший обсяг інформації і знань. Це, в свою чергу, подовжує освітній період та процес соціального становлення молоді. Як наслідок, виконання соціальних ролей у повному обсязі для студентської молоді в часі зміщується.

Про актуальність цієї проблеми на сучасному етапі свідчить і те, що вікова самосвідомість залежить від напруги в суспільстві, наповненість життя подіями. Вивчаючи студентську молодь та тенденції, що мають місце в цьому середовищі, необхідно враховувати істотні зміни, що відбулися в самому суспільстві: трансформацію його основних інститутів, основних характеристик та сенсотворних цінностей. Всі ці процеси (як в суспільстві в цілому, так і у вищій школі зокрема) по-своєму переломлюються в життєдіяльності суспільства і людини. Адже особливість соціологічного дослідження духовної культури і світоглядних орієнтацій студентства визначається його динамікою.

Духовний світ студентства знаходиться в процесі безперервного становлення і формування, інакше кажучи, може істотно змінюватися протягом досить короткого часу. Це насамперед пов’язано з лабільністю психіки студента, з яскраво вираженими орієнтаціями на цінності мікрогрупи, а також з відсутністю психічної стійкості. Молодій людині, в силу незавершеності процесу спеціалізації і головним чином нестабільності внутрішніх критеріїв ставлення до зовнішнього світу, а також в силу інших умов соціального формування, притаманна нестійкість, гнучкість, рухливість, багатоваріантність, непередбачуваність у своїх відносинах до навколишньої дійсності. Вона може переживати одночасно кілька варіантів взаємодій з реальністю, і при цьому кожен «варіант» або «етап» відносин рівноцінний у порівнянні з іншими. Ця багаторівневість сприйняття світу вказує на пошуковий характер молоді, її відмінність від старших вікових груп, які характеризуються стабільними формами предметного відношення до світу[5, с. 32-34]. Обсяг соціальної практики, одержуваний студентом у вузі, досить малий і не дає йому можливості відтворити всі необхідні соціальні ролі і набути стійку систему життєвих цінностей.

Крім того, на студентські роки припадають важливі процеси становлення особистості молодого фахівця, формування світогляду майбутнього інтелігента. Вступ до вищого навчального закладу, відхід від батьківської опіки, нові знайомства, втрата зв’язків і контактів індивіда з попереднім соціальним середовищем, отримання як професійних, так і світоглядних знань під час навчання в тій чи іншій мірі впливають на молодь, на її життєві пріоритети, настрої, інтереси, світовідчуття, а також формують сенс її життєдіяльності[1, с. 41-44]. При цьому релігійні уподобання та інтереси займають своє, для кожного індивідуальне місце в системі світоглядних і ціннісних орієнтацій.

Для студентства характерним є інтенсивність та широта контактів і зв’язків з різними громадськими та професійними группами населення. На його діяльність і поведінку активно впливає фактор переходу в нову соціальну позицію і отримання професії вищої кваліфікації.

Відмінною рисою життя студента є переважання колективних форм організації побуту, при яких спілкування зазвичай відбувається за інтересами професійного і духовного розвитку. Цим і визначається вибір об’єктів спілкування, при якому перевага віддається індивідам «еталонних груп»: студентам-старшокурсникам, викладачам, аспірантам, вченим і творчій інтелігенції. Для цього слід враховувати, що студентство користується трьома основними джерелами інформації: а)навчально-виховний процесс; б)функціональне і особисте спілкування в студентському колективі та поза ним; в)ЗМІ (телебачення, радіо, преса, Інтернет)[2, с. 153-167].

У постмодерний час при здійсненні життєвого вибору зростає роль позасімейного спілкування, зокрема, посилюється вплив засобів масової інформації на формування бази знань, ціннісних пріоритетів, моральних норм і умов їх дотримання. Отже, інститут сім’ї сьогодні вже не може забезпечувати потреби сучасної людини в розширенні кола інформаційних контактів, а зростання рівня освіти і безпосереднього спілкування, доступ до широкого спектру соціокультурних цінностей обумовлює появу якісно нових потреб, ціннісних орієнтацій і цілей, які тісно пов’язані з загальними соціальними умовами. Останнє стає особливо важливим при вивченні студентства як носія певних культурних норм і цінностей. Адже будь-яка цивілізаційна спільність конституюється завдяки стійким уявленням про себе і про групу, до якої вона належить, і самоідентифікації «Я» з групою.

Сам по собі студентський статус досить короткочасний, тому вплив студентського колективу на формування фахівця-інтелігентаносить тимчасовий характер, на відміну, наприклад, від виробничого колективу, в якому індивід може перебувати значно довше [3, с. 115-125]. Однак саме в період вступу до вищої школи здійснюється формування чітких світоглядних орієнтирів, з якими молода людина вступає усвідоме життя.

Зауважимо, що студентській спільноті властиві ті ж риси, що і молоді взагалі. Разом з тим студентство – особлива соціальна група, яка має свої власні, тільки їй притаманні характеристики. До таких, зокрема, можна віднести: належність до різних верств населеня; об’єднання в основному виді діяльності, тобто навчанні; короткочасність перебування в даній соціальній групі; існування певних групових потреб, інтересів і проблем. Крім того, зосередження у певному просторі, тобто в студмістечках, породжує багатоманіття групових інтересів, специфічну студентськусубкультуру.

Студентство веде власний спосіб життя, який суттєво відрізняється від способу життя інших соціальних груп суспільства. Аналіз сукупності основних видів діяльності студентів та особливостей їх реалізації дозволяє говорити про певну специфіку діяльності, що у результаті неодмінно виділяє студентство в окрему соціальну групу. Наша увага до аналізу динаміки релігійної свідомості студентської молоді обумовлена, ще й і її демографічними й інтелектуальними характеристиками, що робить молодь однією з найбільш ресурсномістких суспільних груп. Адже і вік, і освіта, безсумнівно, є найважливішими соціальними ресурсами.

Модернізм конфесійну приналежність кожного визначав на все життя його батьками або ж певною домінуючою конфесією за місцем проживання. Відсутня можливість пізнавати конфесійне різноманіття релігій і обирати якусь іншу, ніж батьківська релігійна традиція. Постмодерн же створив умови для вибору і зміни конфесійної приналежності. При цьому сучасна молода людина відкрита масовій культурі, при якій постмодерн пропонує кожному релігію на його смак. У ситуації ж, коли при релігійному виборі істина стає несуттєвою, молода людина вибирає для себе віросповідання так, як вона би вибирала будь-який інший товар: «Подобатися це мені чи ні? Це те, що я хочу і що шукала, чи ще треба подумати, пошукати і порівняти?». Але це вже нове сприйняття релігії: для віруючого важливим стає не те, що є істинним, а те, що є корисним і бажаним. Як наслідок, актуалізується питання про співвідношення між традицією і сучасністю.

Світоглядний плюралізм, який сьогодні виступає безперечною ознакою життя молодої людини, надає йому значно більше можливостей вільного вибору, він формує «простір релігійних пропозицій» для молодих людей, які шукають свій власний шлях до Бога. При цьому, на кожне своє запитання вони, в поліконфесійному середовищі, можуть отримати декілька «рівноцінних» варіантів відповідей.

Для студента існує два альтернативних шляхи духовного розвитку: сприйнявши нові ідеї, чіткіше визначитися у своїх релігійних поглядах або стати вільнодумцем.

Різноманіття, інтенсивність і широта спілкування молоді з носіями інших полікультурних традицій теж має неабияке значення для формування їхніх релігійних поглядів. Молодь усвідомлює, що, крім звичайного для неї шляху до Бога, існують і інші, альтернативні[6, с. 58-59]. Зазвичай це характерно для тих молодих людей, яким притаманні інституалізувані форми релігійної свідомості. Крім того, молодь створює і вводить у вжиток нові форми прояву себе у ставленні до релігії. На студентські роки припадає процес самоутвердження молодої людини, коли відбувається пошук форм, засобів, шляхів індивідуального самоствердження. Самовизначаючись в наявному світоглядному різноманітті, студент стає носієм певних цінностей, які стають для нього своєрідною сіткою духовних координат для самоствердження і самореалізації.

Отже, якщо студент знаходить якесь «нове» релігійне співтовариство, сам факт його «новизни» дає можливість відірватися від старого і таким чином самоствердитися. Молодість дозволяє нехтувати тим, що тримає у полоні страху старші покоління. Так, студента ще не страшить смерть, тому він розглядає її як перспективу далекого майбутнього. Натомість він отримує свободу у діях, свободу в моральнихорієнтирах. Студента більше цікавить те, що станеться тут і зараз, а не те, що буде в майбутньому, потім.

Вивчаючи тенденції розвитку релігійної свідомості сучасного українського студентства та принципи функціонування її складових, можна прогнозувати, що у своїй подальшій професійній діяльності студент, як фахівець і носій певної релігійності, буде швидше виступати в ролі суб’єкта морально-етичного виховання на певній релігійній основі, ніж прихильником ідеї підготовки до потойбічного життя на основі віри в Бога.

Висновки

Отже, підводячи підсумок, важливо зазначити, що носієм постмодерних настроїв в Україні є переважно молоде покоління, яке зосереджене у великих містах. Адже, урбанізація створює передумови для розвитку культурного, ідеологічного плюралізму, а також індивідуальної автономії. В різноманітті існуючих світоглядних парадигм молодь прагне знайти себе, в тому числі і духовно. А релігія, як духовний феномен, неминуче входить у сферу молодіжних інтересів. Релігійні погляди студентів неоднорідні і залежать від багатьох факторів, серед яких визначальними є індивідуальні особливості світосприйняття студентів, характеристики референтної групи, рівень розвитку студентського колективу. Одночасно, релігійна поведінка людини (в нашому випадку – студента) завжди є відображенням поглядів, ціннісних орієнтацій, установок того соціального середовища, представником якого вона є.

 


Література

  1. Авер’янова Н. Сучасна українська еліта : перспективи розвитку / Н. Авер’янова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка .– К. – 2011. –Вип. 15: Українознавство.  С. 41-44.
  2. Жигайло Н. Залежність рівнів розвитку релігійної свідомості студентської молоді від особистісних характеристик / Н. Жигайло // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна: сборник.– Вип. 2. – 2008 / Львівський держ. ун-т внутр. справ ; голов. ред. В. Л. Ортинський. – Львів : [бн.в.], 2008. – 224 с. – С .153-167 .
  3. Жигайло Н. Релігійна свідомість як складова духовності особистості майбутнього фахівця / Н. Жигайло // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Том ХІ, частина 3. – К., 2009. – 496 с. – С. 115-125.
  4. Лебедев С. Отношение учащейся молодежи к религии / С. Лебедев // Социс. – 2007. – № 7. – С. 87-97.
  5. Ніколаєвська А. Релігійна ідентичність в системі соціальних ідентичностей українського студентства / А. Ніколаєвська // «Socioпростір: міждисциплінарний збірник наукових праць з соціології та соціальної роботи». – 2011. – №1(2). – С. 31-36.
  6. Сьомін С. Українська молодь під прицілом новітніх релігійних культів і сект / С. Сьомін  // Людина і політика. – 2000.– №3. – С.54-63.
  7. Ушинський К. // Твори: У 6- ти т. / К. Ушинський – К.: Радянська школа, 1954. – Т.2. – 560 с.
  8. Чередниченко Г. Молодежь вступает в жизнь (социологические исследования проблем выбора профессии и трудоустройства) / Г. Чередниченко, В. Шубкин . – М.: Мысль, 1985. – 212 с.
Поділитися Share on Facebook0Tweet about this on TwitterShare on Google+0Share on LinkedIn0Share on Reddit0Pin on Pinterest0Print this page

Залишити відповідь