ПРОБЛЕМА ҐЕНДЕРУ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ: ЧОЛОВІЧА І ЖІНОЧА МОВА


Notice: Undefined index: plus_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 670

Notice: Undefined index: bar_sharedcount_enabled in /usr/local/www/data-dist/naub/wp-content/plugins/simple-share-buttons-adder/php/class-buttons.php on line 672

УДК 811.111:316.346.2

Н. О. Герцовська

Мукачівський державний університет,

м. Мукачево

У статті розглянуто поняття ґендер у сучасній лінгвістиці. Виявлено лексичні, граматичні та синтаксичні відмінності чоловічої та жіночої мов. Висловлено припущення, що відмінності між чоловічою і жіночою мовою спричинені розбіжностями в чоловічій і жіночій асоціативних картинах світу. 

Ключові слова: ґендер, стать, чоловіча і жіноча мова, комунікант, комунікативна ситуація, ґендерлект.

 

В статье рассмотрено понятие гендер в современном языкознании. Выявлено лексические, грамматические и синтаксические различия мужского и женского языков. Высказано предположение, что различия между мужской и женской речью вызваны различиями в мужской и женской ассоциативных картинах мира.

Ключевые слова: гендер, пол, мужская и женская речь, коммуникант, коммуникативная ситуация, гендерлект.

The article deals with the notion of gender in modern linguistics.Lexical, grammatical and syntactical differences between male and female languages have been defined. The suggestion has been made that the differences between male and femalelanguages are caused by the differences in their associative pictures of the world. 

Key words: gender, sex, male and female language, communicative, communicative situation, henderlekt.

Ocтaннiми дecятиpiччями ґeндepний вимip у лiнгвicтицicтaє вce бiльш вaжливим в oцiнцi пpoцeciв cуcпiльнoгoфункцioнувaння тapoзвитку суспільства. Пpoблeмaтикaвизнaчeння ґeндepниx кaтeгopiй дo нeдaвньoгo чacу cпpиймaлacь як другорядний coцiaльний тa пcиxoлoгiчний фaктop у лiнгвicтицi та знaxoдилacь нa пepифepiї cуcпiльнoї caмocвiдoмocтi. Однак, пpoблeми, пoв’язaнi з ґeндepнoю диференціацією cвiдoмocтi набувають все більшої aктуaльності. Тoму ґeндepний вимipcтaє важливим oб’єктoм вивчeння бaгaтьox нaукoвиx гaлузей, зoкpeмa у лiнгвicтицi.

Таким чином, стаття присвячена поняттю ґендеру у сучасній лінгвістиці. Об’єктом  дослідження є чоловіча і жіноча мови; предметом дослідження є лексичні, граматичні та синтаксичні відмінності у мові чоловіків і жінок.

Пoняття «ґeндep» увiйшлo дocучacнoї лiнгвicтичнoї нaуки у дpугiй пoлoвинiминулoгocтoлiття.Нacьoгoднi в нaукoвiй лiтepaтуpiвикopиcтoвуєтьcя двa тepмiни, якiпозначають cтaть людини – «бioлoгiчнacтaть» тa«coцiaльнacтaть». Бioлoгiчнacтaть взaгaлi пoяcнюєтьcя як cукупнicть кoнтpacтуючиx гeнepaтивниxoзнaк пpeдcтaвникiв oднoгo виду, acoцiaльнa, aбo ґeндep,  – як кoмплeкccoмaтичниx, peпpoдуктивниx, coцioкультуpниxi пoвeдiнкoвиxxapaктepиcтик, щo зaбeзпeчують iндивiду ocoбиcтий, соціальний i пpaвoвий cтaтуc чoлoвiкa тa жiнки.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю детальнішого дослідження мовленнєвих особливостей ґендеру в умовах сучасних глобалізацій них процесів.

Однією з домінантних тенденцій лінгвістики ХХ століття стало розширення зв’язків лінгвістики з іншими науками, зокрема, з соціологією, психологією, підвищена увага до прагматичних аспектів мови, наслідком чого стала поява міждисциплінарних досліджень.На теренах сучасної лінгвістичної прагматики особливо посилюється інтерес до ґендерних параметрів особистості. На думку вчених, інтерес до ґендерології був викликаний як зміною наукової парадигми (перехід від структуралізму до прагматиці), так і соціальними змінами.

Ці та деякі інші об’єктивні причини зумовили інтерес до книги феміністки Р. Лакофф «Жінки, вогонь і небезпечні предмети», яка і стала відправним пунктом ґендерних досліджень у західній лінгвістиці [8].

Особливої уваги потребує визначення ґендера як важливої когнітивної категорії, використовуваної при сприйнятті людини людиною: в лінгвістиці поняття «ґендер» співвідноситься з конструйованими у мові та закріпленими у свідомості його носіїв образами, якостями і нормами поведінки, а також з сукупністю атрибутів, які приписуються чоловікам і жінкам в тому чи іншому соціокультурному просторі .

Узагальнюючи дослідження лінгвістів-ґендерологів, Е. А. Картушина називає три напрямки сучасної ґендерної лінгвістики:

1.          Соціолінгвістичні гендерні дослідження спрямовані на виявлення жанрової своєрідності, тематики чоловічої і жіночої комунікативної поведінки. Метою даного напрямку є моделювання комунікативної поведінки чоловіків і жінок.

2.          Психолінгвистичні ґендерні дослідження визначають сукупність асоціацій, пов’язаних з «мужністю» чи «жіночністю» в колективнійсвідомості, з перспективою моделювання ґендерної концептосфери.

3.          Лінгвокультурологічні гендерні дослідження націлені на вивчення сконструюйованих у мові уявлень, пов’язаних з чоловіками і жінками [6].

Переважнабільшістьробітспрямовано на виявленняособливостейкомунікативноїповедінкичоловіків і жінок.

Лексичні відмінності та деякі інші особливості уживання мови в залежності від статі того, хто говорить, мають умовну назву чоловічої і жіночої мови. Статева диференціація мови стала відома з XVII століття, коли були відкриті нові туземні племена, у яких спостерігалися досить значні розбіжності в мові в залежності від статі мовця. Насамперед це стосувалося жінок, тому що їхня мовна поведінка регламентувалася більше, ніж чоловіча, тому спочатку в науковому описі обговорювалися так звані «жіночі мови». Сферою найбільшої кількості розбіжностей виявилася лексика, однак можливі й інші варіанти. Так, наприклад, східні мови розрізняються набором модально-експресивних часток, формами ввічливості та ін. У європейських мовах також зазначаються деякі розбіжності у вживанні мови, однак вони не класифікуються як загальні, а носять тенденційний характер. Спочатку мовні розбіжності пояснювалися природою жінок і чоловіків, тобто вважалися постійними факторами. У 60-ті роки ХХ століття з розвитком соціолінгвістики був установлений неймовірний характер розбіжностей.

При цьому не враховувалася висока значимість соціальних структур: шкіл, церков, армій та ін., що приймають на себе підтримку чоловічої переваги і звільняють індивіда від необхідності постійно відтворювати його у всіх ситуаціях. Поряд з інтенціоналізмом, на цьому етапі досліджень фактору статі наддавалась надмірна значимість.

На сьогодні питання полягає не в тому, як говорять чоловіки чи жінки, а втому, яким чином, за допомогою яких мовних засобів, тактик і стратегій вони створюють визначені контексти і від чого залежить успішність комунікації тих чи інших комунікантів. Наприкінці 80-х на початку 90-х роківвиниклагіпотеза «ґендернихсубкультур», впершевжита в праці Дж. Гамперца [2] іздослідженняміжкультурноїкомунікації, а також у більшранніх роботах з етнології,етнографії, історіїкультури [1]. У працяхД. Н. Мальца, Р. А. Боркер[3] і Д. Таннен [4] принцип міжкультурноїкомунікаціїпоширений наґендернівідносини. 
Гіпотеза ґендерних субкультур обумовила появу поняття ґендерлект –постійного набору ознак чоловічої і жіночої мови. Однак роботи останніх років усе чіткіше показують, що говорити про ґендерлект неправомірно [3]. Роль субкультурного фактора в цьому випадку сильно перебільшена. Розходження в чоловічій і жіночій мові не настільки значні, не виявляють себе в кожному мовному акті і не свідчать, що стать є визначальним чинником комунікації, як це передбачалося на початковому етапі розвитку феміністської лінгвістики. 
Встановленотакож,що та сама людина в різнихкомунікативнихситуаціяхвиявляє і різнумовнуповедінку. Дослідженнякомунікативних ситуацій осібоднієїстаті, однакрізногосоціального та професійногостатусу також відобразило ряд розбіжностей. Так, мовнаповедінка будь-якоїособи за умов різного оточення, тобто вдома і на роботі, у знайомій і новійобстановці, різна. Однак, на сьогодні дослідниками доведено існуваннядеякихстильовихособливостей, властивихпереважночоловікамчипереважножінкам у рамкахчіткоокресленоїситуаціїспілкування. При цьомувважається, що вонивиникаютьпідвпливом як соціокультурних (наприклад, уживанняжінкамилайливихслівзасуджуєтьсябільше, ніжчоловіча лайка), так ібіологічних, і гормональнихфакторів. 
Вихідґендернихдосліджень зарамки впливовихєвропейськихмов і розвитоклінгвокультурологіїдозволили одержатидані, щосвідчатьтакож про культурнуобумовленістьчоловічої і жіночоїмови. Найбільшперспективним і обґрунтованимнапрямкомвивченнячоловічої і жіночоїмови в даний час вважаєтьсявивченнястратегій і тактик мовноїповедінкичоловіків і жінок у різнихкомунікативнихситуаціях з обов’язковимурахуваннямкультурноїтрадиціїданогосуспільства. 
Експерементально доведено, щожінкивживаютьбільшезменшувальнихсуфіксів і вічливих форм, частішеназиваютьпартнера по комунікації по імені й у ціломувикористовуютьбільшеконтактоналагоджуючихмовнихстратегій. Праці з вивченнячоловічих і жіночихасоціаційтакождаютьпідставиприпускатидеякірозбіжності в чоловічийі жіночійасоціативнійкартинісвіту. Причини розходжень у даний часзалишаютьсядискусійнимпитанням, в обговоренніякогозіштовхуютьсябіо-і соціодетерміністська точки зору. 
Переваги у вживанні тих чиіншихмовнихзасобівчоловіками і жінками в письмовіймовіотрималиназвучоловічого та жіночогостилів письма.  Варто зазначити, що одним з піонерських досліджень у вітчизняній лінгвістиці в даній галузі була робота Т. Б. Крючкової [7, с. 186-200], що експериментально вивчала особливості чоловічої і жіночої російської письмової мови. Дослідницею було встановлено, що жінки в живали більше займенників і часток, у мові жінок також спостерігалася тенденція до більш частого вживання часток «не» і «ні», а в чоловіків – до більш частого вживання іменників. Дослідження в цій же галузі, проведені Є. А. Горошко [5] виявило, що чоловічій письмовій мові, у порівнянні її з жіночою, властиві наступні особливості. 
Речення за своєюдовжиною в середньомукоротші за речення, які вживають жінки. Чоловічій мові притаманні граматичні помилки. Чоловіки у своїй мові вживають більше іменників і прикметників, і, у свою чергу, набагато менше дієслів і часток. Крім цього, чоловіки значно частіше використовували прикметники й іменники жіночого роду, тобто існувала явна орієнтація на використання слів, «протилежних» за родом. Переважали раціоналістичні оцінки. Емоційних і сенсорних оцінок у мові чоловіків менше, бо вони виділяли частіше естетичну, ніж етичну сторону предмета чи явища навколишньої дійсності. Саме чоловіки зображують світ і дійсність у більшій розмаїтості якісних характеристик, фарб і ознак, ніж це роблять жінки.

При аналізі синтаксичної структури жіночих і чоловічих текстів було виявлено, що чоловіки частіше використовують підрядний, а не сурядний зв’язок. Рідше зустрічаються окличні і питальні речення. Рідше, у порівнянні з жіночою мовою, використовуються неповні речення й еліптичні конструкції. Зворотний порядок слів менш властивий чоловічій письмовій мові [5, с. 28-41].

Наведені факти говорять про те, що між чоловічою і жіночою мовою, як письмовою, так і усною, існують певні розбіжності, що дозволяють говорити про цілу систему факторів, що впливають на ці розбіжності чи зумовлюють їх.

Отже, перспективою подальших досліджень з теми вважаємо дослідження особливостей чоловічої і жіночої мови в залежності від ситуації комунікації, релігійного підґрунтя комунікантів, соціального та вікового факторів.

Список літератури:

1.                Borneman Ernst. Das Patriarchat. Ursprung und Zukunft unseresGesellschaftssystems / Ernst Borneman. – Frankfurt a. Main, 1991. – 212 s.

2.                Gumperz John J. Discours Strategies / John J. Gumperz. – Cambridge, 1982. – 352 p.

3.                Maltz D. N. Missverstаndnisse zwischen Maennern und Frauenkulturell betrachtet / D. N. Maltz, R. A.  Borker // Guenthner, Kotthoff (Hrsg) Von fremdenSttimmen. Weibliches und maennliches Sprechen im Kulturvergleich.Frankfurt am Main, 1991. – S. 52 – 74.

4.                Tannen D. Du kannst mich einfach nicht verstehen. Warum Maenner undFraue aneinender vorbeireden. / D.Tannen. – Hamburg, 1991. – 164 s.

5.                Горошко Е. И. Особенности мужского и женского стиля письма / Е. И. Горошко // Гендерный фактор в языке и коммуникации. – Иваново, 1999. – С.28-41.

6.                Картушина Е. А. Гендерные аспекты фразеологии в массовой коммуникации: автореферат дисс. канд. фил. н. / Е. А. Картушина. – Ижевск, 2003. – 23 с.

7.                Крючкова Т. Б. Некоторые экспериментальные исследования особенностей использования русского языка мужчиной и женщиной / Т. Б. Крючкова // Проблемы психолингвистики. – М., 1975. – С. 186-200.

8.                Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи : Что категории языка говорят нам о мышлении / Пер. с англ. И. Б. Шатуновского. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 792 с. – (Язык. – Семиотика. – Культура).

 

Залишити відповідь